ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.07.15 16:22
За паяца свій голос віддав золотар із Полтави,
Нащо бевзю "Свобода"? Достатньо кумедної "ЗЕ".
Утомився байдужих будити - даремна ця справа,
Окацапленим гоям Вкраїна - не понад усе.

В церкві тризна за воїном. Куриться біль із кадила,
Огорта

Микола Дудар
2019.07.15 15:26
…зустрілись знову в сновидінні
У дивнім небі сновидінь
Один із нас, мабуть, "гудіні"
А інший, певно, його тінь…
Півсвіту збіглося на диво
Півсвіту плескло, аби
"гудіні" з тінню виліз з чтива
Як сонце вранці до води…

Сергій Губерначук
2019.07.15 14:49
А – Дух

Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.


Світлана Майя Залізняк
2019.07.15 14:44
Ні, не дзвонила тобі, не писала.
Просто зустріла в диму на пероні.
Спогади-файли тасуємо... мало...
Ти оженивсь на кирпатенькій Проні.

Маєте дачу-фазенду, на хутір
кличеш мене - там вільготно між проса.
Нащо пригода? Ураз не збагнути...

Дмитро Куренівець
2019.07.15 13:36
цей дощ без перерви періщить
вже тиждень, місяць, тисячу років

я вже не вірю, що він коли-небудь скінчиться

вулиці збігають каламутними річками
змиваючи рештки літа
до якоїсь підземної Лети

Микола Дудар
2019.07.15 12:36
Іде біда. іде... іде...
(існує попит...)
А де ж наш праведник? - як де?
Ведуть на допит…
Ось день народження, не мій
Чийогось сина
А справедливості сувій
Засох невинно

Козак Дума
2019.07.15 11:35
У крамницю чорний грак
прилетів придбати фрак.
захотів він стати франтом,
бо набрид йому піджак.

Продавець, вусатий рак,
приміряв гракові фрак –
мудрували, підганяли,

Ігор Деркач
2019.07.15 10:56
Нема нічого, що мине намарне.
Буває у житті як у бою.
Обоє відпрацьовуємо карму,
та іноді не вистачає шарму
завоювати пасію свою.

І розумію, що іду до тризни,
а це не те, що зопалу на трон...

Олександр Сушко
2019.07.15 09:48
Дощить, столиця п'є небесну воду,
Між теплих циць сховався, мов ховрах.
Надходить час писати про природу,
Алькови утомили - просто жах.

Пахтять лілеї, айстри, матіоли
Обценьками флюїди носа рвуть.
Опісля ночі велелюбства кволий,

Тетяна Левицька
2019.07.15 09:29
Ми необачно, на краю безодні,
хоч бурі не було і вечір тихий.
Вернулись на круги своя - сьогодні,
у закутку душі - дрімало лихо.
Не оправдатися, ще нам не вірять
ні янголи, ні демони, ні Боги.
На нас полюють - люди, птахи, звірі,
плекаємо свої пер

Олена Побийголод
2019.07.15 07:36
Із Олексія Апухтіна

Жарко. День годящий видавсь, слава богу...
Скоро на широку виїдем дорогу.
Там риплять обози, хур чималих низки,
із країв заморських там шляхом неблизьким
йде у нашу землю хоч якась новинка...
В манівцях російська губиться

Ірина Білінська
2019.07.15 01:59
Давайте обійдемось без присвят.
Слова знайдуть жаданих адресатів.
Шкода лиш - час не вернеться назад…
Але його й не треба повертати,

Бо сходить сонце у новому дні
І музикою повняться світанки.
Тепло, що Ви довірили мені -

Ярослав Чорногуз
2019.07.15 01:40
Так ніжно хмарка небо лиже,
Бо вже насупиться ось-ось…
Гроза пройшла. Повітря свіже,
Як море буйне, розлилось.

Духмяні пахощі колосся…
І де взялася ти, снаго?
Неначе милої волосся

Володимир Бойко
2019.07.15 01:38
Боже, спаси нас від «русского міра»,
Від оскаженілого бузувіра,
Від окаянного ліліпута,
Що налаштовує знову нам пута.

Від ліліпутського кума-іуди,
Що, наче злодій, залазить повсюди,
І подаруй нам останню надію

Серго Сокольник
2019.07.15 01:11
У темряві місяць, неначе маяк.
Ця ніч, ніби пісня, твоя і моя.
Мов пісня кохання у світі зірок,
Напою єднання живильний ковток.

*приспів*
А місяць
мов човен, що обрієм ночі пройшов.

Іван Потьомкін
2019.07.14 21:53
Замолоду раббі Елазар бен Арах був учнем самого раббана Йоханана бен Заккая, котрий, винесений з палаючого Єрусалима як покійник, зустрівся з командуючим римськими легіонами Веспасіаном і звернувсь до нього мов до імператора. На це той відповів, що юдей

Світлана Майя Залізняк
2019.07.14 21:17
Увечері над ресторанами
густіє вариво задух...
Правує окриками п'яними
травневий інфернальний дух.

Над кіптюгою жили-вулички,
над млостю різномастих дач
здіймає жовтий крендель булочна.

Ігор Деркач
2019.07.14 20:31
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
що ігнорують українську мову
і з тилу опрацьовують язик.

Була вона, а нині ось – воно!
В Одесі! І купається у морі,
не тоне у воді... Народе, sorry?

Микола Дудар
2019.07.14 19:54
Порція сонечка з ранку під каву
Майне повз вікна… космополит
Вічно по колу - зліва на право
Вчорашнє на дні, крик… аудит
А Бог його знає, хто надоумив
Та знову запруть у колію…
Сприймати цей світ краще крізь гуму?
Не знаю як хто… згоду даю

Сергій Губерначук
2019.07.14 14:42
У сухотах осінніх,
у пустотах морозних,
по зігнутих спинах
дерев грандіозних,
над брамами храмів,
у ближніх печерах,
і в дальніх – і в дальніх,
і в жовтих паперах,

Олена Побийголод
2019.07.14 12:53
Із Федіра Тютчева

Тямки Росію не збагнуть,
загальні мірки - не обмірять:
у неї особлива путь -
в Росію люди з жахом вірять.

(2014)

Олександр Сушко
2019.07.14 12:07
Кожен день один і той маршрут,
Там - біда, а тут - хапає трясця.
На кордоні черга. Тягне люд
В пащу пекла у торбинах "щастя".

Шепчуть губи: "Відчинись, сезам!
Ждуть поживи пташенята в гніздах."
В саквах сир, цукерки, ковбаса -

Володимир Бойко
2019.07.14 10:27
Любов у кожного своя,
Лише для нього Богом дана
Не поганьби своє ім’я,
Бо гріх одержиш у придане.
Життя – любові торжество,
В житті не можна не любити,
Не оскверни своє єство,
Бо як по тому далі жити?

Юрій Сидорів
2019.07.14 09:57
За віконцем досвітні вогні
Умлівають в обіймах туману.
Деренчить органайзер мені,
І не вимкнеться, доки не встану,
Щоб іти на роботу важку.
Хоч яка там вона не погана,
З муляжем бойового нагана
Послужу грошовому божку.

Ігор Федів
2019.07.14 09:48
На варті найщиріших почуттів
Вона кодує обереги долі,
Тепло дарує після холодів,
І помисли зі сну звільняє кволі.
Наповнює жагою побажань,
Аби вдихали їх у повні груди,
Забули багажі чужих надбань
Її у дії бачили усюди.

Світлана Майя Залізняк
2019.07.14 07:27
Павук виноградний спустився на м'яту,
хитнув крапелини, скінчилася нитка.
Бджола облетіла парцели уп'яте...
На тлі нагідок проросла маргаритка.

Зелені жучки лементіють: "Ми кращі!".
Джмелі потурати не звикли дрібноті.
Прагусінь відкрила салато

Тетяна Левицька
2019.07.14 06:58
Смеркається, сутінки лижуть шпалери.
Нас двоє в квартирі, та ні,  нас не двоє.
Ледь чутно за стінами шепіт химери,
думки у мовчанні клубочаться роєм.
Ми різні по суті, чужі безперечно,
і точками зору ми теж несумісні.
На плоті життєвім тримає нас

Микола Соболь
2019.07.14 06:44
Чи винити тебе у гріхах?
Як повільно знімаєш наряди.
Не в спокусі шукаєш розради
І не прихистку в темних ночах.

Ріже спалахом очі свіча
І по серцю біжить аритмія,
І надкушено яблуко змія,

Микола Дудар
2019.07.13 17:57
… а ти поринь в моє єство
Без пафосу, він зайвий
Гори вогнем той статус-кво
І сто причин у зашморг з кайфу…

А ти ввійди в подібний стан
Без мішури-облуди
Гори вогнем освіти сан

Олександр Сушко
2019.07.13 17:56
Ані стиць, ані бздиць,
Ані в тин, ні в ворота:
За держави убивць
Голосує голота!

Шиї - глупства ланцюг,
Тямі -сакви порожні.
Буду їсти мацу,

Надія Тарасюк
2019.07.13 14:21
На заломі вечірнього променя
їжачатко — гостреньке й мале —
зорі знову полоще утомлені
та загаснути їм не дає.
Втіха впевнена злість укутує,
холод-біль теплотою пряде...
Їжачатко дрижить їх спокутою:
мерехтливе, невміле, бліде.

Сергій Губерначук
2019.07.13 13:33
На тлі перегорнутих сторінок
з’явився цей чистий лист –
папір білоликий з не снів, з не думок,
папір недолист-перелист.

У стосі всамітнено в шарі зашор,
ховаючи вічності сум,
мовчав мій папір, мов потрапив в офшор,

Іван Потьомкін
2019.07.13 12:54
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Козак Дума
2019.07.13 12:07
Раз синиця по суниці
полетіла до криниці,
знадобилися синиці
на гостинці ті суниці.

Із суницями синиця,
повернувшись від криниці,
не зуміла зупиниться

Світлана Майя Залізняк
2019.07.13 09:34
На поетичних парцелах такі вірші - наче фантики на пероні. А де потяг? Куди прямуємо? Замість відгуку... Є новітні гуру, є в струпах... Вічні теми друг замаже в сажу. Напишу про попи, зіньки, пах... А поезія висока - липа-лажа. (наголос зіб

Ігор Деркач
2019.07.13 09:32
Не цілую, але обнімаю
як давно і недавно було.
Забуваю, але пам’ятаю
як дощі пам’ятає зело.

Уявляються радісні очі
і розкрилені руки твої,
наче скучила, ніби щоночі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29

Віктор Сурженко
2019.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Нечас - [ 2019.07.15 21:00 ]
    Нічні провокації
    Нічна війна між сном і ясною роботою
    триває вже котру годину.
    Після таких посиденьок тіло виснажується,
    мозок, звикає працювати невпинно.

    Памороки забиті .
    Ароматами рістретто, з кав'ярні навпроти
    його ковток - це смерть.
    Сьомого дня уже із характерним запахом блювоти.

    Тіло цинково-невагоме ближче до п'ятої ранку .
    Ти у себе,
    я у себе вдома -
    думки запакуй у банку.

    Заснути. Навіщо ?
    Бо завтра знову поколу.
    Нестримно з моста донизу.
    Нічого не дачить довкола.

    Цілувати невпинно повітря
    і кохати кожну хвилину.
    Кили жив ти на цьому світі,
    Кожну Богом відведену годину.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2019.07.15 16:21 ]
    Утрачений рай
    За паяца свій голос віддав золотар із Полтави,
    Нащо бевзю "Свобода"? Достатньо кумедної "ЗЕ".
    Утомився байдужих будити - даремна ця справа,
    Окацапленим гоям Вкраїна - не понад усе.

    В церкві тризна за воїном. Куриться біль із кадила,
    Огортає саваном печалі невтішні думки.
    Крекче діва зманіжена в ліжку: - Війна утомила!
    Хочу миру і сиру! Тікайте з війни, мужики.

    На Хрещатику людно, лесбійці всміхається гомик,
    Гей-парад на душі, дозвіл даний командою "ЗЕ".
    Гинуть кращі із кращих, в тилу ж наплодилося гномів,
    Замовляють коханим сонливим кав'яр та бізе.

    Я ж не втомлююсь діри латати в розстріляних латах,
    Обпікає гарячим вогнем із гармати лице.
    Бороню ув окопах державу. Хоч знаю, що зрада
    Закопає мене в забуття незабаром живцем.

    14.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  3. Микола Дудар - [ 2019.07.15 15:15 ]
    ***
    …зустрілись знову в сновидінні
    У дивнім небі сновидінь
    Один із нас, мабуть, "гудіні"
    А інший, певно, його тінь…
    Півсвіту збіглося на диво
    Півсвіту плескло, аби
    "гудіні" з тінню виліз з чтива
    Як сонце вранці до води…
    15.07.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.15 14:19 ]
    Не збагнути


    1

    Ні, не дзвонила тобі, не писала.
    Просто зустріла в диму на пероні.
    Спогади-файли тасуємо... мало...
    Ти оженивсь на кирпатенькій Проні.

    Маєте дачу-фазенду, на хутір
    кличеш мене - там вільготно між проса.
    Нащо пригода? Ураз не збагнути...
    Глянь, я - статечна, яскрава, не боса.

    Ніг не колотиме стежка зміїста.
    Гепають - чую - на цямрину груші...
    Ніде посеред розвалля присісти...
    Ні, я, Вітриську, зі сходів не зрушу.

    2

    Серце шкварчить? Ось тобі конвалюта.
    Варто найліпшу нарешті забути.

    Як сатисфакція - барви... намисто...
    Лана кохала тебе променисто.

    Рвеш наш альбом, кружеляють листочки...
    Бджоли сідають на збудливі точки.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  5. Дмитро Куренівець - [ 2019.07.15 13:05 ]
    ***
    цей дощ без перерви періщить
    вже тиждень, місяць, тисячу років

    я вже не вірю, що він коли-небудь скінчиться

    вулиці збігають каламутними річками
    змиваючи рештки літа
    до якоїсь підземної Лети

    дерева просякли водою
    і стали напівпрозорими

    юрмища парасольок окупували місто-іхтіандр
    укривши його всуціль лускою, що рухається

    кажуть, якийсь старий узявся за спорудження корабля
    а в інтернеті вже торгують місцями на борту

    я вже не знаю, чи намацаю коли-небудь твердий ґрунт під ногами

    цей дощ проникає всередину мене
    і тарабанить десь під шкаралупою черепа
    розбиваючи на гамуз мої думки
    руйнуючи зв’язки між нейронами
    змішуючи мрії та спогади
    так, що вже неможливо їх розрізнити

    відображення у воді куди чіткіші
    ніж їхні оригінали
    а може, все помінялося місцями
    і справжнє місто вже давно там, під водою
    догори дриґом?

    я сам наповнююсь водою від потоків на тротуарі
    від коріння до самої крони
    і стаю напівпрозорим

    я вже не знаю, чи зможу коли-небудь знову жити на суходолі

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Микола Дудар - [ 2019.07.15 12:55 ]
    Попит...
    Іде біда. іде... іде...
    (існує попит...)
    А де ж наш праведник? - як де?
    Ведуть на допит…
    Ось день народження, не мій
    Чийогось сина
    А справедливості сувій
    Засох невинно
    На обмін вистроївся люд
    Гризуться в черзі…
    А в серці свіжий новобуд
    Замовник - БЕВЗІ…
    14.07.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  7. Козак Дума - [ 2019.07.15 11:04 ]
    Гра́ків фрак
    У крамницю чорний грак
    прилетів придбати фрак.
    захотів він стати франтом,
    бо набрид йому піджак.

    Продавець, вусатий рак,
    приміряв гракові фрак –
    мудрували, підганяли,
    щоб фабричний скрити брак.

    Повернувсь в діброву грак,
    сів на гілку неборак,
    а грачиха із докором, –
    Ти в цім фраку, як жебрак!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Деркач - [ 2019.07.15 10:18 ]
    Стимул натхнення
    Нема нічого, що мине намарне.
    Буває у житті як у бою.
    Обоє відпрацьовуємо карму,
    та іноді не вистачає шарму
    завоювати пасію свою.

    І розумію, що іду до тризни,
    а це не те, що зопалу на трон...
    І діє ще неписаний закон –
    химера не замінює харизму,
    коли її душа – хамелеон.

    Приймаємо усе як Божу кару
    і Єві, і Адаму у раю.
    І сонечко ховається за хмари,
    і у очах її немає жару,
    і цього я від себе не таю.

    Рятує і поезія, і ліра,
    і переможний дух не охолов,
    і тятиву натягує любов...

    Наївному ніде немає міри –
    і не уперше є остача віри,
    і не востаннє закипає кров.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2019.07.15 09:07 ]
    Про природу


    Дощить, столиця п'є небесну воду,
    Між теплих циць сховався, мов ховрах.
    Надходить час писати про природу,
    Алькови утомили - просто жах.

    Пахтять лілеї, айстри, матіоли
    Обценьками флюїди носа рвуть.
    Опісля ночі велелюбства кволий,
    Лежу як труп, а був такий як ртуть.

    Ще б трохи і під мавонькою гигнув,
    Жага колотить серцем до сих пір .
    А за віконцем кущики жасмину
    Колишуть схвально вітами ефір.

    Мені під сто. Стрибати, наче м'ячик,
    Чи личить дідуганові? Хто зна...
    Пракорінець ворушить дамський пальчик
    І подає до "праці" віщий знак.

    Люблю писати, сестри, про природу,
    Від лірики у голові туман.
    А, може, від Венери дати ходу?
    Куди там! Надто цупко обійма.

    14.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (11)


  10. Тетяна Левицька - [ 2019.07.15 09:01 ]
    На круги своя
    Ми необачно, на краю безодні,
    хоч бурі не було і вечір тихий.
    Вернулись на круги своя - сьогодні,
    у закутку душі - дрімало лихо.
    Не оправдатися, ще нам не вірять
    ні янголи, ні демони, ні Боги.
    На нас полюють - люди, птахи, звірі,
    плекаємо свої перестороги.
    Розлучать, розірвуть, розділять навпіл
    і заспокоївшись відправлять тризни,
    не залишивши нам любові краплі -
    цукрової олжі. Це правда - визнай!
     
    2019р



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Сонячна Принцеса - [ 2019.07.15 08:56 ]
    Чи зможу я...
    Чи зможу я пробачити тобі
    мою присутність у твоєму серці,
    коли тебе з'їдав пекучий біль,
    заправлений мого мовчання перцем?

    ...коли ці ночі - маги молоді,
    ховали зорі-очі у тумани…
    ...коли світанки кутали твій дім
    своім чеканням вірним сонцеп'яним…

    ...коли я знала і НЕ ЗНАЛА Я
    цю найстрашнішу в світі таємницю,
    а ти моє нашіптував ім’я -
    свою молитву, мов в'язав на спицях…

    ...коли мені боліло і пекло
    за кожне слово здогадом солоним
    за те, чого ніколи не було…
    а ти лишався у мені - безмовним…

    ...коли летіли кулі у твій бік
    і ти про мене згадував не всує…
    Чи зможу я пробачити тобі
    любов, що у душі моій несу я?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.15 08:41 ]
    Плекаю Слово
    В душі плекаю Слово, як маля,
    Думки в рядочок сію, наче жито.
    Нехай же комусь серце звеселя,
    А я із того теж буду радіти.

    Як до вподоби те, що я пишу,
    Когось торкнеться поетичне слово,
    На світі недарма, значить живу,
    Добром згадає хтось обов"язково.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Олена Побийголод - [ 2019.07.15 07:11 ]
    Путівець (уривок)
    Із Олексія Апухтіна

    Жарко. День годящий видавсь, слава богу...
    Скоро на широку виїдем дорогу.
    Там риплять обози, хур чималих низки,
    із країв заморських там шляхом неблизьким
    йде у нашу землю хоч якась новинка...
    В манівцях російська губиться стежинка.
    Без пуття по Русі звично по слизькому
    тягнеться доріжка, й не зійти нікому...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Сонячна Принцеса - [ 2019.07.15 07:21 ]
    Чужа
    Зустрічай мене як чужу
    І таку, що не знав ніколи.
    Намалюй мені цю межу,
    Відрубавши любов під корінь.

    Не стрічай мене у дворі.
    Не відводь мене на зупинку.
    Хай ударить між нами грім -
    Пам'ять випалить до пилинки.

    Ти іди собі. Не підводь,
    коли буду летіти в прірву…

    І казав же мені Господь:
    - Я із серця його не вирву.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. України Сокор - [ 2019.07.15 03:36 ]
    Схаменіться, люди.
    Гомоніла Україна про вільну країну,
    Як набат, гуде той гомін, гуде без зупину.
    Гуде, гуде й потрясає неньку до основи,
    Та народ не може скинуть рабські окови.

    Чи не може? Чи не хоче вільно в світі жити?
    Хіба в неволі, можна вільного родити?
    Хіба є в душі убогій потяги до волі?
    Животіє, жебракує без щастя і долі.

    Щастя й долю він шукає у чужій сторонці.
    Хай панують на Вкраїні ординці-московці.
    Хай бо нищать Святу Славу, рідну Батьківщину,
    Тай вириють з ниви корінь-пуповини.

    Що дає народу сили, віки відстояти.
    Зберігать свої кордони, рід свій розвивати.
    Зберігати рідну неньку, яка ще в полоні...
    Чуєш, брате-українцю, воленьку у дзвоні?

    Гомоніла Україна про українську мову,
    Як набат, гуде віками і гуде він знову.
    Гуде, гуде й потрясає небо до основи.
    Та народ вже прихилився до чужої мови.

    Прихилився й не журиться, хай Бог буде з нею,
    Аби тілом українець, а душа зміює.
    Він не бачить злого в тому, хіба то грішити,
    Хліб та сіль споживати, а душу згубити.

    Може тями вже немає, що душа - це мова,
    Яку предки нам збирали від слова до слова.
    А коли гуртом вставали - землю боронити,
    Рідну пісеньку співали, щоб завзятіше бити.

    Бо душею розмовляєш і добро - те твориш.
    Бо душа — це корінь, від якого родиш.
    Чому брате-українцю, зрадив рідну мову,
    Хіба ти не чуєш одвічного знову?

    Гомоніла, гомоніла й ніби заніміла.
    Як не засватана дівчина, та й осиротіла.
    Нема кому боронити від чужого ока,
    А вставати й гуртуватись - лишня морока.

    Тому рідна — наша, ненька, є ще у полоні,
    Той, хто хоче, прикладає до тебе долоні.
    Ніби квітнеш, як калина, - але при дорозі.
    Як до столу засідати, ти сидиш в порозі.

    Де поділася надія, що це за розплата?
    Коли ж, моя Україно, стала ти проклята?
    Чуєш, люде! Чуєш, люде! Наростає гомін...
    Це землі так важко дихать й роздається стогін...
    1980


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Білінська - [ 2019.07.15 01:17 ]
    Дар
    Давайте обійдемось без присвят.
    Слова знайдуть жаданих адресатів.
    Шкода лиш - час не вернеться назад…
    Але його й не треба повертати,

    Бо сходить сонце у новому дні
    І музикою повняться світанки.
    Тепло, що Ви довірили мені -
    Примножу, повернувши до останку.

    Аби лиш ясне небо голубе
    В очах бездонних не згубило чару.
    У тих глибинах я знайшла себе,
    Напоєна Любов'ю - вищим Даром.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (8)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2019.07.15 01:06 ]
    Помахи крила
    Так ніжно хмарка небо лиже,
    Бо вже насупиться ось-ось…
    Гроза пройшла. Повітря свіже,
    Як море буйне, розлилось.

    Духмяні пахощі колосся…
    І де взялася ти, снаго?
    Неначе милої волосся
    Оповива мене всього.

    І ми удвох – несамовиті!
    Нас доля в небо вознесла.
    І ці злиття щасливі миті,
    Немовби помахи крила!

    14 липня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  18. Володимир Бойко - [ 2019.07.15 01:31 ]
    * * *
    Боже, спаси нас від «русского міра»,
    Від оскаженілого бузувіра,
    Від окаянного ліліпута,
    Що налаштовує знову нам пута.

    Від ліліпутського кума-іуди,
    Що, наче злодій, залазить повсюди,
    І подаруй нам останню надію
    Вбити у со́бі малоросію.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  19. Серго Сокольник - [ 2019.07.15 01:51 ]
    Наша ніч. Пісня
    У темряві місяць, неначе маяк.
    Ця ніч, ніби пісня, твоя і моя.
    Мов пісня кохання у світі зірок,
    Напою єднання живильний ковток.

    *приспів*
    А місяць
    мов човен, що обрієм ночі пройшов.
    Це місце-
    Освітлений змістом кохання альков,
    І дивляться зорі
    В закохане море.

    Заходим у хвилі розбурханих мрій,
    Злітаєм на крилах кохання надій,
    І небо покровом укриє пітьми
    Оголення тіл, що єднаємо ми.

    *приспів*
    А місяць
    мов човен, що обрієм ночі пройшов.
    Це місце-
    Освітлений змістом кохання альков,
    І дивляться зорі
    В закохане море.


    Здається, цій ночі віки не минуть,
    Та дивиться в очі і вказує путь
    Світанок, що день подарує новий.
    Ми ночі чекаєм, бо знову у ній

    *приспів*
    Цей місяць
    мов човен, що обрієм ночі пройшов.
    Це місце-
    Освітлений змістом кохання альков,
    І дивляться зорі
    В закохане море.


    © Copyright: Серго Сокольник
    №119071300734


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.14 21:38 ]
    Незнайомка

    Увечері над ресторанами
    густіє вариво задух...
    Правує окриками п'яними
    травневий інфернальний дух.

    Над кіптюгою жили-вулички,
    над млостю різномастих дач
    здіймає жовтий крендель булочна.
    Лунає немовляти плач.

    І, огинаючи шлагбауми,
    у капелюхах набакир,
    серед канав гуляють з дамами
    бувалі, терті щупаки.

    Цикади-циклі - понад озером.
    Скрипоче клюз. Жіночий виск.
    А в небесах - пливкий, пронозливий -
    безсенсово блискоче диск.

    У склянці бачу друга звичного,
    і, привітавши, п'ю до дна.
    Він рідиною ідентичною
    спиняє мислей скакуна.

    А край сусідніх палуб-столиків
    лакеї схилено стирчать.
    П'янички із очима кроликів
    «In vino veritas!»* кричать.

    Щовечора у мить призначену,
    (а може, мариться лише?),
    дівочий стан, шовками схвачений,
    вироюється із кліше...

    Пливе-леліє поміж п'яними -
    без почту, знов-таки одна.
    Пахтіє зливами, туманами...
    Сідає панна край вікна.

    І враз буруниться химерами
    вдяганки сяйний дивошовк,
    і капелюшні криси з перами.
    Змахне рукою в перснях - шок.

    Ланцями близькості закований,
    крізь аспідну сівку вуаль,
    я бачу берег очарований,
    вимріюю чудовну даль.

    Безгучні сховки враз відкрилися -
    і сплеск осонцив порохно.
    І струменіє шал по вилицях...
    Але ж виною - не вино.

    І пір'я страуса, не півняче,
    у мізках дибиться: хить-хить...
    І кличуть очі панни, пінячи-
    мусуючи тремку блакить.

    В моїй душі - скарби під утиском.
    І ключ належить лиш мені!
    Та знов неволить п'яне чудисько.
    Всі сенси - у терпкім вині!

    14 липня 2019 року
    .........................

    Александр Блок

    Незнакомка

    По вечерам над ресторанами
    Горячий воздух дик и глух,
    И правит окриками пьяными
    Весенний и тлетворный дух.

    Вдали над пылью переулочной,
    Над скукой загородных дач,
    Чуть золотится крендель булочной,
    И раздается детский плач.

    И каждый вечер, за шлагбаумами,
    Заламывая котелки,
    Среди канав гуляют с дамами
    Испытанные остряки.

    Над озером скрипят уключины
    И раздается женский визг,
    А в небе, ко всему приученный
    Бесcмысленно кривится диск.

    И каждый вечер друг единственный
    В моем стакане отражен
    И влагой терпкой и таинственной
    Как я, смирен и оглушен.

    А рядом у соседних столиков
    Лакеи сонные торчат,
    И пьяницы с глазами кроликов
    «In vino veritas!»* кричат.

    И каждый вечер, в час назначенный
    (Иль это только снится мне?),
    Девичий стан, шелками схваченный,
    В туманном движется окне.

    И медленно, пройдя меж пьяными,
    Всегда без спутников, одна
    Дыша духами и туманами,
    Она садится у окна.

    И веют древними поверьями
    Ее упругие шелка,
    И шляпа с траурными перьями,
    И в кольцах узкая рука.

    И странной близостью закованный,
    Смотрю за темную вуаль,
    И вижу берег очарованный
    И очарованную даль.

    Глухие тайны мне поручены,
    Мне чье-то солнце вручено,
    И все души моей излучины
    Пронзило терпкое вино.

    И перья страуса склоненные
    В моем качаются мозгу,
    И очи синие бездонные
    Цветут на дальнем берегу.

    В моей душе лежит сокровище,
    И ключ поручен только мне!
    Ты право, пьяное чудовище!
    Я знаю: истина в вине.

    24 апреля 1906
    _________________________________

    * In vino veritas! — Истина — в вине! (лат.)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Ігор Деркач - [ 2019.07.14 20:51 ]
    Воно(18+)
    Команда Зе дає вонючий пшик.
    На зелені кайфують разумкови,
    що ігнорують українську мову
    і з тилу опрацьовують язик.

    Була вона, а нині ось – воно!
    В Одесі! І купається у морі,
    не тоне у воді... Народе, sorry?
    Тобі сьогодні поки-що – на дно.

    Ти обираєш іншого месію
    і забуваєш істинне добро,
    міняючи копійку на зеро,
    не маючи ні клепки, ні надії.

    За тебе нині думає не Зе,
    а Пе, який у якості холопа
    ініціює санкції Європи.
    Тобі лише на клоуна везе.

    Воно іще азів не розуміє,
    а пхається туди, де – «нє альо».
    Але йому сьогодні комільфо,
    що плюнути на націю уміє,
    допоки ще насилує Росію
    висяче і лисіюче х...ьо.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  22. Микола Дудар - [ 2019.07.14 19:53 ]
    Заходь, пригощу…
    Порція сонечка з ранку під каву
    Майне повз вікна… космополит
    Вічно по колу - зліва на право
    Вчорашнє на дні, крик… аудит
    А Бог його знає, хто надоумив
    Та знову запруть у колію…
    Сприймати цей світ краще крізь гуму?
    Не знаю як хто… згоду даю
    І де вже той берег антипридурків?…
    Не збожеволій!… оркестр брехні
    А кава смачна, зварена в турці
    Заходь, пригощу. Не по весні…
    14.07.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  23. Сонячна Принцеса - [ 2019.07.14 19:06 ]
    Цунамі
    Любов твоя накрила, як цунамі.
    А я не вмію плавати, на жаль.
    І я тону і дихаю ривками...
    Я наче захлинаюся... Біжать,

    течуть крізь мене хвилі непрозорі -
    Думок уламки… Господи, прости!
    Мені проміння простягають зорі,
    а я до них не в силах доплисти…

    Ця дика боротьба між берегами...
    Триматись, що є сил, чи йти на дно?
    А хто розкаже світові і мамі,
    що там, на дні, насправді, відбулось ...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Сергій Губерначук - [ 2019.07.14 14:03 ]
    Художник
    У сухо́тах осінніх,
    у пустотах морозних,
    по зі́гнутих спинах
    дерев грандіозних,
    над брамами храмів,
    у ближніх печерах,
    і в дальніх – і в дальніх,
    і в жовтих паперах,
    між думкою й словом,
    на ментах моментів,
    в оркестрі чудовім
    між аплодисментів;
    де бігає сумнів,
    де потяг відходить,
    усюди, де трудно,
    і протяг холо́дить,
    і навіть де щастя
    найменша ознака,
    де мріяв про вас я,
    й за мною хтось плакав,–
    у то́му повітрі,
    у тих атмосферах
    по мокрій палітрі
    виходив на берег
    мій пензель високий,
    під фарбою злегка,
    малюючи око,
    в якому – веселка.

    1994 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 43"


  25. Олена Побийголод - [ 2019.07.14 12:33 ]
    Росії
    Із Федіра Тютчева

    Тямки Росію не збагнуть,
    загальні мірки - не обмірять:
    у неї особлива путь -
    в Росію люди з жахом вірять.

    (2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  26. Олександр Сушко - [ 2019.07.14 12:29 ]
    Милосердя


    Кожен день один і той маршрут,
    Там - біда, а тут - хапає трясця.
    На кордоні черга. Тягне люд
    В пащу пекла у торбинах "щастя".

    Шепчуть губи: "Відчинись, сезам!
    Ждуть поживи пташенята в гніздах."
    В саквах сир, цукерки, ковбаса -
    Зраді теж щодня потрібно їсти.

    За межею глузд тече навспак,
    За добро орда лаштує бомби.
    Всім керує пан договірняк,
    А з-за лісу син стріля з окопу.

    Ненька ж підгодовує війну,
    Сита погань ходить у атаки...
    Ти, селюче, виростив свиню,
    Щоб її загамали чортяки.

    Ми їм - хліб, вони - гроби й вінки,
    Брагу п'ють солдатики удачі.
    Ллється милосердя із руки,
    А насправді - кров моя гаряча.

    13.07.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  27. Володимир Бойко - [ 2019.07.14 10:08 ]
    * * *
    Любов у кожного своя,
    Лише для нього Богом дана
    Не поганьби своє ім’я,
    Бо гріх одержиш у придане.
    Життя – любові торжество,
    В житті не можна не любити,
    Не оскверни своє єство,
    Бо як по тому далі жити?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  28. Юрій Сидорів - [ 2019.07.14 09:05 ]
    Дорога (сьогодні)
    За віконцем досвітні вогні
    Умлівають в обіймах туману.
    Деренчить органайзер мені,
    І не вимкнеться, доки не встану,
    Щоб іти на роботу важку.
    Хоч яка там вона не погана,
    З муляжем бойового нагана
    Послужу грошовому божку.

    Присідання, стрибки в довжину,
    По району ранкова пробіжка...
    Не старіння ось так віджену,
    То загрозу шпитального ліжка.
    Розім'явшись, кефіру поп'ю,
    І знайшовши на кухні олію,
    На пательні млинців розігрію.
    Час рушати в дорогу свою.

    Надягаю десантний берет,
    До жилетки чіпляю погони.
    Я не бравий гусар з оперет,
    А приватний боєць охорони.

    Помирають нічні ліхтарі,
    Оживають дороги трамвайні.
    І спішать о ранковій порі
    Візники до трамвайної стайні,
    Щоби вийшли залізні воли
    На троєщинські бізнес-маршрути.
    Їм за графіком треба відбути -
    І відомо куди і коли.

    А на кожній зупинці юрма
    Ділових пасажирів району.
    Тож доїду між ними всіма
    До метро - і на гілку "червону".
    Під землею вона приведе
    До кінця. І відпустить нагору.
    Три вітрини в ломбарді й комору
    Стерегтиму. І більше - ніде.

    Не писав я за колір диплома,
    В резюме не згадав і про фах.
    А набридло неробство удома
    І таскання антен по дахах.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  29. Ігор Якименко - [ 2019.07.14 09:36 ]
    *****
    Експерименту ми одвічного країна,
    Яка застрягла, мов у пастці, у віках!
    То, стиснув зуби, вириваємось з руїни,
    То повертаємось до рідного ярма!
    І знов настав цей час, експериментів
    Народ над волею й свободою жада,
    Закінчуйте юначе дисидентство,
    Нехай країна наша процвіта!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  30. Ігор Федів - [ 2019.07.14 09:48 ]
    На варті почуттів
    На варті найщиріших почуттів
    Вона кодує обереги долі,
    Тепло дарує після холодів,
    І помисли зі сну звільняє кволі.
    Наповнює жагою побажань,
    Аби вдихали їх у повні груди,
    Забули багажі чужих надбань
    Її у дії бачили усюди.
    Охороняє ніжні почуття,
    Які бажали, мріяли, чекали,
    Минає марноту у того дня,
    Де віру і надію забирали.
    Вона буває тиха і сумна,
    Або веселками усе єднає.
    Велично по землі іде весна,
    І почуття у людях відкриває.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.14 07:31 ]
    Яготинський блюз
    1

    Павук виноградний спустився на м'яту,
    хитнув крапелини, скінчилася нитка.
    Бджола облетіла парцели уп'яте...
    На тлі нагідок проросла маргаритка.

    Зелені жучки лементіють: "Ми кращі!".
    Джмелі потурати не звикли дрібноті.
    Прагусінь відкрила салатову пащу.
    Застряг колорадський гризун у цейтноті.

    Калина зіткала пишноту-ряднину.
    Крізь пахілля голку встромив будячисько.
    Ромашка шепоче: "...зірвуся... полину...".
    Полин продає споришеву колиску...

    2

    А я вже не знаю - чого тут шукати...
    Стоїть із ціпочком на стежечці мати.
    Дивлюся на обрис.
    За пазуху - вишні.
    Жар-птиця Світланка смакує колишнє.

    У клюз пропускаю ланцюг - не іржавий.
    - Пора відпливати! - белемкає правий...

    Під крила - проміння, мелісу та сливи.
    В жаливу - старі об'єктиви, штативи.
    Лежать, пломеніють гарячі баласти.
    Накреслено курс - на примарливе Щастя.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  32. Тетяна Левицька - [ 2019.07.14 06:37 ]
    Мара
    Смеркається, сутінки лижуть шпалери.
    Нас двоє в квартирі, та ні,  нас не двоє.
    Ледь чутно за стінами шепіт химери,
    думки у мовчанні клубочаться роєм.
    Ми різні по суті, чужі безперечно,
    і точками зору ми теж несумісні.
    На плоті життєвім тримає нас ґречно
    таке невловиме - розвінчені, грішні,
    нестримні, незрячі, глухі, мармурові,
    в вузькім коридорі нам не розминутись.
    Ми колір очей не шукаєм в розмові,
    гірчичний, брутальний  у краплі отрути.
    Минуле на вудці, гачок обірвати б,
    і кинути мотлох на  звалищі сміття.
    Дозріти і стерти всі пам'ятні дати,
    розсипатись болиголовим суцвіттям
    на чорній підлозі...
    Кому підмітати?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  33. Микола Соболь - [ 2019.07.14 06:58 ]
    * * *
    Чи винити тебе у гріхах?
    Як повільно знімаєш наряди.
    Не в спокусі шукаєш розради
    І не прихистку в темних ночах.

    Ріже спалахом очі свіча
    І по серцю біжить аритмія,
    І надкушено яблуко змія,
    І поснуло до ранку дівча.

    Пронесу крізь життя на руках.
    Хай зірки нам сіяють далекі
    І лелека дарує свій клекіт.
    Я тебе не звиню у гріхах!
    28.03.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Микола Дудар - [ 2019.07.13 17:23 ]
    А ти...
    … а ти поринь в моє єство
    Без пафосу, він зайвий
    Гори вогнем той статус-кво
    І сто причин у зашморг з кайфу…

    А ти ввійди в подібний стан
    Без мішури-облуди
    Гори вогнем освіти сан
    Коли услід сміються люди…

    А ти злети без крил до хмар
    Не в снах, у непогоду
    Гори вогнем природи дар
    Коли плюєш на свою вроду…
    12.07.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Сушко - [ 2019.07.13 17:10 ]
    Вибір

    Ані стиць, ані бздиць,
    Ані в тин, ні в ворота:
    За держави убивць
    Голосує голота!

    Шиї - глупства ланцюг,
    Тямі -сакви порожні.
    Буду їсти мацу,
    Одягнувши кокошник.

    Опозиція - слиз,
    "Зе" команда - не "хунта"...
    Чом же знову на біс
    Йде до влади Іуда?

    "Рашки" зрію сліди
    І окрайчик ярмолки...
    Тане віра як дим,
    Чад розвіявсь навроків.

    Дам паяцам під дих,
    Хай почухають лоба.
    Оберу тільки тих,
    Хто лежав у окопах.

    12.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  36. Ігор Якименко - [ 2019.07.13 17:05 ]
    *****
    Коли історію ми вчили з вами в школі,
    Одвічним пилом вкритою здавалася вона,
    Й про наших зрадників, повстанців і героїв
    Нам тільки пам’яті нагадує ріка.
    Та те, що нам здалось, поглинули століття,
    Нас вже сьогодні почало наздоганять,
    Повірте, що наступним поколінням,
    Ще вистачить про що нас розпитать!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  37. Надія Тарасюк - [ 2019.07.13 14:47 ]
    Відданість
    На заломі вечірнього променя
    їжачатко — гостреньке й мале —
    зорі знову полоще утомлені
    та загаснути їм не дає.
    Втіха впевнена злість укутує,
    холод-біль теплотою пряде...
    Їжачатко дрижить їх спокутою:
    мерехтливе, невміле, бліде.

    На заломі майстерного променя
    крила виросли, наче з води ―
    сильні плечі — політ мальований:
    гей, їжаче, ходи-но сюди!
    Їжачатко погляне з калачика, —
    ніжний носик шморгне — і, гляди,
    у секундах зоставить дукачика,
    по хвилинах дрібоче туди.

    Крила пильні: утре і продмухає.
    надкосмічному попелу ― зась!
    Та зірок любим співом заслухане,
    почалапає в рідний пейзаж.

    Хоч їжача мале, а зорі ж бо…

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Губерначук - [ 2019.07.13 13:39 ]
    Папір
    На тлі перегорнутих сторіно́к
    з’явився цей чистий лист –
    папір білоликий з не снів, з не думок,
    папір недолист-перелист.

    У стосі всамітнено в шарі зашор,
    ховаючи вічності сум,
    мовчав мій папір, мов потрапив в офшор,
    без слів, як без буквених сум.

    Я знаю ті суми – і сумно мені,
    що правду ведуть і крадуть,
    розмінюють рай на окови земні –
    й терплячий папір продають…

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 32"


  39. Іван Потьомкін - [ 2019.07.13 12:50 ]
    З голосу Езопа
    Ячмінь знайшов на стежці вовк.
    «Ну, що за глум?»-
    Знахідку він топче з горя.
    І раптом бачить –
    Кінь назустріч скаче.
    «Спинися, друже, на хвилину!
    Не здогадаєшся, яка в мене новина.
    Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.
    Хоч він згодився б і мені».
    «Ох ти ж крутій!.. М’ясо
    На думці в тебе: зириш ласо.
    Та ось оцим копитом
    Я так заюшу тобі в пику,
    Як кинутись наважишся на мене...
    Так що іди і вдовольняйсь ячменем».
    Р.S.
    Довіра може буть яка
    До того, хто лиш смерть плека?


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  40. Козак Дума - [ 2019.07.13 12:58 ]
    Гостинна синиця

    Раз синиця по суниці
    полетіла до криниці,
    знадобилися синиці
    на гостинці ті суниці.

    Із суницями синиця,
    повернувшись від криниці,
    не зуміла зупиниться
    й завітала у крамницю.

    У крамниці та синиця
    ще купила й паляницю.
    Паляницю і суниці
    смакували всі сестриці.

    Щебетали радо птиці,
    що такі смачні суниці –
    то гостинці роздавала
    своїм спільницям синиця!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Деркач - [ 2019.07.13 09:47 ]
    У промінні зорепаду
    Не цілую, але обнімаю
    як давно і недавно було.
    Забуваю, але пам’ятаю
    як дощі пам’ятає зело.

    Уявляються радісні очі
    і розкрилені руки твої,
    наче скучила, ніби щоночі
    наші душі іще нічиї.

    Ідемо як бувало у парі
    коротати ясні вечори
    до жагучої тої пори
    як єднаються сині і карі
    і шукають у небі Стожари,
    поки падає щастя згори.


    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.13 09:46 ]
    Ave!

    1

    Впавши, зірви подорожник -
    і розітри, приклади.
    Плакати в полі лиш можна,
    де ні краплини води.

    Щастя - дитинне і зріле.
    Сон між колосся, цикад.
    Душі Любові, Рахілі
    йдуть на чолі кавалькад...

    Соняхів річка жовтава,
    берег - міцні бур'яни.
    Здрастуйте, родичі, Ave!
    ...турми овець...
    чабани...

    2

    Сиплю іриски малечі,
    лемент...
    зелений огром.
    Нені вирівнюю плечі...
    Ранок дзенькоче цебром.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Микола Соболь - [ 2019.07.13 08:57 ]
    Селфі
    Є у селфі безліч переваг.
    Можна не чекаючи огуди
    Пальчика на кнопочку і – бах!
    В інтернеті: попа, очі, груди...
    У фейсбуці ціпочки nature
    Бабіїв мільйонами збирають,
    Вже киса́ розпухла од купюр.
    Не буття, а закуточок раю.
    Не губити даром часу щоб
    До «життя» дівчата вчаться змалку:
    Меценати-інженери – хоп,
    Ще й придумали для цього діла – палку!
    22.03.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Олена Побийголод - [ 2019.07.13 08:25 ]
    Російська географія
    Із Федіра Тютчева

    Москва, та вічний Рим, та Царгород услід -
    ось царства росіян омріяні столиці...
    Та де ж межа, рубіж? Де наступ ваш спиниться
    на північ з північчю, на захід та на схід?
    Зі страху білий світ принишк і трохи зблід...

    Сім внутрішніх морів та сім великих рік:
    від Нила до Неви, від Ельби до Китаю,
    від Волги до Янцзи, від Ганга до Дунаю!
    Чи стане руське все, й не промине повік -
    чи ядерний кінець! Так Даниїл прорік...

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  45. Серго Сокольник - [ 2019.07.13 03:18 ]
    Нібито казка...
    ***сюр. під смаки не адаптоване***

    -розкажу тобі казку, моя ти на серці відлиго,
    Хоч у наші часи казка схожа, скоріше, на звіт.
    Попадя попадиста у церкві поцупила Книгу
    І вписала туди попередні слова про Ліліт.
    Бо як навіть ти служби не правиш
    І при цьому комусь на заваді,
    Значить, варта ти також чогось у коханні й житті,
    Бо відунії кривда і правда,
    Сало нібито у шоколаді,
    Щирий пагін між пагонів хитросплетінь...
    А за це на коліна їй стати!!!
    ...вона і стала.
    І про Єви падіння читати!!!
    ...вона читала,
    Хоч кривилась од явищ брехні...
    ...що на казку цю скажеш мені???
    -скажу тобі, мій любчику і... брате,
    Що у пітьмі брехні шукає правди,
    Як темрява заманює в болото...
    Тебе не зможе вбити ДРУГА СОТА,
    Мій характернику, козаче мій Мамаю...
    Про зміну тексту надто я не дбаю,
    О братику, бо ми обоє рід
    Ведемо від апокрифу Ліліт
    І Невідомого у Чоловічій Статі.
    Це казка... ТА ПОДУМАЙ ПРО СЛОВА ТІ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119071200642


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  46. Вікторія Торон - [ 2019.07.12 23:20 ]
    Лицар без батьківщини
    Немов підбитий Сірано*, на глум узятий Дон Кіхот,
    Крізь підлий натовп гомінкий я пронесу свою біду.
    Посеред реготу отих, хто гідність стягує з висот,
    Поміж обрубаних умів я піднімаюсь і іду.

    Я нині -- лицар без мети, мій кінь утомлено ступа.
    У взорі внутрішнім моїм загас омріяний Грааль.
    Усе намарно, чую я -- і безнадія, як ропа,
    Пече, доринувши до ран, пустошить дух, з’їдає сталь.

    Мене каратимуть -- я взнав – не віковічні вороги,
    А ці, що юрмами в своїм утробнім захваті гудуть.
    Тут інші лицарі були, лишились знаки навкруги:
    Отут стягнули їх з коня, отам скінчилась їхня путь.

    Між вами виріс я і жив, стирав підошви у цей брук,
    До серця розпач ваш узяв і все, що знесла ця земля,
    Від вас я, плачучи, ішов, щоб вивчить тисячі наук,
    І говорив собі: ви – Бог, свята релігія моя.

    Я знаю – мій це гріх, не ваш (у вас хибніші є гріхи).
    «Не сотвори!», --кричало все: і глиб історії, і шир.
    Я це колись переживу, а поки в бруд і порохи
    Мене жбурнете ви не раз на втіху масці з-поза ширм.

    Як півосліплий Сірано примари шпагою вражав,
    Що їх ховає у собі людських сердець дволика мла,
    На землю падаючи, я ще випускаю вістря жал
    В самовдоволену пиху й невдячність сірого кубла.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  47. Ігор Якименко - [ 2019.07.12 21:58 ]
    Одна історія
    Історія завжди біжить по колу,
    Лиш декорації переставляє час від час,
    Годину Ради Чорної згадайте ви сувору,
    І чим це все закінчилось для нас?
    Тоді з народом теж всі родичались,
    І плакали, що свитка лиш одна,
    Й на триста років Україну повінчали,
    За світового ката й лихваря.
    Історію хоча б для того треба вчити,
    Щоб не повторювались ці трагічні сторінки,
    І щоб в майбутньому, онуки наші й діти,
    Ніколи не писали нам, такі рядки!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  48. Олена Побийголод - [ 2019.07.12 20:41 ]
    Про холопа зразкового (цитата)
    Із Миколи Некрасова

    Знаючись з Руссю дрімучою,
    рису збагнеш росіян:
    Чим їх нещадніше мучає,
    тим для них ліпше той пан.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  49. Олена Побийголод - [ 2019.07.12 20:15 ]
    Горе від Москви (цитата)
    Із Олександра Грибоєдова

    Геть із Москви, навіщо цей мені бедлам?!
    Біжу неоглядки, шукати йду притулок
    моїм ображеним високим почуттям!..
    Пришліть мені пігулок.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  50. Ольга Паучек - [ 2019.07.12 19:17 ]
    ... одна
    Тату, ти нагадуєш про себе
    легким, прохолодним вітерцем
    сонячної літньої години...
    Бачу твої очі... Тихий щем
    серце огортає у зажуру -
    голос не почую більше твій,
    постать гордовито-непонуру
    не знайти на вулиці пустій...
    Спомин, зачекай, не йди від мене,
    дай насолодитися сповна...
    Тату, я без тебе в цьому світі
    зовсім незахищена,..... одна.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1489