Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Євген Федчук (1960)

Інфо
* Народний рейтинг 4.778 / 5.38
* Рейтинг "Майстерень": 4.753 / 5.43
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Переглядів сторінки автора: 4979
Дата реєстрації: 2020-02-03 16:10:04
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2021.02.25 20:51
Автор у цю хвилину відсутній

Найновіший твір
* * *
Промерзлий степ зіщулився від вітру
І травами сухими шелестів,
Просив даремно сонечко зігріти,
Звільнити від морозів і вітрів.
А вітер, мов навмисне, колобродив,
Низенько над землею пролітав,
Гнав сірі хмари з заходу до сходу
І всі дороги снігом замітав.
В таку негоду лихо у дорозі,
Сховатись ніде в голому степу
Ні від цього пекучого морозу,
А ні від вітру, що жбурля крупу
Зі снігу в груди, заліпляє очі,
Збиває з ніг та не дає іти.
Посеред степу зупинити хоче,
Приспать на хвильку і не відпустить.
Лиш сніг і вітер – навкруги живого
Нікого аж до обрію нема.
І снігом переметена дорога,
Яку сховала від очей зима.
Він брів один посеред хуртовини,
Що замітала вмить його сліди.
То груди вітру підставляв, то спину,
Але й на мить не зупиняв ходи.
Знав, що, як стане – далі вже не ступить,
Не буде сил аби зробити крок.
А небо сірі брови свої супить,
Не видно ані сонця, ні зірок.
Куди іти? Чи можна сподіватись,
Що всі його старання не дарма?
Бо навкруги й не думала спинятись
Та лютувала матінка-зима.