ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2019.04.18 23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо

Світлана Ковальчук
2019.04.18 21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями

Сергій П'ятаченко
2019.04.18 21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще

Віктор Кучерук
2019.04.18 20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.

Ігор Герасименко
2019.04.18 17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!

Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,

Юрій Лях
2019.04.18 13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?

Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,

Ніна Виноградська
2019.04.18 10:09
Зашифрований час у великому місті,
Кожен день боротьба у собі і з собою.
Тільки істина вся у зеленому листі!
Не завжди переможцем виходим з двобою.

Те, що нині цвіте – відцвітає навіки,
Буде зав’язь чи ні, нам оте невідоме.
У чеканні проходить жит

Тетяна Левицька
2019.04.18 08:37
Не личить бабці Ганні
співати про любов!
У роті зуб останній 
і любий в даль пішов,
і пелюшки на плоті
зітліли вже давно,
і хризантеми жовті -
життя просте руно.

Олександр Олехо
2019.04.18 08:07
Ми хочемо правди, обравши оману?
Шеренги затятих гримлять в барабани…
Ми хочемо ладу у дикому полі?
На рани минулі насиплемо солі…
Ми хочемо Бога в полоні безвір’я?
У сонному небі погасли сузір’я…
Ми хочемо пісні, джерельного слова?
Шансон ріже вух

Ігор Деркач
2019.04.18 08:01
– Я є народ. І усім ґарантую,
що ні за кого я не агітую.
Порохнявію, бо нікуди йти,
і зеленіти немає мети.

Вухо народу туге і не чує:

– О, мій народе, почуй мене! Sorry

Тетяна Флора Мілєвська
2019.04.17 22:17
Заплачу за всі плачі
Що постали на дорозі
Я живу мов на морозі
У будинку що на розі
Де незбирана в обозі
Ще тремтить німа сльоза...

Заплачу за всі тривоги

Ігор Герасименко
2019.04.17 16:21
Абрикоси, розумієш, розцвіли.
І блакить, і синь цілують пелюстками!
А злотисті бджоли і джмелі
у обіймах у дзвінких їх постискали!

Абрикоси, відчуваєш, розцвіли.
І хоч сумніви давить не перестали,
ти повір мені: і болі, і жалі

Олександр Сушко
2019.04.17 11:41
Уранці прочитав поез кіло,
Пегасик-реготун утік у небо.
Критикувати генія - це зло,
А бевзика, панове,- завжди треба.

Кошлата рима, фабула - туман,
Вся творчість - пресолодка з медом каша.
Богемний туз, насправді,- графоман,

Володимир Бойко
2019.04.17 10:00
Людям остогидли казнокради
Люди утомилися від влади.
Люди сподіваються на зміни...
Що чекати? Третьої руїни?

Тетяна Левицька
2019.04.17 09:55
Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
Вишням розкішним недовго віночки плести.
На попелищі повітряні замки запізно
зводити - й падати серцем на тлін з висоти.
Вітер роздмухує ватру, палає червоним,
в полум'я жар підкидаємо - дужче горить.
Чи

Любов Бенедишин
2019.04.17 09:54
Не журися.
Берись до роботи:
як спечеш, так і будеш їсти.

…Замісила із туги й скорботи
несолодке тужаве тісто.
Замість дріжджів –
ілюзій три жмені,

Іван Потьомкін
2019.04.17 09:46
– Куда это подевался Миша? – спросил я как-то приятеля, когда мы возвращались после тенниса. – Давненько что-то не видел его... – Как, ты в самом деле ничего не знаешь, что случилось с ним? – Ну и привычка же у тебя: вопросом на вопрос. Так что же с ним

Олександр Сушко
2019.04.17 09:29
Розкажу про капосне потроху,
З читачем контракт-ангажемент.
Страсті випробовували довго,
Ставили щодня експеримент.

Чарувало взор солодке лоно,
Думав що до раю дотягнусь.
Вигравали у душі валторни,

Віктор Кучерук
2019.04.17 00:19
Попід вікнами коти,
Вуличні й домашні, –
Догори деруть хвости
Й скручують у зашморг.
І нявчать так щовесни,
Тихими ночами, –
Що і я забув про сни
Разом із котами.

Ярослав Чорногуз
2019.04.16 22:49
Ну чому піддався безголов`ю? –
Я і досі слів не доберу.
Полюбив гріховною любов`ю
Я свою духовную сестру!

Я помру від горя і воскресну,
Чорт із печі попіл вигорта.
Бо вона – лебідонька чудесна,

Світлана Ковальчук
2019.04.16 21:25
Білі сльози -
наповнення, Боже,
тонкострунних вишневих дерев
вже опісля зимової прози.
Вже опісля...
(Сніги ж і морози!)
Вже опісля всіх мрев.

Вікторія Лимарівна
2019.04.16 19:03
В пожежі нищиться Нотр-Дам.
Бентежить звістка епохальна,
Це звернення до всіх мирян.
В серцях їх зріють запитання:

Чому так болісно для нас
Почути про велику втрату?
Можливо, це останній шанс,

Ігор Деркач
2019.04.16 18:13
Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
Погода б'є у тулумбас,
але заказано – мовчати.

Пенати кликали не раз
ховатися у наші шати...
І забуваємо на час

Олександр Сушко
2019.04.16 16:30
Згар у серці. Сиплеться зола,
Непотрібен більше анестетик.
Не устиг очиститись від зла,
Тінь огуди чорної відтерти.

Ох і гарний в мене був дружок,
Раб краси, відома всім людина.
Збив із ніг з отрутою плювок,

Адель Станіславська
2019.04.16 14:58
скажи мені
що доля нас не зрадить
скажи мені
скажи мені
скажи...
не знаю
чи поради чи розради
чи правди хочу

Адель Станіславська
2019.04.16 14:43
Життєві ваги хиляться на чорно.
Злоба людська, мов селевий потік.
Пекельний млин "розкочегарив" жорна,
щоб жоден спраглий світла не утік.
Дивлюсь, як швидко янголів маліє:
калічать крила і падуть у вир,
де чорно-каламутно багровіє
війна за душі з

Ігор Герасименко
2019.04.16 13:17
Весна звелить - і вмить бажання змеле,
але кохання зразу не спече.
Весна дзвенить, в траві князює джмелик,
але його правління не з мечем.

Позабував, чим володіє змалку.
Сів на недопалок старий, без тютюну,
на фантик висохлий, нарешті на фіалку

Олександр Сушко
2019.04.16 12:00
Я не біла ворона, лише не такий, як усі,
На усміхнену кривду спокійно дивитись не можу.
От і впала із неба анафема громом грози,
На схизматика висі оскалилися зловороже.

Каже Батько-Творець: - О, холопе! Ну, як же ти міг
Заогудити словом невдячнос

Володимир Бойко
2019.04.16 11:07
Із пари лих найменше вибираєм,
І жоден вибір не веде до раю.
Якщо й судились райдужні путі –
То, певно, не при нашому житті.

Іван Потьомкін
2019.04.16 11:07
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Віктор Кучерук
2019.04.16 10:52
Коли десь щастя стрінеться мені –
Чи наяву я розпізнати зможу
Побачене у нетривалім сні,
Вже призабутім і на казку схожім?
Коли такий колись настане день –
Схитнуться звички, настрої, устої, –
І небо в здивуванні упаде,
А плин часу зупиниться в

Петро Скоропис
2019.04.16 10:13
Не полежите в столі? Ще б пак,
суперечите: "Був здраву,
і скормитись червам – несмак".
Відпускаю вас. Чом ні? Праву
на свободу не зволять – гріх. Инші
діждуть і мене – тут, мислю,
не вірші – гріхи. Все рідші
з вами забавки. Свою, кислу

Світлана Майя Залізняк
2019.04.16 10:04
Діряві джинси, пейсаті боси...
Тут українці чи малороси?
Позірна єдність, рушник - про свято.
Кують собраття благенькі лати.
В гаман проблеми трамбує доля.
"...верніться в села..." - шумить тополя.

Ще б'є в цеберце молочна цівка.

Тетяна Левицька
2019.04.16 09:42
Святою водою очищу пороги нудьги
і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
П'яніти від млості, зривати ромашки у житті
ми будемо разом, як тільки знайдем береги!

Нас Бог поєднає і плакати буде свіча -
вінчальна обітниця вірності щастя, любові.

Ірина Вовк
2019.04.15 23:36
Серце обливається слізьми, дивлячись, як горить Нотр-Дам...

"Notre Dame de Paris"

www.maysterni.com/publication.php?id=126261

Нінель Новікова
2019.04.15 20:06
Я зустрічаю тут зорю
В приємнім сутінку смеркання.
У тиші цій не говорю…
Давно вже сказано останнє…
Не треба вимучених слів
І фраз фальшивих та невдалих.
Не гнусь під натиском вітрів.
Старий і море… І що далі?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Зоя Войтович
2019.04.04

Євген Чорний
2019.04.01

Юлія Савіцька
2019.04.01

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2019.04.18 23:18 ]
    Одна із тисячі моїх історій
    Я бачив Смерть. Вона була звичайна
    Увічлива, спокійна… без емоцій
    Відмовилась було від мого чаю
    Мовляв, колись… але не в цьому році
    Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
    Крутилось коліщатко кінострічки
    Було у Ній приємне і пророче…
    І небо, океан… можливо й річки…
    І безліч безліч всякої дрібниці…
    І чаша у руках: Сльоза із Горем
    І я проснувся. Ні, сплю, сплю… ще сниться —
    Одна із тисячі моїх історій…
    18.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.18 21:35 ]
    Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
    сухе, і тепле,
    і пропахле глицею.
    А ще душа,
    до сповіді доспіла,
    а ще ті сосни,
    що старими птицями
    клюють вітри.

    Дзвіниця. Тіні звіра.

    Се тіло поривається,
    і дихає,
    і знає бути
    золотою рибою.
    Крізь подихи і продихи
    як тихо є.
    Як голосно ворушить
    серце
    глибами.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  3. Козак Дума - [ 2019.04.18 21:43 ]
    Сховався
    В лікарні шок, аврал, переполох,
    десятки зо два привезли „швидкі“.
    Черепно-мозкові у тридцятьох!
    Травмовані – всі лисі мужики…

    У одного питає тихо лікар, –
    Що сталося, у чому тут секрет?
    У відповідь очима той закліпав
    і розповів нечуваний сюжет:

    У всьому винен лисий пень з борідкою,
    з дружиною не здатен розібратись!
    Як гналася за ним зі сковорідкою –
    той вирішив у натовпі сховатись…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Сергій П'ятаченко - [ 2019.04.18 21:10 ]
    ***
    Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
    Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
    І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
    Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

    Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
    Під снігом ще сплять первоцвіти й дівчата, мабу́ть.
    Рибини слів сторожко сплять у своїх праглибинах,
    І ве́ршею віршів зловити себе не дають.

    Жіноцтво і птаство вже планами з місяць вагітні,
    І кожна їх мрія прозора, неначе сльоза.
    Зустрінемось, друзі, за кілька годин вже у квітні.
    Рибина холодна тріпоче в руці й вислиза.

    І нам залишає терпкий післясмак післямови,
    І пару зужитої рими – льоди- холоди.
    Весна, поміж тим, підмальовує на́чорно брови,
    І не поспішає, і не поспішає
    сюди.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  5. Козак Дума - [ 2019.04.18 20:02 ]
    Плюралізм поглядів

    Сади квітують навкруги,
    у полі розпустились квіти.
    В ромашках, маках береги,
    за медом треба вже летіти.
    Так думала собі бджола
    і розминала два крила.

    Як гарно стрінуть кізяки,
    мерщій у звалище поринуть.
    Моя стихія – смітники,
    відходи, бруд, ганчірок віхоть…
    Бубніла у лайні по-вуха
    собі під ніс зелена муха.

    Трудитися мені не треба
    і пролітати сотні миль.
    Задовольняє всі потреби
    життя мого природний стиль.
    Мене обходять ризик, скрута –
    „топтав“ медок і думав трутень.

    Лінивих мух всі зневажають –
    гидота серед бруду й пилу.
    Дурні ж хай бджоли мед збирають,
    якщо їм бракне мозку й сили.
    Найвища у нахабності краса! –
    у вулик лізла напролом оса.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2019.04.18 20:49 ]
    * * *
    Тобі подобається світло...
    Мене приваблює пітьма
    Тим, що від яблуньок розквітлих
    І тіні жодної нема.
    Тебе завжди лякає вітер…
    Мене гнітить одвічно штиль
    Тим, що проросле зерня літер
    В рядки кидаю без зусиль.
    Коли я вмію розпізнати
    Єство гріха і зради суть, –
    Тебе, довірою багату,
    Усякий може обмануть.
    Тобі не вірити не можна, –
    А я лукавлю нині тим,
    Що вже стрибнути неспроможний
    У вир кохання за будь-ким…
    18.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  7. Козак Дума - [ 2019.04.18 18:24 ]
    Очевидна перемога
    Хто розумніший поміж двох статей –
    здавен іде безкомпромісний спір.
    Десятки, сотні, тисячі людей
    поглинув різнобарвно-сірий вир…
    Та очевидно все тут для Мачули –
    жіночий рід в цім спорі переміг.
    Таку ви байку коли-небудь чули,
    щоб жінка розум втратила нечуло
    з-за двох, хоча і гарних, просто ніг?!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    У салат "Смарагдовий" покришитесь
    чи відправитесь геть у смітник,
    не сумуйте: спромоглись ви, грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!

    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (1)


  9. Тамара Швець - [ 2019.04.18 17:08 ]
    Дарувати...
    Дарувати свою
    Любов,тепло, повагу -
    Краще доказів !
    18.04.19 16.30


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Тамара Швець - [ 2019.04.18 17:45 ]
    Бездіяльність...
    Бездіяльність –
    Тягне назад , єдиний
    Вихід праця - прогрес !
    18.04.19 16.00


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2019.04.18 17:27 ]
    Відома симптоматика
    Ой, лікарю, у боці в мене коле! –
    кричить несамовито дід Микола, –
    Не годен підійнять пусту валізу,
    без допомоги з печі вже не злізу!..
    Оглянув лікар живота у діда
    і ось що він старенькому повідав:
    То доброта, довірливість, чутливість,
    відвертість, чесність і сором‘язливість.
    Вони завжди, допоки сонце сходить,
    усім нам боком, зазвичай, виходять…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  12. Козак Дума - [ 2019.04.18 16:26 ]
    Слушна порада

    Спасибі за кольє і нову шубу! –
    кричить з порогу радісно дружина, –
    Здала нарешті на права я, любий!
    Яку купити радиш ти машину?

    Почухав той потилицю в задумі,
    і фразу кинув мимохідь безжальну, –
    Кохана, вчора був я в нашім ЦУМі
    й нагледів там тобі машину, пральну!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  13. Козак Дума - [ 2019.04.18 14:59 ]
    Підставні вагання
    Учора у знайомих на весіллі
    з дружиною добряче погуляли –
    впилися добре, накурились зілля…
    Її, до того ж, двічі зґвалтували!

    Зі мною ж обійшлись не надто грубо,
    та зовсім без пригод не обійшлося –
    ребро зламали, вибили три зуби
    і видрали добрячий шмат волосся.

    Сьогодні зранку просять похмелитись –
    дружина вже зібралась і чекає.
    Дивлюсь в люстерце, пробую голитись.
    Чи варто знову йти – я і не знаю…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  14. Юрій Лях - [ 2019.04.18 13:46 ]
    ***
    Холодний Яре, ворог на порозі!
    Скажи, у час, коли вогонь пала,
    Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
    Що приблукала в нашому обозі,
    Та в битви час нам в зашпори зайшла?

    Як нам не вибрать замість отамана,
    Що супротив орди удар тримав,
    Дрібного блазня з медіа-дурману,
    Що чорній раді напустив туману
    І лицедійство щирістю назвав?!!

    Скажи мені,зашелести, мій дубе,
    Крізь сотні літ, ти ж знав Залізняка!
    Як нам зійти із цього кола згуби
    І лицемірам не дивитись в зуби,
    Й не підвела щоб в час важкий рука?

    Устань, козаче, з-поміж гречкосіїв,
    Яким дали замало ковбаси!
    НАРОДЕ! Не чекай собі месію,
    Як понесеш на торг свою надію,
    Як сам собі ти ради не даси!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  15. Козак Дума - [ 2019.04.18 11:19 ]
    Яка ж різниця?

    В дитсадок заходить Йося
    забирати сина –
    вихователь на порозі,
    молоду дівчи́на.

    – Котрий ваш? Як звати? Льова? –
    та його питає.
    – У мого зірвиголова
    ґудзика немає…

    – Все ж яка, дівчи́на знову,
    та ваша дитина, –
    Ви хоча би поверхово
    обмалюйте сина.

    – Щось не розумію вас,
    шановна дівице –
    вам від того в пізній час
    вже яка різниця?

    Не потрібно щодо сина
    нам вести дебати.
    Завтра в дитсадок дитину
    знову ж повертати!..


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  16. Козак Дума - [ 2019.04.18 10:51 ]
    Бреше

    – Коханий, вже нову служницю
    шукати треба терміново.
    – Навіщо? Молода ж дівиця!
    – Вагітна, каже вона, знову…

    – Немає тут чого казати,
    Брехлива і дурна, як пень!
    Ну хто це може визначати
    вагітність вже на третій день?!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  17. Ніна Виноградська - [ 2019.04.18 10:43 ]
    Батьківські віконця


    Зашифрований час у великому місті,
    Кожен день боротьба у собі і з собою.
    Тільки істина вся у зеленому листі!
    Не завжди переможцем виходим з двобою.

    Те, що нині цвіте – відцвітає навіки,
    Буде зав’язь чи ні, нам оте невідоме.
    У чеканні проходить життя многолике,
    Щастя сховане тільки у рідному домі.

    Де коханий живе і велика родина,
    Там, де світять, чекають батьківські віконця.
    Ось для чого живе-проживає людина,
    Бо сама собі є і дощами, і сонцем.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (1)


  18. Тетяна Левицька - [ 2019.04.18 08:04 ]
    Бабця Ганна
    Не личить бабці Ганні
    співати про любов!
    У роті зуб останній 
    і любий в даль пішов,
    і пелюшки на плоті
    зітліли вже давно,
    і хризантеми жовті -
    життя просте руно.
    Лягає вечір пряний
    старенькій на плече,
    мелодія купальна
    у серденьку пече.
    Усі жалі колишні,
    зворушливі у снах,
    в очах вологих - вишні...
    І котик на руках.
    У зморшках - вишиванка,
    хустини ясен цвіт,
    і пісня про Іванка,
    стара, як Божий світ,
    так вивертає душу
    янголиком з небес,
    що аж зацвів, мов груша,
    в її повітці хрест!
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (9)


  19. України Сокор - [ 2019.04.18 08:45 ]
    Пробудися — люде.
    Який же гріх люд зміг вчинить?
    Що Отець віддавши свого Сина,
    Щоб за гріхи людські, Його кров пролить
    І смертю Сина очистилась людина.

    Чи ти знаєш про свій гріх?
    Чи перед Богом молися в покутті?
    Чому ж в Святому дусі ти притих?
    І грішиш, ніби зупинився на розпутті.

    Тому й паплюжите свій рід,
    І з світу самі себе зживете.
    Погляньте серцем на Божий світ,
    Чи світом Істини ви йдете.

    Сліпий народе — пробудись!
    Чи тобі пасує, твоя спокута?
    Чому ж тепер ти плачеш, як колись.
    Хіба твоя душа кайданами покута?

    Губить вас, ваша ж тьма,
    Вона поглине безсердечно.
    Бог дає вам світло задарма.
    Візьміть! І жити будете ви вічно.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Олехо - [ 2019.04.18 08:20 ]
    * * *
    Ми хочемо правди, обравши оману?
    Шеренги затятих гримлять в барабани…
    Ми хочемо ладу у дикому полі?
    На рани минулі насиплемо солі…
    Ми хочемо Бога в полоні безвір’я?
    У сонному небі погасли сузір’я…
    Ми хочемо пісні, джерельного слова?
    Шансон ріже вуха – така наша мова...
    Ми хочемо хліба, видовищ і жартів?
    Останніх є досить у слуг олігархів…

    Ми хочемо щастя. Чи є, хто не хоче?
    Зростили надію… а дідько регоче…

    17.04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  21. Ігор Деркач - [ 2019.04.18 08:27 ]
    Голос народу
    – Я є народ. І усім ґарантую,
    що ні за кого я не агітую.
    Порохнявію, бо нікуди йти,
    і зеленіти немає мети.

    Вухо народу туге і не чує:

    – О, мій народе, почуй мене! Sorry
    за наобіцяне і за офшори...
    Я недороблене маю робить*...
    Хто ще зеленого змія поборе?

    А за кулісами нація спить.

    Націю наче цунамі накрило,
    не помічає нечистої сили.
    Люди шанують кота у мішку.
    Хліб і видовища шпаги схрестили...

    Фейкає голови теле-ку-ку.

    – Я поважаю уже опонента
    і не вважаю його за агента...
    Кума і Юлю, буває, не хо*
    буду за Савіка, Надю й Міхо...

    – За Україну!!! – волають поети.

    Можна сміятись і плакати можна.
    Бені й ренати усе ще заможні,
    поки своє обирає кацап
    і атакує корито порожнє...

    Не вистачає обрубаних лап.

    Як же ся стало, що нашому Петі
    альтернатива – паяци і черті?
    Хто у дебатах парафії люб?
    Чом не блокуємо ботів Інету?

    Шоу шізи* атакує ютуб.

    Карма Росії витає над нами
    і обіймає вона пазурами...
    Це ми спимо!
                  Задовбали слова,
    що покарає усіх булава
    і наобіцяне не за горами...

    Розум народу дрімає, бува*.

    04/19



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  22. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2019.04.17 22:11 ]
    Костьольне
    Заплачу за всі плачі
    Що постали на дорозі
    Я живу мов на морозі
    У будинку що на розі
    Де незбирана в обозі
    Ще тремтить німа сльоза...

    Заплачу за всі тривоги
    Спозаранку на пороги
    Ваших затишних "до бога"
    Не пущу. Бо що ви є?
    Зникли безвісти. Пропали.
    Запах ніжного сандалу
    Віє з неба. Все розтало.
    Тільки сльози, що .... нема.
    І душа моя... Німа.

    17.04.2019. 22.09


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  23. Василь Мартинюк - [ 2019.04.17 17:43 ]
    Веселка

    Між хмар по зливі промені ясненькі,
    Чи то подало небо добрий знак?
    Скажіть хоть ви, скажіть мої рідненькі,
    Скажіть мені, бо я не знаю як

    Ота веселка з неба визирає,
    Вона з потока чисту воду пє.
    А серце тихо в грудях завмирає,
    Не вгамувати серденько моє.

    А я дивлюсь і йду поспішним кроком
    Спішу туди де побіч дві гори,
    Дивитися на диво над потоком
    Іду щасливий ранньої пори.

    І я іду як те ягня у блуді,
    Поспішно ноги земельку товчуть.
    Щоб утопитись в тім небеснім чуді,
    Щоб в ньому божу силоньку відчуть.

    Веселка та мов сонечка огарок
    Все кольорами грає поміж гір.
    А серце в грудях бється як дзигарок
    Й сльозою радість наповняє зір.

    Парище.
    2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Герасименко - [ 2019.04.17 16:26 ]
    Абрикоси розцвiли
    Абрикоси, розумієш, розцвіли.
    І блакить, і синь цілують пелюстками!
    А злотисті бджоли і джмелі
    у обіймах у дзвінких їх постискали!

    Абрикоси, відчуваєш, розцвіли.
    І хоч сумніви давить не перестали,
    ти повір мені: і болі, і жалі
    відлетять у небуття із пелюстками.

    04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  25. Павло ГайНижник - [ 2019.04.17 15:54 ]
    ЗЕМЛЯ
    ЗЕМЛЯ

    Блакитне я́бко древа Всесвіту – Земля.
    Під скронями чіпля за Галактичне гі́лля,
    Ультрамарин життя у Космосі кружля
    Й шлюбним танко́м вінча́ вічне Весілля
    З духом Всесущого. Маре́нго кришталя
    Відблискує росою в мороку довкілля
    Безодні мертвих зорь. Дар Розуму вселя
    У хаос гри матерій і в Закон свавілля
    Енергії Початку і Кінця. У прірві віддаля
    Вона – цятка зерна, таємне райське зілля
    Неусвідомленої Істини нектару Пізнання,
    Сузір’я Божого обручка і святе похмілля.

    Павло Гай-Нижник
    16 квітня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2019.04.17 12:35 ]
    Ну й народ!
    Пролунав дзвінок у двері –
    завітав сантехнік.
    Кран тече? – прокладок геній
    запитав без реплік.

    – Ні, – сказала літня дама,
    все у нас в порядку.
    – То чия ж це, в біса, мама
    задала загадку?

    Вальцмани тут проживають,
    їх немає вдома?
    – Ні, сім‘я їх у Ізраїль
    відбула рік тому…

    – От народ й таких пів міста!
    Як уникнуть стресу?!
    Викликать спеціаліста
    і змінить адресу!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Сушко - [ 2019.04.17 11:17 ]
    Учись
    Уранці прочитав поез кіло,
    Пегасик-реготун утік у небо.
    Критикувати генія - це зло,
    А бевзика, панове,- завжди треба.

    Кошлата рима, фабула - туман,
    Вся творчість - пресолодка з медом каша.
    Богемний туз, насправді,- графоман,
    Але про це ніхто йому не скаже.

    Хай пише, це не страшно, сам такий,
    Хоча живу без німба, ув опалі.
    Бо маю інші ґлузду маяки
    І геть інакші вічності скрижалі.

    Нелегко мати, друже, длань
    тверду,
    Не кожен текст назвати можна віршем.
    Страждає недоріка-тугодум,
    Якщо колега пише, наче дише.

    Сьогодні, кажуть, ти іще вар'ят,
    Книженція віршат - липучий пундик.
    А ти учись. Так само, як і я.
    Усе життя. І будуть з тебе люди.

    17.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  28. Мірлан Байимбєков - [ 2019.04.17 10:12 ]
    Про нас
    В кожному з нас є янгол.
    В кожному з нас є демон.
    Кожен має свій символ,
    Й ніхто не знає,куди ми всі йдемо.
    В кожному з нас є небо.
    В кожному з нас є прірва.
    Не літати нам - дуже ганебно,
    Та осісти змусить лиш діва...
    Та діва, що ходить так тихо...
    Та сама,що в капюшоні...
    Та сама, що носить нам лихо...
    Та сама, що ходить з косою.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Бойко - [ 2019.04.17 10:36 ]
    * * *
    Людям остогидли казнокради
    Люди утомилися від влади.
    Люди сподіваються на зміни...
    Що чекати? Третьої руїни?


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  30. Тетяна Левицька - [ 2019.04.17 09:30 ]
    Шалене
    Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
    Вишням розкішним недовго віночки плести.
    На попелищі повітряні замки запізно
    зводити - й падати серцем на тлін з висоти.
    Вітер роздмухує ватру, палає червоним,
    в полум'я жар підкидаємо - дужче горить.
    Чи не по нас, нашим душам нестримано дзвонять
    храмові дзвони, плекаючи сльози в цю мить.
    Палахкотить в небесах синім відблиском місяць,
    не загасити зірниці неон ліхтарів.
    Для рятувальної зливи нема більше місця...
    І будь що буде - горить Нотер-дам де Парі!
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (23)


  31. Любов Бенедишин - [ 2019.04.17 09:22 ]
    Калач
    1.
    Не журися.
    Берись до роботи:
    як спечеш, так і будеш їсти.

    …Замісила із туги й скорботи
    несолодке тужаве тісто.
    Замість дріжджів –
    ілюзій три жмені,
    не забула й про дрібку надії.

    …метушня, балачки-теревені…

    Під запаскою
    тісто спіє.

    2.
    Днів старовинні рецепти…
    Радість забула?.. Себто?!

    Поспіх, нагальні справи…

    …тісто зійшло
    на славу!

    3.
    …скибку за скибкою краю.
    (Що замісила, те маю).

    Віру втішаю:
    – Не плач,
    добрий удався калач!

    17.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  32. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.17 09:28 ]
    Квітня середина
    То сонечко ласкаве,
    То суне хмара сива,
    Така вона буває
    Ця квітня середина.

    Веселу гарну пісню
    Співа мала пташина,
    А то кидає снігом,
    Хоч квітня середина.

    Черешня ось розквітне
    Та морозець притисне -
    Й трава усенька біла,
    Це - квітня середина.

    Буває тепло й тихо,
    А то вітрисько сильний
    Зайдеться зимним сміхом,
    Бо ж квітня середина.

    То бджілонька літає
    Й сіда на квітку дивну,
    То сльози витискає
    Ця квітня середина.

    То день ясний погожий,
    А то раптова злива.
    Передбачать не можна
    Цю квітня середину.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2019.04.17 09:15 ]
    Солодке лоно
    Розкажу про капосне потроху,
    З читачем контракт-ангажемент.
    Страсті випробовували довго,
    Ставили щодня експеримент.

    Чарувало взор солодке лоно,
    Думав що до раю дотягнусь.
    Вигравали у душі валторни,
    Мріялось таке, аж збився пульс.

    Від нестриму ледь не луснув гульфік,
    Довелось носити макінтош.
    Бо сідничка в мавки, наче пуфік,
    А фігура - для альковних лож.

    Зачепив заусінню колготи,
    Баглося почати мартопляс.
    Глибину чуттів і ехолотом
    Надсучасним виміряти зась.

    Знесло дах, закушую вудила,
    Мить - і опинився без трико.
    Та любов кілок у грудь забила -
    Виявилась діва мужиком!

    Думав, що вклоняюсь чорнобровій,
    А під макіяжем стрів обман.
    Як Отелло душить чад любові,
    Крикнути "Рятуйте!" сил нема.

    17.04.2019 р.






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  34. олександр квітень - [ 2019.04.17 06:37 ]
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА (ізбіратєлям ЗЄлєнського
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА
    (ізбіратєлям ЗЄлєнського)

    Українська земля сплюндрована ,
    Півдонбаса артою знесено ,
    А вони обирають клоуна,
    Бо їм неймовірно весело.

    Ллється воїнів з ран сукровиця ,
    А холопи з душею сірою,
    Завтра нам обирають клоуна,
    Бо сторіччями блазням вірили,

    Бо ж століттями в рабстві смажені,
    Та росли на полях совковості,
    Всім єством обирає ряжених,
    Дух кріпацтва в гухих свідомості ,

    Хата скраю з парканом підлості,
    А "ВІТЧИЗНА" звучить "ОТЄЧЄСТВО",
    Зранку молиться Богу ситості
    "ГРАЖДАНІН" України зречений.

    З окупантом брати навіки .
    "КЛЄВЫХ ПЕСЕН " мотив зіпсований ,
    Намугикує люд безликий,
    Щоби завтра обрати клоуна.....

    Знай не буде з Кремля прощення,
    Бо ж немає у нас майбутнього ,
    Аж допоки живе "НАСЄЛЄНІЄ",
    Громадянське суспільство з
    трутнями....

    Українська земля сплюндрована ,
    Півдонбаса артою знесено ,
    А раби обирають клоуна,
    Бо ж рабам неймовірно весело.

    Олександр Квітень
    м . Мукачево


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  35. Віктор Кучерук - [ 2019.04.17 00:20 ]
    * * *
    Попід вікнами коти,
    Вуличні й домашні, –
    Догори деруть хвости
    Й скручують у зашморг.
    І нявчать так щовесни,
    Тихими ночами, –
    Що і я забув про сни
    Разом із котами.
    То беруся за письмо,
    То творю етюди, –
    Із котами поспимо,
    Як весни не буде!
    17.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.16 22:27 ]
    Випробування кохання
    Ну чому піддався безголов`ю? –
    Я і досі слів не доберу.
    Полюбив гріховною любов`ю
    Я свою духовную сестру!

    Я помру від горя і воскресну,
    Чорт із печі попіл вигорта.
    Бо вона – лебідонька чудесна,
    Бо душа у неї золота.

    Як тепер оцю безодню горя
    Перестрибну чи перепливу?
    Не дає Бог насолоди море…
    Тільки спілкування наяву.

    Тільки ніжні, любії розмови,
    Та як переступиш в них межу,
    Посилає Бог напасті знову,
    Мов попереджає: «Накажу!»

    Я до любки вік не охолону.
    Все кохав би ще її і ще…
    У її солодке ніжне лоно
    Золотим би лився я дощем!

    Чом не заслужив хоч дрібку щастя,
    Чом же скніти маю у журбі?
    О Боги, Боги мої прекрасні,
    Виняток із правила зробіть!

    Адже я лише її кохаю,
    Чим же заслужив недолю злу?
    Дайте нам обом весни розмаю
    Й у смертельну заберіть імлу!

    І весна вже промайнула рання
    І печаль тікає із зіниць.
    Певно, шлете нам випробування –
    Перевірити любов на міць?!

    16 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  37. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.16 21:03 ]
    Білі сльози
    Білі сльози -
    наповнення, Боже,
    тонкострунних вишневих дерев
    вже опісля зимової прози.
    Вже опісля...
    (Сніги ж і морози!)
    Вже опісля всіх мрев.

    Так душа затужавіла плаче,
    як минається їй страдна путь.
    Люди йдуть, розглядаються, бачать...
    Що їм, людям?
    Цвітіння неначе.
    А душі?
    То навернення в суть.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.48)
    Коментарі: (5)


  38. Вікторія Лимарівна - [ 2019.04.16 19:47 ]
    Нотр-Дам де Парi
    В пожежі нищиться Нотр-Дам.
    Бентежить звістка епохальна,
    Це звернення до всіх мирян.
    В серцях їх зріють запитання:

    Чому так болісно для нас
    Почути про велику втрату?
    Можливо, це останній шанс,
    Щоб небайдужих об’єднати?!!!

    Бо святість символів завжди
    Увагу привертала світу.
    Як фенікс з попелу біди,
    Вона підніметься, щоб жити!

    Весь світ завмер в жахливу ніч.
    Крізь сльози, стверджується лихо.
    У перехресті, віч на віч,
    Добро і зло, порядність й пиха.

    Храм відбудується людьми!
    Найголовніше – в серці ВІРА!
    Щоб мали честь і совість ми,
    Не дошкуляла нам зневіра.

    Огидні жадібність,брехня!
    Позбутися їх так важливо.
    У буднях завтрашнього дня,
    Щоб почуватися щасливим.

    16.04.2019
    Свидетельство о публикации №119041607803


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  39. Ігор Деркач - [ 2019.04.16 18:30 ]
    На грані
    Мовчати, солодко зітхати –
    така оказія у нас.
    Погода б'є у тулумбас,
    але заказано – мовчати.

    Пенати кликали не раз
    ховатися у наші шати...
    І забуваємо на час
    свої оази і пенати.

    Та як не перейти ту грань,
    коли минає таємниця
    і понесе у світ жар-птиця
    цю наготу недомовлянь?
    Ми помилялися. Поглянь,
    яка вузька стає границя.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  40. Олександр Сушко - [ 2019.04.16 16:41 ]
    Не бійся


    Згар у серці. Сиплеться зола,
    Непотрібен більше анестетик.
    Не устиг очиститись від зла,
    Тінь огуди чорної відтерти.

    Ох і гарний в мене був дружок,
    Раб краси, відома всім людина.
    Збив із ніг з отрутою плювок,
    Поглуму упала гільйотина.

    Припнутий до осуду стовпа,
    Батоги в ногах в рудих патьоках.
    Утомилась втішена товпа,
    Пити крівцю - та іще морока.

    Може, хтось і дасть за мене бій,
    Відвоює згодом честі клаптик.
    А сьогодні,- не соромся, бий,
    Я вже мертвий. Нічого боятись.

    16.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  41. Адель Станіславська - [ 2019.04.16 14:25 ]
    * * *
    скажи мені
    що доля нас не зрадить
    скажи мені
    скажи мені
    скажи...
    не знаю
    чи поради чи розради
    чи правди хочу
    а чи може лжи...
    я хочу вчути
    впевнений твій голос
    і крихту в нім
    надії і тепла
    отого що від прірви
    хоч й на волос
    та втримає
    щоб в неї не сповзла
    щоб в неї не упала
    не забилась
    і... не згубила
    імени свого
    збреши що я
    укотре помилилась
    і притули
    до подиху свого
    в якому не страшні
    ні смерть
    ні мука
    в котрім
    любов всеціло обійма
    візьми мене
    візми мене за руку
    скажи
    що не без тебе...
    не сама...


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  42. Адель Станіславська - [ 2019.04.16 14:34 ]
    * * *
    Життєві ваги хиляться на чорно.
    Злоба людська, мов селевий потік.
    Пекельний млин "розкочегарив" жорна,
    щоб жоден спраглий світла не утік.
    Дивлюсь, як швидко янголів маліє:
    калічать крила і падуть у вир,
    де чорно-каламутно багровіє
    війна за душі з гаслами : "За мир".
    Як не втонути в очманілім бруді --
    не виникає жодної з ідей.
    Я вже не розчаровуюся в людях,
    лише частіш жахаюся людей.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  43. Ігор Герасименко - [ 2019.04.16 13:28 ]
    Князюйте, джмелику
    Весна звелить - і вмить бажання змеле,
    але кохання зразу не спече.
    Весна дзвенить, в траві князює джмелик,
    але його правління не з мечем.

    Позабував, чим володіє змалку.
    Сів на недопалок старий, без тютюну,
    на фантик висохлий, нарешті на фіалку
    джміль опустився юну і хмільну.

    04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  44. Олександр Сушко - [ 2019.04.16 12:55 ]
    Дивись
    Я не біла ворона, лише не такий, як усі,
    На усміхнену кривду спокійно дивитись не можу.
    От і впала із неба анафема громом грози,
    На схизматика висі оскалилися зловороже.

    Каже Батько-Творець: - О, холопе! Ну, як же ти міг
    Заогудити словом невдячності божеську владу?
    Не ропщи! Воля Бога - це манна, а вбивства - не гріх,
    Помолися смиренно і мовчки гаруй до упаду.

    Я не згоден! На Сході в боях помирають брати,
    А добро витікає з країни щодня ручаями.
    Ти це зло, ненажерне як тля, на землі породив
    І у світ відпустив, щоб воно харчувалося нами.

    Із залізними сітями з пекла з'явились чорти,
    Отже, вирок сумний. Прощавайте, пора на заклання.
    Буду сірку гарячу хлебтати замісто води,
    Закують кожну думку строптивця у вічні страждання.

    Серце вилами гострими люто наштрикує біс,
    До хреста притулив, буде цвяхи вбивати у руки.
    Ну, а ти, мій ошуканий брате, уважно дивись
    Як за тебе й нащадків поснулих терпіть буду муки.

    16.04.2019 р.






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  45. Володимир Бойко - [ 2019.04.16 11:56 ]
    * * *
    Із пари лих найменше вибираєм,
    І жоден вибір не веде до раю.
    Якщо й судились райдужні путі –
    То, певно, не при нашому житті.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  46. Іван Потьомкін - [ 2019.04.16 11:34 ]
    Дощ на Святій Землі
    Знову в Ізраїлі дощ...
    Це ж бо Кінерету щось.
    Це ж бо і нам без труда
    Лине цілюща вода.
    Хай ти промок, як хлющ,
    Очі-но тільки заплющ,-
    І, мов в кіно, ожива
    Вбрана у квіт Арава.
    Глянь-но: отам он і тут
    Маками гори цвітуть.
    Заклекотіли струмки, загули,
    Хоч іще вчора безсилі були...
    Тішся ж оцим дощем,
    Хай нас відвідує ще він і ще.
    Дяку Тому склади,
    Хто про нас дума завжди.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (2)


  47. Віктор Кучерук - [ 2019.04.16 10:04 ]
    * * *
    Коли десь щастя стрінеться мені –
    Чи наяву я розпізнати зможу
    Побачене у нетривалім сні,
    Вже призабутім і на казку схожім?
    Коли такий колись настане день –
    Схитнуться звички, настрої, устої, –
    І небо в здивуванні упаде,
    А плин часу зупиниться в покої.
    Коли хоч раз так буде на віку,
    Щоб край зневірі й розпачу покласти, –
    Я напишу на чистому листку
    Про почуття принадливого щастя...
    16.04.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  48. Петро Скоропис - [ 2019.04.16 10:21 ]
    З Іосіфа Бродського. До віршів
    Не полежите в столі? Ще б пак,
    суперечите: "Був здраву,
    і скормитись червам – несмак".
    Відпускаю вас. Чом ні? Праву
    на свободу не зволять – гріх. Инші
    діждуть і мене – тут, мислю,
    не вірші – гріхи. Все рідші
    з вами забавки. Свою, кислу
    забуваю дома навіть
    міну до питань: "Як вірші?
    Все промінь додаєте славі?"
    Додаю, я їм кажу. Ви ж і
    покидаєте мене. Що ж! Дай Бог
    і того вам, що мені пізно.
    Щастя, мислю я. Най бо
    сам я вас і сотворив. Різно
    далі йтимемо: ви – з людом,
    я – туди, де всі будем.

    До побачення, вірші. В час добрий.
    Не боюсь за вас; є засіб
    вам податись і за мій обрій:
    любі ви мої, мій дався
    гугіт серця вам. Що Леті
    приглянулось, те й болить сперву.
    І зі двох оправ – вщент стертій
    вірю радше, чим сьому перлу.
    Ви простіш, ви і міцніш. Гожіш
    ви тілес моїх. Он, з візій
    моїх дум гірких – теж, може,
    додалося вам сил, міці.
    Буде вам і доста тернів,
    і любови більш, чим нині
    вашому творцю. Всі двері
    будуть настіж вам. Й мені не
    ніяко себе рядить у нищі:
    я зайду в одні, ви – в тищі.




    -------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.16 10:08 ]
    ...про свято

    Діряві джинси, пейсаті боси...
    Тут українці чи малороси?
    Позірна єдність, рушник - про свято.
    Кують собраття благенькі лати.
    В гаман проблеми трамбує доля.
    "...верніться в села..." - шумить тополя.

    Ще б'є в цеберце молочна цівка.
    Кар'єру гейші обрала дівка.
    Жирніші сенси видзьобуй, птахо...
    За пенс і гривню убито маху.

    У землетрощі чимало втіхи,
    зі шкаралущі зростуть горіхи.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  50. Тетяна Левицька - [ 2019.04.16 09:11 ]
    Тобою і небом...

    Святою водою очищу пороги нудьги
    і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
    П'яніти від млості, зривати ромашки у житті
    ми будемо разом, як тільки знайдем береги!

    Нас Бог поєднає і плакати буде свіча -
    вінчальна обітниця вірності щастя, любові.
    Згадаються весни, літа і хустини тернові,
    трояндова ніжність, з якою мене зустрічав.

    Я буду стелити під ноги шовкову траву
    тому, хто всім серцем повірить в Божествені дзвони.
    Між нами ще прірва духовна, буття перепони,
    та вір, хоч не вір, я тобою і небом живу!
     





    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1471