ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тамара Шкіндер
2019.12.11 22:20
Сніг перебілить барви осінні.
Паморозь сріблить зело.
Бризне на трави коштовним камінням...
Ніби тепла й не було...

Ні йти, ні - бігти, увімкнено гальма.
Мертвий сезон – на поріг.
Пустка відлунює дзвоном печальним

Галина Сливка
2019.12.11 21:18
У осердях негоди і хуг,
На розхрестях туги і завії
Щемом нив не засію під плуг.
Хай приймається зерня надії.

Що живе, те лишає ясу.
Я її не ховаю між ребер:
Звикла дневі віддати красу,

Галина Кучеренко
2019.12.11 20:36
За позування сплачена ціна
В той самий день - три наших пацана
Убиті!
Не останні….
Високий Cаміт у Нормандії
На хліб мастив поразку всій команді…
Сюжети…
Незнані….

Ігор Федів
2019.12.11 20:15
Балакали і волали,
Не переконали.
Образою годували,
Губи надували,
У істериці кипіли,
Ноги тупотіли,
А питаю: « Що ділили?» -
Двоє оніміли...

Сергій Губерначук
2019.12.11 13:25
Порожня банка – ґеніальна річ!
холодна – лід,
прозора – світ,
пластмасову покришку скинь:
море – вухо болить!
Чим літровіша за розміром,
тим більше почуттів,
тим менша твоя аномалія розвитку,

Олександр Сушко
2019.12.11 10:57
Зазирає в передзим'я
Місяченька ріг твердий.
Мрійна тканка повечір'я
Сад накрила від шопти.

Лебедію в нічку темну
Поміж аспідних нірван.
Спінюю крильми щоденно

Н Кап
2019.12.11 09:40
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні

Олена Побийголод
2019.12.11 06:51
Володимир Висоцький. «Аліса»

Пояснюю, як ерудит, досвідчено цілком:
Чеширський Кіт - не індивід, що чеше язиком;
чеширський - не замислений, чи ширшати, чи ні,
а просто він - зачислений в істоти чарівні!

Чим ширші роти,

Микола Соболь
2019.12.11 05:45
Від чаю ранок терпкий
Сон у провалля кане.
Чашка благає: «Допий,
Буде тобі нірвана.» –
Напій випиваю до дна,
Мудрість вбираю книги…
Посвіт упав до вікна,
Сипле додолу снігом.

Галина Сливка
2019.12.10 22:27
Вітром гойдається вишня,
В небо вростає гілля.
Вкутана в пам'ять колишню,
Прийшле вітає здаля.
Інеєм сріблені віти -
Стежка в заобрію вись,
Духом аби забриніти
Мріям, що вшиті колись

Іван Потьомкін
2019.12.10 21:14
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Олександр Сушко
2019.12.10 18:56
Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
Жувати все підряд, неначе паця,-
У позолоту вгорнуте ніщо,
Ліричного фразерства прілий пляцик?

Пегасе, з цього раю завертай,
У тебе і у мене інші друзі:
Глибінь, поліфонічна широта

Редакція Майстерень
2019.12.10 15:01
УК_РА_Ї_НА" за символьною своєю частиною безпосередньо тягнеться аж до "РА" - що найдавніше із відомих символьних походжень. "УК_РА_Ї_НА" - символьно це значить "Будову (або ж " ВІД") _ РА _ І _ Отримай (На)" - тобто, найвищий дарунок від Ра.

Сергій Губерначук
2019.12.10 13:25
Якби мені зір коршака,
зіниці – гострі шпиці –
я б землю не навідував,
я б землю озирав!
Я б з викопного горщика
з трипільської землиці
зростав із зерня в ідола –
і смерть на смерть скарав!

Н Кап
2019.12.10 12:42
Дозвольте на вухо...
Лиш вам... По секрету...
Ви тільки нікому про це не кажіть!
нехай пропонують корону... карету...
хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

І навіть якщо вам
підсунуть принцесу

Ігор Деркач
2019.12.10 09:47
Як хочеться вернутись у світи
дитячої мети на перепутті
тай іншою дорогою іти
у паралельно обране майбутнє.

Але не досягаю висоти,
з якої видно істини забуті,
що нічого заради суєти

Галина Михайлик
2019.12.10 09:37
Все як завжди: початок&кінець.
Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
…В єдину мить дерева стали нижчі,
а стежка розчинилась навпростець…

Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
фортіссімо акорд на ноті щастя!
…Сюжетний вузол саморозрубався

Віктор Кучерук
2019.12.10 08:12
Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь
Руйнує ранній холод чвар,
Хоч ми обоє намагались
Незгоди стримати удар.
Стражденним душам на догоду,
Не оберталися назад, –
Раділи будь-якій погоді

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!

Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тамара Шкіндер - [ 2019.12.11 22:02 ]
    ***
    Сніг перебілить барви осінні.
    Паморозь сріблить зело.
    Бризне на трави коштовним камінням...
    Ніби тепла й не було...

    Ні йти, ні - бігти, увімкнено гальма.
    Мертвий сезон – на поріг.
    Пустка відлунює дзвоном печальним
    На перехресті доріг…

    До кісточок аж пронизує вітер.
    Холод стократ дошкуля.
    А на газоні мертвими квітами
    Встелена змерзла земля.

    Їм не відомий блиск порцеляни.
    Квіти під сонцем цвіли.
    Ніжні голівки покрили тумани,
    Мов полонянок імли.

    Не здійснені мрії… Згублені долі…
    Вкриє байдужості сніг.
    Втрачений цвіт затаврованим болем,
    Сумом лягає до ніг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  2. Галина Сливка - [ 2019.12.11 21:14 ]
    ***
    У осердях негоди і хуг,
    На розхрестях туги і завії
    Щемом нив не засію під плуг.
    Хай приймається зерня надії.

    Що живе, те лишає ясу.
    Я її не ховаю між ребер:
    Звикла дневі віддати красу,
    Тіні ночі відклавши для себе.

    І шукаю смаку в гіркоті,
    Як дитя, вчуся наново кроків,
    А плече підставляють оті,
    Хто цінує життєві уроки.

    І запалений промінь щомить,
    Крізь тумани знемог і вагання,
    Амальгамою сили дзвенить,
    Коли стежки торкає світання.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  3. Галина Кучеренко - [ 2019.12.11 20:40 ]
    ****
    За позування сплачена ціна
    В той самий день - три наших пацана
    Убиті!
    Не останні….
    Високий Cаміт у Нормандії
    На хліб мастив поразку всій команді…
    Сюжети…
    Незнані….
    Подейкують, ще буде так не раз,
    Поки життя сприймається як фарс….
    Аби не гірше!….
    Майбутнє…
    Їм «порішати там усе скоріше!…»
    Нам сумувати від зелених рішень
    Щораз?……
    Сподівання….
    © 11.12.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Федів - [ 2019.12.11 20:01 ]
    Порада
    Балакали і волали,
    Не переконали.
    Образою годували,
    Губи надували,
    У істериці кипіли,
    Ноги тупотіли,
    А питаю: « Що ділили?» -
    Двоє оніміли...
    Не побачити сніжинку,
    Що почне лавину.
    Уже годі нагадати
    Образи причину.
    Оминаємо багаття,
    Що буде палити.
    Шануємо його силу,
    Що має зігріти.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  5. Петро Іщук - [ 2019.12.11 16:06 ]
    Вони говорили..
    Вони говорили, що ти вже зламана,
    Сміялись у вуса гнилими зубами,
    Пшениці зерна тобі у рани
    Брудними пальцями напихали.
    Вони підпирали тобі повіки
    Штиками рушниць - аби не закрила,
    Щоб бачила добре криваві ріки,
    Голі тіла, глибокі могили.
    Вони дублювали знову і знову,
    Щоб вкарбувала собі довіку
    Дочок згвалтованих тихе слово,
    Вбитих синів передсмертні хрипи.
    Вони говорили, що ти вже їхня,
    Що в тебе нема ні сім’ї, ні мови,
    Що тільки з ними ти знов розквітнеш,
    Били, а потім клялись в любові.
    Вони без тебе ніхто, і знають це,
    Тому і примушують зватись сестрою,
    А вмите сльозами – святіше лице,
    А той хто чесний – сильніший воїн.
    І в кіс золотавих твоїх покосах,
    І в синіх глибинах твоїх очей
    Сам Всесвіт розплати у Бога просить.
    І Бог вже стоїть за твоїм плечем.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Губерначук - [ 2019.12.11 13:23 ]
    Порожня банка
    Порожня банка – ґеніальна річ!
    холодна – лід,
    прозора – світ,
    пластмасову покришку скинь:
    море – вухо болить!
    Чим літровіша за розміром,
    тим більше почуттів,
    тим менша твоя аномалія розвитку,
    тим краще…
    Сям-там –
    а порожня банка
    на припічку
    або падає і вщент,
    тоді ти шукаєш іншу
    і не знаходиш… –
    Феноменальний момент!
    прив’язаності до порожньої банки.

    25 грудня 1992 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 73"


  7. Олександр Сушко - [ 2019.12.11 10:36 ]
    Передрання


    Зазирає в передзим'я
    Місяченька ріг твердий.
    Мрійна тканка повечір'я
    Сад накрила від шопти.

    Лебедію в нічку темну
    Поміж аспідних нірван.
    Спінюю крильми щоденно
    Піднебесний окіян.

    А удень казки співаю,
    Засіваю ними світ.
    Є гніздечко із розмаю,
    Ложе - папороті цвіт.

    Там, де я - зникає крига,
    Линуть звуки арф та лір.
    В кігтях - оберіг від лиха,
    В дзьобі - камінь Алатир.

    Тане зірка-зорянця,
    Скліють крапельки роси.
    Попрошу сестру жар-птицю
    Розбудить ранкову синь.

    11.12.2019 р


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  8. Н Кап - [ 2019.12.11 09:02 ]
    Port Lligat
    Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
    Де рибальських човнів ще блукають солоні душі,
    Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
    Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
    А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
    І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
    Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
    Ні піски золоті, ні примхливе зелене море...

    Обивателі цідять із пластика теплий квас
    і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
    І уперто лунає стареньке терпке Amore...
    Не про нас.

    Втім... У тому напевно і є золотий резон -
    Позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
    там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
    і містечко, забуте богами - примара, сон -
    безнадійно - вже вічність - чекає
    на Сальвадора.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  9. Олена Побийголод - [ 2019.12.11 06:06 ]
    21. Пісня Чеширського Кота
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Пояснюю, як ерудит, досвідчено цілком:
    Чеширський Кіт - не індивід, що чеше язиком;
    чеширський - не замислений, чи ширшати, чи ні,
    а просто він - зачислений в істоти чарівні!

    Чим ширші роти,
    тим чеширші коти,
    й хоч звичайні коти - звабні всі як один,
    та чеширські коти -
    із дивами на «ти»,
    їх не можна скребти наче свійських тварин!

    Усмішливий, вуркішливий від вусів до хвоста, -
    вітайте непоспішливо Чеширського Кота!
    Потрібен вам котусь в мішку, скажіть начистоту?...
    Отож, вертайте усмішку Чеширському Коту!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  10. Микола Соболь - [ 2019.12.11 05:10 ]
    Початок дня
    Від чаю ранок терпкий
    Сон у провалля кане.
    Чашка благає: «Допий,
    Буде тобі нірвана.» –
    Напій випиваю до дна,
    Мудрість вбираю книги…
    Посвіт упав до вікна,
    Сипле додолу снігом.
    Начисто білить усе.
    У світанковій тиші
    Хтось до землі принесе
    Поетові риму і вірші.
    27.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Галина Сливка - [ 2019.12.10 22:56 ]
    ***
    Вітром гойдається вишня,
    В небо вростає гілля.
    Вкутана в пам'ять колишню,
    Прийшле вітає здаля.
    Інеєм сріблені віти -
    Стежка в заобрію вись,
    Духом аби забриніти
    Мріям, що вшиті колись
    В зіткану хустки основу
    Із молитовних суцвіть.
    Ними дівча під Покрову*
    Крону і світ, що стоїть,
    Вкрило. І вишня всевишню
    Тихо колише яву,
    Мовби неспівану пісню,
    Світлу, жадану, живу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Прокоментувати:


  12. Іван Потьомкін - [ 2019.12.10 21:50 ]
    Дядькові Олексі
    Поки до суфіксів і флексій,
    До міфів Греції і Риму
    Я спомин цей із серця вийму,
    Щоб пом’януть дядька Олексу.
    ...Колись в студентську кампанію осінню
    Невмілі до селянської роботи руки
    Він направляв не матом, а прислів’ями.
    Чимало призабулося з тої науки,
    Та знаю, як розшукати голку в стозі сіна
    Чи як ходити в ліс безбоязно без дрюка...
    І, може, десь тепер в далеких Горніх Висях
    З намови Йсуса професором дядько Олекса
    Навчає пріснопам’ятних Антея і Геракла не битися,
    А скирдувать солому, аби худобі стачило до весни.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  13. Олександр Сушко - [ 2019.12.10 18:51 ]
    Катюга


    Рече колега: - Ти - мій кат! - і що?
    Жувати все підряд, неначе паця,-
    У позолоту вгорнуте ніщо,
    Ліричного фразерства прілий пляцик?

    Пегасе, з цього раю завертай,
    У тебе і у мене інші друзі:
    Глибінь, поліфонічна широта
    І контральто осяйної музи.

    Летімо із парнаського горба
    Увись, де чисто. Ми тут, брате, парії.
    Ген, в лавровишнях, абриси обав,
    Канкан танцює сонце у міжхмар'ї.

    Хлюпоче в склянці часу бірюза,
    Сховалися ненатлі щуки, люди...
    От бачиш як тут гарно! Я ж казав!
    Хоч і мороз, вітрище, місяць лютий.

    Присів на ліру втомлений дієз,
    Бемоль на лютні тринькає руладки.
    Крилата зебра хвостика жує,
    Стилом чешу їй маківку й лопатки.

    10.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Губерначук - [ 2019.12.10 13:20 ]
    Якби мені зір коршака…
    Якби мені зір коршака,
    зіниці – гострі шпиці –
    я б землю не навідував,
    я б землю озирав!
    Я б з викопного горщика
    з трипільської землиці
    зростав із зе́рня в ідола –
    і смерть на смерть скарав!

    Нехай життя б котилося
    безмежно й нетурботно –
    тіла єднали з душами
    суцільний океан!
    Нехай би все світилося
    дзвінке й мільярдновольтне –
    закони з місця б зрушили
    у свій законний стан!

    Знаття б пустопорожнього
    зі слізної кормиги
    з минулим розгубилося:
    не сліпки – подивись!
    Щоб кожен бачив кожного,
    читав думки, мов книги!
    А небо розступилося
    для злетів у надвись!

    2 жовтня 1993 р., Київ (початок),
    30 вересня 2008 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 12"


  15. Н Кап - [ 2019.12.10 12:08 ]
    секрет
    Дозвольте на вухо...
    Лиш вам... По секрету...
    Ви тільки нікому про це не кажіть!
    нехай пропонують корону... карету...
    хоч пів-королівства - будь-ласка,мовчіть!

    І навіть якщо вам
    підсунуть принцесу
    у сукні,панчохах і білій фаті,
    і песика в стадії сильного стресу,
    бо вставили зубки йому золоті

    Коня у попоні,
    Слона на газоні,
    і білий, немов молоко,лімузин...
    Дозвольте на вухо... Лиш так,
    щоб нікому...
    ніде -нічичирк... щоб ніхто... Ні один!

    Мовчіть, наче риба
    в льодах Антарктиди:
    нікому... Лиш Вам... Щб хто інший
    не взнав,
    що я закохався
    без тями у Ліду
    і вже на асфальті про це
    написав.

    А щоб здогадалась,
    кого їй шукати,
    під білими буквами "Ліда,ай лав!"
    адресу, мобільний,
    і розмір зарплати
    червоною фарбою
    чітко додав!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  16. Ігор Деркач - [ 2019.12.10 09:21 ]
    Незворотність
    Як хочеться вернутись у світи
    дитячої мети на перепутті
    тай іншою дорогою іти
    у паралельно обране майбутнє.

    Але не досягаю висоти,
    з якої видно істини забуті,
    що нічого заради суєти
    міняти те, що не міняє суті.

    Недолю не об'їдеш на коні,
    не заарканиш волю якорями
    у гавані біля одної ями.

    І як уже не хочеться мені
    табанити усе, що є на дні,
    заіржавіле та одне й те саме.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  17. Галина Михайлик - [ 2019.12.10 09:57 ]
    Кросворд
    Все як завжди: початок&кінець.
    Інтрига тільки «як?», «коли?», «навіщо?».
    …В єдину мить дерева стали нижчі,
    а стежка розчинилась навпростець…

    Чи, хепіенд? Розв’язка і фінал -
    фортіссімо акорд на ноті щастя!
    …Сюжетний вузол саморозрубався
    осколками усміхнених дзеркал.

    О, браво, біс! Фермату - на акорд,
    і світлим спогадом нехай біліють скроні:
    була моя рука в твоїй долоні…
    Все інше – заяложений кросворд.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  18. Віктор Кучерук - [ 2019.12.10 08:10 ]
    * * *
    Г. С...
    Стосунків наших пізню зав’язь
    Руйнує ранній холод чвар,
    Хоч ми обоє намагались
    Незгоди стримати удар.
    Стражденним душам на догоду,
    Не оберталися назад, –
    Раділи будь-якій погоді
    Без глуму сміху й страху зрад.
    І горе стало б щастям нині,
    І ти казала б: Я – це ти!..
    Якби в собі свою гординю
    Змогла навік перемогти.
    Адже благав, зборовши сором:
    Іще дві букви напиши!..
    Та ти мене вважала хворим,
    І я ним став уже – в душі…
    Твоя байдужість поховала
    Мене в мені без мук і сліз, –
    Отож і житиму помалу
    Тепер без обрисів і рис…
    09.12.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (3)


  19. Микола Соболь - [ 2019.12.10 05:54 ]
    Вона
    Вона любить зорі ясні,
    Дерева од інею срібні,
    Сніги до перини подібні,
    Короткі, насуплені дні.
    Милується нині зима
    На те, як веселі синички
    Під вікна летять з годівнички,
    Бо стужа до серця пройма.
    Я бачив її уві сні.
    Гадає на дзеркалі криги –
    Чи скоро настане відлига,
    Чи стежка відкрита весні?...
    26.11.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2019.12.10 03:31 ]
    Про циці
    Правду говоритиму навмисно,
    Істина сьогодні на кону:
    Лапу шобтиздохові потисну,
    А тобі руки не простягну.

    Бо собака ліпша за людину,
    Віддана як жінка, їсть усе.
    Ти ж мене кладеш під гільйотину
    Гумору й нечемності верзеш.

    Графоманом обізвав вже тричі,
    Аж в Пегаса скисло молоко.
    А Сірко заглядує у вічі,
    Носа й длані лиже язиком.

    Ти пощо катуєш скотиняку?
    Не літав щоб коник в небесах?
    До сусідки підкотися, Гапки -
    Чуєш, в неї бекає коза?

    Я - табу для тебе! Заграниця!
    Музи недосяжні - так і знай.
    От козу щодня тягни за циці,
    А мого Пегаса не чіпай.

    10.12.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.10 00:12 ]
    Крах кохання (літературна пародія)
    Учу усіх я жити безоглядно,
    Люблю, щоб ззаду сунула людва.
    В трусах порвалась нитка Аріадни,
    І обірвався на Голготу шлях.

    Хвилююся у розпачі німому –
    Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
    Хтось викликав мені швидку з дурдому,
    І знову я – в палаті номер шість!

    Я у ходжу погрався Насреддіна
    Хтів гумором рубнути із плеча.
    Хтось лампою ударив Аладдіна,
    Аж засвітилось сонце ув очах!

    А то дрімав раз у садочку сонний,
    Щось гупнуло ізверху по мені.
    Мабуть було то яблуко Ньютона,
    Я – «Еврика!» гукнув так, аж спітнів.

    Замучили мене любовні стріли,
    Кохатися люблю, ну просто жуть!
    А той Амур узяв мені й поцілив
    Не в серце, а у трусики, мабуть!

    9 грудня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  22. Тамара Шкіндер - [ 2019.12.09 21:59 ]
    ***
    Не поранюсь об сни,
    По їх лезу вернусь у минуле.
    Мить і вічність злітають у небо
    По сходинках хмар.
    Відштовхнусь від стіни,
    Де туманами днів потонулих
    Оповиті серця.
    І до сонця майну, як Ікар.

    У молитві святій
    Я до неба здійматиму руки.
    Позбираю до купи архіви болючих утрат.
    І спалю цей сувій
    Та й звільнюсь від пекельної муки
    Незбагненних образ
    І від гіркого болю зрад.

    Відречуся від бід,
    Бо не буду в строю нещасливих.
    Амагальма світанків переллється у сонячні дні.
    Кожен день лишить слід
    Веселкових принад переливом.
    Те, що долею звуть,
    Усміхнеться достойно мені...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.09 18:42 ]
    Розчулена ніч
    Тихо алеєю йду,
    Змовкла пташина розмова…
    Нічка принишкла в саду,
    Затишна нічка зимова.

    Так, ніби зірку ясну
    Місяць торкає за плечі…
    Ніченьку враз пригорнув
    Тихий і лагідний вечір.

    Пристрасно так цілував,
    Груди налиті він пестив,
    Ніжні промовив слова,
    Вдяг їй намисто чудесне.

    Аж затремтіла уся…
    Ось де – зворушення сила!
    Нічка розчулилася
    І… потепліла!

    8-9 грудня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (10)


  24. Ігор Деркач - [ 2019.12.09 17:59 ]
    Біс в ребро
    Минає все – жага, жура, очарування,
    любов, що першою була, і є остання.
    Уже ніяку не найду,
    і поки фею заведу,
    іду у баню.

    У неї заночую і... захочу чаю.
    Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.
    Вона така як треба вже
    і приміряє негліже,
    а я чекаю.

    Вона показує своє рясне намисто
    і забуває, що мені нема де сісти.
    Я біля неї – як не є,
    але нічого не дає,
    аби поїсти.

    Я наступаю на граблі і не сідаю.
    У мене ґлею трохи є. Гальма немає.
    Зорю дарую, бо сама.
    У мене іншої нема,
    а ця сіяє.

    У неї файне декольте – на всю фігуру.
    Я накидаю їй халат. Які амури?
    Мені – аби якусь їду,
    а як немає – я піду.
    Така натура.

    Ні, я не голодую, ні, але буває,
    перемагає апетит, який ще маю.
    Вона запалює свічу...
    А я уже лечу... лечу...
    і... засинаю.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  25. Олександр Сушко - [ 2019.12.09 16:22 ]
    Брат
    Проти кого тепер заряджати пістолі?
    Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
    Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
    Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

    Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
    Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.
    Звуки, ноти, ключі підмінили в акордах -
    Я ж у власній родині - чужий, НЛО.

    Годі вити нещирі слова-недомовки,
    Вже від правди не буде страшної біди:
    Брат - для матері нашої - совісті докір.
    Ох і родичем Бог мене нагородив!

    Ти своє дитинча отруїв ще в утробі,
    Україну, вишИванки - бачиш в гробу.
    Став для янкі своїм, кацапурам, Європі,
    Вивчив ідиш, латину, а рідну...забув.

    P.S:

    Меч мій - Слово. Правічне. Кували з інклюзу,
    Гартували у крові дідів-козаків.
    Прю. Навпроти - кацапська горгона-Медуза,
    А за мною поснулі лежать земляки...

    09.12.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  26. Н Кап - [ 2019.12.09 13:59 ]
    Човен
    Чи не тому, що я тобі - ріка?
    (Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
    не знаєш сам до часу. Але ніжність
    росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
    Що мов вода, якій немає дна.
    Пребілий день пресинім снігом
    повен.

    Мовчать ефіри, музи і весна.
    І Бог мовчить.

    А ти - будуєш
    човен.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Сергій Губерначук - [ 2019.12.09 13:19 ]
    Україно рідна!
    Україно рідна –
    Вкраїно моя,
    люблю тебе щиро,
    милая земля!

    Ліси, степи, луки,
    і Дніпро реве.
    Ні за які муки
    не віддам тебе...

    2 жовтня 1981 р., Мосток

    Вірш написано, коли автору було 12 років,
    не включено автором до основних творів.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  28. Микола Соболь - [ 2019.12.09 07:57 ]
    Міжсезонне
    Укрий, тумане, стомлені дерева
    Допоки сніг блукає поза містом
    Хай горобина полум’я намистом
    Освітлює густе, грудневе мрево.

    Сіріє день одразу по обіді,
    Сиріє сонце та не хоче гріти,
    Оголені хитає вітер віти
    Та розкидає оберемки мідні.

    Незатишно стає у цьому світі.
    Така пора сьогодні – міжсезоння.
    Душа шукає затишку, осоння
    І зірку, що підніметься в зеніті.
    24.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  29. Олександр Сушко - [ 2019.12.09 02:29 ]
    Пори року
    Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
    Хай сьогодні розв'яже язик.
    Пити крівцю навчитись не важко -
    Складно жити людиною вік.

    Тяжко ворога й тещу любити,
    Зріти правду без лірики шат.
    Я свою заганяю у сіті
    Небезпечних для влади віршат.

    Осінь плюнула зимоньці в спину,
    Літо дулю скрутило весні.
    Я за це відчуваю провину,
    Анапест - невеселий, сумний.

    Пори року спесиві, як діти,
    Все воюють. Я - крайній. Але
    Як ревнивих сестриць помирити
    Чи дружину мою з москалем?

    А поезія злиться на прозу,
    Літо зиму вганяє в труну...
    За дощами - тумани й морози,
    За прокляттями - бачу війну.

    08.12.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (20)


  30. Олена Побийголод - [ 2019.12.08 22:34 ]
    20. Колискова Герцогині
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
    Що за вередливе маленятко!
    Будеш видирати рученятка -
    начувайся, підсвинку, стривай!..

    - Ну і гучність вереску в нащадка...
    Годі чхати, вперте маленя!
    З кожного такого поросятка
    виростає справдішня свиня.

    - Більш не можу, люлечки, бай-бай...
    От би - дати перцю поросятку!
    Ні, не починай усе спочатку!..
    Ну, упертий підсвинку, стривай!

    - А якщо уголос «поросятком»
    з пелюшок всі дражнять навмання,
    навіть з найсмирнішого малятка
    виросте в майбутньому свиня!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  31. Оксана Логоша - [ 2019.12.08 21:20 ]
    Настроєве
    Серед зими яскравий маляр
    Малює світ,який ніхто не бачить.
    А я вдягнула чорні окуляри
    на удачу.

    Сумні вітрини гойдають перами,
    Мов голуби.Злітають в далечінь.
    А я іду і сиплю перлами
    своїх причин

    Повірить кольору,довірить музиці,
    І в цій зимі лишитись квітами.
    Яскравий маляр малює вулиці
    тендітними.

    Серед людей зима зустрілася
    З його малюнками і,вся засніжена,
    Торкалась душ і відігрілася,
    і стала ніжною.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  32. Ігор Деркач - [ 2019.12.08 17:18 ]
    Парадигми слова
    ІЯ б сіяв та орав, якби
    не жав навіяні сюжети
    і на овації юрби
    не купувалися поети.
    Чи спокушає сатана,
    чи інші генії рогаті –
    усім однакова ціна,
    хто сіє суржики у хаті.
    Чужі «узять»* або» бува»*
    уже осміяні, ніякі...
    Але, рубаючи слова,
    піїт очікує на лайки.
    І йде по сайту «на – ура!»
    русифікація пера,
    а за інверсію, – чудово!
    Хоч іноді така мура,
    буває, «удобряє»* мову.
    А графомани, як один,
    удобрюють свої сюжети,
    тому що так писав акин
    і класики-авторитети.
    На апеляцію таку
    даю нові неологізми:
    не мають нео-архаїзми
    ані резону, ні смаку,
    хоч і у кожному рядку
    тули каліки-атавізми.

    ІІ
    Одне вживає анашу,
    а інше випиває чаю...
    ....................................
    ...усяка манія буває.
    А я і прошу, і прошу,
    і не навіяне пишу,
    а те, що думаю і знаю.

    ІІІ
    Поезія – це Божий дар:
    або з пекучою сльозою,
    або як громовий удар
    історією роковою.

    У неї вишуканий стиль,
    коли прозоре кожне слово.
    Але якщо воно – костиль,
    калікою стає і мова.

    Ночами спати не дає,
    якщо не радує, а мучить.
    Усіх, у кого серце є,
    вона виховує і учить.

    Якщо сатира – то різка,
    якщо іронія – м’яка,
    якщо поема, то не ода...

    Вона – стило і оберіг.
    На того, хто її беріг,
    ніколи не минає мода.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.08 16:17 ]
    Чудасія
    Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
    Провіяний вітрами зусібіч.
    Вляглася на калюжі сиза крига,
    На віти легко звісилася ніч.

    Химерний дим. За ним – зоря вечірня
    Тихенько відпливає в далечінь.
    Неоновими сніжками враз вирне
    Й розкинеться, мов журавлів ключі.

    Дивуєшся: ну що за чудасія
    Іздалеку прилинула сюди?
    Градини зір хтось із пітьми насіяв…
    Й вони застигли краплями слюди.

    7 грудня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  34. Сергій Губерначук - [ 2019.12.08 13:16 ]
    Українська молитва
    Ми зберемо́ся всі до купи
    й піде́мо
    за кинутим уперед яблучком
    з Едему.
    На кожній зупинці нашій
    збудуємо пам’ятник,
    в останнім гріховнім кутку
    зупинимо маятник,
    заллємо водою кострище –
    нехай краще вітер свище.
    А за горою мармуро́вою
    зійде́мося силою здорове́нно-здоровою
    докупи
    з кожної халупи,
    з терему, замку,
    з землянки.
    Станемо ми, українці,
    і заспіваємо!
    Станемо ми, українці,
    і всім розкажемо, що знаємо.
    Що маємо – покажемо
    і роздамо на розмноження
    без нівечення, без ототожнення.
    І розі́йдемося далі по світу,
    читаючи ту молитву
    Українську!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 3"


  35. Олександр Сушко - [ 2019.12.08 12:07 ]
    Рапсодія кохання

    Весна в моїм сердечному саду!
    Медами - солов'їне щебетання!
    Вплітає світ в життєву суєту
    Осонцену рапсодію кохання.

    Я жив одинаком. Тепер воскрес!
    Душа моя убралась у клечання!
    Нарешті доторкнувся до небес,-
    Гримить в раю рапсодія кохання!

    Хоча мені уже півсотні літ,
    А в пам'яті дзвенить струна печальна,
    Та я лечу, окрилений, в зеніт,
    З рапсодією щирого кохання.

    О, жінко! Безсумнівно, ти - з богинь!
    Для чоловіка - річка життєдайна!
    У хвилях полум'яної жаги
    Ми творимо рапсодію кохання.

    08.12.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  36. Козак Дума - [ 2019.12.08 07:44 ]
    Про підкову на щастя
    На щастя вішати підкову,
    скажу відверто – марний труд.
    Відчуєш вільно себе знову,
    із з шиї скинувши хомут!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (5)


  37. Микола Соболь - [ 2019.12.08 05:19 ]
    Свіча пам’яті
    Переродися! Духу не убити,
    а наше тіло належить землі.
    Прокинься, люде, страхом оповитий –
    свіча волає у моїм вікні
    та плаче. То материнські сльози,
    які ж вони у розпачі гіркі.
    Лежать малі роздягнуті на возі,
    А небо сипле сотнями зірки́…
    Сучаснику! Не допусти бездушшя!
    Перехрестись завидівши свічу.
    Біля вогню безвинно вбиті душі
    Мовчать скорботно. З ними я мовчу.
    23.11.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  38. України Сокор - [ 2019.12.07 20:06 ]
    Причина

    Україно, рідна мати,
    Не на хресті ти розіп'ята.
    Чи розіп'ята в душах прісних,
    Твоїх дітей без волі грішних?
    Чи тліє віра ще в душі?
    Бо темна хмара заслонила
    Від неба й сонця волі крила
    Вони не висохли від крові,
    Що пролилася в мільйонів
    Твоїх дітей твоєї долі.

    За що дітей губили,
    Навіщо землю занапастили?
    Зробили убогу і безплідну,
    В отруті змучену, негідну,
    А ту, що родить, продають.
    Як сирітку, що без неньки,
    Землю рідну за грошеньки
    Чужинцям, переселенцям,
    А зони — українцям,
    Де й спокутують гріхи.

    Україно, рідна мати.
    Чи в гріхах ти винувата?
    Люди, ставши “вовками”,
    Творять зло тобі віками.
    Що лишилось в них святе?
    Лише тіло грішне тіло,
    Та й життя, що животіло.
    То ж скоріше в домовини,
    А Україна нехай гине.
    Нема кому за неї стать.

    Та ще й брат киває на брата
    Українці – жебрачата,
    Будуть долі докорять
    І не хочуть цього знать,
    Що Україна сиротина.
    Хіба не бачиш ти, людино:
    -Прийшла лагідна година,
    Зірки доленьку снують,
    Щастя в дім тому дають,
    Хто Волю має за дружину.

    Прокинься, душе. Прокинься, людино.
    Подивися на Вкраїну,
    Хіба не чуєш, не шумить
    Наш славний Дніпр, неначе спить.
    І в тому є твоя причина.
    Та не бачать і не чують,
    Ніби тінь життям мандрують,
    Як воли, зігнувши спину,
    І весь рід йде до згину,
    За що несуть великий гріх.

    Україно, рідна мати.
    Народу в тебе є багато.
    Хіба хто дбає, лиш грабує
    І Бога в серці не почує,
    І не чує він твій клич.
    Хіба у світі є нарід,
    Котрий не дбає про свій рід?
    Який віддав себе у рабство
    За брехню, за лукавство,
    І не сколихнеться в серці гнів.

    Розгубивши свою Славу
    І сорочку вишивану,
    Яку при свічках вишивали,
    Пісні воленьки співали,
    Щоб повстали за свободу.
    Знов лунає клич народу..!
    Їх переповнив серця гнів...
    І накує мечі із рала,
    По Вкраїні піде слава,
    Синьо- жовті підняв прапори.











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Левицька - [ 2019.12.07 14:37 ]
    Презентація книги
    Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
    Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років перебування на сайті Поетичні майстерні. Від Вас отримувала і слушні поради, і підтримку. Особлива подяка головному редактору - Володимиру Ляшкевичу, Ярославу Чорногузу, Юрію Лазірку, Любові Бенедишин, Світлані Майї Залізняк, Івану Редчицю, Олександру Сушку, Серго Сокольнику, Миколі Соболю, Олександру Христенку, Ігорю Шосі, Івану Потьомкіну, Юрію Сидоріву і багатьом іншим за не байдужість та допомогу. Всіх дуже люблю, обіймаю, чекаю на зустріч!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.07 14:20 ]
    Тетяна Левицька Рапсодія любові*
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  41. Сергій Губерначук - [ 2019.12.07 11:06 ]
    Оце моє таке життя…
    Оце моє таке життя.
    Мої продовження у дітях.
    Цвіт яблуневого злиття
    в обіймах цих, немов на вітях.

    Любистком пахне тихий одр.
    На кораблі з рожевих весен,
    де гомонів живий народ,
    приплив я човником без весел.

    Час кинув якір у глибінь
    останніх роздумів про суще.
    Але чи зникне голубі́нь,
    якщо життя я попрошу ще?

    О, ти! моє таке життя!
    слізьми закінчуйся чи сміхом,
    а все одно – без тебе я
    залишусь жити ві́ршем тихим.

    29 червня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 36–37"


  42. Ольга Паучек - [ 2019.12.07 10:14 ]
    Незгоди подолаєм
    Тривожиться душа моя
    за долю України...
    Невже святий наш Боженько
    дозволить у руїни
    перетворити рай земний,
    святі поля, прадавні,
    загине рід козацький весь
    і справи його славні
    забуті будуть у віках
    назавжди?.. Гей, навіки
    не буде цього! Знайте всі:
    завдання превеликі
    Господь наш Бог довірив нам
    і ми усе здолаєм,
    ще й на усенький білий світ
    всі разом заспіваєм,
    а пісня та полине ген
    далеко, аж за хмари,
    у рідних горах, як завжди,
    пастимуться отари
    і діти в школі гімн співать
    будуть під жовто-синій!
    Цвістимуть яблуні в садах,
    в душі розтане іній.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Ігор Деркач - [ 2019.12.07 09:19 ]
    Творці – не графомани
    Чи я поет, чи хуліган
    і чи творю, чи витворяю,
    а як видумую, не знаю:
    де істина, а що – обман?

    Усі ми і ремісники,
    і трудоголіки – од Бога.
    Одному випали стежки,
    а іншому – одна дорога.

    Перепаде щось і мені.
    І є надія у піїта –
    як не горіти у вогні,
    то хай би і не червоніти.

    І заглядаю у пітьму,
    і не затінюю яскраве,
    і проклинаю за криваве...

    Відомо Богу одному –
    пишу як дихаю, тому
    на те, що буде, маю право.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  44. Галина Сливка - [ 2019.12.07 09:10 ]
    ***
    По льодах розлук, на хиткі мости,
    По стежках думок тужних
    Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
    І пощо зими стужі?
    Зі світів перги залягли сніги,
    А зимі їх все мало...
    На кругах туги не знайшла снаги,
    Послизнулася, впала.
    Запалю вогонь у пітьмі бездонь,
    Підніму на вись звуку.
    Між нічних безсонь серцем не схолонь
    І подай мені руку.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  45. олександр квітень - [ 2019.12.06 22:17 ]
    Воїнам Збройних Сил України добровольцям та всім захисникам Батьківщини ...
    В канонадах , кров'ю й потом ,
    Здобували ви свої перемоги ,
    Тільки вільний вітер знає , як лунають про звитягу пісні ,
    Як зривались з неба гради і тремтіли вкриті пилом дороги ,
    як на вірність Батьківщині присягали на майданах сини .

    Ви тримались , і боролись , за свободу , через край , до нестями ...
    Підіймали синьо жовтий , у вогнях , боях , обпечений стяг.
    Україна-ваша доля , що на все життя буде з вами..
    Бо ж у всьому світі нікому , не зламати віру в серцях ...

    Олександр Квітень
    м . Мукачево


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  46. Уляна Світанко - [ 2019.12.06 20:45 ]
    Звіру
    Відмежуйся від мене, звіре!
    Не полохай безликих ще сліз
    І тремтячи (помітно) сили
    Позбавляєш, зробивши надріз.

    Я не плачу, ти бачиш, крига
    Замережила серце живе,
    До лиця мені одяг білий,
    Безіменну скрізь іменем звеш.

    Не наближуйся надто, звіре,
    Бо розтанути здатна душа.
    Застороги печатки зІтреш,
    Непомітно зникає межа...

    Я твоя, як сто літ до цього!
    Чи змінилося щось? Нічого...

    06.12.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Деркач - [ 2019.12.06 17:54 ]
    Лісова трагедія
    Іду у край забутої оази,
    минаючи приватні береги,
    украдені багатіями бази,
    циганами освоєні луги.

    І досі тут ще водиться усяке –
    і патерчата, і басаврюки,
    буває, ще хіхікає русалка
    у мулі пересохлої ріки.

    У низині не меншає осики.
    І той, що греблі рве, о цій порі
    із перепою, аж не в'яже лика,
    ночує у сидячого в горі.

    На бабая усе ще зазіхає
    чорнява чапля і її сини,
    неначе у болоті жаб немає
    від осені до самої весни.

    І хочеться – у далі... і подалі,
    і поза перелази і тини
    пустелею юдолі і печалі
    за буреломи – із трясовини.

    І що за цими далями шукати?
    Ті самі ями, вирви і рови.
    Як будяки посеред кропиви
    усюди хазяями – супостати.

    Людиною не пахне. Уночі
    кікімора болотяна ширяє
    та ухають налякані сичі,
    а їм луною бір відповідає.

    Немає того, що було, іще
    коли живі лісовики ходили,
    і дерево садити мали сили.

    А нині – ліс, посіяний дощем,
    і палений, і рубаний мечем –
    у хащі Берендея. Край могили.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  48. Олексій Кацай - [ 2019.12.06 17:47 ]
    Дуель
    Рве світ на світло в об’єктивах
    і ми, пливкі мов акварель,
    розпочинаємо дуель
    в інопланетних перспективах.

    Твій постріл перший болем лине
    в перетинах добра і зла
    і він розмазує людину
    по місту з вугільного скла.

    Та, ставши тінню на стіні,
    не відверну від тебе пики:
    потвори не зникають – ні! –
    коли заплющені повіки.

    Адже я теж не зник в оправах
    орбіт, хитких немов луна,
    і все ж таки залишив на
    свій другий постріл вперте право.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Сидорів - [ 2019.12.06 15:24 ]
    Не вдома (центр)
    Як міллю виїдений шовк,
    Побита інеєм отава -
    Газонна, хакі, золотава.
    Місцями люд її потовк.
    Отак.

    Містки - оби́два-обидва́,
    Скульптурні групи, арка, плити...
    Стара споруда і нова -
    Уміли якісно робити
    Майстри.

    До площі сходами іду.
    Ранковий час. Пора затишшя.
    Залізну райдугу-біду
    Являє арочне узвишшя.
    Як серп.

    Майдан, підземний перехід,
    Снують столичні городяни.
    Підземні протяги услід.
    А я - на пошуки Уляни,
    Наверх.

    Дерев голи́зна-голизна́,
    Міський удушливий серпанок,
    В якому тоне Прорізна.
    Байдужі погляди панянок -
    Нехай.

    Для всіх чужий. Це так. Ну що ж,
    Не центровий і не з вельмож.
    Не озирнуся і не гляну.
    А як тоді знайти Уляну?
    Ніяк...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (10)


  50. Тетяна Глінчук - [ 2019.12.06 11:07 ]
    Відвертість
    Відвертість – неабияка сміливість,
    Відвертість – неприховані думки.
    Не кожному з нас кидати каміння
    В обличчя легко,
    Та й не до снаги.

    Сміливість – це таке протистояння,
    Коли і проти навіть цілий світ.
    Сміливі кують душу без вагання
    І з часом їм
    Підкорюється світ.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   1514