ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.09.19 05:55
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
І це не дивно. Певно знає кожний,
Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од «А» до «Я».
І на душі то сонячно, то хмарно
І навіть сперечатись якось марно,

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку, прі за Трою край
покладено. Хто переміг – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
полеглих покидають тільки греки.
І все-таки уздовжки відти шлях
додому видається непомірним,
неначе Посейдон, поки ми там
час гаяли, тягнув щомога пр

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува

Віктор Кучерук
2019.09.18 09:05
Г. С...
Напевно, снив тобою знову,
Якщо у пам'яті зберіг
Я течію швидку розмови,
А на питань порогах - сміх.
Ним просто подих забивало
І клало подив на лице, -
Аж поки сонце не злякало

Олександр Сушко
2019.09.18 07:12
Створив адамам Бог тендітних єв,
Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
Для жінки неважливо хто ти є -
Поет, монах чи в орденах вояка.

Буває, доля скине у кювет,
Від негараздів, наче пес побитий.
Замало грошей? Видом не атлет?

Володимир Бойко
2019.09.17 21:13
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи лет її перепинили
Підступні друзі-вороги.

Упала зірка, та й по всьому...
Лиш вітерець прошелестів.
Вона не вернеться додому,

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чого муляє у душі
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі на землі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі голубі - волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
кошти не жалів на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Олександр Сушко
2019.09.17 10:44
Був колись я, братику, дискант,
Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
Осінь у душі наводить лад,
Шерехтить багряним падолистом.

Бо весною ще відцвів тюльпан,
В літні дні - ромашка буйногрива.
Думав, що митець в мені пропав.

Микола Соболь
2019.09.17 06:58
А далі буде тьма (на триста літ).

І згарище книжок про самостійність.
У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Керує мла всесвітнього потоку.

Ярослав Чорногуз
2019.09.17 05:55
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Вєрко ти пихосмедючко,
Доносучко Шапокляк?!

Вже від сорому Полтава
Ледь не падає навзнак.
Бо ганьбить її лукава

Серго Сокольник
2019.09.16 23:12
андеграунд, новословоутворення, "перелив теми" (авторське ноу-хау, як у ряді інших моїх творів. Трохи експериментую)))

Осінь літо бере, як Отелло
Дездемону... Собі в па-де-де
Танцівниці шукає метелик,
Мов нектар випиваючи день,
Цей дурману наповн

Вячеслав Семенко
2019.09.16 22:35
Вели коня старого на забій
крізь ранній сон байдужого села.
Цвіла ще памороззю ковила
над путівцем, що вів на водопій.

Не порошив іще замерзлий шлях,
ще промінь пробивався крізь туман.
День у село заходив крадькома,

Любов Бенедишин
2019.09.16 15:16
Якась вона непевна, дивна:
То експресивна, то пасивна…

То мить розмінює на центи,
То нараховує проценти

На кожну краплю: смутку, болю…
Ніяк не визначиться з роллю:

Олександр Сушко
2019.09.16 12:03
І знову бій. Повсюди вороги,
Свої, чужі...не бачу вже різниці.
Кацапів хочу знищить до ноги,
А хохлаків повісити на гілці.

Одні стріляють точно межи віч,
А інші - чорним байдужем у душу.
Зірвати б їхні посмішки з облич,

Ігор Деркач
2019.09.16 09:09
ІПолетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – немає коли,
а у тебе мене вже немає.

А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,

Микола Соболь
2019.09.16 05:36
Стрункі берези та дуби розлогі
До неба піднялися край дороги.

Їх щиро радує і літо, і зима…
(Хоча Петровича вже сьомий рік нема).

У виснажену землю голу, лису
По пагінцю приносив їх із лісу…

Петро Скоропис
2019.09.16 02:16
Великий муж дивився у вікно,
але для неї світ кінчався краєм
його цупкої, грецької туніки,
подібної у складок сум’ятті
до спиненого ніби моря.
Він бо
дивився у вікно і його зір
сягав такої далечі, що губи

Світлана Майя Залізняк
2019.09.15 19:37
Сонячно дивлюся, або За правдолюбство - заклики "до стовпа ганьби"...

Одне ємке слово окреслює намережане сьогодні Чорногузом. Таке миготливе, зриме слово - маячня.
Нічого, крім огиди, прочитавши коментарі фігурантів на його сторінці, не відчуваю.

Олександр Сушко
2019.09.15 18:18
Напишу цього разу без жартів,
Голу істину зрійте без шат.
Геніальні поети чубаті,
Сиві кучми на главах лежать.

Їм і оплески, й почестей шуби,
І осанна розчулених дів.
А у мене - лобище як бубон,

Любов Бенедишин
2019.09.15 17:12
Навіщо шипи-докори?
Що далі – і так відомо.
Тікай із мого Содому
У рідну свою Гоморру:
Оманою-баговинням,
Образами-манівцями…
Окремо – нам крок до тями.
А вкупі – нема спасіння.

Ніна Виноградська
2019.09.15 16:08
Твоя нещирість в рухах і в словах,
Неправда розмиває береги.
На острові любові – повний крах.
Човни, розбиті вщент… Киги-киги –

Сумує чайка. З розпачу кричить,
Бо змило буревієм все навкруг.
І острівець, – беззахисний вночі,

Володимир Бойко
2019.09.15 10:45
На дерев безшелесність,
Лісів безгоміння
Проливається сонця
Прощальне проміння.
На порозі у осені
Літо постане
І останнє тепло
Охолоне й розтане.

Тетяна Левицька
2019.09.15 09:10
Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
Я до тебе душею, матусю, тягнусь інстинктивно,
не знаходжу тепла, лиш свічу за впокій панахид.
Відзвенів благовіст, відчитали молитви за тризни,
пригад

Віктор Кучерук
2019.09.15 06:51
В тобі незміряно багато
Солодких крихіток надій
І ти умієш дарувати
Їх тим, хто мучиться в біді.
Чимало нас вже б стали тліном,
Якби не мовила ти: Стоп!..
І не вказала всім із тіні
До світла безліч точних троп.

Микола Соболь
2019.09.15 06:16
Тусовки модні, дискотеки…
Не спить ночами Миколаїв
Таксі «Шансон» і фонотека
Блатна на весь бульвар лунає.
Одні «одягнені» у справи,
Машини, вишукані шати…
Своїм життям живе Держава.
А хтось на схід йде. Воювати.

Сергій Губерначук
2019.09.14 19:16
В осонні вересень так радісно сурмить
у розтруби дерев, у ріг достатку,
перебирає струни верховіть
мільярдом арф осіннього початку.

Збігаються вітри з усіх-усюд
гойдати ліс у сонячній колисці,
аби приспати безперервний труд

Іван Потьомкін
2019.09.14 16:57
Заговорив по-українськи вірш Рубцова.
В моєму серці тихо так заговорив,
Немов озвався давній-давній друг,
А з ним і отроцтво озвалось.

Заговорив по-українськи вірш Рубцова
І Вологодщину, пісну на врожаї,
Врожайну на зажурну пісню,

Ігор Деркач
2019.09.14 13:42
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
У цю суху осінньо-літню пору
у кожного своя жура-печаль.

Рушаємо із бабиного літа
у затяжні тумани і дощі,
аби були оказії зігріти

Віктор Кучерук
2019.09.14 07:38
Простирадла вологі туманів
Досихають цієї пори, –
І спалахують липи багряні,
І світліють руді явори.
І з’являються, мов на екрані, –
Жовтий килим улежаних трав,
І росинок посріблені грані,
І світанок, що знову настав.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Зелененька - [ 2019.08.29 21:04 ]
    Dislike
    Постав собі смайлик,
    рандомна дівчинко,
    в літо хиренне, формальдегідне.
    Цей серпень, як ламер,
    і він біля тебе флудить.
    А ти – понтова, лілова, мідна,
    тобі тут нудно.
    Заганяєшся макаронами, сленгом,
    а між ними так мало нормальних слів,
    і менші мати більшими
    покалічені.
    Ти ж не воюєш на передку,
    просто погода не рулить –
    і вечір ванільно-банальний
    і сум вагінальний,
    і вишні висять
    еклектично приречено,
    майже як губи твої,
    перекривлені, спечені.
    Зняті на вебку
    зіниці потерті,
    схожі до нетлі…
    Совість лахає, петлями.

    Збитий танчик – тобі айфончик,
    пригадуєш?
    У нього тепер
    найліпша снаряга,
    висить на плечі
    ерпегешка –
    усе відлито в граніті
    із Коростишева.
    Тихше про нього думай!
    Світліше!
    Плач за ним, плач,
    хоч би трохи!
    Там
    літає шуліка вугільний
    і сонце руде стереже.
    І місяць над ним – як мітка.
    Квіти гільзами пересічені,
    квіти – не ти,
    їм, як мамам і сестрам,
    боляче.
    Їм, як і дідові, й бабі, як татові
    напівмертвому-п’яному,
    з похоронкою в чорних руках,
    п’ятий рік дико, рвотно пече…

    Жиза в дизлайках –
    це хейтерне літо,
    рандомна дівчинко.
    Хтось тобі пише в лс
    і стирає –
    вночі зависає меседжер.
    Імба і левел,
    крафтові зорі навколо,
    а ти запускаєш челендж
    за челенджем.
    Літо штиняє
    розтопленим оловом…

    Але...
    Чого я до тебе вчепилась
    і майже
    ненавиджу?
    Питаю себе, кажу –
    гуляй собі!
    У тебе ачівка –
    інста заселфлена.
    А в нього –
    земля на грудях,
    душа дрейфує,
    і тіні убитих найманців –
    навхрест,
    начетверо.
    Ти ще наколядуєш
    на все, що захочеш,
    попід Варшавою чи за Москвою.
    Бог із тобою!
    А в нього, бувало,
    до хліба нічого
    й без хліба нікого…
    Воду з калюжі
    у спеку, по стужі…
    Рвало бліндаж. І…
    братка в могилі,
    кориш за вітром,
    батя в мішку прилетів
    сімдесят шостим ілом,
    разом
    з іловайськими соняшниками...
    А старлеї красиві
    (по сажні косій у плечах),
    замішані ґрунтом…
    Їхні… очі… зміїні… сняться…
    І досі грається ковила
    нутрощами…
    Трьохсоті лежали в УРАЛІ,
    зеленим коридором їхали.
    Не лишилось ні кісточки…
    Ти щаслива,
    малихо?
    Десь у селі,
    що далеко від міста,
    по трасі Е 40,
    Ріддер – Кале,
    пересивлена жінка
    досі чекає звістку…


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  2. Ігор Федів - [ 2019.08.29 21:30 ]
    Площина
    У цноті білосніжна площина
    Приваблює своєю чистотою.
    Уже художник пензель підніма,
    Аби у дії тішитись тобою.
    А починає він у таїні,
    У шепоті з коханою своєю,
    Будує виміри на полотні,
    Утілює у образи ідею.
    І у роботі набирає ритм,
    У лінії надія оживає,
    Останній рух, акцент і штрих…
    Як у оргазмі пензель завмирає…
    У цноті білосніжна площина
    Злилась з митцем у щирому бажанні.
    Живе у ній художника душа,
    Показує себе у покаянні.
    Ідеєю міняє полотно,
    Фіксацією радості і болю,
    Нюансами закриє біле тло,
    У кольорі дарує нову долю.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Ляшкевич - [ 2019.08.29 13:56 ]
    Забута казка
    *
    Послухай, як в серці щемить гойдалка яблунева.
    тіниста рука виколисує злети малечі,
    угору і знову: за крону-корону, в предтечі,
    за доли і далі, де обрію річка рожева,
    несе звідки вітер казання водою і травами,
    з тридев’ять далекого - синню і суму загравами.

    Коли ж то і де це було, знають крила лелечі.

    Ти слухала казку з метеликами й драконами,
    відвагою лицарів, чарами-снами дівочими,
    не все замело забуття, перевернуті дати,
    о руку до серця свого приклади і торкнися:
    цвітіння пахкого по плечі, стежок до узлісся,
    таїнь чорнолісу, лиш очі прикрити – згадати!

    Гойдається гойдалка, тільки нічого не бійся…

    …Жарини багаття. Тремкі світляки бірюзові.
    І висі так близько. І стільки тепла і надії
    у пісні про крила: лети, моє серце, радій і
    здіймайся, як ночі і дні, наче рідні по крові
    два місяці в зоряних шатах, як витоки коренів, -
    о музики сонця тендітна цілителько променів!

    Лети переливами, сяйними райдуги зливами!

    Допоки високі тумани впиваються в щебеті,
    і повені лагідні, мрії - земні юні лебеді,
    смарагдово гусне липневого крою туніка -
    бриніти мотивами вдячності вічному літу,
    сіяти і жодного іншого більше завіту!
    Допоки не зрине тривога неждана, столика,

    в пустельного вітру повита обітницю хитру.

    І збудеться те передвістя очей і посвята
    у зло і добро, і примовкне любов і терпіння,
    і стануть в нестямі раптовій стискати каміння
    руками безкрилими випалі з гнізд пташенята,
    і змовкле минуле відлине розмитими снивами
    за миртами сивими, серця гіркими поривами, -

    сльози запізнілими згадками незрозумілими.

    Сліди загромадить, укриє розгубленим пір’ям,
    рясні сторінки у казки перелинуть змарніло,
    в метеликів хвилю дракона загорнеться тіло,
    обернеться в яблуні, квітом, далеким сузір’ям,
    навіки-віків, де лиш небо кружляє і міниться,
    і сонячно губиться ранками зоряна китиця,

    без осуду, просто надія - повернень провісниця.

    І знову, і знову малеча, захоплена грою,
    вертає до яблуні під восковою лускою,
    і все яскравіше всевишнього гам океану,
    у плюскоти листя і сонця вростають герої –
    наснажені гойдалки вершники - мрії одної:
    злітати і жити, вдихаючи радість духмяну,

    бо світло - вони, і вони поведуть за собою, -
    метелики з крил казкаря, хвилі Сині прибою…


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (8) | " Я інколи чую – скрипить яблунева гойдалка"


  4. Сергій Губерначук - [ 2019.08.29 10:52 ]
    Півтори години
    Півтори години літа –
    до шептання від пристріту,
    до осінньої зими,
    у похилість ту, де ми.

    Півтори години вітру
    рознесуть життя, мов скирту.
    Зирять зе́рнятка сумні
    з пересохлої стерні.

    Півтори години грому
    на урочищі старому.
    Сновигають блискавиці,
    мов підстрелені лисиці.

    Півтори години зливи
    творять настрій особливий.
    Змиє все вода оця,
    не добігши до кінця…

    Півтори години Сонця,
    Бога Світу й Охоронця,
    між стихій проя́снять час –
    той, який затьмарив нас.

    4 липня 2003 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 220"


  5. Ігор Герасименко - [ 2019.08.29 10:24 ]
    Поет помирає


    Поет помирає від прози життя,
    каштани і клени запалюють свічі,
    бо не до значних поетичних звитяг,
    якщо «Київстар» попередила двічі.

    Його не тривожить артрозів шантаж,
    його не лякають неврозів погрози –
    Поет помирає від прози життя,
    Поет помирає від побуту прози.

    Зів’яли пісні, засихає сонет,
    якщо негаразди обсіли всілякі.
    Поета обличчя пісне і сумне:
    томати чомусь несолоні в салаті!

    Проблем завдяки надважкому ярму,
    не просяться рими в поему чи в оду,
    бо треба негайно зробити йому
    у полудень літній гарячою воду.

    Поет помирає в страшній німоті,
    серпнева краса неоспівана плаче.
    Мотив патетичний, токсичний мотив
    збудив, засмутив: «Забодав! Я неначе

    в пустелі безкрайній!» − Поет закричав.
    «О, друзі! – в облозі ворожої прози!»
    За Музою і за Пегасом печаль
    погаслу рясними сльозами зволожив.

    Поет помирає від прози життя.
    Щоб дару з нуждою в бою не померти –
    пришліть саквояжі взуття і шмаття
    і в крупних купюрах валюту в конверті!

    Щоб творчість його про квітучі сади
    над буднями й нами сіяла зорею –
    потрібно державі Поета завжди
    в теплиці тримати чи в оранжереї!

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (6)


  6. Адель Станіславська - [ 2019.08.29 10:53 ]
    * * *
    боялася себе не знала броду
    аби від себе д'собі перейти
    все мірилась ступити в темну воду
    як дотлівали спалені мости
    і не було нікого хто би руку
    а чи бодай соломинку простер
    аби до злуки знову від розпуки
    у світ старий що враз навіки вмер
    усохся в ній... зопалу ще хапалась
    за шмат буття що в попіл перетлів...
    ілюзій крихти густо опадали
    в дощ Персеїд поверх чужих голів...
    в тій магії розчахнутої ночі
    загадувала й щастя далебі
    з міжсвіття їй всміхався світу Зодчий
    на спроби не втонути у юрбі...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (1)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.08.29 10:46 ]
    Передосінь


    Зело цинічності повзе і кровоточить.
    Новини - горобчачі та сорочі.
    Тече ручай кукібних, взори щирі.
    Безкрилих, доле, не лаштуй у вирій.

    Людва куйовдить правд масне волосся...
    О, не питай у серця: що збулося?
    Ляж на обніжку, там трава цикадна.
    Чекай у надвечір'ї Аріадну.
    Іди за ниткою, дивись на мокрі фрески.
    Сомнабулізм таки розвіє есемеска.

    А далі - кава гватемальська, пінна.
    Малюєш кактус, обрис цепеліна.

    За Кантемирівкою - Осінь, тягне мжичку...
    Турботи, клопоти - щоденні, невеличкі.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Тетяна Левицька - [ 2019.08.29 08:53 ]
    Аритмія
    Знову літо залишило осені
    чорнобривців серветки тернові.
    Ми по стернях босоніж - зурочені,
    розтинаємо душі до крові.

    Купіль чиста моя, свіжий вітер надій,
    що любові наповнює крила.
    Як до тебе віночком пливти по воді?
    Доля іншого не присудила.

    Не буди в мені звіра, я кішечка -
    гострі нігті, а шерстка шовкова,
    їх не випущу доки ця нічечка
    буде лагідна...більше ні слова.

    Наречена, блудниця, свята водночас,
    колючки і троянди бутони.
    Закружляли на пристані Шуберта вальс.
    Роз'єднають лиш армагедони.

    В поцілунках палких квітну маками,
    у очах перламутрово - сірих.
    Я - твоїх берегів білий птах, хоч ти
    в мого Бога ні краплі не віриш.
    2019р
     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  9. Ігор Деркач - [ 2019.08.29 08:29 ]
    Нюанси войовничого наративу
    І
    « Ось то я!» – позаймало висоти
    і видурює в нації час...
    У етері буває не раз,
    об’єднавши по фазі частоти,
    резонує енергія мас.

    Та лунає у басі фальцету
    і слащавої патоки слів
    ейфорія епохи Інету.
    У дуелі немає дуету,
    у війни не воєнний мотив.

    Пам’ятаємо міфи і міти
    у своїй історичній путі.
    Та «кацапіють» неуки діти,
    що взялися усім володіти,
    не шануючи мову і рід.

    Обирали, тай маємо дулю.
    Невідомо, куди нас несе
    на чолі із ватагою зе...

    Ми забули уроки минулі.
    Із лайна виливаємо кулю,
    і надіємось, що повезе.

    ІІ
    Очищаємо хати, подвір’я
    і поля, і свої береги
    од Кощія і баби Яги.
    Та утерлись у наше довір’я
    комедійні свої вороги.

    Не уміємо – око за око,
    не кусаються наші рої.
    Та розбоєм живуть солов’ї
    і наносить нам рани глибокі
    ще не вирване жало ЗМІї.

    Ще чекає погоди у неба
    «войовнича еліта» чужа.
    Їй у бучі і миру не треба.

    Та дамо і орді одкоша
    і «еліту» шлемо до Ереба.
    Є у нації инша душа.

    ІІІ
    Учений дід вичитує осанну
    за віру України... І кому?
    Не розумію... Може і пойму,
    коли зійдуть червоні могікани
    зі сцени, пощезають за тумани,
    за обрії, за межі, у пітьму.

    8/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2019.08.29 02:24 ]
    Любов і фантазії
    Фантазії вплітаєш у любов,
    А щастя береже моя підкова.
    Химери аж від неба й до основ…
    Кохання це для мене – загадкове.

    Вже вигадки обплутали мене,
    Мов на коня вдягли новеньку збрую.
    Чоловіки, веселе і сумне…
    І я тебе - до кожного – ревную.

    І мчать уяви коні вороні,
    Немов птахи з землі – у далі сині.
    Ти іншого цілуєш при мені –
    Моє так випробовуєш терпіння?!

    Зрадливі ці красуні - вчив Хайям.
    Замріялась про іншого наразі?
    І норовиш наліво йти. А я?
    Усіх іще не втілила фантазій?!

    Куди ж мене ця доленька несе,
    Невже тепер найкращі дні – позаду?
    Затуркуєш історіями все,
    Немов султанова Шахерезада.

    …Чарівні коси пестив я твої,
    Неначе наяву тобою марив.
    Розвіялися сумніви мої,
    Немов у небі тім – химерні хмари.

    Посивів я, та ще не облисів.
    Вдивляюся в реальний наш ужинок.
    Зрадливі є красуні, та не всі.
    Й найменше, кажуть, їх – між українок.

    Твоя любов – як небо те - без меж,
    Як ліки, що сердечні рани гоять.
    З болота витягнеш або впадеш
    Туди, аби умерти ізі мною.

    Коли ми разом – заздрить нам Ерот,
    І Афродіта вчиться буть в екстазі.
    Найвища з еротичних нагород –
    Ця гра розбурхана обох фантазій.

    Я в чудеса повірити готов,
    Для нас тепер ця справа вже є – звична.
    Фантазії вплітаєш у любов,
    Бо ця любов насправді – фантастична!!!

    28 серпня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  11. Матвій Смірнов - [ 2019.08.28 23:28 ]
    ***
    І буде все, як сказано: і серпень
    Зіб’ється з такту рівно о дванадцятій -
    Опівночі - сповільниться і стерпне,
    І ртутний стовпчик упаде, і пальці
    Застигнуть, не торкатимуться клавіш -
    Ні ноутбука, ані піаніно,
    Єдине тішить: алкоголь у каві
    О цій порі присутній неодмінно.
    Двомірне небо - площина без меж...
    Виходиш з дому, начебто востаннє
    (Не плач, усе проходить. Літо - теж.
    І вересень також). У цьому стані
    Слова плетеш, хапаєшся за них,
    Ховаєшся за скупченнями, збігами
    Обставин, дат, імен, будинків, книг,
    Дерев, які уже не стануть книгами,
    Хіба вугіллям - книги дорогі,
    Не те що цифри - от і пишеш вірші
    В айфон, і поміж різних ностальгій
    Хворієш тою, що болить найбільше
    І дивишся, як радісно горить
    Убогий скарб наївних букіністів,
    І очі, як піднімеш догори,
    Сльозяться - осінь, дим, палає листя,
    Надвечір дощ, і гілка б’є у шкло,
    Та, кажуть, пройде все. Уже пройшло.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  12. Олександр Сушко - [ 2019.08.28 21:02 ]
    Лірика
    Знаю, виснажливо слухати стогони правди,
    З рідними душами часто зриваюсь на крик.
    Нумо, зі мною в окопи! Ставаймо на варті!
    Ляжемо сполом в сніги, ну хоча би на рік.

    Може і справді я духом з незламної криці?
    А от мій ангел загинув - не витримав мук
    Ти ж у садочку вмостився ловкенько на гілці,
    Томик віршаток дописуєш, скоро у друк.

    Псевдостраждання за ненькою, сум паперовий,
    Ллється потворна нещирість олжею з руки.
    Щойно із цвинтаря. Клали мужам своїм вдови
    Кров'ю забризкані й слізьми надгробні вінки.

    Як на очах твоїх брата на шмаття поріжуть,
    Тризубом висвятять серце ворожі ножі -
    То повертайся з полону в задушливу тишу,
    Сядь біля матері й лірику світлу пиши.

    28.08.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  13. Любов Бенедишин - [ 2019.08.28 17:42 ]
    ***
    Та ж терпка дорога.
    Та ж банальна тема.
    Ти - моя тривога.
    Я - твоя проблема.

    21.08.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  14. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.28 16:15 ]
    Гра Небес
    Окреслені червоним дуги
    палають залишками гри.
    На небі скупчилися смуги,
    На землю дивлячись згори.

    Рухливий швидкісний малюнок,
    Що перевтілюється знов.
    Відтінків скільки, що рахунок
    загублений, лише покров

    Небес відчутний , та наразі
    чорніють фарби – скоро ніч!
    Хмаринки, наче перелази:
    Зосталась з ними віч на віч:

    Мінливість світу - дивна річ!

    28.08.2019
    Свидетельство о публикации №119082805816







    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2019.08.28 13:10 ]
    Аж раптом починаєш розуміти
    ...аж раптом починаєш розуміти:
    не вічний серпень, і життя не вічне.
    Навіщось ти хотів побронзовіти;
    і гроші накопичував. Навіщо?

    Минуло в бійках за місця на пляжах
    спекотне літо (чергове коротке).
    Не став міцнішим – втім, і не охляв же
    не юний мандрівник-в-дужках-курортник.

    Достиглі дички вже впадають в око,
    і календар лякає Третім Спасом.
    А ти на нього вибалушивсь вовком:
    у погляді – авжеж, не «Ci vis pacem».

    Червоне Сонце скочується в прірву,
    і осінь
    вже запрошує
    у прийми.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (2)


  16. Сергій Губерначук - [ 2019.08.28 10:40 ]
    Фіолетове Успення
    Фіолетова істота
    у салатовій сутані
    несла в пригорщах щедроти
    чорні й білі, пізні й ранні.

    Йшла, сутана сутені́ла,
    довгий шлейф зелено-сірий
    був причалом запустілим,
    був Дніпром глибоким віри.

    Ніжна о́діж хвилювалась,
    мить виказувала жінку;
    ніч над храмом підіймалась
    з кожним місячним відтінком.

    Сни Успенського Собору
    скрізь навколішках стояли,
    в снах було в ту темну пору
    фіолетового мало.

    На руїни на соборні,
    де були колись руїни,
    сіли кру́ки білі й чорні,
    і без жодної пір’їни.

    Клали квіти пізні й ранні
    сни на паперть і під браму.
    В оксамитовій сутані
    вийшла Матір Божа з храму.

    У серпневому серпанку
    між каміння сни хрестились,
    видихалися до ранку
    і мені з тобою снились.

    Як лягала, мов до ґроту,
    в ложе жертвоприноше́ння
    фіолетова істота,
    фіолетове успення.

    25–26 червня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 23"


  17. Олександр Сушко - [ 2019.08.28 10:32 ]
    Натхнення і природа

    Знов муза на софі зібралась тішить,
    Та я утік подалі від гріха.
    Бо на природі пишеться ловкіше,
    Не чавить носа хатня пилюга.

    Ерато в плач! Та ну її до біса!
    Від хлипання підвищується пульс.
    Розкрилюся у шелесті берізок,
    У пущі одинокістю уп'юсь.

    Галявину зі шурпаком пригледів,
    Обперся мудрим лобом об сосну.
    Неначе доторкнувся до безсмертя,
    Пером на стеллі вічності писнув

    Розчулився. Ув оці зріє нюня,
    Вогнями страсті скрапує талант.
    Ви ж горбитеся за столами в кухнях,
    Вдихаючи котлетний аромат.

    Упрів. Але, колеги,- ось вам ода!
    Пегасик заіржав: - Аз зохен вей!
    Натхненням обдаровує природа,
    Тож не баріться! Ноги в руки й гей!

    28.8.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  18. Ніна Виноградська - [ 2019.08.28 09:18 ]
    Незмінний світ


    Ніхто не зміг
    Цей світ змінити досі,
    Жили у нім
    І риби, і трава...
    Як не фарбуєш
    Сивину волосся,
    Із часоплином
    Виросте нова.

    Хоча збудуєш
    І фортеці й мури,
    Війна розіб’є,
    Суть її така.
    У вічності
    Немає коректури.
    Не висохне
    Її життя ріка.

    Листок зелений
    Визирає з бруньки,
    І колос
    Наливається зерном.
    Незмінний світ
    Із солодом і трунком,
    Де ми на мить
    Відкрили в нім вікно.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  19. Тетяна Левицька - [ 2019.08.28 09:42 ]
    Жура
    Втрачати пізно, чи прийшла пора
    триматись за обставини  вагомі?
    Останній подих вересня - жура,
    клубочиться гадюкою у домі.

    І місця не знайти, кута хоча б,
    іржею, теракотом лист зіпрілий.
    Вже догорає осені свіча,
    а зберегти у душах не зуміли

    Її тепла - намолений вівтар,
    з минулого сльозою відізветься.
    Збирає небозвід вервечки хмар,
    туманові сніги на денці серця.

    Не клич біду, з собою розберись.
    Ти птаха, чи буття смугаста зебра?
    Брунькують небеса  бузкову вись
    для тих, хто не втрачає віри в себе!
    2019р





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  20. Юрій Сидорів - [ 2019.08.28 08:32 ]
    До шмиги
    Серпневої спеки набіги зухвалі
    Повітря женуть з аравійських пустель.
    Сидить прохолода в сирому підвалі.
    Для неї й труна - як шикарний отель.

    І тягнеться птаство до гнізд і до дупел,
    Річкова громада - в підводні корчі.
    Щоденна ця спека нагадує жупел -
    І спасу від неї немає й вночі.

    Ніколи раніше про осінь не мріяв -
    Про нашу чи болдінську. Тема чужа.
    Та мушу наразі. Спекотності вияв
    Пронизує шкіру, як лезо ножа.

    І серце останньою кров'ю дзюркоче.
    Затягнуться струпами рани чи ні?
    Повірю у краще, і вельми охоче -
    Єдине, що гарно вдається мені.

    Чи вийду живим я з поточного стану -
    Пізніше побачу.
    Якщо доживу.
    На осінь тоді по-інакшому гляну.
    У ній роздивлюся і сутність нову.

    Не тільки для віршів.
    Можливо, й для прози
    Формати згадаються - *doc, *txt...
    А там і негода, за нею - морози...
    І опусів кількість логічно зросте.

    Змалюю нещадні циклони, відлиги,
    Чиєсь одиноцтво, мою самоту...
    Про все, що завгодно, писати до шмиги,
    Як нині про осінь - добу золоту.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (8)


  21. Олена Побийголод - [ 2019.08.28 06:11 ]
    Горець
    Із Осипа Мандельштама

    Ми живем, ніби щезла країна з-під ніг,
    нас дочути - ніхто і за крок би не зміг,
    а коли щось хрипить з гучномовця -
    там згадають кремлівського горця.

    В нього пальці, як гусені, білі й слизькі,
    і слова непогрішні - як гирі, важкі,
    і тарганські сміються очища,
    і халяви лисніють зловіщо.

    Вколо нього - юрма тонкошиїх вождів,
    він приласкує тих, хто йому догодив.
    Хто - мекече, хто - кряче, хто - хниче,
    він один всім бубоче та тиче.

    Як підкову, дає за указом указ -
    кому в пах, кому в лоб, кому в око якраз.
    Кожна страта у нього - малина,
    й міцна постать, аж як в осетина.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  22. Віктор Кучерук - [ 2019.08.28 06:36 ]
    Сумління
    Г. С...
    Сумління
    Скажи мені - невже не щастя, -
    Невидне, крихітне, моє, -
    Якщо можливість маю красти,
    Але сумління не дає?
    Оце, легке й вагоме, слово
    Запало в серце не чомусь, -
    Воно мого життя основа
    І гарний засіб від спокус.
    24.08.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  23. Володимир Бойко - [ 2019.08.27 21:09 ]
    Мелодія вітру
    Я поскрипую в такт,
    Упіймавши мелодію вітру,
    Наче сивий вітряк,
    Що хапає потоки повітря.

    Ляжу в трави навзнак
    І сльозину непрохану витру.
    Зауваживши знак,
    Що фінальні нашіптує титри.

    Все у світі не так –
    На похмілля не стане півлітри,
    У країні бардак –
    Розкошують брехливі та хитрі,

    Крізь кагал злодіяк
    Неможливо здолати цю гідру,
    Бо не здатні ніяк
    Осягнути мелодію вітру.






    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.08.27 20:01 ]
    Пора
    Тече, тече у вир людська ріка,
    А все від того, що немає клепки.
    Гнітюча думка розум обпіка,
    Що мій народ і справді недалекий.

    Казали друзі: "Ну ти й баламут!
    Чи є хоч хтось тобою ще не битий?"
    То, може, досить гавкати на люд
    І дати дурням трохи відпочити?

    Зубці життя не входять у пази,
    "В сім'ї великій..." кожен другий бражник.
    Бо головою думають не всі,
    Замісто мізків - шлунок неосяжний.

    А москалі стріляють із гармат,
    Стягнула шию нації гарота.
    І сил нема, і часу вже катма
    Себе за чуба витягти з болота.

    У вишиванці новій мудрий Кац
    Вкраїні забиває цвях у деко.
    Багатих зайд припрошує паяц:
    - Прийшла пора! Скуповуйте земельку!

    27.08.2019р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Віктор Кучерук - [ 2019.08.27 16:29 ]
    * * *
    Чи наснилось, чи здалося,
    Чи привиділось мені,
    Що уже невчасна осінь
    Тихо стигне у вікні?
    То туману хвиля сиза
    В’ється вихором у вись, –
    То опуститься донизу,
    Із вітрами борючись.
    То сяйне на видноколі
    На світанні сонця жар, –
    То йому не стане волі
    Пропікати товщу хмар.
    То старію, мов солома
    В стіг спресована, на схов, –
    То неначе в молодому
    Закипає хутко кров.
    То чи сниться, чи здається,
    Чи вже бачиться мені,
    Як торкає старість серце,
    А воно говорить: Ні!..
    24.08.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2019.08.27 12:01 ]
    Я - король!


    На Парнасі багнеться погрітись,
    В безвісті сумній аж мерзне чуб.
    Довбнею погрюкаю у вічність -
    Лірики побільше настрочу.

    Як із рими випадають кусні -
    На руладу накладу бандаж.
    Каші про любов утьопав музі,
    Для Пегаса - із вівсом пейзаж.

    Хоч мене сатирик люто ріже,
    Вирватися марно з його пут.
    Чуєш стогін у вечірній тиші?
    Муки творчі спасу не дють!

    Сіло сонце, зойкнула зозуля,
    П'ють кровицю з вуха комарі.
    Голова гуде, неначе вулик -
    Йду в інет до гурту віршарів.

    Ніч ворушить китиці у спальні,
    В очі ллється світло від зірок.
    Я - король в отарі графоманів,
    Лайків - сотні! Відгуків - огром!

    28.08.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Сушко - [ 2019.08.27 10:56 ]
    Думкою багатію


    Від безділля люди пишуть вірші,
    В голові клубочиться туман.
    Та в гробу лежати нині ліпше -
    Жити важко! Грошенят катмА.

    А в куми добро не лізе в пельку,
    Бідняків заковтує живцем.
    Закортіло, сестроньки, земельки
    Чи заводик вцупити тихцем.

    На удачу лиш одна надія,
    В лотерею виграю таки!
    Про скарби думками багатію
    У країні мудрих жебраків.

    Папуас на пальмі їсть банани,
    Бомж заліз у ящик для сміття...
    У раю усе іде за планом:
    М'ясо- пану, дурнику - кістяк.

    Зняв би з музи ліфчика та капці
    І возліг, як з Євою Адам...
    Чимчикую згорблений на працю,
    За копійку мозолі продам.

    28.08.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  28. Сергій Губерначук - [ 2019.08.27 09:24 ]
    Джунґлі
    Вже пожерли жаби метеликів…
    Осінні зливи.
    Я розбив золотого келиха,
    бо був щасливий.
    Покотилися з нього яблука,
    горіхи, сливи…
    Розмаїття моєї африки
    дощами змило.
    Голі джунґлі – поліські тропіки.
    Пречиста ниво!
    Люди, хати,.. – мініАкрополіки.
    Могильне диво!

    28–30 серпня 1989 р.,
    Богдани́ – Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 98"


  29. Любов Бенедишин - [ 2019.08.27 09:04 ]
    ***
    Сумніви стриножу,
    смутки перелущу...
    Ти без мене можеш.
    Я без тебе - мушу.

    21.08.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  30. Микола Соболь - [ 2019.08.27 06:15 ]
    Закохані
    Дивлюсь на тебе і не віриться,
    Що світ нам такий замалий.
    Лягає під ноги хурделиця,
    Чи місяць у небі ясний.

    Закоханим завше однаково,
    Чи день на землі, а чи ніч.
    Бо зустріч у них кожна знакова
    У полум’ї лагіднім свіч.

    Росою спаде на чоло твоє
    Одна з неземних таємниць.
    Коли все поділено надвоє
    Не буде в коханні дрібниць.
    04.06.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2019.08.26 22:36 ]
    Ніззя!
    В люду уривається терпець,
    Рвуться з ланцюгів, як пси таланти.
    Бо сатирі й гумору капець -
    Про паяців зась тепер писати.

    Сміх і регіт не злітає з губ -
    Заховався в поетичнім лоні.
    На гаркавих клоунів - табу!
    Гномик-веселун - у забороні!

    Бо вони сьогодні - королі!
    А народець винесли за дУжки.
    Геть з чубів картузики, брилі
    І віншуйте владаря-петушку!

    Буде нам вистава " Тру-ля-ля!" -
    Покотьолом ляжемо від "щастя"...
    Нишком з молотка іде земля,
    Справедливість - видумка фантастів.

    26.08.2019 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Надія Тарасюк - [ 2019.08.26 22:19 ]
    * * *
    Поміж обставин, вітрин і книгарень
    вперто ведем на забаву м’яча…
    Осінь — простецька, та курить сигари,
    хвацько вбирає мале горіша.
    Потім провадить неспішно і чинно
    хай і куценьких, та з мудрим зерням.
    Листяний шурхіт — правдиво-причинний
    натяк на мірку і втіхи, і дня.
    Бігають зрання гурти і вокзали,
    перебирають десь віхи старі.
    Осінь кепкує — багряні скрижалі.
    …Бамкають мирно її дзиґарі.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  33. Олексій Кацай - [ 2019.08.26 20:46 ]
    Узбережжя
    Пульсують океан і суходіл –
    від них нічого в себе не втече,
    ховаючись у оболонки тіл,
    бо небо по артеріях тече,
    на узбережжя гадок і речей
    випліскуючись інколи з очей.

    І я – не я, і всі ми є не ми:
    ми плутаємо погляди й слова,
    сплітаючись думками і крильми,
    неначе біла піна хвильова
    з тим, що погойдує під вітру спів
    у морі світла тіні островів.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  34. Марія Дем'янюк - [ 2019.08.26 18:27 ]
    Карпати
    Старанно в небо дивилась ялина,
    Ковдру зірок виплітала хмарина.
    В сяєво місяць сповив полонини,
    А на смереках блискучі хустини.
    Вітри у горах тихенько блукали,
    Мрії на вітах дерев колисали.
    Лагідний ранок підкрався навшпиньки,
    Й замилувався: як хороше ниньки...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  35. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.26 14:05 ]
    Надії
    Кружляють надії, вкриваючи плечі.
    Теплом уповільнюють тугу й страхи.
    Обійми жадані, як завжди, доречні:
    Колишні розвіють тривоги, жахи,
    Зникаючи зграями, наче птахи.

    Кружляють надії, народжують мрії!
    Пошкоджені крила підвладні часУ.
    Піднятись до Всесвіту задуми зріють:
    Таємність пізнати його досхочу.
    Достатньо отриманих сил – полечу!

    Кружляю з надією, в захваті, знову!
    Колись приземлюсь: твої плечі знайду.
    Повіриш, нарешті, цілющому слову:
    Відгонить воно і від тебе біду.
    Кружляють надії, шепочуть: знайду!

    Чекай! У осінньому зустріч саду:
    З берізкою поряд стою у ряду.

    26.08.2019
    Свидетельство о публикации №119082604449


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  36. Петро Скоропис - [ 2019.08.26 14:50 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Спочатку виростуть гриби. Після
    підуть дощі. Дай Боже, аби хтось,
    дощами цими тішачись, та вимок.

    Принаймні, за оказії не раз
    тут, в матовім серпанку півпідвалу
    кав’ярні, де пітні молодики
    казна-чого очікують од кралей,
    а чоловічий хор на тертій плівці
    похабно розголошує ім’я
    тієї, що її уже вовіки
    сюди ніхто не верне, – я не раз,
    принаймні, користатиму нагоду
    в кутку своєму сидьма, без жури
    метикувати, чим воно кінчиться.

    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2019.08.26 10:41 ]
    Терпи

    Із цицьками на Ви, бо кохання - це штука шалена,
    У пошані м'які, виопуклені форми богинь.
    Не утішиш як тре, то кусає краса, як мурена,
    Душу Яневу рве розлютована нехіттю Інь.

    Лихо ти не буди, не розкручуй нещастя самуми,
    А берися до справ і Венеру персисту погладь.
    А опісля цьом-цьом на папірчику виклади думи
    Про любов неземну, незбагненну дівочую стать.

    Все що маєш - віддай: гроші, сили, роки і жаготу,
    І заначку на смерть, депозити, свій час і талант.
    Ніч живи у раю, зранку хутко біжи на роботу,
    Щоб світилася жінка, мов лампочка в тисячу ват.

    Про коханку забудь і коханця жени якнайдалі,
    Ревність, наче вогонь, впень попалить спокійне життя.
    Ти ж її - не тривож, фіміамом обкурюй, сандалом,
    Мовчки хрест свій неси і за це не очікуй подяк.

    Спить під боком жона, не скінчається місяць медовий,
    І ніяких "якби" - виростають у роті гриби.
    А троянда цвіте, коле руки в мозолях до крові,-
    Хочеш мати красу? Дбай про неї, незгоди до гроба терпи.

    26.08.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.08.26 09:48 ]
    Імбирний
    Аби мене ніколи не забув,
    твоє я серце кутаю у ніжність,
    бо день без тебе, то марудна вічність -
    стелю у маках золоту габу.

    Печаль марнує час у молитвах,
    та вулканічна ніч сльози не зронить,
    вдихатиме любові феромони -
    молозиво  кохання на губах.

    Розхлюпає мільярди світлячків
    тернистий небозвід на Божі луки,
    та не знайде на пристані розлуки
    сліди відлуння наших голосів.

    Ми тонем один в одному, тримай,
    на гребені морськім у вир не впасти б.
    І пробуєм на смак життя контрасти -
    жага заварює  імбирний чай.

    2019р









    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  39. Ігор Деркач - [ 2019.08.26 08:46 ]
    Обездолені
    Не застує едему біднота,
    якої і раніше вистачало.
    Бурлаці, що не будень, то свята,
    а як багато, то і цього мало.

    Ще дехто помічає і росу,
    і чує соло солов’я у гаї,
    і на щоці непрохану сльозу,
    ховаючи жалі, не витирає.

    Вони не уповають на людей,
    щасливі у таємному нещасті,
    коли, не піднімаючи очей,
    очікують на маслаки собаці.

    Є й ті, які ламають вітряки:
    блукаючі ідальго у пустелі,
    мольфари, відуни-кочівники,
    юродиві, паяци, менестрелі...

    Попереду – невидима імла,
    позаду – три дороги од села
    у райські кущі та у буєраки...
    у небеса... або на манівці,
    у люди, а у самому кінці
    усі – як не герої, то бурлаки.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Микола Соболь - [ 2019.08.26 08:54 ]
    Здрастуй літечко
    Розмай налився сил. Покоси
    Упали перші у стоги.
    Я по росі крокую босий
    Поміж Петрові батоги.
    Незвично тихо поза містом:
    Лелеченята у гнізді,
    Кульбабки в зелені намистом,
    Ромашки квітнуть молоді…
    Дійшовши травень до порогу
    Життя вдихнув у сірий світ,
    Заметушився у дорогу…
    О, літо, літечко! Привіт!
    31.05.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Олена Побийголод - [ 2019.08.26 07:48 ]
    Расєя (в скороченні)
    Із Сергія Єсеніна

    Знов тут б’ються, пиячать та плачуть
    під докучну частушку якусь.
    Проклинають невдачливу вдачу,
    проминувшу спогадують Русь.

    Тут у кожного - втрати та хиби.
    Зелень травня! Та червня блакить!
    Чи не з того - мертвотою ніби
    над цією гульбою чадить.

    У очах - навіженість юроди,
    у речах - бунтівне сум’яття...
    Їм до болю самих себе шкода,
    що знічев’я згубили життя.

    Ні! Не впустять забави своєї, -
    їм безглуздості дано сповна.
    Ех, Расеє моя... Расєя...
    Азіатська - як є - сторона!

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2019.08.26 07:42 ]
    Скоро осінь
    Знов печаль, але така пресвітла
    До душі моєї припливла.
    Наче сиво-білі хмарні мітли
    Вичистили небо дя тепла,

    Що на землю сходило і мліти
    В ньому починало все живе –
    Зорі й трави пестощами літа
    Тішилися й з ними – світ увесь!

    Ніби з охололої плавильні
    Подих увостаннє обігрів.
    Ласки ті – прощальні, ностальгійні…
    Скоро осінь стане на порі.

    25 серпня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Кучерук - [ 2019.08.26 05:05 ]
    * * *
    Г. С...
    Не шукай у дальнім світі
    Від осінніх днів рятунку, -
    Я тобі продовжу літо
    Шквалом теплих поцілунків.
    А коли, немов дитину,
    Стану пестити старанно,
    То дух осені відлине
    Чи розчиниться в коханні...
    17.08.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  44. Іван Потьомкін - [ 2019.08.25 21:01 ]
    Марафон
    В ряди вдивляюсь поріділі,
    І смуток серце обійма:
    У когось - наостанку сили,
    А в когось - їх уже нема...
    А десь далеко лиш маячать
    Хто марафон здолать не зміг:
    Розрахував його інакше,
    Лиш півдистанції пробіг...
    «Не озирайся!- голос сина ,-
    На крок повільний перейди!»
    ...Біжу, вдивляюсь в його спину,
    І озираюся вряди-годи.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Сушко - [ 2019.08.25 17:09 ]
    Карма
    ОбійдемОся без імпрези,
    Бо ми не нація - раби.
    "Свати" вернулися для бевзів
    У ряд видовищ і хлібів.

    Колега мій - ото талантик!
    Відомий ас хвалебних од.
    А от у мене, певно, вади -
    Людва - у нори, я - на фронт.

    Хахлів настромлюю на стилос,
    Нехай пищать (і це не жарт).
    З Росією війна скінчилась,
    Хрещатик зріє гей-парад.

    Чи здатен обманути карму,
    Змінити курс бодай на румб?
    Бо дід труну стругав Абраму,
    А неня Сарі мила пуп.

    Паяц - на трон, а я на варту -
    Таке не марилось і в снах...
    Якщо людина йде у владу,
    То це падлюка - так і знай.

    25 08.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  46. Ігор Деркач - [ 2019.08.25 16:29 ]
    В одному думкольоті
    І мені би – у гаряче небо,
    де ночує сонце нічиє,
    не моє, але у мене є
    і у тебе – дозою плацебо,
    що лікує душі навзаєм.

    Не буває зайвою увага,
    поки є надія і мета:
    у чеканні довшають літа,
    у польоті – вища рівновага,
    у любові – інша висота.

    Ще руками дістаємо зорі.
    Поки у своєму літаку
    оминемо Африку жарку,
    душі хай купаються у морі,
    а тіла – у золоті піску.

    Летимо і досі – невагомі,
    одинокі у одному домі...

    Осінь павутиною снує
    літо, не обтяжене виною...

    Падає за обрії прибою
    не почуте алібі моє.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Микола Соболь - [ 2019.08.25 15:35 ]
    Нічне
    Нема хитких ілюзій чи думок.
    Є сни які народжені не нами,
    Як тиха ніч снує над головами
    І в небі сяє тисяча зірок.
    Таємність укриває сива тьма.
    В’їдається кілком безсоння в груди
    І всесвіт відчувається усюди,
    І голос, що безвихіддя нема…
    Струною кожна фібра задзвенить.
    Стає раптово все таємне явним
    І падає на плечі довгожданим
    Тремтінням вірша надзвичайна мить.
    30.05.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  48. Вікторія Лимарівна - [ 2019.08.25 14:48 ]
    Україна
    Гарна, витончена врода
    навіть недругів бентежить!
    Ось тому вони і стежать:
    Як зростали її коси,
    Омивали вранці роси.
    Не зважала на погоду.

    Постать нездоланна жінки,
    Тільки виснажені руки:
    Бо від втрат зазнала муки.
    Аж занадто працьовита,
    Люблячі у неї діти.
    Спалахнуть в очах іскринки!

    Незалежності сторінку
    Пам’ятає Україна!
    Рани болісні й руїни
    прагне швидше подолати!
    А корупцію за грати!
    Правильну знайти стежинку:

    Крокувати нею гідно,
    Захищати землю рідну!

    24.08.2019
    Свидетельство о публикации №119082504409


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2019.08.25 12:11 ]
    Мій смішний Валентин
    Не засмучуй мене, друже мій,
    корити не берись.
    Не спіши знову ти, друже мій,
    це вже було колись…
    Не сховати похмуре чоло,
    як ідеш до мети.
    Щастя море і серця тепло,
    доброта – це все ти…

    Мій милий Валентин,
    кумедний Валентин,
    сниться обличчя твоє…
    Сміх твій, як серпантин,
    ти кращий із мужчин,
    серце украв ти моє.

    Профіль – мов античний грек,
    в тебе жартів – повний глек!
    А чи звіт віддаєш ти собі?
    Та сумливо все ж мені,
    ти – сонце у вікні,
    мій любий Валентине…
    Свято ти, Валентине!


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2019.08.25 11:54 ]
    Наратив


    До хомута приєднано голоблі,
    Ще років сто виплачувати борг.
    У торбі раку вишептавсь про долю,
    Свистали вчора на горі удвох.

    А бас у мене - чарівне бельканто -
    Заздрівників усіх переказив.
    Пісні мої та вірші-потерчата
    Розбіглися. Зостались гарбузи.

    Сховав у клуні якнайдалі крила,
    Вологі від роси країни Оз.
    Харизма скисла, гонор вкрився пилом
    І допікає остеохондроз.

    Держак лопати із осики в моді -
    Годиться для віршарських п'ястуків.
    Копаю тиждень бульбу на городі,
    Зсипає муза бульбу у мішки.

    25.08.2029 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   1499