ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Панін
2020.02.19 18:57
Зелені схили, мала альтанка,
Де не зустріти кохання вже,
І таємницю побачень давніх
Альтанка вірно береже…

Дівча ласкаве, красуня мила,
Твій образ чистий - кохання цвіт,
Як ти світилась, як ти любила,

Козак Дума
2020.02.19 18:19
Яка стратегія, навчання де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де президент не може без шпаргалки...
Що, дочекалися покращення часів?!

Євген Федчук
2020.02.19 15:41
Яремо, Яремочко, що ж ти наробив,
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Чи тебе зродила справді Україна,
Отакого злого невдячного сина?
Як же ти на матір підняв свою руку,
Залишив по собі стогін, плач і муки?
Чи ж того хотіла твоя рідна мати
Щоб ім’ям

Вікторія Лимарівна
2020.02.19 14:08
З несамовитою швидкістю потяг,
не зупиняючись, мчиться вперед.
Брами йому відчиняють, ворота.
Тільки й бажає про зоряний злет.

Потяг час`у в неймовірному русі
лине в безмежність, зупинок нема.
Десь там, далекий перон його змусить

Королева Гір
2020.02.19 11:09
Прийду до тата, сяду на порозі
І все я розпитаю про життя,
За мене він в молитві і в тривозі.
Дорослий я, та для батьків – дитя.
Пройдуся залюбки батьківським садом,
Нап’юсь води з криниці досхочу,
Торкнуся до лози із виноградом,
Думками у дитинств

Сергій Губерначук
2020.02.19 11:06
На тих бульварах, де зима й сніги
давно розсілись по глибоких лавах,
де в темних ліхтарях нічні боги
використовують вогні у власних справах,
де зустріч неможлива ані з ким,
окрім єдиної супутниці – розлуки,
на тих бульварах я шукаю дім,
якого ном

Тетяна Левицька
2020.02.19 10:25
Без тепла у травні втішно -
плоду не рости.
Як смаку не знаєш вишні, 
то і не кортить.
Скільки вишняку довкола
зваблює вуста.
Кисло, солодко, розколеш -
кісточка пуста.

Олександр Сушко
2020.02.19 09:30
Сатири плуг, як масло правду оре,
Нявчить котом розрізаний апломб.
На пасовиську хмар поетів море,
І з ложкою не менше за столом.

Упроголодь любов така нервова,
Поезія - дешева, наче гріш.
Устав із ліжка - каша же готова!

Ярослав Чорногуз
2020.02.19 02:32
Днів осінніх, днів печальних
Загубилися сліди.
До моєї спочивальні
Ти усміхнена прийди.

І вростай у мене зрана,
Ніби квітка золота.
Хай розтуляться, мов рана,

Оксана Логоша
2020.02.18 22:47
Там,помежи хмарин,
Наче промінь надії-
Чистий аквамарин-
Боже небо синіє.

Поміж шалу юрби,
Де втопитися більш вірогідно,
Посміхнеться тобі

Олександр Панін
2020.02.18 21:35
Глибока філософія на мілині


Як для мореплавця важлива
лоція,
так само архіважливо
не діяти під емоціями…

Аліна Майстер
2020.02.18 20:42
Мы будем думать о своем -
О мимолетном, неизбежном.
А мимо пронесется мир
И упоительный, и нежный.
И страшный, буйный, как сирень.
Но в чьем-то смехе, чьем-то крике
Предстанет вдруг такой великий
И невожможный Судный день.

Козак Дума
2020.02.18 19:22
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
а на кожнім перехресті
світлофор висить вгорі.
Має гарні кольори,
та всього їх лише три:
жовто-, зелено- червоні –
майорять для дітвори.

Тетяна Роса
2020.02.18 16:52
Пітьма казала: «Не плач, дитино.
Углиб не видно. Ховай огидне
У серця прірву.
Я там незримо. Воно не зрине.
Воно зі мною неначе рідне.
Ніхто не вирве.
Розправиш крила – лети угору.
А ми у серці, на самім денці,

Світлана Майя Залізняк
2020.02.18 14:43
Не знаю - чи збирають письменники відгуки, я це роблю. Найцікавіші покажу, бо на цьому сайті - НЕ МИСЛИВЦІВ, РИБАЛОК ЧИ ГРИБНИКІВ, А ПОЕТИЧНОМУ - мені довелося за 9 років відчувати тролінг, початківцям пояснювати, чому я маю право зауважувати огріхи. Нин

Євген Федчук
2020.02.18 14:23
Світ мене ловив, та не спіймав.
Не схотів. Такий я не потрібний
Світові, де очі всім застлав
Полиск грошей золотих та срібних.
Все моє багатство – голова,
Палиця й торбина за плечима.
А ученість світу – то слова,
Мудрість визначається не ними.

Володимир Бойко
2020.02.18 13:48
Мовчить вгодована Європа,
Лишень подекуди бурчить,
Тимчасом Раша-Азіопа
Не оминає жодну мить
Аби урвати якнайбільше
З пожару вкрадений покров.
Про це колись напишуть вірші,
Але сьогодні ллється кров.

Олександр Сушко
2020.02.18 11:44
Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
Нерест у лірика! З вирію линуть птахи,
Буслик дзьобатий націливсь на жабку булькату.

Отже, весна. Сумніваєшся? Ну і дарма,
В кицьки линяє потроху ковтунисте руно.

Сергій Губерначук
2020.02.18 08:02
Тебе породили в Бедламі,
ти ріс у Бедламі, ти чах у Бедламі.
Ти бачив, як коси рвуть у Бедламі,
своє і твоє волосся рвуть,
свої і твої кістки заламують,
і сльози купують, і сміх продають
у Бедламі.

Микола Соболь
2020.02.18 07:01
Туманяться поміж лісів пари.
Води лугівка напилася вдоста.
Іще сніги біліють до пори,
Але земелька вже уваги просить.

До сходу сонця встане хлібороб.
У руки візьме прапрадіда рало
І пролунає світанкове: «Цоб…» –

Віктор Кучерук
2020.02.18 04:01
Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –
Котра дала тобі багато
Надій, натхнення і тепла.
Бо я, зістарений, вже знаю
І маю право говорить,
Що блискавиця не сіяє,
А лиш спалахує на мить…

Серго Сокольник
2020.02.17 23:04
Славослів"я звитяг...
Смерть героя - усім еталон.
- хто поверне життя,
Що в одвічноминуле пішло?..
...не повернуться зні-
жені таїни серцетепла,
Поцілунки рясні
На коханих дівочих тілах...

Олександр Сушко
2020.02.17 22:42
Не зогледівсь - промайнула осінь,
Через тиждень зиму вхопить грець.
Я ж люблю тебе, мов курка просо
Чи як січку тлустий кабанець.

Лине з неба музика органна,
Всотую душею кожен звук.
Бо живу лише одним коханням,

Володимир Бойко
2020.02.17 22:32
Мухи на стелі, як зорі на небі
Виснуть. Та мухи не мріють про вись.
Мухам для щастя багато не треба,
Досить їм того, що з'їли колись.

Не зазіхають на нашу свободу,
Не зловтішаються в бідах чужих.
Скромні трудяги, що завжди з народом –

Матвій Смірнов
2020.02.17 21:13
Напередодні двадцятого року - дощі,
У кабаку клієнти піднесено-п’яні -
Певно, з нагоди зимового сонцестояння.
На вішаку біля входу - мокрі плащі.

Бал-маскарад, караоке, вертеп, декаданс,
Пунш, ананас і танці like nobody’s watching,
Хочеш - до ран

Олександр Панін
2020.02.17 15:34
Вона стояла на сцені невеличкого зеленого театру. Перед нею колихався натовп, натовп розлюблених жінок… Зовсім молоденькі, молоді, середнього віку, літні.., усі вони зачаровано слухали. - Я кохала…Несамовито…Нестямно… А він – кохав, любив, р

Марія Дем'янюк
2020.02.17 14:53
І Небовиду Церква...Зоресвічі...
І сам Господь вдивляється у вічі
Й питає тихо: де ти був?
І шепотітимеш: Не знав. Блукав. Забув.

І перли покаяння на долівку.
Єпитрахиль убереже голівку.
Жадане світло омиває лиця -

Євген Федчук
2020.02.17 12:37
Буває часом , що лежу без сну
І думаю: чи стала я щаслива?
Чи мріялось колись, що досягну
Такої слави і такої сили?
Я - Роксолана. І моє ім’я
Відомо нині по усьому світу.
То може в славі маю щастя я ?
Не кожен мо

Сергій Губерначук
2020.02.17 11:20
Коли сніг мерехтів
з золотих обідків ліхтарів,
коли місяць, мов пані,
в тумані приховував наспані зморшки,
й хтось тремтів од морозу
чи, може, в жароті горів, –
я присів біля когось на лаву
погрітися трошки.

Олександр Сушко
2020.02.17 09:46
Ковдра є, подушка, тепла спальня,
Сам від сала,, наче колобок.
На війну не хочу (це похвально),
Ліпше пописати про любов.

Хай натхнення б'є ключем до неба,
Шал чуттєвий в серці виграє.
Кулю в лоба? Нє, мені не треба!

Тетяна Левицька
2020.02.17 08:51
Ішла до тебе все життя крізь сон,
пустельну спеку, зливу, хуртовину,
щоб мрію відшукати голубину
із пліч огуди скинути хітон,
серцями тріпотіти в унісон.

На станції осіньої пори,
в казкову таїну білет придбала.

Сонце Місяць
2020.02.17 01:00
На літньому світанні, юнаком
Пульсацію життя свого почув
Уперше я – коли губилася
Глибинами захоплення любов
Я прокидавсь потрохи і вимога
Злиття моїх основ, дедалі глибших
Настирливішала із миті в мить
Блаженство – лук натягнутий буття

Ярослав Чорногуз
2020.02.16 23:03
З вишини золоті волоконечка
Дивне плетиво казки несуть!
Моя квіточко, ясочко, сонечко –
Це кохання омріяна суть.

Долі усміх сія злотозливою…
Ми пірнаємо в цю течію.
І стаєш ти зі мною щасливою,

Мессір Лукас
2020.02.16 19:06
Ці очі – келихи абсенту,
Зелений колір.. саме те!
Мене захоплює дощенту
Троянда в рюшах декольте,

Свавільні локони і вії,
Грайливий сміх, тонка печаль,
Я їх приборкаю, розвію,

Євген Федчук
2020.02.16 16:35
Що ж ви лякали, що боліти має?
Ну, а воно нітрішки не болить.
Так, може, зовсім трохи сіль щипає
Та кров лоскоче – по ногах біжить.
Я ж говорив, що смерті не боюся
І не лякаюсь цих наївних мук.
Здирайте шкуру, а я посміюся
З невправних і манірних в

Володимир Бойко
2020.02.16 14:48
Бреши. Бреши
Без міри і без ліку
І без царя
В убогій голові.
То матимеш
Пошану превелику
В брехливій,
Здеґрадованій Москві.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2020.02.03 20:45 ]
    Освоєні горизонти
                       І
    Осінню, а іноді й зимою
    я у школу біг без черевик,
    пам'ятаю, мовою чужою
    викладали там «Радной язик».

    І «радной» була «літєратура» .
    А коли за партою сидів,
    то учив невимовно культурну
    мову язикатих москалів.

                        ІІ
    «Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
    Радо танцювали краков'як,
    «бариню» співали під гармошку
    і не знали, що таке гопак.

    Модною училися. Одначе
    чуємо і досі це собаче
    «драстє» іванових і марусь...

    Як того не хочеться комусь,
    автохтонна нація козача
    заселяє Україну-Русь.

                        ІІІ
    Не минає «бєсіє» у Рашки
    і не опустіла Колима.
    Розумом поїхати не важко
    од її лукавого ума.

    І тому од самого Дунаю
    і до Дону є ще вчителі –
    мовою й душею – москалі,
    а з-за парти й досі вилізає
    нація, яка не помічає,
    що у неї голі королі.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  2. Олександр Панін - [ 2020.02.03 15:22 ]
    Пісня панночки

    Чому весь час малюєш кола?

    Спинись, Хома!

    Я не знайду тебе ніколи,

    Усе дарма!


    Мене затягує примара

    В гріховний вир,

    Долати злої відьми чари

    Бракує сил.


    Ти чуєш, як скрегочуть крила,

    Бурсаче мій.

    Нагряне враз нечиста сила

    І прийде Вій!


    Магічне коло подолають,

    Куди втечеш?

    Чаклунка тіло забирає,

    Я згину теж!


    Благаю, допусти до себе,

    Бо час летить,

    І може нас врятує Небо

    В останню мить!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Ніна Виноградська - [ 2020.02.03 13:54 ]
    Не знала


    Надломлене слово
    Підпалює душу.
    Поволі гірчить
    Роз’їдаючи, дим.
    І я від безсилля
    Сідаю під грушу,
    Прибита чи словом,
    Чи спалахом тим.

    Схилюсь, обхопивши
    Стареньку руками,
    І полум’ям сліз
    Обпечу їй кору…
    Сховати б обличчя
    У пелену мами,
    Коли ще не знала
    Про зраду й журу…
    28.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  4. Олександр Сушко - [ 2020.02.03 13:43 ]
    Вогнептах
    Схуднув від постувань на шабатурку,
    Ледь не упав без життєвих ознак.
    Курить за хвірткою березень люльку:
    Лютий лютує! На носі весна!

    Вчора хурделиця вила на кручі,
    В шпарки стромляла морозу персти.
    З вирію рушив братів моїх ключик,
    Пера ламає об хмари густі.

    Кригою скуті барлоги, нірвани,
    Струшує іній безлисте голля.
    Та вогнептахові холод не знаний -
    Гріє обсніжена отча земля.

    Березень - в хвіртку! А лютий - у прірву!
    Квітень і травень зірвались в алюр.
    Клекотом стріну веснянку дзумливу,
    Райдугу в небі сяйну запалю.

    03.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2020.02.03 09:04 ]
    Ера зубожіння
    Непросто жить за бідності межею,
    до кожного підкралася сума:
    у тих нема копійки за душею,
    у інших – взагалі душі нема!..


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  6. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.03 09:51 ]
    Кольори України
    Зацвіло волошками безкрає небо синє,
    А донизу в поле сипнуло бірюзи,
    Позолотило сонце ще й колоски пшеничні,
    Аж дух перехопило від тієї краси.

    Для нас, для українців то кольори держави,
    Адже блакитне небо і золотистий хліб
    То міць її і сила, непереможність й слава,
    То ж треба, щоби кожен це знав й свято беріг.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2020.02.03 06:58 ]
    В оплаканих межах
    Зупинилися дні.
    Ночей не суть.
    У двері балкону вітри не дмуть.
    Мир замуровано ще за війни
    в цинкових межах твоєї труни.

    А не вийде струни
    із твоїх стрілянин,
    що завме́рили море в полеглі льони,
    що покаяли сутінь до самих хат
    і прибрали того, хто не був винуват.

    Так прибрав я тебе
    у одежі лляні,
    у долоні черстві клав чички́ вогняні,
    щоб, зусиливши вихор безґлуздих втрат,
    там зустрів ти того, хто не був винуват.

    В териконах піску,
    на завалах кісток
    ви дасте нам урок, що, як завжди, не в строк.
    Єреміє, не плач: – угорі на хресті
    ми напишемо так – що то люди прості.

    Крові смак пригадала і ця земля.
    На таке не поллє води Ілля…

    15 квітня 1992 р., 3 жовтня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 106–107"


  8. Олександр Сушко - [ 2020.02.03 05:08 ]
    Согріши!
    Кум віршата плете, я ж плекаю чуттєву жагу,
    Півстоліття проходжу в Амура еротики вишкіл.
    А коли стану дідом - тоді про любов ні гу-гу,
    Ну, а нині звиняйте - в коханок аж трусяться жижки.

    Не уявне кохання, а справжнє - мрійливо-жарке,
    Кров гаряча ні вдень, ні вночі не холоне в судинах.
    А погаслим зайти сил нема у чуттєве піке,
    Мнихам сонним - обійми красунь - остогидла рутина.

    Пізно, куме! У висей благай, не благай -
    Не почуєш до смерті від милої ахів та охів!
    Ти і винен у тому, що жінка не жінка - яга,
    Спав, а нива свята заростала травою і мохом.

    Люто блимає пень і бурчить від безсилля й злобИ,
    Що обходить його стороною жіноцтво опукле.
    А в моєму алькові богиня шепоче: -
    Люби!
    Колихається грудь, на подушці розсипались буклі.

    Колотнеча в сусіда, щодня безкінечне гав-гав!
    Трусять душу як грушу і Бога доводять до сказу.
    У дружини яріє під оком зелений фінгал,
    Сльози всушені злом, а на серці пекуча образа.

    Пеньюар у дірках, пил на дзеркалі, тріснув трильяж,
    Шлюб не шлюб, а із ґлуздом війна, із полином причастя.
    Я ж піду й согрішу, щоб не плакала доля моя,
    І лежала тихенько в долонях, утішена щастям.

    02.2.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  9. Матвій Смірнов - [ 2020.02.03 00:04 ]
    Турбулентність
    ...І на кожного атеїста є своя повітряна яма.
    О, якби я повірив у Бога! То я би, я би
    Почував себе набагато зручніше, ніж
    Почуваюся зараз, перебуваючи між
    Цих однаково іррелевантних і дивних концепцій,
    Тих, які в голові, і тих, що в області серця.
    Кажуть, із мене би вийшов цілком пристойний рабин -
    О, якби я лише повірив! Якби, якби...
    Я продав би усе що маю, роздав би решту,
    Я лишив би один костюм і дешеві мешти,
    Регулярно молився би, як вимагає канон,
    У прогонозах погоди вбачаючи Аваддон,
    Відпустив би бороду і поголив би голову,
    Помагав би хворим, рятував би бідних від голоду,
    Я би думав про вічне, я би ходив у храм,
    Я вживав би кошерне і не вживав харам,
    Полюбив би раба, прокуратора, легіонера,
    Я кохався би суто у позі місіонера,
    Я закинув би соцмережі - фейсбук і LinkedIn,
    Бо для чого множити сутності? Бог - один.
    Так вважав би я. І знав би, де право, де ліво,
    Я підтягував би у терцію вишнім співам,
    Від усіх дверей, сердець і шухляд я би мав ключі,
    Я би чув його голос зранку, вдень, уночі,
    І не знаючи сумніву, мав би тверді знання
    Про природу речей. Я би з ним говорив щодня
    Й не шукав би його у Гуглах і словниках.
    ...Але й далі боявся б літати на літаках.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.02 21:28 ]
    Доньці Ярині,
    О доню люба, на кліща
    Ти не зважай обмову.
    І що є сили захищай
    Свій край і рідну мову.

    Вкусила Брагаря оса,
    Він – гицель епатажний.
    Він радив продавати пса,
    Бо сам є пес продажний.

    Вони працюють за «бабло»,
    Це кожен розуміє.
    Розворушила ти кубло
    Гадюк – зелених зміїв.

    Народ їм голови знесе,
    Ти ж будь між змієловів.
    Вони прийшли забрати все –
    Добро і землю й мову.

    Їх підлості – немає меж,
    Роз`ятрювати рани.
    За Україну вмер, авжеж,
    Микола твій коханий.

    Брехня навколо вироста –
    Оцей піар на крові.
    Але твоя борня – свята
    В святій своїй любові.

    Їх мишача возня – це гидь,
    Стає від неї смішно.
    Не бійся вмерти. Бійся жить
    Неправедно і грішно.

    Нехай в бою не стане нас,
    Дивімось в світле завтра –
    Все на місця розставить час,
    І де брехня, де правда!

    2 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (6)


  11. Дара Двора - [ 2020.02.02 20:54 ]
    Побічний ефект
    Я - побічний ефект
    Не вдалий експеримент мутації
    Я хвороба, що з'їдає з середини
    Я фальшива як декорації
    Мої слова не варті й копійки
    Я паперова як "Міста" Ґріна
    Кожної ночі біля барної стійки
    Піднімаю рівень свого ендорфіну
    А ти досі віриш в мою ідеальність
    Я ж бо цитую класиків
    Знай лиш анархія й аморальність
    Живуть на дні душі моєї в будинках із ананасиків
    Я як глюк від галюциногенок
    Поки прикипаєш до мене поглядом -вбиваю
    Кидаю під машини, ріжу, та на шию замок
    Чіпляю
    І ти плентаєшся в пекло за мною
    Худим силуетом,своєю кривою ходою
    Тонеш у лаві бо ходити по ній не вмієш
    Як старі фотографії в ногах моїх тлієш
    І
    розчиняєшся
    в мені.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  12. Оксана Логоша - [ 2020.02.02 18:41 ]
    Холодні люди
    Зима би спитала де люди дівають тепло,
    Навіщо їх очі у сніг випромінюють втому,
    І струшують мрії на біле,незаймане, тло,
    І ріжуть замети стежками слідів по живому,
    І ноги вмочають у кров і ,збиваючи з ніг,
    Розносять молекули миючи таненням місто.
    Зима би спитала навіщо ми нищемо сніг
    Ще й робимо те так натхненно і так урочисто.
    Та тиша триває і тільки в зіницях вітрин
    Снують у різнобіч життям заморочені люди.
    Під одягом теплим між ребер напхавши жарин,
    І дихають холодом теплому місту у груди.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Козак Дума - [ 2020.02.02 18:32 ]
    Накрапало

    Скажи мені, московський люде,
    в якій це мові ще буває:
    дивлюся, «крапати» є всюди,
    а «крапля» – в «словарях» немає…

    Хто ж вигадав те, вражий сину,
    китаєць, німець чи монгол,
    від української краплини
    укравши вам отой «глагол»!

    Усе бундючливо повчали
    та губи дули всі часи,
    але ніколи все ж не знали
    ви чар краплистої роси.

    Творити варто покаяння,
    московська вато, східняки…
    І де взяли ви, окаянні,
    ті безтолкові словники?!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  14. Павло ГайНижник - [ 2020.02.02 17:02 ]
    САМОТНІСТЬ
    САМОТНІСТЬ

    Моя́ самотність, чи тобі потрібні
    Ці метушня й ґвалт зчу́жених осіб,
    Усі ті клопоти, щодня собі подібні,
    Що, зрештою, розтануть наче сніг.
    Чи одинока ти у вечори досвітні,
    Чи поміж зорь, ступивши за поріг,
    Хіба не ба́йдуже, коли слова привітні
    З вуст лицемірів, мовби пустоцвіт,
    Упа́дуть легко попри вії квітні?
    Під ноги просто. Й ними про́йде світ
    І не помітить в часі. Мрії заповітні
    Сум співчутливо зкри́люють в політ
    І щастя зніжено усте́лює в тендітні
    Цілунки дум, в снажли́вий тихий міт
    Зими веснянок. Вніч світочі новітні
    Чаклують вже Любов і почуттів зеніт.

    Павло Гай-Нижник
    2 лютого 2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Книр - [ 2020.02.02 16:25 ]
    Діалог про неї
    - І де ж вона?
    Іде ж вона?
    - І жде вона.
    І вже одна.
    - І де? - Он, важ,
    іде вона ж?

    2020


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  16. Тетяна Левицька - [ 2020.02.02 16:50 ]
    Кохана, Муза і поет
    Цілу ніч не спав поет
    вірш писав старанно,
    щоб розчулений сонет
    зворушив кохану.

    Мучився, редагував ,
    рвав папір на слові,
    і душевнно дарував
    почуття любові.
    Швидко бігало перо,
    не відволікався,
    а коханій, як назло,
    закортіло щастя.
    Написала  кілька слів:
    "Ти мене ще, любиш?"
    Враз поет позеленів,
    став сердитим, грубим:

    Відписав їй: "Не пиши
    дурощі Наташо,
    і за горло не души,
    заважаєш нащо?
    Перебила, як завжди
    думку полум'яну.
    В мене Муза, а ти йди..."
    І послав у баню...

    А коли натхненному
    закортіло любки,
    подзвонив, а та йому
    показала зубки.
    Я у бані з обома,
    тож закрили тему.
    А ти Музу обіймай
    і пиши поему!

    29.01.2020р.




    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (8)


  17. Олександр Панін - [ 2020.02.02 14:18 ]
    Помаранчеві світанки

    Діва помаранчевих світанків,
    Ввечері вона - нічна мара,
    Струменить уся Коханням зранку,

    Розкіш помаранчевих світанків,
    Через вени пелюсткових ранків,
    Цвіт-нектар у ніч перелила...

    У журбі струмить нічна мара,
    Повернутись хоче до світанків!

    Щоб скоріш
    розвіялась пітьма,
    Мріє Діва,
    прагне до Добра...

    Любить помаранчеві
    світанки
    У віночках пелюсткових
    ранків...


    2020 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Козак Дума - [ 2020.02.02 09:12 ]
    Співець всесвіту
    Поезія – феєрія, стихія,
    система незбагнених ординат!
    Кохана вірна, мрія і… повія,
    соратник, друг, товариш, просто кат…

    Вона, вона, вона, вона усюди!
    Кипить уява, образність, екстрим,
    відступники, герої, звичні люди,
    а на загал – паяц і пілігрим…

    Поет – він хто, пророк чи просто хворий?
    Кумир стражденних, блазень і дивак,
    бруківки шмат, що мов кришталь прозорий.
    Він подих вітру, космосу співак!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  19. Сергій Губерначук - [ 2020.02.02 09:57 ]
    Мораль
    Вислуховую мораль.
    Коло вуст, які ліворуч,
    вихиляється вуаль
    і витає докір поруч.

    Винуватець у мені
    біля грубки кочегарить.
    Ще поси́джу на вогні,
    доки твій мороз не вдарить.

    Ти влаштовуєш теракт
    так підступно, так гостинно –
    цокають до серця в такт
    білих перлів намистини.

    Чую, як тривожно це
    голоси твої стинає.
    І плювки в моє лице
    лиш вуаль перепинає.

    Що мені старовина!
    Дотик з антикваріатом!
    Ти – одна! Ти – викопна!
    Поруч з окаянним братом.

    Висих твій ґотичний шарм
    по коробочках з-під гриму.
    Під вуаллю – злий жандарм
    корчить дівку нескориму.

    Тільки вийду в коридор
    но́ву маску натягнути,
    ти зіллєш у мій кагор
    наготовану отруту!

    А вчиню зворотний хід –
    обшукаю й арештую, –
    сипоне твій гострий лід
    і на смерть розрешетує!

    Що лишається? Мораль.
    Вищі докори сумління
    зайві там, де ти, на жаль, –
    переходиш до гризіння.

    3–4 січня 1998 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | "Перґаменти", стор. 53–54"


  20. Олександр Сушко - [ 2020.02.02 06:10 ]
    Летімо
    Ох і чудесні перса в кокотки!
    Заздрять по-чорному рай і тартар.
    Обрій кохання - ніжно-солодкий,
    Райдуга настрою - мед і нектар.

    Бісики в мавки звабно-лукаві,
    Встелене ложе пелюстями мрій.
    Гріються піки в долонях ласкавих,
    Мов цуценята у теплій норі.

    Сонцем ясніє ніченька темна,
    Місяць танцює в зірчастім кольє.
    А у невмійка схима щоденна,
    Вірує, молиться, кашу жує...

    Ходором ходять здухвини в ребрах,
    Грішні ми грішні, та...без гріха.
    Наче у сірку - пірнаємо в небо,
    Крутить чуттями шаленства юга.

    02.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Артур Сіренко - [ 2020.02.02 03:30 ]
    Дикі вишні
    Коли вітер прийшов
    у міста катарів
    Дикі вишні достигли
    в садах Провансу.
    Коли осінь фарбує
    пастеллю П’ємонт
    Перевалом журби
    йдуть та йдуть савойяри.
    Альбігойці збирають зерно
    в глеки порожні віри,
    На сторінках старої Біблії
    на полях намальовано:
    Чи то люди, чи звірі.

    На землях старого кляштору
    виноградники та переліг,
    Сонце дозрілим яблуком
    козлоногому Пану до ніг,
    Чорні вівці слухають Кальвіна –
    дерев’яним пророком млин.
    Було б у цих селах весело
    але безнадія і сплін.
    Савойяри несуть туман
    у торбах сірих містралю,
    Хто і навіщо гіркі слова
    сіяв у глину краю?
    Цього, оцього, де фіги й мигдаль
    цвітуть, як завше, весною
    Буде, буде косити чума:
    людей бо нині – як гною.
    А дикі вишні достигли таки
    у левадах Провансу зелених,
    Присмак гіркий чергової війни
    чорною сіллю у венах.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  22. Микола Соболь - [ 2020.02.02 03:48 ]
    * * *
    Прокинувся від дотику руки.
    Ніч промайнула, ще поспи, кохана.
    Заметами під вікнами сніги.
    Весні до нас у гості надто рано.

    Холодний вітер виє за вікном
    І білим покривалом небо стеле.
    Огорнута лежиш ранковим сном,
    А поруч янголяточко веселе.

    Мені пора летіти за поріг,
    Уже чекають невідкладні справи.
    Залишився б ще трохи, аби міг.
    Солодких снів і чистої заграви.
    29.01.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Адель Станіславська - [ 2020.02.01 19:10 ]
    То не страшно
    то не страшно упасти
    не страшно побути на дні
    і без променя сонця
    побути на сам із собою
    відчувати відлуння
    і відблиски грому й вогнів
    і спивати свій сумнів
    на німо
    насліпо
    без бою
    до зневіри і болю
    до того що звуть небуттям
    коли в жилах пульсує ще крапля гарячого трунку
    і за пульсом тим знати:
    іще не погасло життя
    се не той іще час
    коли зводити впору рахунки
    просто яма...
    глибока
    і просто ти зараз на дні
    у криниці життя
    зо слизькими від стужі боками
    а вгорі над тобою
    одвічно незгасні вогні
    очі зір що пильнують
    заблудлих в дорозі
    до Храму...

    10/01/20


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.5) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)


  24. Олександр Панін - [ 2020.02.01 19:11 ]
    Сльози


    Втечу сльозинки вчинили,

    туш розмивали нараз,

    чорні патьоки дружно струміли,

    наче душа пролилась.

    Сльози не можна ховати,

    місія плачу свята,

    плач не зуміє здолати загати -

    спалить, немов кислота.


    Плач, захлинайся, красуня,

    Сльози - спасіння і дар,

    сльози проточні горе усунуть,

    сльози – найкращі із чар!


    Дивляться хай перехожі –

    плаче вона і співа,

    жінку за сльози сварити негоже:

    плаче і, значить, права!


    Плакати часом корисно,

    тільки недовго, дивись,

    Темними хвилями сльози нависнуть –

    в повені тій не втопись!



    Геть і печаль,

    і зневіру,

    Сумніви темні -

    души!



    Смійся, як дихаєш,

    щиро,

    Смійся навзрид,

    від душі!


    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  25. Адель Станіславська - [ 2020.02.01 19:07 ]
    Ти думаєш можна
    Ти думаєш можна засіяти порожнечу?..
    Отим що і добре, і світле, і помічне?..
    Лягає утома на руки, обличчя, плечі...
    Ще півень не піяв - зрікайся заки'м пічне.

    Бо нащо се робиш?.. Що пустка - то пустка й годі.
    Коріння не пустить, не вигонить Бог стебло...
    На днищі бездоння, в самому-самому споді
    безгрунтя для зе'рна, аби воно проросло...

    Ти думаєш можна... І сієш, у прірву сієш.
    Тебе бо навчили (се благе і аж святе!),
    що гірше від смерти - утоми гірка недія...
    Та гірше невіри - повірити в щось не те...

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (4)


  26. Микола Дудар - [ 2020.02.01 19:58 ]
    Обогнать бы...
    Азвездеть!.. Как хорошо
    Обогнать Феррари.
    Встречный ветер в порошок -
    Ария из арий…
    Это мысль, а мысль проста:
    Обогнать кого-то б?!
    Развернусь. Мой старт с хвоста.
    Тут же финиш. Вот он…
    01.02.2020.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  27. Надія Тарасюк - [ 2020.02.01 19:35 ]
    * * *
    Сумую. А вітер плаче…
    Чи так і тобі болить?
    Чи сниться крилом, юначе,
    сміливо-зефірна мить?
    Де сніг загубив підбори,
    журливо прядуть дощі.
    Мовчу… Це душа говорить, —
    не спиться зимі вночі.
    Світанок утре обличчя —
    обвітрених слів жалі.
    Де сміх і сльоза граничать,
    гукають вози волів…
    Намріяла тишу значень,
    топталась в густій пітьмі.
    Смуткую. Зима ледача.
    Чи вділиш яси мені?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  28. Іван Потьомкін - [ 2020.02.01 18:08 ]
    ***
    Шкультига на трьох (четверта покалічена)
    немолодий уже чорнявий кіт.
    Був би чоловік, отримав пенсію
    або притулок в будинку для старих.
    А так шукай самотужки сякий-такий харч,
    Найчастіше те, що молодики не з’їли.
    Котам не випадає прийняти достроково смерть.
    Отож і шкутильга на трьох чорнявий інвалід.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  29. Ігор Деркач - [ 2020.02.01 15:30 ]
    Історія з географією
                        І
    Гуляю в основному наодинці.
    Компанії немає і – зима.
    Нав'язуюся кожній українці,
    а їх, дивуюсь, наче і нема.

    Буває, усміхаюся дівчатам
    і не зважаю на флюїди дам,
    які уміють посилати матом
    і обіцяють тільки-но фігвам.

    Мені то що? Я шпацірую мощі,
    і до усього поступово звик,
    і не питаю у німих заїк,
    чому у лісі, як на Красній площі,
    існує окацаплений язик.

                        ІІ
    Шановні фарисеї-пацифісти,
    ви бачите, – попереду нас рать?
    Так учать окаянні пофігісти
    і залишки російської еліти,
    яку чекає «родіна» і «мать».

    Сучасники мої, самаритяни,
    невже і ви на службі у орди
    як деякі язичники-погани?
    Уже навіщо лісові цигани,
    а й ті – як не кацапи, то жиди.

                        ІІІ
    Тут ні до чого капища Сінаю.
    Ахейці пам’ятають про дари
    данайців. Із далекої пори
    історія і досі убиває.
    Це не біда, що брата я не маю,
    та лихо, що немає і сестри.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  30. Павло ГайНижник - [ 2020.02.01 15:06 ]
    НОВА ЕПОХА
    НОВА ЕПОХА

    Нова епоха... В облозі напівкровок закуняла нація.
    Гено́м – людино-бога дар. Як блуд – космополізм.
    З тельцем злотим у злучці курвить люд глобалізація
    Й злягається в мультикультурах з ним секуляризм.
    У жовто-чорне захаращує розмай в саду міграція
    І поглинає білий цвіт. Шизофренія дум як тероризм
    Викошує дива народів й звичаєвість їх. Стагнація
    Освячених оман вбиває дух і цінності. Примітивізм
    Шовінізує вир юрби у стадності чуттів. Цивілізація
    Обличчя змінює в гротескнім казані планети і цинізм
    У масці блага поглинає спадкоємний світ. Кастрація
    Скрепів душі і рас веде крізь час у спільний кретинізм.

    Павло Гай-Нижник
    31 січня 2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Олена Музичук - [ 2020.02.01 10:05 ]
    Дисонанс
    Як хочеться намилити копита
    Пегасові своєму і коню.
    Нема до кого правду говорити,
    нема від кого слухати брехню.

    Нема кому жалітися. О, Боже,
    куди мене занесло і несе?
    Подумала, дурна, що я щось можу,
    повірила, що муза – наше все.

    А тут закони як у возі дишло.
    Те ж саме, що в Кацапії було –
    не висувайся, щоб чого не вийшло,
    рівняйся по ранжиру на хамло.

    На сцені засідають боягузи,
    а публіці партеру все одно,
    що їй богема демонструє гузна
    і нікому ударити гузно.

    Та ну вас в баню, генії поезій,
    заслужені, підпільні, потайні...
    *********************
    Як жаль – погоду визначають бевзі,
    що голови сховали у багні.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  32. Сергій Губерначук - [ 2020.02.01 09:26 ]
    Серце
    Правда,
    що серце в неволю прагне.
    Правда.
    Тільки
    у серця є деякі пільги,
    оскільки,
    воно – як вино,
    одурманює все одно
    і веде
    на власні святки і поми́нки,
    без зупинки.

    Дійсно,
    серце нічого не робить навмисне.
    Дійсно.
    Просто,
    безліч думок п’ють його кров без тосту.
    Просто.
    Так,
    був чоловік з головою, і раптом – інфаркт.
    Факт!
    Отже,
    схоже, що серце нічого не може.
    Боже!

    10 грудня 1994 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1) | "Перґаменти", стор. 37–38"


  33. Тетяна Левицька - [ 2020.02.01 08:18 ]
    Недосяжна
    Не діждешся вогненної страти,
    хоч багаття горить - не чаклунка.
    І в обіймах гидких воскресати
    не дано мені - прах у стосунках.

    Недосяжна, як зірка, що світить
    та душі не зігріє і тіла.
    Вже давно наше макове літо
    відшуміло, опало, зітліло.

    Он драбина у небо нетлінна,
    кожна сходинка - вигини долі.
    Не побачиш тієї вершини,
    до якої пластуєш поволі.

    Стуку серця  не чув під рукою,
    не дивився у очі мінливі.
    Ми такі неподібні з тобою,
    ні яси, ні сльози в перспективі.

    31.01.2020р



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (5)


  34. Микола Соболь - [ 2020.02.01 05:14 ]
    Материнська жура
    Ой, де ти, донечко! Де ти, квіточко?
    Тебе дома чекаю, леліточко!
    Уночі прокидаюсь від гомону
    І не вірую чорному ворону.
    Материнське сердечко не брила
    Я ж гіркою сльозою омила,
    Твоє личко навіки рідненьке,
    Ти ж для мене назавжди маленька.
    Не життя, а суцільна омана
    Повернись, обійми свою маму.
    За сльозами сховалося сонечко
    Ой ти де, моя донечка? Донечко!
    26.01.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Володимир Бойко - [ 2020.01.31 23:56 ]
    Нашараша
    Країна-глюк,
    Гидка і неприродна,
    Потворний флюс на череві Землі.

    Тож треба як
    Звихнутися сьогодні,
    Аби лизати лапті москалів.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  36. Олександр Панін - [ 2020.01.31 21:36 ]
    Гіркота надій


    .
    Гіркота нездійсненних надій

    Почуття не змінила мої,

    Пам’ятай, що навіки я твій,

    Ти моя, ми з тобою – свої.

    Ти – красива, весела, струнка,

    Ти даруєш любов і життя,

    Щоб кохання нестримна ріка

    У щасливе несла майбуття.


    Хай лютує зими круговерть,

    Хай гарчить, завиває і дме,

    Хай рубіновим льодом ущерть

    Переповнене серце моє –

    У душі сподівання живе,

    Непідвладне холодному сну:

    Крига скресне, земля оживе,

    Разом стрінемо, люба, весну.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  37. Оксана Логоша - [ 2020.01.31 20:49 ]
    Баба
    Долоні у баби ,як поле ,порізані плугом.
    Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
    О доле! О доле!Зриває вікониці хуга
    І баба завмерла у хаті сумною стернею.

    Уже й не згадає якої весни їй чекати-
    Така довга стежка.А поряд одні явори
    Скриплять, мов завіси,схилившись на топтану хату.
    І сварять сучкАми:" Ти ж,бабо,гляди не помри..."

    А та усе водить по репанцях плутану думку.
    У грубці полінце-нап*ється з калиною чаю.
    Про неї говорять по різному-відьма,чаклунка.
    А баба,поближче до Паски,зібралась до Раю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (4)


  38. Володимир Книр - [ 2020.01.31 19:01 ]
    То й що?
    То й що? Був аморальним
    той, що бува моральним.
    Що раз був анормальним,
    щораз бува нормальним.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Кучерук - [ 2020.01.31 17:02 ]
    * * *
    І в недалекому учора,
    І в призабутому колись, –
    Вбирав у себе жадним зором,
    Мінливу й сталу, мрійну вись.
    Або занурювався радо,
    Неначе в полудень у тінь, –
    То у хмарин пухкі принади,
    То в неосяжну вічно синь.
    Та над усе, опісля зливи,
    Любив дивитися на те,
    Як різнобарвно і манливо
    Вогнями райдуга цвіте.
    Завжди красива і звичайна,
    І повна юного тепла, –
    Вона від мене мала тайну,
    Котру відкрити не змогла…
    30.01.20


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  40. Іван Потьомкін - [ 2020.01.31 17:00 ]
    Не по мені

    Не по мені фанати всіх мастей,
    А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
    Хто словесами зводити навчивсь людей,
    Коли вони в жебрацтві чи в одчаї.

    ***
    Не по мені, як землю гидять
    І воднораз Святою звуть.
    Витоптують її до пилу,
    На чужині сльозу за неї ллють.

    ***
    Не по мені, як старість зубожілу дурять законами,
    Не вартими паперу, на якому пишуть,
    Причастями, молебнями й іконами
    Кличуть у рай, аби юдоль земну залишить.

    ***
    Не по мені убивці часу,
    Не відають, нащо з’явилися на світ.
    Нудяться життям, тонуть в оковитій,
    Готові вмерти будь-якої миті.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  41. Сергій Гупало - [ 2020.01.31 11:29 ]
    * * *
    Заметіль мете, мете,
    Світу білого не видно.
    Не знайти мені тебе
    І до смерті, очевидно.

    Хоч і вже безсильний я –
    Не ридаю, а радію.
    Бо метелиця - моя
    І навія, і надія.

    Не знайду до тебе путь,
    Мабуть, я тебе намріяв.
    Тільки, як тебе зовуть –
    Чи Галина, чи Марія?

    Після цього – що й звідкіль?!
    Тихо, тихо, тихо стало…
    А недавня заметіль
    «Я Надія» - прошептала.



    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  42. Надія Тарасюк - [ 2020.01.31 10:16 ]
    * * *
    «Що із вами, шановна пані?» —
    запитання сніжать. Спориш…
    Підморозило. Сонце п’яне
    засоромилося… Мовчиш…
    Роззираєшся — поле вбране
    і дороги вузький мотив.
    Сонцесяйно було так зрання,
    перелісками сніг блудив…
    «Що із вами, шановна пані?!»
    …Милий усміх кладеш у зміст.
    Розливаються не тумани, —
    німо сльози ідуть у ріст.
    Перемінно, як у востаннє,
    поцілунок, а снів — Париж…
    Може б, хтось це назвав коханням…
    Озираєшся — міль ятриш.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  43. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.01.31 09:39 ]
    Вдача у неї така
    Між берегами високими
    Річка мала неглибокая
    Несе свої води кудись.
    Буває спокійна, тихесенька,
    Хлюпоче собі помалесенько,
    Щоби слухав хтось і дививсь.

    А може і бути бурхливою,
    Сердитою і норовливою
    Ще й хвилі великі здіймать,
    Що греблю розірвуть широкую
    Й між вербами ринуть розлогим,
    Тоді вже від неї втікай.

    Бо з силою дуже потужною
    Води розлиє довкруж вона,
    Затопить долини й луги.
    А згодом усе заспокоїться
    Та їй повернутись захочеться
    Назад між круті береги.

    І знову до берега лащиться,
    Наче й нічого не сталося,
    Зробилась вузенька й мілка.
    Та звеселяє всіх піснею,
    Мов каже, що зовсім не тісно їй,
    Вже вдача у неї така.

    2-19 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Сергій Губерначук - [ 2020.01.31 09:41 ]
    Є ти, єдиний плоттю…
    Є ти, єдиний плоттю,
    собою ж – роздвоєний.
    Тобі здавалося,
    то й не довершив.
    Караючи самоє своє,
    мов дерева викорінював.
    А як дух тікав од тебе,
    то наздоганяв його інший.

    Яструбом був,
    то матері́ синів своїх тобою величали.
    Се́стри за мужа тебе обирали
    і черне́чим покривалися.

    Я ж не коситиму твого
    і не ховатимуся у твоєму.

    І де б тільки трава наросла
    вище дерев твоїх?
    Де персти мої о неї порізалися?
    А знайду я таки,
    аби посміявся ти наді мною
    і роздвоєно душу свою
    потро́їв.
    Бо сила у мене,
    а любові покли́калося,
    і вона то – не до свого́..

    За Четвертим Ра́зом зайшла сестра моя,
    (побачмо ж кров на перстах її),
    пострічався брат з нею
    і каже:
    – Біблію вичитуєш…
    – А правди не говориш…
    Виміряла тоді вона йому відстань
    долонею на чолі його
    і поклала руку на камінь.
    Заговорив той.
    А брат онімів.

    Не псуй і ти
    і п’ятірнею своєю і п’ятою…

    10 червня 1993 р., Одеса


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 77–78"


  45. Микола Соболь - [ 2020.01.31 05:00 ]
    Дванадцять місяців журби
    Не тіш себе думками. У долі різні маршрути.
    Пом’яни у січні убієнних кіборгів та Крути…

    Небо не надто мирне. Та є Україна сьогодні.
    Лютий – вшануймо Героїв небесної сотні.

    Березень стеле тумани, пахне весною, димом.
    Держдума Росії війну запалила над Кримом.

    Квітень. Московські попи у чорні одягненні ряси
    Благословляли російський спецназ на Донбасі.

    Зрадила Служба безпеки інтереси Державні!
    Псевдореферендум сепари провели у травні.

    У червні дозріли вишні. Хлопці летіли бортом,
    Збитим ракетою над Луганським аеропортом.

    Хвиля «Граду» з Ростова спеку липневу накрила…
    Горить, не згасає пам'ять про Зеленопілля.

    Плаче серпневе небо. Дзвони дзвенять собору.
    Душі вихід шукають з Іловайського коридору.

    Вересень. Перший дзвоник. Діти сіли за парти.
    А із-за кордону обстріл російської арти*.

    Їде у жовтні країною військове залізо…
    Німецьких фашистів знищили, російські – прилізли.

    Чуєш, у листопаді б’ють набат барабани?
    То наших дітей «Беркут» гамселить на Майдані.

    У грудні заплакані очі. Ставаймо всі разом!
    Влада боїться нації! І травить її газом!
    26.01.20р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Королева Гір - [ 2020.01.31 01:53 ]
    Квіти-сльозини
    Із сліз пахучі квіти виростають,
    Та краще би не лити гірких сліз,
    А потім їх дощі все поливають,
    Й співає їм плакучий верболіз.

    А сльози ті, неначе намистини,
    Що котяться з очей, немов з джерел,
    Вони, неначе росяні краплини,
    І вітер по щоках їх десь розтер.

    Але на землю деякі вже впали,
    І проросли там квітами вони,
    Та головне, щоб квітів тих не рвали,
    Бо стогін прозвучить від їх струни.

    Сльозини-квіти дуже особливі,
    Їх не посадить жоден садівник.
    Як сльози лити – то лише щасливі,
    Щоб в жодну квітку біль наш не проник.

    29.01.2020 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  47. Володимир Книр - [ 2020.01.30 22:04 ]
    Jedan dan
    Nejedan ireverzibilan je dan.
    Ne, je dan i reverzibilan jedan.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Сушко - [ 2020.01.30 20:19 ]
    Зима
    Сьогодні геть сумні віршата,
    Сяйному настрою хана.
    Зима така на смак, як влада -
    Послала нас і в, і на.

    А я не можу, бо культурний,
    Шаную гетьмана-дурка.
    Нелох керує сонмом дурнів,
    Мене до зграї теж гукав.

    Я ж вибрав честь на полі міннім,
    Для світла радісного зник.
    А лютий у липкім карміні -
    Хоча б дожити до весни...

    А з неба - сніг, на мертвих гриднів -
    Такий солодкий, як ваніль.
    Хто вижив - в кріслах інвалідних
    Стирає сльози з орденів.

    Ми ще живі! Та вже забуті,
    В тилу нікого з нас нема.
    А в плечі крижаною люттю
    У бій виштовхує зима.

    30.01.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2020.01.30 19:58 ]
    Вічно юні
    Переворот у Пітері, морози,
    свобода, воля, ґвалт більшовиків –
    на Київ насувалася загроза
    колонами у тисячі штиків.
    Не вміли ще кохати і стріляти,
    в активі багатьох лиш юний вік,
    з багнетами свідомо на гармати…
    Такими й залишилися навік!
    Студенти, гімназисти, просто діти,
    шинелі багатьом із них до п’ят.
    Їм тільки жити. Жити б і радіти!
    Три сотні необстріляних хлоп’ят
    вступили в бій за Неньку-Україну,
    за клапоть української землі,
    призупинивши поступ часоплину,
    лишилися навіки на ріллі.
    Дітей згадаймо, у часи минулі
    затоптаних червоних чобітьми,
    що зупинили і штики, і кулі
    своїми вічно юними грудьми!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  50. Олена Музичук - [ 2020.01.30 17:20 ]
    Мафія парнасу
    Пробиваємось вгору крізь терни,
    та знічев’я у тих, що вгорі,
    інквізиція псевдомайстерень
    запускає свої пазурі.

    Дуже тісно стає у ПееМі,
    бо куди нам до сяючих зір!
    І обрубують зайве по темі
    двічі Майстер, Матюк і Юсір.

    Опускають поета нізащо.
    Пліснявіє зелена доба.
    У поезії дує найкраще
    на прозоре надута губа.

    ************************
    Під веселу мелодію Net-у –
    one-two-three,
                   ein-zwei-drei,
                              раз-два-три
    йдуть поети, звиняйте, у Лету
    і щезають на сайті майстри.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   1524