ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.09.19 05:55
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
І це не дивно. Певно знає кожний,
Яке життя у підлітка без мрій?

В шістнадцять світ пізнав од «А» до «Я».
І на душі то сонячно, то хмарно
І навіть сперечатись якось марно,

Віктор Кучерук
2019.09.19 00:55
Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –
Дощ вирує галасливо
Й заспокійливо притьмом.
То прискориться привабно,
То утомлено зітхне, –
Та потому знов не слабне,
Присипляючи мене…

Олександр Сушко
2019.09.18 21:17
Здрастуй, осене! Втішливо бачити знов
Твій шикарний наряд. І минулий урізався в пам'ять...
Отже, знову дощить, я для мрій прочиняю вікно -
Хай сідають на плечі та зоряну пісню співають.

Ні, не марно тебе цілий рік, наче дива жадав,
Бо тебе лиш люб

Ігор Деркач
2019.09.18 20:56
То не біда, коли поезій – вал,
з якого неотеса виринає.
Біда, коли шукають кримінал,
якого і у себе вистачає.

***
І двійники являються таки,
аби чужу охаяти сторінку.

Петро Скоропис
2019.09.18 19:14
Мій Телемаку, прі за Трою край
покладено. Хто переміг – забув я.
Гадаю, греки: стільки тіл своїх
полеглих покидають тільки греки.
І все-таки уздовжки відти шлях
додому видається непомірним,
неначе Посейдон, поки ми там
час гаяли, тягнув щомога пр

Олена Багрянцева
2019.09.18 11:53
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Заховати усі тривоги в рахманний жмуток.
Малювати добро на полотнах своїх неспішно.

Тільки двері вона зачиняла від нього міцно.
На ясні почуття не звертала ува

Віктор Кучерук
2019.09.18 09:05
Г. С...
Напевно, снив тобою знову,
Якщо у пам'яті зберіг
Я течію швидку розмови,
А на питань порогах - сміх.
Ним просто подих забивало
І клало подив на лице, -
Аж поки сонце не злякало

Олександр Сушко
2019.09.18 07:12
Створив адамам Бог тендітних єв,
Тож не бурчи. Люби свою і крапка.
Для жінки неважливо хто ти є -
Поет, монах чи в орденах вояка.

Буває, доля скине у кювет,
Від негараздів, наче пес побитий.
Замало грошей? Видом не атлет?

Володимир Бойко
2019.09.17 21:13
Упала зірка з небосхилу –
Чи від розпуки, чи з нудьги,
Чи лет її перепинили
Підступні друзі-вороги.

Упала зірка, та й по всьому...
Лиш вітерець прошелестів.
Вона не вернеться додому,

Ігор Федів
2019.09.17 19:16
Чого муляє у душі
І серце неспокійно б'ється?
Немає долі на землі,
Омана за ногами в'ється.
Що заховали у слова,
Якої думки там немає?
Їх не приймає голова,
У гаслах мозок помирає.

Сергій Губерначук
2019.09.17 17:54
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
на листі каштану, яке у листі
знайдеш і загубиш, як ти загубилась.

Мов стіни собору, цей день розпишу
фраґментами давніх повчальних історій.
Себе запечалю, тебе розсмішу,

Ніна Виноградська
2019.09.17 14:49
Прошу безсоння у небес
Отак, як сну колись просила.
Твого мовчання добрий пес
Мене не вкусить. Я б вкусила.

Хоча б відчути, що жива,
І кров ще струменить у жилах.
Але до ранку всі слова

Тетяна Левицька
2019.09.17 13:32
Як гуляв, аж гай гудів від хиті,
а співав, то мліли солов'ї.
Очі голубі - волошки в житі,
вистачало їх на дві сім'ї.
Щедро дарував любов, усмішку,
кошти не жалів на Божий храм,
міг пригріти безпритульну кішку,
випити із другом по сто грам.

Віта Парфенович
2019.09.17 11:16
Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Олександр Сушко
2019.09.17 10:44
Був колись я, братику, дискант,
Згодом тенор, пам'ятаєш виступ?
Осінь у душі наводить лад,
Шерехтить багряним падолистом.

Бо весною ще відцвів тюльпан,
В літні дні - ромашка буйногрива.
Думав, що митець в мені пропав.

Микола Соболь
2019.09.17 06:58
А далі буде тьма (на триста літ).

І згарище книжок про самостійність.
У гніті проросте духовна бідність,

А з неї неминучий рабства плід.

Керує мла всесвітнього потоку.

Ярослав Чорногуз
2019.09.17 05:55
Не відсохне в тебе пучка,
Сієш брехні позаяк?
Вєрко ти пихосмедючко,
Доносучко Шапокляк?!

Вже від сорому Полтава
Ледь не падає навзнак.
Бо ганьбить її лукава

Серго Сокольник
2019.09.16 23:12
андеграунд, новословоутворення, "перелив теми" (авторське ноу-хау, як у ряді інших моїх творів. Трохи експериментую)))

Осінь літо бере, як Отелло
Дездемону... Собі в па-де-де
Танцівниці шукає метелик,
Мов нектар випиваючи день,
Цей дурману наповн

Вячеслав Семенко
2019.09.16 22:35
Вели коня старого на забій
крізь ранній сон байдужого села.
Цвіла ще памороззю ковила
над путівцем, що вів на водопій.

Не порошив іще замерзлий шлях,
ще промінь пробивався крізь туман.
День у село заходив крадькома,

Любов Бенедишин
2019.09.16 15:16
Якась вона непевна, дивна:
То експресивна, то пасивна…

То мить розмінює на центи,
То нараховує проценти

На кожну краплю: смутку, болю…
Ніяк не визначиться з роллю:

Олександр Сушко
2019.09.16 12:03
І знову бій. Повсюди вороги,
Свої, чужі...не бачу вже різниці.
Кацапів хочу знищить до ноги,
А хохлаків повісити на гілці.

Одні стріляють точно межи віч,
А інші - чорним байдужем у душу.
Зірвати б їхні посмішки з облич,

Ігор Деркач
2019.09.16 09:09
ІПолетіли у вирій бусли
і жура до оселі вертає.
А у нас іще – ка_ні_ку_ли:
я не чую, – немає коли,
а у тебе мене вже немає.

А життя як отой водопад
доливає літа по десятку,

Микола Соболь
2019.09.16 05:36
Стрункі берези та дуби розлогі
До неба піднялися край дороги.

Їх щиро радує і літо, і зима…
(Хоча Петровича вже сьомий рік нема).

У виснажену землю голу, лису
По пагінцю приносив їх із лісу…

Петро Скоропис
2019.09.16 02:16
Великий муж дивився у вікно,
але для неї світ кінчався краєм
його цупкої, грецької туніки,
подібної у складок сум’ятті
до спиненого ніби моря.
Він бо
дивився у вікно і його зір
сягав такої далечі, що губи

Світлана Майя Залізняк
2019.09.15 19:37
Сонячно дивлюся, або За правдолюбство - заклики "до стовпа ганьби"...

Одне ємке слово окреслює намережане сьогодні Чорногузом. Таке миготливе, зриме слово - маячня.
Нічого, крім огиди, прочитавши коментарі фігурантів на його сторінці, не відчуваю.

Олександр Сушко
2019.09.15 18:18
Напишу цього разу без жартів,
Голу істину зрійте без шат.
Геніальні поети чубаті,
Сиві кучми на главах лежать.

Їм і оплески, й почестей шуби,
І осанна розчулених дів.
А у мене - лобище як бубон,

Любов Бенедишин
2019.09.15 17:12
Навіщо шипи-докори?
Що далі – і так відомо.
Тікай із мого Содому
У рідну свою Гоморру:
Оманою-баговинням,
Образами-манівцями…
Окремо – нам крок до тями.
А вкупі – нема спасіння.

Ніна Виноградська
2019.09.15 16:08
Твоя нещирість в рухах і в словах,
Неправда розмиває береги.
На острові любові – повний крах.
Човни, розбиті вщент… Киги-киги –

Сумує чайка. З розпачу кричить,
Бо змило буревієм все навкруг.
І острівець, – беззахисний вночі,

Володимир Бойко
2019.09.15 10:45
На дерев безшелесність,
Лісів безгоміння
Проливається сонця
Прощальне проміння.
На порозі у осені
Літо постане
І останнє тепло
Охолоне й розтане.

Тетяна Левицька
2019.09.15 09:10
Шумний дощ стугонить, кучерявіє, хлюпає зливно,
чорні хмари хустками сирітськими - примхи планид.
Я до тебе душею, матусю, тягнусь інстинктивно,
не знаходжу тепла, лиш свічу за впокій панахид.
Відзвенів благовіст, відчитали молитви за тризни,
пригад

Віктор Кучерук
2019.09.15 06:51
В тобі незміряно багато
Солодких крихіток надій
І ти умієш дарувати
Їх тим, хто мучиться в біді.
Чимало нас вже б стали тліном,
Якби не мовила ти: Стоп!..
І не вказала всім із тіні
До світла безліч точних троп.

Микола Соболь
2019.09.15 06:16
Тусовки модні, дискотеки…
Не спить ночами Миколаїв
Таксі «Шансон» і фонотека
Блатна на весь бульвар лунає.
Одні «одягнені» у справи,
Машини, вишукані шати…
Своїм життям живе Держава.
А хтось на схід йде. Воювати.

Сергій Губерначук
2019.09.14 19:16
В осонні вересень так радісно сурмить
у розтруби дерев, у ріг достатку,
перебирає струни верховіть
мільярдом арф осіннього початку.

Збігаються вітри з усіх-усюд
гойдати ліс у сонячній колисці,
аби приспати безперервний труд

Іван Потьомкін
2019.09.14 16:57
Заговорив по-українськи вірш Рубцова.
В моєму серці тихо так заговорив,
Немов озвався давній-давній друг,
А з ним і отроцтво озвалось.

Заговорив по-українськи вірш Рубцова
І Вологодщину, пісну на врожаї,
Врожайну на зажурну пісню,

Ігор Деркач
2019.09.14 13:42
Нема коли поглянути угору.
Та і навіщо линути у даль?
У цю суху осінньо-літню пору
у кожного своя жура-печаль.

Рушаємо із бабиного літа
у затяжні тумани і дощі,
аби були оказії зігріти

Віктор Кучерук
2019.09.14 07:38
Простирадла вологі туманів
Досихають цієї пори, –
І спалахують липи багряні,
І світліють руді явори.
І з’являються, мов на екрані, –
Жовтий килим улежаних трав,
І росинок посріблені грані,
І світанок, що знову настав.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Микола Кора
2019.09.01

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.09.13 08:44 ]
    Де ж ти, доле блукала?
    Де ж це ти, доле
    Довго блукала,
    Лісом чи полем
    Та й обминала?

    То посилала
    Смуток і болі,
    Горем лякала
    Ти мене, доле.

    Сліз вже пролито
    У житті стільки,
    Що перелити
    Можна у річку.

    Ось вже нарешті
    Крилом махнула,
    Слізоньки втерла
    Та й усміхнулась.

    Серцю послала
    Моєму спокій
    Та світлу радість,
    А ще любові.

    Дякую, доле
    За подарунок,
    Його ніколи
    Не відпущу я.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2019.09.13 06:27 ]
    * * *
    Погаснуть осінні пожежі
    Димами пропахлих дібров,
    І лісу обвуглені межі
    Остудить зимовий покров.
    І тільки зостанеться спомин
    Про вітру жадливого рев, –
    Про стогін, зітхання та гомін
    Нездатних пручатись дерев.
    І стану, зимою недужий,
    Співати вже інші пісні,
    Бо, знаю, ні миті байдужим
    Не вдасться прожити мені.
    12.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  3. Іван Потьомкін - [ 2019.09.12 21:37 ]
    ...Молитвами одними й тими ж
    Затісно в суєтному сьогоденні…
    Кривавицею мерехтить майбутнє…
    Невже таким задумано було наш світ?
    «А ти в минувшину занурся,- чую голос чийсь.-
    Між слів і дій тамтешніх наміри й помисли,
    Прийнятні сьогоденню, віднайди.
    Аби бодай на гріх один йому полегшало».
    Отак-от і борсаюсь в тісняві днів,
    Надокучаю просьбами Всевишньому.
    І хоча знаю: не кожному відповідає Він,
    Стрічаю кожен Божий день
    Молитвами одними й тими ж.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  4. Олена Малєєва - [ 2019.09.12 19:13 ]
    Чекаю...
    Поки серце б'ється, я тебе чекаю.
    А як засумую... то тебе немає.
    Я тобі весела, я тобі щаслива
    Я тобі красуня, я тобі грайлива...
    Не покинь, не бійся, не забудь, не плач.
    Я собі і демон, я собі палач.
    Я себе картаю
    А за віщо, Боже?
    Щастя йде з любов'ю.
    Без неї — негоже.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  5. Олена Малєєва - [ 2019.09.12 19:03 ]
    Мене мати у любистку купала
    Мене мати у любистку купала,
    Та, купаючи у травах, примовляла:
    «Щоби ручки й ніжки
    Були дуже ніжні,
    Щоби хлопці любили
    І святі, і грішні».
    Мені мати коси заплітала,
    Заплітаючи так ніжно примовляла:
    «Щоб була розумна, щоб була порядна,
    І завжди вдягалася нарядно.
    Мене мати у світи водила
    І казала: «Горда будь і мила
    Довго не барися,
    Ні з ким не сварися
    Та і не перед ким не стелися.»
    Та я забувала, мамині слова,
    Від багатства світу колом голова,
    Трохи закрутило, трохи повело,
    А у мами защемило під лівим ребром.
    —Все гаразд, мамуню.
    —Не обманюй, доню. Мені снили сни сьогодні, дивнії, пророчі.
    —Пригадай бабуню, як вона казала: Дурний снить, дурному дурне й снить.»
    Обнялись, поплакали... Все мине.
    Знаю, щастя-доля в мене є.
    Доки живе мати, сядем коло хати
    Про своє-жіноче розмовляти...


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  6. Ігор Деркач - [ 2019.09.12 18:32 ]
    Осінь по колу
    Під ногами знову шелестить
    в’яле і сухе опале листя
    і пейзаж минулого за мить
    ватрою ось-ось і розгориться.

    Нагадає юнь у багреці
    сивої отави, а на лоні
    далини у самому кінці
    намалює обрії червоні.

    Все – як і раніше, як було
    і не забувається ніколи.
    Вишиває золотом зело
    баба осінь, що іде по колу.


    Випиває вечір білий день
    тай іде у ніч до ранку спати.
    І мене жура веде до хати,
    де ночую як у лісі пень,
    та найкращу із усіх пісень –
    колискову заспіває мати.

    09/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Олексій Кацай - [ 2019.09.12 17:44 ]
    В цьому лісі, де живе зоря...
    В цьому лісі, де живе зоря,
    з йоржиком проміння, волохата,
    вранці будуватиму я хату
    з геть потрощеного корабля.

    Кров зітру з уламків зорельоту,
    потім вкрию, вищий за сосняк,
    залізяк обпечений кістяк
    вітряним безсмертям очерету.

    Вставлю я ілюмінатори
    в стіни замість вуглуватих вікон
    і відчую себе чоловіком,
    що на небо дивиться згори.

    А коли зморюсь від браку пір’їв ,
    прийде розкосмачена нехай
    зірка, щоби разом пити чай,
    сидячи під вітами сузір’їв.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  8. Олександр Сушко - [ 2019.09.12 17:04 ]
    Звільнення
    Не хочу, сестри, вас лякати,
    Та попередити все ж слід:
    З Парнасу відьма прищувапа
    З кущів гарчить на білий світ.

    Довбає дятлом розум людям,
    В душі просвердлює діру.
    Бери кілка, якщо не тютя
    Й жени до пекла цю мару.

    Смоли у кашу накриши їй
    Та віршів почитай своїх.
    Інакше всядеться на шгию
    і буде труп, а не піїт.

    Гуртом і батька бити ліпше
    (наврок ганяли цілий рік!).
    Запанувала, врешті, тиша,
    Не чути вересків мари.

    Стократно краще без гаргари,
    А з нею - день не день, а тьма.
    Сміється сонечко з-за хмари,
    Веселка небо обійма.

    12.09.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (12)


  9. Сергій Губерначук - [ 2019.09.12 11:38 ]
    Прононс 11
    Євген Геннадійович і Анфіса Афанасіївна
    (на їх вимогу робиться це поіменне вказування),
    сто років улаштовуючи дім,
    на старість черепки побили в нім.

    Подавши в арбітраж свої прохання
    про якнайскорше їх розмежування
    та довідки про ненаявність маразму,
    клигали додому
    робити клізми од головного спазму.

    Уперше в житті не взявшись під ручки,
    вони чвалали мовчки,
    і золоті обручки
    ввижалися старим – уярмленням і пристрітом,
    для одного – катарактою,
    для другого – поліартритом.

    Дома на них чекали пухові кубла,
    де в окремих покоях їх пам’ять ску́бла,
    де снідало охами старе покоління,
    прокльоном вечеряло і скавулінням.

    Вони намагалися через стінку говорити
    і якнайдовше одне одного проморити
    тими спогадами, тими зізнаннями в коханні,
    імітуючи секс в авантюрницькому зітханні...

    І от настав день суду.
    Арбітр демонтував паперів споруду.
    Розумів, що чинити, та не знав, як сказати,
    запрошуючи старезних позивачів до кімнати.

    Анфіса Афанасіївна у сукні з креп-армюру
    не приховувала свою у минулому фігуру.
    Сівши з краєчку на стілець,
    діставши зі шкіряної сумочки
    косметичний олівець,
    дивлячись у люстерко і підводячи очі,
    вдавала, ніби говорити не хоче.

    – Якщо можна, я переб’ю паняночку, –
    так Євген Геннадійович,
    управляючи своє благеньке вбра́ннячко
    (сорочку баєву у штанці ледь не драні),
    розпочав невеличке оповідання:

    – Знаєте, моя рідна сторонка –
    калмицька глибинка, чи пак, "автономка".
    Потім – фронт. Прага.

    – Вино і брага, –
    перебила його дружина.

    – У неї вже давно лопнула пружина, –
    стукаючи пальцем по скроні,
    відрізав старий і потер у долоні.

    – Вона вважає себе фракійкою!
    А потім базікає про своє старослов’янське коріння!
    Краще б вона була звичайною жінкою.
    Корчить із себе незрозуміле створіння.

    Анфіса Афанасіївна закашляла сміхом,
    і мружачи очі в розтулене дзеркальце,
    раптово, безбарвно, напрочуд тихо
    сказала:
    – Дворянка. А в нього істерика це.

    Суддя закляк. Вона відвернулася
    й, напирскавши щось в ротову порожнину,
    невинно, мов дівчинка, посміхнулася:
    – Вибачте, пане. Я хвора людина.
    ... А ви народились у Калмицькій АеРеСеР?
    Теж вибачте,.. сер.

    Попльовуючи у носовичок і язика витираючи,
    викрикнув з болем Євген Геннадійович
    – Я хочу порівну поділити квартиру!
    – Ха!
    Цей самонадійний тип десь віднайшов сокиру,
    не дав спати, півночі б’ючись у двері,
    хотів мені голову відсікти.
    Якщо треба, – я можу на Біблії присягти...

    Суддя:
    – Якщо ваші слова матимуть затвердження письмове
    з боку свідків, тоді не може бути й мови, –
    справа повернеться у бік кримінальний,
    бо це вчинок, Євгене Геннадійовичу,
    надто аморальний".

    – Та невже ви не бачите, що це за птиця?! –
    підскочив старий:
    Ми ж щастя з нею вдоювали по самі вінця,
    вогнем воно гори!

    Яка, до біса, сокира?!
    У неї галюцинації!
    Я хочу розміняти квартиру
    і померти в ізоляції.

    Він припав до стільця, млостю обтікши,
    а вона промовила ще тихіше:
    – Бачте, я за фахом – фізик,
    і в нас є таке поняття – "іонізатор".
    Цей тип – електризує довкілля,
    створює для життя ризик.
    Я живу в окупованій квартирі,
    де цей націоналізатор
    розпоряджається успадкованим мною майном
    і збирається передати його державі.
    Якби він знав, скільки моїм батькам коштувало воно.
    Два хрести в Елісті́ в огорожі іржавій...

    І швидкими руками з вивернутими пальцями
    вона дістала з сумочки фотокартку:
    – Женя. Онук мій. Загинув на війні з афганцями.
    Єдиний спадкоємець нашого достатку.

    Дід поблід. Стара трималася:
    – Ось таке з нами сталося.
    Дочка́ на себе наклала руки,
    втративши сина, одненького мого внука.
    І цей дурачина – усьому причина.
    Благословив дитину в чужу-чужанину.

    – Хто ж міг знати?.. –
    І старий вийшов із кімнати.

    – Хай іде, –
    від цих слів вона літ на сорок помолоділа. –
    Хай іде. Я давно цього хотіла.

    Суддя папери складав у стіл.
    А вона сиділа,
    і папір шелестів.

    – З нього був колись пречудовий хлопчина.
    Ми з батьком були на засланні в Елі́сті.
    У степу, в перевеслах накошеної чини,
    я знайшла його очі сонливо імлисті...
    Однак, у мене спина ниє від пересиджування.
    Пане суддя, закінчуйте це безґлузде досліджування.

    Вона підвелася. Суддя довів її до дверей:
    – Анфісо Афанасіївно,
    державу цікавить ваш музей.
    Там є безцінні ікони, рукописи, документів сила!

    – Не хвилюйтесь.
    Я як зранку виходила – квартиру підпалила...

    Я не можу робити на державу покладання,
    яка відбирає у мене останнє.

    Суддя:
    – Але ж про це писатимуть центральні ґазети.
    Що казатимуть люди,
    дивлячись на ваші портрети?

    – Я впоралася з власним майном.
    Імені не приховую.
    Хай проклинають. І перераховують.

    Се-ер, я – добровільно потопаюча
    і не потребую рятунку від вимираючих.

    Двері рипнули.
    Суддя мав вибирати:
    або спалити все,
    або вмирати.

    15–17 січня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 49–53"


  10. Тамара Швець - [ 2019.09.12 07:16 ]
    Джерело сил...
    Джерело сил,
    ЗАКЛАДЕНО В КОЖНОМУ,
    ВІДКРИТИ, ЗБЕРЕГТИ,
    НАЛАГОДИТИ ВАЖЛИВО,
    ПОВНОЦІННИМ ЖИТТЯМ ЖИТИ.
    НЕ СКИГЛИТИ, НЕ ЖАЛІТИСЯ, НЕ СУДИТИ,
    ДЛЯ ВАЖЛИВИХ І ПОРЯДНИХ СПРАВ,
    ЗДОРОВ’Я, СИЛЫ ЗБЕГТИ.
    ДЖЕРЕЛО СИЛ НЕ ЗСЯКНЕ,
    КОЛИ ТИ БАЧИШ ЦІЛЬ,
    МРІЄШ, БУДУЕШ ПЛАНИ,
    ЙДЕШ ВПЕРЕД І ДОСЯГАЕШ,
    ВСЬОГО ТОГО , ЧОГО БЕЗ НАПОЛЕГЛИВОСТІ,
    НІКОЛИ Б НЕ ДОСТЯГ…
    13.07.17 (написані в лікарні)
    На фото – мій малюнок.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Тамара Швець - [ 2019.09.12 07:01 ]
    ДОСИТЬ ВСІМ...
    ДОСИТЬ ВСІМ МІСЦЯ НА ЗЕМЛІ,
    НАВІЩО ТОДІ ВОРОЖНЕЧА, поділ, ОГОРОЖІ І КОРДОНИ,
    КОГО БОЯТЬСЯ ЛЮДИ, ЯК НЕ САМИХ СЕБЕ,
    ЯКИЙ прийдешнім поколінням слід залишимо,
    З паркани, решітками НА КОЖНІМ КІЛОМЕТРІ.

    ДОСИТЬ ВСІМ СОНЦЯ І ВОДИ,
    Зігріти, напоїти ЗЕМЛЮ І ЛЮДЕЙ,
    ЗЕМЛЯ У ВІДПОВІДЬ плодами НАС наситить.

    ДОСИТЬ ВСІМ ЇЖІ,
    БЛАГ МАТЕРІАЛЬНИХ,
    НАБАГАТО БІЛЬШЕ,НІЖ
    ПОТРІБНО ЛЮДЯМ НА ЗЕМЛІ,
    ЩОБ ПОЇСТИ, одягнутися,
    ОБЛАШТУВАТИ ПОБУТ.

    ДОСИТЬ розборок і ВОРОЖНЕЧІ,
    Нерозуміння, заздрості, образ і злості,
    ВИХОДИТЬ,від достатку МИ СТАЛИ
    НАБАГАТО байдужіше, черствіше,
    АДЖЕ СТІЛЬКИ БАГАТО ЦІКАВИХ СПРАВ,
    НА ЩО МОЖНА ВИТРАТИТИ ЖИТТЯ СВОЄ.,


    ДОСИТЬ ВСІМ ЗІРОК
    ЩОБ ВІДКРИТИ ДЛЯ КОЖНОГО СВОЮ,
    Нею милуватися
    ПІСЛЯ ТРУДОВОГО ДНЯ,
    З цікавістю вдивляючись
    На безмежне, усіяне зірками НЕБО ...
    30.06.17 (написані в лікарні)
    На фото – мій малюнок.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2019.09.12 07:42 ]
    * * *
    Гіркота вітрів осінніх,
    На лелечому крилі,
    Віддалилась безгомінно,
    З похололої землі.
    Лиш зостався запах диму
    Біля повного хліва
    І не складені у рими
    Ненаписані слова…
    11.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.12 03:05 ]
    Два сонця
    Боюсь любові я твоєї –
    Які великі в неї крила!
    Щоб коло сонця в апогеї
    Ти їх собі не попалила.

    Я - джерело твого кохання,
    І джерело твого натхнення,
    Які од вечора й до рання
    Діяння будять дерзновенні.

    Не вірю й досі я - чи сон це?
    На відстані обійми чую.
    Для мене й ти сама – як сонце,
    До котрого увись лечу я.

    Два сонця у кохання небі,
    Глибокому, як води Нілу,
    Зійшлися, мов лебідка й лебідь –
    Любові пристрасть запалили!

    В одне злилися вже, о світе,
    Ти не згориш од нього, вірю.
    Воно тобі любов`ю світить
    У дні веселі й будні сірі.

    12 вересня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)'



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  14. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.11 21:21 ]
    Життєва метушня
    Золото, просинь усміхнена осінь
    щедро дарує усім навкруги.
    Зніяковіло пробачення просить:
    Щодо птахів, котрі в теплі краї

    Змушені знов відлітати наразі,
    Саме туди, де нема холодів.
    Можна позаздрити їх рівновазі.
    Сумно, ще й досі вчувається спів!

    Настрої змішані: холод та спека.
    Інколи змінять потреби душі!
    Втратити людяність є небезпека.
    Треба позбавитись від метушні,
    Може зарадять у цьому вірші?!!!

    09.09.2019
    © Copyright: Виктория 75, 2019
    Свидетельство о публикации №119090908948


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.11 21:45 ]
    Карантинний автор діє
    Шановний пане Ляшкевичу, то Сушко відправлений у карантин? Відлучений від сайту на місяць? Напівміри лише наснажують упирячу натуру. Ви триматимете Сушка на сайті - щоб привертати увагу до тліючого ресурсу? Віршики такого штибу вам любі-милі? Непоясненна байдужість чи поблажливість.

    http://maysterni.com/user.php?id=8524

    Друга сторінка автора діє.

    Ви ж вчора написали: автора на місяць у карантин.
    З іншої сторінки публікує одноманітну маячню. Сам оцінки собі ставив, продовжує деструктивну діяльність.

    Сушко не та персона, що прикрасить собою поетичний сайт. Неохайний суперплодючий римувальник без самокритики, якого захвалили аматори на якихось псевдопоетичних сторінках фейсбука.
    Про неохайність та надмірну активність - кілька текстів на добу - писав неодноразово йому Юрій Сидоров.

    "Випивши браги..." заливає сайт віршами такого гатунку. Не має інших турбот, крім докучати комусь. Чи втратив здоровий-тверезий глузд і естетичні орієнтири, чи не мав їх. Вульгарщина.

    Межі допустимого не перейдені? Це поезія? Для вас це нормальна публікація?
    Одну сьогодні видалили, приносить таку саму.

    http://maysterni.com/publication.php?id=141416
    http://maysterni.com/publication.php?id=141407

    Ось Ви писали сьогодні
    Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-09-11 16:28:45 ]

    Адміністрація ПМ не підтримує на своїх шпальтах таких образливих рядків, як щодо конкретних осіб, так і щодо, опосередковано, поезії в цілому.
    І так , як проблема досить важка, то на місяць відносимо її автора в карантин.
    Тут не повинно бути жодних взаємних образ, просто реакція на ту чи ту дію.

    Так, без сумніву, потрібно робити в кожному разі, при появі схожих публікацій, бо це не діло...
    ......

    Проблема важка? Невже важко дати відсіч образнику, нечемі, нахабі? Поясніть правила перебування на сайті. Ви ж розумієтеся на поезії.
    Звісно, це не діло: заходить читач на Ваш сайт і читає, бо анонсується, маячню Сушка. Надія Тарасюк, прийшовши на ПМ, зауважувала вульгарщину на головній. Хто нас чув?
    Галантними, сміливими чоловікам у віршах бути легко, а в житті?
    Принишкнути, як дехто, забитися у шпару, я не хочу. Не той заміс.

    То відправте в карантин обидві сторінки, він же насміхається з нашого небажання читати таке на поетичному сайті.

    Як же треба не шанувати себе, щоб модератор заблокував, лізти з іншої з таким продуктом...наче пес крізь тин!

    Прочитала щойно, Чорногуз співчуває Сушкові, що того заблокував модератор.
    Сам же просив узимку забанити пасквілянта! Писав гнівне звернення, ображався, дивувався, чому всі мовчать, аргументував необхідність відлучити Сушка від ПМ. Жалкував, що привів сюди друзяку, той гнобить його і виживає з ПМ талановитих. Пішла Юлія Стиркіна, бо Сушко вижив, мене згадував, як таку, що допомагала Сушкові, а той віддячив, заливши стежку нечистотами.
    Назвав "обісцюшком" Чорногуз Сушка, гримів на сайті фільм-бойовик ще той, ми змушені були споглядати їхні драчки.

    Абсурдність цієї ситуації - двоє дядьків зрілого віку, які гризлися на сайті взимку, Чорногуз волав до громади, бо його цькував Сушко, наче примирилися, і на заваді я. Бо сильніша, креативніша, не з підлесних аматорів.
    Якісь інтриги мені приписує Чорногуз, наче ці двоє друзяк мені важливі чи цікаві. Нічого, крім зневаги за псування нервів та наговори, до них не відчуваю.
    Гаяти часу на оцю беліберду не хочу!
    Сушко стрибає з пасквілями, піариться на моєму імені і ганьбить себе. Де гамівна сорочка на сайті?
    Щодня нова порція віршової нарізки. Вражений вірусом помсти, бо я назвала віршоробом, графоманом.
    Так і Чорногуз не раз так писав на друзяку. Різко, навіть проклинав його за пасквілі на свою адресу.
    Я не розумію доцільності тримати на поетичному сайті сторінки такого автора.
    Зійду я з палуби ПМ я, знайде іншу особу - упиряка хоче енергії.
    Враження, що Сушко хоче сайт нівелювати, бо такі дії-публікації - проти поезії, модератора, заблоковано сторінку - виливає цебро лайна з іншої.
    Нагадайте правила перебування на ресурсі, очистіть сайт, якщо він Вам дорогий.
    Витрачати енергію на зубоскалів-упирів та деструктивних не хочу. Не моя це естетика - воювати з моськами, клонами, перевертнями.
    Кого привабить сайт, де немає модерації та поваги до високої поезії, зате вільно графоманам, аматорам, яких неможливо навчити... Знахабнілі, вони нападають на тих, хто намагався підростити їх.

    "Аматор ніколи не перевірить свій вірш на лексичні, граматичні помилки. Аматора неможливо ніколи поправити і чомусь навчити. І вже точно в аматора неможливо нічому навчитися самому. Ще би, бляха, відчуття смаку мали, а то вічно напишуть щось рагульське, а виправдовуються, що, мовляв, то "від щирого серця". Аматори, аматори, аматори.... Тьху на вас!" - написав на ФБ С.Запоржанин.

    Долучаюся до таких слів.
    Сторінку закрила, з ресурсу пішла, це не та майстерня, де господарює Поезія.










    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  16. Ольга Паучек - [ 2019.09.11 15:56 ]
    ***
    А листя, як сльози,
    Спадають додолу -
    Прощається вишня
    З життям до весни
    Не вміє, сердешна,
    Жалітись на долю,
    Порине самотньо
    У райдужні сни.

    Ох, як же далеко
    Той подих весняний,
    Той промінь світанку
    І місячний щем...
    Тихенько спадають
    Листочки додолу -
    Заплакала вишня
    Осіннім дощем.

    11.09.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.09.11 13:34 ]
    У осінь я закохана
    Всі люблять весну сонячну й квітучу
    І літечка барвистий натюрморт,
    Хтось білосніжну зиму бачить хоче,
    У неї ж стільки див є і красот.

    А я закохана у осінь багрянисту,
    Тоді ж бо і з"явилася на світ,
    Як журавлі летіли в небі чистім,
    На землю кинувши прощальний свій привіт.

    Стара верба листочки в воду ронить,
    Вони пливуть, мов човники малі.
    Пора осіння надиха на творчість,
    Віршінароджуються в серденьку моїм.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Іван Потьомкін - [ 2019.09.11 13:08 ]
    Ліки од апатії
    Найкращі ліки од апатії -
    Дістать граблі та ще лопату
    І заходитися згрібати
    Опале листя. Грядку скопати
    Під нові деревця й кущі...
    Мов перукар, взяти мерщій
    Великі ножиці садові,
    Аби звільнить од сухостою
    Крону. Зробить її, немов корону.
    ...Корисні ліки ці й дешеві.
    То ж поки при здоров’ї ще ви,
    Беріться за граблі й лопату,
    Щоб назавжди забути про апатію.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  19. Сергій Губерначук - [ 2019.09.11 11:28 ]
    Тим, хто любить читати вірші…
    Тим, хто любить читати вірші,
    надто ласий до вихилясів,
    раджу Гессе, Превера, Ніцше,
    будь-кого хоч з яких пасьянсів…

    Тим, хто любить читати тишу,
    хто мовчить, хто людей не будить,
    думку Божу знайти простіше…
    Без людей Любов їх людить…

    А таким вже, як я, найтяжче,
    не сподвигне ні Бог, ні Ніцше…
    Бо пишу! Отаке ледащо!
    А ви просто читайте вірші!

    27 вересня 2016 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 251"


  20. Олександр Сушко - [ 2019.09.11 10:48 ]
    Бережи


    Поклон одважую поштиво,
    Цілую любій кисть руки.
    Ця жінка - квітка! Справжнє диво!
    Юначих мрій вогонь жаркий.

    Блищить затемнене свічадо,
    На таці келишок з вином.
    Розв'язаний на платті бантик
    Скрутився біля ніг в'юном.

    А ложе застеляє плахта,
    На ній - вусатий кіт-Баюн.
    А яблук стиглих груденята
    Заворушились у раю.

    Схиливсь над небом. Лона абрис
    Спиняє подих, зорі, час.
    І де б не був - туди вертаюсь
    Тантричний танцювати вальс.

    Опісля бурі - спокій, тиша,
    Ерот крутнув козацький вус.
    Вгортаю жінку в радість ніжно,
    Зітхає щастям наш союз.

    Цей світ прекрасний і казковий!
    Кохана - тільки бережи
    Фантасмагорію любові
    В чарунках власої душі.

    11.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Володимир Бойко - [ 2019.09.11 10:28 ]
    * * *
    Ми добра наїлися чимало –
    Порошенки крали, як могли,
    Гройсмани тарифи піднімали,
    Аби ми щасливими були.

    Надивились – от би ще й пожити
    В ріднім краї – не на чужині.
    І додому щоб вернулись діти,
    Що в світах. І ті, що на війні.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  22. Юрій Сидорів - [ 2019.09.11 10:10 ]
    Отаке
    Прагматизму цупке лихоліття,
    Доброчинності мертве піке.
    Ні плеча не підставить, ні ліктя
    Абсолютно ніхто. Нелегке
    Існування у творчому світі -
    Відчувається певний синдром.
    Остаточно кордони розмиті
    Між байдужістю, злом і добром.

    Що робити? Знайоме питання.
    І воно не одне взагалі.
    З усіма прокидаюся зрання -
    І спішу на поклон - до землі.

    Не в куток - до ікон і лампади.
    Не побачить мене і йо-туб.
    До землі! Віртуальні принади,
    Відречуся від вас навідруб.

    Хай вирує страшне лихоліття,
    Що завгодно впадає в піке.
    Ні плеча не чекаю, ні ліктя.
    Все чиєсь - як чуже й нетривке.
    Отаке...



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (8)


  23. Любов Бенедишин - [ 2019.09.11 10:05 ]
    Біль
    Залиш ображену і злу мене!
    Надій кореневище
    пиляю:
    біль аортним струменем –
    зі спогадів, живих ще.

    А там, за болем –
    небо спокою
    і задзеркалля раю…
    Не зачіпай мене, допоки я
    цю муку відрізаю.

    11.09.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.11 09:18 ]
    Буде просвітлення!
    Серед нікнеймищ та клонів,
    у павутинні ідей,
    зблискують перли солоні.
    Данка немає ніде.

    Стопи колов, артистично
    людям освітлював путь.
    Бджоли злетіли за Ічню.
    Гречку статисти гребуть.

    Все, як завжди, - у театрі.
    Пише сценарій пастух.
    Міми клюють Клеопатру.
    Взір українця потух.

    Звісно, не треба мінору.
    Ріжеться диня "Амал".
    Буде просвітлення, sorry,
    мир і новий п'єдестал.


    По сну

    1

    Боролася з мишею, гадами...
    Горіли болото і ліс.
    Люблю, ще надіюся, радую.
    Козацький у Майї заміс.

    2

    Над буднями - сад мій серпневий,
    У вежу не зайде брудний.
    Обдерли пілястри два деви.
    ...це сон...
    Сильна музо, дзвени!

    3

    Ось візьмемо перли і віяло.
    Картин понавішує муж.
    О, скільки тут прихвоснів діяло.
    А знову ошатно довкруж.


    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  25. Віктор Кучерук - [ 2019.09.11 06:11 ]
    * * *
    Г. С…
    Відболіло нарешті… Відплакалось…
    Відпустило з біди кабали…
    Час позначив шумливими знаками
    Шлях забутий до світла з імли.
    Наче проліски, сонячні промені
    Проростають із товщі хмарин
    І теплом угамовують споминів
    Нерозривний і болісний плин.
    Ллється радість безмежною ніжністю
    Прозрівань і шукань, і надій, –
    Серце чуйне уже розманіжилось
    Від струміння лиш добрих подій.
    Вже виразно і чується, й бачиться
    Щастя жданого бажаний світ –
    Доленосних, коханням збагачених
    І натхненням наповнених літ.
    10.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  26. Матвій Смірнов - [ 2019.09.11 01:49 ]
    * * *
    - Ні віслюка, ні жінки, ні вола,
    Ані раба, ані своєї хати
    Не має мій сусід. Лише стигмати
    На кистях рук та посеред чола.

    Ви скажете: стигмати на чолі?
    Це ж ніби трохи неортодоксально?
    Та ні - це він у молитовній залі
    Натер собі на лобі мозолі.

    Він - праведник. У темряві ночей
    Його душа наповнюється віри
    І можна чути звук його сокири -
    Це він будує човен, чи ковчег.

    Смішний нікчема - мозолястий лоб...
    Його б ентузіазм на щось корисне,
    Все стукає, шумить - немов навмисне,
    Ішов би звідси...
    - А якщо потоп?


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  27. Надія Тарасюк - [ 2019.09.10 21:35 ]
    * * *
    День осінній —
    вінтажний ноктюрн.
    Із украпленням
    джазу та року,
    де обставини —
    річ от-кутюр…
    Міс валторна
    хрипить ненароком.
    Хризантеми
    квіток табунець,
    шлейфом росяним
    на́строю ноти…
    Мітка-осінь —
    тотем-посланець:
    оправдовує
    поглядів дотик.
    Мрій знемогою
    повниться мить,
    як зі світочем
    зустрічі схожі.
    …День осінній
    засмачно звучить,
    щоб ховатися
    в сутінків ложе.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  28. Тетяна Левицька - [ 2019.09.10 18:37 ]
    Пробач
    Здавалося цей біль не проковтнути,
    та сильний той, хто квітне чебрецем.
    Хоч осінь навіває серцю смути -
    все буде добре, треба вірить в це!

    Мабуть, ще не очікували зливи,
    головоломки рішення складне.
    Та знову пишуть небеса курсивом
    скрижалі вічності - все промайне.

    Тримайся, ще не втрачено віднині
    надії, віри і любові дух.
    Плекали буревії та в ожині,
    так несподівано враз вітер вщух.

    Не відкладай пробачення  на завтра,
    добра, покути і молитви плач.
    Життя вулкан - дотліє наче ватра
    й прощати буде нікого. Пробач!

    2019р






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Люба Світанок - [ 2019.09.10 16:38 ]
    Дякую за все...
    Я дякую Тобі, мій Боже,
    За теплі дні і непогожі.
    За те, що їх було без ліку,
    Що не цураюсь свого віку.
    За успіхи і за падіння,
    За сліпоту і за прозріння.
    За мить безсилля і за силу
    Злетіти знов, здійнявши крила.
    За сірі будні й кольорові,
    За біль душі і правду в слові.
    За гостре почуття провини
    Й за те, що в чомусь я не винна.
    За рій думок і мрії клином,
    За щастя доньки, радість сина.
    За те, що поруч сильні руки,
    За зустрічі після розлуки.
    За те, що можу ще кохати,
    І ще жива й здорова мати.
    Що все життя - то шлях мій хресний,
    І до мети іду я чесно.
    Що за душею зла не маю
    І віри в серці не втрачаю.
    За те, що разом зі стремлінням
    Ти дарував мені терпіння.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Сушко - [ 2019.09.10 15:28 ]
    Неправда?
    Влада як влада - і бреше, і краде в пітьмі,
    Плямкають звично ротами реформ глашатаї.
    Пупси усілись на трони, а ти не зумів,
    Топчуть кліврети замурзані поле ордалій.

    Ще і не гавкав на владу, а вже завинив,
    Дулю в кишені кручу.- і яка з цього користь?
    Мойші клепають монети на кришці труни -
    Чуєш, я плаче під віком спаплюжена совість?

    З бевзя громада зробила у салі туза
    І натягнула на пейса корону іржаву.
    А із вітрини вуджена пахтить ковбаса -
    Ось вона - справжня ціна за вкраїнську державу.

    Дешево Крим сатана у паяца купив,
    Вбивці народу мого - в орденах, аксельбантах...
    Йдуть офіцери у тил із донецьких степів:
    Війни закінчено. Партію виграла зрада.

    10.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2019.09.10 13:29 ]
    Не називай цей край Вітчизною

    Якщо не знаєш до пуття,
    Що квітне і росте,
    Вистукує, висвистує і тьохкає довкола,
    Не садовив, не доглядав, не вболівав,
    А тільки багатів і обкрадав, і зневажав,-
    Не називай цей край Вітчизною ніколи.
    Якщо прадідівською піснею не просльозивсь,
    Не в серце вклав історію, а залишив у школі,
    На суржик дар материнський перевів,
    За блага на сусідську мову перейти готовий,-
    Не називай цей край Вітчизною ніколи.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  32. Сергій Губерначук - [ 2019.09.10 11:46 ]
    Вітер
    Колихай мене, вітре, на крилах своїх,
    на печальних і радісних витоках з лих,
    зі святкі́в, з одкровень, од пісень до пісень
    на човні́, що пливе після ночі на день!

    Розчеши мої коси, щоб їх не було.
    Висій сім’ям пророслим у давнє село.
    Змилуй, вітре, усі ці скажені думки,
    зажени їх в макитру й спали на віки́.

    А пото́му з лісів, од Карпат на поля,
    принеси мене, вітре, новим немовлям!

    13 квітня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 230"


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.10 11:08 ]
    Між рож
    1

    Людву оглянеш, та й у ліс -
    там ще пташино.
    Індійський слон продав заміс,
    а круки - шину.

    І всюди ринки та моря -
    пивні, зелені.
    Проєкти-нью на якорях,
    човни - по Сені...

    Набридло хлопцям у селі,
    пішли стріляти.
    У шанцях воля - при землі,
    злоба між вати...

    "Люби, жалій, воюй, помри..." -
    шепоче діва
    у вишиванці, край нори,
    під славні-співи...

    Калину стиглу обірву,
    бо як без неї...
    Душа не тоне, на плаву.
    Течуть єлеї.

    2

    Сценарій пишеться, між рож
    шукай опори.
    Баласти викинь чи примнож.
    Ми всі - актори.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Ігор Деркач - [ 2019.09.10 09:20 ]
    Оглашенним і собі
    ***
    Мені то що? Пишу і не читаю.
    Я чукча із Якутії Китаю.
    І це серйозно, а не жартома...
    На те і графоманія. Вітаю!

    ***
    І у піїта є свої фанати,
    які читають мелоси і чати.
    Але немає того читача,
    який уміє істину читати.

    ***
    Не досягаю я до Спілки члена –
    таємне оминаю і зелене.
    Інверсією граються усі,
    аби було не так як є у мене.

    ***
    Рятуй мене, мелодіє моя.
    Була моєю, стала нічия.
    Кохання читача не надихає
    як надихає соло бугая.

    ***
    На сайті казанови не усі,
    та іноді почкуються, мерсі,
    і невідомо, що тоді чекати,
    чи сюр, чи епітафію красі.

    ***
    Не полишає неофіта мрія
    десь записати, що і він – месія,
    якщо не гуру із роси й води.
    Та умирає і його надія.

    ***
    Чи рубаї, чи рубої – не знаю.
    На хоку хайку іноді міняю.
    Затюканий майстрами у низи,
    закручую гайки, іржу пиляю.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  35. Віктор Кучерук - [ 2019.09.10 07:06 ]
    * * *


    Г. С...
    Зберу в єдине відчуття
    Усі солодкі та солоні, -
    Люблю тебе, немов життя
    За мить цілісіньку до скону.
    Люблю тебе без каяття
    За кожен крок і всякий вчинок, -
    За те, що йдеш без вороття
    На глум рідні і друзів кпини.
    Люблю без страху забуття
    І жаху болісної згуби, -
    Люблю за те, що без пуття
    Мене, закоханого, любиш...
    09.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.09.10 05:57 ]
    Час
    Кучері стали аж білими,
    В дзеркалі брат - сивий лунь.
    Ні, не махнути вже крилами
    І не вернутися в юнь.

    Доста хвалебності марної,
    Одягу від кутюр'є.
    Тільки долоні коханої
    Серденько гріють моє.

    Тепло в раю під одежами,
    Жив би тут вічність ще й вік.
    Злиться марнота буденщини,
    Милу штовхає у бік.

    Пам'ять осонцюють спомини,
    Перший чуттєвості клінч...
    Нині ж - зціловую втомлені
    Зморшки у кутиках віч.

    Осінь у охру обарвилась,
    З неба холодні струмки...
    Коси висріблює паморозь
    Подихом Лети-ріки.

    09.09.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  37. Вікторія Лимарівна - [ 2019.09.09 22:32 ]
    Погляд осенi
    Поглядом похмурим осінь
    Заглядає у вікно.
    Знову щиро перепросить,
    Що холодне волокно

    Ген розкинула повсюди.
    Вранішній густий туман…
    Інколи сумують люди:
    Депресивний мають стан.

    Дощ підкреслює напругу.
    Настрій зіпсувався геть.
    Лиш надія є, що тугу
    Віршем висвітлить поет.

    09.09.2019
    Свидетельство о публикации №119090908367


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  38. Петро Скоропис - [ 2019.09.09 15:17 ]
    З Іосіфа Бродського. Елегія
    Моя ти подруго, шинок все той же.
    І патос у непотребі на стінах,
    і цінники. Не ліпше і вино?
    Гадаю, ні; не ліпше і не гірше.
    Проґрес відсутній. І гаразд, що так.

    Пілот поштових ліній глушить сам
    горілку, ніби янгол грішний. Скрипки
    у незабутнім спомині бентежать
    мені уяву досі. У вікні
    маячать білі, як у цнот, покрівлі,
    і дзвін усе гуде. І гусне мла.

    Чому лукавиш? І чому мій слух
    ні лжі не дочува уже, ні правди,
    а вимагає зовсім інших слів,
    невíдомих тобі – глухих, чужих,
    але ніяк інакше не вимовних,
    окрім як досі, голосом твоїм.


    ---------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.09 15:37 ]
    Троянда кохання


    Ці уривки небесної вати
    Розірвало проміння ясне.
    Може досить уже сумувати?
    Обійми, моя люба, мене!

    Нам здавалося, небо не хоче
    Наших зустрічей більше уже...
    Та чому ж у цю ніч так охоче
    Розсипа зір манливе драже?!

    Одійшли мов небеснії води
    У цей ніжний, задумливий час.
    Місяць, наче дитя насолоди
    Народився і світить для нас.

    І в далеку дорогу відчалить
    Човен той, що сумне нам несе.
    І зів'ялі гвоздики печалі
    Забере із веселих осель.

    І засяє нам двом аж до рання
    Найпрекрасніша квітка оця -
    Чарівлива троянда кохання,
    Що не в'яне ніколи в серцях!


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  40. Ігор Деркач - [ 2019.09.09 14:19 ]
    Чартерні рубаї
    ***
    Чекаємо на місію Ереба
    і на месію з манною із неба.
    А на умі усе одно одне –
    усе, що є – собі і ради себе.

    ***
    Партії ніякої немає.
    Те, що є, не обіцяє раю.
    Поки обіймаються куми,
    не повірю у свободу краю.

    ***
    Ми любимо і волю, і дідизну,
    і націю за неминучу тризну.
    Якщо патріотизму не було,
    то де його узяти – за Вітчизну?

    ***
    На Рашії і людоїда знають,
    і апетити до і після чаю.
    Бо лідерами не самі стають,
    а їх лакеї їхні обирають.

    ***
    Фанатики космічної ідеї
    усе ті самі юди-фарисеї.
    Об’єднуємо неділиму Русь,
    та українофобу – зась до неї.

    ***
    Іще літає чартер на Росію,
    де іноді пакуються злодії,
    бо є утаємничена мета,
    яка оберігає лиходія.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.09.09 12:10 ]
    Самість
    1

    Макарони - на вуха - зі слоїка "Вчора",
    Курс на поле, де хитрі гравчині, базіки.
    Ще буває - насниться осонцене море.
    За вікном чорнобривців озеречка, ріки.

    Возведуть у герої суддю й терориста,
    із бандита скульптуру виліплює дока.
    Я не знаю, до кого причалю - ще чиста.
    Хилитається планка - міцненька, висока.

    В цих отарах так тісно, що хочеться неба,
    обрізають брелоки на сумочці музи.
    І щодня пропонується вигадка-ребус,
    і згинаються соняхи, гіпотенузи.

    Роззираюся, щастя шукаю - левиця.
    Так пахтію, що морщиться білочка: "Досить.."..
    Залишили б у спокої лисоньки ниці.
    Блискотять мої гострі шліфовані коси.

    2

    Лицемір'я, шакалів та змій вихиляси.
    На талантів огризки жбурляють ворони.
    Я іду по калюжах невдяччя-малясу.
    А хотіла болідом осяяти гони.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Сергій Губерначук - [ 2019.09.09 11:56 ]
    Тихий терем
    По черзі зупинялися годинники
    у теремі, де мешкали годинники,
    дубові й позолочені годинники,
    гранітні й електронні, теж годинники,
    мініатюрні і масштабні, теж годинники,
    пісочні, сонячні і зоряні годинники,
    і африканські, й австралійські, всі годинники,
    усі, що йшли, – спинялися годинники.

    Той, хто ладнав пружини, стрілки, маятник,
    оздоблення, частини, корпус, маятник,
    склив, фарбував, метався, ніби маятник,
    той жив у теремі, в кінцях якого маятник,
    важкий, бетоннотонний точний маятник,
    з яким погодив майстер кожний маятник,
    і сам потрапив під удар, під маятник,
    той, хто ладнав годинниковий маятник.

    Тік-таки, стуки, гуки, крики, дзвоники,
    перкусії, зозулі, шумові ефекти, дзвоники,
    немов на фабриці перед закінченням роботи – дзвоники,
    немов верстати втомлені, вщухали дзвоники,
    по о́дному, по черзі глухли дзвоники,
    як осінь глухне в лісі – глухли дзвоники,
    останній час на циферблатах фіксували дзвоники:
    то молоточком мертвий майстер бив у мертві дзвоники.

    27–28 червня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 103"


  43. Олена Лоза - [ 2019.09.09 10:20 ]
    Вальс пам'яті
    Схилим доземно древка своїх знамен.
    Матінко-земле, скільки в тобі Імен!
    Писані кров'ю звитки твоїх доріг,
    Мужністю й болем тих, хто у тебе ліг.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!

    Схилимо голови там, де дорожній пил
    Порохом пахне на свіжих рядках могил,
    Перед стражданням тих, хто живцем горів,
    Перед чеканням змучених матерів.
    Приспів:
    Аж до останку
    Тримаймося пліч-о-пліч
    Перед світанком,
    У найтемнішу ніч,
    В пам'ять про тих,
    Хто тілом від куль прикрив,
    В пам'ять про сотні
    Вбитих твоїх синів!
    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  44. Любов Бенедишин - [ 2019.09.09 09:25 ]
    Тут...
    Тут все навиворіт, невлад.
    Сміється з істини омана.
    Де креслив Ти для світу плани –
    Роздолля сумнівів і зрад.

    Тут горя, Боже, через край.
    Час дихає злобою… Війни…
    Прийми мене в Свої обійми
    І вже повік не відпускай!

    09.09.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Микола Соболь - [ 2019.09.09 07:28 ]
    Доля
    І
    «Я радію тобою дитино.»
    За вікном йде рясний снігопад.
    Ще ім’я не підібране сину
    В білих стінах родильних палат.
    Сном блаженним посни, породілле,
    З козаком тебе – мати свята!
    Бог нехай чадо щастям наділе
    І по долі не стелить сльота…
    Будуть радощі, сльози, тривоги
    Недалеко уже первоцвіт.
    Піде син за батьківські пороги
    У безмежжя своїх юних літ…

    Наливалися соками вишні,
    Зеленіли довкола сади
    Розкажи мені, Боже Всевишній,
    Чом велів Ти йому відцвісти?
    ІІ
    Ця вирва долі зрощує Героїв.
    Не кожному осилити політ.
    Одні вкладуть у руки інших зброю.
    Поллється кров. Лишаючи сиріт.

    За кіптявою не побачиш сонця.
    Тьмяніє степ. Летовище мовчить.
    Сталева птаха схоронила хлопців…
    Війна зжирає душі в одну мить.
    18.06.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Серго Сокольник - [ 2019.09.09 00:04 ]
    Пазли кохання
    Ми здобували кохання... Як злодій крамницю
    Пограбував, та розтринькав привласнені гроші.
    Поназбирали цю воду живильну у кошик,
    Тільки крізь стінки лилася на землю водиця.
    Термін кохання воліли повік зупинити,
    Ніби годинник, не цокав аби без упину.
    Щось накрутили не так, обірвали пружину-
    Стрілки кружляли, немов би космічні орбіти...
    Пазли у пазли неначе картинка складалась
    Долі кохання... Розвіяв світами їх вітер.
    Ми намагалися диво з тобою створити.
    Вийшло як завжди. Творили... Та дива не сталось.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св.№119090803551


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  47. Олександр Сушко - [ 2019.09.08 22:35 ]
    Справжня любов
    Нелегко тягнути кота за хвоста,
    Ще й муза гризе як піранья.
    Бо млявий сюжет і палітра бліда,
    А тема стандартна - кохання.

    То, може, сльозаве шкребеться дарма?
    Народець і так невеселий...
    Заляпує строфи чуттєвий дурман,
    Щоб хлипали чуйні мамзелі.

    Кохатися вміють лише на словах,
    Доходить до справи - пасують.
    Хай сайтик здригнеться від хтивого "Ах!",
    Венері Амур попозує.

    Любов платоніча - ні риба, ні м'я...,
    Читач без кінця позіхає.
    Перо у правиці годину помняв -
    Преамбули досі немає.

    В хорея пологи, а ямб не іде,
    Гекзаметр п'є оковиту.
    Пірнаю до жінки в персистий
    Едем,
    А ви про кохання пишіте.

    08.09.2019 р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Володимир Бойко - [ 2019.09.08 21:31 ]
    Фантасмагорія
    Я ніколи не крав,
    Злодіяк я у друзях не маю,
    Будь вони патріоти,
    Адепти високих ідей.
    Коли їхнього духу
    Не стане у нашому краї,
    Може манна із неба
    На голови нам упаде.

    А, можливо, й самі
    Подолаємо кодло несите,
    Обрубаємо руки
    Свербущі – до самих плечей.
    І, можливо, тоді
    Навчимося по совісті жити.
    І настануть часи,
    Що й у нас буде, як у людей.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  49. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2019.09.08 21:03 ]
    а дощу все немає
    а дощу все немає.
    ворожа пилюка влягалася спати.
    містом літає осінь.
    шука кандидатів
    на листопад.
    а падати так не хочеться.
    листя чіпляється в стебла,
    стебла ж, хоч боляче...
    стебла потерплять...
    бо яка не яка - родина.
    хтось прожив поряд літо,
    хтось більше вдивлявся в синє
    аж до відчаю
    небо.
    треба терпіти. треба -
    діти одного ж дерева...

    вечір сховав пилюку
    в обіймах ночі...
    може, дощ таки прийде?
    може, зурочить -
    і вона захворіє на свіжість?
    бризне сонцем?!

    яка ж бо хижість -
    вимагати бути когось не собою.
    навіть звичайну пилюку.

    біда бідою...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Федів - [ 2019.09.08 21:44 ]
    Прощання
    У позолоті осіннього листя –
    Риси прощальної церемонії,
    Павутиною чіпає обличчя,
    У повітрі Вівальді мелодії.
    Малює листя у долі спіралі,
    І у веселому танці літає,
    Гроно калини формує коралі,
    А сонячне сяйво ще зігріває.
    Вражає розкіш цієї події,
    Попадаю у епоху бароко,
    Надія малює обрії мрії,
    І риси нові уловлює око.
    Ось позолота поволі щезає,
    Це осінь нині на рік прощається,
    Аркуші календаря відриває,
    У букеті сухому ховається.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   1499