ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Панін
2020.02.19 18:57
Зелені схили, мала альтанка,
Де не зустріти кохання вже,
І таємницю побачень давніх
Альтанка вірно береже…

Дівча ласкаве, красуня мила,
Твій образ чистий - кохання цвіт,
Як ти світилась, як ти любила,

Козак Дума
2020.02.19 18:19
Яка стратегія, навчання де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де президент не може без шпаргалки...
Що, дочекалися покращення часів?!

Євген Федчук
2020.02.19 15:41
Яремо, Яремочко, що ж ти наробив,
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Чи тебе зродила справді Україна,
Отакого злого невдячного сина?
Як же ти на матір підняв свою руку,
Залишив по собі стогін, плач і муки?
Чи ж того хотіла твоя рідна мати
Щоб ім’ям

Вікторія Лимарівна
2020.02.19 14:08
З несамовитою швидкістю потяг,
не зупиняючись, мчиться вперед.
Брами йому відчиняють, ворота.
Тільки й бажає про зоряний злет.

Потяг час`у в неймовірному русі
лине в безмежність, зупинок нема.
Десь там, далекий перон його змусить

Королева Гір
2020.02.19 11:09
Прийду до тата, сяду на порозі
І все я розпитаю про життя,
За мене він в молитві і в тривозі.
Дорослий я, та для батьків – дитя.
Пройдуся залюбки батьківським садом,
Нап’юсь води з криниці досхочу,
Торкнуся до лози із виноградом,
Думками у дитинств

Сергій Губерначук
2020.02.19 11:06
На тих бульварах, де зима й сніги
давно розсілись по глибоких лавах,
де в темних ліхтарях нічні боги
використовують вогні у власних справах,
де зустріч неможлива ані з ким,
окрім єдиної супутниці – розлуки,
на тих бульварах я шукаю дім,
якого ном

Тетяна Левицька
2020.02.19 10:25
Без тепла у травні втішно -
плоду не рости.
Як смаку не знаєш вишні, 
то і не кортить.
Скільки вишняку довкола
зваблює вуста.
Кисло, солодко, розколеш -
кісточка пуста.

Олександр Сушко
2020.02.19 09:30
Сатири плуг, як масло правду оре,
Нявчить котом розрізаний апломб.
На пасовиську хмар поетів море,
І з ложкою не менше за столом.

Упроголодь любов така нервова,
Поезія - дешева, наче гріш.
Устав із ліжка - каша же готова!

Ярослав Чорногуз
2020.02.19 02:32
Днів осінніх, днів печальних
Загубилися сліди.
До моєї спочивальні
Ти усміхнена прийди.

І вростай у мене зрана,
Ніби квітка золота.
Хай розтуляться, мов рана,

Оксана Логоша
2020.02.18 22:47
Там,помежи хмарин,
Наче промінь надії-
Чистий аквамарин-
Боже небо синіє.

Поміж шалу юрби,
Де втопитися більш вірогідно,
Посміхнеться тобі

Олександр Панін
2020.02.18 21:35
Глибока філософія на мілині


Як для мореплавця важлива
лоція,
так само архіважливо
не діяти під емоціями…

Аліна Майстер
2020.02.18 20:42
Мы будем думать о своем -
О мимолетном, неизбежном.
А мимо пронесется мир
И упоительный, и нежный.
И страшный, буйный, как сирень.
Но в чьем-то смехе, чьем-то крике
Предстанет вдруг такой великий
И невожможный Судный день.

Козак Дума
2020.02.18 19:22
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
а на кожнім перехресті
світлофор висить вгорі.
Має гарні кольори,
та всього їх лише три:
жовто-, зелено- червоні –
майорять для дітвори.

Тетяна Роса
2020.02.18 16:52
Пітьма казала: «Не плач, дитино.
Углиб не видно. Ховай огидне
У серця прірву.
Я там незримо. Воно не зрине.
Воно зі мною неначе рідне.
Ніхто не вирве.
Розправиш крила – лети угору.
А ми у серці, на самім денці,

Світлана Майя Залізняк
2020.02.18 14:43
Не знаю - чи збирають письменники відгуки, я це роблю. Найцікавіші покажу, бо на цьому сайті - НЕ МИСЛИВЦІВ, РИБАЛОК ЧИ ГРИБНИКІВ, А ПОЕТИЧНОМУ - мені довелося за 9 років відчувати тролінг, початківцям пояснювати, чому я маю право зауважувати огріхи. Нин

Євген Федчук
2020.02.18 14:23
Світ мене ловив, та не спіймав.
Не схотів. Такий я не потрібний
Світові, де очі всім застлав
Полиск грошей золотих та срібних.
Все моє багатство – голова,
Палиця й торбина за плечима.
А ученість світу – то слова,
Мудрість визначається не ними.

Володимир Бойко
2020.02.18 13:48
Мовчить вгодована Європа,
Лишень подекуди бурчить,
Тимчасом Раша-Азіопа
Не оминає жодну мить
Аби урвати якнайбільше
З пожару вкрадений покров.
Про це колись напишуть вірші,
Але сьогодні ллється кров.

Олександр Сушко
2020.02.18 11:44
Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
Нерест у лірика! З вирію линуть птахи,
Буслик дзьобатий націливсь на жабку булькату.

Отже, весна. Сумніваєшся? Ну і дарма,
В кицьки линяє потроху ковтунисте руно.

Сергій Губерначук
2020.02.18 08:02
Тебе породили в Бедламі,
ти ріс у Бедламі, ти чах у Бедламі.
Ти бачив, як коси рвуть у Бедламі,
своє і твоє волосся рвуть,
свої і твої кістки заламують,
і сльози купують, і сміх продають
у Бедламі.

Микола Соболь
2020.02.18 07:01
Туманяться поміж лісів пари.
Води лугівка напилася вдоста.
Іще сніги біліють до пори,
Але земелька вже уваги просить.

До сходу сонця встане хлібороб.
У руки візьме прапрадіда рало
І пролунає світанкове: «Цоб…» –

Віктор Кучерук
2020.02.18 04:01
Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –
Котра дала тобі багато
Надій, натхнення і тепла.
Бо я, зістарений, вже знаю
І маю право говорить,
Що блискавиця не сіяє,
А лиш спалахує на мить…

Серго Сокольник
2020.02.17 23:04
Славослів"я звитяг...
Смерть героя - усім еталон.
- хто поверне життя,
Що в одвічноминуле пішло?..
...не повернуться зні-
жені таїни серцетепла,
Поцілунки рясні
На коханих дівочих тілах...

Олександр Сушко
2020.02.17 22:42
Не зогледівсь - промайнула осінь,
Через тиждень зиму вхопить грець.
Я ж люблю тебе, мов курка просо
Чи як січку тлустий кабанець.

Лине з неба музика органна,
Всотую душею кожен звук.
Бо живу лише одним коханням,

Володимир Бойко
2020.02.17 22:32
Мухи на стелі, як зорі на небі
Виснуть. Та мухи не мріють про вись.
Мухам для щастя багато не треба,
Досить їм того, що з'їли колись.

Не зазіхають на нашу свободу,
Не зловтішаються в бідах чужих.
Скромні трудяги, що завжди з народом –

Матвій Смірнов
2020.02.17 21:13
Напередодні двадцятого року - дощі,
У кабаку клієнти піднесено-п’яні -
Певно, з нагоди зимового сонцестояння.
На вішаку біля входу - мокрі плащі.

Бал-маскарад, караоке, вертеп, декаданс,
Пунш, ананас і танці like nobody’s watching,
Хочеш - до ран

Олександр Панін
2020.02.17 15:34
Вона стояла на сцені невеличкого зеленого театру. Перед нею колихався натовп, натовп розлюблених жінок… Зовсім молоденькі, молоді, середнього віку, літні.., усі вони зачаровано слухали. - Я кохала…Несамовито…Нестямно… А він – кохав, любив, р

Марія Дем'янюк
2020.02.17 14:53
І Небовиду Церква...Зоресвічі...
І сам Господь вдивляється у вічі
Й питає тихо: де ти був?
І шепотітимеш: Не знав. Блукав. Забув.

І перли покаяння на долівку.
Єпитрахиль убереже голівку.
Жадане світло омиває лиця -

Євген Федчук
2020.02.17 12:37
Буває часом , що лежу без сну
І думаю: чи стала я щаслива?
Чи мріялось колись, що досягну
Такої слави і такої сили?
Я - Роксолана. І моє ім’я
Відомо нині по усьому світу.
То може в славі маю щастя я ?
Не кожен мо

Сергій Губерначук
2020.02.17 11:20
Коли сніг мерехтів
з золотих обідків ліхтарів,
коли місяць, мов пані,
в тумані приховував наспані зморшки,
й хтось тремтів од морозу
чи, може, в жароті горів, –
я присів біля когось на лаву
погрітися трошки.

Олександр Сушко
2020.02.17 09:46
Ковдра є, подушка, тепла спальня,
Сам від сала,, наче колобок.
На війну не хочу (це похвально),
Ліпше пописати про любов.

Хай натхнення б'є ключем до неба,
Шал чуттєвий в серці виграє.
Кулю в лоба? Нє, мені не треба!

Тетяна Левицька
2020.02.17 08:51
Ішла до тебе все життя крізь сон,
пустельну спеку, зливу, хуртовину,
щоб мрію відшукати голубину
із пліч огуди скинути хітон,
серцями тріпотіти в унісон.

На станції осіньої пори,
в казкову таїну білет придбала.

Сонце Місяць
2020.02.17 01:00
На літньому світанні, юнаком
Пульсацію життя свого почув
Уперше я – коли губилася
Глибинами захоплення любов
Я прокидавсь потрохи і вимога
Злиття моїх основ, дедалі глибших
Настирливішала із миті в мить
Блаженство – лук натягнутий буття

Ярослав Чорногуз
2020.02.16 23:03
З вишини золоті волоконечка
Дивне плетиво казки несуть!
Моя квіточко, ясочко, сонечко –
Це кохання омріяна суть.

Долі усміх сія злотозливою…
Ми пірнаємо в цю течію.
І стаєш ти зі мною щасливою,

Мессір Лукас
2020.02.16 19:06
Ці очі – келихи абсенту,
Зелений колір.. саме те!
Мене захоплює дощенту
Троянда в рюшах декольте,

Свавільні локони і вії,
Грайливий сміх, тонка печаль,
Я їх приборкаю, розвію,

Євген Федчук
2020.02.16 16:35
Що ж ви лякали, що боліти має?
Ну, а воно нітрішки не болить.
Так, може, зовсім трохи сіль щипає
Та кров лоскоче – по ногах біжить.
Я ж говорив, що смерті не боюся
І не лякаюсь цих наївних мук.
Здирайте шкуру, а я посміюся
З невправних і манірних в

Володимир Бойко
2020.02.16 14:48
Бреши. Бреши
Без міри і без ліку
І без царя
В убогій голові.
То матимеш
Пошану превелику
В брехливій,
Здеґрадованій Москві.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олексій Кацай - [ 2020.02.15 14:50 ]
    Повстанське
    Ховайте, барди й королі,
    мечі у піхвах, звуки в нотах –
    у сатанинських зорельотах
    нас теж сховало від Землі
    та й понесло поміж сузір’їв,
    домашніх – для викрадачів,
    не лицарями верхогір’їв,
    а просто купкою рабів
    з печер, ущелин та низин.
    Нас висмикнули після бою,
    без обладунків і без зброї,
    як віхті скошених рослин,
    не знаючи земну затятість,
    що із людських росте глибин,
    здолавши технологій святість.
    І от обшивки рве стеблин
    відвага й впертість невмируща
    вростає у комп’ютери:
    підкорює все дужче й дужче
    піратську техніку, а ми
    стихією земних повстань
    охоплюємо зорельоти
    інопланетної голоти
    й без зайвих філософувань
    їх повертаємо до Сонця,
    щоб захистити, врешті решт,
    ратая і прапороносця
    від жаху зоряних пожеж
    і, ставши символом предтеч,
    кібернетичними руками
    здійняти над галактиками
    людини переможний меч.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  2. Микола Дудар - [ 2020.02.15 11:12 ]
    ***
    … за невірну дощами розлуку,
    За невиспані очі з портрета -
    Розмовляв наодинці з фейсбуком
    Корчив з себе писаку-поета…
    А на відстані прілого Моря
    Відчував, наближається досвід.
    Якщо вистоїть, виживе в спорі -
    То злетить Журавлем попід Осінь…
    14.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  3. Іван Потьомкін - [ 2020.02.15 10:15 ]
    Дерева
    Валентині Рубан,
    професору мистецтвознавства

    Якби мені дано було від Бога
    Мать справу з фарбами – не зі словами,
    Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
    У царині, що зветься Деревами.
    Я б показав на полотні німому,
    Як поспліталися вони в екстазі,
    Як посхилялися на тиху перемову,
    Часом вчуваються окремі їхні фрази.
    У пристрастях своїх вони такі ж наївні, як і ми,
    Такі ж у них і ревність, і тривога.
    Чи ж дивина, що бачу їх людьми...
    Шкода – порозумітися незмога.
    Та коли бачу, як корчують їх
    Чи стовбур написом калічать,
    Готовий захищать, немов синів своїх,
    Бо що ж ми без дерев?
    І немічні, й не вічні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.71)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Деркач - [ 2020.02.15 10:10 ]
    Сценарій сюр
    Мода не міняється
    і юрба не кається,
    у судах єднаються зрада і совок.
    Дев’яносто п'ятою
    йде колона ватою.
    Зашивайте, братіє, рота на замок.
    Волонтери, бійтеся!
    Пугало комісії
    на чолі дивізії їде на війну.
    Буйна охоронниця
    б’є, кого їй хочеться,
    Буратіно мочиться? Слава сцикуну!
    Як то любо-дорого!
    Удає суворого:
    очі в очі ворогу дивиться в упор,
    із еміром снідає,
    з папою обідає...
    а тилами відає горе-прокурор.
    Урку одубілого,
    що за Сашу Білого
    уникає цілого строку у тюрмі,
    на жінок натравлює,
    на героїв армії
    пальцями показує...
    Весело юрмі!
    Ожила кацапія.
    Нео-дипломатія
    обіцяє Рашії нашої води.
    Мода зеленішає,
    Вова веселішає
    і на вуха вішає локшини орди.
    Українізація
    чи колаборація?
    І не знає нація, хто куди гребе.
    Здати економіку
    і країну Вовіку –
    це і є у коміка варіанти Бе?


    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2020.02.15 09:09 ]
    Літературний дисбаланс
    Вузька й терниста стежка на Парнас! –
    подібних чув немало теревенів.
    З письменниками нині дисбаланс,
    у спілці забагато просто членів…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2020.02.15 08:12 ]
    Молодість

    І сонце сяяло над нами,
    І пахли веснами вітри, –
    І світ увесь бринів піснями
    Тієї славної пори,
    Коли, закохані й щасливі,
    Сором’язливі й молоді, –
    Ми душі повнили жадливо
    Теплом нелічених надій.
    Усі смеркання і світання
    Зливалися в єдине тло, –
    П’янила молодість коханням
    І краще часу не було…
    14.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2020.02.15 08:11 ]
    На повсякчас
    Ти врятуй нас, Господи!
    Розклади́ на ро́зклади!
    О, Ісусе Христосе Божий!
    Стережи нас миті кожної!
    Зарахуй нам кожну хвилину!
    Подаруй нам кожну годину!
    Кожен день
    хай додасть пісень!
    Хай кожного місяця
    сонцем щастя виситься!
    Кожен рік!
    Цілий вік!
    Слава Тобі, Господи,
    за священні ро́зклади!
    За духовний наш багаж –
    хвала Тобі, Боже наш!
    Хвала як Отцю і Сину
    з нас за ціле й за частину!
    За життя й за землю пухом
    хвала скрізь Святому Духу!
    Слава хай воскресне
    анґелам небесним
    невідомим, звісним
    і нині, і прісно!
    І на ві́ки вічні
    слава всім незвичним!

    3 вересня 2004 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 13"


  8. Микола Соболь - [ 2020.02.15 07:40 ]
    Соціальне
    Їй немає п'ятнадцять. Вона пише про секс.
    Мерехтять в «інстаграмі» принади жіночі.
    Безліч фото коханців із префіксом – екс...
    Телефон на зв’язку до пізньої ночі.

    Зранку стежка до школи. Та яке навчання?
    Відсидіти уроки, перекур на перерві.
    Дуже легко дістати соціального дна,
    Не помітивши відстань від леді до стерви.

    Ти на гребні сьогодні. Світ лягає до ніг.
    Чи то може тебе, а не світ отой стелять?
    Досить швидко і носик припудрює гріх,
    А за ним настає життєва пустеля.
    11.02.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Тарас Ріль - [ 2020.02.15 01:23 ]
    Тривожній Н.
    Тривожній Н.

    Надія — це наймиліша мрія
    Як віра, і любощі, дружба спіла

    Сподіванки породжують чуття
    Пильність затягує до смутку вбрання

    За нею ззаду колихнеться чиясь рука
    Стоятиму
    Тремтливий, істеричний і жіночний
    Я.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Федів - [ 2020.02.14 21:57 ]
    Йде зима…
    Де зима? Йде зима? Це зима!
    Рукавами сніги розсипає.
    Тихе озеро, синя ріка
    Кришталеву габу одягає.
    Біла ковдра укриє поля
    І сади, і гаї, і діброви,
    Де зима? Є зима? Ось зима,
    Обирає природі обнови.
    У снігу засинає земля,
    Колискову їй вітер співає,
    Усю силу вона до тепла
    Під перину зимову ховає.
    Ця холодна і чиста краса
    Таїною усе огортає.
    Є зима? Де зима? Йде зима…
    Її час поступово минає.
    Перегорне сторінку життя,
    І нове у душі оживає,
    Невідоме осяє весна,
    У коханні мене розчиняє.
    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Панін - [ 2020.02.14 21:32 ]
    Кара Кохання

    Таїнства містить Духовний

    Сувій:

    навіть Обранцям,

    не можна спитати

    про долю,

    Стелеться

    Шляхом Небесним

    Слід

    від закоханих мрій,

    Карби на серці,

    стогін душевного

    болю…


    Сила кохання

    сповнена

    жахом страждань,

    Рани кохання –

    Не -

    Ви -

    Лі -

    Ков -

    Ні...

    Демони можуть

    зріктися

    недобрих діянь,

    Янголи здатні

    поринути в дійство

    гріховне.


    Кара кохання –

    крутосолона,

    гірка,

    Заздрість

    спустошує

    душі закоханих...

    мрії...

    Разом і поруч,

    і руку стискає рука -

    Тільки тоді

    не злякають

    ні пекло,

    ні вирій!


    Наше кохання блукає

    у Всесвіті

    вічно,

    Зраду лікує,

    полегшує

    тугу

    і відчай...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  12. Юрій Сидорів - [ 2020.02.14 20:41 ]
    розмін
    Любов'ю пишався чесною,
    Глибокою, витривалою.
    Та зараз її розплескую,
    Вважаючи це забавою.

    Її на дрібниці з жартами,
    Відкинувши вбік опінії,
    Копійки грошви не вартими,
    Трапляється, що й розмінюю.

    Чиїсь агресивні випади
    Кінця добіжать факапами.
    Хтось буде очима кліпати,
    Прощення благати, плакати.

    А можна цього не бачити -
    Нічого затим не станеться.
    Бо то нецікава всячина,
    І нині звичайна п'ятниця.

    А щодо любові давньої...
    Інакша спішить спокусниця.
    Закриються вікна ставнями,
    Адреса всіма забудеться.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (10)


  13. Юлія Гордійчук - [ 2020.02.14 15:17 ]
    Орфей і Еврідіка
    Він мовив: як піде сама. Добровільно.
    Єдина умова…
    Ось вихід, ось світло, ще крок – і ти вільна!.
    Та знову
    Перед очима стоїть
    І жах одбирає мову:
    Арістей у обіймах мне тіла останню судому
    І виє, мов Цербер: Кохана моя Еврідіко!
    Кіфара дзвенить так страшно, раптово і дико.
    Упала на камінь і каменем впала підозра…
    Ось вихід…Рука у руці до чергової смерті чи й поза…
    Чи кохав він її? Чи ж гасне кохання у смерти?
    Як жінка - ця тінь, оця пісня пісень, ця мана?
    Стікс мовчав і малів, намагаючись з пам’яті стерти:
    Він плакав сім днів. Кіфара лишалась німа.
    Це вже потім – Діоніс, менади-дурепи, оферти,
    Ексцес виконавця, і Лесбос, і Ліра і далі…
    Чи вона не пішла? Чи він їй дозволив померти?
    Все решта – деталі, просто красиві деталі…


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  14. Микола Дудар - [ 2020.02.14 15:44 ]
    Драбиною з Неба...
    Два рядочки простенької рими
    Опускались драбиною з неба.
    І була там розмова між ними,
    Я так думаю, друже, про тебе…
    Про забуту, давнішню адресу
    І про те, як хлопчина зустріне,
    Там де рими відлунює плесо
    Його серце у тілі безвинне…
    А якщо затуманить-закрутить -
    Одним днем він взійде на вершини -
    Його стратять безжалісно, круто
    Два рядочки простенької рими…
    14.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  15. Мессір Лукас - [ 2020.02.14 15:44 ]
    *****
    Ви мене, здається, не догнали,
    Ну і що із того. Що із того?
    Не фінал, бо ми не починали,
    Десь не тут дорога і тривога.

    Мабуть Ви мене не розкурили,
    То є так, на все потрібно часу.
    Як нам слід? Поліземо в архіви.
    Чи навіщо ця блюзнірська маска?

    Ви мене забудете вже завтра.
    Я читатиму вірші, натхненням п’яні.
    Відчуваючи, що мав сказати автор.
    Напартачивши розумними словами.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  16. Володимир Бойко - [ 2020.02.14 13:16 ]
    З відчаю
    Не стане народом розмитий народ,
    Він так і залишиться в стійлі заброд,
    А непокірних лукаві ординці
    Нейтралізуватимуть поодинці.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  17. Олена Музичук - [ 2020.02.14 12:35 ]
    Осінь
    Яка сумна пора!Люблю зів’яле листя
    І проводи його прощальної краси,
    Коли чарує очі осені намисто,
    В багрець і в золото одягнені ліси.
    У храмі їхньому гуляє вітер чистий
    І небо з далини доносить голоси,
    І сонця світлу мить, і вранішні морози,
    І сивої зими нечувані погрози.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Деркач - [ 2020.02.14 11:56 ]
    Резонатори розбрату
    ***
    Ой хазяї ми, хазяї...
    А хазяйнує в нашій хаті
    кацаполюбіє її...
    Колоною чужої раті
    ідуть іуди язикаті,
    раби Московії свої.

    ***
    Козачок у Раді ляпає на люди
    неокогнітивний дисонанс:
    підіймемо руки і війни не буде,
    Крим купує воду і тоді усюди
    запанує Раша і Донбас.

    ***
    Вівці цілі, та вовки не ситі.
    Барани не розуміють, що
    ворога ніяк не зупинити,
    поки Русь очолює ніщо.

    ***
    Не сховає сонце чорна хмара,
    поки сяє золота блакить.
    Небу українському болить
    остогидла мова яничара,
    що не чує, як воно звучить
    моветоном, – «надо зупинить».

    ***
    Ворога і чудо не зупинить,
    поки з нами мешкає свояк,
    що із комунальної квартири
    на Кацапію мільйони тирить
    і не зупиняється ніяк.

    ***
    Ми не із одної випали колиски.
    З чорною душею – це не білорус.
    Балалайка Раші – не бандура муз.
    То навіщо їхні зайві обеліски,
    що як сон дурний нагадують Союз?

    ***
    Резонує поетичне слово
    як сигнали Тесли* на болід.
    Хай воює українська мова
    і тоді за зло і геноцид
    на орду осатанілу знову
    з неба упаде метеорит.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  19. Козак Дума - [ 2020.02.14 11:30 ]
    Пекельний рай

    Куди потрапив нині, вже й не знаю:
    лунають жарти, саркастичний сміх
    і янголів навколо цілі зграї,
    та тільки чому чорні крила в них?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  20. Євген Федчук - [ 2020.02.14 10:10 ]
    * * *
    Він вижив. Серед попелу й руїн,
    Посеред болі, стогону і крику
    Лише один стояв і плакав він,
    Кленучи ту Священну і Велику,
    Яка йому залишила життя,
    Забравши все , що те життя давало.
    Хіба таким він бачив вороття
    Із пекла, де одне його тримало
    Бажання своїх рідних захистить,
    Свою домівку рідну врятувати?
    Він вижив, і тепер один стоїть
    На місці, де могила замість хати.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.14 09:56 ]
    Не летять у вирій лебеді кохання
    Підкралася до нас життєва осінь,
    А літечко квітуче вже забрала
    Та лебеді кохання ще і досі
    У вирій не летять, лишились з нами.

    Бо затишно і тепло їм тут, значить
    І ллється ніжність із сердець струмочком.
    Ой, лебеді-лебедики крилаті,
    Будьте із нами ще багато років.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Губерначук - [ 2020.02.14 08:46 ]
    Шостий Перґамент
    Поклонюся Місяцеві, Сонцю і Зорям небесним,
    од Кого Земля не віддільна.

    Я лину у ветхі часи,
    коли не було заповітів.

    Поки не знали Тебе, Господи,
    жертви приносили Їм.

    І жертви, жорстокі так само,
    чому Ти приймаєш од нас?

    Мене закида́ли камінням у середині віків,
    а я поклоняюся Місяцеві, Сонцю, і Зорям зараз.

    Тому що у жертвах своїх Ви – Боги,
    Ви не віддільні завжди.

    А ми, мазохісти Ваші,
    любимо біль великий.

    Беру всі епіґрафи з Біблії,
    наводжу траґедій цитати.

    Місяцю, Сонце, Зорі небесні!
    Невже Ви старші од Господа?

    Не лишиться жертв на Землі,
    аби Господинею Вашою бути Їй.

    Учора останнього хлопчика Земля віддала в монахи,
    він до дівчаток байдужий.

    5 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 33–34"


  23. Микола Соболь - [ 2020.02.14 05:09 ]
    Куди подівся сон?
    Дитинства сновидіння всі міцні.
    Веселкою міг бавитись у сні.

    А нині стала ніч хитка-хитка,
    Прокинувся від шерхоту листка.

    То повний місяць виїдає очі,
    То злива грізно у шибки гуркоче.

    Слоном тупоче по кімнаті кіт.
    Дуркує пес на тьму коло воріт.

    Чи то йому не спиться, чи мені?
    Ввімкнулась люстра у моїм вікні…

    Куди пішли дитячі, кольорові,
    Найкращі, найміцніші сни чудові?
    10.02.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Юлія Савіцька - [ 2020.02.14 00:19 ]
    залишайся на ніч
    залишайся на ніч
    залишайся на скільки хочеш
    залишайся, я обіцяю мовчати
    обіцяю, сидітиму тихо, як пес під порогом
    обіцяю любити, прощати, чекати

    залишайся, я стану тобі подушкою,
    лежатиму поруч, і ні про що не питатиму
    залишайся, будь як удома,
    сиди на балконі й пий чай
    з видом на Ярославів Вал

    залишайся, пиши дивні вірші,
    ходи до Дніпра - я тебе не спинятиму
    залишайся, в нас все буде добре
    я тебе, до кінця своїх днів, любитиму

    залишайся, не бійся,
    я стерегтиму кожен твій крок,
    залишайся, нехай всі позаздрять нашому щастю
    залишайся, стань моєю відвертістю
    "будь зі мною" - я тобі щодня промовлятиму











    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Володимир Книр - [ 2020.02.13 22:44 ]
    Гетэраграма-пантаграма пра гэя ды жывулю
    Гэй! Ён, што раз яе жыву любіў,
    гэй - ён, штораз яе, жывулю, біў.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  26. Тамара Шкіндер - [ 2020.02.13 20:04 ]
    ***
    Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть...
    І серце рветься болем на частини.
    Гуляє розпач по соцмережі,
    Торує горем встелені стежини.

    А сум з очей у небо як стріла.
    Та у душі - обпалена руїна.
    Невже насміялась доля зла?
    У злиднях потопає Україна.

    Мов гострий меч, що все життя підтяв -
    Цей материнський відчай і благання.
    Щоб повернуть дитину до життя,
    Уже сорочку віддано останню.

    А в час оцей, коли важка біда
    Лягла тавром на лицях посірілих,
    Жирує на безвиході орда
    І ніжиться на Кіпрі та Мальдівах.

    Скажіть, чи в зла людського є межа?
    Чи то не люди, а подоба схожа?
    Гуляє розпач по соцмережах
    З надією лише на волю Божу.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Панін - [ 2020.02.13 20:21 ]
    Не копай іншому ями...

    Не знайдеш ліпшого
    виходу,
    Щоб відвернути
    драму,
    Будеш любити
    "іншого" -
    Йтимеш до храму
    прямо.

    "Іншому" яму
    ритимеш,
    Зробишся злим
    і похмурим,
    Хибно вчинити
    вирішиш,
    Звалишся
    до баюри.

    Споглядай, не саджай
    матіоли,
    Уникай багна
    і пилюки,
    Не копай землицю
    ніколи,
    Не бери
    важкого у руки!

    Схочеш нашкодити
    "ближньому",
    То не роби
    нічого,
    Не копай
    ями іншому -
    Працювати не треба
    на нього!







    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  28. Тарас Ріль - [ 2020.02.13 19:03 ]
    Жлоб
    Ми засунемо тебе в гроб
    Там буде й темно
    І дуже приємно

    Жлоб
    Ти справжній ідіот
    Ти ненависник і жінкофоб
    З тебе буде помірний компот

    Жлоб
    Ми підсмажимо тебе на мангалі
    Який друзі в дарунок дали на Уралі
    Будеш смердіти так мило і спіло

    Жлоб
    Твоя смерть усе би змінила
    Хоча життя й так тебе ігнорує
    Але ми ще гірше продемонструємо

    Жлоб
    Хтось прийде до твого очевидного дому
    Порухом ножа зніме всю втому
    Витреться кухонно об твою обідрану майку

    Жлоб
    Прихопи у пекло "фуфайку"
    Хоча вона й не знадобиться
    Бо твій жир до найжаркішої печі зможе прибиться

    Жлоб
    Ти знаєш що таке ненависть?
    А ми знаємо що таке радість!
    Твою тушку ліниво членуємо

    Жлоб
    Тебе на обід воронам годуємо!
    Такого знедоленого, перекрученого, підсмаженого
    Нема розради нам!

    Жлоб
    Коли дама з косою прийде
    Вона всіх твоїх дружків теж забере
    Ми вас компактно упакуємо

    Жлоб
    І відправив у шкірці апельсина
    Присипка із фекалій
    Зверху щаслива звірина!

    Жлоб
    Твої страждання будуть вічні
    За помилки всі платять
    І легіон карає вас тим більше!

    Жлоб
    Як забава люта скінчиться
    Твої рештки розпилимо
    Друзі, за решту прийміться!

    Жлоб
    Я ж казав ще тоді
    Що ти порушив свою долю
    Взамін тобі вічна неволя!

    Жлоб
    Вирушає в какофонію вигнання
    На місце приходить новий
    Хай почнеться його лінчування!

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Олександр Сушко - [ 2020.02.13 16:52 ]
    Обіймаю...
    Хресний шлях - у глибоких борознах,
    Берці грузнуть в уламках скла..
    Обіймаю цю землю голосом -
    Тихим шепотом джерела.

    Йде в атаку чортяка з вилами
    Котить в рай наш клубок вогню.
    Обіймаю цю землю крилами,
    Від орди її бороню.

    А на мушці - печалі марево,
    Майбуття котрий рік в димах...
    Обіймаю цю землю сяєвом,
    Щоб не липла смолою тьма.

    Шлюб - з війною, а не з харитами,
    Помсти шал затягнув петлю...
    Обіймаю цю землю вітами,
    Листя падає на ріллю.

    Тут - в окопі - сира студениця,
    А під серцем ізнов пече...
    Обіймаю любов'ю землю цю,
    Ангел плаче в моє плече.

    10.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  30. Тетяна Левицька - [ 2020.02.13 12:20 ]
    Печериця
    Ніколи не буде пручатися злу,
    із власним терпінням боротись.
    Небажаним гостем на світськім балу
    фальшиві не чутиме ноти.

    Посеред дубини, муслінових злив
    без янгола на передпліччі,
    жила, як уміла, ніхто не навчив
    дивитися сонцю у вічі.
    Без ласки тепла, крил потужних орла -
    забувши жіночу природу,
    грибницею в землю родючу вросла,
    і неба не бачила зроду.
    Не чула пташиних пісень і джмелів,
    всі будні, як чорна пір'їна,
    й ніхто не здогадувався на землі,
    що в неї - душа солов'їна.
    Що мрії щоночі пряде голубі,
    сплітає з надій - колискові.
    Бреде непохитно, крізь сльози і біль,
    тунелем до світла й любові.

    12.02.2020р


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (4)


  31. Євген Федчук - [ 2020.02.13 11:44 ]
    * * *
    Татарський кінь ще не стоптав траву,
    Яка з весною степ озеленила,
    Безживний простір в одну мить змінила,
    Перегорнула зимову главу.
    По балці тихо пробиравсь ручай,
    Десь за кущами витік заховався.
    Поміж горбочків,як змія,звивався,
    Йому до річки,бачите,і край.
    А у блакиті жайворон співав
    Так дзвінко-дзвінко,весело і гарно.
    Та хоч дивись – побачить його марно.
    Такий маленький скільки сили мав.
    Козак вусатий верхи на коні
    З могили степом чіпко озирався
    Чи де татарин був не заховався?
    Чи не здіймався дим у стороні?
    Стояв один – десь попереду Крим,
    Позаду його рідна Україна.
    І він – надія для її єдина.
    Вона уся лише за ним одним.
    Прогавить він і запала земля,
    Орда татарська сірим вовком рине,
    Того в ясир візьме,хто не загине,
    Попалить села,столочить поля,
    Посіє смерть,пожне криваві жнива,
    Зелені трави кров’ю окропить.
    Один козак їй на шляху стоїть.
    Та їй його об’їхать неможливо.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  32. Сонячна Принцеса - [ 2020.02.13 11:58 ]
    Жива

    Я ні про що сьогодні не жалію.
    Спасибі щедрій долі за усе:
    що я живу і мрію, як умію,
    хоч іноді від спогадів трясе,
    що я завжди з тобою - і без тебе:
    у сни тривожно заповзає ніч...
    за кожну краплю чистої потреби -
    мене в тобі, а чи тебе - в мені...
    за кожен клаптик сонячного неба,
    який хоч раз над нами пропливав...

    Спасибі долі, над усе,
    за тебе -
    у тобі я - безсмертна,
    я - жива.






    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Сергій Губерначук - [ 2020.02.13 09:50 ]
    Аморальний вчинок
    І було світло в усьому домі,
    на всіх поверхах світло сяяло.
    І курив неформал ментолове зілля
    під буквальною назвою "DORAL",
    у своєму томливому закутку
    з підвіконням,
    з шибка́ми, продертими в ніч,
    й орнаментами настінними,
    кожного дня постійними.

    Грала музика в ма́зі,
    конкретно сучасна музика,
    з вібраціями –
    голосовими –
    з перкусіями,
    і фантазії подавали голові
    уроки проституції;
    літали дівки голобокі,
    з’являлися монстри тисячоокі;
    акти статеві
    в новій соціальній формації
    захоплювали хлопця
    сяйвом
    анімаційної прострації...
    Він дзвенів,
    немов телефон,
    і приймав стресовними руками
    пітне тіло як еталон.

    І вибило світло в одному під’їзді,
    по всім стояку,
    у великім будинку,
    по цілому місту.
    Вибило!
    Вибило музику,
    вибило анімацію,
    проституцію вибило і конфіґурацію...
    стін, підвіконня, запиленого кактусу,
    і тіла тремтливого
    від приголосу до анусу.
    Лишалася, що?
    Не-ві-до-мість.
    Підкралася, хто?
    Не-при-то-мність.

    І став неформал – формально нормальним,
    а ґіґантський анклав –
    з-за межі́ стратосфер –
    нічим не визначальним.
    І сигаретна жарина!
    набула якостей комети, –
    як єдине світило!
    падала з висоти планети,
    через підвіконня, шибку, асфальт і маґму
    розтинала астральним кінцем
    космічну діафраґму...

    А вас сповістили про вчинок неформала,
    коли мама за нього в міліції
    гроші виймала?

    20 жовтня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (1) | ""Переді мною…", стор. 47–49"


  34. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.13 08:44 ]
    Хризантеми
    Хризантеми пишні й гарні
    І морозу не бояться,
    Свіжі-свіжі аж до снігу
    І бузкові, жовті, білі.
    Зовсім крихітні й великі
    Пелюсточками прикрили
    Свої личенька гарненькі,
    І рожеві й червоненькі
    Довго будуть квітувати,
    Осінь їм як рідна мати.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Микола Соболь - [ 2020.02.13 05:39 ]
    Остання зимова ніч
    Кохання огорну диха́нням,
    Наллю горнятко суасепу*
    На вулиці така халепа,
    Заходиться зима ячанням.

    І вітер біле покривало
    Не розстеляє, а зриває.
    Угамувати б їх розмаєм.
    Та їм все мало, мало, мало…

    У шибку б’ється люта хуга,
    Тріщить довкола все, трясеться,
    Аж кригою вкриває серце,
    Як виє буря-волоцюга.

    Ця ніч зими була остання.
    Нам затишно на підвіконні.
    Ми бачили гривастих коней,
    Яких мороз впрягав у сани.
    07.02.20р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.13 01:37 ]
    Підбадьорливе
    Не ревнуй до кожної спідниці…
    Хай пускають «бісики» з-під вій,
    Хоч і гопки скачуть молодиці –
    Я тепер навіки тільки твій.

    Не ревнуй… Мої козацькі вуса –
    Наче ті антени у кота –
    Реагують на одну спокусу…
    Це - твої розтулені вуста!

    Подивися на своє обличчя –
    В захваті німіє і трава!!!
    То хіба такій красуні личить
    Ревнувать «царицю» із хліва?!

    Ти не відаєш своєї сили,
    Перед нею впасти хочу ниць.
    Жодна, ні, мене так не любила
    З тих пихатих пещених телиць.

    Я лише радію, люба, з того –
    І у свідки кличу небеса,
    Що дарунок в мене є – від Бога! –
    Ти – тілесна й внутрішня краса!!!

    12-13 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (2)


  37. Максим Кусимир - [ 2020.02.13 01:34 ]
    Мовний Пацифіст
    Так я пацифіст і це моя фішка
    На мому полі запахом хмелю несе
    В світі біда
    І на голови ваші скоро кину я корки

    Я сміло плюю у ваші вершини
    Всі блять кричать щому ти щасливий?
    Тому що весь світ сука паршивий !
    Ніколи не цінував чужі я мотив

    Так я пацифіст і це моя фішка
    Любов як це яблуко дуже красиве
    А в середині осине гніздо
    Навіть не вздумай вкусити його

    Так я пацифіст
    Поможу свиняче рило почистити я
    Вихлопними газами дизаєти
    Налию тобі в морду літир вина

    На цілий лисій горі
    Загоряться священні вогні
    І запалає в цьому котлі
    Нехрещена роза

    Спущу на вас я диких собак
    Пожеруть вони вас
    На деревах знову весять мертві тіла
    Нова петля чекає вже вас

    Так я пацифіст І це моя фішка
    Голос мій тихо буде звучати
    Коли буду вас я катувати
    Попробуй тільки мені щось не так сказати



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Панін - [ 2020.02.12 22:09 ]
    Дві самотності

    Зла самотність,

    зла самотність,

    зла самотність

    Гризла,

    гризла,

    та догризти не змогла,

    Роздумів самотніх

    Хороводність…

    Сподівання

    хоч на дещицю

    тепла…


    Дві самотності

    в єдине

    не зіллються,

    Два уламки

    ціле

    не складуть,

    Два шматки граніту

    марно б’ються,

    Іскри

    темну

    не освітять

    путь…


    Сподіватись –

    лячно

    дуже-дуже,

    Пам’ять болю,

    опіки життя..,

    Невблаганний

    досвід

    круком кружить:

    Все у світі –

    Прах

    і небуття.


    Чи життя існує,

    чи триває,

    Як розлучення

    на серце

    упаде,

    Серденько у сумнівах

    страждає:

    «Де ж моя ти доле,

    де ти,

    де!?»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  39. Гренуіль де Маре - [ 2020.02.12 21:27 ]
    Про значення поезії у житті та поза ним ;)
    Усе протекло поміж пальцями:
    Всі води, сонця й піски.
    Лишилося стежку намацати
    На древній місток хисткий

    Між прірвами (ну і клекочуть – аж
    Не знати, котра вже й гірш!).
    Ітимеш – згадати б хоч «Отче наш»,
    Не те що якийсь там вірш…


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (13)


  40. Володимир Бойко - [ 2020.02.12 19:20 ]
    Смітник
    Я б’юсь, мов риба, кинута на сушу.
    Не вирвавшись, затерп у горлі крик:
    «Навіщо ви мені плюєте в душу?
    Вона і так нагадує смітник!»

    В ній шрами від чобіт колишніх друзів,
    І вм’ятини від каблуків повій,
    Уривки пошматованих ілюзій,
    Уламки понівечених надій.

    І зліва, й справа сиплються удари,
    Та я уже в нокауті давно.
    Мовчить душа – знеструнена гітара,
    Я відіграв життя, як роль в кіно.

    Прекрасний світ, та тільки не для мене,
    Яскраве сонце, але я в тіні.
    Навколо все квітуче і зелене,
    Я ж сохну й жовкну, зрубаний на пні.

    1979-2020


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (2)


  41. Уляна Світанко - [ 2020.02.12 15:06 ]
    Близькість
    Ми бранці обставин,
    Заручники часу,
    По кліточці бавиш...
    Спиняєшся...
    Вчасно...
    Додолу білизна,
    За вітром сумління,
    Усе так приблизно,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе за повір’ям.
    А завтра любовно
    Залишиш опівдні
    Самотню (умовно).
    Далекий, мій рідний,
    Проріс ти наскрізно
    До стону, до скону,
    Занадто ти близько,
    За ласкою близькість,
    Усе так приблизно...
    Ми поза законом.

    10.02.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  42. Євген Федчук - [ 2020.02.12 13:36 ]
    * * *
    До подій осені 1943 р. на Волині.

    Вони ввійшли в село посеред днини
    Не криючись, бо на своїй землі.
    Їм сторожко дивилися у спини
    З півтемряви дорослі і малі.
    Наказ єдиний: ляхів не жаліти,
    Щоб в їхніх душах поселився жах.
    Хто виживе, ще й їхніх внуків діти
    Навік забули в Україну шлях.
    Вони « поляки » із Польщі своєї
    Злетілись на Вкраїну, як на мед,
    Їм кращі землі, різні привілеї
    А українцям – на стіну портрет
    Їх Юзека. Старшини так учили,
    Та і самі ж бо не тупі були,
    Замирення тридцятого ще жило
    У пам’яті. І ось вони прийшли.
    Німецькі автомати й карабіни
    Їх правда і вагомий аргумент,
    Щоб вичистити зовсім з України
    Цих клятих ляхів у один момент.
    Як смолоскипи, запалали хати,
    Жінки заголосили. А дядьки
    У руки вила почали хапати
    Аби від куль заснути на віки.
    Від лементу і тріску автоматів,
    Від гоготіння жаркого вогню,
    Йому аж подих стало забивати,
    Ще зовсім молодому легіню.
    Він ляхів ненавидів … Бо так треба,
    Так його завше вчила старшина,
    Але до вбивства не було потреби,
    Бо лях для нього – це ще не вина.
    Він жив в селі, де поряд ляхи жили
    І з Яцеком сусідським скрізь ходив.
    І поряд на кладовищі могили
    Знаходилися їх обох батьків
    І тітка Ванда, наче рідна мати.
    Їх не ділила на чуже й своє:
    І нагодує, і відлупцювати
    Могла. Хоч часто плаче коли б’є.
    Зайшов рішуче у чиєсь подвір’я,
    Зборов, здавалось, сумніви в собі,
    Згадавши: « Україна в тебе вірить!»
    І « Сумнівам не місце в боротьбі! »
    Щосили стиснув автомата свого,
    Поради в нього, начебто, питав,
    Сердито в двері грюкнув із порога:
    Чому, мовляв, ніхто не зустрічав?
    Його це іще більше розпалило.
    Не зустрічають. Ну, ото, я їм !
    Сховатися від мене захотіли?
    Так вилізете, як запалає дім!
    Та двері раптом скрипнули ледь чутно,
    Старенька жінка стала на поріг.
    Хотів нагримать, в груди штурхнути,
    Але себе перебороть не зміг.
    Свинцем неначе руки налилися:
    Хоча і ляшка, але жінка все ж.
    « Дозволь, синочку, трохи помолитись.
    Ти ж в Бога, синку, мабуть, віриш теж?»
    « Молися!» - грубо спробував сказати
    Та вийшло якось жалісливо все.
    Враз чомусь розхотілося вбивати.
    Як він тягар в серці донесе?
    « Кінчай скоріше!» - кинув хтось з дороги,
    Та він дивився і не поспішав.
    Чи справді так усе потрібно Богу
    Аби обов’язково хтось вмирав?
    Він Яцека згадав і тітку Ванду.
    Десь їх, можливо, також хтось вбива.
    Хіба від смерті комусь легше стане?
    « Тікайте, тітко, доки ще жива!
    Я відвернусь, а ви хутчіш до лісу
    Городами. Не хочу брать гріха!»
    Хто видумав оце? Якого біса?
    Кого спостигла думка ця лиха?
    Та тітка чомусь не зійшла із місця
    « Куди я, синку? Тут усе моє.
    Пали, стріляй. Та в очі не дивися,
    Бо буду сниться все життя твоє.
    У цім селі діди мої ще жили,
    Я у цій хаті виросла сама,
    Тут чоловіка свого схоронила,
    А більш нікого в мене і нема.
    Куди ж я, синку? Де? Чого шукати?
    Все, що мені відміряно було
    Від Бога, прожила. І помирати
    Я хочу тут. Бо це моє село.»
    Стоїть хлопчина, автомат стискає
    Та не стріля. Не бачить ворогів.
    Чим все тоді закінчилось - не знаю:
    Чи вбив він тоді жінку, чи не вбив.
    Та знаю точно, як живий лишився
    То все життя і мучивсь, і каравсь.
    І хай не вбив, а все життя, як вбивця
    Хоча б тому, що він за зброю взявсь.
    А ті, хто змусив два народи наші
    Кривавим трупом уселяти шлях,
    Я проклинаю вас і душі ваші,
    Мені все рівно – чи хохол, чи лях!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (4)


  43. Ігор Деркач - [ 2020.02.12 11:35 ]
    Міні-романи
    Де ви, мої нефертіті,
    милі навіки жінки?
    Я пам’ятаю ті миті,
    сині волошки у житі
    і – за водою – вінки.

    Канули за течією
    як силуети купав
    пізні жалі за тією,
    що називав – орхідея,
    та не її обіймав.

    І на Івана Купала
    інша вела у вогонь,
    вабила за оболонь...
    Та, що мене обіймала,
    переживає, либонь?

    Гречкою пахло у просі...
    Щастя минає земне
    і повертає на осінь.
    Та, що сумує і досі,
    не забуває мене.

    Часу немає на рани.
    Поки живі ветерани,
    маємо іншу ясу.

    Пишемо міні-романи.
    Коней сідлають улани,
    дами роняють сльозу.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Олена Музичук - [ 2020.02.12 10:00 ]
    Літо
    Ох, літо красне! Я́ любив би і тебе,
    Якби не спека ця, та комарі, та мухи.
    Ти, гублячи усіх, являєш нам себе,
    І мучиш; як поля, ми боїмось засухи;
    Благаємо води, та небо голубе
    Не посилає ні́ дощу, ні завірюхи,
    Бо провели її вином та хороводом
    І помина́ємо́ морозивом і льодом.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  45. Сергій Губерначук - [ 2020.02.12 09:14 ]
    Дев’ятий Перґамент
    І що́ розм’якшить серце кожне?
    Що при Мериві було – не згадає ніхто?
    А залякані – ми.

    Я один, хто осмілився
    перед гнівом Твоїм.
    Бо дорогий Ти мені,
    аби мовчати перед Тобою.

    Вийду з отари я,
    з-під руки Твоєї –
    перед очі Твої високі
    і молитимуся за всіх,
    і проситиму за кожного.

    Не можеш ненавидіти Ти,
    бо любов є Бог.
    Що́ гнів Твій, коли відпочинок є,
    і місце відпочинку – рай?
    Бо в пеклі я.

    Що спроби мої не проти Тебе – знаєш Ти.
    Не одним би був – так іншим.
    Адже залежу я від доріг моїх.
    Але вийшов один я,
    і не за себе, Господи.

    Бо в чистилищі Твоєму – порожнеча.
    Бо пекло – на одного мене менше.
    Бо рай Твій – на одного мене бідніший.
    Бо Ти – на одного мене багатший.
    І прошу я, Господи, – не за себе.

    Я, хто скорений завжди
    непорушною присягою Твоєю, –
    молитимуся тільки,
    щоб виходили з отари Твоєї
    перед очі Твої, Господи!

    Назбирається їх –
    і скажеш тоді?

    30 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 48–49"


  46. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.12 09:59 ]
    Життя не завжди райдужне
    Чи сумно тобі чи радісно -
    Не кожному знати треба,
    Життя ж бо не завжди райдужне,
    Бо випробування Небо

    Частенько усім посилає,
    Щоб труднощі ми долали
    Й на доленьку не нарікали,
    Хоч шлях цей не буде легким.

    І йти до зірок крізь терни,
    Як хтось із Великих мовив,
    Для всіх й для самого себе
    Ти будеш тоді героєм.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Тетяна Левицька - [ 2020.02.12 09:38 ]
    Віддаляємся
    Віддаляємся, зрада,
    ще страшніше ножа.
    Краще болісна правда,
    ніж чудова олжа.

    Я усе розумію,
    що було, те було,
    і спокусливе тіло,
    і гладеньке чоло.

    І можливо, те знає,
    чим не відаю я,
    заблукав темним гаєм,
    пив гріхи з кришталя,

    гладив русе волосся,
    серед затишку трав.
    Чи мені те здалося?
    Ранні яблука рвав,

    доторкався губами
    соковитих грудей.
    Юність мчить за роками,
    зрілість п'є молоде,

    тривіальне, богемне
    з золотого ковша -
    вабить зір діадема,
    не блискуча душа.

    Та, як щезне в Лоліти
    ластовиння рябе,
    а чи буде любити
    завше тільки тебе?

    Доглядати, як січень
    скроні літ посріблить?
    Лебедіть хочеш вічно -
    бережи щастя мить!

    11.02.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  48. Микола Соболь - [ 2020.02.12 05:27 ]
    Вибір за тобою
    Не протився. Доля – це сьогодні.
    Вчора вже навіки відійшло.
    Приготуй нове назавтра тло
    Варіантів у тебе є сотні.

    Не кляни потому власний вибір.
    Бо картину малював ти сам.
    Краще тихо дякуй небесам,
    Що, наразі, не останній витвір.

    Бережи свої життєві сили.
    Пам’ятай всьому виною – Ти!
    Небо посилає нам плоди
    Тільки ті, які ми так просили.
    06.02.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Панін - [ 2020.02.11 22:49 ]
    Сині очі
    Блакитні очі, сині очі –

    Щемливий пристрасті сюжет,

    Хвилює, зваблює, тріпоче,

    Бездонний, вбивчий фіолет…


    Сердечні шрами, слід кохання,

    Душевних ран лихе буття,

    Іти покірно на заклання,

    Чи задушити почуття?


    Трагічна пам’ять не зникає,

    Тривожить спалах відчуттів,

    Розчарувань гелгоче зграя,

    Лякає болю рецидив.


    Ввірвався ретязь – тож не ремствуй,

    Сприймай акорди згаслих струн,

    Хай – швидкоплинний рай шаленства,

    Хай потім – сум, таємний сум.


    Вона стражданням заплатила,

    Зігрій її Кохання Сила.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  50. Оксана Логоша - [ 2020.02.11 21:10 ]
    Аритмія
    О панно сіросте! О сиросте,пробач!
    Тебе не втішу я ні захватом, ні шаною.
    Безсніжжя.Над ялиновими храмами,
    І над ставків невсніженими ранами
    Не сніг шугає, а жахкий пергач.
    Де бездоріжжя? Де хаос вітрів
    Чи пташки одинокої привранішня молитва?
    Немає криги гострої, мов бритва.
    О панно! я твої втрачаю ритми-
    Від співу серця до мовчання слів.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   ...   1524