У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.

Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.

Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
І відродитися, і помститися!
А коли догорить захід сонця,
Злетіти в небо, спуститися в пекло,
А коли спалахне світанок,
Розчинитися протягом років…

Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.

Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх

Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
Випробування посилаються за гріхи в навчання,
їх треба мужньо і терпляче пережити

Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Ти мій краш, я тебе обожнюю!
Де б ти не був, я в думках з тобою.
Мій воїн,
Мій герой.
Коли поглядом тебе проводжаю,
Отруююсь, як ртуть тобою.
Я живу лише одним бажанням,
Щоб погляд твій впав на мене.
Розум мій приспаний розумінням,
Мій біль - не кохання твоє.
З нерозділеним коханням легше,
Чим зовсім нікого не любити.
Щоразу я бажаю зустрічі
І не в змозі тебе розлюбити,
Мій воїн,
Мій герой.

«А що таке було кріпосне право?
Кріпосне право - це патріотизм,
закріплений на папері.
Людина була пов'язана зі своєю землею-матінкою
не лише почуттям обов'язку, а й документально.
Кріпосне право - це мудрість народу,
це чотириста років нашої історії.
І тепер, коли мені пропонують викреслити
ці чотириста років з нашої історії викреслити,
я говорю «Братці, то ви що ж думаєте,
наші предки дурнями були?».

„Кріпосних гуртувала зі стрільцями
(чи козаками, чи поліцейськими)
таємна чи явна вірність «старому» православ'ю.
Відповідно, втеча селян «на річку»
носила переважно духовний характер
і набувала особливо широкого розмаху в ході
гонінь на старообрядців.

Ви знаєте, — сказала я,
 — що у мене не рабська душа;
отже, я не можу бути і тираном.
Тому я маю деяке право на вашу довіру
щодо цього питання.
Про свободу наших селян
я колись міркувала з вами,
 і тому намагалася по можливості
полегшити становище моїх мужиків,
надавши їм більше волі.
Але досвід доказав, що там,
де припиняється над ними влада поміщика,
починається свавілля уряду, або, краще сказати,
самоуправство дрібного чиновника,
який під маскою служби дозволяє собі і грабувати
і розбещувати їх.
Багатство і щастя кріпаків становлять
єдине джерело нашого власного добробуту
та матеріального прибутку;
при такій аксіомі треба бути дурнем,
щоб виснажувати джерело особистого нашого інтересу.
Поміщики утворюють перехідну владу між престолом
і кріпаком,
і тому для нас вигідно захищати останнє
від хижого свавілля провінційних начальників.

Життя - гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки.
Потрібно тільки підняти свою дупу з дивана
і йти вперед, нехай повільно, але до вершини.

Якщо ти кажеш: "Знаєш, вчора я зустрів себе і подумав,
що я справжня дупа", - це серйозний привід
задуматися про свою осудність.

„Будь-які стосунки – це насамперед спілкування.
А повернувшись до когось дупою - в результаті дупу
і отримаєш.

Музика надихає увесь світ,
дарує душі крили, сприяє польоту, уяві;
музика додає життя і веселощі всьому існуючому…
Її можна назвати втіленням всього прекрасного
і всього піднесеного.

Не уявляю собі життя без музики.
Музика для мене не просто світ чарівних звуків,
світ почуттів, і вона звернена не тільки до слуху,
а скоріше до серця людини,
проникає в саму глибину його.
Не випадково ще в далекому минулому музику
використовували у всіляких культових обрядах.
З музикою пов’язувалася духовне життя людини.
Не випадково вона і ставилася на службу церкви.
Ідеологи культу розуміли,
якою магічною силою вона володіє.

Музика своєю мелодією
доводить нас до самого краю вічності
і дає нам можливість протягом декількох хвилин
осягнути її велич.

Ліс - живий, він все відчуває,
все розуміє.

Життя схоже на ліс;
іноді ми губимося і не знаємо,
що робити,
але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями
і досвідом, подорож стане не такою вже поганою
і ми іноді будемо знаходити найкращі стежки,
найкращі шляхи.

Травневий ліс – особливий світ,
цей місяць не сплутаєш ні з яким іншим.
Ліс у цей час ніби живе своїм життям,
і йому ніякої справи немає до візитерів.

Поки любов жива вона черпає сили в самій собі,
а часом і в тому що здавалося б повинно її вбивати:
в забаганках, в суворості, в холодності, в рівнощі.
На противагу любові, дружба вимагає догляду:
їй потрібні турботи, довіра та поблажливість,
інакше вона зачахне.
Надією живе кохання, і разом з нею гине
Є світлий на землі притулок.
Кохання та вірність та живуть.
Все, що часом сниться нам - навіки оселилося там.

Небесні зірки не танцюють, але світять.
Земні зірки не світять, але запалюють.

Ніч уже розстелила на небі
темне покривало з яскравими іскринками зірок...

Якщо у тебе є мрії, добивайся їх і разом з ними лети,
не бійся впасти, бо хто не пробує не вчиться літати.

У космосі немає нічого, крім вищого,
свідомого, нескінченного та щасливого життя.
Решта, по малості, непомітно.
Скрізь існують планети
і скрізь вони готові до сприйняття життя

Загальний вигляд Всесвіту завжди однаковий.
Якщо одні сонця згасають, інші загоряються;
якщо одні планети руйнуються, інші утворюються;
якщо одні розумні істоти вмирають, інші відроджуються.

There is not love without hope,
no hope without love,
and neither love nor hope without faith
Faith is what gets you started.
Hope is what keeps you going.
Love is what brings you to the end.
When our whole life is one faith, hope,
love, prayer and silence,
a consecrated life always bound up in the Eucharist,
then the 'urge' towards God springs

Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня,
але передусім майбутня й минула.
Батьківщина - мати, умій за неї постояти.
Батьківщина починається з сім'ї.
Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

Люблять батьківщину не за те,
що вона велика, а за те, що своя.

Незалежність підіймає на крилах.
Відповідальність не дає ці крила спалити.
Маючи і те, і інше, можна долетіти до мети!

А ви думали, що Україна так просто.
Україна – це супер. Україна – це ексклюзив.
По ній пройшли всі катки історії.
На ній відпрацьовані всі види випробувань.
Вона загартована найвищим гартом.
В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,
щоб погасити полум'я однієї свічки

Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
він спалить все навколо і вб'є тебе.

Цей космос, один і той же для всього існуючого,
не створив ніякий бог і ніяка людина,
але завжди він був, є і буде вічно живим вогнем,
заходами, що загоряються і загасаючими заходами.

Вода не чинить опір. Вода тече.
Коли занурюєш у неї руку, відчуваєш лише ласку.
Вода – не суцільна стіна, вона нікого не зупинить.
Але вона завжди проб'ється туди, куди захоче,
і, зрештою, ніщо перед нею не встоїть.

Люди як річки: вода у всіх однакова
і скрізь одна й та сама, але кожна річка буває то вузька,
то швидка, то широка, то тиха, то чиста, то холодна,
то каламутна, то тепла. Так і люди.
Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських
і іноді виявляє одні,
іноді інші і буває часто зовсім несхожа на себе,
залишаючись усе тим самим самим собою.

Людина, вдаючи, забуває, що маска приростає до шкіри,
а потім вростає і в м'ясо.
Винятків немає, якою б чужорідною
та тимчасовою маска не здавалася спочатку.
Один прикидається слабким і стає слабким.
Інший прикидається циніком і стає циніком.
Ніщо не бетонує душу швидше за брехню.
Вода набуває форми тієї судини, в якій знаходиться.
А якщо вода замерзає,
то судина лопається – і ось вона готова форма.
Потрібно бути дуже обережним із тимчасовим.
Воно дуже скоро стає постійним.

Більшість людей схожі на падаючі листи;
вони гасають у повітрі, кружляють,
але зрештою падають на землю.
Інші ж – трохи їх – наче зірки;
вони рухаються певним шляхом,
ніякий вітер не змусить їх згорнути з нього.

Здоровий глузд створює обдарованих людей;
самолюбство ж - лише вітер,
який надує вітрила
і веде їх корабель прямо до пристані.

Не прощаючи помилку, ти робиш помилку сам.
Прощаючи підлість, ти допомагаєш зробити іншу.
А дурість взагалі не вибачає.
Вона, як вітер, не залежить від чого.
Її треба приймати таку, як є,
і, захищаючись від її шкоди, шукати у ній користь.

Кажуть, це храми Господа Бога,
але, на мою думку,
вся земля — це храм для людей зі здоровим глуздом.

Щоб вижити і прожити у цьому світі,
доки земля не свихнута з осі,
тримай себе на потрійній забороні:
не бійся, не сподівайся, не проси.

Всі тіла, небесне склепіння, зірки,
Земля та її царства не йдуть у порівнянні з найнижчим
з розумів, бо розум несе в собі знання про все це,
тіла ж нічого не знають.

У своїх молитвах ми просимо змінити обставини,
і майже ніколи себе.

Молитва повинна залишатися без відповіді,
інакше вона перестає бути молитвою
і стає листуванням.

Чим менше слів, тим краща молитва.

Немає бога-творця, але є космос,
що виробляє сонця, планети і живих істот:
немає всемогутнього бога,
але є Всесвіт,
який розпоряджається долею всіх небесних тіл
та їхніх мешканців.

Розквітала країна Марія
Раптом вороги напали
І ми сховалися в найглибші підвали.
Днями і ночами ми не спали…
Все мріяли про майбутнє країни Марії.
Сидячи в темряві
Людські очі багато бачили,
Відчували біль та горе,
А чули тривалі бої,
А разом з тим душа рветься до волі,
Щоб спрямувати її до мрії…
З часом очі звикли до втоми,
Надто багато причин.
Зверху ворог гарматами б’є
Земля горить…
Все пропахло війною…
Зруйнована країна Марія,
Але в нас ще не згасла мрія…
Думати як буде завтра
Часу нема і причин.
Сердце і руки давно звикли до бою.

Translation:
The country of Mary flourished
Suddenly the enemies attacked
And we hid in the deepest cellars.
The other day and at night we did not sleep ...
Everyone dreamed of the future of Mary's country.
Sitting in darkness
Human eyes have seen a lot
Felt pain and grief
And heard the long battles,
And at the same time the soul yearns for freedom,
To guide her towards her dream.
Over time, the eyes got used to the fatigue,
Too many reasons.
From above, the enemy hits with cannons
The earth is on fire...
Everything reeks of war...
Ruined country Maria,
But we still have a dream...
Thinking about tomorrow
There is no time and no reason.
Heart and hands have long been accustomed to combat.

Використання літератури:

Жадан С. Книга Життя Марії: книга/ Сергія Жадана.- 2015, - 184 с.

Новий рік - це коли батько намагається переконати своїх дітей у тому,
що він Дід Мороз,
а свою дружину - що він не Дід Мороз.
Юність - це коли ти вже не віриш,
що на Новий рік до тебе прийде Дід Мороз,
але ще сподіваєшся, що прийде Снігурка.
Сучасні діти чекають не коли прийде Дід Мороз,
а коли підуть батьки

i think that gravity sets into everything,
including careers,
but pendulums do swing
and mountains do become valleys after a while...
 if you keep on walking.

mountains are like a girl's mood swings
and boy that's a sweet sour kinda mysterious adventure.

After tiny has tried ballerina pose,
swing-batter-batter pose,
pump-up-the-jam pose,
and top-of-the-mountain-sound-of-music
pose in the reflection of the bean,
he walks us to a bench overlooking lake shore drive.

Though my soul may set in darkness,
 it will rise in perfect light:
I have loved the stars too fondly,
to be fearful of the night

And when the night is cloudy
There is still a light that shines on me
Shine on until tomorrow, let it be…

The dark does not destroy the light;
 it defines it. It’s our fear of the dark
that casts our joy into the shadows

The number one reason most people don't get
what they want is that
they don't know what they want.
Rich people are totally clear
that they want wealth.

The fastest way to make
money is to solve a problem.
The bigger the problem you solve,
the more money you make.

Opportunity luck is why the rich are rich.
Opportunity luck is a unique type of luck
the rich create as a result of having good daily habits.
When you have good daily habits,
you magnify the opportunity for luck to occur.

Some people are so poor,
all they have is money

Rich people believe “I create my life”.
Poor people believe “life happens to me”.

The fellow that has no money is poor.
The fellow that has nothing
but money is poorer still.

Beggars beg to get money,
not to reproach the passerby.

Without a rich heart,
wealth is an ugly beggar.

Beggars can’t be choosers

There is a battle of two wolves inside us.
one is evil.
It is anger, jealousy, greed,
resentment, lies, inferiority and ego.
The other is good. It is joy, peace, love,
hope humility, kindness, empathy and truth.
The wolf that wins is the one you feed

I am not all good and light,
sometimes I have bad thoughts and feelings,
this is who I am.
I am not all bad, I am generous, kind, and peaceful.
I have so much love and light to share, this is who I am.
Life is about creating balance, not suppressing your good,
and not suppressing your bad,
for one cannot exist without the other,
embrace them equally.

The world will not be destroyed by those who do evil,
but by those who watch them without doing anything

I don’t know how many roles
I can ask my dad to play in my life,
but so far, father, best friend, role model,
 mentor and grandfather to
my children are working out quite well

I've reprised roles in the theater,
which is somehow more accepted,
and where one can automatically go deeper
and further into the role

The world wants to assign you a role in life.
And once you accept that role you are doomed

Крізь кожне серце,
крізь кожні мережі
Проб'ється моє свавілля.
Мене - бачиш кучері безпутні ці? -
Земною не зробиш сіллю.

З неслухняної дочки свавільна жінка.

Давно пора запам'ятати,
що кожен недисциплінований матрос,
плануючи самовільну відсутність з п'янкою на березі,
заздалегідь дізнається: хто буде стояти
черговим по кораблю; хто - вахтовим офіцером;
хто залишається старшим; хто - забезпечує;
хто його - мерзотника буде забирати з комендатури;
хто буде морду бити. І якщо в цьому ланцюзі знайдеться
одна слабка ланка - п'янка можлива,
а якщо кілька - вона неминуча.

Нашим девізом має бути не
«Прощайте один одному»,
але швидше за: «Зрозумійте одне одного».

Життя навчило мене багато прощати,
але ще більше шукати прощення.

«Прощаючи тих, хто мене критикує,
я завжди можу поставити себе вище за них».

Ліс – прекрасний прояв сили природи
і самий яскравий приклад її досконалості.

* * *

«Вчинок - все; репутація - ніщо»
«Практика та теорія, мій друг, суха,
але вічно зеленіє дерево життя»

І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.

«Подумавши як слід, думка викладай,
А стін без фундаменту не споруджували»

Єдина річ у Всесвіті,
яку ми дійсно можемо контролювати -
це наші думки.
У космосі нічого не пропадає.
Шлях до зірок веде багаторічне ув’язнення.
Астронавтика пахнет в’язницею.
Та й взагалі космос потрібно любити,
хоча б за те, що дарує почуття таємничості
і загадковості.

уява - спогади
з минулого та майбутнього
вашого втілення.
Це спогади та бачення нами
лише іншими очима.

Я часто згадую, ті дні важкі,
і з щастям розумію,
що все вже пройдено
і була в житті радість,
улюблених днів насолода.

все змінилося, помінялося.
радість не так часто з'являлася.
від старої, дитячої сильно відрізнялася.
ми стаємо дорослішими,
юнаки з'явилися сміливішими.
міняємося ми швидше.

казки ми вже не віримо,
самі складаємо.
і все запишавшись,
зліше ... злі справи творимо.
адже за цим ми всі стоїмо,
і все нормально... крізь пальці дивимось.

гіркота, сумно у житті стало.
і якось мені потрапило.
до "темних" людей залучало.
але посміхаючись в обличчя,
зіщулювалося в крові червоне тільце.
від тих спогадів.

безтурботно жити
у доросле життя тихенько плисти.
хотіти стати дорослим,
всі ж хотіли.
мрію мали.
і під дорослих, з гордістю косили.

Заяложені слова

Дуду спішить образити тебе
І кожну хвилину шукає привід,
Щоб сказати тобі заяложені слова…
Не думаючи, що каже, що робить
Бруднить себе і всіх навколо
Набридла всім дуду брехня,
Як павук пліте павутиння,
Так брехня його плітеться
З язика не відірветься
Розрушає все навколо
Стіни чують заяложені слова
Ніби язик розв’язався
І вільно язик міте
Заяложені слова
І ті очі, і ті вуха
все бачуть,
все чують
крізь стіну

я до серця ключ шукала.
у тому світі, де живе кохання,
але світ той був у душі закритий
і ключ знайти я не могла...
Наївність і довіра до всіх живе в мені
з'явився момент поранити і поранили мене
поки що... не зустріла тебе.
знайти шлях до серця твого,
скажу я, - справа не проста
його стрілою я вражу, -
воно мені не дає спокою.
вже я бачу двері до нього
увірвусь, як ураган,
як буря,
твоє я серце покараю
гарячим, страсними поцілунком.
кожному серцю, є ключ унікальний,
Бог підбирає розміри і шрифти,
що іноді, приймаємо зі смутком,
нам лише воблаго дано з висоти.

я уявила образ,
уявляє себе героєм,
але ніколи герой не буде простіше
дивуєшся часом,
як все-таки марнославні люди.
Не суть, чим вважає себе герой ...,
а суть, що герой себе вважає Богом.
Величчі своє малює картинка
в уяві, на жаль, повсякденно убогий.
і де тепер той герой, який уявляв себе "Богом".
мабуть загрався трохи,
завжди все не те, і все не так.
у когось краще ніж моє
так приховую істину свою обібравши в кращого,
стерти всі докази,
а кажуть краще бути простою людиною,
багату уяву май,
і тверезо мислити вмій,
втративши страх Божий -
душу дияволу закладеш.

Стародавній текст зашифрований
візерунок на грудях, на шиї, рукаві
Немов камінь у стіну замурований,
він мовчить, як пам'ять у голові.

Її вдягнувши гордість відчуваєш,
За нашу Батьківщину, за народ!
Духовний символ наш, сила роду,
Багатство та святиня,
Зв’язок віків та цілих поколінь!
Та від лихого ока Берегиня,
Довга нитка - це свобода
Кожен колір - є основа,
Віддзеркалюючи дух народу,
Мудрість слова.
Різнобарв‘я на тканині -
Це культура України.

Це традиції народу:
Сине небо, хліб у полі
Чиста хата і калина,
Квіти у вінку дівчини.
У моїй долі витинанка.

Використання літератури:

1. Петречко Д. І. Вишивані скарби Бойківщини: Західний регіон / Д. І. Петречко. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2012. – 88 с.: фот.

2. Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. – Київ: Мистецтво, 2008. – 463 с.

Міріади частинок я розсиплю,
Ніби зоряний пил…
Нехай увесь світ вогнями мерехтить.
І любов’ю - серця щапалює.
Нехай горить вона яскраво та пристрасно,
Адже вона не небезпечна.

І ніби у мене цілий Космос живе.
І сюди не проникнуть промені,
Що освітлювали тобі зверху.
Ми в безкінечному пошуку кохання.
Нехай не земного, нехай навіть вигаданого,
Намагаємося хоч відблиски знайти різнокольорових вогнів -
Міріади частинок кохання.

Міріади частинок кохання
Прилипають до тебе одного
Ти їх у душу прийми,
Бо бажають стати тобі ближче
Хоч на пару хвилин

Ви знаєте, я завжди думала: "Чого я хочу?"
І найчастіше все зводилося до думки,
що мені потрібна людина, в яку я закохаюся,
яка завжди буде поруч.
Який вислухає, коли треба – підтримає.
Який обійме, притисне до себе,
і ти забудеш про проблеми.
Який змусить посміхатися,
навіть коли в тебе припаскудний настрій.
Або щось не виходить.
Який шепотітиме на вухо мені я тебе кохаю,
а по тілу бігтиме табун мурашок.
Людина, у якої теплі руки, якими вона мене грітиме,
і дивуватися моїм льодяникам.
Той, хто не побоїться танцювати опівночі посеред перехрестя.
Той, хто захищатиме від злодія.
Котрий потурбується, чи все добре.
Ніколи не залишить і не дасть образити.
Так я знайшла цю людину.
Нехай в моїй уяві,
А хочеться реального.
І найжахливіше,
що я була і буду закохана до чортиків.
А цього не було і не буде.
Адже цієї людини немає, вона живе лише в моїй свідомості.
Лише у моїй голові.
Я вигадала сама свій біль.

Гарних слів вплітаючи міріади
У небесну невпізнану таємницю
І розмовляючи вночі з чорнокрилими метеликами
Я бачила світло в далекому пеклі
Я створила пітьму в невірно - близькому раї.
В пітьмі мій голос звучить у порожнечі.
Темрява байдужа до душ у своїй сліпоті.
У пітьму мене кличе
Холодна луна кричала мені самотньо
Моїми словами з пітьми.
Я думала про шалено довге щастя в ту мить.
По кришталю мрії свої ступаючи.
Шукають порятунок у дзвіниці дзвоні,
Від голосів, в темряву мене кличучих,
Я не намагалася, але, опираючись,
Я все ж таки кликала на допомогу силу світла.
І я побачила вночі білих метеликів,
Які шептали…
І звучав мій світлий голос із пітьми,
Почувши гарні слова, які лилися із неба вночі…
Так я бачу міріади відтінків вночі.

А люди кажуть: «сильний народ і Україна»
А люди кажуть: «горе не болить»
А сердце плачить мов сопілка
Душа - волає та кричить про допомогу

А люди кажуть: «сильні духом»
Ще люди кажуть, що «залізні люди»
Не спокійно над моїм вухом,
А в очах його прозирає суцільний метал
І водночас відображає і ваш дух

А люди кажуть, що залізна воля,
холодна сталь.
Ми чуємо бій
І цей народ - великий патріот
І впорається з бідою будь - якою…

Мій світ - моя уява малює образи,
В яких немає істини.
Я весь час у думках,
Ніби граб у сценці.
Я відкриваю в голові одну свою реальність,
І населяють всі навколо її однією підвласною,
Змішалося думками давно,
Що було і що буде.
Уявляю, те що не бачу.
Так бажаю щоб було.
Шлях свій позначаючи,
Щоб уявне у світ наш прийшло.
Так я забуваю у висоті, не бачу, що заснула.
Сама собі прилумала, сама собі повірила,
А мозок мені підказує: то все не то
То моя ілюзія, то моя уява.
Мрії мої летять як птах хмарами,
І думаю, що все збулося, уявила, зазнала.
Під згустком строкатою такого хворого відображення,
Змінилося все навколо кривою моєю уявою.
Так я безглуздо замріялась у вічних фантазіях,
Але це не реальний світ, чудеса, фантазії та книги.

Запальничка стихла без добавки…
Поржавіє славно погодя
Нишком споглядатиме з-під лавки
Наче винуватець знову я…
Згоден, так, претензії до мене…
Не такий я… все таки курець
Споконвічні неповторні меми…
Не вкурив ті наслідки Отець…
А було тако сидиш і смокчеш
Висохлу зів’ялість коноплі…
І нудьгуєш в… хочеш чи не хочеш
У своїй з собою молотьбі…
Запальничка поруч… завжди поруч
Янголи в уяві тут як тут
На обгін дозволено ліворуч…
Ні тобі кросівок ні батут
Ти тако вже сам собі як гуру
Всі слова - саме собою - сміх
Із усіх згадаєш бабу Шуру -
Найдорожчу бабцю із усіх…
І це тільки з другої затяжки
І це тільки перший ще дзвінок
Все, що діставалося так важко
Злиєш неохоче у пісок…
Запальничка чемно заіскриться
Може навіть висморкне вдогін
Що тобі ніколи й не присниться
Ну хіба взірвуть як водогін…
Нині у меню запхались страхи
А курнеш і відчай вже - дружбан
Пофіг і масовані ба-ба-хи
І кремлівський їхній дідуган…
Заржавіє… віє віє віє
Запальничку поруч схороню…
Боронити жоден не посміє
- Що там знову? Я передзвоню…
26.03.2024.

Ніяк собі, о вибач, не втокмачиш,
Що більше тут мене ти не зустрінеш…
І байдуже, смієшся ти чи плачеш,
Пройде весна, надіюся, дозрієш…

Таким мене ти більше не відчуєш…
Тим більше, що вкоротчений мій запит!
Він сам по сОбі просто не існує,
Хіба якщо в халепу якусь втрапить…

Таким мене забути неможливо…
Тим паче, що я знов наполягаю:
Запхи мене по розміру в горнило -
Допоки я в собі чужим блукаю…
24.03.2024.

Знов гулкі тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Візочок з дитиною.

Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Хоч спатоньки хоче.

Он дівчатонька-двійнята,
Рюкзачки на плечах,
Знову смуток оселився
В очицях малечі.

Сестра братика веде,
Йдуть трохи повільно,
Їх доноситься розмова:
"....Україна вільна..."

Вже "відбою" гучні звуки
Стеляться країною.
Чи оселя уціліла
В матусі з дитиною?

***
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.

***
А злодієві інше не дано
як бути у компанії поганій.
Але якщо воно
іде на дно,
то виринає у зеленій твані.

***
А куцому до зайця є одна
дорога, що веде його угору,
але вона
ось-ось досягне дна
і поведе до унтера мордору.

***
А в Україні зайві генерали
або верховний офісу – двійник,
тому й міняло,
що надиктували,
бо десь-то мало того, що не втік.

***
А ми, таки, плазуємо до миру
і, може, Україні повезе,
якщо кумири
хоч на йоту щирі,
як менеджери, у обоймі ze.

***
А нашу дорогу «еліту»
в Америці за дурнів мали,
бо танцюристу
і туристу
на сцені кеди заважали.

Реляція
А у Європу нам іти не пізно –
і Томос є, і армія в бою,
і декому забороняють... візу,
і... ні на яку голову не лізе
те, що обрали люди на свою.

03/24

Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише́ свавілля - пекла дно.
Орди нена́висть... вже не має меж розгул.

Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божевільні цілі.
Втрачаєм рівновагу від тяжких вістей.

Побої полонених, катування...
Не підкорити ворогу простий народ,
Хоч стільки переніс в цім існуванні,
І ріки материнських сліз течуть, скорбот.

Безстрашні наші хлопці в обороні,
В гарячих епіцентрах йдуть бої щодня
За рідних, матерів, синів і доньок,
І за людей, що знищила лиха війна.

Одне лиш радує, що кара бу́де.
На путіна арешт вже ордер видав суд.
Геть із землі вкраїнської, приблуди.
Ніколи не пробачить злочини вам люд.

Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
29.03.24р.

Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Первозданна тиша улоговин,
Вербами затінені місця, –
Чудодійний зміст німої мови
Зрозуміти вчилися серця.
Ніч зродила чорне простиральце,
Від землі відмежувалась вись, –
Пальці міцно стискували пальці,
Гніту порожнечі боячись…
29.03.24

Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".

Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
І Бог, і осінь допоможуть нам!

Мій вірш пророцтвом стане. Я це знаю!
Бо воля - наш одвічний ідеал.
Злочинців неодмінно розстріляє
Осінній справедливий трибунал.

Той "двоголовий" розлетиться в пір'я!
І скажемо: "Нарешті! Ось і все!"
Не кволий мир, не хибне перемир'я -
Нам осінь перемогу принесе!

Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
світлу Янгол на нас кидає…
І посмішкою своєю потаємною
натхнення посилає,
Щоб Землю нашу Богом освітлює.
Раптом злетів Янгол
Летить крізь вогню,
Крилами трохи торкаючись Землі,
Протягнув нам долоню,
Врятувати від кошмару…

Translation:
Quietly an angel flew over the church,
This is the messenger of the Lord
And fun lost by accident
from the wings of feathers, well, scattering ...
With a laugh, he looks down at us
Everyone went down, wanted to raise.
But at that moment I saw Ukraine.
And did not hold back a heart tear
a bright angel throws at us ...
And with your secret smile
sends inspiration,
To illuminate our Earth with God.
Suddenly an angel flew up
Flying through the fire
Wings slightly touching the ground,
He extended his hand to us
Save me from the nightmare...

Використання літератури:

Яцканин І. Ангел над містом / Іван Яцканин. – Пряшів : EXCO, 2001. – 112 с.

Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.

У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Мені треба від душі його знайти ключи.

Мудро воно, але я теж дока
Вирішила до уламку дзеркала підкрастися
Підказує мені уява
Має там бути інше відображення

Переконалась,
що дзеркало мене не відбиває,
А відбиває когось, хто
на мене дуже схожий
не відображає! -
Хочеш плач хочеш кричи
Та бачу
не відображає дзеркало і позаду…

От і очі людські, - дзеркало душі
Тільки спереду гарні, добрі

Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображаючи,
Раптом б’ю з розмаху я
Чорною пішкою залишаючи мітки
Злого короля зображаючи.
Як виявляється ми на шахівниці лише пішки
І всі хочуть стати королем,
Але у реальному житті
Бояться зробити хід конем

Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда про предків розповідають потомки.
Кожне плем’я мало князя.
Віче формував код етнічних спільнот
Та отаман боронив із козаками землю гетьмана.
Щоб передати історію предків своїм потомкам у спадок.
Бо відродження прийшло, як воскресіння: мови,
культури, таємних знань і досконалості предків наших древніх,
Де суворі казки,
Де про смерть сповіщає трембіта,
Так трембіти плачуть за вільний народ,
Котре століттями живе.
Навіть відлюдник мальфар предків своїх закликає на допомогу,
Хмаровиння на дощ у вигляді лихої відьми,
Яка приходить настирлива,
Як чорна туча висить над російським народом,
Як уві сні, так й наяву,
Допоможуть предки, потомки віднайдут дорогу до світла
Та в наших краях і донині з каміння з’являються тіні забутих предків.

Використання літератури:

Коцюбинський М. Тіні забутих предків / Редакція, передмова й
примітки А. Крушельницького, ілюстрації Олени Кульчицької. –
Харків: ДВУ, 2017 . – 156 с.

Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
Я бачу світ, зовсім інший.
Інші зірки та планети
в просторах Космосу пливуть.
Тут Астероїди, Комети
Світи створюють,
А я - лише точка у Світобудові,
Ніщо на протязі часів.
І бездонне небо - Міріади світів
Ваблять у далечінь,
Ми всі у цьому світі Гості -
Планети Земля,
І зірки летять із глибин до нас,
Через таємниці віків.

Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Коли земний Ангел, небесна людина приходить до мене уві сні
у вигляді янгола,
То я бачила, як
Земний Ангел, небесна людина ішла крізь темряву
і світилась, наче сонячний промінь, що блукала у чорних хмарах…
Земний Ангел, небесна людина ішла і світло лилося з її очей
І дзеркальним сміхом відбивалася променисто.
Земний Ангел, небесна людина ішла і сипала цілими жменями
свою любов і добро у сірій масі людей
І неслась мов на крилах…
Земний Ангел, небесна людина літала…
А потім земний Ангел, небесна людина повернулась у вигляді птиці в небеса.
Так земний Ангел, небесна людина душею в рай летіла…
Я також прокинулась і після спілкування з нею
Я сама починаю літати,
Тільки на землі…

Translation:
Earthly Angels, heavenly people in heaven live above us…
Earthly Angels, heavenly people next to me, but I do not see them…
Earthly Angels, heavenly people with me, but help from them
to me, as if not visible…
Because we are all earthly people.
I believe in your eternal soul,
When an earthly angel, a heavenly man comes to me in a dream
in the form of an angel,
Then I saw how
Earthly Angel, heavenly man walked through the darkness
and shone like a ray of sunshine wandering in black clouds…
Earthly Angel, heavenly man walked and light poured from her eyes
And mirrored laughter reflected radiantly.
Earthly Angel, heavenly man walked and poured handfuls
their love and kindness in the gray mass of people
And it flew like on wings…
Earth Angel, heavenly man flew…
And then the earthly Angel, the heavenly man returned in the form of a bird to heaven.
So the earthly Angel, the heavenly man with his soul flew to paradise…
I also woke up after talking to her
I'm starting to fly myself,
Only on earth…

Використання літератури:

Ткачов А. Книга Земні ангели, небесні танцю: книга /Протоієрей Андрій Ткачов. - Даниловський Благовісник, 2013 р, 192 с.

Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики та світи.
Від темного погляду зірки легка тінь
дарує яскравий блиск.
І світ освітлює – так багато яскравих вогнів
і чарують небесні світила
Здається, що сни мені вселяти втомлені міріади зірок.
мені міріади сузір'їв розкажуть їхній нічний політ.