Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ярослав Чорногуз (1963)
Хто болото України очищає від жабів,
Й виганяє дух мертвотний із зацькованих рабів,
Хто дає, не рве, не просить,
Людям хто дітей приносить -
Її символ, ні, не туз -
Птах могутній - Чорногуз!


Інфо
* Народний рейтинг 5.500 / 6.08
* Рейтинг "Майстерень": 5.747 / 6.36
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Переглядів сторінки автора: 315780
Дата реєстрації: 2007-06-26 14:50:35
Звідки: Вінниця-Київ
Школа та стилі: неокласицизм
У кого навчаюсь: Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, П'єр Ронсар, Ф. Петрарка, В.Симоненко, О.Олесь, В.Самійленко, М.Вороний, М. Рильський, А.Міцкевич, І.Гнатюк, Д.Кремінь.
Група: Користувач
Номінація:
П.М.2001
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2021.09.23 21:05
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор 6-ти поетичних збірок: "У всесвіті серця" (1995 р.), "Симфонія кохання (вінок сонетів) (2001 р.), "Березнева ностальгія" (2007 р.), "Тиха ніч над хатою моєю" (у співавторстві з батьком - О.Чорногузом) (2008 р.), "Велесів гай" (2013), "Світло кохання"(корона сонетів) (Харків, Майдан) (2017) та 2-х історичних нарисів під однаковою назвою "Кобзарська Січ" (2008 р.) до 90-річчя та до 100-річчя (2018 р.) Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г.Майбороди, де працюю артистом. Один із авторів альманаху "Ірпінські поетичні зустрічі", де репрезентовано добірки 17-ти літераторів "ПМ" (2012 р.), а також альманаху "Натхнення" (2013). До 50-річчя випущено київською фірмою "Е=фото" компакт-диски: "Вишиванка", (Липень 2013 р.), "Українська незабудка" (травень 2014). До 80-річчя батька - письменника Олега Чорногуза, організував компакт-диск пісень на його слова під назвою "Золоті літа" (2016).
Автор численних публікацій у пресі.
Член Національної спілки кобзарів України, член НСПУ, НСЖУ, творчої спілки "Асоціація діячів естрадного мистецтва України", лауреат фестивалів "Пісенний вернісаж - 2014, 2021". Маю дві вищі освіти - журналістську та музичну. У 2020 році отримав почесне звання "Заслужений артист естрадного мистецтва України".

Найновіший твір
Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Будівничі
Народ вкраїнський схильний до краси,
І радо помагав своєму пану --
Аристократу духу, не тирану
Перетворить на казку ці ліси,

Гаї, діброви, схили кам’янисті,
І річку Кам’янку, раніш — Багно,
Постало диво справжнє тут, воно --
Плід фантастичний генія і хисту.

Видовбували з каменю стави,
Підземну річку, гроти таємничі,
Творили колективно будівничі,
З землі там насипались острови.

Проклали шлюз на Верхній став потужний,
Альтанки будувалися, містки...
Робили все там панські кріпаки --
Ці водоспади, водограї дружно.

Пересували брили в сотні тонн,
Утілили в життя легенди вічні.
Для багатьох закінчилась трагічно
Робота. Бачим камінь смерті он.

Це — острів Лесбос, що на ставі Нижнім,
З возів, зі скелі в воду він впаде.
І покалічить і уб’є людей.
На нім Сафо творила вірші ніжні.

А скільки тут насаджено рослин --
Дерев, чагарників, кущів і квітів!
Півтори тисячі з усього світу
Найменувань в “Софіївку” звезли.

Олені, лані ходять у Звіринці,
І скрізь в озерах — лебеді й качки.
І фазани, і павичі таки
Були ще при Потоцьких — спогад зрине.

Заремба, Чорнокриленко, Троян,
Герасименко, Закуренко з ними
Діброва... Над гаями чарівними --
Вкраїнських будівничих імена.

І Людвік Метцель, польський інженер,
І Оліва — французький садівничий --
Творили нам “Софіївки” обличчя,
Його краса чарує і тепер.

У різні роки їм допомагали
Ферре, Боссе, Пашкевича труди,
Аби хотіли ми прийти сюди,
І не було чудових вражень мало.

Були стихійні лиха, з них одне --
У році дев’ятсот восьмидесятім,
Як повінь позривала всі загати.
Руйнації видовище жахне

“Софіївку” усю заполонило,
Брудні потоки йшли за горизонт.
Та піднялися уманці разом
І працювали день і ніч щосили.

Новий директор цей очолив здвиг,
Подбав, як слід, про порятунок саду.
І за чотири місяці порядок
Навести у “Софіївці” він зміг.

Відтоді парк при ньому процвітає,
Національний статус він здобув
У ренесансу золоту добу,
Вже понад сорок літ у цьому раю

Вона триває. Скільки за цей час
Всього тут зроблено, о Боже милий,
Нових чотири там стави відкрили
Щоб вродою зачарували нас.

Гектарів десь на двадцять парк побільшав,
Відновлено в нім Аполлона грот,
Звіринець також між його висот...
І мрії втілено найсміливіші

В “Новій Софіївці”, які дива,
Ви тільки подивіться, нас чекають --
Сади, як у Японії й Китаї,
І Україна в міфах ожива.

Спиняється немов тут часу лік,
Рухливі динозаврів є скульптури
І птеродактилів, що як в натурі
Вертають нас в доісторичний вік.

Парк-фентезі, і він — не одноденка,
Чарує у вечірній час найбільш
Неоном-дивом... Я б назвав скоріш
Парк імені Івана це Косенка --

Засновника, утілювача мрій...
І гомонять: тримає Умань марку,
Неначе світова столиця парків --
Постане скоро в ролі цій новій.

Навколішки стаю, так небо кличе --
За ці, навічно створені дива,
Уклін земний, цілую руки Вам,
“Софіївки” прекрасні будівничі.

Завершую поему цю, натхненний,
“Софіївко”, творіння осяйне,
Поїли, як Трембецького, мене --
Твої чарівні води Гіппокрени.

(закінчення)

23-24.04.7519 р. (Від Трипілля) (2011) — 9 вересня 7529 р. (Від
Трипілля) (2021)