ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Санаторій людства
Образ твору Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
Чимскоріш чимчикую сюди,
У природній оцей санаторій.

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.

І на тихім природи осонні –
Щоби ніжність свою відшукав –
Сяде зяблик мені на рукав,
Тихо ластяться гривами коні.

Як лікуєш ти душу уміло!
Дай тих ліків, природо, усім.
Вознеси у духовній красі,
Щоб саме себе людство не вбило!

9.04.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 06:12:17
Переглядів сторінки твору 218
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:01 ]

Анастасій Гречкосій (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 01:08:33 ] - відповісти
Актуально. Одухотворено.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 01:10:21 ] - відповісти

Дякую, бажаю натхнення.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 07:33:15 ] - відповісти

І мені місто в печінці сидить. Як же ж хочеться на волю, а не відпускає.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 21:16:27 ] - відповісти

Виривайтесь, виривайтесь, Ігоре! А то буде, як у вірші Миколи Холодного:
На стрімкім териконі
Віддалась ти мені
Серед білого дня у суботу,
І дивився на нас
Весь Донбас, весь Донбас,
Припинивши роботу.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-11 10:21:23 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе! Сподобався Ваш вірш. Настільки, що продовжив і розвинув його тему аж до абсурду пародією. :) Сподіваюсь, приймете з гумором та розумінням:

http://maysterni.com/publication.php?id=60899


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:53:36 ] - відповісти

З розумінням приймаю. Просто Ви живете в кращому місті, ніж я. А якби Ви жили на Відрадному в Києві, де, наприклад, кладуть живих кошенят у чемодан, потім його закривають, по ньому з усього розмаху стрибають, а потім дивляться з радісними матюками, що там від бідних тваринок лишилось. То може, у Вас були б інші погляди на місто?
Це мої спогади дитинства... Лише один. На Відрадному тобі нізащо можуть "набити морду", та ще й так, що потрапиш у реанімацію, тільки за те, що не дав припалити...
Оце б я описав у пародії-відповіді на Вашу...
"Смійтеся" на здоров"я та згадуйте свій Львів, а я їздитиму на природу відпочити.



Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:40:52 ]

Жах!.. Відрадне - це район у Києві?

Перепрошую, пане Ярославе, якщо чимось Вас особисто зачепила моя пародія. Якщо це справді так, то прошу прийняти мої щирі вибачення. Я пародією просто висловив своє бачення ситуації з протилежного боку і, як вже казав, довів ситуацію до гротеску.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-12 21:56:43 ] - відповісти

Нічого, вибачаю, Валерію. Головне, що вірш не залишив байдужим читачів. Дякую за увагу.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 11:25:09 ] - відповісти

Я вже писав, Ярославе, я якомусь коменті до одного з твоїх попередніх віршів про природу, що ця поезія - справжня природотерапія. Найкраще і найшвидше (ще й з великою користю для організму) відновлює сили, фізичні і духовні.Побільше би таких санаторіїв і почастіших лікувальних процедур на природі!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:03:58 ] - відповісти

Спасибі, Іване! Хоч ти мене розумієш. Хоч живеш із Хмельницьким в одному місті - прекрасному Львові, (мусив би стати, здається, на його бік) про який моя дочка сказала: "Я б тут поселилась і жила", бо вихована відповідно.
Може, вірші хоч частково замінять процедури, якщо нема змоги їх прийняти...


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 12:48:04 ] - відповісти
Хто, як не РІДНА ПРИРОДА, нас вилікує від усього недоброго! А нам - тільки берегти її!!!

Гарний вірш, Братику!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:08:52 ] - відповісти

Дякую, сестричко! Твої слова - та до Бога, і Хмельницькому у вуха!


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:42:00 ]

;)))


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 14:08:34 ] - відповісти
Прочитала і... задихалось легше.;-)))

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:10:47 ] - відповісти

Дуже радий, Патарочко! Значить частинка природи Київщини перелилася у Вас!))) Бажаю здоров"я!!!)))
І натхнення!)))


Отправить
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 16:01:18 ] - відповісти

Цікаво виходить. (це я пишу з пієтетом, без "закидонів"). Духовна поезія - і згадка про бацили.
Спостерігаю компенсації. Скорочені форми дієслів і подовжені - прикметника.
Мені сподобався малюнок, який виникає в уяві. Зяблик на рукаві. Символізує довірливість. І я вірю у написане. Бо так буває. І застереження актуальне.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:55:59 ] - відповісти

Так, Олександре! Як казав Бетховен, не можна піднятися духовно, не закалявши свої черевики самі розумієте в що! Це, певно, підсвідомо вжито для контрасту, бо життя зіткане з протиріч. Тому залишу, як є, з Вашого дозволу.
Є такі форми продовжені і скорочені. Це уже щось із мого стилю. Прийміть таким, яким він є.
Радий, що знайшли позитив у вірші. Ви не тікаєте
за місто у вихідні, земляче-киянине? )))
Здоров"я і натхнення зичу.





Отправить
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 17:00:03 ] - відповісти

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.- так співзвучно!!! Дякую долі і інтернету. Об"єдаймося!!!!!



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:21:36 ] - відповісти

Спасибі, Серафимо! Радий, що знайшов у Вашій особі ще одну духовну посестру. Усього найкращого
Вам.))) Єднаймося в любові до природи!!!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 18:13:45 ] - відповісти

Брате, я так розумію,
ти побував у зоопарку?)))
Взагалі - розчиняЄ, а ле ми таке
"ліпим" часто))).
Останній рядок прибив стодвадцяткою,
аж вірш репнув...)))
Это я любя)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:27 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:28:51 ] - відповісти

Видно тебе дістали мої коментарі, що ти, брате, вирішив мене дістати зоопарком?!!!))) Розумію твою іронію.
Розчиня - це, як сказав Ол.Дяченко і не тільки - скорочена форма дієслова, вживана в розмовній і писемній мові.
Треба ж комусь прибивати, щоб пройняло.)))
Натхнення, вибач за мою кусючість. Наступного разу я тобі напишу хвалебну оду. Є за що!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 23:13:00 ]

Брате, звідки такі домисли? Бачу, що це Ти любиш одні хвалебні...)))! Тема не для нас...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 23:51:52 ] - відповісти

Та чого ти, Вітре?! Я спрйняв слово "зоопарк", як дружню іронію, бо те, що я описав у вірші, буває не тільки у зоопарку, коні і пташки я бачив без зоопарку і на твоїй рідній Полтавщині і на Київщині, де завгодно. Тому і поіронізував трохи у відповідь. Ти ж не хочеш, щоб ми тут заснули від нудьги?! Гарного тобі настрою!!!)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 20:34:40 ] - відповісти

Ярославе, Ваші рядки надихнули Патару на створення вірша, а мене - на публікацію давніше написаного. Дякую Вам, що допомогли вирватись хоч на мить із кола затхлої буденності, яке затягує-замотує. Я зрозуміла - вже задихаюсь...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:31:51 ] - відповісти

Любове, Ви ще одна львів"янка, яка поділяє мої погляди в цьому плані. Безмежно радий, що мої вірші надихають колег на щось добре!!!)))