ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
Керує Україною шайтан,
Ще й дух бунтарський в жилах колобродить.
Після Майдану - знову шал, Майдан,
Визбирує новий володар подать.

Прибріхує, окрадує, хова,
Копита видно і чортячі роги.
Як вибори - сусіди на диван:

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться в ночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені

Марія Дем'янюк
2018.10.16 14:57
Свічки-клени багрянять.
Шепіт вітру:спинись,
і крізь сяєво листя
в Небосинь подивись.
Між Землею і Небом
не існує межі,
як яснітиме вогник
у світлодуші...

Віктор Кучерук
2018.10.16 14:46
Т. І...
Знов душа зажурено радіє,
Повна вражень, спогадів і мрій, –
Тьмяний вогник давньої надії
Мерехтить у темряві густій.
Блимає лякливо та не гасне,
В тужно занімілій темноті, –
Тільки, може, радість передчасна,

Тетяна Левицька
2018.10.16 13:53
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...

Сонце Місяць
2018.10.16 13:15
дими над рікою
спливають невмисно
& далі по курсу
кидаються з мосту

скупі очевидці
гуляють & мокнуть
закохані знову

Світлана Майя Залізняк
2018.10.16 12:22
Поетичні балалайки
виграють... за сотні лайків...
Бринькотять про вічне-тлінне.
Реверанси - вколо Зіни,
гопаки... на сцені гноми,
премійовані удома...

Йдуть охочі прославляти,

Іван Потьомкін
2018.10.16 12:21
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
Витопчують її до пилу,
На чужині сльозу за неї ллють.

Галина Михайлик
2018.10.16 11:35
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Може / раптом / колись? –
тільки це - не про мене.
Тут! Сьогодні! І вже! –
без вагань, реверансів,
підкилимних пожеж,
онімілих мімансів.

Адель Станіславська
2018.10.16 10:51
Тримати удари -
мужність.
І доки твій світ не вмер
долай чорноту і чужість
і зайшлість сліпих химер,
чужо'злість за непоступність
в шуканні своїх доріг.
Хай явить озлобі сутність

Вікторія Торон
2018.10.16 10:02
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття, а незгоди -- принци

Любов Бенедишин
2018.10.16 09:19
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

Отари слів рівненькими рядами –
Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

Увись, де благодаттю оповита
Метафор полонина соковита.

Олександр Сушко
2018.10.16 06:21
Десант піїтів висадивсь на Марс,
Пригледівсь - українські графомани.
Усенький всесвіт хай пізнає нас!
Від захвату кричатиме "Осанна!".

У мене зіпсувався, певно, смак,
Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно

Іван Низовий
2018.10.15 19:32
Ту грушу,
Що геть здичавіла,
Згадав би хіба,
Якби в сорок сьомім
Та груша
Нас не годувала
Смачними гниличками?!
Схожа на баобаб,

Іван Низовий
2018.10.15 19:17
Мене сиротою зробили свої ж –
Комуністи,
А першим жалільником
Був чужоземний солдат:
Він гладив мене по голівці,
Давав щось поїсти,
Од вітру ховав
Під благенький трофейний бушлат,

Сонце Місяць
2018.10.15 18:31
римує осінь листя й лисих
красу абсурд підвали й далі
усе символіка & дійство
провісних наскрізь актуалій

& строга мов ікона та
життям іде христина ~ христя
напіврозквітла німота

Ігор Шоха
2018.10.15 13:48
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу:

піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я

Адель Станіславська
2018.10.15 09:50
Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
А звідкись невідано віщі мої слова...

Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
Так скороминуща у цьому з

Мирослав Артимович
2018.10.15 09:20
Життя і музика… Два паростки любові.
Один – від Бога, другий – із душі.
І закорінені обидва в Першослово,
яке ніхто не в силі сокрушить.

Щасливий той, хто музикою дише
неспинно, до безумства, до безтям,
а тон душі мажорніше й жвавіше

Олександр Сушко
2018.10.15 05:45
Я - дід старий. Од вітру хилита,
Давно уже у пазусі не шастав.
Немає сексу - в цьому вся біда,
Навзаєм пруть ліричні віршенята.

Є про любов, погоду і судьбу,
Реву на вухо жінці глухуватій.
Та бабця закопилила губу

Катерина Боброк
2018.10.14 20:14
молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
але ось вона наближається і ця швидкість космічна
твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Гра

Дмитро Куренівець
2018.10.14 18:00
Шурхіт листочків навчальних програм
з шелестом осени злився…
Ставки свої ти Системі програв,
та, далебі, вже не злишся.

Усі твої задуми клаптями рве
ця куцість годин невблаганна.
Ян Коменський зник би, пропав Дистервеґ

Іван Потьомкін
2018.10.14 14:38
До недавнего времени я полагал, что нет большего доверия и близости к человеку, чем у собак. Примеров тому предостаточно и в жизни. и в литературе. Нельзя не удивлятьься рабской покорности животного. Его пинают ногами, замахиваются или даже бьют палкой

Світлана Майя Залізняк
2018.10.14 12:19
Збиваються горобчики у стаю.
Шукала в липні феніксів, орлів.
По...кру...же...ля...ла...
Жовтень... відлітаю...
Сховала пазли-словеса у Пслі.

Махрова риба плине... Махаони -
на чорнобривцях. Дайджести між каст.

Олександр Сушко
2018.10.14 11:52
Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
А люди як сварливі дітлахи.
Не можна чисту правду говорити,
Не друзів наживеш, а ворогів.

Хай істину дурко ув очі гавка
І правдою обмазує пастель.
Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",

Любов Бенедишин
2018.10.14 10:59
Диявол розшарпує поли
небес безкраїх.
А люди аж давляться болем:
"То Бог карає!"

Стражданням кінця ще не видко.
Погроми, війни.
А «градом» прошита накидка –

Катерина Боброк
2018.10.14 00:01
рудим каштановим лапкам так личить срібна гальваніка
зачитана на ходу газетка котиться аж третім парком
якщо довго лежати долілиць на нестероїдах і під таваніком
лишається одне, оголити шию піднявши волосся над карком

осінні трав'яні шаблі видно ті

Вероніка Новікова
2018.10.13 22:29
Хочеш, аби полегшало, – легше далі іди.
В осені смутку більше, аніж в тобі води.
Жовті її легені плавлять світло на вдих,
з видиху піде сміх.

Хочеш, аби забулося, – не опускай лиця.
Скільки сердець розбитих в пазусі ялівця –
стільки уламків віри з

Сонце Місяць
2018.10.13 19:42
I. Звуть його Мартин, наголос на останньому складі. Із тих, котрі здатні час від часу мовити собі про себе—Мартине, але ж ти дивак, чоловіче. Й трохи навіть утішитися з такого-от казусу. У стані посталкогольнім, невиспаний, прочовгавши коридорами кольо

Світлана Майя Залізняк
2018.10.13 17:35
Здається, ще недавно
із мамою - кудись...
Телята, кози... плавні...
На сцену - не барись!

2

Розсунуто валізки,

Олександра Христич
2018.10.13 17:31
Вирує місто, велике місто,
Будинкам тісно, машинам тісно.
Асфальт вузенький, до ганку кроки,
Будинки щільно, без вікон збоку.
Розмова ллється на різних мовах,
Не знаю змісту, не чую слова.
Проходять сім'ї, проходять просто,
По двоє, троє тут, біля

Олександр Сушко
2018.10.13 16:38
Амур життя, нарешті, освітив,
Чіпляється панчоха за ширінку.
Кармічний шлях від того непростий -
Народжений аби втішати жінку.

Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
Наводить на "позиціях" порядок.
Стрічаю ранок із ножем в руці -

Іван Потьомкін
2018.10.13 12:21
Вітчизна це край дитинства
Місце народження
Це наша найближча
Вітчизна

Місто містечко село
Вулиця дім подвірко

Галина Михайлик
2018.10.13 10:31
Я - затята! Я затято щаслива!
Бо щаслива - від кожного вдиху...
Від чекання й стрічання щоденного дива
у подяці за радість і втіху.

За піано і форте, глісандо й вібрато
чорно-білої клавіатури...
Білих - більше! Сьогодні - підкралося свято
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Сушко - [ 2018.10.17 03:32 ]
    Вівці мої вівці...
    Керує Україною шайтан,
    Ще й дух бунтарський в жилах колобродить.
    Після Майдану - знову шал, Майдан,
    Визбирує новий володар подать.

    Прибріхує, окрадує, хова,
    Копита видно і чортячі роги.
    Як вибори - сусіди на диван:
    - Від нас хоч щось залежить? Анітрохи!

    Вівчар веде отару на різню,
    Бебекають приречено овечки.
    Я зарізяк у цьому не виню -
    Споконвіків тече криваве лечо.

    Здирають шкури, топлять звично жир,
    Я агнець теж. Несуть жертовний камінь...
    На вибори - весною! Під ножі!
    А, може, треба стати нам вовками?

    16.10.2018р.

    Про любов

    Потрапив молодим у "чортомлик",
    Місцеві відьми виходили вкупі.
    Живу відтоді з ними цілий вік,
    Стругаю мітли і довбаю ступи.

    Господарюю. Посадив город,
    Є мандрагора, хрон і беладонна.
    Варю декокти, зілля-приворот -
    Дівки щодня купують півбідона.
    '
    Гаргари гарні.В ліжку хоч-куди!
    Щоночі не дають мені покою.
    Мені сто літ, а ще без бороди,
    Чаклують сильно, молодістю поють.

    Отак би, люди, я би жив і жив,
    Та...закохався здуру в молодицю.
    У неї хворий вельми був мужик -
    Я вилікував підохляле тільце.

    Відьмачки ж подалися за кордон
    Кровиці посмоктати у теличок.
    А я поклав кохану на манто,
    Медок збираю із рум'яних щічок.

    Її супружник, все таки, помер,
    В горілці утопився чи у пиві...
    Біда ув іншім: горе-кавалер
    Сімейство зрадив. А жінки ревниві!

    Чи хрещена, чи мавонька-мертв"як -
    Нема різниці, грохнуть бахуряку.
    Шептались довго. Вирішили так:
    Вернуться, то напою спершу маком,

    І у чаклунок є кінець судьби,
    На кожну твар знайдеться підлий гицель.
    Позапихаєм потім у гроби,
    Хлюпнем відро свяченої водиці.

    Удвох копали яму цілу ніч,
    Болітиме ще тиждень кожен мускул.
    Але - конфуз: - Кохана, поміч клич!
    Забули про драбину чи мотузку!

    На крики позбігалося село,
    Питають: - Що за бісова роботка?
    Брехати мусів людям прямо в лоб:
    - Скарби шукаєм пана Полуботка.

    Я знаю, браття, що брехати гріх.
    Зате живі. Хоча, звичайно, бридко.
    Народець за драбини, в яму "плиг!",
    Кохана каже: - Утікаймо швидко!

    Живемо гарно. Жінка "цьом!" та "цьом",
    Хутенько підставляє власну кирпу.
    А відьми що? Нема уже відьом -
    Подохли всі від курячого грипу.

    16.10.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Мессір Лукас - [ 2018.10.16 22:28 ]
    . . . . . .
    Листи собі, ними забите горище.
    Ясени за вікном, гілки - вулиці.
    Неспокій жінок на гострих обцасах.
    Візерунки, полум'я, тлін.
    Сторожа сезону здійснює ще обхід.
    Догори, вниз. Невідомість, вітер.
    Електричний потік проймає.
    Пробіли, знаки абзацу.
    В будинку, де шукають забуття.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  3. Мессір Лукас - [ 2018.10.16 22:42 ]
    Між нами.
    Від а до я, від так до ні.
    Побачення з життям.
    Я напишу тобі вірша.
    Ти думатимеш: "Боже мій!
    Галіматья, іржа..."



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  4. Ночі Вітер - [ 2018.10.16 19:41 ]
    Твій слід...
    Твій слід загубиться в ночі
    І ранком вмре.
    Трава прим’ята оживе,
    Забуде все.

    І тільки в росах сміх і гріх –
    Твоя сльоза.
    Віддай мені, віддай мені
    Всі «проти» й «за».

    І, навіть, розірвавши плоть
    І дух єства,
    Ранкові зорі упадуть,-
    Одні слова...


    Рейтинги: Народний -- (5.79) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:


  5. Марія Дем'янюк - [ 2018.10.16 14:26 ]
    ***
    Свічки-клени багрянять.
    Шепіт вітру:спинись,
    і крізь сяєво листя
    в Небосинь подивись.
    Між Землею і Небом
    не існує межі,
    як яснітиме вогник
    у світлодуші...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2018.10.16 14:35 ]
    * * *
    Т. І...
    Знов душа зажурено радіє,
    Повна вражень, спогадів і мрій, –
    Тьмяний вогник давньої надії
    Мерехтить у темряві густій.
    Блимає лякливо та не гасне,
    В тужно занімілій темноті, –
    Тільки, може, радість передчасна,
    Як не раз бувало у житті?
    Може, завтра світло сподівання
    Лагідно задмухають вітри,
    І побачу іскорку останню
    Вогника, що в сутіні світив…
    15.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  7. Тетяна Левицька - [ 2018.10.16 13:16 ]
    Що ти знаєш про мене...
    Що ти знаєш про мене?
    Небагато, повір...
    Очі м'ятно-зелені
    З берегів Синевир .
    Виплітати гердани
    З бісеринок сльози
    Я не буду, коханий,
    Не проси... Не проси...
    Та мелодія туги -
    Три акорди, не більш,
    Не вмістилася, любий,
    У верлібровий вірш.
    Березневі відлиги,
    Білопінний розмай,
    Час від часу, мов книгу,
    Мимохідь не гортай.
    Відбрунюся у літі,
    Хоч одягнеш пенсне,
    Постелю оксамити -
    Не пізнаєш мене...


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  8. Сонце Місяць - [ 2018.10.16 13:33 ]
    Юлі & Бро
     
    дими над рікою
    спливають невмисно
    & далі по курсу
    кидаються з мосту

    скупі очевидці
    гуляють & мокнуть
    закохані знову
    за звичкою чисто

    а жовтень злотистий
    глумиться немов &
    стинає плечима
    до чого розмови ~

    отак без причини
    стираєш підбори
    у напрямку звістки
    що все буде добре

    на стежці осінній
    за бітницький обрій
    де запросто стрінеш
    нікого ~ нікого





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.16 12:14 ]
    Слухай музику, що вище...


    1

    Поетичні балалайки
    виграють... за сотні лайків...
    Бринькотять про вічне-тлінне.
    Реверанси - вколо Зіни,
    гопаки... на сцені гноми,
    премійовані удома...

    Йдуть охочі прославляти,
    книжечки на тацях - нате!
    Їх би сполом - на пленери...
    В римуванні - "піонери"...
    Варять кашу, в'яжуть віття,
    гнуться лаври... малахіття
    розсипається під ноги...
    вколо моськи і бульдоги...

    2

    Та немає щось упину.
    Де ж томатики - у спини?..
    де шлагбауми-спонуки?
    Залили віршата луки...
    Силосується усяке,
    у напрузі пальці, хляки...

    3

    Стій - міцна - за кипарисом.
    Ласуй м'ятою, ірисом.
    Слухай музику, що вище...
    Ген розквітло попелище.

    У гнізді яскріє птаха.
    Мліє вуж під фугу Баха.
    За токатою - по зливі -
    промінцята на жаливі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  10. Іван Потьомкін - [ 2018.10.16 12:10 ]
    ***

    Не по мені, як землю гидять
    І воднораз Святою звуть.
    Витопчують її до пилу,
    На чужині сльозу за неї ллють.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  11. Галина Михайлик - [ 2018.10.16 11:45 ]
    …spem spero!

    Розум каже : «Змирись.
    Все – суєтне, даремне».
    Може / раптом / колись? –
    тільки це - не про мене.
    Тут! Сьогодні! І вже! –
    без вагань, реверансів,
    підкилимних пожеж,
    онімілих мімансів.

    Серце каже : «Скорись.
    Не роз'ятрюй глибоко -
    витри пам'яті диск,
    вийми скалку із ока».
    Пам'ять каже: «Забудь!
    Що минуло – не верне…»

    Отже, в тому й вся суть, –
    що не знаю напевне:
    де / коли/ як / відкіль?…
    Тільки вірю уперто.
    Бо ж : «…по вірі твоїй…»
    і надії…
    «…spem spero!»



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (8)


  12. Адель Станіславська - [ 2018.10.16 10:16 ]
    * * *
    Тримати удари -
    мужність.
    І доки твій світ не вмер
    долай чорноту і чужість
    і зайшлість сліпих химер,
    чужо'злість за непоступність
    в шуканні своїх доріг.
    Хай явить озлобі сутність
    твою -
    непідробний сміх
    і усміх оскалу злому:
    в тім вищирі - страх і гнів...

    Будь леготом невагомим
    В осерді чужих світів.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  13. Вікторія Торон - [ 2018.10.16 10:33 ]
    Бруківка намірів
    Бруківка намірів залишилась по смерті,
    бруківка намірів – і більше не вдалося...
    Бо – недорікуватість і селянська впертість,
    чуже незатишне міське різноголосся.
    Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
    в душі – сум’яття, а незгоди -- принципові,
    з війни – контузія, страх виказати слабкість
    і навіть більший страх – віддатися любові.
    Ще -- ненадійні і насмішкуваті друзі,
    уперта вірність, що нікому не потрібна,
    твоя довіра, що на смертнім виднокрузі
    така обдурена була, така безплідна!
    Давно нема тебе, нові в роботі кросна,
    але чому живе у пам’яті так гірко
    ота ніким не поцінована, заросла
    ідеалізму одинокого бруківка?

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (6)


  14. Любов Бенедишин - [ 2018.10.16 09:02 ]
    Призначення (Світлані-Майї Залізняк)
    Розкішна мова. Не осот, будяк.
    Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

    Отари слів рівненькими рядами –
    Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

    Увись, де благодаттю оповита
    Метафор полонина соковита.

    …Пообіч вовчі зграї, хмари мух.
    Та кожну титлу стереже Пастух.

    16.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (4)


  15. Олександр Сушко - [ 2018.10.16 06:13 ]
    Недопіїт
    Десант піїтів висадивсь на Марс,
    Пригледівсь - українські графомани.
    Усенький всесвіт хай пізнає нас!
    Від захвату кричатиме "Осанна!".

    У мене зіпсувався, певно, смак,
    Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
    Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,
    Павлюк гламурний, Татчин і Костенко!

    Летять віршата, наче міль із шуб,
    У слюсаря є книжка, і в нардепа.
    Я також не святенник, бо грішу,
    Говерлу слів скиртуючи до неба.

    Признатись важко: Я - недопіїт,-
    І попалити квецянини лантух...
    З будяччя густо сипле пустоцвіт,
    Ховає під копицею троянду.

    16.10.2018р.

    Революція

    А на майдані знову балаган,
    Укупі провокатори й кликуші.
    Вже думав - починається юга...
    Обцас застряг в недогризку від груші.

    Пляшки довкола, рвані папірці,
    І запахи, неначе із геєнни...
    Нема кого узяти на приціл -
    Втомися люд від бунтиків щоденних.

    Одні паяци. Плямкають бомжі,
    Водяри ящик скніє під матрацом.
    Оце з такими братись за ножі
    І брати штурмом замки та палаци?

    На площі "революція" гуде,
    Упала булава в Дніпро зоп'яну.
    О, логіко! О, розуме! Ви де?
    В сивухи клубах вас шукати марно.

    15.10.2018р.

    Тс-с-с!

    Довгенько слухав реквієм згори -
    Довгенько слухав, аж попухли вуха.
    Уїлась тема, мов гідропірит,
    Ще трохи - і наважусь на "мокруху".

    Попався глухуватий меломан,
    Зі стелі відпадає штукатурка.
    Уранці встав - у голові туман,
    Під ковдрою стражденно хлипа любка.

    На флешку записав церковний хор,
    Бурчання тещі та виття собаче.
    Вмикаю цю "мікстуру" на повтор
    І з жінкою втікаємо на дачу.

    З коханою ходили по гриби,
    Два дні знімали київські навроки.
    Смартфон (бесперестну "бі-бі-бі!")
    Я виключив, заглибився у спокій.

    Вернулися. Дзвенить москітний альт,
    Із вікон чути шерхіт падолисту...
    З будинку вчора з'їхав музикант,
    А на додачу - майже пів під'їзду!

    Жона танцює! Стала на носок!
    А ще недавно помирала, наче.
    Потужна сила тещин голосок!
    Благословенні гавкоти собачі!

    16.10.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  16. Олексій Кацай - [ 2018.10.15 21:44 ]
    Ніч міжзоряних швидкостей
    Непомітні чужі зорельоти
    в телескопи спостерігачу,
    бо всі їхні прямі і звороти –
    швидкоплинні, мов краплі дощу.

    Хто побачить політ крапелини
    або кулі невловної слід?!
    Флот чужий невидимо й невпинно
    тче вгорі павутиння орбіт.

    Ну, а долі, вдягнувши каскетки,
    по провулках і автошляхах
    пруть земляни, мов маріонетки
    на прихованих кимось нитках.

    Відділяють події від вражень,
    оцифровування від речей,
    і не видно облич відображень
    у колодязях чорних очей.

    Млявий світ з пішоходами неба
    не чекає в безодні гостей…
    Тільки я приміряю на себе
    ніч міжзоряних швидкостей.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  17. Іван Низовий - [ 2018.10.15 19:46 ]
    * * *
    Ту грушу,
    Що геть здичавіла,
    Згадав би хіба,
    Якби в сорок сьомім
    Та груша
    Нас не годувала
    Смачними гниличками?!
    Схожа на баобаб,
    Вона своїм гіллям
    Пів-хутора накривала.

    Її, за повір’ям,
    Іще Крамаренко саджав,
    Сучасник Мазепи, –
    Отож не одне покоління
    Вбирало очима
    Красу білоцвітну…
    Вважай,
    Та груша
    Історію нашу
    Скріпляла корінням.

    Над нею громи розверзалися
    І блискавки
    Палили її –
    На корі залишалися
    Шрами…
    Стояла віки.

    Та знайшлися-таки лайдаки –
    Добили красу
    Гільйотиною
    Пилорами.

    Здається,
    На тому
    Й скінчилась епоха
    Добра
    (Воно ж, хоч маленьке,
    Тулилось до стовбура груші)…
    Усе вимирає.
    Непам’ять й сліди постира.
    Втечуть криниці животворні
    І витечуть душі.

    Та ми ж бо самі
    Мордували себе і товкли,
    Списавши свій гріх
    На Гатила або ж на Батия, –
    Колись-то ми й справді
    Великим народом були.
    Тепер же ми – етнос,
    Пістрява юрма гнучкошия.

    Ми лаємо всіх!
    Ми не гідні Мазеп і Петлюр,
    Що й справді шокують
    Уяву ліниву та хвору,
    Ми сторч головою
    Пірнаємо в море зажур,
    Щоб знов нахлебтатись
    Солоно-гіркого мінору.

    …Я знову шукав
    Ту місцину,
    Де груша росла, –
    Бодай би хоч пагін проклюнувсь який
    На руїні…
    Мов повінь злизала,
    Мов буря дощенту змела
    Мою Україну –
    Немає її в Україні!

    1999



    Рейтинги: Народний -- (6.52) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  18. Іван Низовий - [ 2018.10.15 19:07 ]
    НЕТРАДИЦІЙНИЙ СЮЖЕТ

    Мене сиротою зробили свої ж –
    Комуністи,
    А першим жалільником
    Був чужоземний солдат:
    Він гладив мене по голівці,
    Давав щось поїсти,
    Од вітру ховав
    Під благенький трофейний бушлат,
    Наспівував щось…
    І чия то була колискова –
    Німецька, словацька,
    А чи італійська –
    Мені
    Не взнати ніколи,
    Та, власне, й не обов’язково
    Це знати –
    Важливо,
    Що я засинав на війні
    Під наспіви мирні!
    …Бездомного,
    У п’ятдесяті
    Від голоду,
    Холоду,
    Може, й від смерті,
    Завжди,
    Чужі мені люди,
    Що звалися «зеки закляті»,
    В пекельнім гулазі південніше Караганди,
    Гуртом берегли…
    Недаремно ж я згадую досі
    Вірменина Жору,
    Суворих чеченок-жінок,
    Які на засланні й самі бідували
    В ту пору,
    Одначе для сиріт
    Знаходили хліба шматок!
    …Отці-командири
    Здирали із мене три шкури
    За борг неіснуючий,
    Крили мене матюком –
    Та лиш я виходив
    За львівські казармені мури,
    Мені усміхалась «бандерівка» Віра Франко,
    Славетного діда чудова онука!
    Я з нею
    Ставав українцем,
    Хоч лахи москальські носив, –
    Я вперше почув
    Про святу українську ідею
    І вперше дізнався,
    Якої ж я матері син.
    Життя моє повнилось іншим,
    Осмисленим,
    Змістом –
    Я став маскуватись:
    Для вигляду владу хвалив,
    Насправді ставав я
    Запеклим антикомуністом
    І світ на червоних і білих уже не ділив.
    Я знав уже, ким замордовані батько і мати
    І весь мій великий,
    Козацького кореня,
    Рід –
    Своїх ворогів
    Я навчався розпізнавати
    Й гидливо плювати
    Наїзникам з півночі
    Вслід.
    Я знаю багато хороших людей серед німців,
    Казахів, чеченців, бандерівців з Галичини,
    Та бачу й «своїх» –
    О які вони підлі та ниці,
    Вкраїнці так звані…
    Та ні, не вкраїнці вони!
    Я матиму кожну порядну людину за друга
    І вип’ю по чарці із будь-ким:
    Хай негр чи монгол –
    Та хай не підходять до мене
    Брудний москалюга
    І брат його менший –
    Смердючий червоний хохол!
    Я звів би зі світа й запеклого антисеміта
    І всіх шовіністів до лисого біса послав,
    Аби лиш земля,
    Вселюдською любов’ю зігріта,
    Вітчизною спільною
    Кожному в світі
    Була!

    2001




    Рейтинги: Народний -- (6.52) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  19. Сонце Місяць - [ 2018.10.15 18:23 ]
    Ользі
     
    римує осінь листя й лисих
    красу абсурд підвали й далі
    усе символіка & дійство
    провісних наскрізь актуалій

    & строга мов ікона та
    життям іде христина ~ христя
    напіврозквітла німота
    & кораблі минають пристань

    у ладанах яких сандалах
    снивах обіймах & містах
    тебе раптово так поймала
    хандра осяйлива й пуста ~

    в житті немає смислу христе
    життя сама в собі мета





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  20. Аліна Олійник - [ 2018.10.15 17:33 ]
    В Парижі або в Будапешті…

    А скільки надії у слові «якби…»
    А скільки чекання у слові «нарешті!»
    Якби ми в Парижі або в Будапешті
    нарешті розвіяли рештки журби…
    Гуляли б щасливі посеред юрби,
    забувши про час і умовності долі,
    та вже залишається менше доби
    цього відчуття безкінечної волі.
    Якби знов побачити Сену й Монмартр
    й весну з ароматом парфумів відчути...
    колись тут гуляли Камю й навіть Сартр,
    для нас залишивши таємні маршрути.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2018.10.15 13:46 ]
    Піїтам одіозного пера
    Іще не чекає оказія
    іти за останню межу,
    але епітафію маю я,
    яку по собі залишу́:

    піїте породи інакшої,
    не чую, хоча й до кінця
    читаю, але не побачу я
    порожньої сили слівця.

    Немає у мене претензії
    за види на прісний пейзаж,
    але не ціную поезії
    де діє лише епатаж.

    Не вписуємося у рубрику
    ні оди, ні музи, аби
    забавити римою публіку
    у ролі героя юрби.

    Уміємо сіяти пазлики
    на спомин особі своїй.
    І поки немає надій,
    зелені виписую тапочки
    собі і поезії класики
    у вирії гуру й месій.

    102018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  22. Адель Станіславська - [ 2018.10.15 09:07 ]
    * * *
    Із ласки твоєї, мій Боже, сміюся й плачу.
    Піщинка на Всесвіт лиш дивом твоїм жива.
    Так часто глуха, і безмовна, й зовсі'м незряча...
    А звідкись невідано віщі мої слова...

    Коротка на пам'ять і довга чуттям на вічність...
    Так скороминуща у цьому з живих світів...
    Де кожен мій подих - буденність і символічність.
    А кожен мій порух - відбиток бентежних снів.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  23. Мирослав Артимович - [ 2018.10.15 09:21 ]
    По клавішах життя
    Життя і музика… Два паростки любові.
    Один – від Бога, другий – із душі.
    І закорінені обидва в Першослово,
    яке ніхто не в силі сокрушить.

    Щасливий той, хто музикою дише
    неспинно, до безумства, до безтям,
    а тон душі мажорніше й жвавіше
    звучить, як дар, у музиці життя.

    Щасливий той, хто вміє гріти словом,
    кого – як пломінь слово зігріва,
    хто відділяє зерна від полови
    в тирадах пишнослівних загравань.

    Щасливий – хто шукає і знаходить,
    хто уперед стремить без вороття
    в пасажах до омріяної коди,
    вальсуючи по клавішах життя.

    Не треба ні повернень, ні повторів
    фрагментів дисгармонії і криз
    в життєвій партитурі. Апріорі –
    для щастя лиш – вдавайся до реприз.

    А щастя хай означують фермати
    тривалістю років хоча б до ста.
    І авторці «Мисткиня-Жінка-Мати»
    репризами рябить хай нотний стан.

    13.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.10.15 05:06 ]
    Поезія кохання
    Я - дід старий. Од вітру хилита,
    Давно уже у пазусі не шастав.
    Немає сексу - в цьому вся біда,
    Навзаєм пруть ліричні віршенята.

    Є про любов, погоду і судьбу,
    Реву на вухо жінці глухуватій.
    Та бабця закопилила губу
    І каже: - Гекатомби ніц не варті!

    І хутко умостилась під крило
    Аби м'якушки розі'м'яв руками.
    А я їй - вірш! Про те, що вже було,
    Вона в одвіт поскрипує пеньками.

    Пракорінь сумовито ворухнувсь
    І знов заснув, немов змія узимку.
    Отак щодня: я - твір, вона - "кусь-кусь",
    І поглядом обмацує ширінку.

    Все зрозумів! Пройшла письмацька блаж!
    Кладу кінець жони душевним мукам!
    - Ану, кохана, половкіше ляж,
    Давати буду лиха закаблукам.

    І хоч від поз шалених я одвик,
    Обходжуся без еротичних спецій,
    Згадав, що в мене пальці є й язик,
    А головне - ласкаве й чуйне серце.

    Прокинувся Ерот! Помер ашуг!
    І стогонами сповнилася спальня.
    Я про любов однині не пишу -
    Творю живу поезію кохання.

    15.10.2018р.

    Скоро вибори

    Здуру голос владі я віддав,
    Думав гроші повернути в кубі.
    Справи ж кепські. Хлипає сльота,
    Обсльозавив бороду та губи.

    Обіцянкам вірив як собі,
    Проковтнув програми і платформи...
    Виявилось, браття, я - тупій,
    Заженуть у гроб мене реформи.

    З жінки позавчора спав корсет,
    Пропагує дистрофічну моду.
    Теща лапу вже давненько ссе -
    Вистачає пенсії на воду.

    Як так сталось - досі не "вкурив",
    Я ж слухняний виборець - як песик!
    А прем'єр (о, диво!) - розжирів,
    Відпускає з-під ярмулки пейси.

    Слиною забитий знову рот -
    Необачно ковбасу понюхав.
    Влада скоро піде у народ
    Локшину чіпляти нам на вуха.

    14.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Мессір Лукас - [ 2018.10.14 23:16 ]
    *****
    Покреслені долоні, сходами з розуму.
    Місяць поволі рушає, востаннє.
    Спаленілий вітер засміченим пилом
    Відлуння. Розчахнуте лезо сцени.
    Пітьму оголено. Кропив'яні стебла.
    Шелесткі змії. Шаленіючі орхідеї.
    Золочені горлянки, барабанні садна.
    Дзвони розбиті між поворотом
    шосейним і закинутим автомобільним
    цвинтарем. Досвітні промерзлі зорі.
    Пасма доріг у гарячкових гримасах.
    Порожні голоси безодні. Більш ні сло


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Мессір Лукас - [ 2018.10.14 23:55 ]
    ***
    "Гадаю твій розпач
    не вічний."
    - Сказав Деміург митцю.
    "Мабуть в таблиці
    Періодичній,
    По-просту забракло
    Свинцю."


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Катерина Боброк - [ 2018.10.14 20:35 ]
    вічність
    молись над її лоном, бо в ньому тепер твоя вічність
    ще поки крихітна, як зірка, віддалена і спокійна,
    але ось вона наближається і ця швидкість космічна
    твоїм обіймам і цілункам ніжним прямопропорційна..
    порівняти її тіло неможливо ні з чим, хіба з Граалем,
    бо є жіночі сердця і душі - саркофаги-залізобетонні стіни
    закривавлені абортами, заставлені шибеницями-спіралями
    і багато хто наївний простак в їх полоні-концтаборі-катівні
    наївно думає - ось вона вічність. ну хіба ж вони вбивці?
    хіба в них на руках кров? от тільки земні не чують неба
    чи не хочуть, а воно ж кричить - це найжахливіше самовбивство!
    ну спиніться! не треба більше! не треба! не треба!

    і ловить в блакитні долоні, в пух і пера маленькі мертві зорі
    у вигляді зародків, бластул, запліднених яйцеклітин.
    одне воно бачить як у світи неозорі
    летять світлом навспак чиїсь вічності - всі як один..

    та жінка - інша, вона, щоб ти знав - інопланетянка,
    обрана виключно для тебе, трохи дика і дивна аборигенка.
    любить просто і сильно і, якщо ще хочеш знати - без тями
    і вона берегтиме тебе в собі, допоки не розкодує шрифт генний.
    збагнеш спільне між ієрогліфами і петриківським розписом, мусиш знати!
    тоді ви будете вічні - вона і ти - обоє - у третій особі.
    ця жінка з'явилась і наблизилась, щоб щовечора тебе цілувати.
    коли твоя рука на її животі вас береже Господь у всесвітній Утробі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  28. Дмитро Куренівець - [ 2018.10.14 18:21 ]
    Викладацьке
    Шурхіт листочків навчальних програм
    з шелестом осени злився…
    Ставки свої ти Системі програв,
    та, далебі, вже не злишся.

    Усі твої задуми клаптями рве
    ця куцість годин невблаганна.
    Ян Коменський зник би, пропав Дистервеґ
    у наших прокрустових планах.

    Дякуй, що маєш не дюжину груп
    і «горлових» – не під горло,
    що після пар – не цілком напівтруп,
    весь у диктантах і творах.

    У шухляді старіє почата стаття –
    їх не бачити світу роками…

    Ех, то скільки ж кредитів відвів на життя
    Той, Хто всім нам готує програми?!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.14 12:30 ]
    Перелітне


    1

    Збиваються горобчики у стаю.
    Шукала в липні феніксів, орлів.
    По...кру...же...ля...ла...
    Жовтень... відлітаю...
    Сховала пазли-словеса у Пслі.

    Махрова риба плине... Махаони -
    на чорнобривцях. Дайджести між каст.
    Зелених квакш мультяшні перегони.
    Лелека-гід поглиблює контраст.

    2

    Листа до Босха тут не дописати.
    Ненавиджу міазми, матючню,
    яд мурашиний...
    Плес дрібні квадрати...
    Фантасмагорію деінде розпочну.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.10.14 11:04 ]
    Бреши!
    Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
    А люди як сварливі дітлахи.
    Не можна чисту правду говорити,
    Не друзів наживеш, а ворогів.

    Хай істину дурко ув очі гавка
    І правдою обмазує пастель.
    Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",
    Язі шепчу : "Вродливице! Модель!".

    Володарі - поганці? Думка хибна,
    З вогнем пекельним краще не балуй.
    Бо владу тільки славити потрібно,
    Вона у нас взірцева! Алілу...!


    Нещире слово підле та лукаве?
    Дешевий підлабузницький піар?
    Ну то і що? Співай нездарам "Аве!",
    А графоманів умочай в нектар.

    Закисло блюдо, в їжу не годиться,
    Нюхнув і ледь зі стільчика не впав.
    Але належить дякувати жінці,
    Інакше закопилиться губа.

    Якщо потрібні премії, монети -
    Казати правду часто не з руки.
    Брешіть, панове! Сійте компліменти!
    Кажіть на чорне - біле й навпаки.

    14.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (9)


  31. Любов Бенедишин - [ 2018.10.14 10:53 ]
    Покрова
    Диявол розшарпує поли
    небес безкраїх.
    А люди аж давляться болем:
    "То Бог карає!"

    Стражданням кінця ще не видко.
    Погроми, війни.
    А «градом» прошита накидка –
    в руках надійних.

    Світанок у крапельках крові,
    і врозтіч – мрії.
    …Церує дірки у покрові
    Свята Марія.

    14.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  32. Катерина Боброк - [ 2018.10.14 00:09 ]
    Каштан
    рудим каштановим лапкам так личить срібна гальваніка
    зачитана на ходу газетка котиться аж третім парком
    якщо довго лежати долілиць на нестероїдах і під таваніком
    лишається одне, оголити шию піднявши волосся над карком

    осінні трав'яні шаблі видно тільки в положенні лежачи
    їх леза лоскочуть щоку, але заслабку голову вони не візьмуть
    теплова рівновага приховала наостанок насолоду стежити
    як іній творить дива як викристалізовує і різьбить

    як травма несумісна ані з життям ані зі смертю порівну
    плекає свою невиліковність міжреберно лівосторонньо
    все що відбувається зараз так завбачливо створено
    тому нема чого боятись гарячому чолу і важким скроням

    нема чого боятися вихололому тілу проти тихого вечора
    поки вухо слухає кроки шукаючи від тебе якісь ліки/ключі/кодидавінчі
    вже між пальцями натулилося зелених їжачків, уже нерозпечене
    принишкле серце каштана пускає в землю тонкий корінчик
















    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Козак Дума - [ 2018.10.13 23:40 ]
    Покрова

    Покрова! Сонце сяє, дзвонять дзвони
    і лине благодать по всій землі.
    В церквах лунає проповідь з амвонів,
    святковий настрій в місті і селі!

    Козацтва споконвічне, древнє свято,
    захисника Вітчизни славний день.
    Це пам’ятають майже в кожній хаті,
    де не забули батьківських пісень.

    Де не забули голод, лихоліття,
    як прали українського снопа,
    як в дні війни минулого століття
    народжувалась у боях УПА.

    Де й в ці часи війна іде на Сході
    і гинуть кращі – Неньки білоцвіт.
    Ідуть щоденно по небесних сходах,
    щоб захистити український рід.

    Покрово Богородиці святої,
    від України горе відведи
    і омофором з істини сувоїв
    укрий мою Вітчизну від біди!

    14.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Вероніка Новікова - [ 2018.10.13 22:27 ]
    Попроси
    -1-

    Хочеш, аби полегшало, – легше далі іди.
    В осені смутку більше, аніж в тобі води.
    Жовті її легені плавлять світло на вдих,
    з видиху піде сміх.

    Хочеш, аби забулося, – не опускай лиця.
    Скільки сердець розбитих в пазусі ялівця –
    стільки уламків віри зблискує там, на дні
    цих прохолодних днів.

    Чуєш: порвалась тиша, вітер добіг кінця.
    Вірш поклади на місце: в руки Бога-отця.
    Он де Він, креше силу з ніжності і роси.
    Підійди, попроси.

    -2-

    Цей Бог-отець щодня плете мости,
    занурюється у свої світи.
    Шукає ті, що з осені цвітуть,
    й до рук самі ідуть.

    Ціп-ціп, їм сипле зорі та іще
    із серця щем у кожне серце щем.
    Цей Бог-отець розгублений, смішний,
    закоханий у Бога-матір. Сни
    його те, що поміж ними він:
    Бог-син.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (3)


  35. Козак Дума - [ 2018.10.13 19:14 ]
    Мовчи, душа*

    Мовчи, душа! Не вимови ні слова!
    Останні свічі скоро догорять…
    Ти там була… Навіщо тобі знову?
    Не відають блаженні, що творять…

    Там кров і сльози, горе і страждання,
    там судять грішних судді-палачі…
    Любов туди пішла як на заклання…
    Прощу тебе – мовчи, душа… Мовчи!

    Мовчи душа! Ти вже відговорила,
    усім хотівши правду доказать…
    Змінити грішний світ тобі несила –
    молись тихенько, ношу не піднять…

    Усе даремно… Марні ті потуги,
    бо кожен правду всяк свою несе.
    Закласти ладен матір, сина, друга…
    Попрали Бога вже, зміліло все.

    Терпи душа, хай кровоточать рани.
    Нізащо не відкрий свої вуста!
    Все пізно настає, а може рано…
    Та пам’ятай легенду про Христа!

    27.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  36. Козак Дума - [ 2018.10.13 19:06 ]
    Любов двох душ

    Звичайний чоловік, дорослі діти,
    коти, жоржини, ноти, власний дім…
    Для неї щастя сонцю порадіти –
    тож не чекала на осінній грім!

    Життя земного більша половина
    уже минула шпарко у обох,
    та осені змінилась якось днина,
    коли їх душі познайомив Бог!

    Так, саме душі! Не серця, не долі,
    не власну справу, спільний інтерес…
    Як присмак нерозрадженого болю,
    як щемно-невимовний досі стрес.

    Навіщо їм оці випробування,
    спокуси юних, вже далеких днів,
    примарні на майбутнє сподівання
    і спогади п’янкі солодких снів?!.

    Хоча вони причин тому не знають,
    але назустріч вперто манить двох
    і душі їх так віддано кохають,
    що ту любов послать міг тільки Бог!

    09.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.13 17:03 ]
    Млинок



    1

    Здається, ще недавно
    із мамою - кудись...
    Телята, кози... плавні...
    На сцену - не барись!

    2

    Розсунуто валізки,
    забуто піврядка...
    Буденні птахорізки,
    а свята нить - прудка.

    Рожеві палантини,
    кучерики в пуху.
    Наснилася дитина
    в безлисту ніч суху.

    Притиснути-зігріти?
    Побігла за тинок.
    Оливи...
    скраби...
    міти...
    Секундовий млинок...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  38. Олександра Христич - [ 2018.10.13 17:26 ]
    Живе і сильне
    Вирує місто, велике місто,
    Будинкам тісно, машинам тісно.
    Асфальт вузенький, до ганку кроки,
    Будинки щільно, без вікон збоку.
    Розмова ллється на різних мовах,
    Не знаю змісту, не чую слова.
    Проходять сім'ї, проходять просто,
    По двоє, троє тут, біля мосту.
    Сміються вголос, в очах все небо,
    Біжать все швидше, бо треба треба.
    Велосипеди, спортивна форма,
    Чудове тіло, засмага в нормі.
    В колясках діти, на самокатах,
    Із ними мама, із ними тато.
    В суботу зранку ідуть до церкви,
    Костюми гарні, такі відверті.
    У чорних кипах до синагоги,
    На перехрестях перестороги.
    Зелене світло, червоне світло,
    Машини їдуть удвох із вітром.
    Багато білих, металік, чорні,
    Сідани, джипи, швидкі, проворні.
    Переїжджають із ліва вправо,
    Прикуті міцно до світу правил.
    Відвести погляд вже неможливо,
    Як кров по жилах, цей рух важливий.
    Багато світла, проміння всюди,
    Блискучі шибки, дзеркальні люди.
    Час не сховати, якщо в долонях,
    Час не спинити, він вже на скронях.
    Миттєвй погляд, там щось, зупинка,
    Це насолода, я - невидимка.
    Я все це бачу, я все це чую,
    Мажорні ноти, буття чарує.

    29 вересня 2018 р
    Субота
    ДФ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.10.13 16:18 ]
    Щасливий сон
    Амур життя, нарешті, освітив,
    Чіпляється панчоха за ширінку.
    Кармічний шлях від того непростий -
    Народжений аби втішати жінку.

    Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
    Наводить на "позиціях" порядок.
    Стрічаю ранок із ножем в руці -
    Лаштую мавці з ковбаси сніданок.

    І так щодня, уже стонадцяць літ
    Слугую напомадженій Венері.
    Поснідала? Беруся за обід -
    Борщу просила любка та еклерів.

    А по обіді в неї - кріпкий сон,
    А я стаю хутенько до вечері.
    Меню позаздрить і Тутанхамон,
    Пролізти після їдла важко в двері.

    Ухоркався від праці, аж намок,
    Каструлі домивав уже без пульсу.
    Заснув рожевощокий колобок.
    Сарделькою ізбоку притулюся.

    13.10.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  40. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.13 10:24 ]
    Уже Покрова близько
    Вранці трава аж біла,
    Холодна там роса,
    Додолу похилилась
    Вербиченьки коса.

    Вночі сюди приходив
    Легенький морозець
    І в озеречку воду
    Він остудив уже.

    Рвучкий холодний вітер
    Проймає до кісток,
    А сонечко хоч світить
    Та не зігрівсь ніхто.

    Уже Покрова близько
    Й не знаємо того -
    Землю покриє листом,
    А, може і сніжком.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Галина Михайлик - [ 2018.10.13 10:53 ]
    Happy birthday for my ))
    Я - затята! Я затято щаслива!
    Бо щаслива - від кожного вдиху...
    Від чекання й стрічання щоденного дива
    у подяці за радість і втіху.

    За піано і форте, глісандо й вібрато
    чорно-білої клавіатури...
    Білих - більше! Сьогодні - підкралося свято
    і муркоче солодкі мур-мури )))


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (9)


  42. Сонце Місяць - [ 2018.10.13 05:31 ]
    à Dominic
     
    дощі вертаються на берег & за мить
    шторм із засліплим серцем погромить
    спустілі пляжні буди

    вітрів окрижанілі голоси
    крізь вогкі пірси, іржавіючі мости
    звучатимуть зусюди

    крізь півчуття & сповнення безсиль
    старі бульвари, луна~парки, юґендстиль
    святкову нудність буднів

    над перехрестя пересохлих пустирів
    птахи натхнень, котрих ніхто не зрів
    летять безпутні

    у марива садів & тлінний квіт
    над патинованими снами тьмавих віт
    в непевних рунах

    у тихій ґлорії тойбічних мерехтінь
    самотності одвічно хибна тінь
    свої плекає труни

    в чадах & споминах минулих див
    де загубив що мав, тай далі заблудив
    яскраво невідчутним

    крізь куряву шляхів, за обрії зневір
    де вир смутний, нічий похмурний звір
    ввірветься в іншу сутність





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  43. Серго Сокольник - [ 2018.10.12 21:34 ]
    Воїну. До Cвята Покрови Пресвятої Богородиці
    Що, солдате, сумний? "Відчеканив" паради?
    "Кроком руш"? Аксельбантою відшарудів?
    Ось тепер- до окопу. То дати пораду,
    Як сідати, коли височенько злетів?))

    Стисни зуби, Стежина від крові солона
    І п"янка, мов розжований цвіт блекоти-
    Ще не днина. Твій час у майбутньому. Он де
    Світ яскравий. Тобі у майбутнє світить,

    Ніби вибуху спалах розриву снаряда,
    Що розірве минуле твоє на шмаття.
    Будь собою. Ти вже "відчеканив" паради
    І тобі нецікаве минуле життя,

    Де ти ситовгодовано в теплій казармі
    Від нудьги одуріло давив тарганів.
    Нумо руку подай мені міцністю варту
    Побратима! Таким ти потрібен мені

    У майбутнім, яке ми здобудемо з бою
    В лихолітті підступності мінних полів.
    Руку, друже! Нам разом іти із тобою
    У майбутнє. І слава на віки віків

    Україні, яку, мов дружину і матір
    Боронити нам доля у сяйві заграв,
    Де не тлін плац-парадів. Де справжні солдати
    Вже готові до бою і величі справ.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118101109259


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  44. Олена Балера - [ 2018.10.12 20:42 ]
    Amoretti. Сонет XLIX (переклад з Едмунда Спенсера)
    Красуне, чом твоя душа тверда?
    Спроможна вбити погляду стріла?
    Та знай, що милосердя – цінний дар,
    Помилувати слабшого – хвала.
    Тебе втішає те, що ти змогла
    Явити нищівний вогонь мені?
    Не кривди тих, що не вчинили зла,
    Хай вороги горять у тім вогні.
    Ти проти них у люті пломеній,
    Їх поглядом вбивай, як василіск,
    Однак того, хто в тебе біля ніг,
    Прихильно й щиросердно пожалій.
    Тебе лише звеличить доброта,
    Для мене – життєдайна сила та.



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (3)


  45. Марґо Ґейко - [ 2018.10.12 20:23 ]
    Марґо & Сонце ~ Місяць & Ґейко
    Відлуння:

    Марґо

    через ці асонанси дрімотні
    там де тіні криваві косі
    я сама в занемінні мертвотнім
    захотіла на власній косі…
    розкажіть ~ це був засіб чи ціль?

    Сонце Місяць

    так буває знічев’я чи просто
    небо навпіл, земля набакир
    & конає осяйлива осінь
    ціль і засіб, мисливець і звір
    хай комусь нецікаво і тоскно ~


    Марґо

    хто конає між зречень і вір
    & кому ця гонитва вже тоскна
    у собі як затравлений звір ~
    намольфарив полотнами босха
    присмерково відтінений твір


    Сонце Місяць

    трохи сам здивувався (отó вже)
    розпаливши багаття, завмер
    тихий голос ~ не відаєш босше
    в серці гарцу триває свій герць
    & спочинку не знайдеш на ложі


    Марґо

    ой ти боже мій божечко боже
    що не вірш ~ препарований мрець
    ти ізиді зі скроні о босше!
    герці… гарци… хай буде їм грець!
    хто на ложі спочив той не може
    розпалити багаття сердець

    Сонце Місяць

    дисонансний) діоніс прокислий
    заповітний запійний вій
    танцівниці на пагорбі лисім.....
    доктор фавст & увесь чорторий ~
    опадіть злотосрібним листям


    Марґо

    на горі танцювалося сестрам
    з діонісом товкли виноград
    він для них був магістром маестро
    цей ансамбль дав би фору оркестрам
    ніч опала розтанула гра ~
    на ПееМі осіння пора

    (що робити о Сонце порадь?!)


    Сонце Місяць

    (а порад ~ катма)

    слід у слід
    тінь у тінь, день, ніч
    крізь пекельне й небесноземне
    жовтень черлений панич
    тріумфуючи зусібіч
    римує тебе & мене
    о, Марґо ~

    але
    що усім із тогó

    нє?






    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.12 20:40 ]
    Стежка-нитка


    1

    Мервін смиче - хоче в друзі:
    чоловік у хакі, зрілий.
    Ось поп'ю кефірний смузі...
    Котик мій сидить без діла.

    По гряді асоціацій
    відхиляю запит шпарко.
    Мо', його на бівуаці
    ублажатиме Одарка...

    Хитрий погляд, тонкогубий,
    десь мене знайшов у списку.
    Френди - вчені, лісоруби...
    Додалася вчора лиска.

    Дружба нині дивоглядна.
    Рій прещирих, рідних - де ти?..
    Стежка-нитка Аріадни...
    Втіхи обмаль у поета.

    Пісеньки простяцькі - просом.
    Замерзаю по відлизі...
    Балансую... Лозунг "Просим..." -
    бовваніє над карнизом.

    2

    Солодкаво буде... й гірко...
    М'яко йтиму, бо левиця.
    Ген для мене - сонце... зірка...
    діамантики на глиці.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  47. Віктор Кучерук - [ 2018.10.12 19:21 ]
    * * *
    Т. І...
    З усіх осінніх обрисів і барв,
    І запахів сполучень невимовних, –
    Стебло полинне поглядом обрав
    І гіркотою душу переповнив.
    Адже моєї стільки там було,
    Що аж з очей сльозами проливалась, –
    А тут іще – тулю до губ стебло
    І витривалість обертаю в жалість…
    12.10 18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  48. Дмитро Дроздовський - [ 2018.10.12 18:24 ]
    розплата
    каменем душу склеїти
    примноживши горе
    й біль серця

    чорний плащ
    огортає поле
    яким день уже не крокує
    яким вітер не виє
    і пес не бреше
    тільки Єрусалим

    і я
    грішний
    у гріху народжений
    гріхом оповитий
    іду просити Господа
    бо Ти жертви не прагнеш
    обмий мене зовсім і моє беззаконня
    і залиш в лабіринтах слова
    з цитат


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  49. Катерина Боброк - [ 2018.10.12 18:00 ]
    Човни
    Звужую і звожу світ в одну молитву
    слова-човни тихі розвертаю змістом
    веслом відштовхнувши береги обидва
    в теплу повінь ночі ввійду урочисто

    впливу з ними в небо крізь зірки у славі
    легко і спокійно голою простою
    де думкам не місце хтивим і лукавим
    де безмежний простір сповнений любов'ю

    в образі й подобі до молекул точних
    в ідеальнім тілі зовнішність вторинна
    мудрою рікою шлях тече молочний
    питиму не спрагло поступово плинно

    а коли вгамуюсь то човен причалить
    коло твого дому - вниз за течією
    маю стільки втіхи - на усі печалі
    тільки б упізнав і покликав своєю..

    Виглядай до світу край куточка рами
    крізь віконну шибку коли сон відлине -
    човник зупинився з Божими дарами
    в нім дитя і янгол я стою за ними




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  50. Анастасія Поліщук - [ 2018.10.12 17:14 ]
    Через призму туманного місяця
    Без небажаних домішок спогадів,
    Без навіяних вигадок, пристрасті
    Я вдихаю тебе, Японіє,
    Так неповністю,
    Так переривчасто.

    Ти не снишся мені, ти бачишся
    У верхівках дерев за вікнами,
    У будівлях, у сонячних зайчиках
    І у кожному присмерку.
    Нищечком

    Дослухаюсь до твого гомону,
    Меланхолій і тихих радостей,
    Ти щаслива?
    Задумана?
    Стомлена?
    Нерозгадана в безлічі настроїв.

    Споглядаю тебе, Японіє,
    Через призму туманного місяця,
    У логічних твоїх випадковостях
    Так неповністю,
    Так переривчасто.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6