ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.01.23 11:47
Місяць сховався у вулик,
бо скоро світанок.
Краплі солодких снів
осіли на ганок.
Щоб день новий солодив
наші стишені душі,
Місяць медовий всю нічку
Просидів на груші...

Домінік Арфіст
2018.01.23 11:39
побічним зором по теплій шкірі
білий кролик лоскоче…
родимки… родові знаки…
ознаки породи…
родинні борги до сплати…
одяг дивних матерій
кольору трави молодої
кольору трави мудрої…

Тамара Ганенко
2018.01.23 07:03
У сірім світі кольори забуто
Зашерхлі губи стиснуті вишневі
І довгі пальці пристрасні жагучі
Обледенілі струни не торкають

Пінясті хвилі котяться у сіре
І контур пісні ледве рожевіє
Закутуюся в золото волосся

Тата Рівна
2018.01.23 00:22
на Барбадосі живуть маленькі й великі боси
дрючать матросів ходять босі товсті боси по Барбадосу
люблять русалок
русалки їм миють коси –
жеруть дорогі екзотики
розводячи босів як котиків
та стиха глузують
із тлустих плішивих босів

Тата Рівна
2018.01.23 00:11
Це місто порожнє без листя та люду.
А лютий лютує – морозить, не йде.
Весна – нігілістка то, мабуть, не буде
Весни цього року – вона не прийде.
Ніщо не виказує сонця чи спеки,
Нема журавлів, та й закоханих – теж.
Птахи ще за морем, ще надто далеко –

Сергій Рожко
2018.01.22 22:40
(R+h)-R =2Rh+h
(«пливи, рибо, пливи…»)
усміхнена риба пливе Сумською,
білява сукня – не встояти, впасти,
з калюжі місяць ерзац лускою
присвічує їй всі можливі пАстки.
а пАсток навколо – до біса й трішки,
бо ж – п’ятниця, вечір і трохи темно,

Ярослав Чорногуз
2018.01.22 22:04
Дорогі друзі! Все ближче і ближче до хвилюючої події мого життя - презентації книжки, про створення якої я мріяв усе своє свідоме творче життя - корони сонетів "Світло кохання", яка побачила світ у чудовому видавництві "Харків. Майдан" наприкінці мину

Олена Багрянцева
2018.01.22 20:22
Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна.
Можливо, ти маг, що обізнаний в чакрах і чарах.
Можливо, ти сніг, що очікує хуги у хмарах.
Мене зачакловуєш приязно так і привітно.

Як тепло з тобою. Мов струм пробігає по шкірі.
Можливо, це ковдра пастел

Володимир Бойко
2018.01.22 14:09
Не омину безжального рядка,
Не омину манливої спокуси,
Яка б недоля не була гірка,
Та присуду її я не боюся.

Не попрошу подачки у життя,
Перед лайном не стану на коліна,
Не вичавлю із себе каяття

Олександр Сушко
2018.01.22 13:22
Агов, товариство шановне!
Бон джорно! Парнусем лехайм!
Сьогодні занадто моторний,
В фейсбучний летітиму рай.

Погризти іду графомана,
Відро поначісую бліх.
Вдоволені теща й кохана,

Олена Балера
2018.01.22 11:16
Я знаходжу отруйні думки на життєвій дорозі
І нікуди не можу подіти, з собою несу.
А хотілося подумки жити в осяйнім чертозі
І не сльози з очей витирати, а Божу росу.

У бездушному світі, здається, і серце – заноза.
Таємниця найбільша – це те, що за

Вітер Ночі
2018.01.22 11:09
химера слів
залізне полотно
в сніги пішли
у тьмяне потойбіччя
життя стекло
отруєним вином
і ти ковтаєш
невмирущий відчай

Мирослав Артимович
2018.01.22 10:34
Буяє душа і злітає у вись,
Енергія крил дивовижно нестримна,
З любові до пісні почався колись
Хорально-ліричний політ журавлиний.
Мажорно улиті в мереживо літ
Акорди сердець невгамовних «журавок»
Роз’ятрюють душі, лишаючи слід
На небі пісень у мис

Тамара Ганенко
2018.01.22 08:39
Без тебе без тебе не знаю
Чому так написано білим
Заметано зорями небо
Загублено стежку жадану
Іду навпрошки заметіллю
В снігах порятунку шукаю
У затишку зимно і душно
Шукаю заблудле чи зникле

Ігор Шоха
2018.01.22 05:49
Якщо зоїли раді лайці*,
аби боялися паяци,
і не складуть собі ціни,
то це слони, які і в лавці –
елементарні брехуни.

Вони і білі, і пухнаті,
коли розпушують хвости

Сонце Місяць
2018.01.22 03:09
Ткають геть секунди, що склали нудний день
Кришиш кудись години, чи як повезе
Б’єшся крізь лід на ділянці отій у містечку
Чекаєш на щось чи когось, хто б наставив тебе

Втомлений від загоряння, дощ удома переждеш
Юності й життя ще повно, час нема по

Тата Рівна
2018.01.22 02:26
Коляд-коляд-колядниця,
Чому знов тобі не спиться?
Чому знов?
Віє виє хуртовина
Вітер б’ється, мов рибина,
Утікає час неспинний
Сторчголов.
Всі банальності та рими

Домінік Арфіст
2018.01.21 22:05
а смерть присяде скрєчку життя…
за руку візьме… поцілує в очі…
перелистає сни мої пророчі
і срця переслухає биття…
мене легкого понесе в санчатах
маленького у витертих штанчатах
у рукавицях з татусевих рук
у біле сяйво де нема розлук…

Ярослав Чорногуз
2018.01.21 21:59
Нарешті - холод справжньої зими,
Застигли хвильки снігу шовком білим.
І знову усміхаємося ми,
Здоров`я додає мороз і сили.

І вогнище неонове навкруг
Розсипалось жаринами-вогнями.
Туман затьмарив димом виднокруг

Ярослав Чорногуз
2018.01.21 21:58
Прийди до мене на пуантах,
А зверху ще - у білих бантах,
Яви красу єства хмільного...
І більше з одягу - нічого!

грудень ?525 р. (Від Трипілля) (2017)

Вікторія Торон
2018.01.21 21:15
Здається, у якийсь момент своєї історії українці почали себе комфортно почувати в напівколоніальному існуванні. Їх це стало влаштовувати. Це правда, що як мешканця колонії тебе не поважають, утискають, з тебе глузують, часом карають за спротив, але зате т

Сергій Гупало
2018.01.21 21:03
Ось і у Києві затишшя.
Сидить безхатько на Майдані.
Щоденник пише, долю пише,
А завтра тут він – увостаннє.

Додому кличе не Вкраїна –
Лише лебідонька-дружина.
Така собі ось Чураївна,

Мирослава Шевченко
2018.01.21 20:17
Немає крил летіти в небеса,
Землі тяжіння янголів тримає…
Десь там вгорі незвідана краса,
Дорога до загубленого раю.

Немає крил летіти до зірок,
Що сховані за хмарами важкими,
Немає сил до них робити крок,

Марта Январская
2018.01.21 19:31
А в глазницу реки западает осколок месяца.
Он идет по воде – и вода оттого тревожится.
Я легка и мягка, из меня словно тесто месится.
И вонзаются в плоть то ли розы, а то ли ножницы.

Говорю ему так: «Можешь гнуть меня, можешь печь меня».
Распивает

Марґо Ґейко
2018.01.21 18:26
Потребуєш мене мов прозору богиню.
Сальвадор не Далі, коли поруч не Гала.
Хто не хоче в майстерню душі берегиню,
Щоб лише надихала, ніц не вимагала?!

Я потрібна тобі в повноті віддзеркалень.
Ти приходиш дивитися, як я сприймаю.
Що ти є без моїх за

Олександр Сушко
2018.01.21 17:46
Нащадки пажерливої орди
На суржику волають стоголосо.
Російську упихають у роти,
Московський піп кадило пхає в носа.

Чавили божу мову, наче лій,
В джерелах чистих мулу по коліна.
Мій рід згасає, втомлений, німий,

Галина Гулієва
2018.01.21 17:13
Носити в собі малого тотемного звіра чи
велику біду – сполохане і руде…
Коли ж: утече, нутро твоє начисто виївши,
аж хвіст вдалині згорить, мов зимовий день.

А ти йому вслід до болю у більмах стоятимеш.
В гортані твоїй колиску птахи зів’ють…
Броди

Володимир Бойко
2018.01.21 16:20
Не віднайди мої сліди.
Вони вже часом напівстерті.
У вакханальній круговерті
Вже недалеко до біди.
Нас шлях завів у нікуди.

Не увійди в мої сліди,
Не потопчи моїх ілюзій,

Ігор Шоха
2018.01.21 14:17
Сіяє як нова монета
вісімнадцятилітній вік.
І гавкає на всю планету
хазяйновитий чоловік.

Багато їжі обіцяє:
червону юшку до води,
березової каші має

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Ірина Вовк
2018.01.21 09:57
січня на Йордан у Надвірній в Івано-Франківщині народився цікавий для Львівської громади чоловік - колекціонер старожитностей українського етносу Іван Михайлович Гречко. На другий рік (у 2019) йому виповниться 90!
Моє знайомство з Іваном Гречком та його

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2018.01.21

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Марія Дем'янюк - [ 2018.01.23 11:54 ]
    Місяць
    Місяць сховався у вулик,
    бо скоро світанок.
    Краплі солодких снів
    осіли на ганок.
    Щоб день новий солодив
    наші стишені душі,
    Місяць медовий всю нічку
    Просидів на груші...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  2. Домінік Арфіст - [ 2018.01.23 11:53 ]
    карта
    побічним зором по теплій шкірі
    білий кролик лоскоче…
    родимки… родові знаки…
    ознаки породи…
    родинні борги до сплати…
    одяг дивних матерій
    кольору трави молодої
    кольору трави мудрої…
    тепло́ не ділиться на промені –
    не дозволяє ділитися –
    відлітає усе…
    ти дозволиш бути
    перед тобою оголеним
    і не знати сорому?..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  3. Козак Дума - [ 2018.01.23 11:32 ]
    21. Страх
    Тремтиш? Тремти, великий царю!
    Ти натворив немало бід…
    Не личить нині государю
    єлей вкушати на обід,
    коли народ загруз у злиднях,
    з кінцями зводить лиш кінці.
    Диявол править цю обідню
    збирають дань його женці.

    До Бога тягнеш знову руки
    і щедрий дар Йому несеш…
    Прикрити щоб народні муки,
    затіяв ти цей ниций треш.
    Кого биками називаєш?
    Не бачив ти ще бугаїв!
    Від пересичення сконаєш
    серед таких же глитаїв.

    А тупіт буйволів вже чутно,
    Лев за собою їх веде.
    Тобі вже скоро стане скрутно
    і апетит враз пропаде.
    Твої багатства, що повсюди,
    обернуться у сущий прах.
    І стане Бог на боці люду!
    Тебе ж підіпре лише страх.

    23.01.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Тамара Ганенко - [ 2018.01.23 07:44 ]
    ***
    У сірім світі кольори забуто
    Зашерхлі губи стиснуті вишневі
    І довгі пальці пристрасні жагучі
    Обледенілі струни не торкають

    Пінясті хвилі котяться у сіре
    І контур пісні ледве рожевіє
    Закутуюся в золото волосся
    Сховатися у ньому і зігрітись

    Не обертайся, - щось шепоче зимно
    Не повертайся, в бездоріжжя січня
    Та ясно світять, тихі очі світять,
    Глибоке серце зве, розчахнуте на вітрі


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  5. Юрій Ерметов - [ 2018.01.23 00:34 ]
    Осциляція
    Буде мóрозно і сонячно...
    Ми дивитемось на далеке небо...
    Відсторонення від буденності
    повертатиме всіх до себе...

    Пригадаю, учора як я
    був інакше зовсім, аніж
    сьогодні... Простота якась –
    залишатись трішки іншим...

    "Змирись, кажу собі, змирись!.."
    І до чого прагнути – все ж?..
    Вдосконалюю вже не себе,
    а разом – із жорсткими межами!

    Відвертаюсь також від усіх...
    Всі, напевно, живуть – десь так...
    Аплодуючи життє-спалахам й
    поступаючись – на очах!..

    Програю заледь – не в усіх!
    Виграю – неймовірно легко!..
    Байдужіючи – передусім –
    обіймаю тендітно дерево...

    Проходжу-проходиш – пустка...
    Межа виростає позаду...
    Обираю найшвидший успіх –
    не чужу, а чисту розсаду...

    Хоч би тріснув – увесь Всесвіт!
    Хоч би впали зорі та гори!..
    Я втікаю перед усіх –
    всіх жене уперед горе!..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  6. Тата Рівна - [ 2018.01.23 00:28 ]
    Рефлексія про медведиків Тедді
    на Барбадосі живуть маленькі й великі боси
    дрючать матросів ходять босі товсті боси по Барбадосу
    люблять русалок
    русалки їм миють коси –
    жеруть дорогі екзотики
    розводячи босів як котиків
    та стиха глузують
    із тлустих плішивих босів

    гавайську сорочку придбавши іще у маї
    Петро відлетів погрітися на Гаваї
    летів не один –
    у вирії Петрів та їхніх Марічок
    у боїнгу сріблястого кольору риби
    красивий-красивий Петро – в сорочці та капелюсі
    зі стрічкою
    з метеликами в пузі
    ну і з Марічкою
    а що Марічка була не нашенькою –
    Петро звав її Машенькою

    у Києві просто посеред Москви місцями живуть тупі хохли
    вірять усім
    усьому
    в усе
    дують у вус коли пронесе
    п’ють чорний кофе
    грузинський чай
    жеруть печеньки
    понад інше люблять печеньки та неньку
    неньку нізащо нікому ніколи не продадуть
    але обміняти на пару кіль гречки можуть таки
    звісно не всі
    переважно старі жінки
    та окремі упороті мужики
    із району Упорто-гріхо
    що тримаютьу роті той смак гречки-з-дитинства
    якої тоді вони не їли
    ну й тому що дибіли
    без усіляких поправок на політкоректність
    і – (тихо) –
    населення зрештою будь якої країни чи континенту
    це в основному дибіли
    на десять відсотків тих хто дає гречку
    на ще піввідсотка тих хто дає гречку тим хто потім усім дає гречку

    гречана імперія зла –
    завоює кожного козла
    це смішно
    та не до сміху
    то лозунг Упорто-гріхо
    написаний чорнилами з молока
    на безкоштовних яєчних лотках
    та виведений сердечно
    на мішках гречки

    у Антарктиді не відкрили острів
    нічого ніхто тепер там не відкриває
    живуть альбатроси полярники та пінгвіни
    комуною мирною
    жеруть консерви відмінні
    п’ють на відмінно спирт пекельний агліцкий
    мріють самкам кудись там позаглядати

    полярникам чорне життя насправді біле
    хоч все не мед
    якщо полярник естет

    шкода що жодного острова чи замерзлої ріки
    не відкривають ці незнайомі мужики –
    герої часу Х – фіксіки загальноземного значення

    у Брюсселі чергове євробачення
    не музичне однак кому яка різниця –
    медики й педики зібралися на великий конгрес
    балакати про ведмедиків Тедді та їх вагомий вплив
    на цитомегаловіруси у першому класі загальної школи
    трохи зачіпають Еболу
    обережно
    щоб не підхопити
    намагаються красиво балакати естетично жерти та пити
    усі при параді з метеликами вище пуза
    жінки в прикрасах-медузах платтях до дна до підлоги
    милі такі –
    кумедні бандерлоги – окремий підвид ситих створінь

    еволюція поколінь –
    раби уже не раби а мени
    котрі купивши за мані собі імена
    приходять щоразу на бал твій великий Воланде

    а з іншого боку цієї трембіти –
    діти діти діти
    невинні милі створіння
    різні –
    сопливі щасливі сльозливі діти-видіння
    діти-примари діти-зомбі діти-феї
    діти
    на цій планеті немає місця для вас –
    ви надто теплі ви надто живі ви епохальні
    епічні
    ви ідейні
    ви нахабні
    ви неспинні
    ви – творці всесвітів
    музики душ
    а ми – прості свині
    красиві великі свині
    які навчилися приймати душ
    ми – спинні

    у дорослих рабів дорослі тенета –
    інтернет теледурка дейлі-ньюз
    чи інша якась провінційна газета
    чи інший союз із медіаринком
    ні
    звісно ж
    медіаграмотних нас
    не купиш за мандаринку
    ооо - не такі наївні
    але на гречку гарні слова олію –
    клюємо як окунь на муху
    принось(те) будь ласка
    зжеремо
    спакуха
    братуха

    доросла казка –
    на пейоті по кастанеді
    не казка – бро
    а конгрес про медведиків Тедді
    де ми – волохаті мачо
    де ми – бритоногі леді
    вчимо дітей життя та етики поведінки
    не сьорбати штовхатись ліктями збирати пінки
    варитись у найгострішому соусі щодення
    ми робимо з них варення – з своїх божественних нектарин
    ми робимо з них дим
    щоб задихнутися ним

    у Китаї Таї інших третіх вимірах
    в горах Тібету в Карпатах у Японському морі
    ще трохи снують люди які не вимерли
    справжні люди –
    дикі мАорі чи маОрі
    сільські жерці
    шамани провидці душ знахарі характерники
    маленькі перлинки живого без істерики
    та нагнітань електросвіту – в чистому відчутті
    єднання із богом
    майже святі – існують щоб тягнути за вуха
    щогодини
    запекло
    людство від кратеру пекла
    подалі
    і навіть не за медалі

    ми чули про них
    десь читали
    бачив хто мало
    та все ж ми трошки із них насміхаємось –
    без фейсбуку?
    ну як це?
    так не буває у нормальних
    ей –
    прожити день й не написати про що ти думаєш тодей?
    чи евірдей?
    ой ну…
    це неможливо серед людей

    а знаєш
    коли заграєшся – втрачаєш опору
    відчуття часу реальності підлоги
    бачиш себе тутангамоном богом
    бачиш усіх навколо неправими
    буцаєш роздратовано землю-м’ячик

    і якщо ти станеш справжнім медведиком Тедді
    лисим босим обмацаним русалкою з Барбадосу
    одягненим у гавайку просвітленим у Китаї
    з метеликом вище пуза на форумі у Мукачево
    цілованим тричі в складені гузкою губи

    колись ти натиснеш маленький червоний пимпик
    і ця планета рване к чертям собачим
    чи просто – до чорта в зуби



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  7. Тата Рівна - [ 2018.01.23 00:17 ]
    ПЕРЕДВЕЛИКОДНІЙ
    Це місто порожнє без листя та люду.
    А лютий лютує – морозить, не йде.
    Весна – нігілістка то, мабуть, не буде
    Весни цього року – вона не прийде.
    Ніщо не виказує сонця чи спеки,
    Нема журавлів, та й закоханих – теж.
    Птахи ще за морем, ще надто далеко –
    Зарано збиратись в пташиний кортеж.

    Стоять при надії, завмерлі в чеканні
    Дерева із повними кронами хмар. –
    Один Ісаак тихо йде на заклання,
    Покладений батьком старим на олтар.
    Ні, це не трагедія – лиш передмова,
    Складна репетиція завтрашніх драм,
    Аврам забере, врешті, сина малого
    І видихне вдома, і вцідить стограм.

    Вже скоро Великдень, у березні, ніби –
    Цей рік дуже рано нагадує нам
    Як міцно прибитий, підсвічений німбом
    Він жінці одній каже ніжно: «Ну, мам…
    Не плач, чуєш, будуть ще весни гарячі,
    Я дам тобі крила з небесної мли…»

    А жінка не чує, а жінка так плаче! –
    Бо сина сьогодні її розп’яли.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  8. Сергій Рожко - [ 2018.01.22 22:20 ]
    √(R+h)²-R² =√2Rh+h²
    d =
    √(R+h)²-R² =√2Rh+h²
    («пливи, рибо, пливи…»)
    усміхнена риба пливе Сумською,
    білява сукня – не встояти, впасти,
    з калюжі місяць ерзац лускою
    присвічує їй всі можливі пАстки.
    а пАсток навколо – до біса й трішки,
    бо ж – п’ятниця, вечір і трохи темно,
    бо кожний рибалка насправді є грішним,
    бо в кожному погляді всміхаються демони.
    та риба вправно гачки минає,
    й не потрапляє в цупкі тенета,
    її вже чекають за небокраєм,
    а потім пливтимуть удвох дуетом.
    бруківка на дні відшліфована щиро,
    щоб риби пливли й не боялися впасти…
    русло Сумської, голландським сиром -
    місяць вгорі, прибережні пАстки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  9. Дружня рука - [ 2018.01.22 20:57 ]
    Душа Висоцького. 2015 рік.
    Люблю. Пробач. Я не шепочу. Я хриплю.
    Ти думаєш, що іноді кричу. А я так плачу.
    Гітару розриваю. У віршах лечу.
    Лечу, бо вільний я. Даю піснями здачу!
    Чи лірик я, чи я громадянин?
    Це хто як і коли побачив мою душу.
    Не покупець я слави. Батьківщини син.
    Для неї доспівати, до неї докричати мушу!
    Кричав, просив, благав десятки літ.
    Піднялася з колін. І що я бачу?
    Я вам віддав останній свій політ.
    Раби залізли знову в ланцюги. Я плачу!
    За що наркотики у себе я качав,
    За що, заради кого я пропав,
    Своє кохання по житті розмазав, розтоптав,
    Народ, ти перед ким тут на коліна став?!
    Чи вам пороблено, у вас такі зірки?
    Втішаєтеся крові українців!
    Які скоти ви, мої земляки!
    Топіться далі у своїй горілці!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олена Багрянцева - [ 2018.01.22 20:42 ]
    Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна...
    Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна.
    Можливо, ти маг, що обізнаний в чакрах і чарах.
    Можливо, ти сніг, що очікує хуги у хмарах.
    Мене зачакловуєш приязно так і привітно.

    Як тепло з тобою. Мов струм пробігає по шкірі.
    Можливо, це ковдра пастельна накрила наш вечір.
    Можливо, погода така, як ніколи, доречна.
    І очі блищать, мов осяяні сонцем сапфіри.

    Як мало тебе. Цей би час зупинити шалений.
    Можливо, сховатися там, де бажання безкраї.
    Можливо, ця мрія, яку я надійно тримаю,
    Здійсненна…
    22.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  11. Володимир Бойко - [ 2018.01.22 14:34 ]
    * * *
    Не омину безжального рядка,
    Не омину манливої спокуси,
    Яка б недоля не була гірка,
    Та присуду її я не боюся.

    Не попрошу подачки у життя,
    Перед лайном не стану на коліна,
    Не вичавлю із себе каяття
    За гріх, який зоветься – Україна.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.51)
    Коментарі: (4)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.01.22 13:08 ]
    Здаюся!
    Агов, товариство шановне!
    Бон джорно! Парнусем лехайм!
    Сьогодні занадто моторний,
    В фейсбучний летітиму рай.

    Погризти іду графомана,
    Відро поначісую бліх.
    Вдоволені теща й кохана,
    Бо лаяти ближнього - гріх.

    Як жінка в потилицю лясне,
    Чи з буди обгавкає пес -
    Шукаю в інеті нещасних
    Аби від обиди воскрес.

    М'ясисті кошлатяться рими,
    В сльозах потопає піїт.
    Творіння - оаза в пустині:
    Шикарний сьогодні "обід".

    У " майстра" поторсаю кишки,
    Впімаю блоху на гачок...
    Та марно - у кожного книжка,
    А, може, і цілий пучок.

    Дарма зачепив цю армаду,
    В облогу титана беруть.
    Від жаху над пупом калата,
    Поети упали у лють.

    Мишва навалилась на лиса,
    Зімкнулись хвостаті ряди.
    Здаюся! Тікаю до біса!
    Вас тьмуща, а я лиш один.

    22.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  13. Дружня рука - [ 2018.01.22 12:48 ]
    Лише раби на пана ждуть
    Книжки палити. Є у дурнів звичка.
    Ще будувати тюрми, табори.
    А починається все з окрику згори,
    Що опоненти всі насправді вороги.

    Коли немає аргументів в квазі – правди,
    А з цінностей лише авто та яхти,
    Друкуються лише окремі автори.
    Людської думки почорнілі хутори …

    Лояльність треба оплатити:
    Цінуються наглядачі.
    А інших треба бідністю зморити.
    Актори недоречні. Тільки глядачі.

    Ангелів неба годі вже впізнати.
    Навіщо непокірність як зразок?
    Почали пам'ятники волі руйнувати.
    На пам’ять теж встановлено оброк?
    Вчетверте, вп’яте вже розібрано бруківку.
    Все йде по колу наче під якусь копірку.
    А наш змій обростає головами.
    І насміхається над нами.

    Що сенс в державі, де народ не управляє.
    Де кожен орган – самостійна голова.
    Громадянина за пороги не пускає.
    У кабінетах тих азартна гра …

    У європейця інший погляд на свободу.
    Він свою долю в подарунок не дає.
    За кожну щонайменшу шкоду
    Порушник своє дістає …

    Ми все чекаємо якогось прометея,
    А нам сусаніних постійно подають.
    Живемо наче найбідніша Еритрея.
    Вільні керують. А раби на пана ждуть!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2018.01.22 11:57 ]
    20. Невже не гріх?

    Як тільки, Отче, веселиться цар!
    В його мольбах Ти знову не відмовив.
    Вінець золотощирий, Божий дар,
    отримав він за підле своє слово…

    Просив собі він ласого життя
    і довгих літ такого існування.
    Здійснилося – настало майбуття
    і справдились найліпші сподівання!

    Хвала та велич линуть звідусіль,
    і золото дощем спадає з неба…
    Досягнута його завітна ціль,
    але взиває знову він до Тебе:

    „Десницею своєю ворогів
    повергни, Отче, порази стрілою,
    щоб, не дай Бог, повернення боргів
    ніхто не зажадав з них за спиною.

    Поглине хай усіх невірних ад,
    простому люду шлях лише до пекла!“
    Розвіявся вже обіцянок чад,
    але свята надія ще не смеркла…

    Дітей і внуків, і нащадків їх
    чекає що до сьомого коліна?
    Невже таким царям уже не гріх
    простий народ тримати за скотину?!

    22.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  15. Олена Балера - [ 2018.01.22 11:49 ]
    ***
    Я знаходжу отруйні думки на життєвій дорозі
    І нікуди не можу подіти, з собою несу.
    А хотілося подумки жити в осяйнім чертозі
    І не сльози з очей витирати, а Божу росу.

    У бездушному світі, здається, і серце – заноза.
    Таємниця найбільша – це те, що завжди поблизу.
    За науку я дякую чемно сучасній епосі.
    Хоч дивлюся у небо, та все-таки задніх пасу.

    Але час пропонує себе і неоране поле,
    Хоч краплини, якщо неможливо дістатися рік.
    Хай минуле постійно в душі озивається болем

    І відпущений термін відомий лише угорі,
    Півжиття вистачає, аби озирнутись довкола,
    Ну а решта – аби засівати тверді пустирі.

    2018





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  16. Вітер Ночі - [ 2018.01.22 11:15 ]
    Химера слів...
    химера слів
    залізне полотно
    в сніги пішли
    у тьмяне потойбіччя
    життя стекло
    отруєним вином
    і ти ковтаєш
    невмирущий відчай


    Рейтинги: Народний -- (5.88) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (12)


  17. Мирослав Артимович - [ 2018.01.22 10:35 ]
    Окрилена будь! (з архіву)

    Буяє душа і злітає у вись,
    Енергія крил дивовижно нестримна,
    З любові до пісні почався колись
    Хорально-ліричний політ журавлиний.
    Мажорно улиті в мереживо літ
    Акорди сердець невгамовних «журавок»
    Роз’ятрюють душі, лишаючи слід
    На небі пісень у мистецькій оправі.
    Огранено вміло мелодії такти,
    Гармонія звуку чарує достоту.
    О , формула успіху дуже проста –

    Натхнення і праця до сьомого поту.
    Еге ж, і талант – неабиякий дар:
    Божественний голос і слух бездоганний.
    А дії, учинки,слова – не вода,

    Жертовності – форте, амбіцій – піано.
    Уплетено в пісню і радість, і сум,
    Ранкові тумани і ночі тривожні,
    Абетка духовності, вірності суть
    Вітчизні коханій у подиху кожнім.
    Окрилена будь! І у леті – нехай
    Чекають тебе росянисті світанки!
    Купайся у пісні, і нею купай –
    Осанна тобі, незрівнянна «Журавко»!

    2015




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  18. Козак Дума - [ 2018.01.22 09:07 ]
    Поет
    Поет не народився випадково,
    якщо він тільки взагалі поет,
    бо майже кожне сказане ним слово
    вплітається у пісню, вірш, сонет…

    Бо всяка фраза, мов стріла із лука,
    запущена у доленосну ціль,
    а кожен твір – уяви лет і мука,
    вершина щастя й невимовний біль.

    Дзвінкі катрени – камінці, цеглини,
    з них неприступну він кладе стіну,
    то захист і надія для людини
    на мир, що переможе все ж війну.

    Поет – то честь і совість для суспільства,
    його обличчя, фаху еталон,
    борець за правду з силами злодійства,
    слуга народу і його закон.

    А ще скажу усім одне напевно –
    зразок смаку він, вищий етикет,
    така людина у наш час непевний
    й достойна лише імені Поет!

    22.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  19. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.22 08:59 ]
    Сльозинка чи сніжинка
    Чом у тебе он сльозинка
    На щоці блищить?
    Може це дощу краплинка
    Падала згори?

    Може то сніжинка біла
    Тихо розтає
    Чи комашка прилетіла
    На личко твоє?

    Як сльоза, то лише радість
    В серці хай сія
    І його нехай не ранить
    Крапля дощова.

    Зіронька-сніжинка тішить,
    А не холодить,
    Усмішку нехай залишить
    Вона хоч на мить.

    Ну, а крихітка-комашка
    Крильцями змахне
    І твоя душа,мов пташка
    З нею десь гайне.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Тамара Ганенко - [ 2018.01.22 08:57 ]
    * * *
    Без тебе без тебе не знаю
    Чому так написано білим
    Заметано зорями небо
    Загублено стежку жадану
    Іду навпрошки заметіллю
    В снігах порятунку шукаю
    У затишку зимно і душно
    Шукаю заблудле чи зникле
    Чи праведно а чи недбало
    Загублено стежку жадану

    21 січня 2018



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  21. Ігор Шоха - [ 2018.01.22 05:22 ]
    Торішній сніг
    Якщо зоїли раді лайці*,
    аби боялися паяци,
    і не складуть собі ціни,
    то це слони, які і в лавці –
    елементарні брехуни.

    Вони і білі, і пухнаті,
    коли розпушують хвости
    як пацієнти у палаті.
    Ну, а мені у нашій хаті
    ще є куди і як іти.

    Плекаю ще одну надію –
    не переводити папір.
    Моя-твоя не розуміє.
    Я їх любити не умію
    за недольоти вище зір.

    Існують цезарі і брути
    і на олімпі, і в юрмі.
    Їм ненависні баламути.
    Їх би послати і забути,
    але нехай ідуть самі.

    Моя дорога непомітна.
    Вона виводить із пітьми
    не по болоту у еліту,
    а по межі імли і світла
    між павичами і людьми.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  22. Сонце Місяць - [ 2018.01.22 03:50 ]
    Час & Подих-Репріза (Pink Floyd)
     
    Тíкають геть секунди, що склали нудний день
    Кришиш кудись години, чи як повезе
    Б’єшся крізь лід на ділянці отій у містечку
    Чекаєш на щось чи когось, хто б наставив тебе

    Втомлений від загоряння, дощ удома переждеш
    Юності й життя ще повно, час нема подіти де
    Тут раптом помічаєш, десяток літ позаду
    Хто сказав, що треба мчати, що постріл був до старту

    Ти біжиш і біжиш, здоганяючи сонце, що тоне
    Ніч обминає, знову з-за спини встає
    Сонце все те ж, хай відносно, лиш ти постарішав
    Дихаєш важче, на день ближчає смерть

    Кожен рік стає коротшим, часу не знайти ніяк
    Задуми ані до чого, прози на пів-аркуша
    Втримуєш у спокою свій відчай, cе
    англійський стиль
    Час минув, скінчилась пісня
    Все сказати і не встиг


    Ось і рідний дім
    Побути радий ти своїм
    Прийдеш як із холоду й втоми
    Гріє радо тут вогонь кухонний
    Далеч над поля ~ лани
    Лине заржавілий дзвін
    Кличе паству вклякнути в
    Проханні стиха до магічних сил





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  23. Тата Рівна - [ 2018.01.22 02:59 ]
    Колядка на четверте Різдво
    Коляд-коляд-колядниця,
    Чому знов тобі не спиться?
    Чому знов?
    Віє виє хуртовина
    Вітер б’ється, мов рибина,
    Утікає час неспинний
    Сторчголов.
    Всі банальності та рими
    Весни, осені і зими –
    Всі літа
    Тиском скачуть в лихоманці –
    Чинять вирви, риють шанці
    Неспроста –
    Знов призов, війна поганська
    Битва хитра, ой, циганська,
    Але ж ти
    Кажуть, мусиш взять за руку
    І у жертву чи на муку
    Свого Пана Господаря
    Привести.
    Бачиш, онде чорна купа
    Не лякайся, то не трупи,
    А всього-лиш нерозібрані
    Хрести
    Вибирайте по одному –
    Вам нести –

    Перший рік – за божий шлях,
    Другий рік – за нашу кров,
    Третій рік – за блиск промов,
    А четвертий – просто так.

    Коляд, коляд, коляда –
    Іржа серце роз’їда,
    Коле терен скроні,
    Крапле кров з долоні
    У Христа
    На твоїй іконі.

    Коляд, коляд, колядниця,
    Помреш сама, молодице,
    Будеш пишна, будеш гарна
    Удовиця
    Білотіла
    Повновида
    Яснолиця

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  24. Лариса Маковей - [ 2018.01.21 23:13 ]
    Мої пухнасті друзі!
    Мої найкращі друзі - коти собаки й свинка!
    Всього їх лише дев'ять і всі вони - мої!
    Люблю я їх всім серцем! Вони ж бо без зупинки,
    Співають мені зранку, немов ті солов'ї.

    Лиш чують мої кроки - одразу ж усі в зборі!
    Один поперед одним танцюють вальс бостон!
    Приносять свої миски, дивись мов, ми голодні!
    "Готуй скоріш нам їжу" - горланять в унісон!

    Мерщій біжу на кухню, і хай сама ще сонна,
    Закочую швиденько свої я рукава!
    Дивлюсь у холодильник, одразу ж стає сумно,
    Ну як мені зробити із мухи знов слона?

    Тим часом всі на варті й чекають на дарунки,
    Очей своїх не зводять, немов ті жебраки.
    А я вже над плитою чаклую, мов чаклунка,
    Варю, печу і смажу та ріжу буряки.

    І кожен день у мене... такі щасливі ранки!
    А ще такі ж прекрасні й щасливі вечори!
    Живуть і процвітають у мене всі тваринки,
    А я служу їм зра́ння й до пізньої пори.

    І часто задаю я... собі таке питання,
    Ну хто я є? Хазяйка? Не впевнена я. Ні!
    Скажу Вам по секрету, напевно й без вагання,
    Вони є в домі справжні, хвостаті хазяї.

    І хай там що, панове і милі мої пані,
    Я їм безмежно вдячна за те, що вони є!
    За віддане їх серце, за очі надзвичайні,
    За їх веселу вдачу й любов понад усе!

    20. 01. 2018 Л. Маковей


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Лариса Маковей - [ 2018.01.21 23:39 ]
    Як би ж могла літати!
    Вночі і вдень чекає... на сина свого мати.
    Одні думки́ тривожні й не йде до неї сон.
    Хто ж ці придумав війни? Хотілось їй спитати.
    Чому мовчить уперто мобільний телефон?

    Якби ж то мала крила! Якби ж могла літати!
    Полинула б до нього крізь пекло і вогонь!
    І по́при перешкоди і по́при всі гармати
    Притиснула б до серця, до сивих своїх скронь.

    Собою заступила б від куль свого солдата,
    Щоб ли́ше її сокіл зали́шився живим!
    Щоб в нього народились маленькі янголята,
    А туга і тривога залишили б їх дім.

    І так в бентежних мріях не спить вона до ранку.
    Все просить, молить Бога, щоб сина захистив!
    А вітер тужно виє, скажено дме в фіранку,
    Немов всі темні сили на бал він запросив.

    Вже свічка догоряє, тремтить немов від болю,
    Зморив сердешну матір гіркий, підступний сон.
    І бачить вона сина в крові на полі бою,
    А поряд з ним в мовчанні… мобільний телефон.

    18. 01. 2018 Л. Маковей


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Ковальчук - [ 2018.01.21 22:27 ]
    Йорданська вода
    Повертається нам кришталева йорданська вода.
    Я стою на порозі і шкірою слухаю запах:
    шовкопряність небес, і висока зоря молода,
    і тверда граносіль на зелених ялинових лапах.

    Надслухаю: іде, проминаючи магму сторіч,
    продираючи гріх на закляклій морозній планеті.
    Опускається в тінь Божим словом розчинена ніч.
    Розгоряється день, або альфа новітніх сюжетів.

    І така надлегка кришталева йорданська вода -
    у долоні, у світ, у застиглу в чеканні долину.
    Я стою на порозі, і лине мені коляда
    з передвічних сюжетів про Бога, і Духа, і Сина.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Домінік Арфіст - [ 2018.01.21 22:08 ]
    а смерть присяде...
    а смерть присяде скрàєчку життя…
    за руку візьме… поцілує в очі…
    перелистає сни мої пророчі
    і сéрця переслухає биття…
    мене легкого понесе в санчатах
    маленького у витертих штанчатах
    у рукавицях з татусевих рук
    у біле сяйво де нема розлук…
    де всі живі – і радість оживе
    і сонечко у очі запливе
    і випалить невиплакані болі…
    я притулюся до своєї долі
    і все прийму чого я не приймав
    я відпущу захованих примар
    єдино мову заберу з собою…
    складаю зброю немічного бою
    несу тепло у човнику долонь
    у жертву на всепалення вогонь…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.21 21:58 ]
    Застигли хвильки снігу
    Нарешті - холод справжньої зими,
    Застигли хвильки снігу шовком білим.
    І знову усміхаємося ми,
    Здоров`я додає мороз і сили.

    І вогнище неонове навкруг
    Розсипалось жаринами-вогнями.
    Туман затьмарив димом виднокруг
    І попіл дум розвіяв над гаями.

    І клаптями сади заволокло,
    Мов сіть павук накинув на дерева.
    Та сяєво пробило темне тло
    І усміхнулось ніби сонне мрево.

    21.01.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2018.01.21 21:41 ]
    Яви красу
    Прийди до мене на пуантах,
    А зверху ще - у білих бантах,
    Яви красу єства хмільного...
    І більше з одягу - нічого!

    грудень ?525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  30. Сергій Гупало - [ 2018.01.21 21:24 ]
    С т и г м а т и к
    Ось і у Києві затишшя.
    Сидить безхатько на Майдані.
    Щоденник пише, долю пише,
    А завтра тут він – увостаннє.

    Додому кличе не Вкраїна –
    Лише лебідонька-дружина.
    Така собі ось Чураївна,
    В житті сімейному – крижина.

    Хмільна зажура у безхатька:
    Не має славоньки одвіку…
    Він муж, дитині - трохи батько…
    І має добрі черевики.

    Бере, підтягує шнурівки,
    Немовби пута Гіменея.
    Думки – благенькі, недомірки,
    Ніяк не модні, безідейні.

    Коли боровся на Майдані,
    У рідній хаті був ізгоєм.
    Тепер удома він постане
    Лише заслуженим героєм.

    І не медалі, а стигмати
    Несе. Ніхто його не спинить.
    Іде крізь ночі горобині.
    І буде: син, і батько, й мати,
    А в них – полюблена країна.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  31. Мирослава Шевченко - [ 2018.01.21 20:49 ]
    ***
    Немає крил летіти в небеса,
    Землі тяжіння янголів тримає…
    Десь там вгорі незвідана краса,
    Дорога до загубленого раю.

    Немає крил летіти до зірок,
    Що сховані за хмарами важкими,
    Немає сил до них робити крок,
    Щоб падати на землю тихо з ними…

    Січень, 2018 року


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  32. Марта Январская - [ 2018.01.21 19:18 ]
    Галина Гулиева. Веретена. Перевод с украинского
    А в глазницу реки западает осколок месяца.
    Он идет по воде – и вода оттого тревожится.
    Я легка и мягка, из меня словно тесто месится.
    И вонзаются в плоть то ли розы, а то ли ножницы.

    Говорю ему так: «Можешь гнуть меня, можешь печь меня».
    Распивает меня он глазами своими темными.
    Незаконной женою стою перед ним невенчанной.
    А над нами вверху дышат ангелы с веретенами.

    Пусть, во имя Отца, не порваться вовеки пряже той.
    Пусть хоть пальцы мои – словно белые стебли – выжнутся.
    Молоко в животе невесомое тихо топится.
    Ночь терпка и пьяна - на холодных устах Всевышнего…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  33. Марґо Ґейко - [ 2018.01.21 18:32 ]
    Я потрібна тобі
    Потребуєш мене мов прозору богиню.
    Сальвадор не Далі, коли поруч не Гала.
    Хто не хоче в майстерню душі берегиню,
    Щоб лише надихала, ніц не вимагала?!

    Я потрібна тобі в повноті віддзеркалень.
    Ти приходиш дивитися, як я сприймаю.
    Що ти є без моїх заохочень і схвалень?!
    А зі мною твій геній сягає розмаю.

    Між красивих різьблено-ошатних віконниць
    Два люстерка заломлюють лик у ікону.
    Віднайшла пара ніжно-дзеркальних поклонниць
    Діамант у відвалі порід терикону.

    Я потрібна тобі як наївна дикунка,
    Віддавати готова на обмін коштовне.
    Начиняється золотом мідна ладунка,
    А навзаєм - намисто, що брязкалець повне.

    Кожен раз ти приносив нове щось. Навмисно
    клав на шальку й отримував, скільки давав. Ти
    коштовності брав, я - залізне намисто
    Ще й цілунком спромігся вуста таврувати.

    Я потрібна тобі як красива серветка -
    Драпіровка щілини твого піаніно.
    Як тонка порцеляна на ній, статуетка.
    Як голодному череву тепле паніно.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.01.21 17:53 ]
    Вивчи!

    Нащадки пажерливої орди
    На суржику волають стоголосо.
    Російську упихають у роти,
    Московський піп кадило пхає в носа.

    Чавили божу мову, наче лій,
    В джерелах чистих мулу по коліна.
    Мій рід згасає, втомлений, німий,
    Змертвілий дух лягає в домовину.

    Принишкнув брат, застрашений пічкур,
    В чужій виставі дослуживсь до міма.
    На звалищі сопілок і бандур
    Лабає балалаєчка любима.

    А, може, досить бруду і ганьби?
    Не попаде хробак у райські пущі.
    Хай мохом покриваються гриби,
    А я іду будити сонні душі.

    У зрадника розверзлися вуста,
    Гидкий матюк летить у небо знову.
    Якщо живий і віруєш в Христа,
    То сядь і вивчи українську мову.

    21.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (5)


  35. Галина Гулієва - [ 2018.01.21 17:16 ]
    Звір
    Носити в собі малого тотемного звіра чи
    велику біду – сполохане і руде…
    Коли ж: утече, нутро твоє начисто виївши,
    аж хвіст вдалині згорить, мов зимовий день.

    А ти йому вслід до болю у більмах стоятимеш.
    В гортані твоїй колиску птахи зів’ють…
    Бродитимеш між брудними базарними ятками,
    шукаючи смерть дешеву та не свою.

    Ця пустка в тобі не тістом солоним учиниться,
    а морем ламким, записаним на вініл…
    Лягатимеш із терпкими, як вишні, дружинами –
    і випита кров кипітиме у мені.

    І рани твої почнуть у мені мироточити.
    І з горла мого народиться птах живий…
    Я знову прийду до тебе, спартанський мій хлопчику.
    Чи ж пустиш мене укотре у свій живіт?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.63)
    Коментарі: (21)


  36. Володимир Бойко - [ 2018.01.21 16:25 ]
    * * *
    Не віднайди мої сліди.
    Вони вже часом напівстерті.
    У вакханальній круговерті
    Вже недалеко до біди.
    Нас шлях завів у нікуди́.

    Не увійди в мої сліди,
    Не потопчи моїх ілюзій,
    Ми стільки літ уже не друзі,
    Між нами лід і холоди
    Заглада. Наче від орди.



    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.51)
    Коментарі: (8)


  37. Вален Серц - [ 2018.01.21 15:59 ]
    Анонімність
    Краса – вироджена містерія...
    Краса, що вляглась зрадливо...
    Шукаєш естетику наче пиво...
    Апломбуєш голови зручними гирями...

    Зміст кожного – брехня змíєва...
    Самовпевненість фальшує в справжньому...
    Краще скуштуй своїх же равликів,
    аніж повзай обіч ліжок істово...

    Повір, стандарти тобі потрібні, а не
    всім, хто хотів би жити сонячно...
    Іди, народжуй, але – від любові,
    а не від зневіри своєї ж чортової...

    А хоча, продовжуй – за тобою немає
    анічого, щоб розросталось правдою...
    Сходи до стоматолога, дівчинко,
    він також... "ліпить"... за оплату.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  38. Ігор Шоха - [ 2018.01.21 14:41 ]
    Рік Муму
    Сіяє як нова монета
    вісімнадцятилітній вік.
    І гавкає на всю планету
    хазяйновитий чоловік.

    Багато їжі обіцяє:
    червону юшку до води,
    березової каші має
    на цілу армію орди.

    Купаються у Іордані
    еліта світу і святі.
    У дяді Вови на екрані –
    «мас’ли»* армійської куті.

    Еміри, шахи, азіати
    малюють види на тюрму,
    і на тайгу, й на Колиму...
    Глухоніма богема Раші
    плює на візи у Криму.
    На носі – вибори. Тому:
    – Ей, сюзерене на параші,
    у крові на обіди ваші
    не утопи своє Муму.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  39. Дружня рука - [ 2018.01.21 14:53 ]
    Мрія про Україну
    Дивуюся. В моєму кріслі гостя.
    Всміхнулась. Нею вражений мовчу.
    Чекаю на пояснення цього чарівного нашестя.
    Приязнь і цікавість у собі́ відчув …
    Мене не знаєш ти, - почув нарешті, - а я давно читаю:
    В твоїх фантазіях, в твоїх думках блукаю.
    І навіть іноді, коли ти щось питаєш,
    Я подумки тобі відповідаю …
    Наприклад, знаю, що учора
    Ти збудував свої нові світи:
    Це наче втрата пам’яті від Мандрагори,
    Коли хтось потрапляє не туди.
    А ще придумав ти молекули любові
    І розмістив їх мов на дереві плоди.
    І так багато сили у твоєму слові,
    Що крізь світи мене відправили сюди …
    В моєму світі в мене інший образ.
    Побачити мене очима ти б не зміг.
    В моєму світі небезпека. Колапс.
    Мій світ від твого мій рід не вберіг …
    В моєму світі думка – це реальність.
    Щось оживає і зникає кожну мить,
    Колись добром наповнена блакить,
    А зараз обрій від пожеж горить …
    Повірив я у цю містичну повість
    І полетів у ті нові світи.
    Навіть, якщо це прикра випадковість,
    Я чимось мушу їм допомогти …
    Планету всю заповнила орда,
    Від інквізиторів ховається остання мрія.
    Ми летимо. Частина цього хаосу душа -
    Моєї подруги і розпач, і надія …
    Там де Європа, пустка й чорнота,
    Європа як завжди хотіла стати збоку,
    І ця її злочинна сліпота,
    Її й згубила одноруку й однооку …
    Москва втішається парадами машин,
    Що несуть світові безглузде сіроманство.
    Це відчувається на рівні атомів, клітин,
    У різних вимірах по суті те ж саме московське ханство …
    Згадав філософа, що говорив глухим,
    Як час покаже, нерозумним і сліпим:
    Як уподобишся у вчинках злу,
    То сам злом станеш … Я знав вже, що робити з цим …
    Звертаюся у пустоту: ну що тепер скажеш, Богдане!
    Невже заради помсти й віри королю
    Ще й на тверезу голову, не п’яну
    Віддати землю варто на поталу гультяю …
    Який продав її за п’яний гріш султану і якомусь хану!
    Всім зайдам, що одразу збіглися на поклик,
    Що тут усе дешево, роздають ...
    А помилка у цім твоя, і не один казав про це полковник …
    У забуття думки полковників несуть …
    Були суди і правив в них закон,
    Книжки писали, розвивались школи,
    Католик, православний, іудей,
    У іншості не бачили крамоли …
    На сейм чи сеймик хтось, як виїжджав,
    То забував про своє особисте,
    Хто мав майно, той і урядував,
    Не ідеал. Але не рабство прийшле …
    Здивуєтесь, але звелись полки,
    Європа наче в мріях Ярославни,
    Що бачила у снах над Києвом зірки,
    Живіша всіх живих. Здавалось, була майже бездиханна …
    У кожному в тім світі стала своя роль.
    Ординське рабство захлинулось.
    Та не потрібен більше мій контроль.
    До моїх друзів здатність мріяти вернулась …
    Дивлюсь, куди ж думки їх поведуть,
    Я ще світів таких не бачив,
    Як вони світ цей свій новий назвуть,
    Там й Україна є. Так мені інший той народ віддячив.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Галина Гулієва - [ 2018.01.21 14:29 ]
    Натхнення

    Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
    І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
    Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
    дозрівають гіркими ягодами у віршах.

    Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
    відчуває присутність першого чоловіка.
    І шукаєш в собі святого чи хоч би пса його,
    щоб було кому прочитати чи розповісти.

    Відчуваєш? Цей біль? Цю музику порцелянову?
    Розбиваєш об неї голову, ноги, лікті...
    І чекаєш когось, хто в рани твої заглянув би.
    І посіяв би в них по яблуні невеликій.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  41. Козак Дума - [ 2018.01.21 12:36 ]
    Можливо
    Можливо в році цім новім
    десь в полі дальнім, серед жита,
    собі тихенько розповім,
    без тебе як учився жити…

    Як щодоби шукав себе,
    все прагнув правди, як спасіння,
    та знов і знов чекав тебе,
    немовби Бога воскресіння!

    Як подумки зовсім один
    блукав у просторі і часі.
    Як зупинився часу плин,
    себе вже бачив в темній рясі…

    Як підземеллями душі
    життя носив, немов офіру.
    Як несподівано вірші
    любов мені вернули й віру!

    Лише собі… Помилуй, Боже!
    Десь у степах, посеред трав,
    бо зрозуміти мене зможе
    лиш той, хто у житті кохав…

    січень 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Жилко - [ 2018.01.21 12:23 ]
    Перехід
    З часом світліє та мить, коли
    як у воду в старість влетиш.
    Впадеш з каменем прив'язаним
    до душі, наповненим усім тим
    що ти пройшов і що пережив.
    Хоча й спробував всякого ремесла,
    розписав світ з голови до ніг —
    ніг Господа і голови доньки.
    Зумів за собою юрбу потягти,
    але плавати не навчивсь.
    Проте це не кінець і не смерть,
    це метафора і забобон.
    Бо молодість хоч і минула
    а любиш життя ще більш.
    Ким ти станеш, коли виростеш,
    коли випливати, а бачиш дно?
    ти або лід, або лайно.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2018.01.21 11:23 ]
    18. Запоруки праведності
    Співає Небо Господу осанну
    і вторить йому матінка Земля.
    Із дня у день, в ніч з ночі несказанно
    знання передаються. Окриля
    їх відголос безмовно Світ, безслівно.
    Шатро для Сонця збудував із них.
    Воно виходить велетом чарівним
    зі шлюбного чертога, мов жених.

    Героя схід і його мандри небом
    дарують всьому світло і тепло,
    щоб кожен міг здійснити власну требу,
    схиливши перед Ним своє чоло.
    Закон Господній вельми досконалий,
    він дух зміцнить і загартує плоть.
    В нім мудрості закладено начало,
    щоб підлість і зневіру побороть.

    Ясні Творця накази й справедливі,
    зціляють душу, серце веселять,
    ще й очі просвітліють всім на диво,
    бо чистота не може не сіять.
    А страх Господній, з правдою сполука,
    дорожчий золота, за мед солодший він –
    то чистоти святої запорука,
    надійніший він від фортечних стін.

    Очисти, Господи, від скверни та свавілля
    і помилки дай силу зрозуміть,
    щоб не діждатись пустоти похмілля,
    щоб марно все життя не загубить.

    21.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  44. Вален Серц - [ 2018.01.21 10:03 ]
    Екстра-поверх
    Йдеш по краю обшарпаної багатоповерхівки,
    відчуваючи себе персонажем чб плівки;
    підходиш до краю самого, тому що назад негоже
    і за мить до стрибка відкриваєш правду, схожу
    на режисера, втомленого невдалими дублями,
    що ховається від папараці та від публіки
    такої настирної до подробиць найінтимніших,
    що паленієш, а бліднішає, власне, грішність...
    А завтра сонце ледь скрадливо знову встане,
    і цей сон недоречно-загубленим стане...
    Я вчора зайшов у будинок із безліччю поверхів,
    які не зважають ані на кого... Доверху
    наповнився й жильцями та їхніми "кухнями",
    непомірно роздутими вони видавались мухами,
    що вертатись ані куди стало неможливим,
    тому що усі дивляться кудись вниз ліниво...
    Головний висновок, що зробив на стрісі –
    зникають усі сенси в беглуздій політиці
    сприйняття навколишнього неначе данність,
    уникаючи задля зручності – складнощів.
    Дивлячись днесь, кличе до неба розгублений верх,
    тож я просто піднявся на – екстра-поверх.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  45. Іван Потьомкін - [ 2018.01.21 09:33 ]
    З Езопового голосу
    Жили собі в дружбі хазяям на втіху
    Півень та віслюк. Не відали лиха.
    Та якось сорока принесла їм звістку:
    «Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
    І товстих шукає, щоб було що їсти».
    «Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
    З’їсть мене найпершого проклятущий звір».
    «Не журися, друже! Я злечу на дах.
    Як побачу лева, тобі знак подам».
    Тільки сів на бовдур одчайдуха-півень,
    Як з лісу вже чути лев’яче ревіння.
    «Ку-ку-рі-ку!»- долинає з даху.
    Віслюк з переляку преться у курятник.
    «Ку-ку-рі-ку!- лине вже зі сміхом.-
    Вилізай з криївки! Лев верта до лісу!»
    Не відав ні півень, ні віслюк тим паче,
    Що від «кукуріку» звір назад поскаче.
    Цим би і скінчилась вся оця пригода,
    Якби не запало віслюкові в голову,
    Що як лев тікає, значить він безсилий,
    І за страх є змога йому відомстити.
    Зопалу зірвався...Вже от-от укусить...
    Тут лев обернувся, посміхнувсь у вуса:
    «Одхекайся трохи, знахідко неждана,
    Та обідом царським мені нині станеш!»

    P.S.
    Де надмірна певність, там чекай біди.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  46. Сокор Сокор - [ 2018.01.21 08:18 ]
    Павучок.



    На зеленому лужку, там де квіточка росте,
    Павучок запавутився, заснував своє сільце.
    Плести різнії узори, - це є діло не просте
    І своє майстерське діло, - він скріпив усе в кільлце.
    Обдививсь чи все доладу, чи нічого не забув
    І мохнатий неборака, кожну ниточку смикнув.
    Покрутився на всі боки, ще й донизу зазирнув,
    Та втомившись від роботи, він під квіткою заснув.
    Та несплять всі очі зразу, він їх має може п'ять
    І чатують дні і ночі, щоб здобич не проспать.
    Якщо муха влипне в сітку, рватись буде і дзидщать
    В павутиння він миттєво буде муху загортать.
    Тож в житті у нас буває - хочеш злагоди, добра.
    Та щоб мати все одразу - це дорога не легка.
    І шукаєш шлях обходу - і розумієш, що — це гра.
    А зівнеш хоть краплю митті, влипнеш в сітку павука.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Микола Соболь - [ 2018.01.21 07:18 ]
    Наворожи мені зима
    Наворожи мені зима –
    Казкові дні, сніги останні,
    Уста любимої, кохані
    Очі. Зійде – тьма…
    І що? Боятися навіси?
    Літа уже не для гульвіси,
    А входу-виходу нема.
    Люблю. І моє серце – Данко
    Горить із ночі до світанку…
    До неба лине крадькома.

    Не світ осяює вершини –
    Коли ти зрозумів пітьму.
    Не тіло головне в людині,
    А те, про що, я, промовчу.
    20.01.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  48. Микола Соболь - [ 2018.01.21 07:50 ]
    Благословення незалежності
    Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
    Зросте людина інша в незалежності.
    Не вічне проголошене «Авророю», –
    У пострілу завжди дві протилежності.
    Вандали, бузувіри неотесані –
    Недопалки ікон, церков пожарища…
    Іудами у сан – Святий піднесені
    Не мученики храмів, а – «товарищі».
    Ви пожирали плоть у 33-му,
    Ховаючи людей – могило-ямами.
    Я, до сконання віку зневажатиму
    Підлоту вашу. Гляньте – нездоланні ми!
    16.01.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  49. Домінік Арфіст - [ 2018.01.20 22:30 ]
    вечірнє (Доля)
    заварити терпко́го чаю…
    чорнішого за всі ночі
    і розпити себе… розлити
    на тарелю місяця вповні…
    а тобі було добре О́вном
    краще ніж мені Козерогом?
    ми були відпущені Богом
    як земля горіла під нами
    м’язи скручувались нитками
    і ми натяками минали
    і ми намірами вмирали
    мирото́чили… морочились…
    паморочилися знесилені
    наші голови обважнілі…
    щось не те ми там надкусили
    загасили водами сивими
    зорі… зоране поле голе
    тільки працю нам обіцяє…
    я іще фантомно пручаюсь…
    … заварю собі щедро чаю…
    філіжанка переверне́ться –
    Доля навіть не оберне́ться…
    розіб’є́ться вщент філіжанка –
    не здригнеться навіть… не гляне…
    слід потоншає і розтане…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  50. Лесь Українець - [ 2018.01.20 18:40 ]
    У селі на свята
    Рожева заграва
    Мріє над селом,
    Куштуємо страви
    В хаті за столом.

    На печі грайливий
    Котик бавиться,
    Коло печі вила,
    На столі кутя.

    У грубі палає
    Червонястий жар,
    На небі засяє
    Невдовзі Стожар.

    Ходять щедрувати
    До нас діточки,
    Щедро даруватимем
    Їм цукерочки.

    Хто "Щедрик" співає -
    Гривню заробля,
    А коли хто знає
    "Пана-господаря",

    Заробляє більше
    В декілька разів,
    Бо це найулюбленіша
    Щедрівка з усіх.

    В гостях у бабусі
    Ло́вко*, не беди́**;
    Дасть Бог, повернуся
    Ще не раз сюди.

    Але мушу скоро
    Від'їздити знов;
    Хай надворі холод,
    А в хаті тепло́,

    Але зве в дорогу
    Висока зоря;
    Бабуся з порогу
    Мене виправля.

    Обнімаю міцно,
    Цілую її.
    За тепло й гостинність
    У ці зимні дні

    Дякую. І мати
    Цілую тако́ж.
    Стежина від хати
    Стелиться уздовж

    Мовчазних каштанів
    І сумних беріз,
    А я в теплих штанях
    Іду без валіз.

    Під ногами гучно
    Хрумає сніжок,
    Дорога відучить
    Від м'яких ліжок.



    * "ловко" - це по-бабусиному гарно; добре
    ** "не беди" - нівроку


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   10