ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2022.11.29 11:59
Уява малює на спогаді. Спогад та уява разом можуть влаштувати бал для прислуги або навіть написати книгу, якщо вони цього хочуть жити у своїй уяві, а не в спогаді ми переходимо з спогадів в уяву, лише смутно усвідомлюючи зміни

Олександр Сушко
2022.11.29 10:38
Гнітюча тиша...воскова свіча...
Труна соснова, в ній - шматки від брата.
В моїй руці виблискує печаль
Уламком від рашистського снаряда.

Прощай куначе. Стрінемось ачей
Десь там, де вже не буде війн і болю.
А лють у венах, наче яд тече

Сергій Губерначук
2022.11.29 10:02
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно,
а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
Серце зачинилось ключем журавлиним,
що в пошуках літа за обрій полинув.
Та й там загубився в хмарах каламутних,
а тебе, любове, не видно, не чутно.

Ти б хоч показалас

Козак Дума
2022.11.29 06:57
Сніжить… Лягла на серце туга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Сніжить – душі бракує неба.
Сніжить і я іду без тебе…

Віктор Кучерук
2022.11.29 05:14
Лежить в ярах межи горбів
Утрат численних розсип,
Але за тим, що загубив,
Я не журюся зовсім.
Бо згодом саме тут знайшов
Своє найбільше щастя, -
Давно омріяну любов
І сховок од напастей.

Микола Соболь
2022.11.29 05:05
Дожере собака орка,
набереться люті.
Дайте тупіну касторки,
може стане путнім.

Піп московський з юним хлопом
шлях знайшли до раю,
"натрудили" свої ж*пи,

Ярослав Чорногуз
2022.11.29 00:43
Сніги торкнулися столиці
Ледь-ледь... Тонка на вітах шаль.
І так привабливо іскриться,
Аж усміхається душа.

Перлини -- шубки, пальта -- вкрили,
Поблискують, мов цукор... Ах!
І на деревах пудра біла,

Олена Малєєва
2022.11.28 23:45
Я хочу тебе цілувати справжнього...
У твої шрами.
Небо накрило сірим куполом...
Висить над нами...
Під ковпаком ми, під ковпаком...
Може впаде, може вибухне,
Може накриється мідним тазиком...
Може з полегшенням видихне.

Володимир Бойко
2022.11.28 22:48
Не зможуть темні московити
Пітьмою світла загасити.
Допоки свічі наші світять,
То ніц не світить московитам.

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:36
День, хоть и понедельник, выдался чудесный. Что вы хотите — конец августа. Уже не так парко, лёгкий ветерок мягко, как струны арфы, перебирает серебристые складки шторы. На душе — действительно, как в чистом небе. Если учесть, что через две недели — долго

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:30
                1

Привстань на цыпочки и дотянись
До черной кнопочки “шестнадцать”.
И в лифте будут улыбаться,
В ответ ты тоже улыбнись.

А вот как будет складываться жизнь:

Іван Потьомкін
2022.11.28 22:09
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
«Знов думками у вдовиці?
Бодай їй уже втопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати...»

Наталія Кравченко
2022.11.28 09:26
Вино робить бідняка багатим у уяві, а багатого бідним насправді По - моєму справедливе життя це: багата уява забезпечує великими бажаннями, а життя надає багаті можливості і великі засоби для їх втілення. У людей уява дуже багата-вигадують т

Віктор Кучерук
2022.11.28 06:18
За святковим столиком
Зайчик бачить кролика
І без проблематики
В гості йде до братика,
Та й питає ситого,
Чи усе спожито ним?..
Ріжучи окрайчика
Хлібчика для зайчика,

Ольга Олеандра
2022.11.27 22:10
Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
Напрактиковане віками надбання дикої орди
вдиратися в чужі домівки «це наші землі!»…

Нелюди.

І лізе скаженіла зграя, пиха крапотить із кликі

Олександр Сушко
2022.11.27 21:18
Історія ця страшна, як сама смерть, тому чутливим мистецьким душам і дітям довколошкільного віку читати написане на цій скрижалі вічності суворо заборонено. І вагітним красуням також, аби не було передчасних пологів та кольок у серці. Нині час такий, як

Євген Федчук
2022.11.27 18:44
У корчмі нема як продихнути,
Дим кругом коромислом стоїть.
Хтось уже набрався й гомонить
Голосно, усім в корчмі тій чути.
Там сидять селяни й мовчки п’ють,
А в кутку за стіл козацтво всілось.
Видається, наче вперше стрілись.
Корчмаря з замовленням

Світлана Майя Залізняк
2022.11.27 18:39
На сторінці поетичної групи, яку модерую, вона відкриється за посиланням, розміщене - на прохання Зої Арової - запрошення взяти участь в конкурсі.
Експерт шорт-листа україномовних авторів - я.



Дорогі друзі!
Запрошуємо до участі у Поетичному Конк

Наталія Кравченко
2022.11.27 11:22
Закохуватися - означає відкорковувати уяву і закупорювати здоровий глузд… «Я закохався у уяву. І якщо ви закохаєтеся уяву, ви зрозумієте, що це вільний дух. Він піде будь-куди, і він може робити все, що завгодно». Ми закохуємось, коли на

Софія Цимбалиста
2022.11.27 09:13
Пошук себе, наче лабіринт.
Довго шукаєш вихід,
та не можеш знайти.
Лабіринт, наче шлях,
де тисяча доріг.
Бачиш їх перед собою,
та не знаєш, куди йти,
аби вийти зі страшної пастки.

Віктор Кучерук
2022.11.27 04:54
Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –
М’які і довгі синюваті хвилі
Течуть на мене вивченим шляхом.
Ясна прозорість ллється через шибку
І плине по кімнаті в тишині, –
Пологі тіні зводяться на дибки
Та лізуть мовчки вгору по

Ігор Шоха
2022.11.26 22:37
ІДуша усе ще відчуває
з минулим нерозривну нить
і так, буває, забринить
і тятивою, і струною
або синкопами прибою,
що хочеться у небеса
на крилах осені... у гості...
до тих, кого давно нема,

Наталія Кравченко
2022.11.26 17:55
Кожна людина – відображення свого внутрішнього світу. Як людина мислить, такою вона і є (у житті). Світ не приносить ні добра, ні зла сам собою. Він байдужий до людини. Все, що відбувається навколо нас - лише відображення наших власних думок,

Олег Завадський
2022.11.26 15:26
Вторували до пекла свій шлях
І в степах полягли без відправи,
Щоб тіла по густих кураях
Звірина плюндрувала каправа.

Гідна плата за ваші труди
Золотого імперського трону!
Достобіса вже збігло води,

Ігор Шоха
2022.11.26 13:30
             І
У цивілізованій Європі
ще немає Лисої гори
і не риють, поки-що, окопи,
а пора... хоча би до пори,
поки емігрують мізантропи,
вішати ногами догори
кожного, бо орки безголові

Ірина Вовк
2022.11.26 13:03
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували

Іван Потьомкін
2022.11.26 12:47
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».

Софія Цимбалиста
2022.11.26 11:04
Ми не цінуємо дрібниці,
які змушують нас усміхатися.
Ті, які розширюють зіниці
і шалено прискорюють серцебиття.
Ми забуваємо про речі,
які роблять нас щасливими.
Ті, які заповнюють місце порожнечі
і потайки розфарбовують буття.

Віктор Кучерук
2022.11.26 10:07
Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка
І тепер гойдається
На хиткій лукавиця,
Ще й тихенько ойкає,
В захваті від гойдалки.
А зайці засмучено
Дивляться й виучують

Тетяна Левицька
2022.11.26 05:52
Зійшовся на тобі весь білий світ.
Чому ж я не позбавилася муки
плекати сум від мрії до розлуки
самотньою журбою край воріт?

І проводжати осінь в далину,
ключ перелітний в неозорім небі,
що розчинився, обірвавши щебіт,

Іван Потьомкін
2022.11.25 22:05
– Куда это подевался Миша? – спросил я как-то Бориса, когда мы возвращались после тенниса. – Давненько что-то не видел его... – Как, ты в самом деле ничего не знаешь, что случилось с ним? – Ну и привычка же у тебя: вопросом на вопрос. Так что же с ним с

Олександр Сушко
2022.11.25 18:49
Леся Ніколайчук
(оригінал)

Не відпускай мене кохана воювати .
Бо там так страшно і багато сліз .
Я розумію, що країну потрібно захищати,
Але я жити хочу, а не іти у бій .

Вікторія Лимар
2022.11.25 18:38
Болісна сатира

Рубати можуть лиш під корінь.
На інше – клепки не хвата.
Рука людська – черства потвора,
Рука байдужого ката.

Та мова не про виконавця.

Світлана Майя Залізняк
2022.11.25 16:46
Життя тривало дві доби.
Не чув той хлопчик "люлі-люлі",
Не бачив сонця... Враг убив.
Ідуть румовищем прибулі...

Шукаю сенси - бачу тло.
Пульсує цятка... мегавилом.
Кого звільняє Мегазло?

Сергій Губерначук
2022.11.25 13:31
Сновиддя. Я нереальний.
Спанієль зі смурними зіницями.
Сон – необхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Шок – обхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
Спи.

Марія Дем'янюк
2022.11.25 10:56
Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині.

Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку.
Теплу ковдру для
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соня Рейх
2022.11.26

Зоя Арова
2022.11.23

Валерія Ворона
2022.11.20

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Тоні Фаґо
2022.08.19

Надія Кравченко
2022.08.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Неоніла Ковальська - [ 2022.11.29 11:46 ]
    Столиця юності й тепла
    Ступаю стежкою вузькою,
    Котра веде аж до села.
    Як сумувала за тобою,
    Столице юності й тепла.

    Давно-давно тут не бувала,
    Носила доля по світах,
    Причал дитинства згадувала,
    В думках летіла, наче птах.

    І ось я тут.Так тихо-тихо,
    Стара лиш гойдалка скрипить,
    Ніби відгонить звідси лихо,
    На душі стало щемно вмить.

    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2022.11.29 10:34 ]
    Пора
    Гнітюча тиша...воскова свіча...
    Труна соснова, в ній - шматки від брата.
    В моїй руці виблискує печаль
    Уламком від рашистського снаряда.

    Прощай куначе. Стрінемось ачей
    Десь там, де вже не буде війн і болю.
    А лють у венах, наче яд тече
    І кличе мертвих і живих до бою.

    А поруч діти... І тво,ї й мої,
    В сльозах Любов і вбита горем неня.
    В зіницях віч - вчорнілі кураї
    В яких блукають тіні безіменні.

    Моя дружино! Ти ще не вдова,
    Та приготуйся. Час прийшов. Так треба
    А ти, мій брате, - спи, відпочивай,
    А я іду помститися за тебе.

    29.21.2022р.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Губерначук - [ 2022.11.29 10:06 ]
    Щось тебе не видно… (2)
    Щось тебе не видно, щось тебе не чутно,
    а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
    Серце зачинилось ключем журавлиним,
    що в пошуках літа за обрій полинув.
    Та й там загубився в хмарах каламутних,
    а тебе, любове, не видно, не чутно.

    Ти б хоч показалась, без фальшів одначе,
    бо я тебе досить несправжньою бачив.
    Прийшла б запитала, як мені живеться,
    відкрила б назавжди моє хворе серце –
    вилетіли б з нього стуки, стуки, стуки,
    покотили б геть від мене камені розпуки.

    Що ж ти не приходиш, може, де блукаєш?
    Чом себе тривожиш і мене лякаєш?
    Дні дощем спливають у брудні потоки,
    мов струєні ріки, як безмовні роки…
    А тебе не видно, а тебе не чутно,
    і мені без тебе смутно, ой, як смутно…

    жовтень 1988 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", с. 161"


  4. Козак Дума - [ 2022.11.29 06:31 ]
    Сніжить
    Сніжить… Лягла на серце туга.
    Сніжить, коли втрачаєш друга.
    Сніжить – душі бракує неба.
    Сніжить і я іду без тебе…


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2022.11.29 05:02 ]
    * * *
    Лежить в ярах межи горбів
    Утрат численних розсип,
    Але за тим, що загубив,
    Я не журюся зовсім.
    Бо згодом саме тут знайшов
    Своє найбільше щастя, -
    Давно омріяну любов
    І сховок од напастей.
    29.11.22


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  6. Микола Соболь - [ 2022.11.29 05:04 ]
    Оркостан
    Дожере собака орка,
    набереться люті.
    Дайте тупіну касторки,
    може стане путнім.

    Піп московський з юним хлопом
    шлях знайшли до раю,
    "натрудили" свої ж*пи,
    а дітей не мають.

    Шли за родіну сьогодні
    москлі в атаку...
    Потягнув їх у безодню
    люцепер у паках.

    Все стандартно - паки чорні,
    але є і білі,
    на них стрічечки червоні,
    певно, - командири.

    Темна ніч передової -
    зорі та багаття...
    Слава Українським воям,
    Переможем, браття!
    29.11.22р


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.29 00:19 ]
    Зимова замальовка
    Сніги торкнулися столиці
    Ледь-ледь... Тонка на вітах шаль.
    І так привабливо іскриться,
    Аж усміхається душа.

    Перлини -- шубки, пальта -- вкрили,
    Поблискують, мов цукор... Ах!
    І на деревах пудра біла,
    Як у блондинок на щоках.

    З вікна — художників полотна,
    Сяйна, шовкова дивина.
    Нехай краса зими холодна --
    Зігріла ніжністю вона.

    28 листопада 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  8. Олена Малєєва - [ 2022.11.28 23:37 ]
    Меж немає
    Я хочу тебе цілувати справжнього...
    У твої шрами.
    Небо накрило сірим куполом...
    Висить над нами...
    Під ковпаком ми, під ковпаком...
    Може впаде, може вибухне,
    Може накриється мідним тазиком...
    Може з полегшенням видихне.
    Я хочу тебе обіймати нагого
    Такого вразливого...
    В тобі немає нічого чужого -
    Й тим я щаслива.
    Нехай буде вітер свистіти у вухах...
    Гнітить листопад.
    Скоро скінчиться... Скоро ущухне...
    Кажи невпопад...
    Кажи, без страху поранити -
    Мої шрами ти цілував...
    Знаєш кожну стежину...
    Душу знешкірену ти обіймав.
    Лінії, лінії... Ми перетнули -
    Меж немає
    Вміє відкритися і бути вразливим
    Той, хто кохає.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Бойко - [ 2022.11.28 22:01 ]
    Ніц не світить
    Не зможуть темні московити
    Пітьмою світла загасити.
    Допоки свічі наші світять,
    То ніц не світить московитам.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  10. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.28 22:24 ]
    Детство Тёмы. Сыну

                    1

    Привстань на цыпочки и дотянись
    До черной кнопочки “шестнадцать”.
    И в лифте будут улыбаться,
    В ответ ты тоже улыбнись.

    А вот как будет складываться жизнь:
    Преодоление препятствий,
    Нечасто будут улыбаться...
    Но встань на цыпочки и дотянись.


                    2

    Парк, снегом припорошенный,
    Величествен и сед.
    Возьму ладошку крошечную
    И буду ее греть.
    И будем мы с волнением
    За белкой наблюдать,
    Забыв лишь на мгновение
    Про новый автомат.
    Домой придем усталые.
    И канут вдруг в пургу
    Большой след
    И след маленький
    На сахарном снегу.


                    3

    На порог — шаг,
                    а ты — в форме,
                    значит
    целый день мечтал о футболе.
    Вот — лужайка,
                    а вот — мячик.
    Тебе — десять,
                    мне — поболее.

    Ты сегодня —
                    Джанлуиджи Буффон.
    Хорошо, я побуду Пирло.
    Тельце хрупкое
                    прыг на газон —
    серце Пирло на миг заныло.

    Небо чистое над головой
    Разрезает самолёт пополам.
    «Папа, подавай угловой!»
    И летит красный мяч к небесам.


                    4

    Ты, как девочка на шаре у Пикассо, хрупок,
    мой черноглазый жеребёнок на тоненьких
                    ножках.
    Стряхиваешь, как снег, белого кимоно руку
    и бежишь, высекая серебряные искры,
                    по лунной дорожке.

    Протягиваешь ладонь — морю,
                    другую — мне,
    твой звонкий смех катится по лиловой
                    глади,
    ты доверяешь узкие плечики беззвучной
                    волне.
    И волна тебя нежно, чуть касаясь,
                    гладит.
    Ты растворяешься в тёплой солёной
                    неге,
    а я вот озяб на берегу, полотенцем
                    обвит…
    И звёзды, мерцающие в разверзнувшем
                    небе,
    учат меня благодарности
                    и любви.

    Автор: Юрий Гундарев
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  11. Іван Потьомкін - [ 2022.11.28 22:24 ]
    ***

    Сів Василь під образами,
    Умивається сльозами.
    Увіходить в хату мати,
    Давай сина розпікати:
    «Знов думками у вдовиці?
    Бодай їй уже втопиться.
    Не позволю вдову брати,
    Вдова вміє чарувати...»
    «Та я ж її люблю дуже!»
    «Вона звела свого мужа...
    А дівчата за тобою,
    Як рибоньки за водою».
    Не сказав Василь ні слова,
    Сідла коня вороного,
    Поклонивсь матусі в пояс,
    На вдовиний подавсь голос.
    А за ним навперегони
    Летять матері прокльони:
    «Шоб ти, сину, не вернувся,
    На явора обернувся!»
    Сама жала жито мати,
    Став дощищок накрапати.
    Під явором стара сіла,
    За листочок ухопилась.
    «Не рви, мамо, – голос чути, –
    Дай хоч явором побути.
    Не дала в шлюбі пожити,
    То хоч тут суд не верши ти.
    Удівонька – моя любка
    Обернулась на голубку,
    На вершечку гніздо звила,
    Мене співом звеселила».
    ...Подризала в горі мати
    Одна в хаті доживати.
    Відібрало старій мову,
    Бо зганьбила Боже слово.



    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2022.11.28 06:35 ]
    Не дрімай
    За святковим столиком
    Зайчик бачить кролика
    І без проблематики
    В гості йде до братика,
    Та й питає ситого,
    Чи усе спожито ним?..
    Ріжучи окрайчика
    Хлібчика для зайчика,
    Кролик врівноважено
    Братику наказує:
    Довго лиш не вештайся
    З хлібчиком і рештою
    Подарунків бажаних,
    Мною навантажених
    У торбинку заячу
    Інших звірів манячу
    Запахами ласими
    І своєю масою,
    Бо, якщо повідають, -
    Добре пообідають
    Морквою й окрайчиком,
    Яблуком і зайчиком...
    28.11.22


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  13. Ольга Олеандра - [ 2022.11.27 22:05 ]
    Не люди
    Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
    Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
    Напрактиковане віками надбання дикої орди
    вдиратися в чужі домівки «це наші землі!»…

    Нелюди.

    І лізе скаженіла зграя, пиха крапотить із кликів.
    Двоногі наче, а за суттю нашестя куцих шкідників.
    Чого торкаються – все гине: гниє, марніє, умира.
    То що таке оця росія? Нещасть невситима діра?

    Пишаються своєю злістю, погрози сиплють, як зерно.
    Усупереч ознакам роду всередині саме лайно.
    І після свіжої підлоти «ми к вам з добром. Ми вам брати!»
    дивуються, що їм не раді, що їх не люблять…

    Нелюди.

    Зійшлися в остаточнім бою дератизатор і пацюк.
    Із чим воює Україна? Женімо геть оцих тварюк!
    Наводьте лад в своїй юдолі чи рознесіть її к дідькам.
    А в цій землі знайдеться місце лиш вашим трощеним кісткам!

    02.11.22


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  14. Євген Федчук - [ 2022.11.27 18:05 ]
    Бій під Монастирищами в березні 1653 року
    У корчмі нема як продихнути,
    Дим кругом коромислом стоїть.
    Хтось уже набрався й гомонить
    Голосно, усім в корчмі тій чути.
    Там сидять селяни й мовчки п’ють,
    А в кутку за стіл козацтво всілось.
    Видається, наче вперше стрілись.
    Корчмаря з замовленнями ждуть.
    Коли кухлі брязнули об стіл,
    Узялися, горло промочили,
    А тоді уже й загомоніли,
    Зрідка озираючись навкіл.
    Двоє були тільки-но з Січі,
    Третій говірливий із Полтави,
    У Черкаси добиравсь у справах.
    А четвертий стомлено мовчить,
    Якусь думу думає, мабуть.
    От Степан з Полтави і вчепився:
    - Чоловіче, хто ти? Назовися!
    В нас із незнайомцями не п’ють.
    Той від дум, нарешті, відірвавсь,
    Усміхнувся: - Вибачайте, братці,
    Притомився, ледь сюди дістався.
    Із Кальницького полку я, Панас.
    - Із Кальницького? Що під Богуном?
    - То мій полковник. – Розкажи, козаче…
    Тут вістки розлетілися, неначе…
    Коротше, правда, а чи ні воно,
    Що копняка Чарнецькому дали
    Такого, що втікав він без оглядки?
    А військо все його із переляку
    Ще довго зупинити не могли?
    - Що так, що ні – сказати не берусь.
    За ляхами далеко ми не гнали,
    Але, що добре прочухана дали,
    То точно. – задоволено всміхнувсь,
    Згадавши, певно, щось таке собі
    Із того, що побачить довелося.
    - Та ж розкажи, як Богуну вдалося
    Чарнецького побити в боротьбі?
    Почувши, про що мова, навкруг них
    Зібрались всі, послухати охочі.
    Панас на мить примружив свої очі,
    Немов думок збираючи своїх,
    А далі свою розповідь повів
    Про те усе, що довелось побачить,
    Про славу, про звитягу, про удачу,
    Про Богуна й заклятих ворогів:
    - Весна ще не вступила у права.
    Хоча вітри із півдня вже гуляли,
    Сніги поволі у струмки спливали
    І степ навкруг потроху оживав.
    Ми ще зимовим розкладом жили.
    Стояли сотні по своїх квартирах.
    Із ляхом, наче ж розійшлися миром,
    Хоч ляхи і порушити могли.
    Ми ж прикордонний полк. Отож, на нас
    Вони б якраз найперше і напали.
    Та поки злих вістей не долітало
    І сподівавсь Богун, що буде час
    Зібрати полк, як щось не так піде.
    Вже ж досвід із Нечаєм добрий мали.
    Але, все рівно, бачиш, узівали,
    Не знали, що Чарнецький з військом йде.
    А він хоругви панцирні зібрав
    З п’ятнадцять тисяч жовнірів і шляхти.
    Та ще й німецьких найманців багато.
    Крім того слуг обозних купу мав
    І челяді озброєної. Всіх
    Ще тисяч десять можете додати.
    Та й Чорним шляхом взявся простувати
    На Умань. Розсилав злодюг своїх
    Вогнем й мечем населення карать.
    Вони усіх жорстоко катували,
    Міста і села люто плюндрували,
    Щоб по собі нічого не лишать.
    Швидкі загони нищили були
    Застави наші і малі містечка.
    І, вже як були зовсім недалечко,
    До Богуна ті вісті донесли.
    На збори часу зовсім не було.
    Бо, щоби полк докупи весь зібрати,
    То треба тиждень, а то й більше мати,
    А ще ж дороги зовсім розвезло.
    Тож він чотири сотні встиг зібрать
    І став гадати – де б з тим військом стати,
    Аби дорогу ляхам перетяти.
    Та часу довго не було гадать.
    Отож він Монастирища обрав
    За кілька верст від Кальника над шляхом.
    Його ніяк не оминути ляхам.
    Отам з своїми сотнями і став.
    Воно – містечко, наче і мале,
    Але, при тім, міцну фортецю мало,
    Що на узвишші над ріку стояла.
    Хоч дерев’яний замок той, але
    Із трьох боків там урвища, яри.
    Серед боліт ще річка протікає,
    Що ж трьох боків фортецю омиває.
    А ляхам, щоб задертись догори,
    Потрібно вовчі ями подолать
    Та шанці, та рови, та частоколи.
    Не надто гарне ляхам бою поле,
    Бо ж з заходу лиш можна наступать
    Через то все, що перепинить шлях.
    Та й ми ж сидіть не будемо, чекати,
    Свинцевими гостинцями стрічати
    Усіх їх будем. Не зрадіє лях…
    А, ще одне: за річку, між ярів
    Ще слобода Аврамівка. З валами
    І палісадом. Зовсім поряд з нами.
    Богун туди кінноту перевів.
    Лиш сотню в Монастирищах лишив
    Кгрозденка та іще кінноти трохи.
    А тут і ляхів вздріли, як гороху.
    Чернецький нас узяти поспішив.
    Два дні безперестанку йшли бої.
    І день, і ніч вони нагору дерлись.
    Але у оборону нашу вперлись,
    Лиш трупи залишаючи свої.
    Та вперто лізли і по трупах тих.
    На другий день вже вдерлися до міста,
    Вал захопили, далі стали лізти.
    Вже сил немає зупинити їх.
    Уже Кгрозденко мертвим поваливсь.
    Вже частокіл і замок підпалили
    І перли ляхи з усієї сили.
    І нам лиш шанс померти залишивсь.
    Але вночі у темряві й диму,
    Як ляхам поволока вкрила очі,
    Богун за міст в Аврамівку проскочив
    І дав наказ загону своєму
    Всім кожухи навиворіт одіть,
    Як то татари дуже полюбляють.
    Вже ляхи перемогу відчувають,
    Аж з тилу тут на них «орда» летить.
    З татарським галалайканням вони
    Зненацька на тих ляхів налетіли.
    Куди ураз й поділась ляська сила.
    Лиш здогадом налякані одним,
    Вони, немов ошпарені, мерщій,
    Полишивши і вантажі, й обози,
    Помчали геть подалі по дорозі.
    Ніхто уже не згадував про бій.
    Наввипередки мчали через ліс,
    Покинувши поранених і хворих,
    І все, що нахапали на цю пору,
    Немов за ними гнався якийсь біс.
    Встеляли своїм трупом Чорний шлях.
    А наші гнали слідом і рубали
    Усіх, що лиш під руку потрапляли.
    І ляхів підганяв постійно страх.
    Так деякі пробігли і сім миль,
    Що, навіть кінні їх не наздогнали.
    Лише під ранок наші повертали,
    Хоч втомлені та раді від зусиль.
    А скоро Хмель на поміч нам прибув.
    Та припізнився. Ляхів вже не знати.
    Велів Івану все розповідати.
    А, коли всю історію почув,
    То голосно став довго реготати
    Та Богуна поплескав по спині,
    Що гарно прислужився на війні
    І зміг належну відсіч ляхам дати.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2022.11.27 18:01 ]
    Інформую про конкурс
    На сторінці поетичної групи, яку модерую, вона відкриється за посиланням, розміщене - на прохання Зої Арової - запрошення взяти участь в конкурсі.
    Експерт шорт-листа україномовних авторів - я.



    Дорогі друзі!
    Запрошуємо до участі у Поетичному Конкурсі, який присвячений героїчній боротьбі України за своє існування, та існування усього демократичного світу. Конкурс спрямований на допомогу творчим людям України.
    Поети - люди, які найбільш тонко відчувають світ, та все що в ньому відбувається. Коли стогне земля плаче Душа. Впевнені, що жодного поета не залишилося байдужим до трагедії, яка коїться зараз, до цієї жахливої війни. У цей час Музи не повинні мовчати.
    Ми знаємо, що вам є чим поділитися зі Світом.
    Участь у Конкурсі:
    1) Для тих, хто живе в Україні - БЕЗКОШТОВНА
    2) Для тих, хто живе поза межами України - ДОНАТ від 5$ і більше, за бажанням на картку
    Зібрані кошти підуть на формування Призового Фонду для переможців та частина на допомогу ЗСУ (за наявності надлишків).
    Чекаємо на ваші роботи (українськаросійська англійська) на нашу адресу: odessa.tvorcheskaya@gmail.com
    або на месенджер організаторів.
    Необхідно вказати свої ім'я та прізвище та/або псевдонім, а також місто і країну теперішнього проживання. Максимум 2 вірші.
    Термін подання робот - до 00:00 25 грудня 2022 року.
    Призи переможцям конкурсу: відео-кліпи та декламація віршів, а також грошові премії в залежності від наповнення загального благодійного фонду.
    Якщо ви не бажаєте приймати участі у Конкурсі, але бажаєте допомогти поетам України – ви можете зробити Донат, який буде використано для Призового Фонду Конкурсу
    ДОНАТ можна відправити на Монобанк:
    https://send.monobank.ua/jar/ABaQxJumqv... ,
    Маємо намір випустити спільній Альманах, та сподіваємося на вашу підтримку та активну участь!
    Організатори:
    Керівники ТО «Одеса творча»
    поет, композитор - Зоя Арова ( Zoya Arova )
    поет, письменник - Галина Верд








    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Неоніла Ковальська - [ 2022.11.27 05:43 ]
    Осінь засумувала
    Засумувала красуня-осінь, засумувала,
    Багряним та жовтим листом землю вкривала,
    Ступала по ньому поволі-поволі,
    У Бога просила Вкраїні кращої долі.

    Долі привітної та мирних днів сонцесяйних,
    Спокійних ночей,матусиних ще колискових
    Та росяних ранків блакитних пісенних чудових.
    Сміху дитячого срібний веселий дзвіночок
    Повсюди бринів, наче чистий прозорий струмочок.
    Щоби радіти могла вона, не сумувати,
    Красою своєю усіх навкруг дивувати.

    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Кучерук - [ 2022.11.27 04:17 ]
    Ранковий вірш
    Ранкове світло набирає силу
    І ніжить очі збудженим теплом, –
    М’які і довгі синюваті хвилі
    Течуть на мене вивченим шляхом.
    Ясна прозорість ллється через шибку
    І плине по кімнаті в тишині, –
    Пологі тіні зводяться на дибки
    Та лізуть мовчки вгору по стіні.
    Пітьма маліє й никне, мов омана,
    Відходячи безслідно в небуття, –
    Тепло і світло, ждане і жадане,
    Зароджує й відроджує життя.
    27.11.22



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2022.11.26 22:47 ]
    Синкопи поліфонії пам'яті
    ІДуша усе ще відчуває
    з минулим нерозривну нить
    і так, буває, забринить
    і тятивою, і струною
    або синкопами прибою,
    що хочеться у небеса
    на крилах осені... у гості...
    до тих, кого давно нема,
    кого дожовує пітьма
    то голоду, то геноциду...
    ..........................................
    але не подаємо виду,
    яка нев’януча краса
    відпочиває на погості
    і дивиться із високості
    крізь сутеніючу блакить,
    якими барвами сіяє
    щезає за високим плаєм,
    і тане у наступну мить...
    ось-ось і свічка догорить,
    та жевріє далека мрія
    акцентом пізньої надії,
    що у майбутнє полетить.

    ІІ Але міняються акценти,
    які почути не умів,
    і настає душі розрив
    надвоє... перша лине в лету,
    а інша думою поета
    лишається... її мотив
    далеким докором повіє
    як невимовна ностальгія
    за тим, чого не оцінив
    і нині на очах у Бога
    стає помітною дорога
    за таїною цілей... тем...
    ......................................
    у кожну душу б’є тотем,
    що маємо іти у ногу,
    але з новим поводирем.

    ІІІНапевне у такі моменти
    не вистачає диригента,
    аби зректися сатани,
    бо в України є ще сестри,
    і ще гудуть нові оркестри,
    і гинуть дочки і сини
    на репетиції Європи,
    яка виконує синкопи
    у какафонії війни
    та ні на мить, ні на півтакту
    не має права відставати,
    зважаючи на чорні сни.

    11.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (1)


  19. Олег Завадський - [ 2022.11.26 15:01 ]
    Ця земля

    Вторували до пекла свій шлях
    І в степах полягли без відправи,
    Щоб тіла по густих кураях
    Звірина плюндрувала каправа.

    Гідна плата за ваші труди
    Золотого імперського трону!
    Достобіса вже збігло води,
    Та лишилися ще забобони…

    Переступники, ґвалтівники,
    Дітовбивці мерзенні й лукаві –
    Закарбуйте собі на віки:
    Ця земля – тільки наша, по праву!

    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Шоха - [ 2022.11.26 13:47 ]
    Приборкання вакханалії
                 І
    У цивілізованій Європі
    ще немає Лисої гори
    і не риють, поки-що, окопи,
    а пора... хоча би до пори,
    поки емігрують мізантропи,
    вішати ногами догори
    кожного, бо орки безголові
    тупорилим обирають путь –
    шабаші кацапів є і тут:
    швондєри завжди напоготові,
    шарікови гадять і плюють.
    Наша раша! «Віденці-мальтійці»,
    де-не-де і темношкірі є...
    видають себе за українців,
    та коли почуєш «поляніца»,
    то вимова інше видає.

                  ІІ
    Вулицею суне із плакатом
    «Russia hail», колоною – юрма,
    (очевидно, це колона п’ята)
    та увиділи поліціянта
    і як здуло... жодного нема.
    Це і весь майдан, і їхня смута.
    Інше діло – в Україні... чути
    ще і досі матюки ідей
    із якими зеки і манкурти
    убивають і катують люто
    полонених, немічних, дітей...
    Знову чути, –
            та не може бути!?
    Цього ні умом не осягнути,
    ні дірою в пам’яті людей.
    Та нарешті і Європі дійде,
    що немає місця кацапні
    ні у себе, ані у сусіди,
    поки не палає у вогні
    і собі на голову та біди
    потурає світовій війні.

                 ІІІ
    Судимо по дії і... по пиці –
    це і не обличчя, і не лиця...
    напинає маску на лице
    чучело... опудало ординця...
    приміряють ряси... українці –
    гниди ефесбе і ерпеце.
    Діє і парафія чимала –
    вівці і рогаті барани
    подають дияволу сигнали,
    що готові сили сатани.
    Це останній козир окупанта –
    посварити віруючу тьму,
    стукнути лобами цю юрму
    лаври, храму... і нема ґаранта,
    що не забажає царювати,
    як оте плішиве... і тому
    нагадаю, – думай-те, гадай-те,
    що очікує колаборанта
    і за віщо садять у тюрму.

    11.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (1)


  21. Іван Потьомкін - [ 2022.11.26 12:32 ]
    З голосу Езопа

    Як почувся півня спів,
    Лис на ферму полетів.
    Прибіга. Примружив око:
    «Є м’ясце, та зависоко...
    Любий друже, я б хотів,
    Щоб ти поруч мене сів.
    Мав би я тоді нагоду,
    Віддать шану твоїй вроді».
    «Я б не проти, але знаю,
    Є такі, що лиш чекають
    Хвилі тої, щоб нас з’їсти...»
    «Про нові не чув ти вісті:
    Порішили усі звірі
    Жить у злагоді та мирі»,-
    Так патяка хитрий лис.
    Півень же у даль дививсь.
    «Що там видно, милий друже?»-
    Лис цікавий знати дуже.
    «Бачу, друже, я в цю мить –
    Хортів зграя сюди мчить».
    «Вибач,- каже лис у дрожі,-
    Говорить я більш не можу».
    «Слухать далі б я хотів,
    Та ти зблід, як про хортів
    Я сказав. Як решта звірів,
    З усіма й вони ж у мирі?»
    «Бачиш, часом так буває,
    Що про мир не кожен знає...»
    Тільки курява знялася,
    Як до лісу лис подався...

    P.S.
    Хто спіткнувся на брехні,
    Обведуть того й півні.



    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  22. Софія Цимбалиста - [ 2022.11.26 11:22 ]
    ***
    Ми не цінуємо дрібниці,
    які змушують нас усміхатися.
    Ті, які розширюють зіниці
    і шалено прискорюють серцебиття.
    Ми забуваємо про речі,
    які роблять нас щасливими.
    Ті, які заповнюють місце порожнечі
    і потайки розфарбовують буття.
    Ми ховаємо почуття,
    які прикрашають прості речі.
    Так часто не помічаємо краси життя.

    23.11.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  23. Віктор Кучерук - [ 2022.11.26 10:27 ]
    Білочка і зайці
    Ялинкову гілочку
    Розгойдала білочка
    І тепер гойдається
    На хиткій лукавиця,
    Ще й тихенько ойкає,
    В захваті від гойдалки.
    А зайці засмучено
    Дивляться й виучують
    Кожен рух хвостатої,
    Щоб такими ж стати їм -
    Хитрими й проворними,
    Вмілими й невтомними.
    26.11.22


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  24. Тетяна Левицька - [ 2022.11.26 05:20 ]
    В душі — зима
    Зійшовся на тобі весь білий світ.
    Чому ж я не позбавилася муки
    плекати сум від мрії до розлуки
    самотньою журбою край воріт?

    І проводжати осінь в далину,
    ключ перелітний в неозорім небі,
    що розчинився, обірвавши щебіт,
    душі страждань вібруючу струну?

    Не відпускаю... Лине вгору птах
    від тих гаїв, що до весни поснули.
    Не склалося... не склеїлось... минуле
    загрузло по коліна у снігах.

    Кругом зима, розлучниця зима —
    сніжинок білих мініпарашути.
    Та легше вмерти ніж тебе забути!
    Без тебе, Сонце, і мене нема!

    20.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.92) | "Майстерень" 6.5 (5.99)
    Коментарі: (4)


  25. Неоніла Ковальська - [ 2022.11.26 05:43 ]
    Вірші-птахи
    Окрилена коханням,
    Розкрилена піснями
    У синю даль лечу
    Із віршами-птахами
    Крізь сонце і тумани
    Й мереживо дощу.

    Неначе ластів"ята,
    А їх вже так багато,
    Випурхують з душі.
    Полинуть поміж люди,
    Якщо читати будуть,
    То значить варто жить.

    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Зоя Арова - [ 2022.11.25 20:54 ]
    Дождь
    Дождь льёт.
    Нет встреч.
    Пройдёт
    как смерч.
    По дням.
    По снам.
    Устроит душ.
    Отмоет хлам
    Потёртых душ.
    Откроет вдруг,
    Что нет проблем,
    Что нет обид
    По мелочам.
    Что узок круг
    Тех самых с кем
    Хотелось просто
    Помолчать.
    Что зло с добром
    Переплелись.
    И нет друзей
    И нет врагов.
    А то, чему
    Названье жизнь
    Не стоит пару
    пятаков...

    Но, даже если
    Ты не ждёшь,
    Меня несёт
    В водоворот,
    Я знаю это
    Просто дождь.
    И он когда-нибудь
    Пройдёт.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  27. Олександр Сушко - [ 2022.11.25 18:00 ]
    Сатиричне
    Леся Ніколайчук
    (оригінал)

    Не відпускай мене кохана воювати .
    Бо там так страшно і багато сліз .
    Я розумію, що країну потрібно захищати,
    Але я жити хочу, а не іти у бій .

    Я хочу бачити , як дітки підростать.
    Я хочу чути їх веселий сміх .
    Тебе кохана хочу обіймати .
    Любити хочу, ти мені повір.

    Пробач народне, що тебе я зрадив .
    Пробач країно, що не захистив .
    Пробач рідненька моя мати ,
    Тебе я бачити хотів .

    Пробачте друзі і колеги ,
    Що Ви пішли , а я не зміг .
    Пробачте вороги прокляті ,
    Не буду Вас стріляти, я живий .

    Я жити хочу в вільній Україні
    Допомогати буду волонтерам я.
    Не відпустила ти мене кохана воювати
    Дала мені ти ще одне життя.

    Олександр Сушко
    (сатира)

    Не відпускай, кохана, воювати .
    І не кричи: - Від мене, мухо, брись!
    Давай но, ліпше, розстібну халатик
    І усттромлю у лоно довгий ніс.

    Хай дезертири наші підростають
    І піднімають все святе на сміх .
    Хай вивчать гімн росієчки напам'ять
    Хоч кажуть, що Москву любити - гріх.

    А Україну я давно вже зрадив .
    Бо головне, аби у животі
    Було не пусто. Голод - це не жарти,
    Мужик я мудрий, істини крутій.

    Лежи спокійно охай від любові,
    Бо секс - здоров'я! Чорні думи киш!
    Синочки наші теж бички здорові,
    Кохаються за батечка не згірш.

    Обцілував опуклі груденята
    І сів на жінку, наче на коня....
    Не відпускай, кохана, воювати,
    Бо хто тебе любитиме щодня?

    25.11.2022р.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  28. Вікторія Лимар - [ 2022.11.25 18:33 ]
    Під корінь
    Болісна сатира

    Рубати можуть лиш під корінь.
    На інше – клепки не хвата.
    Рука людська – черства потвора,
    Рука байдужого ката.

    Та мова не про виконавця.
    Замовник в справі цій мастак.
    Не зупинити запродáнців!
    Не перешкодити ніяк!

    Вже листячко не посміхнеться.
    Нікому кисень не віддасть.
    Усе, як зáвжди, так ведеться
    Серед бездушних посіпак.

    Сльозою дощ віділлє смуток…
    Змокрілий пень…Німа струна…
    Для ненажерливих – прибуток
    Від древесини шовкуна.

    Ось так Шовкун потрапив в пастку.
    А пересічному дарма.
    Тож перемога чи поразка???
    …У душу вторглася зима…

    21.11.2022

    Под корень

    Он нас бы радовал так долго.
    Но нет же! Подлая рука
    Его, калеча, истязала.
    И с болью падали «бока».

    Безжалостно срубив под корень
    Его надежды и мечты.
    Мечты умчались, только стоны…
    Их долго слышать будешь ты.

    Есть исполнитель, есть заказчик.
    Есть загребущая рука.
    Просить, доказывать напрасно.
    К наживе жажда велика.

    После содеянного зверства
    Остались ветки и труха.
    Лишь в луже слёзы дождевые.
    Но кто-то скажет: Чепуха!

    К нему дойдёт, быть может, позже.
    Хотя, скорее – никогда!
    Пенёк остался в мокром ложе.
    Подкралась к шелкуну беда.

    Не знал, не ведал он о боли.
    Всегда зелёный, не желтел.
    Любил он с ветерком поспорить.
    Листва его давала тень.

    Теперь пополнит древесину.
    Ведь нынче это всё в цене.
    Нет оправдательной причины.
    К холодной клонимся зиме.

    21.11.2022




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2022.11.25 16:19 ]
    Ракета вбила немовля


    Життя тривало дві доби.
    Не чув той хлопчик "люлі-люлі",
    Не бачив сонця... Враг убив.
    Ідуть румовищем прибулі...

    Шукаю сенси - бачу тло.
    Пульсує цятка... мегавилом.
    Кого звільняє Мегазло?
    Матуся хлопчика живила...

    У лоні рухався, міцнів...
    Прийшов у світ - ракет і горя,
    Непевних цілей, крил, човнів...
    Тут глузд і безум завжди поряд.

    Ракета вбила немовля.
    Кувези шкіряться зубато...
    Листок дубовий кружеля...
    Вкриває сніг червону вату.

    "До серця близько не бери...".
    О, скільки чула я совітів!
    Тьмяніють зорі, кадри Гри.
    Коли трагедії фініта?


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  30. Сергій Губерначук - [ 2022.11.25 13:10 ]
    Паралелепіпед
    Сновиддя. Я нереальний.
    Спанієль зі смурними зіницями.
    Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
    Спи.
    Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
    Спи.
    Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
    Спи.

    Дотик на останок.
    Дотик до холодних останків.
    Кремезна машина світу
    роздушила під шинами паралелепіпед.
    Сплю у тобі, оббитім,
    у траурнім оксамиті...
    Колошматиться гість у кожусі,
    я – убитий.
    На́ ніч лишається гість у кожусі,
    я – убитий!

    Розтрощений скелет із порцеляни,
    порівняний з його душевним станом.
    Порівняний у паралелепіпед
    розґардіяш кімнатний.
    Апатія, апетитна апатія.
    Клеопатрою стану чи матір’ю.
    Сопе мій супутник постільний.
    Непостійний.

    Не кує, не меле.
    Мила моя фіґура віолончелі.
    Хто гратиме на ній? –
    програє.
    Я стаю паралелепіпедом.
    То мені
    помагає.
    Мені легше,
    мій біль безпричинний
    (о́знак дурної личини)
    геометрично ха-ха
    лягає х-ха
    на
    сміх.

    25–26 грудня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 23"


  31. Марія Дем'янюк - [ 2022.11.25 10:57 ]
    Лист Святому Миколаю
    Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
    Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
    Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
    Щоби затишно було у нашій хатині.

    Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
    Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку.
    Теплу ковдру для матусі попрохаю в тебе,
    Я до мами пригорнуся і промовлю небу:
    Хай Архангел Михаїл теж нам допоможе -
    ЗСУ і ППО славно переможе!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  32. Микола Соболь - [ 2022.11.25 07:10 ]
    Під обстрілом
    Серце налите сумом,
    болем сповнене теж.
    Як ти тепер без струму,
    місто моє, живеш?
    Знову летять потвори
    в небі їх силует.
    Сіє росія горе
    запусками ракет.
    Плаче шкелет будинку
    вікон очі пусті,
    в пустку задме сніжинку
    на обгорілий стіл.
    Зійдуться душі вбитих –
    дітлахів і батьків.
    Долі людські розбиті.
    Боже, ти цьо́го хотів?
    25.11.22р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  33. Віктор Кучерук - [ 2022.11.25 05:01 ]
    23.11.22
    Знову вибухом тишу розколото –
    Сяйво спалаху, гуркіт жене…
    Радіатор опалення холодом
    Починає лякати мене.
    Через вбивче летіння і зіткнення
    Носія з трансформатором знов
    Без тепла і води, і освітлення
    Опиняється маса будов.
    Очманілі, налякані, втомлені
    Люди плачуть і топчуть сніги, –
    І скоріше за всіх усвідомлюють,
    Де є друзі і хто – вороги.
    …Рідне місто, війною розтерзане,
    Незабаром прийде до ладу, –
    І хоча доведеться померзнути –
    На підмову орді не піду.
    25.11.22


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  34. Іван Потьомкін - [ 2022.11.24 19:03 ]
    ***

    «Незамінимі є!»-
    Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
    «Незамінимі є!»-
    Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
    Бо я її ще й дещо приперчу:
    «Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
    А тільки тих, хто, як і сам Господь,
    Без примусу ідуть навстріч тому, що озоветься болем.
    У кого доостанку є потреба Божа невибутня –
    Уболівать за всіх і все, та лиш себе забути».
    «Незамінимі є!»,
    Бо хто ж за Вас шукатиме всіх тих,
    Хто в час смертельний рятував юдеїв,
    Порозуміння хто в діла втілив,
    А не обмежився ідеєю?
    І хто ж за Вас так розказати годен
    Про слідство й тюрми, карцери і голод,-
    Про все оте радянське неповторне пекло,
    Аби для слухача морозом обернулась спека?..
    Здогадуюсь, із скромності Ви скажете лиш те,
    Що вже утрадиційнили уми ліниві,
    Що не було й нема людей незамінимих.
    І якщо так, вертайтеся тоді в Єрусалим , до хати,
    Щоб можна з Вами знов про це дискутувати.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  35. Микола Соболь - [ 2022.11.24 09:05 ]
    Колір кремлядської зірки
    То не рубін, – то кров людська,
    від неї навіть площа красна
    і мавзолей – лихого ясла…
    Трикляті будьте у віках!
    За вбитих наших діточок,
    за війни всі й голодомори,
    за черствість до чужого горя…
    Настигне й вас небесний рок.
    Коли ваш батько – сатана
    свій плід розтрощить об ненависть,
    а поки він тобою править
    притулок збоченців і зла.
    24.11.22р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.24 04:25 ]
    Хурма
    Коли в житті вже й сонечка нема -
    Війна. Похмурі дні. Сумна столиця.
    То світиш ти мені — моя хурма,
    Божествена красуне яснолиця.

    І поглядом своїм — зимовий лід
    Розтоплюєш... Мов настає світанок.
    Смакую я тоді солодкий плід
    І м’якоть ніжну вуст моїх коханих.

    Хурма для серця, кажуть, добра, всі.
    Лікує спазми, перебої, болі.
    Всім серцем я цілющій цій красі
    Вклоняюсь, насолоджуюсь доволі.

    Беру до рук це сонце золоте...
    Воно буває ще й терпке, ревниве.
    У променях його — любов цвіте
    Як невмируще, вічне щастя диво!

    24 листопада 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  37. Віктор Кучерук - [ 2022.11.24 02:56 ]
    * * *
    Ходжу кожний день по знайомих місцях
    Любимого змалечку краю, –
    Вдивляюся в зміни до болю в очах
    І подумки в давнє ступаю.
    Коли не здіймалися стрімко до хмар
    Щороку лиш тільки будинки, –
    Шумів серед міста широкий бульвар
    І пахли приємно квітинки.
    Струміли фонтани і бризки води
    Свіжили охочих улітку, –
    Мрійливо жбурляли монети завжди
    В басейни дорослі і дітки.
    Тінистого скверу знедавна нема
    В тіснині бучних хмарочосів, –
    Квартири зі зручностями усіма
    Мене не приваблюють зовсім.
    Помітно змінився навколишній світ
    І зникли ясні небокраї, –
    Даремно дорогу до сонячних літ
    У джунглях бетонних шукаю.
    24.11.22


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  38. Віктор Михайлович Насипаний - [ 2022.11.23 21:50 ]
    Вагома причина

    - Навіщо ввечір малюватись? –
    Щораз Ганнусю сварить мати –
    Скажи, для чого фарбуватись?
    Тобі ж тепер лягати спати.

    - Фарбуюсь, значить, є причина:
    Бо сором, - каже їй Ганнуся. –
    Якщо комусь із хлопців нині
    Ненамальована приснюся.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  39. Козак Дума - [ 2022.11.23 11:10 ]
    Тримайся
    Осінній парк укрила позолота,
    чаклунка-осінь захопила трон.
    Відкрити має для зими ворота
    уже невдовзі армія ворон…

    Їх лемент долинає з верховіття
    столітніх ґінкго, буків і дубів,
    у ці часи гіркого лихоліття
    відлунюючи дзвоном ланцюгів…

    Неподалік, у глибині алеї,
    стоїть ліхтар. Своє він відсвітив
    і голову схилив у апогеї
    жаскої протидії двох світів.

    На рубежі лихої тьми і світла,
    межі одвічній між добром і злом,
    віками де лише ненависть квітла,
    а нині знов насилля проросло…

    Стоїть ліхтар-вояк на полі бою,
    від темряви собою світ закрив,
    підтримує захисників-героїв
    і сіє світло, не жаліє сил.

    Тримайся, друже мій, ще небагато,
    уже невдовзі ранок, сонця схід.
    До січі споряджаються солдати –
    від темряви розвіється і слід!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Кучерук - [ 2022.11.23 05:31 ]
    Вказівка
    Не іди, бо я заплачу,
    Що лишаюся один, –
    Що без тебе стане важче
    Веселити часу плин.
    Не іди, бо пожалієш
    Через рік чи, може, два,
    Як чиїсь побачиш дії
    І любов не на словах.
    Не іди тепла шукати
    Там, де царствує зима, –
    Де, крім протягів у хаті,
    Поселилася пітьма.
    Не іди, так гарно вбрана,
    Мов зібралась до вінця, –
    Не шукай між хвиль незнаних
    Особливого плавця.
    Не іди за небокраї
    В непроглядність темноти, –
    Не іди, хоча бажаєш
    В ногу з мріями іти.
    Або йди, та не затримуйсь
    І скоріш вертайсь затим, –
    Якщо стане жаль за кимось
    Невимовно дорогим…
    23.11.22



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  41. Микола Соболь - [ 2022.11.23 05:18 ]
    Ранок з дитинства
    Ранок плекає Здвиж,
    спить на стовпі лелека,
    я полюбив цю тиш
    і молоко із глека.
    Ген за селом поля
    поміж лісів соснових
    пахне рідна земля
    у ясі світанковій.
    І солов’їний спів,
    радісний і високий
    будить усе від снів,
    ранковий даруючи спокій.
    23.11.22р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  42. Володимир Книр - [ 2022.11.23 02:19 ]
    Фемінітиворобу
    Це ж десь береш ті
    фемінітиви ти,
    щоб всіх тут врешті
    зфемінітивити.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Деркач - [ 2022.11.22 23:04 ]
    Не сонет
    ***
    А на базарі є вага і міра,
    та чесного шукаємо дарма,
    так само між фанатиків у вірі
    і між фанатів біса зокрема.

    ***
    А мій онук запитує наївно, –
    що то за служба в лаврі України?
    А я, відповідаючи, радів, –
    то служба еСБеУ, а не попів.

    ***
    А наш емір у якості ґаранта
    тримає юду типу єрмака,
    інакше доля і його така,
    і у сім’ї – як у колаборанта.

    ***
    А на папері наші лають скрепи,
    уже й не помиляються ніде,
    але, як у поганому вертепі,
    талановиті дурні і дурепи
    ще водяться на сайті де-не-де.

    ***
    А біля мене ні далеких друзів,
    ні ближніх ворогів, тому, – амінь...
    Я оживу в майбутньому союзі
    нових і невмирущих поколінь.

    ***
    А на моєму сідалі зозулі
    і півні у поезії – зеро,
    а я мокаю в каламар перо
    і кожному виписую пілюлі.

    Пародія фіналу
    А мене малюють бузувіром
    вороги і недруги. Пітьма
    огортає недолуге й сіре,
    де моєї участі нема.

    11/22


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Неоніла Ковальська - [ 2022.11.22 20:48 ]
    Вишиваночки-мережки
    На сухі пожухлі трави
    Першії сніжинки впали,
    Як дівоча цнота чисті
    Срібно-білі та іскристі.

    Виграють вони на сонці,
    Обліпили все віконце,
    Слід лишили, наче стежку
    Вишиваночки-мережки.

    2022 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Валерія Ворона - [ 2022.11.22 19:08 ]
    Наступникам
    Породжені війною розуми свідомих,
    землі своєї праведних творців,
    вони є з болю, крові й куль ворожих,
    тіла викувані з молитв.
    Могильнії міста катованих життів
    та сенси поміж тихих слів,
    квітчанії поля думок страждалих,
    останній материний спів.
    Що бачиш ти в снах полеглих?
    Пекельне зарево прийдешніх днів
    чи шлях свобод вельми п'янких?


    Авторка: Валерія Ворона
    26.08.22


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  46. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.22 13:24 ]
    Львівський трамвай
    Стрибну на трамвая приступку,
    зі дзвоном вперед покочу:
    ось стрімко крокує Ступка,
    ось каву п‘є Покальчук.

    А ось - як взагалі повірити? -
    навіть у горлі ком:
    рудий весь з очима сірими -
    Франко…

    А це - граціозний, мов кіт
    від самопальних кутюр,
    геній, піжон, ерудит -
    юний Роман Віктюк.

    А ось для пані вибирає квіти
    красень у шарфу помаранчевому…
    Такого як не помітити?
    Звичайно ж - Сергій Данченко.

    У лабірінті вузеньких вулиць,
    у млі незворушних століть,
    наче пчілка у вулику,
    старенький трамвай дзеленчить…

    Обличчя суворих будинків
    витягнуті, мов у Ель Греко.
    Сонце спілою динею
    десь майорить далеко.

    Стрибну на трамвая приступку,
    відчую, як тінь, самоту.
    Підступить сльоза підступна -
    я її проковтну…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  47. Олександр Сушко - [ 2022.11.22 10:05 ]
    Прощавайте, чорноброві!
    Пані мене люблять - о-го-го!
    А от чоловіцтво щось не дуже.
    Бо не п'ю із ними самогон,
    Сполом не валяємось в калюжі.

    А з жінками - цьом! А потім "Ах!",
    В кожної із них щороку - бебі.
    Скільки ж тих рогатих бідолах...
    Мабуть, більше, ніж зірок у небі.

    Ледацюга дрихне на печі,
    А моторний - цвях, а не вареник.
    Йде сусід на працю ще вночі,
    А дружина - шасть бігцем до мене.

    А за нею друга! Ну і ну!
    А за нею третя і четверта!!!
    Ех, мені б не любку, а жону,
    Бо інакше скоро можу вмерти!

    Всі засуви, гаки і замки
    Хтось одбив на дверях і на хвіртці...
    Все ж з села прогнали мужики,
    Голяка втікав аж до столиці.

    21.11 2022р.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  48. Віктор Кучерук - [ 2022.11.22 05:14 ]
    Мій янгол
    І гарячу, і промінну
    Я шукав таку й зустрів, –
    Ти – мій янгол незамінний
    До кінця нестримних днів.
    У веселій і печальній
    Доброти лише штрихи, –
    Ти – мій янгол сповідальний
    І покута за гріхи.
    Ні на мить не вгомониться
    В грудях шум серцебиття, –
    Ти – мій янгол яснолиций
    І кохання розкриття.
    Десь, як пісня, плітка сплесне
    І покотиться луна, –
    Ти – мій янгол доброчесний
    І життя мораль одна.
    Я стою донині твердо,
    Бо в стривоженім краю
    Ти, мій янгол милосердний,
    Бережеш жагу мою.
    22.11.22



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  49. Микола Соболь - [ 2022.11.22 04:10 ]
    Біль гідності
    …Як дивно сніг зашарудів,
    де свіжовириті могили.
    Чи мало Господу хрестів
    країна наша породила?

    Летять до вирію сини
    під прапорами на погості,
    тепер являються вони
    лишень у неба високості.

    А ще у снах коли болить
    душа матусина і виє,
    і тільки сон – остання нить,
    а опісля мете завія.
    …як дивно сніг зашарудів…
    22.11.22р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  50. Віктор Кучерук - [ 2022.11.21 05:18 ]
    На Михайла
    Не хоче влазити в борги
    Перед землею небо, –
    Несе морози і сніги
    Михайло так, як треба.
    Січуть обличчя наяву
    Сніжинки кришталеві, –
    У білім мороці пливуть
    І губляться дерева.
    Душі живої навкруги
    Не видно і не чути, –
    Ні перейти оці сніги,
    Ні зором осягнути.
    Роблю стежину до воріт
    Ранковою порою,
    Бо побілив Михайло світ
    Зчорнілий білизною.
    21.11.22



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4