ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.24 04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина? Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.

Микола Соболь
2024.05.23 12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова: Блок СО-СУ-КУР - свято культур, група поетів, кузня сонетів, вир транспорантів, подзвін курантів, рими-ракети, строфи-букети, в гр

Козак Дума
2024.05.23 11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат

Юрій Гундарєв
2024.05.23 11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс. На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,

Ярослав Чорногуз
2024.05.23 09:35
Я лежу, я камінь спотикання... І болить мені оця епоха, Що спіткнулась об судьбу мою. с. 22. Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка

Микола Соболь
2024.05.23 09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.

Артур Курдіновський
2024.05.23 05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!

Віктор Кучерук
2024.05.23 05:08
Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
Чи раптово гавкне пес, -
Я виходжу з хати швидко,
Хоч уже не жду чудес.
Все сумую за тобою
Та печаль, як брагу, п'ю,
Бо ніяк не заспокою
Душу страдницьку свою.

Ілахім Поет
2024.05.23 01:31
Що ж, дівчинко… Твій головний екзамен.
Бо це – найделікатніша з наук.
Яка вивчає, далебі, те саме
У порівнянні з чим все інше - звук
Пустий і беззмістовний… То й природа
Твоя наполягала – ну ж бо, вчись!
Є речі – від часу та від народу
Залежать ма

Юрко Бужанин
2024.05.22 19:19
Я вибравсь із тенетів "вебу",
Бо пробива мене на вірш.
Чи написать його для тебе? -
Так ти мене за нього з'їш.

Чи написати про кохання? -
Так Муз поб'ється із десяток.
Я не знаходжу це гуманним.

Володимир Каразуб
2024.05.22 18:37
Неосяжна повнота очей твоїх, серця, жестів твоєї душі
Що й на кутику вуст підносилась лиха погорда
Дратівливої жінки, яка цитькала олівцю
Мого погляду,
Що описував зустріч немов би складав молитву.
Сумно, сумно, як сумно
Дивилися інші на постаті

Іван Низовий
2024.05.22 12:38
Нас нічого біда не навчила…
Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.

Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати

Світлана Пирогова
2024.05.22 11:35
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.

Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 ВІСБАДЕН

Ярослав
а я деколи думаю - як класно було б, якщо б тоді, коли ми перший раз зустрілися, між нами проскочила б іскра... в нас могло б бути красиве яскраве життя...
21:07

Панна
ага... э така наука - альтернативна історія... псевдонаука, бо альтернатив тому, що вже БУЛО, немає)))
21:08

Ярослав
в мені ж щось змінилося... я теж спочатку тебе не сприйняв... тільки з часом... може тобі просто потрібно його більше, ніж мені... хай це мене гріє... до тебе ж я претензій не маю...
21:10

і нічого не заперечуй... що ти можеш знати наперед?
21:11

з листування 26.09.2009

Так буває, не спорю я,
часом діється дивна,
нé звичайна історія -
інша, альтернативна.

В ній ми стрілись не в Києві,
а на березі Рейну,
не вгощались «помиями»
дорогого ґлінтвейну.

Не змерзали від холоду -
умлівали від спеки ми,
наші юність і молодість
не були ще далекими.

Не була ти поеткою
і не мала собачки ти,
я ходив із лорнеткою,
щоби краще все бачити.

Регулярно купалися
у термальних джерелах ми,
тут з тобою сміялися -
там - були невеселими.

Та що тут, у Вісбадені,
що на київських схилах,
я згубив тебе знайдену -
ти мене не любила!

А по тому повторюю
без жалю і без осуду -
не буває в історії
умовного способу...

17.11.2009




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-28 16:48:04
Переглядів сторінки твору 3938
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.851
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-28 17:36:24 ]
Ну що... Мушу сказати, що весь читацький запал іде на епіграф-присвяту, тобто на передісторію. Бо, коли такий розмір, то вона є самостійним твором. Історія з життя, а тому правдива, а тому, апріорі, перевершує вірш. Після такого шматочка історії хочеться якоїсь бомби. А вірш є невеликою замальовкою альтернативного розвитку подій.
Резюме: передісторія тут виграє, бо в ній більше"правди життя".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 17:41:19 ]
Дякую, Хуане!
Згоден з вами.
Але я не думаю, що кожен ту історію буде читати. але хто прочитає, тому зрозуміліші будуть і мої інші вірші про Панну. в мене їх цілий цикл.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 19:47:34 ]
прочитає кожен)). і, нмсд, вірші не зобов'язані бути зрозумілими до кінця, тим більше, невдячна це справа пояснювати їх, навіть таким цікавим способом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 21:35:54 ]
мені здався цей фрагмент переписки доречним. може він сприймається навіть як якась самостійна інтернет-новела. зрештою, це шматочок реального життя, реальних почуттів. і не бачу я нічого принизливого в цьому ні для мене, ні для Панни. це спілкування двох реальних дорослих людей, пов"язаних спільним більш ніж річним в основному віртуальним життям...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 21:44:25 ]
ви мене не зрозуміли).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 21:59:11 ]
попробуй вас зрозуміти)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-28 18:25:42 ]
Епіграф -
це таке... ? надто... - особисте.

Майже роман.









Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 18:35:21 ]
в мене такого на кілька романів. ми спілкувалися з Панною в неті півтора року практично день в день...
правда, багато листування пропало... і був час, що я навіть хотів опублікувати це спілкування...
поки між нами ще не було ніяких вияснень стосунків, воно було цікавим, інтелектуальним і з гарним гумором. вже пізніше перечитуючи його я не міг повірити, що деякі речі виходили з-під мого пера, при чому, що на репліки часто йшло лише кілька десятків секунд...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-28 18:51:09 ]
інтернет, мобільний зв'язок.
куди не глянь - прогрес :)
а стосунки так і залишаються старими, як світ.

колись дами вели переписку зі своїми кавалерами на білосніжних аркушах паперу і на додачу їх ароматизували )

щось я розговорилася. біжу на курси польської.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 19:15:07 ]
можу тобі дати курс розмовної польської)
і як логічно пов"язалося твоє польське прізвище з польською мовою...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-28 23:07:41 ]
практика - найкращий метод)
вчусь писати без помилок.
та ще й цікаво було дізнатись про чотирьох нобелівських лауреатів.
дякую!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 23:12:08 ]
я й мав на увазі практику)

а лауреати - це Сєнкєвіч, Мілош і ще хто?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-09-28 18:57:33 ]
)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 21:37:15 ]
і що тут веселого, Маріанно?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-28 20:36:10 ]
я згубив тебе знайдену ... !!!

дуже сумна історія, до сліз. (Ярославе, а це етично оприлюднвати таку доволі інтимну переписку? Твоя Панна не буде шокована?)

Чомусь мені проситься вкінці "без_умовного способу"... Може через відсутність одного складу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 21:28:12 ]
Панни немає вже в Україні, та й вона поза творчим процесом.
І на рахунок останньої стрічки. Все-таки, по логіці там має бути - "безумовного". Це ж є перекладом відомого виразу "история не знает сослагательного наклонения".
Дякую, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 23:43:06 ]
тобто, "умовного")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 21:48:37 ]
Дружба - це найкраще, що людина може дати людині... Еххх, Ярославе... і хотілося тобі бути "запасним аеродромом"? (ти ж сам написав, "ти ж згадувала про мене часто тільки тоді, коли в тебе не виходило щось з твоїми чоловіками")

Чорт, цей поділ на статі - воно й ніби непогано, але так важко... Ні, щоб просто дружити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 22:02:34 ]
не хотілося, Олю. але прийшлося.)
дуріють люди деколи. мусить же бути якась плата за те, щоб стати поетом.(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-28 23:34:16 ]
пані Шимборска, Владислав Реймонт.
ми ж не маємо чим радіти. тобто маємо, але не до такого ступеня.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-28 23:41:10 ]
Реймонта знаю, а цю пані щось не дуже пригадую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-29 21:49:39 ]
" за поезію, яка з іронічною точністю проявляє історичні та біологічні явища в контексті реальності людства " - у 1996 році Віслава Шимборська отримала Нобелівську премію.
Вона живе у Кракові. Буду там, то пошукаю її поезії.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-29 21:53:50 ]
з часом це прізвище мені якось прояснилося - таки чув про неї. але з творчістю її зовсім не знайомий(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-29 22:07:20 ]
я теж не читала. сестра порадила сьогодні (дослівно не пам'ятаю назву вірша) прочитати "кіт у помешканні". запевняла, що сподобається.