Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Любов Бенедишин (1964)

Інфо
* Народний рейтинг -
* Рейтинг "Майстерень": -
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Переглядів сторінки автора: 325756
Дата реєстрації: 2010-08-25 15:50:57
Звідки: Львівська обл., м.Сокаль
Школа та стилі: Класика
У кого навчаюсь: Ліна Костенко, Василь Симоненко, Ірина Жиленко, Ганна Чубач та інші адепти Високої Поезії
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2022.01.03 11:02
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народилась 20 березня 1964 року. Закінчила Львівський політехнічний інститут. Пізніше, заочно, здобула професію бухгалтера. Вірші почала писати в зрілому віці. Від 1997 року друкуюся в періодиці. Від 2001 року заступник головного редактора альманаху "Соколиний край". Від 1997-го відповідальний секретар, а від 2017 року - голова Сокальського районного літературно-мистецького об'єднання "Колос".
Автор поетичних збірок "Феєрія весни" (2000), "Крізь роки і сузір'я" (2002), "Вік Ангела" (2004), "По той кінець веселки" (2006), "...віще, неповторне, головне" (2010), "НотаБене. З нестримних нотаток" (2013), "Зачаття неба" (2016), "Літа проминальна літургія" (2017), "Шлях до Воскресіння" (2019), "Дарунок Сізіфа" (2020). А також 2006 року в Санкт-Петербурзі побачила світ збірочка віршів у перекладах російською мовою "Как это было".
Друкувалась у всеукраїнських та міжнародних журналах, альманахах. У 2016 році представляла Україну як одна з українських авторів (серед понад 60 авторів з 23 країн світу)в антології європейської поезії "Зеленіє дерево миру" (Польща, Зелена Гора), де надруковано мій вірш "Розгойдали небо" мовою оригіналу, а також переклад англійською та польською мовами. 2017-го у видавництві "Каменяр" вийшла друком збірка поезій "У часу питаю..." (в серії "25 улюблених віршів").
Член Національної спілки письменників України (від 2006 року). Лауреат конкурсу "Золотий тризуб" (2011 р.), переможець 1-го Міжнародного поетичного конкурсу до 200-ліття Т.Г.Шевченка "Чатує в століттях Чернеча гора" (2014), дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу ім.В.Дроцика (2015), лауреат Всеукраїнської літературної премії ім.Михайла Чабанівського (2015), лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу ім.Леся Мартовича (2016), лауреат Всеукраїнської літературної премії ім.Івана Низового (2016), лауреат Всеукраїнської літературної премії "Благовіст" (2020).


"Любов Бенедишин – одна з тих тихих галицьких поетес, які утримують високе небо української поезії. Без ремства, претензій, без особливої надії на ширше визнання, зі святою жіночою покорою і вірою. Служіння слову – її свята офіра і, може, єдине і справжнє щастя. Її поезія суспільно заангажована (без цього важко уявити собі корінну галичанку) і сповідально-інтимна, вона віддає данину пейзажній ліриці й історичній тематиці, охоче апробовує найрізноманітніші ліричні жанри – від катрена до балади, від ліричної мініатюри до більшого за обсягом вірша. Але найцікавіше в неї, як на мене, це робота зі словом, услухання в нього, намагання вилущити з його прихованих тайників приховані смисли, якусь нову якість і свіже звучання".

Петро СОРОКА
(журнал «Дзвін», №4, 2018)


Найновіший твір
З Бориса Пастернака "Буде порожньо у домі..."
***
Буде порожньо у домі,
В тінях присмерку. Один
Замаячить день зимовий
Між не запнених гардин.
Тільки клаптів біло-мокрих
Миготливі колажі.
Тільки сніг, дахи по обрій, -
Більш нічого, ні душі.
Знов у даль пунктири січня,
Знов чатують за дверми
Та ж нудьга минулорічна,
Й клопіт іншої зими.
Знов кольнуть, бо ж і донині
Не відпущено вини,
І вікно по хрестовині
Голод стисне дров'яний.
Раптом дрож торкне завісу,
Ніби сумнів з-поза меж.
І в кімнати звичну тишу,
Як майбутнє, ти ввійдеш.
Ступиш легко в цю реальність
В чомусь білім, без принук,
В чомусь, геть із тих субстанцій,
Із яких мережать пух.

02.01. 2022
Переклад Л.Бенедишин


ОРИГІНАЛ
***
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Не задернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк моховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Не отпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит сомненья дрожь,-
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.