ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.24 12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…

Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,

Іван Потьомкін
2024.05.24 11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.

Віктор Кучерук
2024.05.24 07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати

Микола Соболь
2024.05.24 04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина? Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.

Микола Соболь
2024.05.23 12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова: Блок СО-СУ-КУР - свято культур, група поетів, кузня сонетів, вир транспорантів, подзвін курантів, рими-ракети, строфи-букети, в гр

Козак Дума
2024.05.23 11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат

Юрій Гундарєв
2024.05.23 11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс. На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,

Ярослав Чорногуз
2024.05.23 09:35
Я лежу, я камінь спотикання... І болить мені оця епоха, Що спіткнулась об судьбу мою. с. 22. Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка

Микола Соболь
2024.05.23 09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.

Артур Курдіновський
2024.05.23 05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!

Віктор Кучерук
2024.05.23 05:08
Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
Чи раптово гавкне пес, -
Я виходжу з хати швидко,
Хоч уже не жду чудес.
Все сумую за тобою
Та печаль, як брагу, п'ю,
Бо ніяк не заспокою
Душу страдницьку свою.

Ілахім Поет
2024.05.23 01:31
Що ж, дівчинко… Твій головний екзамен.
Бо це – найделікатніша з наук.
Яка вивчає, далебі, те саме
У порівнянні з чим все інше - звук
Пустий і беззмістовний… То й природа
Твоя наполягала – ну ж бо, вчись!
Є речі – від часу та від народу
Залежать ма

Юрко Бужанин
2024.05.22 19:19
Я вибравсь із тенетів "вебу",
Бо пробива мене на вірш.
Чи написать його для тебе? -
Так ти мене за нього з'їш.

Чи написати про кохання? -
Так Муз поб'ється із десяток.
Я не знаходжу це гуманним.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 ДОЩ
І знову дощ! Який вже день підряд.
Таки не помилялися прогнози!
Та ще й періщить, наче із відра -
у нас так є - як не дощі, то грози.

Іду крізь дощ, немов крізь чорний сон,
під зонтиком шукаючи спасення,
мені ж назустріч - всі без парасоль,
і як на дурня, дивляться на мене.

І раптом - сонце, небо, мов сльоза -
знов набрехали у Гідрометцентрі! -
лише в моїй душі реве гроза
і б’ють громи, неначе дзвони в церкві.

А десь далеко із небес тече,
там по калюжах - ти, в одній суконці.
Твій дощ - в мені, це він мене пече,
в тобі ж - тепло, на жаль, не мого сонця.

2009



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-10 09:13:56
Переглядів сторінки твору 4827
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 11:02:14 ]
під зонтиком шукаючи спасення,
тут я би і поміркувала би деякий час... зонтик - парасоля, спасення - спасіння.

...хотіли уникнути повтору у другій строфі? Враховуючи навіть це - можна подумати ще, але не вживати "зонтиком"...
вибачте за плутанину, поспішаю, тре їхати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 11:45:46 ]
ви праві, Людмило! ну і пане Василю, раз ви її підтримали) хотів уникнути повтору. і звичайно, зробив це свідомо. і усвідомлював все, на що ви звертаєте мені увагу. я вчора вже висловлювався на цю тему. я НЕ прихильник обмежувати українську мову виключно словами, які не мають аналогів в інших мовах, а особливо в російській. і якщо навіть слово прийшло до нас з російської і прижилося, то що поганого, коли воно буде жити з іншим, яке прийшло до нас із Франції, швидше за все через Польщу. я вже пережив той етап "втечі від Москви". рано чи пізно російська мова стане лише однією з мов, які нас оточують, а не мовою, яка поглинає українську. але я в чомусь згоден і з вами - не потрібно давати преференцій словам, які не є рідними, чи неорганічними для нашої рідної мови.
"зонтик" (до речі, голандського походження) я ж ужив поряд з парасолею (французького походження), яке більш поширене в слов"янських мовах, ніж зонтик чи зонт. хоч і згоден, що за зонтиком мабуть стоїть рука Петра. А спасіння і спасення - я сприймаю як абсолютно два рівноцінних слова, ну може, що останнє має якийсь "церковний" відтінок, бо ближче до церковно-слов"янської, але я не асоціюю його з російською. щоб поезія була цікавою, поет повинен оперувати багатьма словами, в тому числі й діалектними. Я таки проти того, щоб з часом українська стала подібною до есперанто, де кожний об"єкт чи якусь дію можна дефініціювати єдиним словом. і звичайно, що в побуті я стараюся користуватися вишуканими словами, які мають укранську ауру. але, якщо виключно ними фаршувати поезії, то останні від цього навряд чи виграють. та й навіть технічно це ускладнить їх написання.
хоча, зонтиком я теж не захоплююсь. підкажіть мені якесь третє - і я його заміню. на Закарпатті використовують цікаве слово "умбрела" (якщо не помиляюся), але навряд, чи це було б кращим варіантом.)
хоч і готовий вислухати ще якісь ваші аргументи.
і якщо переконаєте, тонавіть щось і змінити.
Дякую!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 12:16:30 ]
і мені здається, що для такого емоційного, навіть трохи екзальтованого тону вірша, надлишкова "правильність" можливо ще й зашкодила б. ви ж бачите, в якому стані герой вірша). куди йому в той момент до таких високих матерій (маю на увазі лише допустимість вживання слова "зонтик") ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-09-16 18:37:06 ]
Підтримую Вас, Ярославе. Слово "спасення" є цілком українським, бо мова наша сягає своїм корінням у старослов'янську...
Стосовно ж парасольки, а точніше її діалектної подруги Умбрели, то друга - ніщо інше ніж видозмінений варіант англійського Umbrella.
Натхненя Вам!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-16 18:42:09 ]
Дякую, Іринко!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 11:18:29 ]
Підтримую Людмилу.
Настрій передано добре, а от це...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 12:15:00 ]
Гарний вірш...
Кілька років тому один філолог мене просвітив, що суто українською парасоля - розчепірка. Як кажуть, без коментарів. Мабуть, краще хай вже буде парасолька. Від зонта - я теж не в захваті.
А щодо спасення підтримую Вас, Ярославе. Є в цьому слові своєрідний відтінок, у Вашому вірші, як на мене, він доречний. Я в одному із віршів теж якось свідомо вжила "спасенія":
"Чи сам од себе вже не мав спасенія?
Чи ще якась там їдь його заїла?"
Тут виникає ще інший відтінок, іронічний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 12:18:09 ]
Дякую, Люба! Згадав - я також чув про розчепірку)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 13:51:03 ]
або мені здається, або рядок "знов набрехали у Гідрометцентрі!" за наголосами вилазить і з-під зонтиків, і з-під парасоль :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 13:59:48 ]
я читаю його так:
знов набрехАли У ГідрометцЕнтрі.
наче нормально.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 14:02:25 ]
а тепер порівняй по наголосах:
"під зонтиком шукаючи спасення"
"знов набрехали у Гідрометцентрі"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 14:06:02 ]
я просто читаю його в стилі Маяковського.)
але, ок, постараюся зробити, щоб другий склад став наголошеним.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 14:21:40 ]
він в мені звучить з наголошеними 2 або 4 складами в залежності від слів у рядках. і наче терпимо. бо крім тебе ніхто не висловлював претензій. і зрештою, подібним грішить і стрічка "там по калюжах..." але ти цього не помітила. і в цій мені важко буде якось викрутитися, бо надто вона ключова і насичена необхідними для змісту словами. трохи рваний в нього ритм на початку. не знаю, чи варто щось міняти. мені здається, що своєю емоційністю він перекриває ці огріхи. але якщо підтвердиш, що це принципово, то хоча б цю першу стрічку міг би якось виправити, хоч і навряд чи в бік покращення змісту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 14:39:54 ]
Ярику, я не висловлювала претензій - це ж твій текст, а не мій :) Я просто поділилася своєю особистою думкою. Особисто мені цей рядок випадає із загальної мелодії вірша. А рядок з калюжами, до речі, не випадає нікуди. Залиш його у спокої :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 15:00:43 ]
Чоррі, дякую за турботу). я узагальню все і прийму рішення.
я тобі вже казав, які склади я наголошую.
я читаю його так:
знов набрехАли У ГідрометцЕнтрі.
лише другі рядки першого і другого куплетів напрошуються наголоситися на 2 замість 4 складу.
м оже їх варто переробити, хоч і не хотілося б. але ще подумаю.

але мені більше цікава твоя думка про Матрицю. бо я так і не зрозумів - читала ти її чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 15:22:24 ]
Та звісно ж, читала - ми ж розмовляли про хаос під іншим твоїм віршем. Але добре - скажу ще там :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 15:41:11 ]
про хаос. я, думав, що ти просто випадково втрутилася в полеміку на тій гілкці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-09-10 14:43:55 ]
та з метеоцентром треба щось робити. я читаю із наголосом гідрОметцентрі. так за ритмом твого вірша, Ярославе, виходить)
щось роби, бо дощі не перестануть)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 14:51:25 ]
Привіт, Оксано!
я читаю його так:
знов набрехАли У ГідрометцЕнтрі.
але в двох стрічках наголос з 4 переходить на другий. зрештою, можу переробити, щоб він весь час падав на 4. але чи це так потрібно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 15:18:20 ]
недавно прочитала, що в нашій мові є таке цікаве явище - побічні наголоси.)) Тут гідрОметцентрі читається тому, що розмір ямбовий - наголос проситься і на О і на Е. Хоча гідро - частина слова - мала б наголошуватися на І. Але загалом мені вірш прочитався гарно.
Чудова ідея, як завжди!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-10 15:39:03 ]
Привіт, Олю!)
я хіба вам мушу прочитати його по телефону. я там говорив про Маяковського, а насправді я читаю його трохи монотонно, швидше як Вознесенський.і в слові ГідрометцЕнтрі наголошую тільки Е і прийменник У перед ним..