Власне, тут ще працювати та працювати. Але цікаво було б почути думку шановних самвидавців. :)

Боже... тихо і плинно.. як вода. гарно... хоча "гарно" не те слово. ПОЕЗІЯ.

Дякую Іринко!Приємно таке чути. Носився з цим задумом років зо два. А написалося сьогодні. Хоча, вийшло і не зовсім так, як уявлялося.

5 тільки тому, що Ви збираєтеся ще "працювати і працювати" :) шалено цікаво подивитися, як зміниться цей вірш. Хоча для мне це 6 - беззаперечне вже й так. Образи такі чисті - ніби не слова, а зображення...

Мені теж вірш сподобався!

Звиняйте, Мріє! Зараз виправлю :)

Вибачте за прискіпливість (ви самі цього хотіли :)), я ще б якось замінила слова ось тут:
"І, раптом, згадала: від самих народин
Вона не виходила з хати сама..."

За ритмом виходить, що наголос падає у слові"самих" на "а", а за правилами не повинен. І, крім того, "самих-сама" не дуже звучить в одному реченні... Може так? :)
"І, раптом, згадала: що аж від народин
Вона не виходила з хати сама..."
А, в цілому, вірш аж за ДУШУ бере :).

Дійсно, хороший задум і гарне втілення.
"Від сонця червоним засяяла стріха..."
Цей рядок викликав у мені суперечності. Стріха може відбитися червоним сонцем тільки за умови, що зі свіжої золотавої соломи, а хата явно старенька, коли там господарює "старезний дідок-домовик". От якби червоним відбилися вікна... Але це тільки у мене може викликати суперечності. Вибачайте.

До речі, в останній строфі в рядку
"Вона посміхнулася щасно і тихо." слово "вона" краще замінити на "душа", оскільки попередньо була введена "стріха", яка теж може бути "вона" і тоді не зовсім ясно хто посміхнувся.

ПРЕКРАСНО! Надзвичайно чистий, сумний і проникливий твір!
Ніякої заміни на "душа" не потрібно, оскільки з початку вірша головний герой означується як "вона" та "її" -
"І раптом згадала: від самих народин
Вона не виходила з хати сама..."
" Останнім, хто бачив її і... востаннє -
Був сивий, старезний дідок-домовик."

Решта представників жіночого роду означені конкретно (перепрошую, перерахую у тій послідовності, як наведено у творі) "стайня (і)",
"господа (у), "дружина (і), хата (и), "стріха".
:)

Точно, всі інші іменники жіночого роду означені конкретно - так, що "вона" з ними співіснує не зливаючись в поняттях. А от в останній строфі "вона" сприймається неоднозначно через "стріху". До того ж, як на мене, то в кінці було б дуже вдало означити "її", підкреслюючи назву (яку не всі завжди запам'ятовують, між іншим).

Дякую всім!:) Навіть несподівався на таку реакцию. Всі зауваження беру до уваги. Нехай віршик з місяць відлежиться. Тоді, певно, все і оформиться остаточно.
Цікаво, а що думають панове редактори?:)

Знаєте, Мирославо, Ви, таки, маєте рацію - "Душа посміхнулася щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів." - буде звучати набагато краще! :))

Я тут подумав і дещо переробив. Ось так! )))

О! Так краще, але шісточку я Вам давно вже поставила. :)

Річ достойна уваги і перечитування. :)
Власне, хороший самвидав тим і цінний, що можна ясніше - на яскравому тлі інших Поетів - побачити, увиразнити себе, зрозуміти свій творчий Промисел, і, зрештою, часто відділяючись, остаточно відділитися від земної всетакиобмеженості кудись За Призначенням "щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів" :)
Успіхів!

Хороший, світлий твір - сумний, як життя, і вічний, як смерть...Дякую!

Перечитала вірш... так гармонійно... Ви - Майстер, Юріє...