ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Пописати
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Осіннє
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
* * *
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Не життя
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Зародження новітнього бога
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Троянди білі ( слова для пісні)
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
* * *
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Два слова (присвята Олександру Мацієвському)
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Антинабоковське
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Востаннє на прощання
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Легенда про Камінне село
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
У Павільйоні Дітей
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Перехожий (1963) / Вірші

 Душа
Останнім, хто бачив її і... востаннє -
Був сивий, старезний дідок-домовик.
Тривожно здригнулися коні у стайні,
Ледь тільки ступила вона за поріг.

Пішла, залишаючи сонну господу
Синам і дружині. Прозора, німа
І раптом згадала: від власних народин
Вона не виходила з хати сама...

Підвладна турботам і радощам того,
Хто сіяв і жав, будував і беріг.
Хто власним жалем не обтяжував Бога,
А ранком ледь чутно зітхнув і... затих.

А сонце червоним підводило стріхи...
І вже відлітаючи в край прабатьків,
Вона посміхнулася щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів.




Найвища оцінка Ірина Павленок 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Вячеслав Острозький 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-11-15 14:49:22
Переглядів сторінки твору 11239
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.994 / 5.83  (4.630 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 5.124 / 6  (4.610 / 5.42)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.02.17 13:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 14:51:14 ]
Власне, тут ще працювати та працювати. Але цікаво було б почути думку шановних самвидавців. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-15 14:57:19 ]
Боже... тихо і плинно.. як вода. гарно... хоча "гарно" не те слово. ПОЕЗІЯ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 15:06:45 ]
Дякую Іринко!Приємно таке чути. Носився з цим задумом років зо два. А написалося сьогодні. Хоча, вийшло і не зовсім так, як уявлялося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-15 15:36:57 ]
5 тільки тому, що Ви збираєтеся ще "працювати і працювати" :) шалено цікаво подивитися, як зміниться цей вірш. Хоча для мне це 6 - беззаперечне вже й так. Образи такі чисті - ніби не слова, а зображення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2006-11-15 15:40:13 ]
Мені теж вірш сподобався!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2006-11-15 15:42:05 ]
Тільки прислівник "востаннє" пишеться разом :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 15:45:46 ]
Звиняйте, Мріє! Зараз виправлю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2006-11-15 15:56:21 ]
Вибачте за прискіпливість (ви самі цього хотіли :)), я ще б якось замінила слова ось тут:
"І, раптом, згадала: від самих народин
Вона не виходила з хати сама..."

За ритмом виходить, що наголос падає у слові"самих" на "а", а за правилами не повинен. І, крім того, "самих-сама" не дуже звучить в одному реченні... Може так? :)
"І, раптом, згадала: що аж від народин
Вона не виходила з хати сама..."
А, в цілому, вірш аж за ДУШУ бере :).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-15 16:16:01 ]
Дійсно, хороший задум і гарне втілення.
"Від сонця червоним засяяла стріха..."
Цей рядок викликав у мені суперечності. Стріха може відбитися червоним сонцем тільки за умови, що зі свіжої золотавої соломи, а хата явно старенька, коли там господарює "старезний дідок-домовик". От якби червоним відбилися вікна... Але це тільки у мене може викликати суперечності. Вибачайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-15 16:25:35 ]
До речі, в останній строфі в рядку
"Вона посміхнулася щасно і тихо." слово "вона" краще замінити на "душа", оскільки попередньо була введена "стріха", яка теж може бути "вона" і тоді не зовсім ясно хто посміхнувся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2006-11-15 20:59:28 ]
ПРЕКРАСНО! Надзвичайно чистий, сумний і проникливий твір!
Ніякої заміни на "душа" не потрібно, оскільки з початку вірша головний герой означується як "вона" та "її" -
"І раптом згадала: від самих народин
Вона не виходила з хати сама..."
" Останнім, хто бачив її і... востаннє -
Був сивий, старезний дідок-домовик."

Решта представників жіночого роду означені конкретно (перепрошую, перерахую у тій послідовності, як наведено у творі) "стайня (і)",
"господа (у), "дружина (і), хата (и), "стріха".
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-16 09:56:40 ]
Точно, всі інші іменники жіночого роду означені конкретно - так, що "вона" з ними співіснує не зливаючись в поняттях. А от в останній строфі "вона" сприймається неоднозначно через "стріху". До того ж, як на мене, то в кінці було б дуже вдало означити "її", підкреслюючи назву (яку не всі завжди запам'ятовують, між іншим).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-16 14:20:44 ]
Дякую всім!:) Навіть несподівався на таку реакцию. Всі зауваження беру до уваги. Нехай віршик з місяць відлежиться. Тоді, певно, все і оформиться остаточно.
Цікаво, а що думають панове редактори?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2006-11-19 18:35:38 ]
Знаєте, Мирославо, Ви, таки, маєте рацію - "Душа посміхнулася щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів." - буде звучати набагато краще! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2006-11-20 09:32:32 ]
Я тут подумав і дещо переробив. Ось так! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-11-20 12:08:18 ]
О! Так краще, але шісточку я Вам давно вже поставила. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-11-22 23:22:07 ]
Річ достойна уваги і перечитування. :)
Власне, хороший самвидав тим і цінний, що можна ясніше - на яскравому тлі інших Поетів - побачити, увиразнити себе, зрозуміти свій творчий Промисел, і, зрештою, часто відділяючись, остаточно відділитися від земної всетакиобмеженості кудись За Призначенням "щасно і тихо.
А так тільки він посміхатися вмів" :)
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Владислав Рижий (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-03 09:57:31 ]
Хоча б хтось при написанні віршів керується якимось задумом, ідеєю, сюжетом врешті-решт. Навіть не "якимись", а досить пристойними і оригінальними. А то всілякі Ванди, Марти, Оксани з дня в день напористими потоками поетичного графоманства зливають на цей сайт тони однотипної, безформенної, слизької ямбо-хорейної словесної кулєбяки (якщо чесно, не зовсім знаю, що це таке, але звучить гидко)...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2006-12-29 00:32:15 ]
Хороший, світлий твір - сумний, як життя, і вічний, як смерть...Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-11 23:15:42 ]
Перечитала вірш... так гармонійно... Ви - Майстер, Юріє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-02-23 07:43:41 ]
Вітаю.
Раніше не читав Ваших віршів, і не бував на цій сторінці.
До відвідин спонукав новий, редакторський, статус. Хотілось оцінити і побачити: що за людина?
Які враження?
Скажу так:
кожен раз, після того як напишеш щось гарне, починаєш вважати себе генієм і дерти носа.
Але коли, вчергове, натикаєшся на такий вірш як цей, то ніс, відразу, стає на своє місце. Бо починаєш розуміти: на скільки ще далекий до відповідного рівня.
Тож, дякую що Ви є.
Пишіть і далі, бо маємо добрий приклад до власного зростання.
З повагою В.З.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Перехожий (М.К./М.К.) [ 2007-02-23 11:19:09 ]
Дякую Вам Володимире!
Дякую, та щиро вітаю усіх представників сильної половини Самвидаву з Днем Захисника! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-06 15:59:50 ]
Згадалося мимоволі "Дід умер" василя Симоненка. Тут коротше і не гірше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-09 14:34:15 ]
Пане Юрію,
вірш по-справжньому вартісний!!! Якось я пройшов повз Вашу творчість в глибокій задумі (самоіронія).
Люблю я отакі от гарні тексти без зайвого пахвосу, які відкривають здавалося знане, давно відкрите, але ж ні! Нічого воно не відкрите. Тільки думаємо, що знаємо...а насправді?
Дякую, особливо, за 4-ий катрен!!!