ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
2024.03.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Варра Тор /
Вірші
Танок в тенетах інтернету :) Весілля. День 1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Танок в тенетах інтернету :) Весілля. День 1
І Викупи
Уперед, до весільного дому!
Роммель збризнув соляр де Колоном
Ув останній миттєвості тиші.
І ревуть двигуни надпотужно,
Виступає дивізія мужньо,
І немає за неї бистріших.
Переймає в дорозі даїшник,
Роммель зводить уже запобіжник,
Не потрібні даїшнику вірші,
Та Орфей доторкнувся до ліри,
І заплакав даїшник без міри,
А герой новим подвигом збільшав.
Переймає дорогою митник,
До усіх викупних ненаситник,
І питає: "Розмитнений танк?"
- Я об'їхав на ньому півсвіту, -
Мовить Роммель йому гордовито. -
І пустеля не змила мій трак,
То мій розум, і серце, і сила,
То душа моя ніжна й красива,
Чом платити я мушу відтак?
І ця думка тобі є "ворітна",
Нас душа зачекалася рідна
У жаданні бліцкрижних атак.
Тут Ірина Пиріг переймає
І до почету так промовляє:
- Чи є краща у світі за мене?
За магніт від моєї адреси?
І за душу сумну поетеси?
І до слова стає наречений:
- Порівняти далебі не важко,
Та не хочу зривати ромашку,
І вестиму себе дуже чемно,
Всі ми бранці і обранці долі,
І не стримати божої волі,
І за "сінну" - цілуночок щемний.
І до столу постали нарешті,
Біля Тебе сидить брат Твій менший,
І свою зачинає погрозу:
- Я не встану ніколи звідсіль,
І не буде ніяких весіль,
Ви собі повертайтесь до возу.
Стало сумно довкола і тужно,
Та до слова береться сам дружба,
Він сказав, переклавши на прозу:
- На цукерку, і годі вже нити,
А стільця не захочеш звільнити -
Познайомлю із дідом Морозом!
ІІ Застілля-частування
Сімка муз, нам вони шишківниці,
На весілля спекли паляниці,
Ми ламаєм на двох каравай,
Роммель: "Більше, побільше хапай",
Навпіл світ поділили десниці.
Старости мої, о легендарні!
А зусилля, насправді, не марні,
Відтепер, коли буде нагода,
Закликайте й мене до походу
На чини благородні та гарні.
Дорогі мені дружбо і дружко,
Не одну перехилимо кружку,
Відтепер я боржник Ваш довіку,
Маю "вісімки" ставить без ліку,
Щоб віддячить за вірную службу.
Босонога маленька Мартуся,
Під парканом самотньо не щулься,
Губи зросить нехай щедрий келих,
Не полишить Тебе Твій метелик,
І завжди оминатиме гусінь.
Щиросердна свята Мирославо,
України ранкової слава,
Бережи своє благословення
На поки не відоме нам ймення,
Із фужерів ковтаєм заграву.
Програмісти Галина й Віталій,
Годі руки тримать вище талій,
Після цього хмільного обіду
Йдіть по нашому з Мілкою сліду,
Поміж руж, і жасмину, і далій.
О гаряча Горденко Надія,
По депресії прийде надія,
По штормах заспокоїться море,
І на дні десь розчиниться горе,
Щиро сонцю не раз порадієш.
О землячко, Білецька Наталка,
Разом в школі стрибали в скакалку,
У пісочниці разом творили
Свої перші невпевнені рими,
Що ж, давай перехилимо старку!
Орендодавцю банкетного залу,
Дякуєм Вам за гостинність тут сталу,
Зичимо дійств ще буйніших за наше,
Хто ще заварить крутішої каші?
Вип'єм із бочок старезних помалу.
Ми десяткам гостей щиро раді
На п'янкому весільнім параді,
Та уже насувається нічка,
І терпіння зливається свічка,
І вже я розчиняюсь в помаді.
На сьогодні згортається сцена,
Я на руки беру наречену,
Роммель хоче підсилити ззаду,
Але я відкидаю пораду.
І у ніч проступаю вогненну.
Уперед, до весільного дому!
Роммель збризнув соляр де Колоном
Ув останній миттєвості тиші.
І ревуть двигуни надпотужно,
Виступає дивізія мужньо,
І немає за неї бистріших.
Переймає в дорозі даїшник,
Роммель зводить уже запобіжник,
Не потрібні даїшнику вірші,
Та Орфей доторкнувся до ліри,
І заплакав даїшник без міри,
А герой новим подвигом збільшав.
Переймає дорогою митник,
До усіх викупних ненаситник,
І питає: "Розмитнений танк?"
- Я об'їхав на ньому півсвіту, -
Мовить Роммель йому гордовито. -
І пустеля не змила мій трак,
То мій розум, і серце, і сила,
То душа моя ніжна й красива,
Чом платити я мушу відтак?
І ця думка тобі є "ворітна",
Нас душа зачекалася рідна
У жаданні бліцкрижних атак.
Тут Ірина Пиріг переймає
І до почету так промовляє:
- Чи є краща у світі за мене?
За магніт від моєї адреси?
І за душу сумну поетеси?
І до слова стає наречений:
- Порівняти далебі не важко,
Та не хочу зривати ромашку,
І вестиму себе дуже чемно,
Всі ми бранці і обранці долі,
І не стримати божої волі,
І за "сінну" - цілуночок щемний.
І до столу постали нарешті,
Біля Тебе сидить брат Твій менший,
І свою зачинає погрозу:
- Я не встану ніколи звідсіль,
І не буде ніяких весіль,
Ви собі повертайтесь до возу.
Стало сумно довкола і тужно,
Та до слова береться сам дружба,
Він сказав, переклавши на прозу:
- На цукерку, і годі вже нити,
А стільця не захочеш звільнити -
Познайомлю із дідом Морозом!
ІІ Застілля-частування
Сімка муз, нам вони шишківниці,
На весілля спекли паляниці,
Ми ламаєм на двох каравай,
Роммель: "Більше, побільше хапай",
Навпіл світ поділили десниці.
Старости мої, о легендарні!
А зусилля, насправді, не марні,
Відтепер, коли буде нагода,
Закликайте й мене до походу
На чини благородні та гарні.
Дорогі мені дружбо і дружко,
Не одну перехилимо кружку,
Відтепер я боржник Ваш довіку,
Маю "вісімки" ставить без ліку,
Щоб віддячить за вірную службу.
Босонога маленька Мартуся,
Під парканом самотньо не щулься,
Губи зросить нехай щедрий келих,
Не полишить Тебе Твій метелик,
І завжди оминатиме гусінь.
Щиросердна свята Мирославо,
України ранкової слава,
Бережи своє благословення
На поки не відоме нам ймення,
Із фужерів ковтаєм заграву.
Програмісти Галина й Віталій,
Годі руки тримать вище талій,
Після цього хмільного обіду
Йдіть по нашому з Мілкою сліду,
Поміж руж, і жасмину, і далій.
О гаряча Горденко Надія,
По депресії прийде надія,
По штормах заспокоїться море,
І на дні десь розчиниться горе,
Щиро сонцю не раз порадієш.
О землячко, Білецька Наталка,
Разом в школі стрибали в скакалку,
У пісочниці разом творили
Свої перші невпевнені рими,
Що ж, давай перехилимо старку!
Орендодавцю банкетного залу,
Дякуєм Вам за гостинність тут сталу,
Зичимо дійств ще буйніших за наше,
Хто ще заварить крутішої каші?
Вип'єм із бочок старезних помалу.
Ми десяткам гостей щиро раді
На п'янкому весільнім параді,
Та уже насувається нічка,
І терпіння зливається свічка,
І вже я розчиняюсь в помаді.
На сьогодні згортається сцена,
Я на руки беру наречену,
Роммель хоче підсилити ззаду,
Але я відкидаю пораду.
І у ніч проступаю вогненну.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Танок в тенетах інтернету :) Весілля. День 2"
• Перейти на сторінку •
"Танок в тенетах інтернету :) Вінчання"
• Перейти на сторінку •
"Танок в тенетах інтернету :) Вінчання"
Про публікацію