ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
2024.03.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Варра Тор /
Вірші
Танок в тенетах інтернету :) Вінчання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Танок в тенетах інтернету :) Вінчання
І
Тор Варра:
О Ірино Пиріг, щебетушко,
Будеш нам на вінчанні за дружку?
У Михайла попрошу услуги
Залишатись назавше нам другом.
Ірина Пиріг:
Хай не буде коханню загроз,
Хай ніколи не гаснуть каміни,
І в найбільший тріскучий мороз
Грійтесь вкупі, неначе пінгвіни.
Михайло Карповий:
Як розчулено плачеться скрипка,
Зворушили, насправді, до сльоз,
Хай довіку минає вас трипер,
І не знатиме хламідіоз.
ІІ
Що дитячі тісні мерседеси!
Ми на Роммеля їдем пантері!
Й сторона моя на бетеері.
Не кажу водієві адреси,
За штурвалом сидить Ервін Роммель,
Грає блискавкою перед огромом,
Я очей не відводжу з принцеси,
Що летить в колісниці Орфея,
У прозорому пристрасна фея,
Комсомолка, спортсмен, поетеса,
В рученятах букетик лілейний
Мені жар обіцяє шалений.
Ми постали у божовій хатці,
Нас вінча бог мистецтв Аполон,
Свічки сяють від наших долонь,
Від них Роммель прикурює хвацько.
Вдарив струни натхнений Орфей,
Нас вінча всіх митців Корифей,
Роммель пирхнув на храм весь зненацька,
А священник веде собі службу,
Ой чи скоро нарешті одружить?
І очей нас вітає багацько,
Спільне сяйво нести крізь роки,
Спільно сяять рука до ноги.
І продовжує пан Аполон,
Ервін Роммель дає нам обручки,
Із гранат повиривані вушка.
Ми кільцюєм себе у полон,
Ми даємо обручки друг другу,
І міняємось ними удруге,
І утретє, щоб сповнить закон.
В Тебе перстень засяяв мій сонцем,
Здивувався Орфей, чи не сон це?
І заплакали лики ікон.
Мені править Твій перстень за місяць,
Ой чи скоро підемо вже звідси?
Аполон вже береться за чашу,
Ервін Роммель відлив в неї з баку
Найпалкішу на світі солярку.
Вплів Орфей туди щирість ромашки,
Влив кохання палкого малину,
І додав реалізму полину,
Термоядерна піниться бражка,
Я не хочу від зілля труїтись,
Та без нього мені не женитись,
І ковточок роблю, як не важко,
І удруге ковтаю за Тебе,
І утретє за землю і небо.
І нарешті єднаються руки,
Аполон їх вкрива епітрахилем,
Залишаючи нас поза страхами,
На орбіту виводячи прудко,
Аналой робить з нас чемпіонів,
Ой чи скоро підем з стадіону?
Під сирени, мобілки і дудки
Завершається ця таїна,
Ми стаємо істота одна,
І я тішусь з приємної думки,
Битий дамою бравий валет,
Про майбутнього нашого злет.
Тор Варра:
О Ірино Пиріг, щебетушко,
Будеш нам на вінчанні за дружку?
У Михайла попрошу услуги
Залишатись назавше нам другом.
Ірина Пиріг:
Хай не буде коханню загроз,
Хай ніколи не гаснуть каміни,
І в найбільший тріскучий мороз
Грійтесь вкупі, неначе пінгвіни.
Михайло Карповий:
Як розчулено плачеться скрипка,
Зворушили, насправді, до сльоз,
Хай довіку минає вас трипер,
І не знатиме хламідіоз.
ІІ
Що дитячі тісні мерседеси!
Ми на Роммеля їдем пантері!
Й сторона моя на бетеері.
Не кажу водієві адреси,
За штурвалом сидить Ервін Роммель,
Грає блискавкою перед огромом,
Я очей не відводжу з принцеси,
Що летить в колісниці Орфея,
У прозорому пристрасна фея,
Комсомолка, спортсмен, поетеса,
В рученятах букетик лілейний
Мені жар обіцяє шалений.
Ми постали у божовій хатці,
Нас вінча бог мистецтв Аполон,
Свічки сяють від наших долонь,
Від них Роммель прикурює хвацько.
Вдарив струни натхнений Орфей,
Нас вінча всіх митців Корифей,
Роммель пирхнув на храм весь зненацька,
А священник веде собі службу,
Ой чи скоро нарешті одружить?
І очей нас вітає багацько,
Спільне сяйво нести крізь роки,
Спільно сяять рука до ноги.
І продовжує пан Аполон,
Ервін Роммель дає нам обручки,
Із гранат повиривані вушка.
Ми кільцюєм себе у полон,
Ми даємо обручки друг другу,
І міняємось ними удруге,
І утретє, щоб сповнить закон.
В Тебе перстень засяяв мій сонцем,
Здивувався Орфей, чи не сон це?
І заплакали лики ікон.
Мені править Твій перстень за місяць,
Ой чи скоро підемо вже звідси?
Аполон вже береться за чашу,
Ервін Роммель відлив в неї з баку
Найпалкішу на світі солярку.
Вплів Орфей туди щирість ромашки,
Влив кохання палкого малину,
І додав реалізму полину,
Термоядерна піниться бражка,
Я не хочу від зілля труїтись,
Та без нього мені не женитись,
І ковточок роблю, як не важко,
І удруге ковтаю за Тебе,
І утретє за землю і небо.
І нарешті єднаються руки,
Аполон їх вкрива епітрахилем,
Залишаючи нас поза страхами,
На орбіту виводячи прудко,
Аналой робить з нас чемпіонів,
Ой чи скоро підем з стадіону?
Під сирени, мобілки і дудки
Завершається ця таїна,
Ми стаємо істота одна,
І я тішусь з приємної думки,
Битий дамою бравий валет,
Про майбутнього нашого злет.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Танок в тенетах інтернету :) Весілля. День 1"
• Перейти на сторінку •
"Танок в тенетах інтернету :) Сватання"
• Перейти на сторінку •
"Танок в тенетах інтернету :) Сватання"
Про публікацію