ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.29 07:54
Черевички
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.

Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві

Світлана Пирогова
2024.04.29 07:50
Лісу дух непересічний
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.

Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,

Ілахім Поет
2024.04.29 07:39
I це все про тебе
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –

Віктор Кучерук
2024.04.29 05:28
* * *
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.

Артур Курдіновський
2024.04.28 23:06
Вітражі дитинства
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.

Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
Живе
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Земля квітує (хайку)
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Два в одному
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Перша козацька Січ
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Пазлики ні в дугу
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
***
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Ще б пак
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Райдуга
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
На дозвіллі
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Безкровне
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олеся Овчар (1977) / Вірші / Портрет на двох

 Коли вмирають почуття...
Коли вмирають почуття –
Не плачуть поминально дзвони,
Лише надії безборонно
У вирій Вічності летять.
Коли вмирають почуття –
Не росять животворно квіти,
Їх пелюсткам дано марніти
Між сторінками забуття.
Коли вмирають почуття –
Скляніють очі у любові,
А сльози, сховані у слові,
На віях спогадів тремтять...
2010




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-06-07 09:36:52
Переглядів сторінки твору 3438
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.973 / 5.5  (4.940 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.871 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.01.07 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-07 11:05:55 ]
Це дійсно так!У красивій, римованій формі- правда,і здається уже відчула на собі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-06-08 08:44:55 ]
Дякую, пане Олексію, за співпереживання. Сказати "Відчула на собі" - трохи занадто, швидше - "відчула на своїй уяві". Ще ношу при собі флакончик з живильною водою :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-07 23:07:34 ]
Дуже мило, болюче, щемно і образно написано. Особливо кінцівка сподобалась. Нема лиха без добра. Біль спонукає до створення глибоких віршів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-06-08 08:46:16 ]
Дуже рада Вас бачити, пане Ярославе. І справді "Нема лиха без добра". Девіз оптимістів: ВСЕ буде ДОБРЕ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2010-06-07 23:55:05 ]
Такий раптом сум... І так трепетно, особливо про пелюстки...між сторінками забуття!
Певно, важко таке переживати... але у кожного таке буває, певно...
Най не скляніють очі любови!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-06-08 08:50:31 ]
Дякувати Всевишньому, я без любови нікуди, тож її очі ще спроможні усміхатися. Щиро дякую Тобі за розуміння. Звісно буває... хвильки емоцій. І от коли хвиля вниз - настрій+уява, то й виходить іноді щось таке плачевне... Та я ловлю хвилю, щоб покращити настрій ЛГ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-06-08 00:26:48 ]
Сумно, але дуже-дуже гарно. І точно. Щасти Вам, Олесю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-06-08 08:51:26 ]
Іноді і у сумі є краса. Можливо, це щось на зразок компенсації? Дякую, пані Тетяно, за побажання. І Вам побільше радісної краси!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-04 17:30:25 ]
Олесю, ваш вірш торкнувся самих потаємних гдибин моєї душі. Особливо сподобалося:Коли вмирають почуття –
Скляніють очі у любові,
А сльози, сховані у слові,
На віях спогадів тремтять...
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-06 01:28:24 ]
Коли хтось по-справжньому відчуває написані мною рядки - це одна з найвищих нагород. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-09-06 02:07:01 ]
щемно...
З Вашого дозволу:

Коли вмирають почуття –
Не плачуть поминально дзвони,
Лише надії безборонно
У вирій Вічності летять.

Не росять животворно квіти,
Їх пелюсткам дано марніти
Між сторінками забуття,
Коли вмирають почуття...

І сльози, сховані у слові,
На віях спогадів тремтять...
Скляніють очі у любові,
Коли вмирають почуття...

/з мого боку - тільки конвертація форми/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-06 02:22:34 ]
Дозволяю :) Ваш варіант мені до вподоби. Можливо, цей варіант наголошує на остаточному "склянінні" любові, а в моєму ще жевріє любов спогадом-сльозою на віях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-09-06 09:37:59 ]
Дорога Олесю, з погляду філософського напевно краще таке щось "марніють очі" або ж "ясніють очі у любові".

Зрозуміло ж - любов зникає лише із душ, із яких ще за життя йде Бог...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-06 10:43:36 ]
"Ясніти" вони не можуть (як на мене) - надто сумні. "Марніють" - вірно, але не так передає глибину переживання. Чомусь, дорога Редакціє, мені відчувається лише "скляніють": любов залишається поглядам там - у своєму житті, ніщо навколо її вже не зачіпає. Не знаю, чи погодитесь Ви з моїм баченням...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-09-06 11:16:40 ]
Але "скляніють" очі лише в мертвих... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-06 11:33:52 ]
"Скляніють" - лише в тілесної оболонки, а душа залишається. Можливо, так і любов - не хоче (не може) проявляти жодних життєвих ознак, але (якщо вона справжня) духовно вона не може вмерти. Як в одній пісні "Нічого вічного немає – лише любов".