ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.17 09:49
Дощ весняний
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.

Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,

Козак Дума
2024.05.17 09:24
Треш у кубі
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*

Юрій Гундарєв
2024.05.17 09:03
Месія - 20
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»… Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово

Віктор Кучерук
2024.05.17 05:31
* * *
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.

Артур Курдіновський
2024.05.17 04:22
Відповідь - війна
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.

Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -

Ілахім Поет
2024.05.17 00:04
Сни
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают

Євген Федчук
2024.05.16 20:19
Василько - князь Володимирський
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем

Юрій Гундарєв
2024.05.16 09:45
Моя вишиванка
травня - День вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.

По ночах небо геть червоне,

Микола Соболь
2024.05.16 05:48
Со́вки*
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.

Віктор Кучерук
2024.05.16 05:15
* * *
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.

Ілахім Поет
2024.05.16 00:59
Дякую, Сонце
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє

Артур Курдіновський
2024.05.16 00:45
Краплинки дощу на смарагді
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.

Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,

Борис Костиря
2024.05.15 22:12
Подорожній
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.

Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,

Володимир Каразуб
2024.05.15 18:50
Пий свій чай, Семірамі
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий

Ярослав Чорногуз
2024.05.15 12:46
Чуттєвий шал (вінок сонетів)
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.

Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --

Світлана Пирогова
2024.05.15 10:14
Серед білих акацій
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Опанас Драпан (1945 - 2014) / Вірші

 сиджу-палю
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-11-29 16:59:43
Переглядів сторінки твору 11899
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.381 / 5.5  (4.590 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.446 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.667
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2020.12.07 19:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 18:16:36 ]
Теплою, задушевною смутинкою озвався Ваш вірш в мені. Соромно стало за себе, ніколи не писала паперових листів, та й нема кому..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 18:31:23 ]
якщо не ходили ядерним човном у далекі підводні походи, а були при батьках, то чи треба було писати?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 18:46:00 ]
думаю практика написання листів має мати місце в житті кожної нормальноі людини, і не обов'язково перебувати на ядерних підводниках, а я певно не вжоджу в ряд нормальних, звичних

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 18:56:54 ]
мені довелось спочатку пережити втрату батька (участь у другій світовій війні не сприяла зміцненню фізичного та психічного здоров'я. вона виплеснула в мир алкоголіків і психічно розбалансованих осіб), затим мою трирічну практично втрату переживала моя матуся. листи (тоді телефонувати було неможливо. хіба що через переговорні пункти - природно, крізь матусині сльози і щастя, що почула, і горя, що синочок через місяць буде на Кубі) - це єдине, що якось підтримувало комунікацію. не знаю, писалось би мені чи ні, якщо мати залишалась би в Києві, а я би босякував або працював, скажімо, в Яготині.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 18:49:57 ]
вибачте за помарки, з телефона сиджу)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 18:58:28 ]
знайома ситуація, навіть якщо це флагман LG G2.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 19:07:33 ]
Йой! Ну і доля у Вас. Точно не писалось би, а якби і писали то не мали б вони того наповнення.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 19:23:28 ]
не ми поети або прозаїки. ними декого з нас робить життя, якщо є з чого (кого) робити (ліпити). іноді цю функцію (робити/ліпити) на себе беруть самі автори. у них може не бути хисту, а може бути настрій на звершення, щаблі тощо. і їм теж дещо вдається. або більше, ніж дещо, бо є настрій, запал тощо. а в мене, крім життєвих стимуляторів (події/враження/стезя) нічого іншого немає.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 20:42:53 ]
Вас Боженько поцілував в чоло, і більше ніц придумувати не треба.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 21:56:42 ]
як казав мій онучок, коли йому було шість років, коли ми вийшли з церкви, де я йому пошепки пояснював, що ні батюшка, ні диякон - це ще не бог, мовляв, "бога тут немає". маля, напевне, гадало, що його побачить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 22:43:49 ]
... побачить, як у аптеці провізора, у майстерні - майстра, а у храмі господньому - відповідно, Господа Бога, Отця Небесного у всіх його іпостасях.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2014-11-29 22:52:32 ]
і я палила...але серцю від цього не спокійніше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-29 23:20:58 ]
це мої листи, які залишились у батьківському скарбі. кіт віддав душу котячому богу позаторік. чобіт при ньому не було змалку. це і чернетки віршів-присвят, які зазвичай пишуть аматори своїм коханим того чи іншого періоду. повмирали і ці адресати. а було їм колись і по 20, і по 30, і по 50. так само як існує вічне кохання, існує і вічна краса. та всьому перешкоджає вік...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-11-30 12:35:59 ]
Якщо ми про це говоримо, то це ще не безнадія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-30 13:33:43 ]
так. хотілось би, щоб це було так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-11-30 14:44:51 ]
З ноткою щирого жалю. Але не заупокійно )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-30 16:05:39 ]
ще валянки, привезені з моєї першої та, напевно, і останньої столиці, не спалив. зимуватиму під вологими вітрами не дуже далекого Гольфстріму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2014-11-30 15:18:27 ]
Дуже щиро! Ваш вірш надихнув у душу море теплих спогадів. ...листи з минулого...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-30 16:13:43 ]
так склалося, що добра частина з них побачила свого адресанта вдруге. за свого життя ніхто не повертав. може, шматували. а коли адресати залишали своє місце на Землі нащадкам, наказуючи їм довго жити, то ця добра частина примножувалась. не листувались би, у коханні б не освідчувались, то не було б пам'ятних віх.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-30 16:15:28 ]
з листами до батьків склалось так само. може, з димом щось і підніметься до небес.