І я не доросла, хоча таку поезію зараз вважають вищим пілотажом. Замутили так, що змісту не видно:)

Коментувала, жартуючи.
Нема тут вищого пілотажу, пані Тетяно, це запускання літачка паперового.... над головами.
Потім автор пересяде на міцніший літальний апарат...або ні..........будемо спостерігати.
Поки що це ... початок. Хаос.
Витворити світ належить.
помилок чимало, не писала про них.

!!!! Супер...)))!

Маргарито, я достатньо написала коментарів.
Помилки самі розшукайте, випрозорюйте свій текст.
Можливо, інші висловлять захоплення оцим нагромадженням образів.
Я - за гармонію.

і бачити чад сріблоногий. і вчадіє, мо’,

Я "вчаділа" від прочитання.

Вітре Ночі, йдіть порядкувати на свою сторінку, ми тут мирно бесідуємо.
Я вдумливий читач).
Перелистала коментарі.
Ще у 2013 році Редакція Майстерень радила авторці позбуватися збігів приголосних.
Зараз я бачу немилозвучні збіги.
Показала її вірші двом авторитетним поетесам, для них це теж "непролазні хащі".
Я такого не напишу, авжеж. Бо у мене є складніші тексти, де мозаїка, а не ХАОС.
Із дитинства люблю сад... де все упорядковане, доглянуте, світ, де світло відділене від пітьми.
Є насолода у випрозорюванні тексту, а не творенні конгломерату, куди не проникає промінь.
Якщо мої коментарі зайві, авторка може заблокувати мене, та й усе).

Гарно пишете, Маргарито! В цілому - мені подобається. Є кілька місць, які потрібно зробити чіткішими. Хоча я особисто проти нагромадження в одному віршеві багатьох рідковживаних слів, бо вони ускладнюють сприйняття тексту. Але це -- Ваш вибір. Цей метод застосовує Ваша потужна "критикеса" С.Залізняк-Шматко-Щегарцова. Але у неї мозаїка, вірші, які, в основному, можна читати знизу вгору, з кінця до початку - смисл той самий, не ламається. ((:
У Вас - динаміка, те, чого багатьом авторам ПМ вельми бракує. Ваше слово рухається, воно не застигле в мозаїці. І це -- прекрасно.

https://www.stihi.ru/2012/08/20/9329

Якщо це одна й та ж авторка...то російською прозоріше.
Може, українська не є рідною?

Вибачте, Маргарито, змушена тут відповісти С.Гупалу.

Сергію Гупало! Ви ж мене називали "чудовою", закликали авторів ПМ звернути увагу, а нині...що?
Я не "критикеса", іноді коментую те, що зацікавило, як і Ви. Маю 600-сторінкове зібрання творів.
Можете замовити і читати знизу вгору і навпаки, якщо вдасться..... Готую нову книгу.
Є рецензії, літературний портрет. Можна про мою творчість - "незастиглу" і монументальну читати. Все доступне - при бажанні. Все надруковане.
Всі ми, поети, різні. Графомани пишуть подібно і навіть одним почерком.
Ви назвете прекрасним те, що мені не вельми...
Чи є сенс у називанні прізвищ дівочих?
Я ще була рік Мельничук... Можете інтерв"ю взяти у мене, я готова.
Ми взаємозаблоковані, то змушена тут лишити свою адресу
Пишіть zaliznyak-63@ukr.net
Чекатиму. Щиро.
Успіхів усім.
.............
Більше не коментую на цій сторінці.

Для чого мені купувати книгу Залізняк, коли у ПМ є її аж 750 віршів? Скопіював. Треба буде - почитаю.

Застольна...

повіяло темрявою
місцями - дуже вже абра-кадабра
хіба що це Застольна у домі вар'ятів...

вибачте, без образ, просто в тексті таки згадуються вар'яти. Намагаюсь зрозуміти хоч щось)

Я прочитала вірші Маргарити Ротко російською. Якщо це одна і та ж авторка, на Стихи ру.

Органічно, сподобалися.

Українською - моя думка про них - вище у коментарях.
Сергію, давайте на чужій сторінці не писати про своє......моє, Ваше...
Я дала адресу - якщо потрібна.
На сайті Поетичні майстерні та Поезія орг -------мої тексти у старій редакції.
Видана книга: авторська редакція 2015 року.
Все мною відредаговане.
Книга 600 стор. за 150 грив. Ви собі її могли б дозволити придбати...чи ні, Сергію...)

прошу не писати тут мені, це сторінка іншого автора.

)))))!!!

Щоб розуміти цей вірш Маргарити Ротко, потрібно зрозуміти хоча б оцей твір:

В траве, меж диких бальзаминов,
Ромашек и лесных купав,
Лежим мы, руки запрокинув
И к небу головы задрав.

Трава на просеке сосновой
Непроходима и густа.
Мы переглянемся и снова
Меняем позы и места.

И вот, бессмертные на время,
Мы к лику сосен причтены
И от болезней, эпидемий
И смерти освобождены.

С намеренным однообразьем,
Как мазь, густая синева
Ложится зайчиками наземь
И пачкает нам рукава.

Мы делим отдых краснолесья,
Под копошенье мураша
Сосновою снотворной смесью
Лимона с ладаном дыша.

И так неистовы на синем
Разбеги огненных стволов,
И мы так долго рук не вынем
Из-под заломленных голов,

И столько широты во взоре,
И так покорны все извне,
Что где-то за стволами море
Мерещится все время мне.

Там волны выше этих веток
И, сваливаясь с валуна,
Обрушивают град креветок
Со взбаламученного дна.

А вечерами за буксиром
На пробках тянется заря
И отливает рыбьим жиром
И мглистой дымкой янтаря.

Смеркается, и постепенно
Луна хоронит все следы
Под белой магией пены
И черной магией воды.

А волны все шумней и выше,
И публика на поплавке
Толпится у столба с афишей,
Неразличимой вдалеке.

Якщо і цей вірш читач не сприймає, то нехай взагалі не читає Маргарити. Таке моє переконання.