Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Майя Залізняк
Діамант, що упав у бруд, лишається діамантом, а пил, що піднявся до небес, - лише пилюгою. Омар Хайям

Aquila non capit muscas — орел не полює на мух.









Інфо
* Народний рейтинг 5.159 / 5.77
* Рейтинг "Майстерень": 5.246 / 5.89
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Переглядів сторінки автора: 140992
Дата реєстрації: 2009-11-23 16:23:43
Звідки: Полтава
Веб сторінка: http://www.poezia.org/ua/personnels/325/
Школа та стилі: власний стиль
У кого навчаюсь: Євген Маланюк, Олена Теліга, Василь Стус, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Рабіндранат Тагор.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2020.02.21 11:37
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
На сайті відсутня належна модерація. Образливі пасквілі, вульгарні вірші, баталії-драчки, флуд, тролінг - стали звичними. Нікнейми, клони почуваються вільготно. Сайт переросла.
СТОРІНКА НЕАКТИВНА.
Згадала настанову: "Не давайте святині псам і не кидайте своїх перлів перед свиньми".
(Із нагорної проповіді Ісуса Христа).

Пішла 1 лютого 2020 року в реальний світ. Не повернуся в сайтову жабомишодраківку.

Відгуки про мою поезію тут:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1987945614599933&set=a.136243329770180&type=3&theater

Есеї про зібрання творів - 6 в одній публікації
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2901083653286120&set=a.136243329770180&type=3&theater

У разі потреби можна писати zaliznyak-63@ukr.net

Професійне озвучення перекладу пісні "Вино із апельсинів"
https://www.youtube.com/watch?v=AAdjotTPpPI&feature=share&fbclid=IwAR2zf46PjrccRVgHRgYPKna2yzMOWQqWJScl3wOj8kPbfQlOl96Z2RJsT_0

Зібрання моїх творів (повнокольорова палітурка) ілюстроване картиною ізраїльського художника Ігоря Палєя "Фенікс, птах сонця".
"Багато століть тому розповідали в Елладі казку про чудесного птаха Фенікса. Фенікс — орел з червоним і золотим пір’ям. Проживши п’ятсот років в Аравії, він прилітав у Єгипет і спалював сам себе на вогнищі у храмі бога сонця Ра. Коли від птаха залишався тільки попіл, він відроджувався, уставав з попелу молодим і сильним і знову летів до Аравії. Фенікс — це втілення безсмертя, вічного оновлення.
Так яскраві художні образи, створені фантазією людей, що жили тисячі років тому, переживають їхню наївну віру в богів і чудеса й хвилюють або розважають нас — людей іншої епохи, інших поглядів на світ".
Бажаючим придбати зібрання творів "Птахокардія" (поезії, переклади, проза, авторська редакція 2015 року)
- видавництво "Сполом", Львів, 2015 рік -
книга 600 сторінок у твердій матовій повнокольоровій палітурці, офсетний папір 80 мг - писати на ел.пошту:
zaliznyak-63@ukr.net
Ціна 200 гривень.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=943572745703897&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=1&theater
Зображення книги
Анотація
“Птахокардія” С.-М. Залізняк – це книга вибраних поезій, написаних протягом 2000-2015 років. Осмислюючи буття навколишнього світу та своє буття в цьому світі, авторка семи виданих раніше поетичних збірок намагається не повчати, не робити широких узагальнювальних висновків, а просто доносити до читача власне розуміння добра, любові, краси, правди, послуговуючись вишуканою українською мовою, малюючи майстерно підібраними словами яскраві, живі образи – реалістичні, фантастичні, містичні. Вимогливий читач отримає справжнє естетичне й інтелектуальне задоволення від зразків справді сильної, досконалої технічно та високохудожньої поезії, а також свіжих, оригінальних перекладів віршів поетів різних народів та епох і творів цікавої малої психологічної прози.

Світлана-Майя Залізняк народилася в місті Пирятині на Полтавщині. Українка.
Членкиня Національної спілки письменників України (2016).
Яготин - місто дитинства, юності.
П`ять років пощастило жити поблизу Ялти - в селищі Гаспра (район Ластівчиного гнізда).
Лауреат Загальнонаціонального конкурсу "Українська мова - мова єднання" (2007).
Відзнака Пантелеймона Куліша за книги "Міць" та "Струм".
За творчий псевдонім узяла прізвище свого роду - Залізняк, це дівоче прізвище моєї матері Софії.
І бабуся, і дідусь походили з роду Залізняків, були уродженцями хутора Залізняки, що на Миргородщині.
Твори друкувалися в часописах, у науковому, публіцистичному, художньо-літературному альманасі "Рідний край" (видавець - Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка) (№11, №19, №25), у збірнику "Веселка Дністрова" (Тираспіль, Інститут мови та літератури) (2006), в антології літераторів Полтавщини "Калинове гроно" (2010), антології жіночої поезії "Вишнева повінь", у літературно-мистецькому часописі "Захід-Схід" (числа 9, 10, 11, 12, 14, 16), у збірках "SITIS" та "VIA" видавництва "СклянкаЧасу*Zeitglas" (2010), у №53, 54, 55, 56, 57, 59, 60, 61, 71, 73 міжнародного літературно- мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas", в "Антології сучасної новелістики та лірики України - 2010", в книзі "100 на 100" (найкращі вірші журналу "Склянка Часу", в антологїі "Небесна сотня" видавництва "Букрек", м.Чернівці (вірш "За гамбурзьким рахунком") 2014, у журналі "Дніпро" (№5, 2016), журналі "Пасічник", на порталі "Жінка-Українка", в газеті "Українське слово" (Київ, жовтень 2016), в альманасі "Франкова нива" (видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет, НСПУ, Львів "Сполом", 2017, 2018), у часописі "Дзвін", Львів, 2018, у альманасі жіночої поезії "М'ята" (Літературна агенція "Зілля") 2018.
Лауреат міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора" - вірш "...те й пожнеш", 2014. Переможиця однойменного конкурсу - вірш "Планета людей", 2015.

Рецензія "Метафорика "Птахокардії", або "Ordo Amoris" Світлани-Майї Залізняк" -
автор Богдан Завідняк - надрукована у книзі літературознавчих статей "Золотисті клейноди" (Львів, "Сполом", 2017) та в часописі "Золота пектораль", липень 2019.

"Перекладацький доробок Світлани-Майї Залізняк вражає передовсім своєю різноманітністю. Переклади Залізняк – це не банальна транслітерація творчого всесвіту митця, а співтворчість, дуалістичний і водночас монолітний симбіоз автора-мови-оригіналу і перекладача-української мови. Перекладач тонко відчуває метафізику вірша, його семантико-поетичне поле, точними і сильними мазками реалізує якнайтонше буттєвий та креативний потенціал тексту як точки перетину суб`єктивного образу об`єктивної реальності, і того, що існує як об`єктивна реальність. Отже, концептуалізм, іманентна інтелектуальність, філософський розмах, барокова розмашистість авторського стилю і водночас морально-етична аскеза вивищують Світлану-Майю Залізняк та її поетичні шедеври над сірістю буднів провінційного містечка, переносять її в інший – яскравіший, кращий, вищий світ – світ її власної «планети мар», до якої радо торують метафоричний шлях її вдячні читачі" (С.Ілініч, С.Осока).

"Довершена поетична стилістика, висока мовленнєва культура вписують поетку-землячку в пантеон елітного письменства сучасності" (Галина Білик, Валентина Сідаш), "Літературне краєзнавство: проблеми, пошуки, перспективи: Збірник наукових статей". — Полтава: ПНПУ, 2011. — 343 с.
Мистецька неповторність художнього почерку поетки Світлани Залізняк.
Окремі поезії перекладено англійською мовою на кафедрі теорії перекладу Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка під керівництвом Н.І.Пасічник.
Вірш "Планета людей" перекладено німецькою мовою та надруковано в журналі "Склянка Часу*Zeitglas" - №75, 2015.

Радіопередача нова
Українське радіо, канал "Культура, "Вночі темно", ефір 24 листопада 2017 року.
Запис можна прослухати за цим лінком:

http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1818066

Бути жінкою і лишитись поеткою. Бути поеткою і лишитись жінкою. Про це поговоримо з поеткою Світланою-Майєю Залізняк. Ведуча Ірина Кримська-Лузанчук.

Передача Полтавської обласної державної телерадіокомпанії "Лтава" "Поетка С.-М. Залізняк" (2016)
https://www.youtube.com/watch?v=ekB2I2c9KNY
"Поетична мозаїка" на каналі "Культура" Українського радіо (перша передача 18 листопада 2016)
http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1449702
http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1458492 (друга передача 25 листопада 2016)
"Від автора", Українське радіо, канал "Культура"
Світлана-Майя Залізняк, запис радіопередачі 1.
Прозвучала 7 січня:
http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1500865
Українське радіо, "Від автора".
Передача 2. Світлана-Майя Залізняк.
Поезії прозвучали 8 січня
http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=1507756
Вікіпедія
https://uk.wikipedia.org/wiki/Світлана-Майя_Залізняк

СПІВАНА ПОЕЗІЯ. Музика та виконання Геннадія Володька, м.Київ

https://www.youtube.com/watch?v=gkAyNubRpT8&t=20s
Маківка

https://www.youtube.com/watch?v=PZbAYup5ddQ
Золото-велюр

https://www.youtube.com/watch?v=yQt6uQviXg0
Палай

https://www.youtube.com/watch?v=nBHUKCDeHTI
Черешневий мармелад

https://www.youtube.com/watch?v=m-o0HNaUPTM&t=60s
Заздрості очі


https://www.youtube.com/watch?v=m3xlvQggxI8&t=5s
Чайок із липою

https://www.youtube.com/watch?v=_SRs5Bt7q4U
А я - з вогню...

https://www.youtube.com/watch?v=B71BY1gCK5o&t=71s
Халцедон

https://www.youtube.com/watch?v=SQvT_Hc3XVc&t=56s
Від любові немає зілля...

https://www.youtube.com/watch?v=E4IzSWN7R5g&t=90s
Людинолюбство

https://www.youtube.com/watch?v=uGpwCLeaxxI&t=94s
Антитеза


https://www.youtube.com/watch?v=PZbAYup5ddQ
Золото-велюр

https://www.youtube.com/watch?v=yQt6uQviXg0
Палай

https://www.youtube.com/watch?v=nBHUKCDeHTI
Черешневий мармелад

https://www.youtube.com/watch?v=m-o0HNaUPTM&t=60s
Заздрості очі


https://www.youtube.com/watch?v=m3xlvQggxI8&t=5s
Чайок із липою

https://www.youtube.com/watch?v=_SRs5Bt7q4U
А я - з вогню...

https://www.youtube.com/watch?v=B71BY1gCK5o&t=71s
Халцедон

https://www.youtube.com/watch?v=SQvT_Hc3XVc&t=56s
Від любові немає зілля...

https://www.youtube.com/watch?v=E4IzSWN7R5g&t=90s
Людинолюбство

https://www.youtube.com/watch?v=uGpwCLeaxxI&t=94s
Антитеза


https://www.youtube.com/watch?v=KgpKaQMCMnE&t=49s
Сонцеворот

https://www.youtube.com/watch?v=QYZ7ei3F5gE&t=117s
Буття - ріка...

https://www.youtube.com/watch?v=o4N1sy-jvQM
Орігамі

https://www.youtube.com/watch?v=DMh64-08roo&t=51s
Дилеми

https://www.youtube.com/watch?v=YOXZbGqg7_4&t=21s
І сонце високо...


................

16 поезій, озвучених автором, можна послухати на
каналі Світлана-Майя Залізняк на ютубі
https://www.youtube.com/channel/UCWiXY8C9LW9QP4NCMI-duiQ
ПОШТОВА СКРИНЬКА
zaliznyak-63@ukr.net
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001535411743
сторінка Фейсбук












































Найновіший твір
Малювання світлом


Нова поетична книга Світлани-Майї Залізняк «Люмінографія» – продовження творчого зростання авторки… Хотілося так написати, але ж: «Вона зріла й самодостатня була вже від початку. Це ознака винятковості й геніальності» (Ірина Кримська-Лузанчук). І це правда, бо якщо й була у творчій біографії Залізняк стадія «учнівства», то більшість читачів її просто не помітила. Світлана-Майя прийшла в поезію справді зрілим автором, із перших рядків продемонструвавши віртуозне володіння словом і смислами, закладеними в те слово. Тож, якщо й говорити про зростання, слід шукати його, можливо, у поступовому формуванні образної системи, у виробленні власного почерку-бачення навколишнього – дуже мінливого! – світу та його відображення в поезії, у змінах найтонших нюансів відчуття слова й себе у слові…
Вихід у львівському видавництві «Сполом» великої книги вибраного став вершинним і знаковим у творчості авторки. «Птахокардія» – яскрава подія в сучасній українській поезії, про що писали, пишуть і, безумовно, ще багато писатимуть як читачі, так і літературні критики.
Вірші С.-М.Залізняк – «не для всіх»: «Не важко передбачити, що коло не тільки читаючих, а й розуміючих глибоко асоціативні поезії Світлани-Майї… буде вирізнятися глибокими пізнаннями в прадавній історії, культурі, мистецтві, філософії, міфології, психології» (Віктор Вдовченко).
Подибуючи поезії різних авторів у соціальних мережах, на літературних порталах, завжди звертаю увагу на відгуки-коментарі читачів і колег-митців. Про твори Залізняк майже ніколи не пишуть просто «який чудовий вірш». Поезія такого рівня сама вишукує рівного собі читача, змушуючи його мислити, рости, розвиватися духовно й естетично. І якщо вже коментувати – то намагаючись глибше проаналізувати прочитане, вдумавшись у власні відчуття від спілкування зі світом вільного й багатошаровосмилового залізняківського слова. Може, тому відгуків на твори Світлани-Майї не так багато, зате вони глибокі, змістовні й частенько переростають у справжні літературно-критичні розвідки чи есе, як, скажімо, називає свої дописи чудовий дослідник із Малина (Житомирщина) Ірина Кримська-Лузанчук. Протягом не такого й великого періоду від виходу «Птахокардії» Ірина написала вже шість фрагментів-досліджень поетичного стилю С.-М.Залізняк: 1) Заслабнути на «Птахокардію». Симптом перший; 2) Сувої підкрилля. Симптом другий (продовження для хворих на «Птахокардію» Світлани-Майї Залізняк); 3) «Птахокардія» – невиліковна. Продовжую читати поезію Світлани-Майї Залізняк. Прикладка як новоутворення сенсів; 4) Реальність завжди антична, або «Птахокардія» сповідує й богів Олімпу; 5) Сповідь Поета в капличці «Птахокардії», або Читаючи Світлану-Майю Залізняк; 6) Опукла фразеологія «Птахокардії», або Нове життя класичних афоризмів від Світлани-Майї Залізняк.
Досить вагомим дослідженням книги вибраного Залізняк є також «МЕТАФОРИКА «ПТАХОКАРДІЇ» або «ORDO AMORIS» СВІТЛАНИ МАЙЇ-ЗАЛІЗНЯК» доктора філософії, доцента кафедри філософії Українського католицького університету, члена НСПУ (Львів) Богдана Завідняка, який зокрема пише: «У таку поезію закохуєшся з першого погляду, знаючи, що вона не зрадить твого смаку, не опромінить зухвалим поглядом неофіта, а за звичаєм ранніх церковних отців, подарує духовну іскрину й полегшу від тягот земного існування. Така вона, Майя…». Панові Богдану належать і такі слова: «По силі звучання і архітектоніки, Світлано-Майє, Вам немає рівних в українській поезії… Після Ваших віршів чітко знаєш, що таке поезія… Другого такого вершинно довершеного автора не буде. Ви подарували світові новий космос».
Віктор Вдовченко, філолог, доктор філософії в галузі дизайну, старший науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, професор реклами, член Спілки дизайнерів України (Київ) захоплюється присутньою у віршах С.-М.Залізняк «глибинною сутністю образів-архетипів української прадавньої культури, які близькі групі країн із індоєвропейськими мовами». Він вважає Залізняк одним із перших творців нового стилю поезії: «Вважаю, що автор «Птахокардії» не просто може, а достойно ПРЕЗЕНТУЄ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У СВІТІ… так, як пише Світлана-Майя, – більше ніхто не пише. Так будуть писати значно згодом. Вона – один із перших творців нового стилю».
Власне, відгуки-рецензії на «Птахокрадію» і взагалі на творчість С.-М.Залізняк можна почитати тут, у «Люмінографії». А тепер до неї самої, до нової книги.
Люмінографія – «спосіб виготовлення копій малюнків або тексту із застосуванням світних речовин, нанесених на картон, на який укладають відтворюваний оригінал і фотоматеріал» (зі словника). Простіше кажучи, малювання світлом.

Сліпих обходжу... слухаю зозулю.
О скільки чорноротих проминуло...
У паволоці мар іду між пір’я,
Світи малюю світлом на узгір’ї.

Хтось ручкається з бісом – я не хочу.
Мої стежки окремішні, сорочі
(«Люмінографія»).

Творче кредо, мистецький принцип, сенс поезії… чи яким там іще штампом можна обізвати це явище-поняття. У Залізняк воно звучить просто: ідучи «окремішніми, сорочими», тобто своїми власними й нічиїми іншими стежками (торуючи самобутній шлях у поезії), «світи малювати світлом на узгір’ї» (творити світлу красу, цілі світи краси й доброти). Звучить просто, але чи просто втілювати в життя таку мистецьку позицію?
За словами І.Кримської-Лузанчук, Світлана-Майя «…ліпить форму, образи досконало – наче від початку має те, що потім тут, наприклад, показує. От ніби не пише – а дістала й поклала нам на очі». Отже, писати вірші – Залізняк легко? Можливо. Сама поетка зізнається, що найчастіше не має ніякої потреби вигадувати тему чи сюжет вірша – приходять самі. Як і образи та слова – надиктовуються тією вищою силою, яка тримає в руці серце Поета.
Але як бути з окремішністю стежки? Чи легко це – не приєднуватися до зграї? Завжди й в усьому мати свій погляд, свою думку, яка дуже часто не збігається з думкою загалу? Бути в час війни – пацифістом, серед «рускоязичних» – українкою; на тлі масових божевіль залишатися поміркованою та розсудливою, намагаючись уникнути зазомбованості натовпу?
Скажу відразу: не всі життєві принципи й погляди Світлани-Майї я поділяю. Мабуть, це можна назвати свідченням неупередженості мене як критика, але не в тому річ. Поділяючи-не поділяючи, не можу не поважати стійкості життєвої та мистецької позиції поетки. Бути «не як усі» в час інформаційно-пропагандистського тоталітаризму таки не просто. І таки варте поваги.

Книга «Люмінографія» складається з п’яти тематичних розділів: «Золотаві реп`яхи» (здебільшого про слово, мистецтво), «Макоцвітне» (інтимна лірика), «Кола по хвилях» (універсальна лірика, філософська, про фальшиві і справжні цінності), «Добранічне» (як каже авторка, «само за себе каже»; добрі, затишні вірші про найліпші у світі речі) та «Щедрість» (гумор, іронія).
Тематичні обрії, як завжди в Залізняк, – безмежні.
Художні особливості, стиль? Як на мене, саме ця книга засвідчує остаточний перехід авторки на якісно інший рівень поезії. Саме в «Люмінографії» вбачаю яскраві й виразні риси постмодернізму із вкрапленнями імпресіонізму та сюрреалізму (власне, засоби двох останніх, нмд, можна вважати неодмінними елементами постмодерну). Якщо раніше (у попередніх семи книгах, та й у «Птахокардії») традиційний модерний вірш іще переважав у Залізняк, то нині це переважання – в минулому. «Люмінографія» сяє барвами гри, міфу-казки-чарів, поєднує непоєднуване, переплітає стилі й жанри, алюзіонує (якщо дозволено буде вжити такий вигаданий термін), іронізує «на повну». Лірична героїня – вільна, незалежна особистість, яка усвідомлює абсурдність навколишнього буття й веде з читачем безпосередню інтимну розмову про життя в цьому світі, який частіше ворожий людині, але водночас такий чарівний і прекрасний, ніби у свій останній день!
Залишаючись вірною давно виробленому неперевершеному вмінню оповідати життєві історії, малювати-вирізьблювати (світлом!) дивовижної чіткості образки, Залізняк усе частіше, усе впевненіше (якщо може йтися про впевненість стосовно засобів постмодерну широкими мазками й цятками-імпресіями зображує несправжність і неправильність того світу, у якому нині існує людина.
Але хоч постмодерн і передбачає безідейність та втрату «Я», Світлана-Майя Залізняк себе не втрачає.
Мабуть, у цьому й полягає особливість її авторського стилю: застосовуючи найновіші засоби образотворення, природно плинучи в руслі новітніх мистецьких течій – таки залишатися собою, продовжувати сповідувати тверді принципи, невідступно слідувати власному моральному Абсолютові – стороні Світла, Краси й Доброти.

І на завершення – кілька промінчиків зі світляних малюнків «на узгір’ях».

Самотність істинного митця серед океану сірості:

На маяки охвітні ще пливу.
То мушлю підніму... то булаву.
Штормило... та світлішає етер.
Десята паралель. Куди тепер?

Це широта північного пасата.
Ні посестри, ні вірного собрата.
Кавоваріння, вірші, хлюпіт хвилі...
І де-не-де – оті, що в ярій силі.
(«Широта»).

Порода моя вулканічна.

Навіщо в болоті – чиста?
(«Пора намиста»)

Про несправжню поезію:

Я недовірші розумію слабо.
Витворюйте пульсуюче ядро.
Пегасся кволе, в’ялені копита.
Заламування рук, вечірній сплін.
Я недовіршами з водою сита!
Безкрилля піднімається з колін,
Поповнює когорти сіроманців...
(«Тенденція»).

Цілюща сила мистецтва:

І лиш поезія лікує мозок.
(«Пастель»).

Свобода творчості – неодмінна умова виникнення справжнього мистецтва:

Цапу припона... а вольному воля.
Вірші пишу на незадану тему.
(«Рух»).

Цінності – справжні, які втрачає нинішній світ:

Добридень, вулице хороша!
Ніхто не стрів.
Усі чужі.
(«Крізь серпанок…»);

– і фальшиві, які видаються за справжні:

З часів Луцилія, Горація
У ґелґоті втопає раціо.
Красноголосі йдуть із тіні.
Скрегоче меч… дюралюміній…

А люду хочеться видовищ.
Беруть медалі тихі вдови.
Віншують-поять їх щосвята
Оті, що каються завзято.
(«Часоворот»);

Віхами бавляться злобні предтечі,
Муштри... Арес лементить без угаву.
Осиротіло багацько малечі.
Смерть відсікає-оплакує жваво.

Шлють воякам рукавиці, світлини
Добрі жінки, молитовні бабусі.
Йде благовонно свята Магдалина.
Зношені клапани, клани у русі.

2
Стрічі. Петиції. Програші. Бійка.
Хочуть поваги до збочень лесбійки.
Мостять панята копички зелені.
Гей-наркоман копирсається в вені.
(«Стрічайте морози»).

Образ війни – найпотворнішого творіння людини:



1

Повз абортарії, мерії, храми
Кроком непевним, а часом лунким,
Йде прокажена і шепче «я з вами…».
Пульс аж під сто, калатають дзвінки...

Лику не видно. Спинити не можна.
В дощ не потрібен прояві дашок.
Вміє вночі обійти огорожу,
Кидає дань у діру-речмішок.

Бабця виносить останнє із хати.
Пенсійку дідо віддав без жалю...
Та руйнівниця - весела, кудлата -
Дякує довго, харкоче «люблю...»…

Виразки чорні, кровисті губища,
Цілі непевні, дорога курна...
Тицяє тлустий облесливець тищу,
Я не сказала ні разу «ось... на...».

Що ж ви услід їй регочете «ловка!»…
Надто марудне плетіння сіток...
Надто бридка... не знаходиться вовка,
Щоб заковтнув, як драглистий жовток.

Збилися в юрми чудні небораки...
Знов на танцполі крутійко і верть.
Стихли бандури.
Освистані раки...
Шабля дозорця летить шкереберть...

2

Діти мережать листи чупакабрі.
Хай прочитає - і пустить сльозу.
Вже стрічечки на стовпах і на швабрі.
Нікому пасти корову, козу...
Села притихлі. Під панциром - місто.
Жорна важезні. Утисячне (знов!)
Ради війни учиняється тісто,
Ради війни умертвляють любов,
Ради війни люд збирає пластмасу,
Ради війни компонують слова.
Де ж той месія, що спинить заразу?
Де генерація – мудра, нова?

Стиха джерґоче війна: «Патріоти…
З клунь повитягую крила, казки…
Ви самознищитись, певно, не проти…
Ось вам тузи подали мотузки».

3

Час аберацій, відхилень і вдиху.
Крик очищає куточки легень.
Йде, бо впустили, приземисте Лихо.
Погляд відвернеш - і... анітелень…

Повз абортарії, башти, аптеки
Тягнуться чорні бинти, лжеперкаль.
Ллють ацетон сердобольні ацтеки
В щойно закуплений псевдограаль.
("Час аберацій")


Війна підгодовує бонз пихатих.
Війна – сука, затяжне божевілля.
Злоба підступає до крайньої хати –
І сипле на рани порохом, сіллю
(«Із крайньої хати»).

Плазує змій на пік Гар-Маґедону...
О, з чим я стану тут на оборону?
Мої щити безслав’я – у Славуті...
Мої сини розкремсані на руті...
Онуків гріла – подалися в готи...
...хто гонобитиме по битвах ці висоти?
(«Серця хороші»)

Постмодерний образ світу – театру абсурду:

дзен

терпіння вчуся цілорічно
терплю цейтнот катастрофічний
терплю всі вибрики погоди
терплю місця винагороди
терплю Юрася нетерплячку
на книзі п’єс – котову сплячку
усім близька своя сорочка...
даю доріженьку «синочкам»...
мовчу коли обважить свинка
коли засмічена зупинка
терплю...
терпіння – панацея!
шерепа терпить корифея
завіси терплять рух дверей
шерепу терпить корифей
терпіти ліпше ніж кричати
терплю в реаліях у чаті...
терпіла бевзня і єхиду
терпіла мудрість мат огиду
терпіла визиски і бучі
терпіла біг овечки з кручі
терпіла ікла у долоні
терпіла біль у зубі в лоні
терпіла кризу словотечу
терплю нікому не перечу
терпіла міць напругу старту
дошкульність вітру солод гарту
терпіла насміхи та кпини
терпіла сходження лавини
терпіла славу і наскоки
нарешті – пагоди високі

Дивовижна паралельна реальність чарів – сюр+імпресія:

Акварелі

1
Біла відьма й чернь озерна
Пригощали душу терном,
Сум кришили,
Лляли сонце,
Підпалили волоконце.
Зайнялася давня скриня,
В ній таїння темно-синє.

Десь узявся пастушок,
Ухопив луску шишок,
Лиска – дзбани із Опішні,
Маслючки позаторішні...
Пес шукав...
Летіла ґава:
«Є для мене цвях іржавий...».

Залишилася між приском,
Дріб-зернина з дивним блиском.

2
Насінина проростала.
Відьма каже: «Листя мало».
Муза шепче із орелі:
«Подарую акварелі,
Буде мальва гонориста,
Наплете павук намиста».

Три синиці носять глинку,
Ґава кроїть одежинку.

3
Квітка виросла за планку,
Оминула упійманку.
Бачать мальву сиві сови,
Кіт, підковані корови...

У барвінку втретє шок,
Ріс поземно – під смішок...

«…їй нема альтернативи, –
Шерхотіє бабця-слива. –
Хай росте за парапет...
Вишня краде фіолет!».

Ну, як? Гріють промінчики? То прочитайте книгу – там ціле Сонце Поезії – велике, багатоманітне, кольорове, тепле й добре. І буде вам світле щастя від Світлани-Майї Залізняк.
Світлана Козаченко. 2016.