ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.

Микола Соболь
2024.05.23 12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова: Блок СО-СУ-КУР - свято культур, група поетів, кузня сонетів, вир транспорантів, подзвін курантів, рими-ракети, строфи-букети, в гр

Козак Дума
2024.05.23 11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат

Юрій Гундарєв
2024.05.23 11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс. На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,

Ярослав Чорногуз
2024.05.23 09:35
Я лежу, я камінь спотикання... І болить мені оця епоха, Що спіткнулась об судьбу мою. с. 22. Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка

Микола Соболь
2024.05.23 09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.

Артур Курдіновський
2024.05.23 05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!

Віктор Кучерук
2024.05.23 05:08
Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
Чи раптово гавкне пес, -
Я виходжу з хати швидко,
Хоч уже не жду чудес.
Все сумую за тобою
Та печаль, як брагу, п'ю,
Бо ніяк не заспокою
Душу страдницьку свою.

Ілахім Поет
2024.05.23 01:31
Що ж, дівчинко… Твій головний екзамен.
Бо це – найделікатніша з наук.
Яка вивчає, далебі, те саме
У порівнянні з чим все інше - звук
Пустий і беззмістовний… То й природа
Твоя наполягала – ну ж бо, вчись!
Є речі – від часу та від народу
Залежать ма

Юрко Бужанин
2024.05.22 19:19
Я вибравсь із тенетів "вебу",
Бо пробива мене на вірш.
Чи написать його для тебе? -
Так ти мене за нього з'їш.

Чи написати про кохання? -
Так Муз поб'ється із десяток.
Я не знаходжу це гуманним.

Володимир Каразуб
2024.05.22 18:37
Неосяжна повнота очей твоїх, серця, жестів твоєї душі
Що й на кутику вуст підносилась лиха погорда
Дратівливої жінки, яка цитькала олівцю
Мого погляду,
Що описував зустріч немов би складав молитву.
Сумно, сумно, як сумно
Дивилися інші на постаті

Іван Низовий
2024.05.22 12:38
Нас нічого біда не навчила…
Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.

Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати

Світлана Пирогова
2024.05.22 11:35
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.

Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,

Іван Потьомкін
2024.05.22 11:30
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Освітлюють нам лиця,-
Такими всі ви бачитесь мені,
Вагітні різномовні молодиці.
Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
Лякають війнами в словесному двобої,
Інші громи вчуваються мені:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Антитеза




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-26 12:33:54
Переглядів сторінки твору 3407
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.159 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.246 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2024.03.30 07:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 13:53:35 ]
Знаєте, Світлано, більшість речей мають багато сторін.А ми вже обираємо, з якого боку дивитись. Ваш вірш нагадав мені часи, коли лаяли за джинси, а мою однокласницю відправили додому, бо її сукня була на дві долоні нижче колін, тобто не така, як за нормою. А ще, як одна моя випадкова знайома якось сказала, що якби вона про цноту не думала, то у таке дурне заміжжя не вляпалась би.У наш час доволі часто доводиться стикатися з випадками, коли молодь поводиться більш зріло і мудро, аніж люди сорока і більше років.На протязі одного покоління сталося занадто багато змін, і воно не встигає за часом. А молодь - на те вона і молодь, щоб бути іншими і встигати, не глядячи на усі їхні недоліки. Та хіба ж у нас їх менше, недоліків тих?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 14:16:49 ]
А я ж не проти майстерності,не про це ж мова. І мені подобається бувати на цій сторіночці. Правда, я трохи дивуюсь, чому Світлана-Майя не хоче, щоб її творчість оціновали, бо, як на мене, оцінки були б достойними. Але це вже її право і не моя справа.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Голуб (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-26 14:32:56 ]
А я згоден із точкою зору Майї. Цнота, якщо вона є, то її видко і зовні (і навпаки). Кохання завжди було і буде. Але цнотлива дівчина кохатиме чоловіка все життя, а розбещена хіба що "девять с половиной недель". От вам і проблеми сім,ї і дітей-безбатченків, і зменшення населення. "Мужей может быть много, а ребенок - один!" Респект автору, що підняла таку важливу проблему.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 15:12:13 ]
Дякую усім за відгуки. Тепер відповідатиму.
По черзі...
В цьому вірші я дивлюся на зміни. Вони (прогрес, регрес?) невідворотні. Але ж... Усі ми знаємо, що кохання має бути СРАВЖНІМ. Не вельми вірю, що аж... на 28 му по рахунку чоловікові можна нарешті закохатися.
Я росла в школі, де теж міряли лінійкою сукенки, мені теж зауважували. І це було занадто... Краще бути більш скромною дівчині завжди. Хіба ні? Матюки нині привселюдно. Я про це думала, коли писала. Душа болить. Така вже я є. Моя молодість пройшла в Яготині та Ялті. Повернулася в Полтаву зросійщену, на вулицях тоді не лунала українська мова, вивіски переважно російською. Дівчатка вже...соромляться цноти. Хіба не варто ЗІТХНУТИ, що я й зробила віршем. Я люблю молодь і юнь. Я мати. Я хочу в Україні чути свою мову не рідше, аніж інші. Я не шовіністка. Душа болить. За бабусь, які простибі просять, за тих, хто мимо йде і не кладе в руку. А жуйку купить. От про це вірш. Дітей варто плекати... а якими виростуть - знає лише Всевишній та покаже ЧАС.

Про оцінки: мені ставлять 5,5, але ЦЕ ???чомусь ...понижує рейтинг. Я писала про це , а пояснили... що лише Майстри, а не любителі ставлячи 5,5 чи 6, додають мені рейтинг.
Тож іноді видаляю вірш з високою оцінкою, бо вона (о диво...) понизила рейтинг. Я так бачу... Просто я не хочу втрачати ніби ж непоганий нинішній рейтинг. А оцінки...це вже не так суттєво. Відгуки пишіть, я їх ціную. А 6 балів... ставити можна...якщо справді таке є бажання... чи скромно це писати, просто пояснила відмову від оцінок... :)Всім дякую, любі читачі. З теплом та пошаною, Майя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 20:37:25 ]
Таки то є правда - про рейтинги. Можу поставити лиш 5,5 у той час, коли вірш вартий більшого - неприємна ситуація.Це одна з причин, котрі примушують мене уникати оцінювання чиєїсь творчості.Але видаляти свої вірші з-за оцінки - та біс з ним, тим рейтингом. Інша справа, коли по коментарях побачу, що вірш невдалий, чи сама дійду до такого висновку. Це ж моє обличчя, справжнє, і одна справа - трошки увиразнити його косметикою, і зовсім інша - ховати його під маску,яка дозволяє іншим бачити тільки частину обличчя, бо загальні правила до цього підштовхують. Ну не таке моє обличчя гарне, як у інших, хай навіть воно комусь потворне, але воно моє і я не хочу його приховувати, адже хто писатиме щирий коментар для маски - а саме наявність відвертих коментарів ка цьому ресурсі купила колись моє серце, як то кажуть, з потрохами.:)Хоча досконалих речей на світі, мабуть, таки немає.
А щодо скромності... Безсоромним легко мати справу зі скромними - затюкати простіше. А ще скромність спонукає не виділятись із сірої маси - тож хороша це якість, чи зручна для маніпулювання особистістю, якій вона проитаманна? Стереотип того що скромність не може бути поганою якістю примушує хороших людей усякому непотрібу дорогою поступатись. А усякий непотріб під маску показної скромності своє справжнє обличчя ховає. Що у цьому хорошого? Тож я швидше за те, що в усьому міру треба знати. Бо будемо занадто скромними, наприклад, у відстоюванні національних інтересів (і мови - як одного з них) - завжди будемо задніх пасти. І поряд з тими бабусями власних дітей чи онуків побачимо.
Стосовно цноти - то вона ще ні одній бажаючій не заважала після весілля скурвитись, тож, коли мій син, піддражнюючи, запитав, що я робитиму, як він мені невістку з траси приведе, то я йому відповіла, що то його особиста справа, а я що приведе, те й прийму. Я думаю, що болить нам, Світланко-Майє, однаково, і за одне і те ж, і я не проти Вашого вірша, і з яких боків би ми з Вами не дивились на те, що нам болить, а долати доведеться.Тож наснаги Вам і успіхів. З найкращими дружніми почуттями і повагою до Ващої творчості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Чернець (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-26 20:52:35 ]
Довкола нас багато гарного, але й багото сумного. Добре коли поети пишуть про перше, важливо, щоби писали про друге. Шеченко мав своїх "москалів", ми маємо своїх "негрів" і "арабів". Те, що справжне, цінне залишиться, з тим, що фальшиве потрібно боротися. І може, в першу чергу, поетам. Такі вірші дуже потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 21:18:43 ]
Втішно, що вірш викликав стільки відгуків... Можна роздумувати над словами кожного із Вас, шановні. Що я і роблю. :)
Усім вдячна ...
Справді, болить нам одне, долаємо поодинці.
Вірш мій "Лоліта" закінчується словами..."йду - з лікарні в юрму, де у кожного власна мета, власні труднощі й способи вижить."
Ніби й разом, ніби й кожен сам бореться.
За єдність! Тримаймося...
Я. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-27 00:24:49 ]
Дописую Тетяні Росі (гарне ім"я): так, скромним жити важко. Взагалі жити не вельми легко. Але життя прекрасне... Життя гартує. Міці нам усім! "Що я спроможна? Лиш співчувати блідій скрипальці, в сльозах хлоп"яті..."І таке писала. :)