ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.29 09:06
А любов, немов літо
Розлітався білястий пух тополиний -
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.

І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,

Леся Горова
2024.05.29 07:32
Де вітер гніздиться
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля

Микола Соболь
2024.05.29 07:13
Хай буде
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.

Віктор Кучерук
2024.05.29 04:52
* * *
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Похорон романтика
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Чернетка І
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...

Шон Маклех
2024.05.28 17:18
Споглядання очерету
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.

Олександр Сушко
2024.05.28 14:53
В небо!
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.

У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!

Тетяна Левицька
2024.05.28 12:13
Радониця
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.

Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани

Юрій Гундарєв
2024.05.28 11:47
«Швейк» на сцені франківців
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!


Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі

Іван Потьомкін
2024.05.28 10:28
***
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д

Микола Соболь
2024.05.28 10:02
Але люди не титани
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине

Світлана Пирогова
2024.05.28 08:47
Ірисів полум'я
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.

Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,

Віктор Кучерук
2024.05.28 05:15
* * *
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.

Ілахім Поет
2024.05.28 00:28
Помилився
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…

Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Устимко Яна / Вірші

 весняний ліс
Образ твору весняний птах з вишневим оком
перелетить через дощі
і шум березового соку
торкнеться сплячої душі

і ліс здійме похилі плечі
розчеше кучер луб'яний
і скине з ніг своїх лелечих
важкі зимові шкарбани



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-04-05 15:54:14
Переглядів сторінки твору 10644
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.08.01 20:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 17:17:53 ]
весняний птах з вишневим оком???????
Яно, Ви мене інтригуєте... Що це може бути за птах?

"шум березового соку"???? Неймовірно, не чув я ніколи, як шумить березовий сік...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 19:40:24 ]
все саме так). птахів багато, шукайте і знайдете ;)

тут теж так само -- аби почути треба прислухатися :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-07 08:15:11 ]
Ну, чому ж, ще Андрій Вознесенський писав про вишневі очі:
"Не мигают, слезятся от ветра
Безнадежные карие вишни".)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 11:13:32 ]
ну так))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 18:08:36 ]
Весняно-свіжий вірш.
Має бути - шкарбани... І наголос здІйме правильніший...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-05 19:41:55 ]
дякую.
точно, шкарбани, описка, зараз виправлю.
а от здійме, наголос на е. звірила зі словником.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 19:54:18 ]
Визначна Ваша спостережливість. По собі мислю, бо я от, наприклад, не уявляю, щоб сорока чи ворона роздивлялись будь-що обома очима. Вони дивляться, або мені так здається, якимось одним. Або по черзі обома, але одним з двох. Зазирає один з цих птахів, як у кістку (народне спостереження).
І око вишневе - як за кольором, якщо то не більмо, і за геометрією. Може, й оливкове або горохове. Головне - це чітка прикмета, схожа на ясний дороговказ. Око. Міцна метафора. Чесно.
Я написав би "злиття березового соку - і неоднозначне сприйняття цієї метафори було б неоднозначним. Та загадок-ребусів цієї весни нам і без дрібниць не бракує.
"Ліс здійме" - це теж дрібничка, така як сибілянт.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:30:20 ]
дякую, Миколо!
Ви так гарно написали про те, щот я зробила підсвідомо). бо й справді,коли пишу, то бачу картинку)).

"злиття" - це було б нечуваним вандалізмом )))


збіг є, але не хотіла міняти, бо без шкоди для змісту рівнозначного не знайшла.

з неменшою повагою.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 21:36:31 ]
Свіжо!
Ті шкарбани вже всім набридли)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:30:36 ]
дякую!
не те слово як набридли!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-05 23:28:54 ]
Яно, загалом свіжо і гарно, особливо друга строфа! Сьогодні був у лісі і пив березовй сік. На жаль, він не шумів, а тихо сочився або лунко скапував у посудину!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:32:00 ]
дякую)

та звісно, коли скалічити дерево, він тоді не шумить, а тихо плаче або ридає (. шумить тільки там, де йому природою призначено шуміти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 18:22:31 ]
Ага, а ще на заводі, де його переливають з посудини в посудину під тиском. Може, тоді взагалі заборонити виробництво березового соку, якщо калічать дерева ті,хто його беруть! Якщо скалічити Образ, то він справді плакатиме і прохатиме лікувальної пародії(.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:21:05 ]
та я не проти виробництва і березового соку. я просто продемонструвала контраст між розумінням образів. хтось чує сік як товар, а хтось як пробудження природи. тому кожному той сік про-різному шумить чи не шумить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:27:32 ]
знаєте чим відрізняються дешеві грубі пародії від тонких з вишуканим гуморою чи іронією? чуттям автора.
якщо автор ризикне, нехай пише.
бо навчити відрізняти глибинні образи від примітивних неможливо.

щодо соку. коли пишуть у вірші, що у людини шумить, бурлить кров, це сприймається нормально, бо значить, що людина повна енергії, сили, діяльна. а коли кажуть так про "кров" дерев, які прокидаються із зимовог заціфпеніння, то це вже тягне на пародію. ну що ж, пародіюйте і сік, і кров. не сумніваюся, що комусь буде смішно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 00:12:08 ]
Таке небагатослівне і прекрасне, як первоцвіт :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 10:32:55 ]
ти до мене надто добра, Світланко - не критикуєш, не б'єш))
дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 11:27:49 ]
Дуже гарна поетична картина! Спостеріг, що птахи під час дощу не літають, хіба очима переводять дощі за обрій. :)). Весняний птах з вишневим оком.... Здається, тут у Вас птах велетенський...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 11:33:58 ]
дякую))
мистецтво, до якого належить і поезія, це така магічна штука, де дивним чином буває все. як у казках чи полотнах художників. головне, вміти все це побачити чи відчути :)

а птах.. такий, яким його хоче побачити кожен з моїх читачів :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-04-06 13:53:53 ]
Такий коротенький вірш - і стільки незвичайних поетичних метафор!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-06 19:28:27 ]
дякую, Валерію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-06 22:47:49 ]
В мене, шановна Яно, сподіваюсь, достатньо інтелекту і уява досить розвинена для того, щоб збагнути, щО Ви мали на увазі. Що треба прикласти вухо до стовбура, обняти березу, щоб почути, як пульсує-шумить її кров - березовий сік. Я написав цілу книгу пейзажної лірики про природу "Велесів гай" і ніколи в житті не надрізував стовбури беріз, бо не знаю технології, як це робити, щоб дерево не поранити і щоб воно не загинуло. Бо сам кидався на лісників з кулаками і матюками, (які за гроші вирубували прекрасні дерева, в тому числі і берези), щоб зберегти їх.
Але ж майстер слова має вміти пояснити, і саме у вірші, як почути шумування березової крові у стовбурі, а не робити якихось неприємних натяків. Бо дехто з читачів сприймає текст більш буквально. От і все.
Вибачте, проілюструю Вам випадок із свого досвіду. У мене в молодості, написався любовний вірш, наведу з нього строфу, де саме згадується береза:
Та береза, мов краси невпинність
Чарівна жіноча новизна.
Це ж твоя зажурена невинність
Притулилась до мого вікна.
Багато хто хвалив цей вірш і Образи в ньому, як свіжі знахідки, а дехто після публікації в газеті, зокрема і один, колишній голова НСПУ сприйняв цей образ буквально, ніби дівоча, даруйте, плєва, висловлюючись науково, притулилася до вікна, а не та душевна цнота дівчини, яку я мав на увазі.
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 10:05:00 ]
є така приказка - кожен думає в міру власної розпущеності), ну ось бачите на власному прикладі , як інколи приземлено і, деколи навіть неозважливо, можуть потрактувати образи.
І членство в НСПУ не рятує ні від такого сприйняття , ні від графоманства).

я про те, що читатч теж має працювати наж собою, якщо душа у нього недостатньо поетична. при умові, якщо хоче осягнути поезію, а не просто заримовані рядки прози життя.

а відповіла я без реверансівна фразу "Якщо скалічити Образ, то він справді плакатиме і прохатиме лікувальної пародії(.", бо не вважаю образ скаліченим лише через те, що хтось його не зрозумів.
і справа тому, що це якраз поверхневий образ, який зрозуміти досить легко, тому мене ще більше здивувалдо таке нерозуміня. тим більше тут, на поетичному сайті, а не в звиклих соцмережах. ба навіть там ці образи сприйняли навпаки дуже добре, чим ПМ як літсайт здивували двічі.

до речі, якщо вже на те пішло, то є різні стилі поезії. я не пишу в традиційно класичному. тому не треба трактувати так і заганяти мої вірші в рамки, які підходять для класичних віршів, але завузькі для модерних та інших некласичних моментів.

уявляю, що коментатори, які розуміються лише на класичному стилі і визнають тільки його, понаписували б, якби я написала вірш у стилі постмодерн). і навіть , якби той вірш був шедевральним з т. з. поетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-04-07 22:13:09 ]
Ваш вірш не є модерном у чистому вигляді - лише розділових знаків немає, а римування класичне і зміст домінує над формою або ж рівний їй принаймні. Взагалі модерн - це зручний стиль для виправдання будь-чого, особливо небажання працювати над досконалістю образів і тому, натомість, висувається теза про те, що треба виховувати сприйняття читача. Вузькість класична - зграбна і витончена і в змістові не менш, як що не більш широка у своїх межах, а широта модернова - незграбна і кострубата, як шкарбани, які, дякувати Богові, Ваш весняний ліс скинув. У ту широту можна увібгати все, що завгодно. А у змістові - вузьколоба і самозакохана, мовляв, таке розуміють тільки вибрані.
Ви колись спонукали мене написати першу пародію. тоді були "гаї березових отар", а тепер - "березовий шум"...
А чого ж птах з вишневим оком, а не з вишневими очима? У нього що, друге око - іншого кольору? Чи там більмо? Чи він - пташиний адмірал Нельсон? Читачеві це теж треба домислити, уявити?
Словом, таки треба пародіювати. Прозою Вас не переконаєш.
А поетиці справжній підвладні всі стилі - і романтизм, і реалізм і модерн. Якщо талановито зроблено - усе сприймається - і Далі і Ван Гог і Пимоненко, в якого вчився малювати Казимір Малевич.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:20:50 ]
Ич, какіє ми нєжниє! А це ж за тебе ще толком і не бралися. Ну нічо, я щас надолужу ))
1. А шо то за птах весняний? Хіба вони бувають ще й літніми й зимовими? Де це така класифікація прийнята, га?
2. Як то можна перелетіти через дощі? Летіти під дощем - ще так-сяк, а через дощі (всі?!) перелетіти - це як?
3. Як можна доторкнутися до душі - вона ж нематеріальна? Та ще й чим - шумом! Він же рук не має...
4. А де це ти бачила, щоб ліс розчісувався? А кучері з лубу - це, ізвінітє, взагалі казна-що...
5. Де в лісу ноги взялися? Тим більше - лелечі? Вкрав він їх у лелеки, чи що, та й собі присобачив?
6. Лелечі (!) ноги лісу (!) в шкарбанах - оце вже взагалі ні в які ворота... Це що ж треба курити, щоб отаке нафантазувати?
Коротше: ото щас сіла і написала детальне обґрунтування по кожному пункту, і то щоб дохідливо і ясно, а не з усякими витребеньками поетичними! Інакше я оцю писанину поезією вважати не буду, хоч кілок мені на голові теши!
Фффффффух, все, кажись ))
(Подальший текст - потайним чорнилом)
Спасибі за класний вірш - аж весною в обличчя війнуло. Тільки вголос хвалити не буду, ти вже звиняй - не поймуть... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-04-07 13:34:26 ]
)))))))

підем вип'єм, кума, чи шо?)))) з горя.. чаю...

;)