Святвечір
Ми святкуємо Новий рік, як і усі нормальні люди - 24 грудня. Цієї днини усі притомні відзначають Коляду - прадавнє українське свято. І колядують, звісно. Це нині в колядки подописували усілякі християнські викрутаси, тобто споганили до невпізнання первісний, прабатьківський, сакральний текст. Але спочатку подивимося що ж це за свято і як воно виродилося в оте, що маємо сьогодні.
Фольклористичні дослідження свідчать, що давній ритуал колядування, відомий багатьом індоєвропейським народам, був ритуалом духів предків 'Діда". Уважалося, що «Діди» є своєрідними посередниками між світом живих і потойбічним світом, населеним різними потойбічними істотами — язичницькими богами, духами, що впливали на явища природи чи навіть керували ними, а також людським життям і смертю. Тому без звернення по допомогу до предків-покійників не обходилася жодна важлива подія чи ритуал у житті традиційної общини. Щонайменше раз на рік «Діди» ненадовго поверталися до світу живих. Це траплялося в таємничу й сакральну пору — період, коли кінець сонячного року стикався з його початком.
Уночі на переламі часу, як уявлялося, «Діди» відвідували своїх живих однокровників з метою привернути добро й багатство до кожної родини і тим, власне, зробити хід року, що настає, удалим для селянина. Ритуал обходу дворів у давнину, очевидно, здійснювали служителі язичницького культу: жерці, волхви, які перевтілювалися в образ вихідців з «того» світу. «Діди», у розумінні людей давніх часів, це завжди старі чоловіки, що прийшли здалеку. Саме тому обхідні ритуали згодом стали прерогативою тільки чоловічих та парубочих громад; роль колишнього головного жерця перебрав на себе колядний отаман, що в Україні звався Береза...
- Чоловіче, піп Онуфрій прийшов,- злякано шепоче дружина.
- І що?
- Буде схиляти до того, аби прийшли до церкви Христової. А я ж - берегиня! Істота нехристиянська. Відьма, одним словом. Обіцяв накласти анафему.
- Тю! Не зважай. Бо анафему накладають тльки духовні особи на духовних осіб. А ти до цього кола не належиш. Тому анафема Священного Синоду й по відношенню до Івана Мазепи не має ніякої сили, бо він був не попом, а військовою людиною.
- Хух, чоловіче. Ти мені каменюку з душі зняв.
Зайшов Онуфрій. Привітався. А потім питає:
- Сашко! Чому баламутиш вірян? Нащо закликаєш святкувати Різдво 24 грудня, а не як у Москві? Не по канону.
- Онуфрію! Ось, випий наливки, а потім я тобі поясню шо до чого.
Онуфрій залпом остаканився, витер губи полою ряси, хекнув і пробурмотів:
- Кажи, грішнику. Але дивися: збрешеш - прокляну.
- 24 грудня - це сонцеворот, еквінокціум. З цієї дати починається приріст довжини дня по відношенню до ночі.
- І що? У нас - істинних християн, своя дата - 7 січня.
- А чому і Вселенський патріарх, і грецька церква, і всі інші, окрім Московії, святкують саме 24 грудня?
- Бо вони антихристи!
- Та ну! Серйозно?
- Так.
- Ну, тоді, ось тобі ще один гранчак наливки. Випий і послухай ще трішки мене, грішного.
-Давай!- гарикнув Онуфрій та простягнув правицю.
- Тепер нашорош вуха, бовдуре, - одказую попові. - 21-22 грудня — Різдво Божича-Коляди. Тоді народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними промінчиками, які навесні оживляють землю і всю природу. Закінчення Корочуна — найтемнішої частини року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі дванадцять (або тринадцять) страв, за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі. "Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обминіте". Знав про це?
Нє! - ошелешено белькоче Онуфрій.
- А знаєш, якою піснею починалося прадідівське свято? Не знаєш...так слухай.
"Коли не було з нащада світла, Дажбоже!
Тоді не було неба ні землі, А лише було синєє море.
А серед моря зелений явір. На явороньку три голубоньки,
Радоньку радять як Світ сновати: "Та спустімося на дно моря,
Та дістанемо дрібного піску, Дрібний пісочок посіємо ми,
Та нам станеться чорна землиця, Та дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми, Та нам станеться ясне небонько:
Ясне небонько, світле сонечко, Світле сонечко, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця, Ясна зірниця, дрібні звіздочки".
Скільки ж тисячоліть могли співати наші Предки цю різдвяну пісню? Адже, принаймні протягом тисячі років христолюбці нав'язують зовсім інші міфи про створення Всесвіту, міфи, які записані в Біблії. А колядки, перероблені в сотнях варіантів від біблійного "Син Божий народився" до комуністичного "Рік Новий народився", все ще співаються, як і тисячі років тому.Біблія датує Сотворення світу близько 6 тисяч років тому. А заселення України відбулося 400—300 тисяч років тому, а створення Землі в науці визначається близько 3,5-4 мільярдів років тому".Це відчуття безкінечності Всесвіту, своєї малості порівняно з космосом і бажання прилучитися до нього, спонукало людей шукати своєрідну точку опори — так виникає обряд прилучення до Бога, до його безмежності іі вічності.
До Сонця в колядках звертаються як до Дажбога, хоча в давніших уявленнях народу воно було жіночого роду — Сонячна панна.
Місяць також міняв свій рід. Інша назва цього Божества — Місяць-Василя. В українців він спочатку був жіночого роду, бо Місяць уявлявся як наречена Сонця. Про це йдеться в стародавній колядці:
"Свята Василля діжу місила. Пироги пекла букатії, рогатії".
Назву Місяця ("уаціля") залишили в Україні ще давні племена кіммерійців. Пізніше вона перетворилася у чоловіче ім'я Василь. Крім того, у цій колядці відображений звичай наших Предків приносити жертву Місяцю у вигляді ліплених пирогів, вареників.З часом уявлення про Місяць і Сонце змінювалися. Сонце виступало як жінка, а Місяць — як чоловік: Ясен місяць - пан господар, Красне сонце — жона його, Дрібні зірки — його дітки.
- Дурниця якась- одказує Онуфрій.
- Не дурниця, слухай далі.
Християнська церква з перших років свого існування переслідувала язичницькі вірування і свята. Тим більше, що першими єпископами Русі-України були греки. За колядки, щедрівки, писанки, веснянки вони до крові карали людей. У 1274 р. Київський митрополит Кирило III накладав прокляття "на народні пісні, щедрівки, колядки, бо вони бісовські, поганські". У книзі "Церковні настанови" також читаємо: "Хто колядує: "Уроди, Боже, жито, пшеницю" — хай буде проклятий. Колядування походить від скоту, а не від людей".
Проте й нині у багатьох колядках є заспіви, що починаються: "Ой, дай Боже", в яких чуємо відгомін "Ой, Дажбоже". Те ж саме — у новорічних побажаннях: "На щастя, на здоров'я та на Новий рік, щоб родило краще, як торік — жито, пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!"
Християнські священики, відчуваючи своє безсилля перед одвічними народними звичаями, намагалися підпорядкувати язичницькі свята християнському календарю.
Про це йшлося і на Нікейському соборі (325 р.). День народження Місяця-Василя призначили днем святого Василя і почали давати це ім'я людям. У Чехії головним Богом був Святовіт. Коли побудували церкву, то її назвали церквою Святого Віта, щоб народ не помітив зміну релігії. У Новгороді церкву, споруджену на місці капища Велеса, назвали церквою святого Власія. Так, поступово і в колядках та щедрівках з'являються образи Матері Божої, Ісуса Христоса, а в народній драмі, вертепі — образи Ангела, Чорта, Ірода.
З часу хрищення України-Русі поступово змінюється й символіка колядок та щедрівок. Міф про створення світу також набув християнізованої форми: замість птахів виступає сам Христос, а замість Явора — кедрове дерево, на якому він був розіп'ятий, або з якого будують диво-церкву. Мотив побудови Всесвіту перетворився на мотив побудови церкви. Божественними ознаками наділяють людину!
Примовк Онуфрій, задумався. А я продовжив:
- Що ж означає слово коляда? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. Як стверджували давні автори Інокентій Гізель, Дмитро Туптало та Микола Карамзін, *Коляда — один із язичницьких Богів, що символізував початок року. Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло). У римлян тотожним Коляді був бог Янус, а від нього — назва першого місяця року "януаріс" (січень). Слово коляда є в усіх слов'янських народів із тим же значенням, що і в українців. На думку Олександра Знойка, Коляда - це річне "Коло Лада".
Щедрівка — слово українського походження, його значення прозоре. У щедрівках звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристиянські часи Новий рік святкувався навесні. Щедрівки виконуються на Щедрий вечір (Новоліття). Але коли Новий рік був перенесений на січень, тоді, мабуть, і відбулося зміщення у часі святкування Новоліття, а обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати разом із колядками (і тепер зовсім недоречно звучить посеред зими: "щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка...")Досить часто щедрувальники звертаються до господаря:
"Пане господарю, чи спите, чи чуєте, чи дома ночуєте? Чи скажете щедрувати, свій дім звеселяти?"
А отримавши дозвіл, починали щедрувати. Щедрівки так само, як і колядки, є стародавні (язичницькі) і ті, що були створені після прийняття християнства, тобто мають біблійні сюжети й образи.Зразком стародавньої колядки може бути ось ця:
"Ой там, за горою, Та й за кам'яною, Щедрий вечір, на добрий вечір!' . Або ось ця:
"Ой, там виходило Три товариші.Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що перший товариш — То яснеє сонце. Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що другий товариш — То ясен Місяць.Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що третій товариш — То дрібен дощик.Щедрий вечір, на добрий вечір!
Що сонечко каже: "Як я ізійду -То зрадується Старее й малеє".
А місяць каже: "Як я ізійду -То зрадується Весь звір у полі.
Ой звір у полі, Чумак в дорозі, Чумак в дорозі, Хазяїн у домі".
А дощик каже: "Як я ізійду — То зрадується Жито й пшениця. Жито й пшениця і всяка пашниця".
- Та хіба таке могло бути? - вигукнув Онуфрій.
- Не просто було. Воно і досі живе. Доки християни не зинищили усіх до ноги істориків, етнографів, мовознавців - воно буде жити.
- Так кому я тоді молюся? У кого вірую?
- Віриш у сина Єгови - творця всього сущого. Хоча той Єгова ні сном, ні духом не відає, що це Його син. Та й і я сумнівпюся. Навіть іудеї - і ті мовчать, аби не розчаровувати християн у тому, що вони трохи того...помиляються.
Пішов піп Онуфрій від мене теж трохи того...ошелешений. Але недопиту пляшку з наливкою з собою забрав. Можливо, вона йому знадобиться, коли буде святкувати Різдво. Божича-Коляди чи Христа - не знаю.
12.12.2022р.
Коментарі (2)
Народний рейтинг
-- | Рейтинг "Майстерень"
-- | Самооцінка
-