ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Прошу поради!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прошу поради!
Капець
Мій улюблений котко захворів. Як усі нормальні люди - вхопив вусаня під пахву, жінку - під руку і прожогом до ветклініки. Моя берегиня в цьому плані сувора: якщо протягом доби не може впоратися з болячкою - біжить до профільного спеціаліста.
Вона теж чаклунка. Відьма ще та. Та її вся столиця знає, бо керівник відділу ветеринарії Київського зоопарку - посада неабияка. Тут відповідальність за здоров'я тварин зашкалює. Це вам не міністерська посада чи чи крісло депутата, тут голова потрібна.
Можете на око сказати чим хворіє слон Бамбук, якого подарували пігмеї з Центральної Аіфики? Або чому перестав вичісуватися тигр Беня?
А Елеонора Пилипівна - може!
Глипнула на слона і як закричить: - Скотиняки! У слона перитоніт! Як можна було транспортувати хвору тварину у такому стані? Це не подарунок зоопарку, а підлість! Негайно готуймо операцію! Якщо почався сепсис - я усім цим "благодійникам" кишки вузлом позав'язую!
Я людина вельми чутлива, нервуюся страшенно, коли бачу цятку крові, а як уявив, що буде далі - аж губу прокусив. Власну, звісно.
- Діано, будеш допомагати, свого кота залиш біля тигренят, вони за ним доглянуть,- кинула ветеринарка моїй жінці та чкунула за хірургічними інструментами.
Стою в слоновнику, підвиваю тихо від жаху, а втекти не наважуюся, бо жінка сердитиметься.
Увійшло п'ятеро тваринячих ескулапів у медичних халатах.
- Одягай і ти!- гарикнув на мене якийсь здоровило і кинув на руки комплект одягу.
- Розстеляймо простирадла прямо на сін,і- каже санітар-ортопед.
Слоненятко злякано тупцювало в куточку, не розуміючи, що відбувається. Анестезіолог вставив у рушницю ампулу зі снодійним і клацнув затвором.
- Чого стоїш, як дівка на виданні? Ось, я зараз знерухомлю тварину, а ти хапай слона за хобота і міцно тримай, аби не крутив ним як сорока хвостом. Зрозумів?
- Ага.
Тварина заснула. Хобот був занадто важким, тому я поклав його собі на плечі і трохи почухав. А потім заспівав колискової, подумки.
Аж тут в стійло вбігла Елеонора Пилипівна зі скальпелем наперевіс, двометрової довжини. Лезо пожадливо зблиснуло.
- Давайте різати! - ревонула пані Елеонора.
Я...благополучно втратив свідомість від жаху.
Що там ця бригада зарізяк витворяла зі слоном - не знаю, але очуняв на сіні, в далекому куточку. Моя берегиня шепотілв якісь замовляння над черевом прооперованої тварини, а Елеонора Пилипівна мазала йодом шов на пузі слоника.
- А тепер ходімо, оглянемо вашого кота Жоржика,- мовила пані Елеонора, на ходу знімаючи закривавленого медхалата.
Заходимо в кімнату, де його залишили, а там тигренята догризають кісточки нещасної тваринки.
- Йой! - вигукнула жінка. - Немає Жоржика! З'їли упиряки молоді!
Я від смутку та розпачу знову втратив свідомість.
А коли очуняв, то кіт Жоржик сидів на моїх грудях та вилизував хвоста. А Елеонора Пилипівна з моєю берегинею про щось гомоніли за столом, чукикаючи тигренятко.
Виявляється, що наш кіт втомився, заліз у цебро в кутку кімнати і благополучно заснув. А я подумав, що його з'їли оці хврцизяки.
А в Жоржика все гаразд, просто занадто багато квашеної капусти на ніч заглитнув, тож його почало надимати.
Нині капусту з раціону виключили, залишивши тільки малосольні огірки, дині та мариновані гриби. Сподіваюся, що кіт хворіти більше не буде і ми в цю клініку більше ніколи не потрапимо.
Хоча, чесно признаюся: якщо надвечір погамаю грибів, то уночі сниться усяка юринда, та й пузо туге, як барабан.
А ви, друзі, на ніч їсте гриби? Чи, може, смажену картоплю? Розкажіть, будь-ласка, свої рецепти вечері, буду вельми вдячний.
З повагою, вуйко Сашко
17.11.2022р.
Мій улюблений котко захворів. Як усі нормальні люди - вхопив вусаня під пахву, жінку - під руку і прожогом до ветклініки. Моя берегиня в цьому плані сувора: якщо протягом доби не може впоратися з болячкою - біжить до профільного спеціаліста.
Вона теж чаклунка. Відьма ще та. Та її вся столиця знає, бо керівник відділу ветеринарії Київського зоопарку - посада неабияка. Тут відповідальність за здоров'я тварин зашкалює. Це вам не міністерська посада чи чи крісло депутата, тут голова потрібна.
Можете на око сказати чим хворіє слон Бамбук, якого подарували пігмеї з Центральної Аіфики? Або чому перестав вичісуватися тигр Беня?
А Елеонора Пилипівна - може!
Глипнула на слона і як закричить: - Скотиняки! У слона перитоніт! Як можна було транспортувати хвору тварину у такому стані? Це не подарунок зоопарку, а підлість! Негайно готуймо операцію! Якщо почався сепсис - я усім цим "благодійникам" кишки вузлом позав'язую!
Я людина вельми чутлива, нервуюся страшенно, коли бачу цятку крові, а як уявив, що буде далі - аж губу прокусив. Власну, звісно.
- Діано, будеш допомагати, свого кота залиш біля тигренят, вони за ним доглянуть,- кинула ветеринарка моїй жінці та чкунула за хірургічними інструментами.
Стою в слоновнику, підвиваю тихо від жаху, а втекти не наважуюся, бо жінка сердитиметься.
Увійшло п'ятеро тваринячих ескулапів у медичних халатах.
- Одягай і ти!- гарикнув на мене якийсь здоровило і кинув на руки комплект одягу.
- Розстеляймо простирадла прямо на сін,і- каже санітар-ортопед.
Слоненятко злякано тупцювало в куточку, не розуміючи, що відбувається. Анестезіолог вставив у рушницю ампулу зі снодійним і клацнув затвором.
- Чого стоїш, як дівка на виданні? Ось, я зараз знерухомлю тварину, а ти хапай слона за хобота і міцно тримай, аби не крутив ним як сорока хвостом. Зрозумів?
- Ага.
Тварина заснула. Хобот був занадто важким, тому я поклав його собі на плечі і трохи почухав. А потім заспівав колискової, подумки.
Аж тут в стійло вбігла Елеонора Пилипівна зі скальпелем наперевіс, двометрової довжини. Лезо пожадливо зблиснуло.
- Давайте різати! - ревонула пані Елеонора.
Я...благополучно втратив свідомість від жаху.
Що там ця бригада зарізяк витворяла зі слоном - не знаю, але очуняв на сіні, в далекому куточку. Моя берегиня шепотілв якісь замовляння над черевом прооперованої тварини, а Елеонора Пилипівна мазала йодом шов на пузі слоника.
- А тепер ходімо, оглянемо вашого кота Жоржика,- мовила пані Елеонора, на ходу знімаючи закривавленого медхалата.
Заходимо в кімнату, де його залишили, а там тигренята догризають кісточки нещасної тваринки.
- Йой! - вигукнула жінка. - Немає Жоржика! З'їли упиряки молоді!
Я від смутку та розпачу знову втратив свідомість.
А коли очуняв, то кіт Жоржик сидів на моїх грудях та вилизував хвоста. А Елеонора Пилипівна з моєю берегинею про щось гомоніли за столом, чукикаючи тигренятко.
Виявляється, що наш кіт втомився, заліз у цебро в кутку кімнати і благополучно заснув. А я подумав, що його з'їли оці хврцизяки.
А в Жоржика все гаразд, просто занадто багато квашеної капусти на ніч заглитнув, тож його почало надимати.
Нині капусту з раціону виключили, залишивши тільки малосольні огірки, дині та мариновані гриби. Сподіваюся, що кіт хворіти більше не буде і ми в цю клініку більше ніколи не потрапимо.
Хоча, чесно признаюся: якщо надвечір погамаю грибів, то уночі сниться усяка юринда, та й пузо туге, як барабан.
А ви, друзі, на ніч їсте гриби? Чи, може, смажену картоплю? Розкажіть, будь-ласка, свої рецепти вечері, буду вельми вдячний.
З повагою, вуйко Сашко
17.11.2022р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію