Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Літугрупування «Літавиці» (2008)
Все, що мені потрібно –
Коло відвертих слів,
Осінь і дощ, що дрібно
Б’ється в моєму склі.
А через тиждень муки
В місто ввійде зима –
Взяти мене на руки,
Й стане мене нема.

С. Татчин


Автори

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Так (В.Н.)
    Зараз би розказати — тільки слова холодні.
    Тільки мовчу і тану, просякаю теплом.
  •   Ти розмову цю не продовжуй. Бо. (Ю.Б.)
    Ти розмову цю не продовжуй. Бо.
    Ось тобі Ду Фу, ось тобі – Лі Бо,
  •   * * * (Ю.Б.)
    Ні рік, ні день, а тихий шепіт «ще…»
    Ти пригадав, а вигадав неначе.
  •   Лічилка про війну (Г.О.)
    Як у дитячій лічилці –
    Раз, два…
  •   *** (Г.О.)
    Знаєш, та лярва вже і у сни приходить до мене…
    Виганяє тебе з них – і хазяйнує, як собі хоче,
  •   івано_яковичо_жовтень (Г.О.)
    Такий туман – убрід не перейти,
    Півначерком – дерев дереворити,
  •   Листопад. Жiноче (Г.О.)
    Земля вже відродила. Ані руш
    В траві холодні тільця пізніх груш.
  •   такі лапаті (Г.О.)
    Дні закороткі, буцім підстрижена власноруч гривка,
    Ножиці тупі, пасма на кахелі, та й дідько із ними,
  •   поза кадром (Г.О.)
    На цій зупинці автобус стоїть найдовше,
    У водія ранковий перекур і кава у пластиковому стаканчику,
  •   Good morning, city (Г.О.)
    Ці традиційні – 7.00 - мої ранки –
    Як задавнені ранки,
  •   жовта субмарина (Г.О.)
    Мала звичку в дитинстві – приміряти на себе чужі карколомні історії,
    ніби мамині сукні, гарні та безнадійно завеликі,
  •   як виноградинка (Г.О.)
    Сон-як-спогад,
    сон_як_маленька ластівка попід стріхою,
  •   бабине лiто (Г.О.)
    ...Літо – вжить – пролетіло,
    Ніби хюндай повз безіменну станцію –
  •   боягузка (Г.О.)
    Дивне бажання, іще з дитинства, коли довго їхала потягом із батьками –
    вийти
  •   пір'ячко невагоме (Г.О.)
    Заховатись у цьому місті, як у плетеній рукавичці,
    Де каміння дихає тепло, де у квітів – дівоча пам'ять,
  •   буцім яблуко перше (Г.О.)
    Не пам'ятаючи снів і доріг, знов народитися на світанку,
    табула раса чи траса ранку легка, повітряна, невагома,
  •   понад (Ч.Ж.)
    понад хмарами
    поза чварами
  •   екватор лiта (Г.О.)
    Літо витягує душу через соломинку,
    Мучить надранок, на груди лягає перевертнем,
  •   над прiрвою у життi... (Г.О.)
    Так буває. Такий собі час – ікс чи ігрек, може, інші літери алфабету,
    Який перебути треба – як чуму, лютий місяць чи довгі, як лютий, місячні,
  •   Богові сняться флокси. (Г.О.)
    За_в_мерти
    в полуді цього спекотного полудня
  •   Марсіанські хроніки (Н.В.)
    Ходити по чужій-чужій землі,
    як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
  •   Білінгвістична частушка (Ч.Ж.)
    Скільки пасток у Сварога –
    меряно-немеряно!
  •   Луиза, Магда… сколько вам осталось? (Из Лины Костенко) (Ч.Ж.)
    Луиза, Магда… сколько вам осталось?
    Огромный мир, холодные ветра.
  •   Лолiта (Г.О.)
    - Ееее, мені би легеньке чтиво якесь... на літо…
    - Ну то візьміть «Лоліту!»
  •   Мені що до того (Вєніамін Блаженний) (Ч.Ж.)
    Мені що до того – живий ачи мертвий
    Зі мною співає у дружнім дуеті,
  •   Crazy-колыбельная (Ч.Ж.)
    под землёю ласковой
    мертвячки,
  •   маха оголена. золотi лови. (Г.О.)
    ...Як заходила в річку – груди світилися молоком,
    Пипки, як писочки, пнулися вгору, до Місяця,
  •   тополинi ворожiння (Г.О.)
    Щороку, коли надходить пора тополиного пуху,
    Навала білого_та_пухнастого,
  •   у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской) (Ч.Ж.)
    у крылатого льва моего голубая грива
    есть ворота из меди выходы перекрыты
  •   вiха-вiхола (Г.О.)
    З думки на думку – аня_коза_дереза – стриб-скік,
    Години-хвилини-роки – як колись не подав руки… –
  •   нічна злива (Г.О.)
    Уночі була злива.
    То небо кохалося із землею – навіжено, пажерливо, довго,
  •   лiтнiй сон (Г.О.)
    ...плями сонця – немов ластовиння на спориші,
    ластівки розрізають небо кравецькими ножицями,
  •   бузок (Г.О.)
    Лише не відводь очей, подивися на цей бузок
    напередодні літа –
  •   четвер (Г.О.)
    "Я помру в Парижі в четвер увечері".
    Сесар Вальєхо
  •   злива (Г.О.)
    Трах-тарах! –
    Тидиш! –
  •   было дальше (Ч.Ж.)
    девять..восемь..семь..шесть..
    снова эта сезонная пошесть,
  •   Стикс льётся в море Черное, глухое (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
    Стикс льётся в море Черное, глухое,
    Где по ночам рыдает Полифем,
  •   казочка про хепі-енд (Г.О.)
    – Пі-пі-пі, –
    мишка така норушка, що най їй грець!
  •   кіно на дві серії (Г.О.)
    "Він повернувся" –
    на цьому кадрі стихає музика, тло темніє,
  •   О симптомах (Ч.Ж.)
    Кто гений, тот и псих – сомнений быть не может.
    Но по ночам меня догадка гложет:
  •   гробки (Г.О.)
    Старенький цвинт;рик за селом – буцімто кошичок Великодній,
    Попорані гробки – як пасочки –
  •   Мерещилось Булгакову и Кафке (Из Р. Скибы) (Ч.Ж.)
    Мерещилось Булгакову и Кафке,
    И снится в надземнóй несуете
  •   О языковом барьере (Ч.Ж.)
    Набухли почки, стонет ливер,
    по всем приметам скоро май
  •   весно-красна, прийди, ріднесенька (Г.О.)
    Що не кажи, моя коліжаночко кароока,
    Та весна-красна – така гормональна морока!
  •   Живу. Стараюсь ненавидеть деньги (Из Игоря Павлюка) (Ч.Ж.)
    Живу. Стараюсь ненавидеть деньги,
    Познавши счастье радуги и гроз.
  •   операцiйна (Г.О.)
    – Не хвилюйтеся, все буде добре. З Богом, –
    Санітарка у білому хвацько котить поперед себе залізну штукенцію,
  •   петеушники (Г.О.)
    Обнімаю
    вас,
  •   монтаж (Г.О.)
    «Зроби-но монтаж, Біллі!» -
    Прошу у Бога,
  •   заоконное (Ч.Ж.)
    неотвратима словно тать
    пришла суббота
  •   флейтистка (Г.О.)
    Якось так історично склалося,
    що у тих загумінках, звідки я родом, що в тій родині, звідки я кров'ю,
  •   бабусині капці (Г.О.)
    «Святий діду Миколаю,
    принеси мені із раю:
  •   Золота рибка (Г.О.)
    Жила тихо і непомітно,
    Тицялась німим писком
  •   пасторальне (Ю.Б.)
    Сільське кохання. Молоко і мед.
    Тужаві груди і пісні тужливі.
  •   Я здесь, королева (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
    Я здесь, королева. Узнали? Тот самый.
    Да нет, то не взгляд, а Луна так печёт…
  •   щоденник (Г.О.)
    дорогі-любі кияни,
    запрошую щиро на спільний творчий вечір Оксани Куценко і Ганни Осадко, який відбудеться уже сьогодні, 23 березня, о 18 годині у Будинку письменника (Банкова,2).
  •   смех_печаль (Ч.Ж.)
    старый мим в любимом немом кино –
    он сегодня горький алкаш-скрипач –
  •   Дзеркало (Г.О.)
    Погляну в люстро – чи нема, чи є
    Обличчя в рамі? І лице чиє
  •   А ты всё не являешься, Мария… (Перевод из Р. Скибы) (Ч.Ж.)
    А ты всё не являешься, Мария…
    А тут ни вербы не растут, ни злаки…
  •   київ_весна (Г.О.)
    Замітають подоли спідниць
    і Сирець, і Поділ,
  •   Сарматське море (Г.О.)
    Знаєш, малий,
    Усі ми живемо на дні сарматського моря,
  •   ЗАПАХИ (Г.О.)
    Завжди велася на запахи,
    йшла за ними на полювання,
  •   Жмеринка (Г.О.)
    Містечко_в_пальтечку миршавім,
    з пегасом на прапорі,
  •   7 березня (Г.О.)
    Ох, ті мухи,
    мухи–набридухи,
  •   а до Бога как до гроба (Ч.Ж.)
    а до Бога как до гроба
    не протоптана дорога
  •   Голос_спортивного_коментатора (Г.О.)
    Не забуду ніколи:
    Як вовняна нитка Голосу_спортивного_коментатора
  •   Я помнил всё, что в жизни ещё будет (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
    Я помнил всё, что в жизни ещё будет.
    В моих каретах прели скакуны.
  •   майже колискова (Г.О.)
    Хлопчик, якого не знала,
    бо він народився у іншу еру...
  •   Мы будем долговечны, как печаль (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
    Мы будем долговечны, как печаль.
    А может, долговечнее печали.
  •   Предсмертие зимы. И мы, как понятые (Ч.Ж.)
    Предсмертие зимы. И мы, как понятые.
    Всевышний протокол подписан. Копий три.
  •   О наболевшем (Ч.Ж.)
    Ни на одной скрижали света
    Ответа не было и нет:
  •   Снова осень среди рощи плачет (Из А. Наюка) (Ч.Ж.)
    Снова осень среди рощи плачет.
    Золотеют люди и дожди.
  •   жінка (Г.О.)
    Говорила –
    неначе ковил пестила:
  •   мій ангел (Г.О.)
    Мій ангел
    Із дерев'яним гребінцем у руках –
  •   Вже скільки їх упало в цю безодню (З М. Цвєтаєвої) (Ч.Ж.)
    Вже скільки їх упало в цю безодню,
    Розверсту вдалині.
  •   позитивнi рекомендацii щодо того, як пережити лютий (Г.О.)
    У середині лютого, коли до весни як до неба рачки,
    І мінус двадцять чотири, і вже дістало,
  •   Речi, якi я люблю робити з тобою (Г.О.)
    Наприклад:
    ...пити удвох глітвейн –
  •   сад (Г.О.)
    Сплітались щовечора:
    Пагони рук тяглися одне до одного
  •   Ретро_гон (Ч.Ж.)
    Виниловый божок –
                   забытый пасадобль.
  •   Звоните мне, когда захочется (Перевод из Андрея Наюка) (Ч.Ж.)
    Звоните мне, когда захочется.
    Я буду нежным, словно снег.
  •   головний біль (Г.О.)
    Біль такий головний, що у скроні гепає – в-і-д-ч-и-н-і-т-ь!
    Ей, альо гараж! Позасинали там? Від-чи-няй-те!
  •   О прощаниях (Ч.Ж.)
    Её любимая забава –
    себя, единственную, бдя,
  •   ...ма (Ч.Ж.)
    неозора внутрішня Колима,
    ні шляхів, ні кордонів у ній нема,
  •   пост_святковий синдром (Г.О.)
    Дні_як_орда, всі на одне татарське лице,
    З вищиром посмішки нетутешньої,
  •   як сива галька (Г.О.)
    ...тонка галузка посеред снігів -
    як зморшечка_чи_риска поміж брів,
  •   Щедрий вечiр (Г.О.)
    І знову зозулЕнька обліта
    три сАди_три терЕми_три світлиці,
  •   на чернетці зими (Г.О.)
    Де її знайти, скажи-но, точку оту,
    крапку оту золоту
  •   О размерах тени (Ч.Ж.)
    Его неистовой гордыне
    стал тесен Музы ареал:
  •   репліка to.. (Ю.Б.)
    губами зніми з мене льолю
    з мереживом на стегні.
  •   Когда-нибудь ты станешь (Песенка) (Ч.Ж.)
    Когда-нибудь ты станешь
    птицей
  •   напередоднi Рiздва (Г.О.)
    ...це так п-о-з-и-т-и-в-н-о:
    зустрічати сніг, що падає за вікном,
  •   так слова впадают в речь (Ч.Ж.)
    так слова впадают в речь
    обласкать или обжечь
  •   Ви ще дізнаєтесь про те... (Г.О.)
    ...і Бог одарить (чи ударить) січнем,
    немов дарунком (як мечем двосічним) –
  •   Колготки (Г.О.)
    Це ніколи не забувається –
    Дитячі радянські колготки
  •   про Божий світ (Г.О.)
    Мені подобається думати, що просто зараз, у цей от час,
    коли я клямцаю на клаві, чекаючи обідньої перерви,
  •   Аня_Мороз (Г.О.)
    Коли Бога ще не було, а Ленін жив вічно,
    коли комп'ютери були великими й нереальними,
  •   полно_лунно, пляшут гунны (Ч.Ж.)
    полно_лунно
    пляшут гунны
  •   Дощ-снiг (Г.О.)
    Дощ-як-закоханість, дощ-як-криваве-танго,
    що ритмом тамтамовим лупить у скроні,
  •   далі (Н.В.)
    Обривається нитка, дійшовши останнього натягу,
    і чекання, неначе чека,
  •   О снобизме (Ч.Ж.)
    Сформировавшийся поэт
    неприкасаем, братцы.
  •   Монолог Чори в ответ на её Диалог с Шико под новогодней ёлкой (Ч.Ж.)
    – Что Вам ответить, о, наш ироничный Шико?
    Вас убеждать – право слово, смешная затея,
  •   Для Оксани Куценко (Г.О.)
    І шато, як шатро, і нічні шепотіння, тінь
    від руки чи від птахи, і трави густі, як коси…
  •   Діалог біля новорічної ялинки (З Юрія Левітанського) (Ч.Ж.)
    – Коїться що на цім світі? – А просто зима.
    – Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
  •   Хронометраж (Ч.Ж.)
    у Діда Мороза Снігурка із вати,
    і світ ще поділено, як на квадрати,
  •   Я люблю оці дні (З Ю. Левітанського) (Ч.Ж.)
    Я люблю оці дні, коли задум уже прояснився і тема відгадана,
    і опісля все швидше і швидше, підвладно ключу,–
  •   про мрію великооку (Г.О.)
    Білявий хлопчик зі сну –
    Я з ним уже майже подружилася,
  •   Неразлучные (Ч.Ж.)
    Поэт пародисту
  •   Жіночий світ (Г.О.)
    Подивися на глобус.
    Це - довічно-вагітний, це звично_жіночий округлий світ,
  •   На крючке (Ч.Ж.)
    Поэзия корыстна,
    чай, не родная мать,
  •   Робітничі квартали (Г.О.)
    Робітничі квартали
    прокидаються найраніше:
  •   О межсезонье (Ч.Ж.)
    Всё, как всегда: бушуют войны где-то,
    не утихает спор о божестве,
  •   як сонце (Г.О.)
    Середньовіччя - вічне. Як тоді,
    Пливуть тумани сонні по воді,
  •   осінні мовчання (Г.О.)
    Суха трава втомилася рости,
    і навіть ти втомився, навіть ти,
  •   коли все тільки починалось (Ч.Ж.)
    Коли все тільки починалось
    у долі дівчинки-Землі,
  •   осіння молитва (Г.О.)
    Квіти, що заплющують очі на ніч,
    Бо втомилися,
  •   Оленка та її золоті кролики (Г.О.)
    для Олени Артемчук
  •   Эпиграмма на Валерия Хмельницкого (Ч.Ж.)
    Валере ников было мало –
    Весь день не уставал менять.
  •   В сухом остатке (Ч.Ж.)
    Рифмы просятся наружу?
    Полежи, и всё пройдёт.
  •   Для N (Ч.Ж.)
    Этот вечер с чёрным дождём заодно,
    и октябрь наши нервы, как руки, гложет.
  •   Золоті геральдичні звірі (Г.О.)
    Золоті геральдичні звірі
    з гобеленів зійшли –
  •   дукачик на згадку (Г.О.)
    Поплавці захололих качок на осінній воді.
    Та вода заколише – і лише,
  •   О Музе и арбузе (Ч.Ж.)
    Кидая корку от арбуза
    под ноги безразличной публике,
  •   банально про яблука (Г.О.)
    Бережи їх усіх, Боже:
    клени притишені, що за єдину морозяну ніч листя усе згубили,
  •   Банальное (Ч.Ж.)
    Сюжет банален до зевоты:
    осенний сплин и бла-бла-бла.
  •   Об источнике света (Ч.Ж.)
    Умаявшись от сладкого труда,
    восторги принимая те и эти,
  •   Крізь пальці (Ч.Ж.)
    останнє мито
    цей лист кленовий
  •   вереснева малина (Г.О.)
    довга, заплутана,перемелена,
    ніби гендерна проза Оксани Забужко:
  •   Справи на осінь (Г.О.)
    …збирати у пучечки полин, розтирати у пучках гірке-що-аж-сиве листя,
    хоронити захололих метеликів, що Богові душі віддали
  •   Цена (Ч.Ж.)
    Как аукнулось тебе яблочко!
    если б знала – опять сначала?
  •   Далі буде (Г.О.)
    …у Місті_Кольору_Сепія,
    в осені, що пахне кленами та корицею,
  •   Лавандрин (Г.О.)
    18 вересня о 12.00, у Львові, у Конференц-залі Палацу Мистецтв - презентація поетично-кулінарного арт-буку "Лавандрин" Ганни Осадко та Олександри Шевченко (Ондо Лінде).
    http://blog.i.ua/community/662/786001/
  •   К вопросу о таре (Ч.Ж.)
    И в эпатаже откровенном,
    поэт, повеса, разгильдяй,
  •   Памяти (Ч.Ж.)
    Клянусь Зевесом, город был прекрасен!
    как свежий холст в объятиях лазури,
  •   і нічого (Г.О.)
    ...сиділа якось на високій кручі,
    дерева і каміння обіруч,
  •   Лета бабьего слепые паутинки (Из И. Павлюка) (Ч.Ж.)
    Лета бабьего слепые паутинки
    Золотеют, словно Божья кровь.
  •   снилося нині... (Г.О.)
    ...снилося нині –
    розмова із Господом Богом.
  •   Увы (Ч.Ж.)
    Рыдаешь словами-сливами...
    да будь ты хоть афро-китайцем –
  •   Реверс (Ч.Ж.)
    Ты уйдёшь красиво: спина пряма,
    тихий шаг, даже эха нет,
  •   літературщина (Г.О.)
    Що ти побачиш, почувши:
    «Старий і море?»
  •   дівчинка вже велика (Г.О.)
    Дівчинка_вже_велика:
    цукерку за щокою ховає, любов у серці тамує,
  •   Тире (Ч.Ж.)
    Сладко-горька микстурочка,
    жизнь_тире_корректура:
  •   трилер із національним колоритом (Ю.Б.)
    Сім сомів сидять у ямі:
    Соменята, сам, сама
  •   Она хотела сына от Христа (Из И. Павлюка) (Ч.Ж.)
    Она хотела сына от Христа.
    Судьбу красиво называла бренной.
  •   восьминога любов (Г.О.)
    Все немов у Шекспіра:
    бо пожили так мало і болісно
  •   перші повернення (Г.О.)
    ...її перші повернення –
    з піонерського табору в червні, із моря в липні,
  •   Опять весна (По И. Павлюку) (Ч.Ж.)
    Опять весна.
    И снова те же гаммы.
  •   Сеткою нервов ловлю зарю (Из И. Павлюка) (Ч.Ж.)
    Сеткою нервов ловлю зарю
    В час базарно-советский.
  •   Степень распада (Ч.Ж.)
    Снова закопана Троя,
    и степень распада
  •   колискова (Г.О.)
    ...Милий хлопчику, спочинь-но, розчешу твої кучéрі,
    поцілунки до вечері – то найкращий ліґумін,
  •   у плавнях... (Г.О.)
    …у плавнях – прохолода і туман,
    вода – як роси... Рисочки аїру
  •   Сага (А. Вознесенський) (Ч.Ж.)
    Ти мене на світанку розбудиш,
    на порозі, роззута, заплачеш.
  •   бути травою (Г.О.)
    Молода трава
    головою пробила зимову землю –
  •   Місто (Г.О.)
    Місто химерне,
    де міми, жонглери, черниці;
  •   где-то (Ч.Ж.)
    Ты права – не хватает её,
    на ветру громыхает быльё,
  •   Боженько_що_один_на_всіх (Г.О.)
    ...Боженько_що_один_на_всіх:
    без дискримінації за статтю, віком, расою та віросповіданням –
  •   Центоники_1 (Ч.Ж.)
    Поэтом можешь ты не быть,
    но зеленеет жизни древо.
  •   Это лето сошло с ума (Ч.Ж.)
    Это лето сошло с ума,
    изменяя судьбы итог:
  •   Ось нарешті і ти (Переклад з Л. Борозенцева) (Ч.Ж.)
    Ось нарешті і ти помітив:
    Наша осінь не йде – вповзає
  •   кропива дводомна (Г.О.)
    Росте
    завжди самотою
  •   Всього і треба (Ю. Левітанський) (Ч.Ж.)
    Всього і треба, що вдивитись,– боже мій,
    Всього і справи, що уважно придивитись,–
  •   Сказка для Августа (Ч.Ж.)
    Маленький индеец Чуткое Ухо
    обладал, понятно, отличным слухом,
  •   весняні посівання (Г.О.)
    ...кіт-вуркіт сидить на ґанку, миє вушка, миє щічки,
    сонячні зайці стрибають з пучок пальців – раз-два-три,
  •   одне (Ю.Б.)
    Вперта хата пуста
    не відпускає… не …
  •   лютневі пейзажі (Г.О.)
    ...тут небо – як розбавлений кефір
    з полиці супермаркету:
  •   Хозяин возвращается (Из А. Осадко) (Ч.Ж.)
    Какая дура! Ткала и порола,
    Порола, ткала и порола вновь,
  •   Медея знов ...(Переклад з Л. Борозенцева) (Ч.Ж.)
    Медея знов занурює в ріку
    Скривавлені бинти вечірніх сонцекраїв,
  •   Метелику-Жуане, не боїшся? (Г.О.)
    Він переміг Господаря, і Церкву,
    і ярмарковий натовп, що волав
  •   гранатова любов (Г.О.)
    …надвечір цвіт граната принесла в мої покої вірна Маріквіта:
  •   Напоминание (Ч.Ж.)
    Беря резец и от мечты хмелея,
    запомни равновесия закон:
  •   Простая песенка (Ч.Ж.)
    За окошком рожи корчит январь,
    затаился и рычит, словно зверь,
  •   Я не побачу знамениту «Федру» (З О. Мандельштама) (Ч.Ж.)
    Я не побачу знамениту «Федру»,
    У старовиннім яруснім театрі,
  •   Наблюдение (Ч.Ж.)
    И какая, в общем, разница,
    кто и чем законы пишет?
  •   Ты ждал (Ч.Ж.)
    Ты осени ждал,
    как ждут корабли реки,
  •   Друга сторінка (Ч.Ж.)
    Сторінка друга: Він, Вона і мить,
    коли вони прокинулись. Іскрить
  •   Чарівна скрипка (З М. Гумільова) (Ч.Ж.)
    Милий хлопчику веселий, усмішка твоя сяйлива,
    Не проси такого щастя, що отруює світи,
  •   Эпоха-мама (Ч.Ж.)
    Чумою пытали,
    кострами, кольями,
  •   Шосте чуття (М. Гумільов) (Ч.Ж.)
    Прекрасне в нас закохане вино,
    І добрий хліб, що в піч для нас сідає,
  •   Всё труднее (Ч.Ж.)
    Всё труднее прощаться, но легче прощать,
    собирать по углам прошлогодние мысли,
  •   и Новый Год наконец-то... (Ю.Б.)
    от его неприсутствия рядом тело выгибает дугой,
    она шепчет: «милый мой, дорогой» тому, кому заявляла:
  •   з лавандою... (Г.О.)
    вербовим прутиком - по глині...
    заміси
  •   перстень кинула в криницю (Г.О.)
    перстень кинула в криницю:
    перса тугою повиті,
  •   ворожила-замовляла... (Г.О.)
    ...ворожила-замовляла, як мале дівчисько вперте: води-луки-тіло-руки, поєднайтесь в круговерті сну вабливого, щоб зранку не розплутати нікому...сонце знову ставить кому, і за коси витягає із намріяного раю, із придуманого дива...
    За вікном – промерзла слива голо світиться від тиші, листя – покотом, і миші з поля, як з Єгипту, сунуть, морем-по стерні – до дому
  •   Ноги, можливо, підуть, але я залишусь і тоді (Ю.Б.)
    Ноги, можливо, підуть, але я залишусь і тоді
    Там, де здіймається дим понад садом і домом,
  •   вже (Г.О.)
    ...вже
    павутиння в Ірій відлетіло,
  •   Флотилія фантому (Г.О.)
    наш п’яний корабель - флотилія фантому:
    осінні авеню - погідлива ріка,
  •   З незмінного (Ю.Б.)
    В Празі писати легше аніж, скажімо, отут…
    Впаде рядно сутінків (ніби з Бермудів родом),
  •   можно брать любые слова... (Ю.Б.)
    Можно брать любые слова и молчать их с тобой вдвоём.
    Отпускать их, как голыши, в водоём и считать круги.
  •   БИЛЕТ В ОБА КОНЦА (Ю.Б.)
    1. к тебе
  •   мандрівка по воду (начерк) (Ю.Б.)
    в нього із нею було тільки те, що за фактом,
    в неї із ним – майже все, на що здатна уява.
  •   Двірник (Ю.Б.)
    Янголя витрушує напірник,
    На курник вилазить молодик.
  •   погрішність (Ю.Б.)
    Кандидат у майстри спорту з вільного кохання,
    Сурогат справжньої мрії відтінку фламінго…
  •   Жінка, що ти їй наврочив безсоння... (Ю.Б.)
    Жінка, що ти їй наврочив безсоння:
    Синці під очима, колодязі у очах, -
  •   Дивлюсь на тебе. Марю... (Ю.Б.)
    У місті - спека. Спекались рідні,
    Повідчиняли вікна й ходим голі.
  •   Йоль (Ю.Б.)
    Втримайся на плаву, тримаючись за плавці,
    Бачиш, яке тавро на спині у цього дня?
  •   можна (Н.В.)
    Можна нічого не значити - ні для кого, ні перед ким,
    заховатися за волоссям своїм рідким
  •   офелія (В.Н.)
    “some girls will get their way”
    (“Ophelia” Tori Amos)*
  •   п'ятий океан (Г.О.)
    Маломовна дівчинка, що будує замок на березі океану –
    зосереджено прикусує нижню губу, риючи фортечні рови,
  •   сни і мусони (В.Н.)
    коли затихне гонг і зблідне Ганг
    і розіп’ють гірке зело брахмани
  •   де горохи білі (Г.О.)
    Найперше – запах. Липоцвітна мла,
    що мляво вигинає жовту спину,
  •   дев’яте коло (В.Н.)
    на дев’ятому колі пекла хороше й тепло
    паперові троянди пахнуть майже реально
  •   Хлопчик-Старий (Г.О.)
    .. худорлявий хлопчик-горобчик великоокий
  •   * * * * * * * * * (В.Н.)
    Сергію Осоці
  •   hej Jude (В.Н.)
    розповзаються зморшки системою координат
    виноградник усох
  •   * * * * (В.Н.)
    більше не снись
    ти мій сон отруїв
  •   За дверима (Ч.Ж.)
    Ти приходиш до мене в снах
  •   у черзі за листопадом (В.Н.)
    цей листопад невмолимий як голод і як любов
    і вічний немовби черга від ранку
  •   Несложно(е) (Ч.Ж.)
    нежной ложью
                          несложно
  •   Ігри (В.Н.)
    Не буде несподіваних зізнань,
    разючих, ніби кров на простирадлі.
  •   Мій тихий сон (За О. Мандельштамом) (Ч.Ж.)
    Мій тихий сон зі мною щохвилинно –
    Захований моїм чаклунством ліс,
  •   * * * (В.Н.)
    де ти знайдеш такого янгола…?
    («Крихітка Цахес»)
  •   * * * (В.Н.)
    хлопчику з аніме пещений самураю
    горло моє німе бачиш я помираю
  •   четвер нескоєних дурниць (В.Н.)
    цей четвер ніби знак на дорозі стоїть
    ми ступили той крок від любові до… завтра
  •   Біла колискова (В.Н.)
    люляй моя остання солодка здобич
    в небі на фабриці робиться перший сніг
  •   По спирали (Ч.Ж.)
    Когда судьба по следу шла за нами,
    Как сумасшедший с бритвою в руке.
  •   C.O. (В.Н.)
    «Так терпко пахне той панич
    з чужого саду»
  •   Жонглерка (В.Н.)
    на майдані масова істерія:
    дівчинка жонглює смолоскипами
  •   *** Яльмар Гульберг (переклад зі швед.) (В.Н.)
    Буває нерозділене кохання,
    чіпляється за груди й пазурами
  •   Карін Бойе. У русі (переклад зі швед.) (В.Н.)
    Не той найкращий день, де ситі ми,
    а той, де спрага нас веде щомить.
  •   Для О.К. (Г.О.)
    По снігу навпрошки...
    Від підошов
  •   Чёрно-бело-3 (Ч.Ж.)
    Ты так мечтал, да вот не смог…
    и в башне из слоновой кости
  •   Тотальне безсоння (день 15) (Г.О.)
    Тотальне безсоння – два тижні – куку, зозулько,
    Ще ніч перебути – не полем брести навскіс,
  •   Короткая сказка на ночь (Ч.Ж.)
    Когда дядюшка Гершвин в обнимку с тётушкой Эмми зайдут к тебе на чай: «нам с мятой, не надо премий», он будет сидеть в углу, незаметный, как тень от спицы, но внезапно окажется многотел, многорук, многолиц, и
    ты вдруг захочешь приговорить его к высшей мере, он вздохнёт устало: «Ты опять за своё? Не буди зверя», уронит тебе на рёбра свои ангельские ладони, а тебе будет сниться долго, что ты тонешь… тонешь,
  •   Мушля (за О. Мандельштамом) (Ч.Ж.)
    Можливо, я тобі не милий,
    Ноче; з безодні світу мрій
  •   Осінні парки (Г.О.)
    Три шпарівні ґаздині – сиві парки
    Прядуть куделю осені у парку
  •   Ты мне (Ч.Ж.)
    как Алигьери
    адовы ступени,
  •   допоки зеленою тушшю (Г.О.)
    Колись вони були кругленькі й барвисті,
    І вона напихала їх повен рот,
  •   Одні та інші (Ч.Ж.)
    Йдуть рядками нормо-дні,
    кращі серед гірших,
  •   без птахів_без листя_без трави (Г.О.)
    Торкаєшся мого обличчя, наче люстра у порожній залі –
    Проводиш пальцями по гострих вигинах вилиць –
  •   Зимно (Ч.Ж.)
    і пісня виродиться в схиму –
    спотворену сестру «люблю»,
  •   Осінні акварелі - І (Г.О.)
    замерзла лепеха у ноги босі,
    лелеки відлетіли, легіт трав
  •   У фотографии (Ч.Ж.)
    Под тонким шёлком на лунно-покатых плечах
    её кожа просвечивала жемчужным зовом
  •   Туман (Г.О.)
    ...Білим кістяним гребенем чесатиму волосся осіннього туману,
  •   ниточка із Божого вишиття (Г.О.)
    ...та стежка – загублена біла нитка –
  •   не (Н.В.)
    Будь-яка дівчина може бути чарівною. Все, що для цього потрібно — стояти спокійно і виглядати дурепою.
    Хеді Ламмар
  •   Непройдений шлях (за Робертом Фростом) (Ч.Ж.)
    Крізь жовтий ліс два шляхи вели,
    Шкода, не пройти мені обох,
  •   кольорові камінчики (Г.О.)
    …уже тиждень я відкладаю важливий телефонний дзвінок.
    - Завтра, - кажу я собі,
  •   Іріт (Г.О.)
    Ґвалтовна евакуація із міста гріха тривала.
    Дівчата мишками наляканими носилися по хаті,
  •   осінні алюзії (Г.О.)
    …відьмацьке наслання: і берег, і місячний мул,
    Що шворку слідів загубивши, торкнувся губами
  •   осіннє замовляння (Г.О.)
    Сивим дощем недремним,
  •   Тихо (Н.В.)
    Ти починаєш. Не остання і не перша,
    і тиху голову на тихі руки сперши
  •   Кошка-ты-небо (Ч.Ж.)
    и разделив с кошкой сардельку
    с тобою – кофе
  •   до питання минучості життя (Г.О.)
    милий,
    не життя минає. Ми минаємо неминуче –
  •   Нас мало – юних, білокрилих (В. Набоков) (Ч.Ж.)
    Нас мало – юних, білокрилих,
    ще не загублених у млі,
  •   Брате-кате (Ч.Ж.)
    – Занадто близько
    була мулета
  •   Карменсіта Печального Образу (В.Н.)
    Бої із тінню,
    битви з вітряками...
  •   Как дети (Ч.Ж.)
    В море радостно надо входить, как дети,
    как будто в храм, разув перед водою мысли,
  •   Тріо з вогнем (В.Н.)
    Вогонь догорає –
    і скоро нас грітиме попіл.
  •   Повернення (В.Н.)
    Колії-колії, довгі, як зими.
    Рідні, як сестри.
  •   Червоним по білому (В.Н.)
    Ці шляхи - заболочені, сіллю засипані й пилом.
    Боронь Боже, колись отакими шляхами іти.
  •   Чёрно-бело-2* (Ч.Ж.)
    В том краю белым-бело
    белый вечер намело
  •   чотири стіни (В.Н.)
    чотири стіни, і глухо неначе в танку,
    і це фіолетове плаття старе, як світ,
  •   Ось і літо втекло (За А.Тарковським) (Ч.Ж.)
    Ось і літо втекло,
    Наче і не бувало.
  •   земна (В.Н.)
    земна – і не тільки тому, що грішна,
    в очах догоряє трава торішня
  •   втеча (В.Н.)
    спека у Києві,
    поряд – морозиво, квас,
  •   Двадцять першого ніч. Понеділок (За А. Ахматовою) (Ч.Ж.)
    Двадцять першого ніч. Понеділок.
    Ледь помітно столицю в імлі.
  •   только зверь и женщина (Ю.Б.)
    Только зверь и влюблённая женщина видят тебя насквозь.
    Ты не помнишь собачьей морды, не помнишь её лица.
  •   * ДІАЛОГИ * Дівочі забаганки (Ч.Ж.)
    Золота Жінка
  •   Творення квазі-світу (Г.О.)
    Знаєш, це наче взяти великий аркуш паперу,
    Ручку і ґумку. Для початку - намалювати сферу.
  •   Море (Він_Вона_Воно) (Г.О.)
    Ти вже знаєш, що ця дорога тривала не ніч – завжди,
    І несло мій плацкарт, і кидало аж до неба,
  •   Чёрно-бело (Ч.Ж.)
    Я верю в чёрно-белость слов и чёткость линий,
    как верит снег на волосах, что он – лишь иней,
  •   дарма (В.Н.)
    ти для нього сорочка потерта –
    яка на щодень,
  •   Буколіка Любові (Г.О.)
    - Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: «Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?»
  •   без ціни (Ю.Б.)
    Чим платити за газ, чим платити за воду й світло
    Та за сонний сніг, що на тлі його силуети: як вії – віти…
  •   Из жизни цветов (Ч.Ж.)
    Ах, розы... силуэт изящный,
    цены б вам не было, кабы
  •   Колискова для коханих (Ч.Ж.)
    Тихо-тихо сніг іде,
    Ніч за вікнами пливе,
  •   Хайку дыхания (Ч.Ж.)
    моё дыханье
    потерялось слушая
  •   Страсть (Ч.Ж.)
    без красивых слов
    холодную курицу
  •   непрочитана жінка (Г.О.)
    Втомишся, доки усе обійдеш – зали горішні, глухі оглухлі кути,
    Перебереш, стоячи на драбинці – перші «у шкірі», у льоні – дальні,
  •   Лише збагни! (із Роберта Вільяма Сервіса) (Ч.Ж.)
    Лише збагни! Де ночі мить
    На камінь срібло ллє,
  •   в середине июня (Ю.Б.)
    в середине июня стояла такая жара
    что слипались страницы у книги и влажные пальцы
  •   кілька слів про марність поезії (Г.О.)
    То бавлянка сенсів, то бовтанка слів і значень,
  •   *** (Г.О.)
    Безпритульно, як дощ на селі. Невилазна драгва.
    На горищі товчеться куниця, а, може, ласка.
  •   Старе кіно (Ч.Ж.)
    Галантному Маньєристу
  •   і незбагненна (Ч.Ж.)
    смагляві стегна, мов ласо
    на звичну сутність чоловічу,
  •   Листування з Богом (Ч.Ж.)
    Сон у літню ніч академіка На…. лауреата На…, голови На…, дійсного члена На…, etc., etc, etc
  •   Станцуй поминки (Ч.Ж.)
    Станцуй поминки по любви
    на синем берегу печали,
  •   мисливиця (В.Н.)
    було в неї тільки скарбу
    що лук і стріли…
  •   Помста чаклунки (Ч.Ж.)
    Кину палаючу квітку в безодню ріки,
    І спалахне вся вода від Ереба до Феба,
  •   щасливий (Ю.Б.)
    Звиває присмерк в тугі сувої блакить небесну,
    Ти позіхаєш, ти вариш каву, ти пишеш п’єсу.
  •   Таємниці старої шафи (В.Н.)
    Може, як долю ділили,
    вона не прийшла?
  •   До Лесбії (З Гая Валерія Катулла) (Ч.Ж.)
    О, Лесбіє! Живі ми – тож кохаймось,
    Плітки старих не варті навіть аса!
  •   Цитадель (Г.О.)
    …перше весняне сонце вихлюпується на сонний брук
    охайних містечок Австрії,_Чехії_Швейцарії_тощо,
  •   * * * (В.Н.)
    я дихаю тобою,
    я живу,
  •   вітер перемін (В.Н.)
    без мети сніги метуть – і хай метуть
    у війні із календарними листками,
  •   бісер (Г.О.)
    Що ж тобі, любове моя, розказати?
    За вікном півроку лежить скловата –
  •   Дура несчастная (Ч.Ж.)
    Всё размеренно, глянцево, силуэт
    идеален, как точки акупунктуры,
  •   Прохання (Ч.Ж.)
    і по дорозі на Елізій -
    хоч по прямій, хоч по косій -
  •   Шабат (З Ганни Осадко) (Ч.Ж.)
    …Монетка валидола под язык –
    И можно жить вот так, как жить привык,
  •   Метаморфоза (Ч.Ж.)
    хоть мальчик алчно постигал
    азы склонений и спряжений,
  •   агой! (В.Н.)
    агой! луна покотиться по горах,
    шулікою на спини полонин.
  •   * * * (Ю.Б.)
    Капризы тонут в капуччино,
    Коричный день венчает тень.
  •   Та, що повірила вітрам (В.Н.)
    чи винна в тому я, що вірила вітрам,
    чи винна в тому, що на поклик їх озвалась,
  •   авторці (В.Н.)
    на твої тонкопері вірші
    нагодилася татарва:
  •   спасіння (В.Н.)
    розсипається птаство ніби з руки насіння
    і ряднина над ним розіпнута синя-синя
  •   Первый (Ч.Ж.)
    Памяти друга
  •   зимовéсни (В.Н.)
    [зимо-]
  •   Під вуаллю (В.Н.)
    Під вуаллю, як пташка у клітці,
    звідусіль привітання, мов град, -
  •   Круг десятый (Ч.Ж.)
    Марія + бита = особа великого значення.
    Белла Донна
  •   жити просто (Г.О.)
    Жити просто. Просто жити:
  •   Лядово (Ю.Б.)
    Душица, и полынь, и ковыли...
    Доковыляла? – славь немедля Бога!
  •   Спогад (В.Н.)
    він – сутулий, у сірім пальті-футлярі,
    йде вклонитись у ноги зорі полярній,
  •   Сліпці (Ч.Ж.)
    мимо Мекки и Рима…
    И. Бродский
  •   Пустодзвін (Н.В.)
    Знаєш, моя хороша – тяжко носити, а страшно не донести:
    Розплескати на дрібнички і на завулки, де кроки гулко,
  •   Не вір мені (Ч.Ж.)
    Не вір, коли кажу: журба
    десь причаїлась за дзиґариком,
  •   не стільки (В.Н.)
    я не стільки кохаю тебе,
    як вважаю своїм
  •   гріховне (Н.В.)
    Господи, не любити Твоїх людей – то страшенний гріх,
    А любити...
  •   Передноворічне (В.Н.)
    «And due to the crisis –
    who knows where Christ is..»
  •   і це не ново (Ч.Ж.)
    через густі римовані кущі
    на волю знову рветься першослово,
  •   Капли (Ч.Ж.)
    слов много
    смысла мало
  •   Цокотухи (В.Н.)
    Оті години з подругами ранні,
    шматочки сну, потоплені в горнятах, -
  •   і це минеться (Ю.Б.)
    неділя в Вінниці – шкребеш потилицю:
    у що це виллється: чи заманеться
  •   Осідлати дракона (В.Н.)
    осідлати дракона – сум’яття нап'ясти
    і пірнути з розгону
  •   Талан (В.Н.)
    що втрачати розвінчаній королеві?
    тільки волю
  •   У темряві (В.Н.)
    на молитовнику - пальці тонкі
    сльози
  •   На смерть Осени (подражание символистам) (Ч.Ж.)
    Ей всё казалось – есть ещё в запасе вечность
    до времени, пока «никак иль хорошо»,
  •   Доллі (Л.)
    Сьогодні тепло. Ти пальто зимове
    зостав у шафі, ніби давній сум,
  •   [Нічого не...] (В.Н.)
    [не бачиш]
  •   Таємниця (В.Н.)
    в очах твоїх сестро
    живе таємниця
  •   на дзвоник у тиші (Г.О.)
    - не хочу –
    Пов’язка на очі до темряви ласа,
  •   Так попастись... (В.Н.)
    Так попастись у павутину сирих під’їздів,
    так попастись – і для історій навік пропасти,
  •   Untitled (В.Н.)
    Я зробила себе з потиличників і падінь,
    перебрехана за роки стількома із мов,
  •   Welcome, драконе! (Г.О.)
    Відпусти із цепу дракона – най летить на всі чотири вітри,
    у свій теплий драконячий вирій – на канари там чи багами.
  •   Портрет-пейзаж-портрет (Г.О.)
    Вже води відійшли від берега, уже
    вона відходить теж по ниточці алеї…
  •   Вода і ковила (Г.О.)
    Той пагорб ковилою переріс –
    Дивись: правічний мурашиний ліс,
  •   Здрастуй, Любове (Г.О.)
    Вутле суденце – кораблик з кори,
    в трюмі – олива і цина...

  • Огляди

    1. Так (В.Н.)
      Зараз би розказати — тільки слова холодні.
      Тільки мовчу і тану, просякаю теплом.
      Може хіба очима, може хіба долонями
      все ж теплішою стану, стану не як було.

      Зараз рости б угору, тільки зерно ще сонне.
      Тільки любові коло розімкнулося в шлях.
      Може хіба що серце, у якому потоне
      Слово, гарячим стане.
      Хай би, Господи, так.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Ти розмову цю не продовжуй. Бо. (Ю.Б.)
      Ти розмову цю не продовжуй. Бо.
      Ось тобі Ду Фу, ось тобі – Лі Бо,
      Кобо Абе, японець який, або
      Праці розумової кит, стовп нефритовий,
      Рот медовий.

      Світло крізь шпарину лягає, подовжує пальці й дим.
      Єзуїтом не втомлює бути старим, нудним?
      Небесам до нашого шикидим
      (як верлібрам до дієслівних рим) –
      Байдуже_однаково_кольорово.

      Почитай чи стань за епоху Тан bla bla.
      Комашня в питві – відмовимось від питва.
      Най зростуть між нами слова_слова –
      Гострі ікла, мов навесні трава
      У кавернах асфальту німих зимових.

      Розпрощалась думала, - чорта з два.
      Янгол сплутав капості та дива.
      Раз - минуле шкіриться з рукава…
      Починай виразно: «халва, халва…»
      Як чудово.

      2017



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    3. * * * (Ю.Б.)
      Ні рік, ні день, а тихий шепіт «ще…»
      Ти пригадав, а вигадав неначе.
      Плеча лелечий вигин, дивний щем.
      Що знали ви – півтисячі кліше?
      А Бог сказав: поезія лише
      Зі спогадів твоїх та передбачень.

      Згадаєш
      …як летів (лежав?) навзнак,
      як пнувся цмин, їжачився будяк,
      а кров трави, мов позначка і знак
      всихала на сорочці та спідниці.

      …чи стебла очерету при ріці -
      тремтливі пальці у шорсткій руці
      цеберко перекинуте й лящі
      лускаті ляскають хвостами по щоці

      …чи любощі на маку й молоці
      в застиглій на стегні солоній цівці

      …чи як на пагорб дерлися кущі
      мов вівці.

      2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 6

    4. Лічилка про війну (Г.О.)
      Як у дитячій лічилці –
      Раз, два…
      два з четвертиною,
      два з половиною,
      два з волосиною,
      волосина обривається,
      три починається…
      і треш-треш,
      стираєш сухою ганчіркою зі шкільної дошки пам′яті те біле слово «війна» -
      посивіле слово,
      а воно знову і знов проступає,
      у двері гупає кулаками,
      «мамо!» - ковтає гірке повітря ротиком немовляти,
      Кляте…
      Увесь світ підвішений на отій волосинці,
      Усі сни коло неї, тонкої, крутяться…
      Руки опускаються,
      чекання новин розтягується і важчає, як в коридорі перед іспитом –
      «Чи пронесе?»
      ….а тим часом бабуся несе
      У руцях порепаних пакетики із насінням –
      Кріп і петрушка, буряк і морква, чорнобривці та матіола…
      «бо земелька не може чекати, - каже до мене, -
      бо пахне уже весною…
      бо засівати ниву треба навіть у час війни…»



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. *** (Г.О.)
      ***
      Знаєш, та лярва вже і у сни приходить до мене…
      Виганяє тебе з них – і хазяйнує, як собі хоче,
      Регоче на кутні, каже мені : - Дивись,
      Варто лише пальчиком отак поманити –
      І сотнями-сотнями-сотнями до мене найкращі йдуть!
      Хлопчики-горобчики, атики-батики-солдатики,
      Самозречено, із очима запаленими –
      Вони гріють мене своїми тілами білими, задубілими,
      Серце мені віддають, і руку, і другу, і ноги із головою,
      За ніч єдину (і це при живій дружині ) – зі мною,
      Бо війна – вона, мать, жіночого роду.

      Я її проганяю, а вона каже: – Збийся, падруга,
      Дай щось приміряти – червоне, чорне, на крайняк хакі...
      Перед дзеркалом крутиться, а тоді, як літавиця, через комин – шусть –
      І у поле голе – празникувати…
      Трохи тіл молодих-солодких і трохи вати –
      Вона не гурманка, усе згодиться сьогодні…

      Цинком присмачує, сльозами чужими кропить, які не водиця…
      Каже, що чим молодший – тим краще смакує…

      – Господи, – прошу Його у сні, – збави нас від лукавого і від лукавої теж…

      …гради чи градинки, як виноградинки…
      Схід сонця, сліди пожеж...
      Так, авжеж,
      воля Твоя, нині отут – а завтра іще (хай далеко ) десь,
      Ще десятину…сотню...хто більше... вибач і не карай…
      …тікати під обстрілом – не в бомбосховище – просто в рай…
      навпрошки…
      … ранкові новини сприймати як відповідь (чи відхилення) на молитву –

      І якось помітити випадкового, що із прапора над школою,
      Де вчиться моя мала,
      Ось вже півроку не знімають чорної стрічки…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. івано_яковичо_жовтень (Г.О.)
      Такий туман – убрід не перейти,
      Півначерком – дерев дереворити,
      Автобус сонно суне до мети,
      Везе народ – замучений, розбитий,

      Мов паралітик. Роздоріжжя снів,
      Хто в них пірне до дна – той дивні перли…
      З вершин донизу – ранок замаснів,
      Пильнуй айфона, заким ще не сперли.

      Ні жар, ні холод не спиня – пливуть
      В автобусі, щоб зносить труд і спрагу,
      І голод ще… Ранкова каламуть,
      Дими торфовищ, черга до продмагу…

      А тиша – буцім світ заліг в барліг,
      Така ранкова тиша безборонна…
      І тільки – гуп! – лупає десь горіх,
      Немов скалу, розхристана ворона.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Листопад. Жiноче (Г.О.)
      Земля вже відродила. Ані руш
      В траві холодні тільця пізніх груш.
      Камінна втома.
      Земля не спить. Її тугий живіт
      Ще точить, ніби сумнів, чорний кріт –
      Повзе додому.

      Ой люлі-лю – притихлі голоси,
      Оця рілля, ця смуга навскоси
      Демаркаційна.
      Земля вже відродила, відроди...
      І ці порожні зимні городи -
      Операційна.

      Рубці від рискаля кривавлять, як
      Останні маки. Прилягла навзнак
      В холодну крипту.
      На чорних грудях зморена рука –
      Мишва і та із тебе утіка,
      Немов з Єгипту.

      Спи, чорноброва-чорноземна, де
      Уже ніщо у лоно не впаде,
      А Бозя д'горі
      Тебе вколише – і відпустить страх,
      І твої дрібні дітки у мішках
      Зітхнуть в коморі.

      Ще гострі зорі. Ще сумні яри.
      Ще голова задерта дороги.
      Ще чорні валки
      Старих ворон – намоклих під дощем...
      І порожнеча. І прогірклий щем.
      І ці рибалки,

      Що день і ніч над водами стоять:
      Порожній ятір зникне, ніби ять
      Із укрмови.
      Замерзла ряска. Твань і каламуть.
      І риби в теплий вирій відпливуть,
      А з ними – Йова.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. такі лапаті (Г.О.)
      Дні закороткі, буцім підстрижена власноруч гривка,
      Ножиці тупі, пасма на кахелі, та й дідько із ними,
      А той перший празник, а за ним другий, а за ним грип,а
      Залишатися страшно у цих кімнатах-заметах такими німими:
      Пан-то-мі-ма – пан чи пропав! – граємо ролі приречені від початку,
      Ну ж бо, ваша репліка! – тридцять шостим кеглем на рисовому сувої…
      …і потайки сподіватися – що Бог все розрулить та поставить свою масну печатку,
      Такі бідолашні і такі по-зи-тив-ні, що аж противно, герої.
      Снігу насипало, чи нападало – результат той самий – і добрий господар собаку,
      Вічна об'їзна за вікном. Фури із водіями – недремними як апостоли чи санітари в палаті,
      І найстарший – з очима сльозавими від безсоння – спитає: – ти досі чекаєш знаків?
      От вони, жінко! Із неба летять – такі солодкі, такі щасливі, такі лапаті…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    9. поза кадром (Г.О.)
      На цій зупинці автобус стоїть найдовше,
      У водія ранковий перекур і кава у пластиковому стаканчику,
      Гірка та розчинна, нібе осіннє згоріле листя.

      Небо щоранку інше, а люди майже ті самі,
      Упізнаю їх у натовпі,
      Вигадую для них імена та приватні історії,
      Вгадую їхні безсоння по ранніх зморшках,
      Читаю по ворушких губах їхні ранкові месиджі,
      Подумки одягаю в костюми середньовічні...

      Осені ж личать найбільше – середньовічні...

      Думаю –
      цей чоловік був би хорошим пекарем,
      І його жорстка борода була би припорошена борошном.
      Тітка з вустами, стиснутими у риску, -
      Не інакше, сестра-черниця,
      Що мерзне на ранок у порожній келії власного тіла.
      Розпашіла кремезна дівка,
      Студентка медучилища,
      Приміряє чіпець перекупки і кричить розкотистим голосом
      На ринковій площі: «Гле-е-е-ечики!!!»
      Хлопець із плеєром – юний збіднілий лицар,
      Золота – тільки у серці та під ногами...

      ...Лише одна жінка щоразу лишається поза кадром,
      Зайва і в цьому світі, і в тому, далекому –
      Молода макоцвітна двірничка із цілим виводком безхатніх собак –
      Вони говорять до неї, а вона – до них.
      Тільки й завжди – до них.

      Витнуті манікюрними ножничками силуети
      У Господній книзі пізньої осені...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Good morning, city (Г.О.)
      Ці традиційні – 7.00 - мої ранки –
      Як задавнені ранки,
      що за ніч затяглися шкоринкою затверділої бурої крові…
      Дзень ! –
      будильник звичним, відпрацьованим рухом здирає
      – бляха ж ти муха ! –
      душу запечену, зречену_чи_приречену,
      заколисану снами раю,
      і нараює:

      «Швидше, люба, алярм, от зірвалася з ліжка – й на третє коло,
      цоки-цоки, конячко замилена, старт & увага – руш!!!»

      (Для родини – сніданок, для себе – не встигла в душ,
      душить, буцім краватка, туге усвідомлення
      втрати часу,
      а більше – себе і тебе у ньому, – такому дивному,
      непевному і слизькому,
      як шовкова хустинка, що знову тікає з плечей…)

      …У автобус заскакуєш білкою божевільною, не піднімаєш очей,
      гепаєшся побіля вікна – на реаліті-шоу «Good morning, city»…

      …Місто, як пушкінський дід, у море кидає сіті,
      і витягає – не рибку, не срібну-не золоту,
      а сонний планктон, що пливе на службу –
      чи просто, чи божу –
      кому як виходить, врешті...

      …Носишся з мрією в серці (з водою в рЕшеті),
      тримаєш її – заповітну – ніби камінчик у роті…

      …Телефон. Скоромовкою в слухавку – «так-так, я уже на роботі».

      …Помічаєш нарешті - цвітуть каштани – у жовтні! –
      а з гілки сусідньої плід злітає…

      …Попарно, як звірі з ковчегу, виходять свідки,
      бредуть алеями, ніби садами раю,
      нікуди не спішать.
      Спокійні у своїй певності – «ол клюзів» на небі, все заброньовано та оплачено.
      Куди спішити?

      … десь повільно – і вільно – ростуть зелені самшити,
      десь на мене чекає камін, ніби пес, і море,
      теж чекає, я знаю, бо щоночі про це говоре
      голосом нетутешнім – грудним, глибоким,
      «я прийду» – обіцяю – ще_ два_ кроки, чи ще_ три_ роки –
      і засмага, як руки на плечі, як ангел ляже…

      … - Ей, альо, ваша зупинка. Виходьте. С пляжа!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. жовта субмарина (Г.О.)
      Мала звичку в дитинстві – приміряти на себе чужі карколомні історії,
      ніби мамині сукні, гарні та безнадійно завеликі,
      припасовувати їх до себе білими нитками уяви –
      а от би я...

      Якось знайома дівчинка розповідала,
      що утекла з уроків на шкільне горище,
      зі стареньким радіо під пахвою,
      і доки затюкана сіра мишва типу мене скніла над підручниками,
      цілувалася там зі старшокласником під звуки yellow submarine.

      Я зачаровано слухала, зазираючи їй до рота,
      і кожне слово вже пахнуло теплим пилом,
      і було на дотик шкарубке та дотульне,
      як долівка під спиною...
      Білі голуби товклися біля малесенького віконця,
      визбируючи крихти печива марія,
      їхні кігтики черкали руку,
      лишаючи червоні сліди на незасмаглій ще шкірі...

      Жовта субмарина зі старшокласником пливла у хмарах,
      зів'ялі пуп'янки поцілунків опадали на землю,
      і горище, так мною ніколи і не побачене,
      та прожите чужими словами,
      вигулькувало пластмасовим поплавцем
      із океану дитячої пам'яті...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. як виноградинка (Г.О.)
      Сон-як-спогад,
      сон_як_маленька ластівка попід стріхою,
      Сон, який можна носити, ніби пасмо у медальйоні –
      про довге літо на винограднику,
      про босі ноги, нагріті білим піском,
      ти збігаєш із кручі,
      що притримує море у порцелянових рамцях (аби не вихлюпнулося),
      бачиш – смарагдова ящірка на сивому камені пильно на тебе дивиться –
      і не боїться.

      Запах солі та йоду,
      мадери, теплого золотого волосся,
      Вітер, що підкидає пасма і обдуває шию,
      тіні темно-зеленого листя,
      схожого на широкі чоловічі долоні,
      що торкаються твоїх колін...

      Мушлі на шворці тихо шушукаються,
      як зграйка школярок,
      і дрібно дзвенять на худих зап'ястках,
      коли кличеш його рукою…
      Курячий бог у западинці поміж засмаглих грудей
      обіцяє зелене щастя -
      прозоре й солодке,
      як виноградинка
      поміж твоїх обвітрених,
      зацілованих губ…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. бабине лiто (Г.О.)
      ...Літо – вжить – пролетіло,
      Ніби хюндай повз безіменну станцію –
      Не зупиняючись -
      Срібна риска тире
      Між закопуванням і збиранням картоплі...

      Так буває щороку –
      Ці гіркі димовища, що ріжуть більше пам'ять, ніж очі,
      Ці задубілі руки, що досі не вірять у існування рукавичок,
      Ці крихти піску, білі крихти манни небесної на дні серпневої валізи...

      ...Долізти до кривавої смуги жовтня таким собі солдатом пораненим,
      Залишеним при відступі,
      Відчувати колінами гострі вогкі горіхи у досі високій траві,
      Наслухати ночами тривожні крики птахів із колись-сонячного сплетіння...

      ...тінню
      Проминулого літа – млосного і жалкого -
      Прийде бабине
      В хусточці ситцевій на волоссі білому:
      Рани твої заговорить,
      У чоло поцілує,
      Байку розкаже
      Про довічно_сіреньку качечку
      У сухих комишах часу...

      ...Ці кілька днів найсолодших, яких ти чекала усе життя...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. боягузка (Г.О.)
      Дивне бажання, іще з дитинства, коли довго їхала потягом із батьками –
      вийти
      на якомусь енному полустанку - забутому і чужому,
      просто вийти,
      піти стежкою у невідомому напрямку,
      стати часткою місцевого краєвиду,
      цяточкою безіменною
      у червоній хустинці
      з горохами,
      проводжати і зустрічати
      локомотиви долонькою,
      відчуваючи на губах ожинову кров шалену,
      вітатися із козою та її бабцею,
      що випасають свої долі над схилами залізниці...
      А тоді вечоріло,
      пасажири витягали варені яйця із канапками,
      незмінний ритуал калатання цукру у склянці
      з алюмінієвою підставкою Укрзалізниці,
      очі злипалися, пахло забутим морем,
      що майоріло попереду,
      а хлопці з обгорілими носами
      мчали на своїх роздовбаних велосипедах
      через луки та левади моїх діточих снів,
      і гукали до мене голосно «боягузка»...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. пір'ячко невагоме (Г.О.)
      Заховатись у цьому місті, як у плетеній рукавичці,
      Де каміння дихає тепло, де у квітів – дівоча пам'ять,
      Простирадла вогкі та білі, дивна мова чужа, гортанна,
      Голубі голуби збирають хліб любові – увесь, до крихти...
      Чорні кірхи стримлять у небо, ще півкроку – прохромлять хмари,
      Колір шкіри жінок тутешніх – мокачіно і крапля рому,
      Ні за домом не сумувати, ні листів не писати – пощо?
      Тільки вітер, і тільки площа, і рибини ручні під мостом...
      Умоститись у цьому місті, як на бабциному фотелі,
      Там, де ангел тримає стелю, відганяє лихих горгулій,
      У гербарій збирати листя, набивати чергові ґулі,
      І півпошепки «гулі-гулі», і півподихом «моє серце»...
      Дочекатись зими вогкої, з моря запах солодкий твані,
      і герані приспались снігом, і у віршах – як грудки - коми,
      Заховатись у цій любові_бомбосховищі_як_востаннє,
      Мокра чайка на чорний камінь кине пір'ячко невагоме...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. буцім яблуко перше (Г.О.)
      Не пам'ятаючи снів і доріг, знов народитися на світанку,
      табула раса чи траса ранку легка, повітряна, невагома,
      промінь допитливим писком собачим відсуне руду фіранку,
      наслухати – ти поряд.
      І де б ми з тобою не спали – ми скрізь удома.

      Випірнути із ліжка, як з хвилі солоної – легко_важно, з усміхненими вустами,
      ти ще спиш. Хай тобі солодко сняться кити_дельфіни_летючі риби,
      капці намацати. Кухню наповнити запахом кави, а потім – нами...

      …тінь виноградова ангелом голову хилить на дах садиби,
      на заґумінках зводить родинні кургани шпарівний галицький кріт,
      вийти з синьою мискою – полуниця на грядці за ніч дозріла,
      у нічнушці із ситцю ступити у росяний сад як у божий світ...
      …Я - то прапор Японії.
      Пляма від соку червона.
      Сорочка біла.

      Жовте сонце_що_сходить,
      надвечір сповзе за старий сарай,
      Бо життя – то чергова нагода – repeat – журавлі_синиці…
      …Миловидний-приватний-привітний-притомний рай,
      де несу (бо несу) в синій мисці тобі полуниці,
      буцім яблуко перше…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 6

    17. понад (Ч.Ж.)
      понад хмарами
      поза чварами
      молоко віддай ченцю
      і під райдужними стожарами
      ти танцюй, Тев’є,
      танцюй

      22.07.2012



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. екватор лiта (Г.О.)
      Літо витягує душу через соломинку,
      Мучить надранок, на груди лягає перевертнем,
      До безсонного простирадла припечатує,
      Мариться – що ти тут,
      Море мариться,
      Голос його,
      Колір його,
      Смак, ніби кров, солоний,
      На спраглому язику.

      Спека – як спеції мексиканські
      Випікає тавро на піднебінні свідомості,
      Лякає осінню, ніби старістю
      Чи самотнім ранком...
      А ти вже чуєш їхній прихід,
      Як колись у дитинстві приїзд родичів,
      Кроки їхні, слова їхні,
      Та все не наважуєшся розтулити очей:
      «А що я їм всім скажу?».

      Яблука-падалки сплять у глибокій мисці на кухні,
      Не втрималися на гілці,
      Безголові,
      Упали,
      Майже умерли,
      Чекають на свою кремацію у пирозі з корицею.

      Скоритися,
      Не пручатися,
      Упасти на воду,
      Забувши, що плавати умію, –
      То най несе,
      Як лініями метрополітену,
      Як лініями на твоїх долонях –
      Котра з них моя?

      Зрізаний сонях у банці похнюпив голову,
      Жовтий пилок сипле і сипле на стіл,
      Насіння не дочекалися.

      Цього року все так швидко минає...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. над прiрвою у життi... (Г.О.)
      Так буває. Такий собі час – ікс чи ігрек, може, інші літери алфабету,
      Який перебути треба – як чуму, лютий місяць чи довгі, як лютий, місячні,
      Заховатися в мушлі тіла, не питати – «де я і з ким я?», і «з ким ти урешті й де ти?»,
      На мотузочці місячній, як білизна попрана, висячи...

      Сонні оси на кухні, як сотні питань, лізуть у мидницю із варенням. (Варення з вишні).
      Патока слів і мовчань... це густе і тривожне липневе марево...
      Так буває. Коли нікого на світі. Коли мовчить серед ночі на всі смс Всевишній.
      Коли будемо їсти узимку все те, що улітку в чотири руки зваримо,

      Сни ще свіжі, як фарба олійна на правій руці. Спогади ще квикливі.
      Дні тягучі, неначе чекання – а коли ж то нарешті жити???
      ... «я люблю тебе» - хвилею вседаючою при місячному припливі...
      « я ловлю тебе» - сивим відлунням над прірвою у житті, як в житі.






      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Богові сняться флокси. (Г.О.)
      За_в_мерти
      в полуді цього спекотного полудня
      Запечатаною в асфальт мурашкою,
      Голову безголову підвести на розпечене золоте коло ,
      Що колесує байдуже –
      рік за роком і вік за віком…

      Чоловіки убивають – вперто і методично,
      Жінки звично
      готують обід, відганяючи мух історії.
      Діти плачуть, як їх не беруть на руки,
      І регочуть, коли підкидають в небо.

      Мурашині стежки наших трас і шосе
      Непевні, як висохлі русла річок,
      Клинопис наших новин –
      То ніщота
      Порівняно із птахами на білих шумерських таблицях…

      Всі ці
      Лиця,
      Слова,
      Війни,
      Любові,
      Смерті –
      То трава безіменна
      біля сходжених ніг
      скіфської баби.

      Сива кульбаба часу
      Сіє сама себе у засохлу землю,
      Повторює вік на віком,
      А Божі повіки
      опущені.
      Час золотої фієсти.
      Гаджети вимкнуті.
      Богові сняться флокси.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Марсіанські хроніки (Н.В.)
      Ходити по чужій-чужій землі,
      як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
      Ваш бог мене не знав, того не пожалів,
      а вже за ним не пожаліли люди.

      О спалена земля надламаних верхів,
      надламаних вершин
      і бідного розмаю.
      Коли тебе не внесено в архів –
      тебе немає.

      Ходи собі один у вічній колотні,
      вірші собі верши у вічній канителі.
      Ваш бог мене не знав, того не завершив.

      І дивиться земля мені з-під ніг.
      Чужа Земля. Пустеля над пустелі.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Білінгвістична частушка (Ч.Ж.)
      Скільки пасток у Сварога –
      меряно-немеряно!
      І горить, горить дорога
      из благих намерений.



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Луиза, Магда… сколько вам осталось? (Из Лины Костенко) (Ч.Ж.)
      Луиза, Магда… сколько вам осталось?
      Огромный мир, холодные ветра.
      Как надоело крупповскою сталью
      захлёбываться нашим тракторам!

      Ну, как там вальсы – всё гремят над Веной?
      Как доктор Фауст – борется со злом?
      А наши парни, тихи и нетленны,
      живут спокойно в рамке за стеклом.

      Я не скажу тебе и слова злого.
      И твой, наверно, не пришёл с войны.
      За что он бился, Магда, ради Бога?!
      Он не кричит «Хайль Гитлер!» со стены?



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Лолiта (Г.О.)
      - Ееее, мені би легеньке чтиво якесь... на літо…
      - Ну то візьміть «Лоліту!»
      - Тобто?....
      (пауза суто за Фрейдом, зам'явся увесь, бідака, витирає хустинку об мокру лисину).
      - Он, на третій поличці праворуч! Беріть її!!!
      (ухопив, ніби вкрав, пальці дрижали під пильним рентгеном бібліотекарки – жіночки десь за сорок: «І цей туди ж….».
      Тидиш!
      Літнє сонце без промаху б'є у тім'я, море ласкавить тіло, вірніше – тіла – всіхні, без упереджень за статтю та віком, із чорних вікон, ніби із пащ драконових, дише спека... яка далека любов у білих панчішках, зі жменею ластовиння, із ластівками у груденятах - таких дитячих, таких допитливих...
      ...книгу ховає під коцик, як йде купатися...від поглядів геть нескромних...виходить із моря мокрий, голосно пирхає, довго відхекується, потім лягає на бік. Дивний_огрядний_наївний_під шістдесят_чоловік. Вона – себто, книга, «Лоліта» тобто, лежить під ним, він відчуває ребром її гостре тіло, простелене, ніби п»янка солома...а десь удома собака-дружина-діти-оті, що квіти-наші, і життя того лишилося – ніби вина у чаші, лише на денці...дзенькає ровер торговки: «Самая сладкає кукуруза!»... качан бубнявіє і росте...от-от устане... чайки у білих панчішках плетуть канкани... на лежаку поряд регоче Лоліта, цмудлячи крізь соломинку солодке мохіто-літо: «Няяяяв!»



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Мені що до того (Вєніамін Блаженний) (Ч.Ж.)
      Мені що до того – живий ачи мертвий
      Зі мною співає у дружнім дуеті,
      Я вже порозкладував ноти-шедеври,
      А Моцарт знай грає в саду на кларнеті.

      Чи грає в саду він, чи грає у пеклі,
      Чи грає у раї – мені що до того,
      Коли, наче пух тополиний липневий,
      В зеніт лине тіло моє невагоме.

      Коли я стаю розколиханим пухом,
      Прошитим голками пекучого світла,
      І слухаю, слухаю трепетним вухом
      Мелодію цю неминущого літа.

      І Моцарта слухають навіть пташини,
      Посвистують боязко з далечі гості
      І раптом змовкають у літеплі плиннім
      Від сполоху і найсолодшої млості.



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Crazy-колыбельная (Ч.Ж.)
      под землёю ласковой
      мертвячки,
      их едят неспешные
      червячки,
      им, поверь мне, маленький,
      всё равно,
      тело чьё обгладывать,
      ведь оно
      не взмахнёт испуганно
      ветром рук,
      только дождик мается:
      стук-да-стук…

      кем были покойнички,
      червякам
      абсолютно в общем-то
      пополам,
      вор, злодей, монах ли ты,
      полусвят,
      каждый тут становится
      брату брат,
      шлюха или скромница,
      неспроста
      под землёю доброю,
      как сестра.

      прошепчи им сладкое:
      баю-бай,
      а потом по лесенке
      убегай,
      шарик всё вращается
      голубой,
      спи, малыш, не вздрагивай,

      Бог с тобой.

      2012



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. маха оголена. золотi лови. (Г.О.)
      ...Як заходила в річку – груди світилися молоком,
      Пипки, як писочки, пнулися вгору, до Місяця,
      А він – соромітник! – у шпарочку хмар підглядав
      За стегнами, що гойдалися і відливали матово,
      За махою оголеною, що вийшла на лови…

      - Гой-я, гой-я, - руками відганяла рибок вертливих від лона розпаленого,
      Живою водою гоїла жагу свою жіночу, жалку, жалючу…

      Гойя дивився з неба примруженими очима,
      Скельця його окулярів пускали зайчиків-бісиків,
      Що стрибали на воду й ловили її за коліна….

      В'юнке чорне волосся ручними вужами розповзлося по плечах,
      Утекло з серпентарію зачіски на волю вільну,
      Уляглося на груди високі, як на підводні скелі…

      Постеля ріки кликала прохолодою – ляж на мене!
      То й лягла.
      Попливла, загортаючи простирадло хвиль під ноги розпусні…
      Так манила у вершу свого лона розпаленого
      Золотого в'юна, Королевича зачарованого,
      що жив попід чорним каменем, аж на самому дні…

      Гостра стріла його тіла, випущена невидимою тятивою,
      Мчала вгору, назустріч білому тілу вершниці,
      Що осідлала ріку пристрасті,
      Що ловила у вершу лона
      Прудкого в'юна
      Нескінченної травневої ночі…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. тополинi ворожiння (Г.О.)
      Щороку, коли надходить пора тополиного пуху,
      Навала білого_та_пухнастого,
      і місто стоїть по котики в буцім_котоні,
      згадую
      дівчинку у червоному платтячку із горохами,
      з поглядом недитячим,
      із серцем легковірним та вірним до впертості,
      з губою, прикушеною від зосередження, – себе тоді.

      Хтось (хто?) – пожартував невдало,
      Мовляв, що ж стоїш, рота роззявила? Нумо до праці!
      Пух із тополі щастя-любов приносить!

      А назбирати його треба багато-багато-багато,
      цілу велику торбу, цілу хату,
      потайки назбирати, щоби чужі не знали,
      і наладнати в напірник,
      і подушку зрихтувати,
      і милому-золотому –
      потім, колись, віддати...

      ....а як покладе він голову на подушку із тополиного пуху,
      То любитиме вірно тебе-шмаркачку, любитиме до останнього духу,
      Синє небо тобі прихилить, ціле небо, із зорями, не багато й не мало!
      ...а пух падав і падав.
      А я_в_ горохах збирала й збирала....
      І стояла ще довго
      між того пуху вселенського,
      як крапелька крові
      на білому простирадлі...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской) (Ч.Ж.)
      у крылатого льва моего голубая грива
      есть ворота из меди выходы перекрыты
      волосами смущённые плечи на миг накрыла
      и пустила его на ветер – пускай ловил бы

      я легка как пушинка ветер вчера признался
      я задумала бегство меня убеждает ангел
      золоченые крылья глазища открыты настежь
      розой рта он касается пьяного тела нагло

      у крылатого льва грива оттенка печали
      серебро ворот окаянных сияет дивно
      снова черти небесное варево раскачали
      есть дороги дороги только пути не видно

      заходите ко мне в глазницы мои немые
      тонконогая тишь слепая стоит на страже
      я настолько привыкла что нету меня отныне
      что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже

      в горле косточка персика дерево выше больше
      чешуёй обрастает похоже теперь на змея
      улыбается лев дитя не познало боли
      я иду по воде
      ведь плавать я не умею

      ангел тычется в бок ласкаясь как пес голодный
      втихаря лижет сердце чтобы оно не тлело
      я крылатого льва своего убью сегодня

      подопру врата золотые бескрылым телом



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. вiха-вiхола (Г.О.)
      З думки на думку – аня_коза_дереза – стриб-скік,
      Години-хвилини-роки – як колись не подав руки… –
      все, проїхали!
      ....бо лежала горілиць, і щастя текло, як мирро,
      з-під золотих повік,
      і коси, як оси, злітали, і жалила в губи шалена медвяна віхола,

      ця віха, що вже настала, ти знаєш, – такий собі енний етап,
      що – будь ласочка - не «по етапу»,
      а травинкою лоскітливою гуляти по спині,
      і щоби нарешті все просто, «ні» – це «ні», а «так» – відповідно, залізно! – «так»,
      як дерева зелені, кульбаби пухнасті , а небо синє,

      щоби втома полуденна зняла полуду з очей – горіхових_аж_волоських,
      і слів залишилось мало, та всі – такі важливі & золоті,
      щоб розбудив нас надранок вимогливий і квикливий,
      ніби малюк, лоскіт
      ніжних метеликів сонячних у животі...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. нічна злива (Г.О.)
      Уночі була злива.
      То небо кохалося із землею – навіжено, пажерливо, довго,
      ніби востаннє в житті.
      Дві стихії стриножені, що сплелися тілами дужими,
      два вужі, що прагнуть розірвати обмежувальні оболонки тіл
      і навіки з'єднатися, злитися, перетекти, не бути…

      ....Гортаннне гудіння грому,
      що наранок виривалося із розпаленої чоловічої плоті,
      первісний крик породіллі,
      що стихав під шелестіння його останніх крапель...

      ...а за мить
      між розведених ніг – крейдяних гір за пасовиськом –
      Сонце вигулькнуло –
      Золотокосий, як сон, королевич...
      - Аґу-у-у….



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    32. лiтнiй сон (Г.О.)
      ...плями сонця – немов ластовиння на спориші,
      ластівки розрізають небо кравецькими ножицями,
      денний сон твій – тягучий і липовий мед із пасіки,
      бджоли густо гудуть, скоро злива злетить,
      а за мить
      упаде на село мокрим, як хлющ, рядном;
      але зараз ще сливи на таці , як поросята молочні,
      лежать, притулившись до дині, своєї мами,
      огірочки допитливі гріють на сонці зелені писки,
      в лопухах шарудить страхопуд – молодий їжак.

      чуєш, у світі твоєму тихішає, струна натягується,
      кіт приносить знадвору запахи вітру на шубі смугастій,
      біля тебе_малого лягає, лапкою зачіпає: "вставай!"

      не спіши,
      зупинися напівдорозі поміж світами,
      наслухай через сон смачні, затишні звуки кухні,
      де чаклує бабуся Ганна над галушками,
      де жертовно кидає притомлені сонцем груші
      у казан – і узвар,
      і узори рушник обнімуть...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. бузок (Г.О.)
      Лише не відводь очей, подивися на цей бузок
      напередодні літа –
      ще тиждень тому буяв вітальними вітами,
      паморочив і вабив – йди-но до мене, ладо!
      Ішли.
      Багато.
      Пальчики йому поламали заквітчані
      у пошуках щасливих пелюсточок –
      найсмачніших.
      Корону збили, сукенку бузкову задерли –
      колінами світить, як дівка на об'їзній.

      Бо і є дівка, попри те, що «бузок» –
      скороспілка на випускному,
      найрозкутіша в класі, із очима вологими і жадливими,
      притиснеш таку в куточку, по-хазяйськи залізеш у пазуху – дай!
      А їй і не шкода…

      Не відводь очей, подивися на неї, впізнай
      цю жінку
      ще юну, та вже відцвілу,
      з іржавими кетягами столоченого цвіту,
      свою однокласницю , що померла дванадцять років тому,
      свій обдертий бузок на старому подвір'ї сільської школи.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. четвер (Г.О.)
      "Я помру в Парижі в четвер увечері".
      Сесар Вальєхо

      "Четвер - рибний день" - одна з непорушних тез мого дурного світогляду,
      щось на зразок "миру мир" або "два на два - чотири";
      так нічого і не змінилося, все як тоді, у дитинстві, в піонерському таборі,
      хіба що більше обов"язків, досвіду та зморщок у твоєму заплічнику,
      Сесар Вальєхо так і залишився єдиним рядочком у дівочій пам"яті,
      де він помер і коли, від чого й навіщо - грім його знає,
      та яка тобі, врешті, тепер різниця?

      ...Заблукати в завулках супермаркету "Сільпо" втомленою вівцею з пластмасовим кошиком
      і зупинитися-як знайтися біля великого акваріума в рибному відділі,
      "двадцятивідсоткові знижки на всю живу рибу, налітайте!"

      ...чужий малюк стоїть, притулившись носом до скла,
      а на нього з тамтого боку дивляться в-о-н-и -
      коропи, товстолоби, щуки і раки у мутній_аж_мертвій воді...

      тоді
      продавчиня, як мойра досвідчена, закидає сак -
      сяк-так робить вирібку "хто наступний?" - така уперта!
      і дебела бабера, матінка малюка,
      кривить носа - "ця щука якась така_не_така,
      дайте оту, в якої луска не здерта"...

      лови тривають - і не врятується жодна! - ні перша, ні та остання,
      бо приречені, бо нечистий четвер уже на своїй межі -
      дивляться скаламучено на гострі_як_постріл брудні катівські ножі
      у риб"ячій крові, що пахне наглою смертю і трохи солодко - тванню...

      Сесаре Вальєхо, непрочитаний мною окрім одного дурного рядка,
      ти мовчиш з того світу, далекий, чужий, як німотна риба,
      ти ж бо вже знаєш - що не здригнеться її - продавчині та мойри - міцна жіноча рука,
      що кожного з нас прийме в обійми своя четвергова ріка,
      в Парижі ачи в Сільпо, в Тернополі чи на Карибах,

      і Хтось - хто стоїть за склом -
      з кошиком, гаманцем і списоком продуктів на вечір,
      вибере - спеціально_знічев"я_випадком_чи так, до речі -
      тебе -
      і пальцем покаже -
      "Оцю, будь ласка"....



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. злива (Г.О.)
      Трах-тарах! –
      Тидиш! –
      і травнева злива!
      – Щасти, щаслива...
      Грім у литаври лупить щосили – бух!
      Грім забиває дух...
      Запах озону паморочить, волоче-мороче –
      Хоче!
      Ця весна
      вабить феромонами,
      бавиться, ніби цяцьками, гормонами,
      і біжить дівчинка –
      у халатику коротенькому –
      (серце тенькає!) –
      У обійми
      (травневої зливи?) –
      Нє, коханця шальоного, молодого...

      – На Бога,
      куди ти летиш, небого? –
      Люди з-під козирка зупинки, як з-під грибочка казкового, що росте не по днях...

      – Ах!
      ВІН мене кличе!!!

      ....Злива стискає губки, у зливи криве обличчя.
      У зливи пам'ять коротка, реакція хвороблива.
      Мабуть, ревнує.
      Знаєш, ця злива – така злива!
      Злива регоче. У зливи істерика. Злива – жінка.
      Зливає сльози свої нам на голови горопашні.
      У зливи типова логіка й поведінка,
      Як на блондинку. Зливу дратують любовні шашні
      Ті, що не з нею... Тому - ані руш! Ти ж вар'ятка! Дурка!

      – Та наплювати. Ну змокну, подумаєш! Ну й буду, як мокра курка!
      Що із того? Він мене любить суху і мокру, із пекла, дощу та раю,
      Він для мене – я точно знаю! – рушник наготові тримає,
      А це, погодься, риса в житті важлива...

      ...Теплі калюжі лоскочуть ноги засмаглі.
      По спині періщить злива.
      А дівча – як лоша! Як лошиця замилена,
      Мчить навздогін,
      Подолавши бар'єри цього іподрому – останню зону...
      ...І халатик до тіла приклеєний,
      і у вухах – чи грім, чи дзвін,
      І у венах – первісний поклик
      любові,
      немов озону.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. было дальше (Ч.Ж.)
      девять..восемь..семь..шесть..
      снова эта сезонная пошесть,
      наваждение,
      и не отклеишь его никак,
      прицепилось, словно к лозе виноград,
      и точит.

      пять..четыре..три..два
      не молчи, милая, подпевай:
      Aujourd’hui quand tu danses
      Dis, à quoi tu penses?
      *
      снова май.

      один..ноль..
      ты еще здесь? позволь
      рассказать, как всё было дальше.
      знаешь, между нами не было фальши,
      только боль.

      ..три..четыре..пять..
      ты жива опять.
      здравствуй




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Стикс льётся в море Черное, глухое (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
      Стикс льётся в море Черное, глухое,
      Где по ночам рыдает Полифем,
      Где солнце, исчезающе-больное,
      Из ложных образовано морфем.
      Привыкли рыбы там к зеленым бликам,
      Привыкли чайки к зелени волны,
      Там паруса забыли, что велики,
      С тех пор, как штиль коснулся глубины…
      Но день придёт, и брызнет гром скаженный,
      И ветер будет, ветер под и над…
      И в нём утратят сó страху Сирены
      Высокозвучье сладких серенад…
      И лишь весло, забытое Хароном,
      За двести миль до параллели икс –
      Напомнит нам коловоротным стоном,
      Что тут впадал когда-то в море Стикс.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. казочка про хепі-енд (Г.О.)


      – Пі-пі-пі, –
      мишка така норушка, що най їй грець!
      столиком, як алейкою, швендяє-походжає,
      хвостиком круть-верть, тут тобі дівко і смерть!
      (лякає, звісно!)

      а яєчко – писанка навіть! –
      лежить собі лежнем, таке рум'яне,
      красується-милується на всю Україну-неньку
      у сенсі – офігенно гарненьке! –
      раптом –
      ТИДИШ! –
      сповільнений кадр – смертельне піке хвостом...
      глядачі налякані заплющують очі,
      давляться попкорном,
      знечулено падають на долівку...
      зачепила таки, холєра ясна!
      ет, шкода дівку!

      яйце падає...
      секунд десять...
      оператор-бідака стирає піт...

      яйце – падає!
      сила тяжіння уже зловтішається: – Зара буде деліт! –
      (хана, значиться, капці, кранти, каюк) –
      але! –
      алє-оп! –
      супер-пупер-акробатичний трюк! –

      яйце-райце тріскає на льоту,
      дзьобом товче шкаралупу,
      і набира висоту,
      і лебедем білим летить на Канарські землі)))



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. кіно на дві серії (Г.О.)
      "Він повернувся" –
      на цьому кадрі стихає музика, тло темніє,
      світло прожектора вихоплює – «хап!» – тіло у натовпі,
      веде його,
      ніби по місячній доріжці,
      по цій осінній_аж_нереальній алеї –
      до неї;

      вона
      плете із кленового листя віночки – пливуть за водою,
      мовчить недоречно (неґречно), вчиться бути нарешті собою,
      сни пригадує – як у них_золотих – півжиття блукала,
      ткала і розпускала,
      ткала і розпускала,
      тка
      ла,
      ех, чернетка життя покреслена...
      літер причинна кар-діо-гра-ма....

      вона –
      біжить, як ріка, до нього,
      а донька – навперейми –
      за поли ловить зі сну – "мама...",

      маківка голосить,
      горить
      у її нічному волоссі,
      а вона говорить до нього,
      до себе говорить
      досі:
      «Досить».

      Режисер-оператор, художник і каскадери відводять очі, курять, тягнуть резину…
      Вже пополуднє,
      Алея довга, як невідомо що,
      Він пройшов лише половину,
      Глядачі позіхають,
      тиша, як миша, летить безголово у шпарку –
      Шусть! –
      шпарко.

      Світло згасає, зачиняються двері –
      І –
      Химерний твій світ, Господи, із усіма ділами…
      "Він повернувся" – вуаля, кінець першої серії…
      А другу – «Вона упізнала» – дивіться опісля реклами.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. О симптомах (Ч.Ж.)
      Кто гений, тот и псих – сомнений быть не может.
      Но по ночам меня догадка гложет:
      У Ницше и меня симптомы схожи,
      А это значит, что я гений тоже!



      Коментарі (81)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. гробки (Г.О.)
      Старенький цвинт;рик за селом – буцімто кошичок Великодній,
      Попорані гробки – як пасочки –
      у кожної ґаздині инші, нема двох їднакових.
      Жовтим пісочком хрестики нарисовані,
      Білим вапном Матки Боски й анг;ли побілені.

      Квіти:
      ті, що були живі – горді колись нарциси – лежма лежать,
      притулившись зов'ялими тільцями до землі;

      ті, що мертві, кислотних китайських барв –
      пишними квочками повсідалися на могилах:
      Вічная пам'ять.

      Другий день сьвєт,
      Старенький цвинт;рик за селом буцім кептаричок празниковий,
      Діти приїхали та онуки – звідати.

      Ксьондз із дяком почали із тамтого кута –
      Заким до наших дійде –
      Вже й пополуднє.

      Балачка тече, ніби цівочка молока –
      За малих, за старих,
      Всього гроші, мруть, ніби мухи,
      За політику, за Італію,
      Шлєк би їх наглий трафив...


      «Христос воскрес із мертвих,
      Смертю смерть подолав,
      І тим, що в гробах,
      Життя дарував» –

      Отець Роман не шкодує води –
      Обливний понеділок! –
      Щедро поливає і гробки, й дорогу родину...

      Вічная пам'ять вам,
      Текле й Параско,
      Ганно з кута,
      Кривий Тимофіє,
      Даньку Долішній,
      Миронку Москаль,
      Бабо Ликеро,
      Андрійку,
      Що вмер у сімнадцять,
      Дідо його Янку –
      Вічная пам'ять...

      ...розмоклий шматочок пасочки з гробу несе у натруджених лапках безлика бджола,
      ...грудку свяченого яєчка тягне на спині мураха безіменна,
      ...джміль обціловує мертві нарциси на бабці Ксені...
      Вічная пам'ять їм,
      Не пам'ятаю їх ув обличчя, не вирізнила б поміж іншими,
      та вічні вони,
      Мов і саме життя – вічне й безпам'ятне,
      Тепле і невагоме,
      як золотий пилок свяченої шутки.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Мерещилось Булгакову и Кафке (Из Р. Скибы) (Ч.Ж.)
      Мерещилось Булгакову и Кафке,
      И снится в надземнóй несуете
      Всем тем, кто спит на задубевшей лавке,
      Покрашенной зимою под метель.
      Когда сычи кричат в уснувшем парке,
      Когда фонтан, молчавший сотню лет,
      В глухой темнице спрятавшись, украдкой
      Клокочет, нарушая свой обет,–
      На площади выходят танцовщицы,
      Из-за деревьев, потаённых рам...
      Юны и безодёжны, белолицы,
      Ложатся под колёса шоферам...



      Коментарі (58)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. О языковом барьере (Ч.Ж.)
      Набухли почки, стонет ливер,
      по всем приметам скоро май
      – I love you!
      – Шо?
      – Mon chér, mein Lieber…
      – Моя твоя не панимай.



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. весно-красна, прийди, ріднесенька (Г.О.)
      Що не кажи, моя коліжаночко кароока,
      Та весна-красна – така гормональна морока!
      Всі першоцвіти, як і перші любові –
      вони в’януть нестерпно швидко,
      А ти ще не віриш,
      і носиш Samsung у кишені (щоб не проґавити!),
      і виглядаєш у шибку,

      і сОрок сорОк ( десять ґав рахуєш) –
      от пролетять! –
      і він неодмінно подзвонить!

      І скаже – « що не можу жити більше без тебе»,
      І – що прихилить до ніг твоїх зоряне_аж_діамантове! небо,
      І що довго-щасливо, аж поки Бог, час і простір на ґвалт не розлучать,
      І що коліжанки за кавою потім – «От пощастило кобіті! Така везуча!
      Такого принця відмацала! І коня – білого! В сиві ябка!».

      «весно-красна, прийди, ріднесенька... –
      речитативом
      читай по губах
      ах
      і
      трикрапка
      на завершення монологу
      в асьці.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Живу. Стараюсь ненавидеть деньги (Из Игоря Павлюка) (Ч.Ж.)
      Живу. Стараюсь ненавидеть деньги,
      Познавши счастье радуги и гроз.
      И женщины мои, роняя серьги,
      Тугие косы кутают в мороз.

      Я заблудился в зорях и ресницах,
      Пропах мой хлеб собором и вином.
      И в глубине меня скрипит криница,
      Мой правнук от неё идёт с Днепром.

      Тоска густеет. Бабочка вздыхает.
      И в тишине из носа льётся кровь.
      И кто-то туго, как в меду, вращает
      Мои секунды в густоте стихов…



      Коментарі (83)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. операцiйна (Г.О.)
      – Не хвилюйтеся, все буде добре. З Богом, –
      Санітарка у білому хвацько котить поперед себе залізну штукенцію,
      На якій лежить пацієнт N
      (я_ти_він_вона_вони_тощо),
      Ногою штовхає двері операційної,
      Світло лине за вінця, виходить із берегів,
      Десять_дев'ять_вісім_дихайте глибше_сім,
      Над хворим схиляються стеля, хірург, ангел, анестезіолог:
      Скальпель! Ножиці! Зонд! Затискач! Еластичний жом!
      Ранорозширювач!!!
      Я сказав – ранорозширювавч!
      Ширше!
      Ми втрачаєм його!


      Пацієнт N спить, як мертвий, і нічого не бачить.
      Але їм згори видно усе, як у шибці чистій...
      Швендяє кров по судинах_артеріях_венах – кожна своїм шляхом,
      Серце стискається, і розстискається, і стискається знову врешті,
      Ватні тампони, як маки, падають на долівку стерильну,
      Рештки хвороби разом із болем летять, ніби гулі білі,
      У небо розчахнуте,
      а пацієнтові N ще жити і жити, слава хірургу і Богу,
      і набивати нові ґулі,
      бо життя таке довге-цікаве, коли здоровий,
      бо за рік не згадаєш, що вихід з наркозу – похмільна мука,
      бо, перебувши важке міжсезоння стаціонару,
      викреслиш все із пам'яті хворої,
      із тіла нового, здорового:
      жити і жити,
      delete!

      ... а якогось понеділкового ранку ангел отой присниться,
      Що в компанії_із мучив стражденне тіло...
      І розкаже,
      Що життя твоє розпрекрасне на цій офігенній планеті,
      Дорогий пацієнте N,
      То планова операція на безсмертну твою душу,
      Болісна і потрібна,
      Аби міг ти надалі жити
      Жити
      І
      Жити
      У цій найкращій Галактиці номер 517,
      Яку бачив колись в планетарії на «Олімпійській»....



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. петеушники (Г.О.)
      Обнімаю
      вас,
      діти первинних інстинктів, закохані петеушники,
      без жодних шекспірівських заморочок,
      без білих та гамівних сорочок
      етики & естетики, досвіду,
      що завжди тотожний скорботі.
      Діти спальних районів і регіонів,
      діти-гвинтики у великій Божій роботі,
      щось на зразок БАМу –
      аби працювали – та горя-біди не знали –
      весело і натхненно,
      аля-улю!

      Люблю
      вас,
      чиїсь діти налякані,
      під вікнами ПТУ номер два –
      стоїте купками,
      як горобці нашорошені.
      Смієтеся голосно, ніби даєте ляпаси,
      одягаєтесь в захисний одяг –
      завжди чорний
      не залежить,
      хлопець чи дівчина, –
      воронячо-чорний,
      кар!

      Боюся
      вас,
      ченці і черниці урбанізовані,
      бо вірите тільки в себе,
      солдати й солдатки на плацу дорослого життя:
      вигребти, вижити, вирвати з м'ясом
      шматочок сиру під сонцем,
      гам,
      діти…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. монтаж (Г.О.)
      «Зроби-но монтаж, Біллі!» -
      Прошу у Бога,
      Наслухаю весну разом із безхатьком-псом,
      Що дивом урятувався від генозиду імені євро-12,
      Вуха тулимо до землі,
      Йде чи не йде, красна?
      «Зроби-но монтаж, милий!» -
      Прошу у тебе,
      Щоби впасти у сон, а прокинутися на станції «Сон_це»,
      З метеликами жовтими і безголово-щасливими,
      Щоби город вже посаджений,
      І вікна помиті,
      І на душі так святково-чисто,
      Як у пасхальний ранок.
      ...оминувши час перших очей мати-й-мачухи поміж кочугур сміття під вікнами,
      Коли вони дивляться на мене розпачливо з газону під вікном –
      Пакети, презервативи, обгортки з-під чіпсів, собаче лайно –
      А за місяць трава гінко вижене вгору –
      І закриє всю правду життєву,
      як перед тим – сніг...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. заоконное (Ч.Ж.)
      неотвратима словно тать
      пришла суббота
      в окошко скалилась Луна
      вполоборота

      и в черном вымокшем плаще
      по влажным крышам
      ходил Охотник но никто
      его не слышал

      а кто-то пел а кто-то ел
      рассвета плесень
      и ветер выл, уныл & зол,
      и мракобесен.



      Коментарі (74)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. флейтистка (Г.О.)
      Якось так історично склалося,
      що у тих загумінках, звідки я родом, що в тій родині, звідки я кров'ю,
      не було ні потреб, ні можливостей зупинитись – і слухати музику.
      Тому ніколи й не бачила, як грають на флейті.
      Подивилась колись в гуглі, так, для загального розвитку, як вона виглядає
      (дудка як дудка, справді, нічого такого екстра) –
      та і забула.
      А коли вчора, у Києві, подруга запросила в органний зал –
      «Це ж Бах, Анько, клавесин–орган-флейта, поревемо від душі» – зраділа, щиро кажучи.
      Ще б пак! – цілком цивільний спосіб виплакатися, себто, катарсис –
      Гріх таке пропускати...

      Бачила
      спину жінки за клавесином
      Втомлену і сутулу.
      Їх подавали в наборі, дуетом, удвох,
      Жінка & клавесин:
      Оксамитова сукня зі срібним шитвом вельми личила інкрустації інструмента.

      Бачила,
      як ангели сідали на старечі руки цієї жінки,
      Смішно морщили небесні носи, принюхуючись –
      пучки довгих, заморених пальців гостро смерділи «Асом»:
      вчора вона довго відбілювала вельон своєї любові, втраченої піввіку тому.

      Чула,
      як орган гудів ізсередини,
      Горні, горішні звуки схлипували разом із моєю Оленкою,
      А я почувалася, мов на човнику вутлому, поміж двох берегів геть чужих,
      бо над головою помирали світи та цивілізації,
      а під ногами двигтів потяг метро, фарширований людом, ніби святкова гуска.

      Бачила,
      Як останньою вийшла вона.
      Була мулаткою.
      Срібну рисочку флейти приклала до пишних вуст,
      Як пасторальна пастушка з тарілочки у музеї –
      Отак-от набік, голову трішечки опустивши...
      Коли грала, обличчя кривилося, ніби в дитини ображеної.
      Густе чорне волосся перехоплене дешевою червоною гумкою із підземки.
      Чорна вечірня сукня без жодних оздоб обнімала тіло – на колір – латте з ваніллю.

      Чула
      Спершу музику – срібну ниточку – аж навзрид.
      Потім – хвилю оплесків,
      Потім – змило.

      Не бачила,
      Як ховала сріблясту флейту в картонну коробку, а потім у сумку,
      Як одягала коротку червону курточку, рукавички,
      Під землю (палац «Україна») спускалась разом із Орфеєм,
      Читала в підземці обличчя, пливла переходом,
      Випірнула на Лівому березі,
      В тоді – із двома пересадками –
      У гетто Троєщини –
      «Водітєль, на остановкє, пажалуста...»



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. бабусині капці (Г.О.)
      «Святий діду Миколаю,
      принеси мені із раю:
      ляльку Барбі, з нею Кена,
      мандаринки, фотік «Кенон»,
      шоколадки, модні лашки,
      кицю, ноутбук, фісташки,
      братові – спортивний вєлік,
      тату – телефон і тєлєк,
      мамі – фен і сині буси…
      Всьо.
      Ще капці –
      для бабусі».

      Прочитала доччиного листа «до замовлення» –
      і пригадала свій власний список, з дитинства уже далекого,
      що його Миколай заникав поміж аркуші пожовклої ЖЗЛ-ки:
      там такий самий кострубатий почерк і загребущі бажання
      «усе-та-зараз».
      Заразюка семирічна,
      що з великого пирога щастя
      бабці капці також лише вділила...

      ...а потім,
      коли роки минули,
      коли сиділа моя бабусенька у візочку,
      як замордована курочка на жердинці,
      і ампутовані нозі боліли їй, немов живі,
      капці –
      чергові!
      новенькі! –
      стояли під ліжком
      німим докором Миколаю...

      ...а ще – зрозуміла, що її не стало
      не того ж дня, і не за сорок днів, і не за рік,
      а якогось вечора, потім,
      коли не мала кому плачі свої виплакати,
      коли автоматично, тремтячими пальцями,
      набрала номер уже чужої квартири,
      і механічний голос констатував у слухавку:
      «набраний вами номер не існує».




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Золота рибка (Г.О.)
      Жила тихо і непомітно,
      Тицялась німим писком
      у скляні стіни досвіду,
      вдосвіта їла манну небесну,
      що сипала просто на голову
      без жодних коментарів.

      Тихо й померла.
      Ніщо не змінилось у світі,
      Не сколихнулися навіть портьєри в кімнаті,
      Помітили тільки на третій день.

      Не плакали.
      Не поклали їй мідяки на очі розплющені.
      Не обмивали.
      Вихлюпнули, як немовля із купелі –
      Баста.

      Пливла
      Каналізаційними трубами
      Прямими та звивистими,
      Мов лінії на долонях Бога,
      Минала
      Огризки й фекалії,
      До Лети летіла
      Навпрошки,
      Без посередників,
      Своїм ходом.

      Харону кивнула,
      що куняв у човні дірявому,
      про дорогу спиталася,
      прочитав по губах
      і махнув лівицею –
      отуди,
      золотенька.

      І серце тенькало,
      Як завжди зимне,
      І кров шумувала,
      як завжди синя,
      і комиші стояли на варті вічного спокою,
      і варто було
      у них,
      таких зелених,
      сховатися…



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. пасторальне (Ю.Б.)
      Сільське кохання. Молоко і мед.
      Тужаві груди і пісні тужливі.
      Обійми, яблука, рясні цілунки, сливи.
      Торочить про злиття планид й планет
      Філософ-дачник-дід старий-поет.
      Ми сміємось, бо легко, бо – щасливі.
      "Ходім додому" – ніби в нас є дім
      І ніби наші речі й діти в ньому
      І за якимсь законом (Фрейда? Ома?)
      Над цим селом правічний сонця німб
      Все робить світлим, а, відтак - святим
      І кожне слово – круглим і вагомим,
      Мов гарбузи під листям золотим.

      Поїдеш. І куди тоді піти?
      Однакова тут відстань до води
      й до неба.
      Північний вітер гне дерев хребти.
      Дурна душа подалась у світи.
      Тебе нема – її нема.
      Й не треба.
      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Я здесь, королева (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
      Я здесь, королева. Узнали? Тот самый.
      Да нет, то не взгляд, а Луна так печёт…
      Нет, я не прощаюсь. Я нынче – за Вами.
      Один поцелуй, но не в губы – в плечо.
      Вы плачете? Плачьте. Никто не осудит.
      Вы света хотите и яростных нег.
      Ещё поцелуи – не в губы, а в груди…
      На улице вечность. Там падает снег.
      Нет-нет, не перечьте. Прошу Вас. Так нужно.
      Вам сладко? Вам сладко. Так будет всегда.
      А утром вбежит коронованный муж Ваш.
      И – чаша из рук. А из чаши – вода…



      Коментарі (59)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. щоденник (Г.О.)
      дорогі-любі кияни,
      запрошую щиро на спільний творчий вечір Оксани Куценко і Ганни Осадко, який відбудеться уже сьогодні, 23 березня, о 18 годині у Будинку письменника (Банкова,2).
      рада буду вас побачити!
      з теплом,



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. смех_печаль (Ч.Ж.)
      старый мим в любимом немом кино –
      он сегодня горький алкаш-скрипач –
      как покажет рожицу – да, смешно,
      а посмотрит пристально – ну, хоть плачь.

      так и ходят за руки смех_печаль,
      и в гнезде заоблачном спят дожди,
      и с улыбкой нежною палача
      кто-то ждёт в обещанном впереди.

      2012



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Дзеркало (Г.О.)
      Погляну в люстро – чи нема, чи є
      Обличчя в рамі? І лице чиє
      Малюю я щоранку (туш_помада)?
      Чиї це очі, посмішка чия?
      І хто у люстрі – чи вона, чи я
      З тамтого (цього) боку листопаду?

      Де ірреальне і реальне де?
      Вона мовчить –
      Моє лице бліде.
      То час іде_веде по круговерті,
      То ми –
      вона і я –
      отут і там –

      Дві половинки, стулені життям
      По цей бік люстра і по той бік смерті.

      Слова одверті. Скло – немов межа.
      Притулим руки. Лезом від ножа
      Нам час розділить половинки серця –
      І відсахнемось.
      І не певна я, –
      Як Бог мене покличе на ім'я –
      Котра із нас на голос озирнеться?



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. А ты всё не являешься, Мария… (Перевод из Р. Скибы) (Ч.Ж.)
      А ты всё не являешься, Мария…
      А тут ни вербы не растут, ни злаки…
      Когда песком на веках летаргия –
      Верблюды, люди снова видят знаки.
      То миражи – отели, трассы, дыни…
      Но манит, не подверженный обману,
      Летящий куст Перекатипустыни
      По направленью к Вечному туману…
      Всего и звуков – крики мандрагоры.
      Всего и зрелищ – танцы саламандры.
      Там будто бы рождаются все горы…
      Там будто бы кончаются все мантры….



      Коментарі (57)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. київ_весна (Г.О.)
      Замітають подоли спідниць
      і Сирець, і Поділ,
      У підземці тамтамом навиліт_навідмаш –
      підбори,
      Підбери – чи слова, чи ключі…
      Не до тебе говорить,
      Не підводячи погляду…
      Спробуй за нею піти,

      За мотузочку запаху носом вхопись, як Тесей,
      Мо і виведе – чи заведе –
      в лабіринти висоток,
      Запитаєш утретє –
      вона промовчить тобі всоте,
      Бо висмоктує час молоко із тужавих грудей,

      Бо людей –
      ніби маку на площах_площинах долонь,
      Ця весна – знавісніла.
      Цих станцій-дистанцій – до біса,
      Ці пістряві перекупки, ця малохольна Аліса,
      Що на лівому березі правий шукає либонь,

      Це дівча-шалапутка,
      ця жменя веснянок на носі,
      Ця ріка, що торкне язиком піднебіння ріки…

      Не підводить очей –
      ані тушшю, ні вгору, –
      бо досі
      Василіски у погляді –
      Як у полях васильки.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Сарматське море (Г.О.)
      Знаєш, малий,
      Усі ми живемо на дні сарматського моря,
      «Ш-ш-ш» – каже хвиля вночі, обнімаючи берег за босі ноги,
      «Тс-с-с» – я шепочу, коли ти зриваєшся через сон,
      Відчувши, як до вікон сірими писками туляться душі
      первісних дельфінів…

      Де узяти повітря? –
      ковток, пів ковточка, чи скільки не шкода, аби перебути сю ніч,
      аби дотягнути до спасенної смужки світла на обрії,
      як перебрести убрід тягучі води сарматського моря,
      вічно присутнього у моїй чорній
      солоній крові,
      скажи, малий….

      Спить…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ЗАПАХИ (Г.О.)
      Завжди велася на запахи,
      йшла за ними на полювання,
      як фанатичний герой Зюскінда,
      очі заплющувала від розчулення,
      намацавши носом ледь вчутні аромати дитинства:

      : Теплий, солодкий – коржики з цинамоном – сердечка, овали, ромби,
      бабусина запашна геометрія вихідного дня;
      : Гіркий, що аж очі ріже – це вересень, дим уранці,
      палять сухе бадилля, «всі ми умремо» ‒ нічого уже не зміниш;
      : Солоний – море вночі, як воно дише мені на вухо, у пансіонаті, в Затоці,
      : Святковий – мандариновий дух, мішура, ялинкова хвоя...

      Запахи щастя вели мене на мотузці –
      : Чорний ґрунт, що тільки-но виліз з-під снігу – паркий і п'яний,
      : Всі відтінки паперу – від архівних запилених течок
      до свавільства свіжої типографської фарби,
      : Запах кави – уранці, у червні, коли все життя – попереду,
      : Дотульний м'якуш осілої в калюжку свічки,
      : Отой неймовірно збудливий, майже звіриний чад,
      коли до липневої зливи лишається півхвилини,
      і чорним набубнявілим небом шугають відьми-блискавки,
      і ти вся перетворюєшся на одного велетенського носа,
      і вбираєш, усоте усотуєш аромати життя, волі та істини...

      Завжди велася на запахи,
      ховала у потаємних скринях пам'яти,
      перебирала, як великодні листівки:
      лаванда, жасмин, матіола, печальні флокси,
      бруньки тополині, селера, базилік, тмин,
      аїр, полини, дух грибниці, сухого листя,
      найгіркіший – дубового...
      Ще –
      цей найкращий! –
      запах волосся твоєї дитини –
      молочно-сонний, усміхнений, безборонний…

      Аромати мінились, мінялись, плелися вінками,
      їх на шию вдягала,
      і тільки один душив:
      це солодкий до нуду, до розпачу, до безсоння –
      білих лілій_як смерті
      вабливий
      до жаху
      пах...




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Жмеринка (Г.О.)

      Містечко_в_пальтечку миршавім,
      з пегасом на прапорі,
      з торбами на спині;
      Столичні потяги тут зупиняються на півгодини,
      чи навіть і довше,
      вокзальний Ленін, випацьканий у сріблянці,
      махає рукою, як диригент : «Усьо, приїхали»;

      жіночки із валізами непідйомними
      вправно маневрують пероном:
      «Варєнічки з сиром, картошкою, мнясом!»,
      до вагонів сунуть із ябками наливними,
      із наливками, пивом, кросвордами;
      вуйко з вусами голосно продає німу рибу,
      замітаючи копченими хвостами афсальти...

      Столичні потяги зупиняються тут надовго,
      І – доки міняють локомотиви,
      Тобто - хвости на голову безголову,

      стоять, курять, торгують,
      шило на мило, слова – на полову,
      із пустого в порожнє переливають, владу лають,
      витрішки продають, п'ють,
      і знов – еге-гей! у путь!
      тільки вже в іншому,
      протилежному напрямку...

      Дивне містечко,
      напівдорозі із дому до Києва,
      вічна точка неповернення
      моєї абсурдної батьківщини...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. 7 березня (Г.О.)
      Ох, ті мухи,
      мухи–набридухи,
      білі, фатальні,
      неначе останні капці,

      летять,
      падають,
      осідають,
      сідають
      на пучечки підсніжників,
      що лежать задубілими зеленими трупиками
      у картонній коробці;

      на пучки пальців бабусі,
      що тримає оту коробку,
      примовляючи у підземці весни:
      «Молодой чєлавєк, купітє цвєти для дєвушкі!»…

      Вихор ахроматичного натовпу
      Штовхає мене у спину,
      Вперед, по тунелю,
      до білої цятки виходу,

      де віхола біло_мушна
      обліплює білі вилиці,
      залазить за комір
      і видирає із рук букетик,
      що купила сама для себе,
      бо –
      весна?



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. а до Бога как до гроба (Ч.Ж.)
      а до Бога как до гроба
      не протоптана дорога
      не проложены пути –
      одному туда идти

      2012



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Голос_спортивного_коментатора (Г.О.)

      Не забуду ніколи:
      Як вовняна нитка Голосу_спортивного_коментатора
      Витягала мене із судомних грипозних марень,
      Вела,
      Натягувалася дзвінко на «Гол-л-л-л-л-л!»,
      Готова от-от увірватися,
      Та я міцно тримала липкими від жару руками,
      «Не відпустити,
      Не розпустити,
      бо тоді вже –
      все…»

      Хапала повітря ватяне,
      Як недолуга брасистка – воду,
      Бульк! –
      Але рятівне коло
      Голосу_спортивного_коментатора
      Маминими руками витягало з гарячки,
      І тато схилявся над ліжком,
      А я – щаслива!!!! –
      Посміхалась блаженно,
      Бо
      коли була хвора,
      То батьки не сварились ніколи…

      Веревечка зимових хвороб тяглася із грудня в лютий,
      Голос_спортивного_коментатора шпетив мене ночами:
      «Маленька брехлива жертовнице,
      Ти нічого не тямиш у цьому світі,
      Привозні мандаринки твого щастя такі зелені,
      : І – не ховайся, як страус, під ковдру солодких ілюзій!
      : І – що написано в книзі долі, того не об'їдеш возом!
      : І – пневмонія – дебільний спосіб батьків мирити!»
      «Мир–мир–миром, а пироги – з сиром» –
      Відповідала скоромовкою,
      малювала двох чортиків скособочених
      маму і тата,
      і себе –
      із руками розчахнутими –
      між ними.

      Дівчинка-линва,
      що схопилася міцно-міцно
      за берег
      лівий і правий,
      дитина-місточок калиновий,
      що,
      перекрикуючи Голос_спортивного_коментатора,
      кличе батьків додому...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Я помнил всё, что в жизни ещё будет (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
      Я помнил всё, что в жизни ещё будет.
      В моих каретах прели скакуны.
      Но каркнул ворон. Каркнул на распутье.
      И стало всё далёким, как они…
      Звезда Полынь, зарытая в долине,
      Ночами прорастает из земли…
      Приходят письма от уже невинных –
      Лауры, Беатриче, Натали…

      2012



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. майже колискова (Г.О.)
      Хлопчик, якого не знала,
      бо він народився у іншу еру...

      «Як там тобі було?» –
      гукни мені через глибоке урвище років,
      гукни,
      склавши долоні у рурку:
      «Е-ге-ге-гей, мала, тільки нічого не бійся!» –
      А потім тихіше:
      «А скоро і ти – будеш»...

      Золота доба піонерії,
      залізний самоскид під ліжком,
      мрії, високі та карколомні,
      мрії-винищувачі,
      що ширяли
      над тобою_малим
      у світі, як ніч, великому;

      Хлопчику,
      біла кульбабка волосся,
      прикушена нижня губа горда
      і шалене бажання вирости,
      протаранити впертою головою крижаний панцир,
      ніби найперший підсніжник у лютому;

      Хлопчику,
      люлечки-лю, хлопчику,
      гойдаю тебе на своїх колінах
      через роки,
      охопивши худими руками,
      сплівши із них кошик вербовий,
      люлечки-лю, хлопчику,
      то час наш спливає,
      люлечки-лю,
      то ти – у люльці моєї ніжності,
      хлопчику,
      якого не знала ніколи...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Мы будем долговечны, как печаль (Из Романа Скибы) (Ч.Ж.)
      Мы будем долговечны, как печаль.
      А может, долговечнее печали.
      Причаль, причаль, Телесик мой, причаль.
      Нас только двое на твоём причале.
      Ещё тут ветер – в спину и в лицо,
      Пески гремучи, дики, непролазны,
      И в длинных, тонких прядях деревцо
      Изогнуто оазисообразно.
      Мы будем долговечны, как печаль.
      А с нами: прайдом – львы
      и пчёлы – роем…
      Причаль, причаль, Телесик мой, причаль.
      Причалил бы – и было бы нас трое…

      2012



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Предсмертие зимы. И мы, как понятые (Ч.Ж.)
      Предсмертие зимы. И мы, как понятые.
      Всевышний протокол подписан. Копий три.
      Признания твои мы слышали простые,
      теперь умри.

      Уйди спокойно. Мёртвых любят больше.
      Спускайся в свой недолгий личный ад.
      Там у весенних похотливых кошек
      глаза горят.

      А тут – всё то же: лучшее – не с нами.
      Запущены, как флюс, постылые дела.
      И давится февраль чернильными слезами,
      и пьёт с горлá.

      2012



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. О наболевшем (Ч.Ж.)
      Ни на одной скрижали света
      Ответа не было и нет:
      Что без оценок жизнь поэта?
      И что без рейтинга поэт?



      Коментарі (60)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Снова осень среди рощи плачет (Из А. Наюка) (Ч.Ж.)
      Снова осень среди рощи плачет.
      Золотеют люди и дожди.
      Помним мы с тобой о том, что значит
      Шепот верб у ночи на груди.

      Мы одни снимаем боли белым,
      Жизнью полны с пятки до брови,
      Тополя опавшие несмело
      Молятся о смерти и любви,

      Что тонки, как ми-струна на скрипке.
      Светит рай в красе осенних ид,
      Мы любви напуганы улыбкой,
      А она смеется и стоит…

      Как в раю… Печальная, босая.
      Как в душе – туман, Перун и крест.
      Осень захлебнулась голосами,
      А на небе светлый серп воскрес.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. жінка (Г.О.)
      Говорила –
      неначе ковил пестила:
      «Чоловіки приходять і йдуть,
      як проминущі імперії,
      а волосся твоїх дітей все так само пахне
      пряним
      пряженим молоком,
      і не кургани то у степу,
      а груди твої довічні –
      тугі та тужаві, глиняні,
      що пипками, як бовванами,
      уперто стримлять до неба,
      де час і вітер
      тягнуть-волочать душу твою, жінко,
      ніби сухе-гостре-перекоти-куди?-коти-поле….»



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. мій ангел (Г.О.)
      Мій ангел
      Із дерев'яним гребінцем у руках –
      Розчісував мене щоранку,
      Пальцями ніжними розплутував волосся моє нечемне,
      Барвисті стрічки любові заплітав у миршаві кіски,
      … Не бачила його, відчувала –
      Пучки стікали ніжністю,
      А потім
      у тім'я поцілував:
      «От і усе. Живи».

      Плач-не-плач,
      Озирайся-не озирайся –
      Полетів уже:
      Сонечок небесних цукерками годувати,
      Людям заплаканим надію давати
      На світле-щасливе-завтра.

      … а гребінець - залишив…
      Отже, колись повернеться.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Вже скільки їх упало в цю безодню (З М. Цвєтаєвої) (Ч.Ж.)
      Вже скільки їх упало в цю безодню,
      Розверсту вдалині.
      Настане день, і ангели господні
      Співатимуть й мені.

      Застигне все, що сяяло, боролось,
      Рвалося в небеса,
      Смарагд очей моїх, і ніжний голос,
      І золота коса.

      Триватиме життя з насущним хлібом,
      Непам’ятливим днем.
      Під вічним небом так все буде, ніби
      І не було мене.

      Мінливої, як діти, в кожній міні,
      Що не тримала зла,
      Яка любила час, коли в каміні
      Не дрова, а зола.

      Віолончель, і кавалькади в хащах,
      І дзвони на селі…
      – Мене, в якій життя нуртує справжнє
      На лагідній землі!

      До всіх – бо я ж не знала міри –
      Чужих-своїх, агов!
      Звертаюся із вимаганням віри,
      З проханням про любов.

      І день, і ніч, і усно, і письмово:
      За правду так і ні,
      За те, що надсумні мої розмови,
      За двадцять літ мої.

      За визнану гіркаву необхідність
      Всепрóщення образ,
      За всю мою нестримувану ніжність
      І гордість напоказ.

      За швидкоплинність змін, подій гонитву,
      За правду і за гру…
      – Послухайте! – А ще мене любіть ви
      За те, що я помру.



      Коментарі (136)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    75. позитивнi рекомендацii щодо того, як пережити лютий (Г.О.)
      У середині лютого, коли до весни як до неба рачки,
      І мінус двадцять чотири, і вже дістало,
      І, ніби рачок, ти ховаєшся в панцир шуби,
      Ще стільки цікавого можна зробити отут-і-зараз! –
      Тільки
      Не пришвидшуй подій,
      Не жени замилених коней
      Кучугурами днів і ночей безкінечно-білих...

      Перечитуй зимового Діккенса – чуєш, дзвенять дзвіночки?
      По крапельці пий кульбабовий еліксир Рея,
      Занурюй руки у плоть океану разом із Сантьяго –
      Вечір такий довгий, неначе линва,
      Риба з тамтого боку, а ти – тут.

      Не парся про те, що земля достобіса зимна,
      І ти не посадиш сьогодні дерево,
      (я мовчу вже про хату і сина, отой неодмінний кандмінімум,
      Який ніби кров з носа) –
      Чуєш? –
      У банку з-під майонеза запхай цибулю,
      Вона росте швидко-швидко,
      Зелені стріли додадуть тобі доброго настрою
      І сили жити.

      НадИхай шпарочку у замерзлій автобусній шибці,
      надихАй сусідок цинамоновим духом яблучної шарлотки,
      зліпи з дітьми останнього сьогорічного сніговика:
      їхні щоки будуть червоні, тугі, томатові,
      ніс його – нескоренний, начебто меч Джадая!

      Замочи в коньяку курагу із родзинками –
      Запах літа запаморочить твою голову,
      Закутайся в шалик,
      Послухай химерний щебіт –
      То легковірні синиці, що вгрілись обіднім сонцем,
      Тішаться, як маленькі!
      Їм хочеться швидше-швидше,
      Весно-прекрасна, прийди!

      Не клич із ними,
      Не пришвидшуй подій.
      Зігрій свої руки від споминів,
      Досмокчи потайки цю солодку бурульку зими,
      І буде тобі, дівко, щастя –
      Біле, пухнасте, цукеркове.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Речi, якi я люблю робити з тобою (Г.О.)
      Наприклад:
      ...пити удвох глітвейн –
      важкий, як гранатовий перстень
      на пальчику вказівному,
      із корицевим запахом свята,
      із присмаком трьох колядок,
      щоб терпло від нього серце,
      щод дух дідуся Чарлза
      витав нам каміном теплим
      і мружив котячі очі...

      або:
      ...серед ночі
      блукати по вуличках Праги,
      Чи Пешта, чи навіть Львова –
      Де сива стара бруківка – луска кам'яної риби,
      Де робом яким не знаю провулки біжать угору,
      до ратуші, де говорять нам дзвони дзвінким металом
      про те, що уже настало
      прозоре, як небо «завтра».

      А ще:
      як сплітаєм пальці (таке макраме дотульне!)
      як поїзд – з паперу човник! – несе нас (до моря хай!)
      як білка танцює в соснах для нас свій свій вогненний танець,
      а ми, що внизу завмерли, –
      аби не злякати – ша!,
      як шалик і шаль – зелені – на наших плечах лютневих,
      і лютню Орфей притишив,
      бо ще Еврідіка спить...



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    77. сад (Г.О.)
      Сплітались щовечора:
      Пагони рук тяглися одне до одного
      Через високі паркани умовностей,
      Корені ніг зросталися попід землею: ще і ще,
      Волосся зелене сплутувалось,
      Пелюстя цілунків осипалось у трави –
      Де чиї,
      вже й не збагнути...

      Ранок приходив,
      Як садівник ретельний,
      Із секатором у руках –
      І відділяв зерно від полови,
      І відрізав грішне від праведного,
      Боже від кесаревого,
      Гілку від гілки,
      Листя від квіту,
      Тіло від тіла –
      Чик-чик-чик...

      Лезо несхитне
      Крона скривавлена
      Пальці холодні
      Порожній зимовий сад...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Ретро_гон (Ч.Ж.)
      Виниловый божок –
                     забытый пасадобль.
      Её ли сапожок,
                     огонь в глазах его ль?

      Парижская весна,
                     год прошловековой,
      им было не до сна,
                     им шёл двадцать второй.

      Абсентовый Верлен,
                     рассвет бесстыдно свеж,
      и так абсурден плен
                     приличий и одежд.

      И в танце был ответ,
                     он точно знал, когда
      стеснительное «нет»
                     переходило в «да»…

      […]


      Вздыхает старый кот, игрушкою шурша.
      И старый дом живёт, натруженно дыша.

      Листает старый том – убежище теней,
      где все слова – о нём, вся музыка – о ней.

      2012



      Коментарі (53)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Звоните мне, когда захочется (Перевод из Андрея Наюка) (Ч.Ж.)
      Звоните мне, когда захочется.
      Я буду нежным, словно снег.
      К соленой пасеке Пророчицы
      Я возвращаюсь ото всех.

      Мой первый путь – как небо звёздное.
      Второй – закончится крестом.
      А третий – сеян ветра зёрнами.
      Печалей – стихотворный том.

      Они смеются, оголтелые,
      И в чёрной дрожи бьётся плоть.
      А я оставлю свету белому
      Рябины сказочной тепло.

      Под когтем вынесут журавлики
      Мою отчизну в теплый край.
      Издалека пою куражливо
      То ли «прости», то ли «прощай»…

      Тоску оставлю терпко-кислую,
      Немного шуток и грехов.
      И променяю гору Лысую
      Я на объятья поездов.

      Кому-то вечно будет мариться
      Любовь моя в глухих громах.
      Лишь сердцу биться и не каяться…
      А в прошлом корчится зима.

      А позади – просторы стелятся,
      И кровь, свободная, как дух.
      Я буду нежным – как метелица,
      В эдемско-адовом саду.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    80. головний біль (Г.О.)

      Біль такий головний, що у скроні гепає – в-і-д-ч-и-н-і-т-ь!
      Ей, альо гараж! Позасинали там? Від-чи-няй-те!
      Мовчу, принишкла, навіть при_мишкла, як мишеня,
      … Яке застукали за крадіжкою сиру
      Напівдорозі від холодильника до нірки –
      Причаїтися, за-вмерти, дихання за-чаїти –
      Чччччч....
      нікого немає вдома...
      чесно-чесно...

      Біль такий головний, що головою ходить туди-сюди,
      Ніби велике цабе, вчителька чи начальник ЖЕКу,
      Гримає навсібіч, накази_вироки роздає ,
      Указкою штрикає в очі з тамтого боку –
      сіточки капілярів чи чого там іще – як притоки Червоного Моря
      тріскають:
      спи…
      вечір спиняється напівкроці, наслухає причаєно,
      як ти калатаєш срібною ложечкою для мене чай із ромашки,
      як поцілунки, немов подорожники, виростають на хворих скронях,
      як біль – сірий, манюній, миршавий –
      затягує поцуплений шматочок рокфору у свою нірку:
      пі-пі-пі…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. О прощаниях (Ч.Ж.)
      Её любимая забава –
      себя, единственную, бдя,
      плескать в лицо другим отраву
      и уходить, не уходя.

      2012



      Коментарі (104)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ...ма (Ч.Ж.)
      неозора внутрішня Колима,
      ні шляхів, ні кордонів у ній нема,
      тільки річка-сестричка німим-німа,
      її холод, щирячись, обійма.
      і вже котра без тебе мете зима,
      чуєш, ма?

      2012




      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. пост_святковий синдром (Г.О.)
      Дні_як_орда, всі на одне татарське лице,
      З вищиром посмішки нетутешньої,
      Блиском вузьких очей –
      Сунуть вперед і палять все за собою...
      Навіть не озирайся, не намагайся впізнати
      В попелі слів колишніх
      Сивий та ніжний ковил...

      Дні_як_чума, де на кожне «чому?» – тиша,
      Дим поховальних багать не дає заснути,
      Дзвоник калатає... зимні бляшані звуки...
      Звинно ламатиме руки сердешний вечір:
      Бам-м-м-м-м.....

      Дні_як_похмілля... Автобус незмінно перший,
      Два смітники, і скелети сухих ялинок,
      Пес чорно-білий поставить автограф жовтий,
      Аркуш святкового снігу стече водою...




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. як сива галька (Г.О.)
      ...тонка галузка посеред снігів -
      як зморшечка_чи_риска поміж брів,
      двох берегів... Причаєні, імлисті
      минають дні -
      чи їх перелічи,
      ачи забудь, чи поховай, ачи
      склади в гербарій, як осіннє листя -
      не зміниться нічого. вітер ві...
      ялинка штучна, іграшки рябі
      висять, бо їх повісили висіти,
      як символ свята, радості, т.д.
      ...тонка галузка... плетиво бліде
      холодних тіней...сни, неначе діти,
      біжать, і руки тягнуть: ну ж, візьми...
      а потім - води, і веселі ми,
      і миготливий зайчик на осонні,
      і риби, що торкаються руки
      з тамтого боку сонної ріки,
      і наші дні - на дні - камінно-сонні,
      як сива галька...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Щедрий вечiр (Г.О.)
      І знову зозулЕнька обліта
      три сАди_три терЕми_три світлиці,
      ліси, де між заметами лисиці
      зметуть хвостами списані літа…

      А дівчинка щедрує, сніг іде,
      на коси_як_ покоси, на бліде
      лице її, закинуте угору,
      вона мовчить, до неї Він говорить
      про все, що мусить збутися...
      Бо так
      палає глід на купині криваво!
      Підеш ліворуч чи підеш направо –
      твоє це право...
      Але Божий знак,
      немов маяк, у млі не розтає...
      - Дай, Боже, сили...
      - Доню, в тебе є...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    86. на чернетці зими (Г.О.)
      Де її знайти, скажи-но, точку оту,
      крапку оту золоту
      на шальках долі,
      що поволі розхитується над прірвою,
      де паролі, і явки, і навіть квіти у горщиках
      білою ниткою та лівою рукою шиті…
      Шива багаторукий із синьою шиєю
      дивиться в небо біле,
      зерном і снігами засіяне,
      ворон рахує…
      Не згадує всує,
      по складах не повторює,
      не перекочує в роті, ніби дитячу «Дюшеску»,
      довге ім'я
      і короткий спогад
      про розшарпану ниточку слідів чорної білки
      на чернетці нашої зими...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. О размерах тени (Ч.Ж.)
      Его неистовой гордыне
      стал тесен Музы ареал:
      он сам себя на «Вы» отныне
      самозабвенно величал.



      Коментарі (75)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. репліка to.. (Ю.Б.)
      губами зніми з мене льолю
      з мереживом на стегні.
      отак і дожили до снігу
      і сніг у вікні й уві сні.
      Бог вибрав усі голосні
      і музика нам - безголоса.
      загублені поміж людьми
      цитуємо кепського Льосу
      і непослідовності долі
      стають послідовністю. ні?..



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Когда-нибудь ты станешь (Песенка) (Ч.Ж.)
      Когда-нибудь ты станешь
      птицей
      и будешь просто летать
      в небе,
      и тебе будет сниться
      море.

      Когда-нибудь ты станешь
      морем
      и будешь просто смотреть
      в небо,
      в котором просто летают
      птицы,
      у которых счастливые
      лица.

      Когда-нибудь ты станешь
      небом
      и будешь просто вдыхать
      море,
      и в тебе будут летать
      птицы.

      И всё опять повторится...
      когда-нибудь ты станешь
      птицей,
      когда-нибудь ты станешь
      морем,
      когда-нибудь ты станешь
      небом...

      2007_12



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. напередоднi Рiздва (Г.О.)
      ...це так п-о-з-и-т-и-в-н-о:
      зустрічати сніг, що падає за вікном,
      із сонною посмішкою,
      потягнутися кішечкою,
      уявити:
      всі ці візерунки на шибі, крижані сердечка, прозорі квіти –
      особисто для мене, ніби ти їх вночі малював
      пензлем широким –
      олійна фарба густа, запашна, лискуча,
      малював із тамтого боку вікна-світанку,
      невагомо витав (сьомий поверх!), як Дух Різдва,
      чи сучасного, чи прийдешнього –
      хто ж його добере серед ночі, якого саме?

      ..................
      ... а вранці - потяг, о п'ятій.
      випита кава, спаковані речі...
      не до речі – валіза щоразу худіша, як вірний пес,
      що ж везти?
      До небес – за лімом – одна сукенка,
      По колінця, в горохи червоні,
      Смішна, як я...
      ......................
      ... я –
      що різна-залежна
      від літер, від тебе_вітру,
      невагомо витаєш
      із пензлем
      і пишеш мене:

      коли твої вуста промовляють
      «мале-е-енька» - звуки ладні, круглі, згортаються у клубочки;
      «золота-а-а» - опиняєшся усередині дзвону,
      він тебе втягує досередини – і тобою ж калатає;
      «н-і-іжна» - ти прозора билинка, ти кашка солодка, ти бабка
      срібляста, нечутна, тебе вже нема ніде...

      прокидаєшся –
      знову о третій –
      де сніг іде,
      де
      ти в береті з різдвяною зіркою
      береш мої сни за крильцята,
      і розфарбовуєш їх
      маковими цілунками
      світанку.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. так слова впадают в речь (Ч.Ж.)
      так слова впадают в речь
      обласкать или обжечь
      краем

      так блаженное дитя
      откровеньями вертя
      знает

      так всё ýже узкий круг
      из друзей или подруг
      здешних

      так над морем голубым
      растворятся словно дым
      песни

      2012



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Ви ще дізнаєтесь про те... (Г.О.)
      ...і Бог одарить (чи ударить) січнем,
      немов дарунком (як мечем двосічним) –
      бо надто пильно мрію бережем,
      бо час – як кров із горла – не спинити,
      ми – не дерева,
      ми – дереворити,
      ми лінії, прокреслені ножем,

      на чотирьох долонях. Чи вгадаю,
      куди веде, до пекла чи до раю,
      ота, найменша, під мізинцем, де
      манюня риска змінює достоту
      життя та долю;
      і питаю всоте
      у себе, в тебе, в Бога, що гряде,

      та нині ще у яселках...
      - Для чого?
      Малий мовчить, і ти мовчиш, дорога
      зникає між снігами...
      Так мете,
      аж три царі згубились між замети...
      - Скажи, що ж буде?
      І повідай, де ти?

      А Він: «Ви ще дізнаєтесь про те...»



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Колготки (Г.О.)
      Це ніколи не забувається –
      Дитячі радянські колготки
      Брудно-зелені, темно-сині
      чи якогось іншого депресивного кольору,
      ти соромилась їх найбільше:
      розтягнутих на колінках,
      зацерованих білою ниткою...

      «Горе ти моє... цибулькове!» -
      Склескує руками мамця,
      Не знаючи, як доладу перекласти російську ідіому,
      А я тільки мовчу,
      Нижню губу прикусуючи,
      Аби не розревітися просто отут,
      При свідках,
      Тулячи червону латку руки
      До розідраних – укотре - панчішок.

      ...А уночі присниться тоді,
      Що ніяких колготкок насправді немає на світі,
      Що це – шкіра твоя засмагла,
      Яку мама зеленкою поливає і нитками зашиває,
      І живого місця на тобі не лишилося,
      А тобі тільки 6,
      І ще жити та жити...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. про Божий світ (Г.О.)
      Мені подобається думати, що просто зараз, у цей от час,
      коли я клямцаю на клаві, чекаючи обідньої перерви,
      десь на цій планетці відбувається стільки всього:
      народжуються діти –
      і втомлені породіллі лежать, розкинувши руки,
      і їхні червоні лона закриваються, ніби тюльпани;
      помирають старі –
      і їм вже не страшно, не гірко, не боляче,
      бо сніг сипле на їхні голови –
      пухкий і незмінно різдвяний.
      Ластівки зашивають небо, ширяючи попід хмарами
      Зі срібними голочками у дзьобах;
      Тихо ростуть евкаліпти – їм нікуди поспішати;
      Дим зі старого комина кашляє над полониною,
      Овечок лякає…
      А Бог бере їх на руці – кожну-кожнісіньку-білу,
      і люляє,
      І «не бійтеся» каже…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Аня_Мороз (Г.О.)
      Коли Бога ще не було, а Ленін жив вічно,
      коли комп'ютери були великими й нереальними,
      як, приміром, слони,
      а я була малою-дурною-зеленою,
      то мріяла бути
      Дідом Морозом!
      Мене би усі любили й чекали – це раз,
      із меркантильною, звісно, метою,
      але ж таке життя, Анько…
      Діти в садочках вивчали б для мене віршики
      та одягали костюми зайців і сніжинок,
      водили хороводи під ялинкою,
      «У лісі-лісі темному» та інший репертуар,
      а я би сиділа на великому стільчику,
      замаскована у ватяну бороду,
      супила брови білі – для ще більшого авторитету,
      І роздавала пакуночки:
      Три мандаринки, чотири «Ромашки» та жменька «Дюшесу».
      … діти – немов ненароком! – тягнули б мене за бороду,
      Але вона б не відвалювалася!
      І тоді би вони заворожено шепотілися:
      «Та він спрааааавжнііій, чесно-чесно,
      ж-у-уба даю….»



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. полно_лунно, пляшут гунны (Ч.Ж.)
      полно_лунно
      пляшут гунны
      илом вздыблены
      лагуны
      вот и главный гунн –
      Аттила
      подойду к Аттиле:
      милый!
      жить тебе осталось мало
      ты умрёшь на гребне славы
      и тебя – в одном исподнем –
      гневом назовут Господним
      так зачем, скажи на милость,
      мне всё это вдруг приснилось?
      Отвечал Аттила грозно:
      видишь,
      небом ходят звёзды
      словно кони на лугу
      но достать их не могу
      так и я
      когда умру
      по ковыльному ковру
      поднимусь к одной из лун
      дикий варвар
      Вечный Гунн.

      2011



      Коментарі (89)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Дощ-снiг (Г.О.)
      Дощ-як-закоханість, дощ-як-криваве-танго,
      що ритмом тамтамовим лупить у скроні,
      що коханцем-котиськом у шибку шкрябає,
      спати не дає,
      дихати не дає,
      пристрастю душу вимотує,
      ніжністю тіло бавить –
      гуп!
      Гуп-гуп-гуп по блясі, бляха-ж-ти-муха,
      Сни, як мишва налякана, хатою (головою) розбіглися –
      Годі зловити –
      Дощ!
      …а на ранок – так тихо-тихо,
      ніби Бог одягнув капці,
      і навшпиньках, і килимами перськими….
      Кілька градусів плюс чи мінус –
      і танго дощу-пристрасті
      переходить у колискову
      Любові Білої.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. далі (Н.В.)
      Обривається нитка, дійшовши останнього натягу,
      і чекання, неначе чека,
      тільки раз вилітає із рук:
      остаточно і точно (уміло і сміло).
      Це не голос помер - це в мені не лишилося натяку
      говорити усім зрозуміло.
      І зібравши всі сили, готовий до всякої всячини,
      остогидивши власне стояння на міні, мов п*єдесталі -
      ти чекаєш призначене. Чекаєш. Чекаєш призначене.

      А воно десь чекає далі.

      2011



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. О снобизме (Ч.Ж.)
      Сформировавшийся поэт
      неприкасаем, братцы.
      Читать дозволено. И вcё.
      Лежать. Молчать. Бояться.

      2011



      Коментарі (71)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Монолог Чори в ответ на её Диалог с Шико под новогодней ёлкой (Ч.Ж.)
      – Что Вам ответить, о, наш ироничный Шико?
      Вас убеждать – право слово, смешная затея,
      О переводах кто только ни спорил, потея,
      Истину кто-то поймал в свои сети? Никто.

      Просто считайте, что это такая игра,
      Игры ведь разные любят и взрослые дети,
      Как неуютно и скучно жилось бы на свете,
      Если б не эта «даремна» разминка пера.

      Что же до смысла, то он – удивитесь Вы – есть:
      Пусть расцветают сто роз на ухоженной грядке,
      Вы сомневаетесь? Всё будет в полном порядке!
      Как Вам такая, вполне новогодняя весть?

      Скоро двенадцать, мой милый Шико, посмотри!
      Я подержу твой парик, ты настроишь гитару.
      И в бестиарии каждый найдёт себе пару,
      Ну, раз, два, три,
      ............раз, два, три,
      ......................раз, два, три
      .............................раз, два, три.

      2011

      "Діалог Чорнявої Жінки і Шико біля новорічної ялинки"

      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Для Оксани Куценко (Г.О.)
      І шато, як шатро, і нічні шепотіння, тінь
      від руки чи від птахи, і трави густі, як коси…
      Ти нечутно приходиш – ти тишу з собою носиш
      як дитину, чи воду у глечику.
      Знаєш, ті

      переплутані станції, сплутані пальці, снива –
      то з Його гобеленів нитки_як роки…
      Ріки
      не повернеш назад, як не пустиш Його руки…
      Світла гривка на очі.
      А очі – як дикі сливи.

      Потім - арки, і лавки у храмах_німих_завжди,
      дикий кріп, виноградове листя, червоне винце,
      і мовчання густого налито по білі вінця,
      і тримаєш в долонях тремтячу жагу води…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Діалог біля новорічної ялинки (З Юрія Левітанського) (Ч.Ж.)
      – Коїться що на цім світі? – А просто зима.
      – Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
      Адже я сам, як умію, сліди прокладаю
      В ваші будинки, коли іще сонця нема.

      – Що ж нас чекає по тому? – А січень-мольфар.
      – Січень настане, вважаєте? – Так, я вважаю.
      Я вже давно цю засніжену книгу читаю,
      Цей із картинками хуги прадавній буквар.

      – Чим це нарешті закінчиться? – Квітнем ясним.
      – Квітнем ясним, Ви ручаєтесь? – Так, я ручаюсь.
      Я навіть чув, і тепер увесь час прислухаюсь,
      Ніби сопілка співала в гаю і за ним.

      – Що ж тепер варто робити? – А жити, і все,
      Шити сукенки й легкі сарафани із ситцю.
      – Ви припускаєте, все це ще буде носитись?
      – Я припускаю, що шити це варто усе.

      Варто, бо скільки метіль не вдавала би хіть,
      Недовговічні її кабала і опала.
      Отже, дозвольте на честь новорічного балу
      Вас запросити на танець, і руку прийміть.

      Місяць, мов куля зі свічкою, марить згори,
      Маски летять карнавальні по колу, по колу.
      Вальс починається, пані моя веселкова,
      І раз, два, три,
      .............раз, два, три,
      ......................раз, два, три,
      .......................................раз, два, три.

      2011



      Коментарі (78)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Хронометраж (Ч.Ж.)
      у Діда Мороза Снігурка із вати,
      і світ ще поділено, як на квадрати,
      на добрих і злих

      і кава без цукру, і вірші без рими,
      і тридцятилітні здаються старими,
      як первісний гріх

      на розчарування помножено втому,
      та я все одно повертаюсь додому
      хрестами доріг

      і сумніву більше не маю ні грама,
      що час повернув би усміхнену маму,
      якби тільки міг.

      2009(2011)



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Я люблю оці дні (З Ю. Левітанського) (Ч.Ж.)
      Я люблю оці дні, коли задум уже прояснився і тема відгадана,
      і опісля все швидше і швидше, підвладно ключу,–
      як в «Прощальній симфонії» – майже фінал – пам'ятаєш, у Гайдна –
      музикант дограє свою партію, гасить свічу
      і зникає – у лісі просторіше все – музиканти зникають –
      листвяна партитура згоряє рядок за рядком –
      гаснуть свічі в оркестрі – димок за димком – музиканти зникають –
      незабаром всі свічі в оркестрі залишать димок за димком –
      тихо гаснуть берези у лісі, вже ледве горять горобини,
      і допоки з осінніх осик мертве листячко їх обліта,
      все прозоріший ліс, все видніші до того незнані глибини,
      і стає зрозумілою схована сутність єства,–
      все просторіше в лісі осіннім стає – музиканти зникають –
      незабаром і скрипка остання засне край плеча –
      і покинута флейта у тиші завмре – музиканти зникають –
      незабаром остання у нашім оркестрі загасне свіча...
      Я люблю оці дні, в їх безхмарній, у їх бірюзовій оправі,
      коли все зрозуміло в природі, так тихо і ясно кругом,
      коли легко й спокійно міркуєш собі про життя, і про смерть, і про славу,
      і багато чого ти міркуєш собі, і багато чого...



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. про мрію великооку (Г.О.)
      Білявий хлопчик зі сну –
      Я з ним уже майже подружилася,
      Так часто він мені сниться.
      Дуркуємо, регочемося із ним,
      Ручка манюня в моїй – капку більшій – сховалася,
      Ніби Мишка у рукавичку.
      І просися, Вовче, чи не просися –
      дулі тобі! –
      не пустимо!

      Книги мені читає – і це в чотири! – прикинь!
      Губи копилить смішно,
      В обійми падає щиро
      З розбігу!
      - Лови! Не страшно!

      Але страшно – не упіймати –
      Як він колись скляну новорічну кульку...
      Бо сніг пластиковий, різдвяний! –
      Падав тоді у моторошній тиші сну –
      Сповільнено та кіношно -
      І розбивався-розбивався-розбивався
      Об ламінат реальності
      Насмерть...

      Прибирала віником на шуфельку
      Мрію великооку про досконалість світу:
      - Не плач. Усе буде добре, малий...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Неразлучные (Ч.Ж.)
      Поэт пародисту

      Он столько крови здесь нам выпил
      и стольких нас «переимел»...
      Ему б подсунул, если б смел,
      еще раз косточку от рыбы.

      Пародист поэту

      Ты что же, думал – время лечит
      таких, как ты? Да никогда!
      Но это – ложная беда.
      Сочтёмся здесь. До скорой встречи!



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Жіночий світ (Г.О.)
      Подивися на глобус.
      Це - довічно-вагітний, це звично_жіночий округлий світ,
      Таємниця - всередині, ніби ядро (чи дитина),
      що стукає пальцями з головного – тамтого! - боку,
      А ти по-змовницьки відповідаєш їй звідси:
      точка-тире, точка-тире, точка –
      виходь!

      А тепер – на мурашник.
      Міріади стежинок звивистих – то жіноча логіка вікопомна,
      Де одна на усіх спина тягне всемеро важчу сутність –
      і так -
      вічно.

      Ще – левиця завмерла перед стрибком.
      Сильні м'язи, що грають під шкурою золотою,
      Жертву звично приносить господарю –
      не зі страху, поваги чи ще із якоїсь причини.
      Та вона собі знає, навіщо...

      Вулик - вузлик свідомості, світ амазонок, де
      Первозданна жага ще у тілі стримить, як жало,
      Як жалюче наслання:
      Не здамся тобі без бою...

      Бо –
      жінка у жінці -
      ніби японські мотрійки:
      більша,
      і менша,
      і ще менша,
      і ще…


      Ці заховані-замасковані сутності, суп у супниці, помада на брехливих губах,
      Заморочки усі, замочки, вавки у голові, низка комплексів – ніби сині коралі
      Сльози знічев'я, ну, розбила люстерко, із ким не буває - та скалки у серці – ах!,
      І роки – ніби кола у дерева.
      Тільки зрубавши, ти їх перелічиш.
      Далі -
      Чи Галинка в Далі, чи Даліла – тільки шкіра покинута, оболонка, з якої втекла змія,
      Глибше, глибше дивися у неї, у цей чорторий, що відлунням кличе.
      Витягаєш мотрійок по черзі, усі п'ять перероджень,
      Де кожна із них – я.
      Придивися пильніше, милий:
      Це ядро,
      це бджола,
      це мураха,
      це вічність,
      це моє засмагле обличчя.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    108. На крючке (Ч.Ж.)
      Поэзия корыстна,
      чай, не родная мать,
      и в ней истоки смысла
      бессмысленно искать,
      лишь улыбнётся, тая,
      но – вдруг –
      блеснёт в строке,
      как рыбка золотая
      у ритма на крючке.

      2011



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Робітничі квартали (Г.О.)
      Робітничі квартали
      прокидаються найраніше:
      капцями човгають,
      каву цмудлять,
      позіхають і голяться,
      у чорне вікно дивляться,
      а там – я.

      Дивлюся з тамтого боку,
      із мороку бельєтажу
      на сцену
      ранку такого осіннього,
      що аж зимового.

      Навіть ворони ще сплять,
      навіть Бог ще гарує у іншій півкулі,
      бо там Він потрібніший зараз, -
      коли вікна робітничих кварталів
      розцвітають у темряві
      самотніми
      китайськими ліхтариками,
      розвішаними знічев'я
      на похиленій сакурі
      київського світанку.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. О межсезонье (Ч.Ж.)
      Всё, как всегда: бушуют войны где-то,
      не утихает спор о божестве,
      а межсезонье целится в поэтов
      и норовит попасть по голове.

      2011



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. як сонце (Г.О.)
      Середньовіччя - вічне. Як тоді,
      Пливуть тумани сонні по воді,
      А люди палять душі та солому,
      І дим у дім заходить, і у сни
      Як стрічка, заплітається. Весни
      Не буде довго. Зернятку малому

      Ще треба сил і мудрості – дійти
      До суті, до основи, до мети,
      І та мета – довічна і зникома –
      У міжсезоння (чи безчасся) час
      Любити. Просто. Кожного із нас.
      Як сонце –
      що для всіх,
      але нікому.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. осінні мовчання (Г.О.)
      Суха трава втомилася рости,
      і навіть ти втомився, навіть ти,
      і ані титли, ані букви.
      Буки
      стоять у тиші. Листя намело
      по кісточки. І зморене село
      немов дитина, проситься на руки.

      Дими тужаві, цвинтарі рябі,
      і пам'ять – ніби кульчик на губі
      в корови, що зітхає теплим тілом,
      Бо де воно тепер, оте зело? –
      ген-ген зелене диво загуло,
      і стерпле серце –
      від мовчання
      біле.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. коли все тільки починалось (Ч.Ж.)
      Коли все тільки починалось
      у долі дівчинки-Землі,
      в полон здавався дядько Хаос
      її красі. Такі малі,
      гасали водами амеби,
      а сушею – загони мавп,
      і навіть риму «неба-треба»
      іще ніхто не написав.

      2011



      Коментарі (69)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. осіння молитва (Г.О.)
      Квіти, що заплющують очі на ніч,
      Бо втомилися,

      Птахи, що летять навіть потемки,
      Прорізаючи тілами задубілими
      Дощові хмари осені,
      Бо вже час,

      Неприкаяні підлітки,
      Що тусуються у підземці,
      Хукають на серця і долоньки одне одного,
      Бо так тепліше,

      Молюся за вас усіх,
      «Будь ласка, – прошу, – Господи,
      Не покинь їх усіх – жодного,
      Бо так страшно їм бути,
      а не бути –
      ще більше страшно».

      А Він посміхається
      і каже мені:
      «Добре».



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Оленка та її золоті кролики (Г.О.)
      для Олени Артемчук

      …Моя золота Оленкo,
      дівчинкj кароока з радянської чоколяди,
      тулиш до серця свого великого
      кролика ще-безіменного,
      а потім ім'ям його нарікаєш
      і у сльозах вихрещуєш:
      - Біжи, кролику білий, на зелені луки,
      Де конюшина солодка,
      І життя вічне…


      …Та не біжить кролик, з тобою_малою лишається.
      І брати його, і сестрички – ціле кроляче царство! –
      у клітці твого дитинства,
      за лядою твого серця…

      …Пам'ятаєш блакитний щоденник?
      Акуратним учнівським почерком
      ти записувала дати та імена
      усіх своїх сумних незліченних кроликів:
      «Народився десятого червня, матір – чорна кролиця Єва, батько – білий королик Адам. Охрестився під іменем Авель, біла плямка на чорному писку, має добру та ніжну вдачу, дуже любить цвітну капусту…»

      …Зимна осінь – як невдалий вихід з Єгипту –
      пішли твої кролики вервечкою закривавленою
      на луки зелені,
      де конюшина солодка,
      а тебе у хустинці залишили:
      - Не ходи за нами, мала, бо не час іще…

      …і залишилися:
      клітка порожня,
      а очі повні
      і життя
      довге-предовге,
      як білі вуха твого останнього кролика…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Эпиграмма на Валерия Хмельницкого (Ч.Ж.)
      Валере ников было мало –
      Весь день не уставал менять.
      Эх, если б это помогало
      Стихи хорошие писать!

      :)



      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. В сухом остатке (Ч.Ж.)
      Рифмы просятся наружу?
      Полежи, и всё пройдёт.
      Разогрей вчерашний ужин,
      Посчитай наоборот.

      Погуляй по переулкам,
      позаглядывай в дворы,
      покричи в квадрате гулком –
      поучись у детворы.

      Посмотри, как руку тянет
      обездомевший старик,
      дай ему медовый пряник –
      он к такому не привык.

      Подыши дымком кальяна,
      долго, а не раз-и-два,
      чтобы закружилась пьяно –
      до смешного – голова.

      Стань мальчишкою бродячим,
      где кончается черта,
      и тогда поймёшь ты, зрячий,
      что не видел ничерта.

      Что не знал, чем пахнут точки
      в окончании строки,
      что они – лишь тень отсрочки,
      ил на донышке реки.

      Что не высохли чернила
      там, где ты писать готов,
      что смакуешь ты уныло
      сны великих мертвецов.

      Что значение имеет
      только то, чему без слов
      молится дитя, немея,–
      Божьей удочки улов.

      2011



      Коментарі (62)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Для N (Ч.Ж.)
      Этот вечер с чёрным дождём заодно,
      и октябрь наши нервы, как руки, гложет.
      быть в себе надоело, смотрим в окно,
      но в окне, как ни странно, кино всё то же.

      Кошка томно зевает, и мы не прочь…
      помнишь: август. лягушки. вино по кругу.
      и созвездье Лебедя каждую ночь
      тянет нежную шею к Южному Бугу.



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Золоті геральдичні звірі (Г.О.)
      Золоті геральдичні звірі
      з гобеленів зійшли –
      ці олені, ці леви, ці лані,
      на траву білу ступили
      лапами середньовічними –
      в Осінь...

      Ранок посивілий з калюжі пили
      вустами спраглими,
      а вода та була – криця...

      Містом блукали
      золотими тінями невагомими
      поміж
      автобусами жовтими
      і людьми сірими –
      носами дими нюшили,
      кривились, як немовлята:
      гірко...

      До ніг моїх терлися,
      литок торкалися,
      очима вологими,
      кігтями ніжними –
      мої ручні геральдичні звірі
      із прапорів білих
      туманних,
      молочних
      покинутих...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. дукачик на згадку (Г.О.)
      Поплавці захололих качок на осінній воді.
      Та вода заколише – і лише,
      упавши на груди,
      ніби зморена жінка.
      І в рештку залишиться грудень:
      хай солодкий,
      нехай невагомий,
      нехай – як тоді,

      де крізь решето хмар нам нападає білих снігів,
      чи насипле, як борошна,
      ніжності повну комору…
      Колядник розпашілий
      колядку принесе знадвору
      про «Радуйся…» –
      і будем радіти між двох берегів

      чи Дніпра, чи Дунаю – не знаю.
      Міжбрів´я чекань
      павутинками зморщок –
      і де ж оте бабине літо?
      Де кульбабові вина і де реготуля-Лоліта? …
      Ніби срібну монетку,
      ти серце моє відчекань
      і повісь-но на нитку.
      Най нині тебе береже.
      Ой радуйся, господарю…
      Все почалося.
      Уже.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. О Музе и арбузе (Ч.Ж.)
      Кидая корку от арбуза
      под ноги безразличной публике,
      он вопрошал: "О, где ты, Муза?!"
      ответ простой, как дырка в бублике.



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. банально про яблука (Г.О.)
      Бережи їх усіх, Боже:
      клени притишені, що за єдину морозяну ніч листя усе згубили,
      птахів безіменних, що небо чорними нитками крил церують,
      траву посивілу, що миро роси точить уранці –
      бо любили вони беззавітно,
      безоглядно і безголово,
      чулим серцем своїм зеленим.
      Навіть птахи – зеленим…

      Яблука із синцями й синицями з небес падали,
      очі заплющували від страху –
      Гуп! –
      то і лежать поснулі…
      Сотні їх у садку – а зібрати уже нікому…

      Підніми їх усіх, Господи –
      до єдиного, до найменшого,
      до останнього –
      щоб не марно жили вони і вмирали не марно,
      торкнися долонями шкірки тугої,
      покоцаної,
      серця
      чулого і розчуленого
      із червоточинами
      осені та любові….



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. Банальное (Ч.Ж.)
      Сюжет банален до зевоты:
      осенний сплин и бла-бла-бла.
      и хоть его печальны ноты,
      печаль, естественно, светла.

      И журавлей извечных стаи
      летят опять-таки на юг.
      И небо цвета ржавой стали,
      и меланхолии утюг.

      Так всё привычно и знакомо...

      Но, Боженька, скажи опять:
      «Та паутинка невесома»,
      а большего не дай мне знать.

      2011



      Коментарі (80)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Об источнике света (Ч.Ж.)
      Умаявшись от сладкого труда,
      восторги принимая те и эти,
      взгляни наверх –
      а вдруг там не звезда,
      а просто лампочка в клозете.

      2011



      Коментарі (131)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Крізь пальці (Ч.Ж.)
      останнє мито
      цей лист кленовий
      такий кленовий
      на склі спітнілім
      ми полетіли
      ми ж полетіли
      долоні спогад
      бароко пальців
      кантат Йоганна
      пливе глінтвейном
      у срібний келих
      меланхолії
      спина до спини
      це ми із нею
      це ми з тобою
      а чи з тобою
      це власне осінь
      і врешті де ми
      коханий де ми
      за пелюстками ж
      за пелюстками

      (2008)2011



      Коментарі (56)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. вереснева малина (Г.О.)
      Осінь
      довга, заплутана,перемелена,
      ніби гендерна проза Оксани Забужко:
      … кома_кома_ще_ кома_зникома, знову коми-комахи до лампи липнуть,
      ці граки і горіхи – як же їх пронести до весни, через яке олов'яне вушко,
      ця вереснева малина – останній солодкий шанс залишитись у липні,

      де до спини прилипли піщинки,
      де мовчання розлита густа мармелада,
      де наші яблука крадені, поцілунки обірвані, прощання цурки...
      і зривається вивірка з гілки –
      і униз головою дурною падає –
      і збивається дихання –
      від розчулення
      від знечулення
      від малини у цукрі



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Справи на осінь (Г.О.)
      …збирати у пучечки полин, розтирати у пучках гірке-що-аж-сиве листя,
      хоронити захололих метеликів, що Богові душі віддали
      у нейтральній зоні моїх двох шибок;
      поміж аркушів їх хоронити,
      у товстих словниках
      зі старим-ще-правописом,
      без гачечка літери ґ…
      …вервечки птахів проводжати,
      за кожною гускою плакати:
      долетить-а- чи-ні?
      …і навчитись нарешті плести на спицях –
      шалик для тебе
      віру для мене
      у те,
      що сніги сьогоріч будуть такими солодкими,
      що аж-аж…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    128. Цена (Ч.Ж.)
      Как аукнулось тебе яблочко!
      если б знала – опять сначала?
      кем была ты? А стала бабочкой
      у божественного причала.

      Постэдемской памяти крашенки,
      Ева-матушка-Несмеяна,
      где-то бродит ещё твой старшенький,
      неприкаянно-окаянно.

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Далі буде (Г.О.)
      …у Місті_Кольору_Сепія,
      в осені, що пахне кленами та корицею,
      шагренева шкіра нашого часу стискається щохвилини,
      і щомиті:
      менше її,
      менше її,
      менше її –
      та ми про це не говоримо.

      …Острів ліжка оточений водами –
      зеленими, як надія,
      важкими, немов повіки.
      Уже не чекаємо –
      ані зими, ні корабля рятівного…

      Заховатись, завмерти, не рухатися,
      злитися із тобою,
      зростися із краєвидами,
      як у дитячих «піжмурках» –
      а раптом вони не помітять
      і не покличуть додому?...

      …тривати у ваті тиші – та – аніруш…

      …І тільки риски наших долонь
      мчать уперед відчайдухами-велосипедистами,
      зухвалими у своєму безумі,
      і свідчать, як ті апостоли,
      що «далі таки буде…»



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. Лавандрин (Г.О.)
      18 вересня о 12.00, у Львові, у Конференц-залі Палацу Мистецтв - презентація поетично-кулінарного арт-буку "Лавандрин" Ганни Осадко та Олександри Шевченко (Ондо Лінде).
      http://blog.i.ua/community/662/786001/
      Ласкаво просимо!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. К вопросу о таре (Ч.Ж.)
      И в эпатаже откровенном,
      поэт, повеса, разгильдяй,
      ты стань сначала Диогеном,
      а после бочку примеряй.

      2011



      Коментарі (56)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Памяти (Ч.Ж.)
      Клянусь Зевесом, город был прекрасен!
      как свежий холст в объятиях лазури,
      свет жемчуга из ожерелья Девы*,
      его хранили виноград и розы,
      и кипарисов нежная печаль.

      Ты был везде, когда всходило Солнце
      над полисом античной Гераклеи,
      но где был Ты, когда огнём «священным»,
      когда мечом Твоё писали имя
      на теле белокаменном его?

      Не знает голубь, сидя на колонне,
      молчат о том театр, Зенона башня,
      базилики молочно-тёплый мрамор
      и сонный Понт, которому едино:
      что варвары, что греки, что Орда.

      2011





      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. і нічого (Г.О.)
      ...сиділа якось на високій кручі,
      дерева і каміння обіруч,
      ручай і молочай, а ще цикади,
      і безмір часу - знизу і вгорі...
      і чоловік - історик - говорив
      про дні, коли жили тут кроманьйонці:
      плоди збирали, полювали, хмиз
      носили з лісу у свої хатини...
      аж серце зупинилося - вони
      далекі-проминущі - теж любили,
      і сни їм снились, і чекали дня,
      а потім ночі, і дітей веселих
      гойдали на колінах...
      ...спориші
      ...і терен
      ...і каміння
      ...і нічого...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Лета бабьего слепые паутинки (Из И. Павлюка) (Ч.Ж.)
      ***

      Лета бабьего слепые паутинки
      Золотеют, словно Божья кровь.
      Тут я бегал, позабыв ботинки,
      Тут без слов писал про отчий кров…

      Памятью душа тут обрастает:
      Песни бабушки, тугой травы кристалл.
      Словно вышел я из волчьей стаи
      И коней на белом поле крал.

      Мне пилось и умереть хотелось,
      Как бессмертный умирает лес.
      А в стихах расписывалась смелость,
      Как последним словом на стволе…

      Золотые, тонкие листочки –
      Осени сошедшей маяки.
      Самогонка.
      Огурцы из бочки.
      Небо – рыбы полные садки.

      Можно жить, хотя и привкус вязкий,
      В эту пору, с Богом без орды.
      Пуповина…
      Гроб…
      Блины…
      Коляска…
      Лета бабьего слезоточивый дым.

      Робкое и ласковое Солнце,
      С ним уже не лето – осень ждём,
      Как холодный кофе, чай на донце,
      Как звезды снежинку под дождём.

      И в судьбе порою этой самой
      Воскресают призраки тоски.

      Осенью опять уходит мама,
      А стихи приходят без строки.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. снилося нині... (Г.О.)
      ...снилося нині –
      розмова із Господом Богом.
      Я: щось пояснюю, вкотре збиваюсь на плач,
      ніби біжу не канвою балачки, а полем,
      «як воно буде?» уже не питання –
      стерня,
      що поколола до крові і п»яти, і серце…

      Голос притишений –
      : дівчинко, рік промине,
      і за водою спливуть, ніби листя посохле,
      всі твої біди-марнички, питання пусті –
      як шкаралуща горіхів – спливуть за водою…

      Я (недовірливо): «як все це трапиться, як?
      Люди ж не цяцьки в твоєму театрі…
      сотні імперій було, Вавилон ненаситний,
      Рим віковічний,
      і де вони, дівчинко, де?
      Там, де і сльози твої –
      потекли за водою…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Увы (Ч.Ж.)
      Рыдаешь словами-сливами...
      да будь ты хоть афро-китайцем –
      не станешь насильно счастливым:
      в рай не утащишь за яйца.

      2011



      Коментарі (63)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Реверс (Ч.Ж.)
      Ты уйдёшь красиво: спина пряма,
      тихий шаг, даже эха нет,
      позади останется не война,
      не беда – только запах бед,
      только местоименья – от силы два –
      до смешного простой улов,
      позади останутся не слова,
      только тени и буквы слов.
      ты идёшь, победу испив сполна,
      светляками горят мосты...
      но измучает тебя не вина,
      а сознанье собственной правоты.

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. літературщина (Г.О.)
      Що ти побачиш, почувши:
      «Старий і море?»
      ... Темна стихія нескорена,
      мрія, що рибою дужою
      долає закриті дужки мовчання,
      уперед і вперед, Сантьяго!

      Що намалюєш подумки,
      як почуєш «Стара і море»?
      ...тлін і кінечність,
      заздрощі, сум, лахміття,
      вічне корито дурощів неминущих...

      ...дівчинко мила,
      штампи – твоє намисто,
      хлопчику любий,
      бранцю химерних текстів,
      діточки рідні,
      жертви лі-те-ра-ту-ри...



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. дівчинка вже велика (Г.О.)
      Дівчинка_вже_велика:
      цукерку за щокою ховає, любов у серці тамує,
      у гамівну сорочку здорового глузду щодня вбирається: –
      затяни-но тісніше, милий...

      Дівчинка_вже_доросла:
      черешеньки не на вушка міряє,
      а у банки талує –
      зима довга,
      та скільки того життя?

      Дівчинка_вже_свідома:
      Літо – любов невінчана
      сміхом і світлом сяє,
      а дощі – потечуть щоками..

      Дівчинко_Боже_збав_тебе:
      у люстерко поглянеш звечора,
      а там –
      осінь...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Тире (Ч.Ж.)
      Сладко-горька микстурочка,
      жизнь_тире_корректура:
      было «прелесть, какая дурочка!»,
      стало «ужас, какая дура».

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. трилер із національним колоритом (Ю.Б.)
      Сім сомів сидять у ямі:
      Соменята, сам, сама
      Із сом’ячими кумами
      І кумівська братова.
      Сорок снів у чорних пащах
      Дозрівали сорок днів,
      Тільки зорі їли натще
      В темних водах сім сомів.
      Під старезною вербою,
      Де дівки та парубки
      Топлять чвари із журбою,
      Хтось годує риб з руки.
      Хтось, хто ходить за водою
      І говорить до води…
      Та зустрітися з тим Тоєм
      В глупу ніч не приведи!
      Втім, бува що вдень – ще гірше,
      Рятуватися дарма…
      Недолугі пишеш вірші –
      Перетворить на сома.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Она хотела сына от Христа (Из И. Павлюка) (Ч.Ж.)
      Она хотела сына от Христа.
      Судьбу красиво называла бренной.
      Была чиста, смешлива и проста.
      И, словно жизнь, слегка несовершенна.

      Её хотел я.
      И таил свой грех.
      Встречал любовь в салонах и на пьянках,
      Но маяком всех сладостных утех
      Была её звенящая осанка.

      Французский шарм.
      Голландская метель.
      Китайский чай с причудами морскими.
      Не целовал, но помню этот хмель
      Я, словно дымом, пропитался ими.

      Слова мелели.
      Пост великий был.
      Распятию молились в каждом храме.
      Вином церковным напоённый пыл
      Ерошил чуть танцующее пламя.

      Кто в этой жизни жизнь понять готов?
      Кто заплатил последний долг калине?
      Любви воистину не надо слов,
      А только шрам и подвиг лебединый.

      Она хотела сына от Христа.
      В деньгах искала мудрость отчего-то.
      Она была небесна и проста.
      И над моим смеялась анекдотом.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. восьминога любов (Г.О.)
      Все немов у Шекспіра:
      бо пожили так мало і болісно
      там, де темрява тисла стриножено,
      там, де небо було примарою –
      десь далеко вгорі
      та ніколи ніким не бачене...

      Любощі схарапуджені – протуберанцями в мозку –
      : кілька секунд тривали
      і тільки раз у житті –
      це ж воно і любов, діточки...

      ...він –
      ще нічого й не зрозумів,
      не спитав навіть в неї імені,
      у богині багаторукої,
      у коханки, як море, млосної,
      то й не мав кого потім кликати,
      бо помер на світанку...

      ...а вона, вже вагітна мудрістю,
      їстоньки перестала...

      ...як Офелія волоока –
      :кроками міряє печеру жіночих сумнівів
      і вервечками животворними
      стіни капища занавішує –
      намистини життям запліднені,
      щоб вродила любов сторицею...

      ...як Мойсей по мандрівці –
      :помирає змарніло-втомлена,
      коли тисячі діток народжених
      вперше пробують воду солону –
      чи сльози мамині...

      ...все немов у Шекспіра –
      чи жили, чи тільки снилося?
      Чи була то любов,
      чи інстинктів магічне плетиво?

      ...тільки дітки самотні здивовано вгору дивляться:
      Світлий Боже, шляхи твої дивні та дивні задуми,
      Вісім рук дарував – а навіщо вони сиріточці,
      Що не може обняти ні мами, ні тата мертвого?....





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. перші повернення (Г.О.)
      ...її перші повернення –
      з піонерського табору в червні, із моря в липні,
      її збиті колінця, її мовчання, її веснянки налиплі, –
      літо надворі! – а тримаються міцно на вилицях і на носі,
      сни її невагомо-вагонні, що ростуть, ніби трави, досі,
      у наплічнику галька – розкидати-збирати – така розрада…
      …потім – місто ранкове – як крем сметанкóвий. Зрада
      і собі, і дієті – наїстить донесхочу цього літа!
      Барбарисно-дюшесні цілунки, Ґумберт, Лоліта –
      ще у книзі...
      А липи розхристані, бджоли сонні,
      тепле місто – як мама на кухні. Пиріг. Осоння.
      У дитячій все зменшилось раптом – стелаж і ровер,
      підросли тільки квіти у горщиках. Бог говорить
      з нею вранці – чи голосом горлиці, чи бабусі.
      Поливальні машини усміхнені, сині буси...
      І живе – як домашнє завдання у зошит пише –
      перша тиша повернень. Навернень ранкова тиша...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Опять весна (По И. Павлюку) (Ч.Ж.)
      ***

      Опять весна.
      И снова те же гаммы.
      Высоковольтово гудят мосты…
      Печаль бездонна, как могила мамы,
      И тихий сон – как голос из воды.

      И волосом твоим моя судьба прошита,
      Стекает ветер, саблю золотя.
      И чайки крик, и океан, и жито,
      Лишь ты и я…

      Подземный гром, небесное молчанье.
      Лишь райских яблонь слышен парафраз,
      Мы убежали, а они отчаянно
      Цвели без нас.

      Полынь цветёт, зоря души поэтовой.
      Луна на небе – хлеб на полотне.

      Опять весна.
      Целуемся добредово.
      Слова, как рыбу, кутаем в реке.

      И ждём плодов натурою покорною,
      Весна, греша, как молодость, уйдёт.

      И мы уйдём той белою дорогою…
      И там уснём…



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Сеткою нервов ловлю зарю (Из И. Павлюка) (Ч.Ж.)
      Сеткою нервов ловлю зарю
      В час базарно-советский.
      И бытие снова чертит круг,
      Правит закон им ветхий.

      Око за око, а зуб за зуб,
      Тризны, кровавость мыслей…
      Я, тем не менее, однолюб,
      Всё началось – как выстрел.

      А потому весь мещанский мох
      Я посылаю в ... место,
      И пока жизнь моя – пенный сок,
      Тело с душою вместе.

      Месяц, раскачанный ветром так,
      Что уже сам – как ветер.

      Раз я устами ловлю уста –
      Жить можно
      И при «советах».



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Степень распада (Ч.Ж.)
      Снова закопана Троя,
      и степень распада
      можно измерить жарою
      близости ада,

      в сны заползают уроды
      в одеждах овечьих,
      что-то мычат о породе
      о человечьей,

      проснешься, а в мире опять
      разборки, теракты.
      и некому в трубку сказать:
      «Мама, ну, как ты?»

      2010




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    148. колискова (Г.О.)
      ...Милий хлопчику, спочинь-но, розчешу твої кучéрі,
      поцілунки до вечері – то найкращий ліґумін,
      тепла втома невагома, наче хмара чорнобрива,
      чорнобривцями колише, тихо-ша, засніть, малі...
      Попливемо сном, і човник нас обох візьме на плечі,
      гойда-гойда, ластів'ята, заморилися за день…

      …і вночі – сплітати сіті з рук, і ніг, і снів вабливих,
      ніби рибки срібнопері, ротом на гачок пливти…
      Сон його – сріблясті хвилі, сон її – то мушля тиші,
      дотули до лона вухо – чуєш, як зітхає Бог?
      То чаїними слідами ходить їх любов-сновида,
      шкіра місяця волога, океанна кров густа,
      довга вервиця слідочків у пісках безчасся ночі,
      Не впусти руки вузької,
      виведи мене у день….



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. у плавнях... (Г.О.)
      …у плавнях – прохолода і туман,
      вода – як роси... Рисочки аїру
      стоять несхитно по коліна в тиші,
      а крапки понад рисочками – бабки
      висять у небі... Сотні літер «і»
      у прописах білявої школярки –
      під лівий берег ці очерети...

      …а ти ласкавовітряно пусти
      по водах темних човника з паперу,
      ачей приб'ється бережечка, де
      старенький качур рясочку пряде
      і виглядає качечку додому…

      ...та рвучко вітер-диригент змахне
      тростинкою прозорою – і хори
      жабів затягнуть риголетто Верді
      про серденько зрадливе у красуні...



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    150. Сага (А. Вознесенський) (Ч.Ж.)
      Ти мене на світанку розбудиш,
      на порозі, роззута, заплачеш.
      Ти ніколи мене не забудеш.
      Ти ніколи мене не побачиш.

      Затуливши тебе від застуди,
      я подумаю: «Боже всезрячий!
      Я ніколи тебе не забуду.
      Я ніколи тебе не побачу».

      Цю Неву, що в мурашках усюди,
      і цей шпиль, що багато так значить,
      я ніколи уже не забуду
      і ніколи уже не побачу.

      Не мигаючи, дивляться прямо
      карі вишні, волого-гарячі.
      Повертатись – прикмета погана.
      Я ніколи тебе не побачу.

      Якщо навіть на землю вернутись
      нам ще раз, як Гафіз це призначив,
      все одно нам тоді розминутись -
      Я ніколи тебе не побачу.

      Раптом стане мізерним тутешнє
      наше нерозуміння з тобою
      перед нерозумінням прийдешнім
      двох живих і мари неживої.

      І полине без шансів удачі
      пара фраз, як найвища облуда:
      «Я ніколи тебе не побачу.
      Я ніколи тебе не забуду».

      2011



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. бути травою (Г.О.)
      Молода трава
      головою пробила зимову землю –
      шкаралущу сумнівів глинобитних –
      зелена, солодка...
      Мільйонами маяків кличе мене у квітні –
      :Бачиш, дівко, а ти боялася!

      Міріадами гнучких пагонів
      навшпиньки стає,
      тягне до сонця руки пристрасні
      у каблучках метеликів, сонечок великодніх –
      :Живи, – каже, ­– та нічого не бійся.

      ...Бо не страшно це насправді – ані жити, ані вмирати.
      Подивись на газон під вікном –
      бачиш?
      А тепер очі заплющ –
      чуєш?

      ...І серце зупиниться від розчулення,
      від запаху солодкавого
      кінця–та–початку –
      скошених тіл трав'яних,
      гільйотованих голів кульбабових:

      таких невимовно пахучих,
      таких безборонно усміхнених
      навіть після смерті...

      Бо жили
      днем єдиним,
      щирі сонцепоклонники,
      росою напоєні, дощами освячені.
      Бо були першими,
      бо стали обраними, –
      Зелене військо Господа нашого
      під білими хоругвами
      ромашкової вірності...

      - Навчи мене, чуєш, бути твоєю травою...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Місто (Г.О.)
      Місто химерне,
      де міми, жонглери, черниці;
      губи – солодкі чорниці і чорна жага,
      фенікс волосся – і пальці плетуть плетениці,
      кучері, довгі спідниці, перон, пилюга…
      …день, наче кіт,
      на пістрявій перині засне…
      Місто блаженне, в якому щасливі та не.
      Місто, що місить життя,
      наче тісто на булки,
      місто – як вирок,
      на голову_сніг,
      як цидулка:
      похапцем літери курячі вгору і вниз,
      місто – бруківка, немов одруківка,
      карниз;
      голуб, що падає долу,
      а тінь голубина –
      вгору ширяє.
      Це місто – у небо драбина,
      напнута линва
      між «до» та «що буде по тому»;
      зграї драконів, цвіт груші, уперше – додому,
      не відпускаючи – чуєш! – твоєї руки…
      Місто – це звуки:
      голубка, трамвай, каблуки,
      Місто – як мітка чи родимка –
      щонайрідніше…
      Цоки і цоки.
      Зозулька в дзиґарику.
      Тиша.
      Втишено, вчаєно…
      Липовий чай.
      Охолонь.
      Місто, де руки зрослися листками долонь,
      гілля сплелося, коріння клубком повелося,
      сни, як синиці, щебечуть у кроні волосся,
      щастя притишене, як не-мовлятко, росте
      пагоном сонця:
      - Кохання моє золоте.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    153. где-то (Ч.Ж.)
      Ты права – не хватает её,
      на ветру громыхает быльё,
      как стыдливое белое знамя;

      и к зубам прилипает халва
      кубик_рубика слов, и в слова
      впопыхах превращаемся сами;

      а ведь где-то пустыни молчат,
      тихо плещется озеро Чад,
      и улитки ползут к Фудзияме.

      P.S.
      Может, бросить все эти понты,
      и с молчанием зимним на «ты»
      собирать журавлей-оригами?


      2011



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Боженько_що_один_на_всіх (Г.О.)
      ...Боженько_що_один_на_всіх:
      без дискримінації за статтю, віком, расою та віросповіданням –
      посміхається всім однаково, ніч дає, а за ніччю день дає,
      чорним маркером вимальовує смужки на зебрах життів –
      тонесенькі, ніби павутинки бабиного літа,
      а потім з моєю бабусею кришить булку для голубів миру,
      і з дідом – у чотири мозолястих руки – пересаджує яблуньки,
      заглядає із-за плеча, як донька пише домашнє завдання,
      а потім кліпає разом з учителькою, перевіряючи його ж:
      кривулясті ряди похилених паличок,
      кілечка, які то тікають угору повітряними кульками,
      то стрибають донизу сухим горохом...

      ...Боженько_що_один_за_всіх:
      Шість мільярдів дітей нечемних
      (і це тільки в одній – блакитній – кімнаті)
      Шість мільярдів імен, що ірисками застрягають поміж зубами,
      І забути бодай одне – не можна...
      Від самого ранку Він на роботі:
      греко-католичкам у цвітастих хустках варить пшеницю для куті,
      шахідкам мигдалеоким застібає пояси на осиних таліях,
      будистським монахам завдає на плечі три плетені кошики,
      а потому з моїм старшим сином клеїть літачок із фанери:
      раз-два-три- почали! –
      і запускають у небо синє,
      і проводжають його поглядами
      і підтримують його подихами
      малий – знизу,
      а Господь – зверху....
      ...і летить отой літачок
      понад гори високі
      понад моря глибокі
      понад ліси густі
      понад пустелі пусті
      і сидить в літачкові чоловік мені_собі невідомий,
      що летить («до» чи «від») свого_не свого дому,
      тримай його на долоні, Боженько, невагомо, як павутинку,
      бо шестимільярдно перша – найдорожча тобі дитинка...
      ....і молюся півподихом:
      будь ласочка, всіхній Тато – сьогодні, завтра - і вже довіку
      бережи від біди,
      моровиці
      мороки
      світлого мені чоловіка,
      від жалю і від жала,
      від хвороби чорної,
      від отруйної, наче земля, води –
      порятуй його, Боже,
      поможи йому, Батьку,
      завжди
      завжди.

      26.1.2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Центоники_1 (Ч.Ж.)
      ***
      Поэтом можешь ты не быть,
      но зеленеет жизни древо.

      ***
      Я список кораблей прочел до середины,
      а Германна всё нет.

      ***
      Аптека. Улица. Фонарь.
      Двадцать первое. Ночь. Понедельник.

      ***
      Не пой, красавица, при мне:
      «Почему-то вокруг все больше бумаги, все меньше риса».

      ***
      Переведи меня через майдан –
      сотрясает мозги алкоголь.

      ***
      Нет правды на земле…
      Карету мне, карету!

      ***
      Печальный Демон, дух изгнанья,
      приезжай, попьем вина, закусим хлебом.

      ***
      Выхожу один я на дорогу,
      качнувшись влево.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Это лето сошло с ума (Ч.Ж.)
      Это лето сошло с ума,
      изменяя судьбы итог:
      вот порог тебе, вот сумá,
      вот развилка тебе дорог.

      Хоть разламывай хлеб, хоть вой,
      хоть плети макраме из рук –
      улыбается синевой
      только что отошедший друг.

      Пусть печали идут войной –
      в битве с камнем сильней вода,
      это лето, где мы с тобой,
      не закончится никогда.

      2010



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    157. Ось нарешті і ти (Переклад з Л. Борозенцева) (Ч.Ж.)
      Ось нарешті і ти помітив:
      Наша осінь не йде – вповзає
      Саламандрою в хижі сіті
      Інтернетних лихих мозаїк.

      Осінь чатиться листопадом,
      Не словами кружляє – цвітом
      Із багряно-достиглим садом –
      Відставним приходським піїтом,

      Одяг палить, на шкіру схожий,
      І горлає, як Стєнька Разін,
      Про князівен, що в душі вхожі,
      І про іншу хмільну заразу.

      Човен-листя гойдає снами,
      І зникають князівни в тіні,
      Тільки скринька живе листами
      В нескінченній журбі осінній.



      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    158. кропива дводомна (Г.О.)
      Росте
      завжди самотою
      де не посій – там і вродиться,
      нелюдимкою саме тою –
      попід парканами й смітниками
      моєї відчуженої вітчизни:
      корінням – як дерево, глибоко в землю,
      руками – як дівчинка, високо вгору
      смутна одиначка вовкувата,
      синя_аж_зелена панчоха:
      «тільки без рук, будь ласка».

      Жалива велика,
      дівка схарапуджена,
      сто голочок наляканих
      навсібіч виставила –
      таку не візьмеш голіруч, не обнімеш,
      у пальцях скалочки
      жалких жалощів дитинних:
      як же мені не плакати?

      Кропива дводомна,
      де ти зараз, з ким ти зараз насправді?
      Два доми_два тереми в твоєму серці,
      дві риски паралельні на твоїх долоньках –
      Стоїш збентежена, роззираєшся...
      Перший дім_що у нім – виярок позад хати,
      де корінням в каміння вплетена,
      наче маківка в коси...
      Другий дім_в сні однім – бачений, та далекий,
      вирій лелечий сонячний –
      а в тебе і крил немає...

      Сестро моя наїжачена,
      джигуха золотоока,
      розкажу тобі казку дівчачу
      про лебедів зачарованих –
      одинадцять братів сердешних,
      і про Ельзу, як я, маломовну,
      що любов'ю і кропивою –
      (бо кохання – і слів не треба)
      що зелено-червоною кров'ю
      і жалкими голками у пучках
      їх_своїх від біди рятувала...
      А найменший – не встигла! – крилечком
      помахав – та у вирій подався...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    159. Всього і треба (Ю. Левітанський) (Ч.Ж.)
      Всього і треба, що вдивитись,– боже мій,
      Всього і справи, що уважно придивитись,–
      І вже не підеш, і нікуди вже не дітись
      Від цих очей у їх раптовій глибині.

      Всього і треба, що вчитатись,– боже мій,
      Всього і справи – зачекати над рядками –
      Не відштовхнути нетерплячими руками,
      Перечитати їх іще, і ще, і ще.

      Мені шкода ще не впізнáного рядка,
      І все ж рядку судилось з часом прочитатись,
      Перечитатись знов і в часі вкарбуватись,
      І все його навік залишиться із ним.

      Але не очі – вони підуть назавжди,
      Як невідомий світ, що так і не відкрили,
      Як невідомий Рим, що так і не відрили,
      І не відрити вже, і в цьому суть біди.

      Але мені і вас шкода, шкода і вас,
      Що шанували суєту, все поспішали,
      Не знаючи, чого себе ви позбавляли,
      І не дізнаєтесь, і в цьому вся печаль.

      Втім, я вам не суддя. Я жив, як всі жили.
      Спочатку слово безроздільно було правим,
      А справа була потім, потім була справа,
      І в цьому справа вся, і в цьому вся печаль.

      Тим і скрутніший стан моїх останніх справ –
      Поки вважав, що я суддя, в пророки мітив,
      Які скарби я під ногами не помітив,
      Які сузір’я в небесах не розпізнав!

      2010



      Коментарі (49)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. Сказка для Августа (Ч.Ж.)
      Маленький индеец Чуткое Ухо
      обладал, понятно, отличным слухом,

              он слышал, как над ним летали птицы,
              как в глубинах синих дышали рыбы,
              и слышал даже, что волку снится,
              и что волчата сказать могли бы,

      маленький индеец Чуткое Ухо
      собрался как-то ночью с верным духом,
      сидя под огромным и сонным небом,
      и запел тихонько о том, где не был:

              [тихо и задушевно звучит песня «Ноля»]
              Эх, трава-травушка, травушка-муравушка,
              Эх, берёзки-ёлочки, шишечки-иголочки,
              Эх, цветочки-лютики да грибочки-ягодки,
              Эх, да птички-уточки, прибаутки-шуточки.


      Тогда тотем льва спросил, тряхнув гривой:
      мой мальчик, о чем ты поешь так слёзно,
      мол, почему сейчас зреют сливы
      и почему умирают звёзды?

              Чуткое Ухо был ещё очень мал,
              и тотем медведя ему так сказал:
              – Посмотри на этот желтеющий куст,
              Понимаешь, на землю пришёл авгýст.

      – Áвгуст,– поправил робко тотем орла,
      но наш индеец шептал свои слова:

              [ещё тише и ещё задушевнее]
              Эх, трава-травушка, травушка-муравушка,
              Эх, берёзки-ёлочки, шишечки-иголочки,
              Эх, цветочки-лютики да грибочки-ягодки,
              Эх, да птички-уточки, прибаутки-шуточки.


      И тотем медведя, утерев слезу,
      Объявил по прерии, клыком блеснув:
      – В Чутком Ухе заговорила груст.
      Этот мальчик будет теперь Август!»

              [еле слышно, почти эхом]:
              Эх, трава-травушка, травушка-муравушка...

      И вздохнул малыш, на траву прилёг, и
      никто ему не сказал, что путь лёгкий...



      2010






      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. весняні посівання (Г.О.)
      ...кіт-вуркіт сидить на ґанку, миє вушка, миє щічки,
      сонячні зайці стрибають з пучок пальців – раз-два-три,
      принесеш уранці квіти – теплі хмари снів бузкових,
      де цілунки – п'ять пелюсток
      наворожать нам весну.

      Час тече – вовняна нитка –
      шалик знов не дов'язала,
      спиці плетиво пустили – і водою все стекло,
      і бузки стоять навшпиньках,
      глечик з талими снігами,
      бузько з босими ногами,
      заєць сонячний – на ніс –

      стриб! –

      і жмені ластовиння –
      сіє-сіє-посіває,
      щоб на щастя – на здоров'я,
      щоб родила тут любов :)



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    162. одне (Ю.Б.)
      Вперта хата пуста
      не відпускає… не …
      …Нас двоє тепер та
      нас все одно – одне.
      Пустка, пустеля, пус
      ковий механізм ТТ.
      Кажеш: «кохаю та
      ти не зважай на те.
      Не заважай, вважай
      заприсягнувсь тобі:
      скільки не від’їжджай, –
      будемо далебі…
      Будьмо, моє золоте,
      вип’ємо міста Че;
      і ліхтарів, і аптек
      вистачить ніби ще».
      Тіні і голоси
      із особистих тек
      зважують терези
      спільних бібліотек.
      Говори, не мовчи, –
      буде жбурляти луна
      для пінг-понгу м’ячі –
      відзвуки наших зізнань
      доки на правій щоці
      пальцями пишеш: «моя»
      (мов ієрогліф «янь»)
      і на підставленій, цій,
      легко тавруєш: «твій»
      (як ієрогліф «інь»).

      2011




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. лютневі пейзажі (Г.О.)
      ...тут небо – як розбавлений кефір
      з полиці супермаркету:
      благенька
      прозоро-біла бовтанка,
      бо так
      тут забагато снігу та мовчання.
      ...немов у чані намочила прати
      ті простирадла Пані Хуртовина,
      де я колись із ним лежала в парі...
      ...тікає пара з коминків угору –
      хатинок жменя, кинута недбало,
      як зерна ті,
      що вже не проростуть...
      ...сніги та небо,
      та іще дерева,
      що руки піднімають млосно вгору,
      навшпиньках поставали, як дівчатка,
      аби його за шию обійняти....



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Хозяин возвращается (Из А. Осадко) (Ч.Ж.)
      Какая дура! Ткала и порола,
      Порола, ткала и порола вновь,
      Задавленная гнётом лет любовь
      Терзала пальцы ниткою суровой.

      И снова круг. Двадцатый, как года…
      Не кончится, о Боже, никогда
      То полотно – бескрайне-бесконечно,
      Как саван. Не ему. А мне, конечно.

      Безумие тягучее, как мёд,
      И голос среди ночи мучит, жжёт:
      «Ты ждешь, но это лишь насмешка судеб.
      Он не вернётся. Знай, его не будет».

      Воспоминанья смутны и солёны:
      Быстрейшему в награду будет приз.
      На старт, вниманье, марш! Бегут, как кони.
      Я – вместо кубка.
      Победил Улисс.

      Он… не меня хотел. Хотел Елену.
      Её хотели все. И неспроста!
      Пылала Троя – сёла, города –
      Всё в честь сестрички. Но досталась та –
      Другая. Тихая, как травы к лету,

      Как пёрышко…На свадебном застолье
      Есть жертвы тела (сердце и рука).
      А он ушёл – как в магазин за солью,
      А он блуждал – века, века, века…

      И боги с ним в игру свою играли
      (Вселенная – ему, а мне – лишь сто
      Бессониц хищных выставили жала:
      Порола-ткала, вновь порола-ткала,
      Не Полифем – никто, а я – Никто.

      Вода и небо. Чудо – не разбиться.
      Перед глазами – бесконечность лиц
      Подруг, любовниц – с ними был Улисс.
      Но есть одна – Цирцея белолица –
      Семь лет пленяла смоляная бровь.
      Ах, да, конечно, волею богов…

      Ты с ней ещё…
      Не смею и присниться…
      Вздохну сквозь сон – кому? Тебе? Себе
      О горькой, исковерканной судьбе
      Не говорю. Ибо слова – как птицы,
      Словам нет веры. Им не верю я,
      Рука и сердце – жертва ведь моя,

      Но не твоя. Натянешь лук, стрелою
      Всех женихов пронзишь… Какой шашлык
      Из тел врагов: не только в дом вошли –
      Имели наглость любоваться мною!
      ………………………………….
      Хозяин возвращается! Встречает
      Его собака, нянька, рада челядь,
      Земля, трава, хозяйство… Еще та есть…
      Ну, как её… Ну, с нею нам постелят…

      Олива старая растёт сквозь тело,
      Пускает корни. Путается речь
      Живым клубком… Попробуй уберечь,
      Узнай меня в том хороводе встреч,
      И волосы белы,
      И утро бело…

      А жизнь прошла, и вот её итог –
      Крошащийся засушенный цветок,
      Что цвёл вчера – любви заветной знак.

      Проклятье – верность галицких Итак…

      2010



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Медея знов ...(Переклад з Л. Борозенцева) (Ч.Ж.)
      Медея знов занурює в ріку
      Скривавлені бинти вечірніх сонцекраїв,
      І присмак ревнощів гострішає в ковтку,
      Жадає помсти він і винних пам’ятає.

      Не витерти Ясона зраду й хіть,
      І сміх прокльони вже не полишає,
      І Місяця надщербленого мідь
      Все срібняком у пам’яті спливає.
      ______________

      Холодна хвиля вечір поглина,
      Зірки над прірвою, безодні потойбіччя...
      І так спокутливо-невинна глибина,
      Та навіть в ній живе чуже обличчя.

      2010



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Метелику-Жуане, не боїшся? (Г.О.)
      Він переміг Господаря, і Церкву,
      і ярмарковий натовп, що волав
      когось спалити?

      ..............

      …Ні, Жуане милий,
      не переміг,
      бо це - не бойовище,
      не герць шалений, не мисливський шал –
      дістати, упокорити, зловити
      у клітку слів і поглядів дівицю,
      довірливе пташа, яке не знає
      полону, що солодший за любов...

      …багато їх було у пташникові,
      бо ти ловець удатливий, Жуане...

      Тих відпустив, коли тобі набридли,
      тих обміняв на вина андалузькі,
      а ті сконали з горя, як лишив
      їх без води своїх цілунків чулих…

      … я - не така.
      Бо я з тобою - рівна.
      Бо чорна кров у тілі, бо жадоба
      всього і зараз, і страху немає.
      Таку ти не вполюєш,
      бо не жертва
      вона, Жуане.

      Адже певна сили:
      своєї і твоєї.
      Не тікає,
      а йде сама, куди вона захоче,
      щоб на горі найвищій – онде, бачиш? -
      владарювати тільки з рівним їй…

      …метелику-Жуане, не боїшся?

      …аквітанійський манускрипт відклала,
      дивилася на море за вікном,
      як човник – то приплине, то відплине
      від берега скелястого…
      і усміх
      її дівоцький на вустах бринів…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. гранатова любов (Г.О.)
      …надвечір цвіт граната принесла в мої покої вірна Маріквіта:

      - Це вам, солодка донно, передав
      сеньйор у масці, імені не знаю…
      Зухвалий вчинок, адже всім відомо,
      що квітка із граната – знак жаги…


      …вощані пелюстки такі вабливі, як поцілунків памороч, очей
      не піднімала, потемки чекала
      його приходу, як зміїно_жала,
      що душу вип'є з горлечка мого…

      навпомацки
      гранатне розбирала
      доспіле тіло…

      ... Сік перебродив
      у чорних венах,
      і тужаву шкіру безстидні пучки вправно віддирали,
      і роздягали донну молоду,
      і млість текла притоками-руками,
      і сонце пульсувало в животі:
      - смалке заласся!
      - ладо світлоокий!


      …і ця жага розчахнута граната,
      мінилася кривавою росою,
      хребет дівоцький – тятива напнута,
      а лук –
      то тіло легіня, і лет
      стріли жалкої серце роздирав їм -
      надвоє, троє, п"ятеро, на друзки,
      і їхній світ конав од хитавиці,
      від надміру, від наміру: іще.....
      іще-іще-іще-не зупиняйся....


      ...і бризнула гранатова знемога
      на льон постелі, на пелюстя губ -
      напіввідкритих, жадібних, дитинних,
      і посміхалась донна, і повіки
      її тремтіли, ніби мотилі...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Напоминание (Ч.Ж.)
      Беря резец и от мечты хмелея,
      запомни равновесия закон:
      не в каждом камне дремлет Галатея,
      не каждый камнетёс – Пигмалион.



      Коментарі (50)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Простая песенка (Ч.Ж.)
      За окошком рожи корчит январь,
      затаился и рычит, словно зверь,
      когда рядом есть волшебный фонарь,
      он не страшен – ты поверь, ты поверь.

      Огнегривый лев – котёнком у ног,
      золотой орёл – цветком, ну и ну!
      даже Мерлин объяснить бы не смог,
      отчего же? не пойму, не пойму –

      мне неважно, что там будет потом,
      всё равно мне, кто сидит на трубе,
      даже чайник своим сиплым баском
      напевает о тебе, о тебе.

      :)



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Я не побачу знамениту «Федру» (З О. Мандельштама) (Ч.Ж.)
      Я не побачу знамениту «Федру»,
      У старовиннім яруснім театрі,
      З прокопченої наскрізь галереї,
      При світлі опливаючих свічок.
      В байдужості до суєти акторів,
      Які збирають оплесків жнива,
      Обернений до рампи, не почую
      Оперений в подвійну риму вірш:

      – Мене ці покривала полонили*…

      Театр Расіна! Надміцна завіса
      Від світу іншого нас відділяє;
      І зморшками глибокими хвилює,
      Між ним і нами, мов заслін, лежить.
      І падають з плечей класичні шалі,
      Міцніє зм’яклий у стражданні голос,
      Скорботного вже досягає гарту
      Розпечений обуреннями склад…

      На свято я спізнився до Расіна…

      Знов шурхотять сухі, мов тлін, афіші,
      Ледь чутний запах шкірки апельсину,
      І, наче з вікової летаргії,
      Сусід, до тями повернувшись, каже:
      – Утомлений шаленством Мельпомени,
      У цім житті жадаю тільки миру;
      Ходімо, доки глядачі-шакали
      На розтерзання Музи не прийшли!

      Коли би грек побачив наші ігри…

      2010



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Наблюдение (Ч.Ж.)
      И какая, в общем, разница,
      кто и чем законы пишет?
      Мозг по сути – та же задница,
      только поднятая выше.



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ты ждал (Ч.Ж.)
      Ты осени ждал,
      как ждут корабли реки,
      когда она, их желанию вопреки,
      платком ледяным укрывает покорность вод,
      обещая отдаться, но не сейчас, не вот.

      Ты ночи считал,
      как считают зарубки на
      косяке двери, за которой идёт война,
      а тут, внутри, утешальщиков полон дом,
      от них пахнет глиной и гаденьким холодком.

      Ты знал наизусть
      её прежние адреса,
      нет, ты не против, конечно, ты только за!
      ................
      ты осени ждал,
      но зима, прохрипев «пора»,
      письмо прислала:
      «Вчера, в 4 утра…»

      2010



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Друга сторінка (Ч.Ж.)
      Сторінка друга: Він, Вона і мить,
      коли вони прокинулись. Іскрить
      ще кожен дотик дорогого тіла.
      – Маленька, ти ще їсти не схотіла?
      – Мій любчику, сніданком буде нам
      кохання, що не снилося богам!

      Година…дві…чотири… Час – ріка,
      якби ще в ній той апетит зникав…

      – Послухай, люба, може, поїмо?
      бо сили вже скінчилися давно,
      і не рятує навіть дика хіть,
      у мене вже у животі бурчить!
      – Ах, котику, цілуй отут і тут,
      це до обіду спрощений маршрут,
      а на десерт… о, ні! о, так!
      і знову
      він на коні і до всього готовий.

      Стемніло, тиша ластиться до ніг,
      він і заснув би – голод переміг.
      – Коханий, де ти? Киця хоче пити!
      – На батареї я – вечерю розігріти.

      2011



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Чарівна скрипка (З М. Гумільова) (Ч.Ж.)
      Милий хлопчику веселий, усмішка твоя сяйлива,
      Не проси такого щастя, що отруює світи,
      Ти не знаєш, ти не знаєш, скрипка ця – химерне диво,
      Що таїть в собі жахіття, від якого не втекти!

      Хто її хоч раз увізьме у свої владарні руки,
      Для того навіки щезне безтурботне світло днів,
      Духи пекла полюбляють чути царствені ці звуки,
      І вовки скажені бродять по дорозі скрипалів.

      Цим дзвінким, безжальним струнам треба плакати й співати,
      Вічно має битись, витись збожеволілий смичок,
      В завірюху та під сонцем; під бурýном білуватим,
      І коли палає захід, і коли на сході бог.

      Втомишся і гру сповільниш, і на мить утихнуть співи,
      Ані подихом, ні криком не продовжиш свою путь,
      І вовки скажені миттю кровожерно пустять слину,
      В горло вчепляться зубами, груди хижо роздеруть.

      Зрозумієш ти, як злобно насміялось, що любило,
      В очі гляне запізнілий, але владний острах-крук,
      І тужливий смертний холод обів’є, мов саван, тіло,
      Наречена заридає і задумається друг.

      Хлопче, далі! Тут не знайдеш ти безпеки рятівної,
      Та я бачу – ти смієшся, очі сяють звіддаля.
      На, тепер і ти володар тої скрипки чарівної,
      Славу віднайди у смерті, лютій смерті скрипаля!



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Эпоха-мама (Ч.Ж.)
      Чумою пытали,
      кострами, кольями,
      примеряли веночек аленький,
      а она терпела,
      хоть было больно,
      утешала себя:
      «маленькие...»;

      мерялись ростом,
      носами, породами,
      «не родная,– кричали,–
      мачеха!»,
      а она вздыхала горами-водами,
      и, грустя,
      загибала пальчики;

      покидали её
      шампанского пробкой,
      проклинали её и хаяли,
      а она улыбалась
      смиренно-робко
      и рожала сыночков,
      каинов.

      2010



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Шосте чуття (М. Гумільов) (Ч.Ж.)
      Прекрасне в нас закохане вино,
      І добрий хліб, що в піч для нас сідає,
      І жінка та, з якою нам данó
      Пізнати пекло й насолоду раю.

      Та що робити з кольором зорі
      Над холодіючими небесами,
      Де тишина та спокій неземні,
      Що вдіяти з безсмертними віршами?

      Ні животу, ні горлу, ні губам –
      Миттєвість лине далі невловимо,
      Заламуємо руки, але нам
      Накреслено іти все мимо, мимо.

      Як хлопчик, ігри кинувши свої,
      Дівоче споглядаючи купання,
      Любовні ще не звідавши бої,
      Все ж мучиться невтоленим бажанням.

      Як в первісних незайманих хвощах
      Ревіла з розуміння, що безсила,
      Слизька тварина, несучи в плечах
      Іще дрімотні, не розкриті крила.

      Так, вік за віком – доки є Господь –
      Під скальпелем мистецтва і природи,
      Кричить наш дух і знемагає плоть,
      Для шостого чуття відходять води.

      2010



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    14. Всё труднее (Ч.Ж.)
      Всё труднее прощаться, но легче прощать,
      собирать по углам прошлогодние мысли,
      украшать ими пол, потолок и кровать
      или ёлку – гирляндами чтобы не висли.

      Всё труднее влюбиться, но легче любить,
      смаковать на рассвете шашлык сумасбродства
      и при выборе лучшего: «быть» или «слыть»
      с У. Шекспиром, шутя, обнаруживать сходство.

      Всё трудней вдохновиться, но легче вдыхать
      на окраине лета осеннюю прелость
      незапятнанных слов, и опять, и опять
      умолкать – для того, чтоб когда-нибудь спелось.

      2010



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. и Новый Год наконец-то... (Ю.Б.)
      от его неприсутствия рядом тело выгибает дугой,
      она шепчет: «милый мой, дорогой» тому, кому заявляла:
      «чтобы теперь - ни ногой!..»
      он гонит машину, хотя гололёд, снежное покрывало, -
      Не Умань, а Уренгой.

      Водитель: Как там… «умела ждать, как никто другой»?
      или – «Ирония судьбы, с лёгким паром»?
      Он: «я не боялся смерти, пока ты была со мной»…

      как на выходе из астрала отчаянное «рот в рот»
      с несимпатичным медбратом,
      словно к содранному колену прикладывать стекловату, -
      ждать пока время идёт,
      щупает каждый атом…

      но нежности нет искомей, чем : она целует его в живот,
      а он держит её лицо в ладонях
      и Новый Год
      теперь наконец-то случится
      вот-вот…


      2011



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. з лавандою... (Г.О.)
      вербовим прутиком - по глині...
      заміси
      слова і суті - у єдине тіло,
      що на світанку щастям зо-ло-ті-ло:
      воно - хотіло, і воно - летіло,
      немов лелітка -
      із медвяних снив

      у бурштини чекання, в руки долі,
      де краплею на споді - мураша
      зав"язло у смолі:
      його душа
      спочинку просить...
      ти цілуєш - "шаааа....
      засни..."

      ...і засинає,
      і поволі
      збуваються обітниці усі,
      що дані
      травам, каменю і житу,
      тобі, мені, метелику, осі,
      зозульці, лані, мигдалеві -
      ж-и-т-и:
      не ворожити "чи буде, чи ні" -
      триматися за серце чи стеблину...
      ...і павутинка усміху полине,
      де полинові пахощі сумні
      з лавандою сплелися
      воєдино...



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    17. перстень кинула в криницю (Г.О.)
      перстень кинула в криницю:
      перса тугою повиті,
      наче бинтом туго-біло,
      щоб молозиво приспать...
      сон короткий, невагомий,
      по воді - по люстру кола
      не дивись у ту криницю -
      там живе тужавий біль,
      там луною кам"яною
      хтось зове тебе, тобою
      хтось зітхає, і причинно
      ходить в луках тінь чиясь...
      перстень кинула в криницю -
      і Зорею він озвався,
      і руки її торкнувся,
      і уже не відпускав...



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. ворожила-замовляла... (Г.О.)
      ...ворожила-замовляла, як мале дівчисько вперте: води-луки-тіло-руки, поєднайтесь в круговерті сну вабливого, щоб зранку не розплутати нікому...сонце знову ставить кому, і за коси витягає із намріяного раю, із придуманого дива...
      За вікном – промерзла слива голо світиться від тиші, листя – покотом, і миші з поля, як з Єгипту, сунуть, морем-по стерні – до дому
      ...
      мого дому, що лишила, загубила, ніби шило, в скирті долі...
      ...
      сон поволі знову склеює повіки... ворожила чоловіку по долоні аж до ранку: ця триватиме дорога, ця трава – волосся Бога, це коріння – слів предтеча
      головних,
      та не важливих...
      ...
      Зацвіли у сні черешні, потім – в тіло одяглися, потім – соком налилися,
      потім – усмішка сяйлива
      вуст її-його...
      достоту,
      не збагнути, де чиї вже...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Ноги, можливо, підуть, але я залишусь і тоді (Ю.Б.)
      Ноги, можливо, підуть, але я залишусь і тоді
      Там, де здіймається дим понад садом і домом,
      Де не важливо якщо ти помреш невідомим
      Там, де повітря – узвар на ранеті й воді.
      Де по дорозі ідуть мовчазні корови,
      Тонуть в тумані, а потім рятуються звідти.
      Віти, важке ніби груди жіночії, літо
      В яблука зібране, гублять в тенетах трави.
      Яблука гупають, діти привозять дітей
      То до сусіда, а то до спустілої хати.
      Добре, що майже не треба чекати вістей,
      Добре й не буде уже до дощів пелехатих
      Ані хазяїв на хуторі, ані гостей.
      Тільки старі і собаки, а ще вайлуватий
      Дурник тутешній і я – ніби цар над царями -
      Сам собі буду писати, палити, встеляти
      Постіль пустішу від вітхозавітних пустель.

      Може і ти приїжджай, коли щось до нестями,
      може й не слухай мене, що любов – то пусте…


      2010



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. вже (Г.О.)
      ...вже
      павутиння в Ірій відлетіло,
      за журавлями загуло, і тілом
      примарним
      одноденка притулилась
      до хризантеми сивої...
      така...
      Така вже осінь... тиша шамотлива,
      сухе галуззя, кинуте квапливо,
      як поцілунок
      чи
      бентежне диво,
      багаття щастя
      в пам'яті садка:
      рука над руку...
      Гілля заплелося,
      немов слова у вірші, чи волосся,
      що після ночі – втомлене, дріма,
      обнявши шию...
      І розбита хата
      стоїть, як жінка в білому...
      Чекати
      вона втомилась...
      І цвітуть блавати
      на серці, на порозі, на...
      ...зима.

      3.11.10



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Флотилія фантому (Г.О.)
      наш п’яний корабель - флотилія фантому:
      осінні авеню - погідлива ріка,
      де листя ще горить, як Жанна, і по тому,
      влітає димом в дім до Бога, і тіка-
      ють
      роки-мотилі із рук моїх на голос:
      де золотом - струна
      і цятка нічника...
      ця пристань дощана, і дощ, і жовтень голий:
      ця голо-
      грама мрій
      чи голочка,
      яка
      нам вигаптує ніч - шовкову і невмілу,
      де шепотом - іще
      чи шерехом - іди...
      і п’яний корабель вросте у тишу білу
      і зацвіте любов на дзеркалі води



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. З незмінного (Ю.Б.)
      В Празі писати легше аніж, скажімо, отут…
      Впаде рядно сутінків (ніби з Бермудів родом),
      Дзенькнуть пляшки порожні, зойкне нічний одуд,
      Осуд людський спатоньки вляжеться в темну воду.
      Там, де твій сад з лампою, грушею, тишею та
      Віршами чи то прозою (не роздивитись звідси)
      Краще листи перечитувать і оселитись в листах, -
      Зрештою, рештки тілесного знехтував римський патрицій…
      Осінь із шатами-мештами вештається селом
      Під листопад, що як музика глухонімим створена,
      В ринві вода калатає чи «for whomm» а чи «омм»,
      Потім і зміст втрачається, губиться заговорений.
      Що я тобі? Що ти мені? Імені не забудь.
      Може, колись звільнимось від відомих причин.
      Хто кому долю дописував, кажеш, - не в тому суть.
      Зимно…і, власне, з незмінного – сон…
      ………………………………………..(на твоєму плечі).


      2010



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. можно брать любые слова... (Ю.Б.)
      Можно брать любые слова и молчать их с тобой вдвоём.
      Отпускать их, как голыши, в водоём и считать круги.
      Можно убегать и слышать: «беги-беги…» сплошным враньём
      полагать невозможность сбежать от себя. Радиан дуги
      будет равен всегда временным промежуткам минутных ссор.
      Что до ссор, когда между нами – нить и принцип игры йо-йо?
      Глупо долее дней десяти не пить, сочинять колесо.
      Натяжением нити вернёшь на орбиту свою. И чутьё
      что по спаянным пальцам сплетённых рук проберётся ток,
      помогает читать по слогам молчание наизусть,
      ждать из уст твоих, златоуст, дождь-живой глоток.
      По живому шить. На обратный путь без удил и узд
      набираться сил, но сперва не спроси – спаси, промолчи бабью
      уши все. Не выдай беглянку жестом, поймай на живца живьём
      и, как нитку в иглу, сквозь двоих - временную ось… А в раю
      можно брать любые слова и молчать их с тобой вдвоём?



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. БИЛЕТ В ОБА КОНЦА (Ю.Б.)
      1. к тебе

      Аккурат к октябрю я тебя полюблю и кингстоны
      Приоткроются в сон и сбегут по понтонным мостам
      Петербуржские крысы. И вдунут пассаты, муссоны
      жизнь в три строчки моих запоздалых и злых телеграмм.
      Петропавловским шпилем пронзённые белые ночи
      Собиратели бабочек купят , а мы – украдём
      Здесь аллеи и скверы сдаются влюблённым внаём
      Или в плен, добровольно… как красные ягоды волчьи –
      Забесплатно-заманчивы, медоточиво-порочны
      И смертельны в итоге…
      Конечно, не хочешь…
      Пойдём…

      2. от тебя

      Ты – последний герой, ты имперского страж гарнизона,
      Пережиток ушедшего века и шпага и страсть.
      Нарисованный мелом в опаловом шёлке газона
      Объявляешь гарде и потом не даёшь мне упасть.
      Мы – бесстрастны, как йоги, на колкой стерне подсознанья
      И фальшивы, как дудочка, что никуда не зовёт.
      Вот и ты растерялся ,сравняв поцелуями счёт.
      Вот и замерли крысы на тоненькой кромке стаканьей.
      Ни любить, ни топиться в октябрьском сочном тумане…
      Не гневили бы Бога…
      Конечная станция.
      «Дом.»



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. мандрівка по воду (начерк) (Ю.Б.)
      в нього із нею було тільки те, що за фактом,
      в неї із ним – майже все, на що здатна уява.
      двічі дзвонить поштар: шістдесят дев’ятий
      лист опускаючи в скриню…холоне кава…
      він вирина зненацька.. (із виру? з моря?..)
      мовчки знімає сорочку і тінь з порогу.
      тане у спеці в передчутті любові
      день… і вона довго-тепло-світло-волого
      дивиться, з губ забираючи по півслова,
      і виціловує пальці, приборкує втому.
      в тому і сенс, що позиція «просто поряд»
      найеротичніша із усіх, їм обом відомих.
      «хочу…» – вона промовляє, плямуючи тишу,
      і починає губами лічити хребці, а згодом
      Моцарт у вічності рондо для них допише
      і надішле до запиту музику, вечір, воду.



      2010



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Двірник (Ю.Б.)
      Янголя витрушує напірник,
      На курник вилазить молодик.
      Дядько Йосип, на півставки двірник,
      Чухає замріяно кадик.
      Снігу понасипало по литки,
      До снаги двірницький реманент.
      Спить містечко. Тільки напідпитку
      Вийде прибирати світ поет.
      Шарудить мітелка до світанку,
      По габі прошиють двір сліди.
      Зорі зійдуть в снігову альтанку
      На гілля, як ноти на лади.
      Із ряхтливих слів складеться ранок,
      Абрис міста і його людей.
      Там, де свіжий аркуш – чистий ганок,
      Спорудять тубільці дім-музей
      Дядькові, що дням малює лиця,
      Бавить риму, любить добрий жарт,
      Тим був кумом, там копав криницю,
      Перетнув життя і…зник в жнивах…

      Ніби вийшов й двері не закрив,
      А тому – ще недалеко досі.
      Інколи забудуться на мить,
      (Варто чарки три перехилить)
      І весілля з дальніх хуторів
      Заголосить:
      «Де ж той дядько Йосип?»..

      2010



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. погрішність (Ю.Б.)
      Кандидат у майстри спорту з вільного кохання,
      Сурогат справжньої мрії відтінку фламінго…
      Голос його – майже плачедо, майже домінго,
      Майже дудочка з гамельну і до світання.
      Що, щуреня піддослідне? Тобі кінець і трикрапочка
      Замість «довго і щасливо» та епітафії.
      Будеш у нього за номером n згідно графіку,
      Будеш в такій халепі з обмеженим трафіком,
      Ніби тобі з божеством говорити потрафило,
      А воно і не чує тебе, і не бачить, і не розуміє ані
      Слів, ані рухів, ані сенсу твоїх молитов і мовчання…
      Чарівник у смарагдовім місті у порівнянні
      З ним – ідеал співчуття, втілений знак питання:
      «чим я можу розрадити чи підтримати, люба пані?»
      Герої завжди помирають достойно, стоячи і останні,
      А героїні зникають красиво та пафосно апріорі,
      Але жоден не вийде щасливим з цієї історії,
      Жоден нещасним не вийде…погрішність в завданні.




      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Жінка, що ти їй наврочив безсоння... (Ю.Б.)
      Жінка, що ти їй наврочив безсоння:
      Синці під очима, колодязі у очах, -
      Невідворотна хвороба кесонна,
      Коли від безсоння втопаєш в ночах.
      Знімає панчохи, знімає слухавку і на плівку.
      Трохи мінорна, і старомодна, і дивна, а ще
      Жінка ця - ніби таємне, ніким не відкрите, горище
      З сотнями схованих пасток, відкритих щурячих пащек,
      Зі сторінками щоденників без кінця і початку,
      Із таємницями в темнім і теплім своїм нутрі,
      Де замість серця - годинника коліщатко
      Тахікардично виклацує раз-два…-і-раз-два…і-три.
      Так от. Вибираючись прудко на підвіконня,
      Ноги тримаючи не на твоїх плечах,
      Бачить, як жилка пульсує у тебе на лівій скроні,
      Вторить на унісоні: «важко без тебе...
      ...хоча...»



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Дивлюсь на тебе. Марю... (Ю.Б.)
      У місті - спека. Спекались рідні,
      Повідчиняли вікна й ходим голі.
      Думки повзуть повільно, рухи кволі,
      Оце тобі і "разом в вихідні".
      Зроби мені холодного мате,
      Додай у склянку вдвічі більше льоду.
      Ти - обережний, дмухаєш на воду,
      На віру не приймаєш геть святе.
      Тобі здається: я не там, не та...
      І навіть близькість буде в нас за планом.
      Дивлюсь на тебе. Марю тим баштаном,
      Який так радить Жінка Золота.

      _________________
      адреса баштану:
      http://maysterni.com/publication.php?id=13223



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Йоль (Ю.Б.)
      Втримайся на плаву, тримаючись за плавці,
      Бачиш, яке тавро на спині у цього дня?
      Дівчина з міста Т, білий полин в руці,
      Часу мінливий плин ловиться на живця.
      Десь на узбіччі шляхів меле луску чорний млин,
      Меле дурниці і сум твій перемелює він.
      Рими та пахлаву слів запашних і снів,
      Трощить людські голоси, та не торкає один.
      Тихо говорить Бог . «Тихо...» - луна в душі.
      Із стільників небес ти дістаєш вірші
      Без коливань і біль буде зватись Любов.
      Боже, іще кажи! Cестро, пиши-пиши,
      Бо найкоротша ніч, бо найщедріший улов.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. можна (Н.В.)
      Можна нічого не значити - ні для кого, ні перед ким,
      заховатися за волоссям своїм рідким
      і виписувати рядки.
      І у кожному ти ховаєш, немов заначку,
      думочку-єдиначку:
      хай ці люди, які собачаться, і які собачать -
      хай вони нічого мені не значать.

      Одболи мені по-одному або разом:
      хай вони починають завжди усе азом,
      хай вони підіймають мертвих і б*ють у груди.
      Тут на вулиці - грудень, подивишся - також грудень.
      Все, що можна, то це всередині, наче руди.

      Мавзолеї або споруди -
      як бенкети на попелищі.
      Хай вони ніколи не стануть до мене ближчі.

      Вбережи мене від погромів і від погрудь:
      що приходять у душу, ламають, або беруть.
      Що шукають собі пророків і тчуть знамена -
      ці знамення, яких ніколи не було в мене,
      обертають собі на сиву солону гру.

      Я лишаю собі це право: коли умру
      замовчати уже навічно.
      І якщо хоч би раз ви зумієте чоловічно
      вшанувати чужих сконалих -
      то і ви замовчіть: ви ніколи мене не знали.


      ""

      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. офелія (В.Н.)
      “some girls will get their way”
      (“Ophelia” Tori Amos)*


      недомиті горнята і вимерзлий дух боротьби
      боротьби із собою
      коли полягли усі решта
      ти офеліє знов об рукав його кішкою трешся
      доки плачуть за тілом твоїм
      кришталеві гроби

      в павутині дротів телефонних
      застрягли слова
      недомовлені і непромовлені
      збились клубками
      ти «кохану» його чергову обкладаєш
      лапками
      і до нього не слабшає тяга твоя силова

      ти офеліє мабуть із тої когорти кобіт
      що керують мужчинами навіть
      глибоко з могили
      …і лягають на груди йому білі голови лілій
      …і лягає розтерзана втіха
      на груди тобі


      *(англ.) "Деякі дівчата отримають те, що хочуть" (з пісні Торі Еймос)



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. п'ятий океан (Г.О.)
      Маломовна дівчинка, що будує замок на березі океану –
      зосереджено прикусує нижню губу, риючи фортечні рови,
      крапелька за крапелькою віртуозно зводить готичні шпилі
      та дрібненькими мушельками (без дірочок) викладає дахівку башти
      (погодьтеся, мушлі з дірочками не надаються до будівництва):
      «Дах протікатиме» (загинає один пальчик)
      «А ще їх можна носити на шиї» (другий).
      – Тут житиме золотокоса принцеса! – оголошує урочисто,
      дбайливо сплітає кубельце із перетлілих водоростей,
      ковдрочка – чаїне пір'ячко,
      подушечка – із білого каменю...


      Кирпатий хлопчик – шибайголова з облізлими плечима,
      зі жменею ластовиння – наче білі мачинки розсипалися по шкірі –
      годі й визбирати! –
      зиркає лиховісно з-під картатої панамки:
      – Ану стережися! Я ж – найлютіший пірат усіх п'яти океанів! –
      падає шулікою на курятко маломовне: «Так тобі, так!» –
      притоптуючи знічев'я
      приминаючи кулаками
      пісок до каменя
      траву до води
      ... і мушельки з дірочками на груденятах дівчинки
      ще довго-довго здригаються від ридань...

      ...бо не знають ще –
      океанів лише чотири, а сіль – одна на всіх,
      піщані замки для того й створені, аби бути зруйнованими,
      що за мурами і ровами не заховаєш мрії золотокосої,
      і чим більше даєш – тим більше отримуєш на віддяку,
      не бійся своєї ніжності, хлопчику-галабурнику,
      не бійся своєї вразливості, дівчинко-тонкослізко,
      бо Життя відходить, як Океан при відпливі,
      а Любов прибуває, як молоко у грудях.




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. сни і мусони (В.Н.)
      коли затихне гонг і зблідне Ганг
      і розіп’ють гірке зело брахмани
      твоя печаль на смак незгірше манни
      зійде мені і стане як снага
      як гуру
      як опальний генерал
      як неймовірна легкість обіцянок
      мальована тонкими олівцями
      залишиться зі мною помира-
      ти
      не шкодуй мені її дарма
      розкрий долоні вшир -
      не будь захланним!
      допоки чорних дум злочинні клани
      вертають і вертаються у вир

      і широчіє міниться ріка
      громовідводи щуляться щуряче
      куди
      куди завів мене моряче
      -
      шепоче мряка на твоїх руках…
      ці зарості чужинні
      і туман
      як молоко священної корови
      і обрій вигинається, як брови,
      дарма ти опираєшся
      дарма…

      і калатає дзвоник у душі
      і ти пливеш
      і забуваєш де ти…

      тобі на лихо випали дощі
      і ці дощі – мої апологети



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. де горохи білі (Г.О.)
      Найперше – запах. Липоцвітна мла,
      що мляво вигинає жовту спину,
      як літня кішка... Мчати без упину,
      і безголово падати! – мала,
      в сукенці синій, де горохи білі –
      в зелені трави! Клеймами на тілі –
      іржаві плямки йоду – дуй чимдуж!
      Добігти,
      і пунктирно-білий вуж
      за крейдяними стрілками: знайди!
      Її за руку виведе з біди –
      по лабіринтах пам'яті, дворами –
      туди, де всі живі, де голос мами
      летить дзвіночком, і луна по тому
      шукає доню в сутінках:
      - До-до-мууу...
      - Ще трохи, маааа!
      І коники надсадно
      мелодію підхоплять – і над садом,
      над липами, над бруком полетить:
      Життя – це мить.
      І щастя – мить...
      Щемить
      медова туга вчаєна. І чаєм
      лікує мама сльози та відчаї,
      і човником відчалює в «тоді»
      блаженне літо – кола по воді –
      пускає жабок дівченя цибате
      в горохах білих.
      Класиків квадрати:
      «Сім-вісім-девять-десять-сонця коло!»
      Назад – на правій ніжці...
      Завтра – в школу.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. дев’яте коло (В.Н.)
      на дев’ятому колі пекла хороше й тепло
      паперові троянди пахнуть майже реально
      двоголовий місяць
      кожному місце спальне
      і до хрускоту чисто -
      пекло халтури не терпить

      на гардинах ліани пластикових гарденій -
      на дев’ятому колі шоку
      все в шоколаді!
      розповніла панянка в запраному халаті
      із-під нігтів червоних виймає
      завдання денні

      і щоразу стискає горло (та це деталі -
      ти пуста оболонка мертва
      немов поліно)
      охоронці-примари
      ґрати із пластиліну
      і при тому лютіші левів міцніші сталі

      і течуть у горлянку вічно гарячі смоли
      і розп’ята свідомість корчиться у судомі
      тінь лелеки вгорі –
      нехай забере додому
      де чекає наступне
      рідне
      десяте коло



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Хлопчик-Старий (Г.О.)
      .. худорлявий хлопчик-горобчик великоокий

      Із вічною скрипкою у роздовбаному футлярі,

      Із акварелями по-мокрому,

      А потім мокрими завіконними краєвидами –

      Осінь тоді видалася сльотавою,

      І ангели, пролітаючи понад зоною,

      Губили сіре качине пір'ячко....

      - Куди ж ти полинула, на кого покинула? –

      шепотів самими лише вустами засохлими –

      :французька падала під ноги сухозліткою

      :німецька гайворонням кашляла попід хмарами –

      бо з янголами і споминами він мовчав українською...



      - Як ти там, – питав у неї дитинної, – дівчинко світлокоса? –

      Звівши очі до неба, поклавши руку на серце

      Інколи – на своє, інколи – чергової жінки у ліжку.

      ...вони зазвичай сміялися і відповідали чужою мовою.



      ...Старий – що здоганяє самого себе,

      наче велику рибину –

      У вутлому човнику Гемінґвеєвих пристрастей –

      - Тікай, рибино, тікай!

      Гребе через ніч – до світанку останнього,

      До перону осіннього,

      До мирного сну солодкої світлокосої дівчинки....

      "Мальчик-Старик"

      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. * * * * * * * * * (В.Н.)
      Сергію Осоці

      це вернидубе не твоя доба
      житами і свободою пропахла –
      примарне місто на семи горбах
      казенний дім у брудно-білих кахлях

      і люд – аборигени без облич
      вони тебе вполюють наче лося
      і подадуть під соусом шашлич…
      навіщо їм твоє дзвінкоголосся?

      навіщо їм твоя лапата вись
      яка тече над кіньми вогняними -
      покриті стіни крилами мошви
      забито діри в паралельний вимір

      туди ковзкі насипані шляхи
      туди б упасти в скирти чи у скити
      і дивом снять у леготі руки
      серед ожин твої чорняві діти

      і світлий гріх зривається зі стріх
      і врозсип утікають конокради
      бо є в саду і груші і горіх
      бо є вино із того винограду



      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. hej Jude (В.Н.)
      розповзаються зморшки системою координат
      виноградник усох
      ні сатирів нема ні менад
      нерозбавлений сон із суцільної в’язі сонат
      нерозв’язаний вузол із жил і глевкої породи

      обережно ступати себе в оберемку нести
      і сміятись у безумі - ти безумовно не з тих
      навіть сволок не держить такої сволоти як ти
      боягузе за синіми спинами перегородок

      і ховаючи мозок між альфою й зетом газет
      не дивитись як тіло охляле по лезу повзе
      говорити собі - це почався сезон ГРЗ
      неохоче до тями іти
      ніби хлопець до війська

      барабани боввани сокирою рубаний біль
      розбиватиме губи на біс не тобі не тобі
      а за сірістю сирість а далі - останній рубіж
      ця розколота синь підійди сюди синку не бійся

      в кольорових лабетах кайфує сумління слабе
      і волає у вухо широка горлянка ТБ
      а волосся і шкіра уже відторгають тебе
      і вдаряються мухи у шибу мов гелікоптери

      і - hey Jude! - залягають під шкіру із пісні слова
      і тебе у безодню стічною трубою змива
      ця країна багата на дати та антидива
      де кути образи перехожі
      глухі як тетері



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. * * * * (В.Н.)
      більше не снись
      ти мій сон отруїв
      годі карати
      вечір умив білі руки свої
      як прокуратор
      я йому ноги омию нехай
      терпнуть коліна
      нашепочу аби туга лиха
      зм’якла у глину
      вечір не зглянеться
      сниво дурне
      з міхів розсипле
      вечір - мій кат - відспіває мене
      голосом сиплим
      пам’ять затягне шнурок
      ув’язнить
      вежа мов глечик
      діва очей не зімкне ні на мить
      коси по плечі
      сниво розкраю на сотні судом
      кину до схрону
      завтра - прощати гоморру й содом
      жінко солона
      завтра - заклякнути межи стовпів
      тихій і ницій
      винести
      стерпіти будь-що аби
      більше не снився



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    41. За дверима (Ч.Ж.)
      Ти приходиш до мене в снах

      твої доторки несміливі та відверті
      як у дитини що вперше пізнає своє тіло;
      твої жінки проходять крізь мене
      торкаючись гладкими стегнами-рибинами
      вони пахнуть дощем над морем
      і йдуть на площу;
      твої чоловіки залишають по собі
      запах вітру і крові убитих ними риб
      вони білозубі і небагатослівні як юні канібали
      і вони йдуть на площу;
      твоє вишукане смарагдове виноградне листя
      так пасує до білого мармуру сходів
      які ведуть на площу;
      твоє сонце рикошетить у вітражі вузьких вікон
      що виходять на площу
      де палає багаття
      тавруючи обличчя твоїх жінок і чоловіків
      клеймом споглядання
      відриваючи від себе лахміття іскор
      яке здіймається вгору
      аж до дверей у мій сон
      в який приходиш ти

      місто в якому я ніколи не була
      в цьому житті.

      2010



      Коментарі (77)
      Народний рейтинг: 5.44 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    42. у черзі за листопадом (В.Н.)
      цей листопад невмолимий як голод і як любов
      і вічний немовби черга від ранку
      й до ощадкаси
      нема повітряних зміїв бо вижовкли всі либонь
      така недитяча казка такий от безжальний кастинг

      і листя мов камікадзе летить із чужих висот
      лавина гіркого вчора
      ловú моїх снів безумців
      безславних моїх синів чи абсурду найвищий сорт
      провина – завжди закон
      невинність – лише презумпція

      гріхів наших як горіхів а смертних тільки-но сім
      то буде з роси й води нам
      якщо просити уклінно
      одягнеш корону блазня - відпустять таланти всі
      роззяви роззуті очі загоєні в кров коліна

      і побут вітрами битий і подих на двох один
      у книжечці захалявній – такого не пробачають
      хто в черзі за листопадом останній?
      і жовтий дим
      розв’яже холодні руки заплетені у мовчання


      30.11.2009



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Несложно(е) (Ч.Ж.)
      нежной ложью
                            несложно
      смирить и лицо
                            бульдожье
      январь на него
                            похож, но
      мешает тут
                            односложье
      рутинного бытия
      не существуют
                            подкожно
      две сущности:
                            быт и я.

      2009



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Ігри (В.Н.)
      Не буде несподіваних зізнань,
      разючих, ніби кров на простирадлі.
      Крижину, на якій ми в лови грали,
      розтяла березнева борозна.
      А мій аміґо й оком не змигнув –
      подався у байдужість автостопом.
      Калоші не врятують від потопу,
      чіпкі слова не висмикнуть зі сну,
      у цих недбало скроєних ролях
      ми перебрали поглядів скоромних

      …і різь, неначе рись, реве у скронях
      …і я лечу в холодний переляк
      у темне гирло,
      попід кригу снів,
      в саме єство,
      тісніше в зимний кокон,
      і глибше,
      глибше –
      хоч і так глибоко
      у цім ставку - бодай би обмілів...
      межи снігів, як виразка, віджив,
      бодай би захлинувся сам собою!
      і тишею, яка без перебоїв,
      тебе тримає
      згірклим і чужим...


      Ми грались у лисицю й журавля,
      як діти.
      Як дорослі – ми догрались.
      Читач не дочекається моралі,
      а під ногами дно – усе ж земля.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Мій тихий сон (За О. Мандельштамом) (Ч.Ж.)
      Мій тихий сон зі мною щохвилинно –
      Захований моїм чаклунством ліс,
      Серед дерев таємний шерех лине
      Легким шовковим шурхотом завіс.

      У шалі стріч, в туманах суперечок,
      На перехресті стомлених очей
      Незрозумілий і зникомий шерех
      Під попелом здійнявшись, не пече.

      І як туманом, одягає лиця,
      І слово завмирає на вустах,
      І мариться, що з переляку птиця
      Забилася в присмеркових кущах.

      Оригінал

      Мой тихий сон, мой сон ежеминутный —
      Невидимый, завороженный лес,
      Где носится какой-то шорох смутный,
      Как дивный шелест шелковых завес.

      В безумных встречах и туманных спорах,
      На перекрестке удивленных глаз
      Невидимый и непонятный шорох
      Под пеплом вспыхнул и уже погас.

      И как туманом одевает лица,
      И слово замирает на устах,
      И кажется — испуганная птица
      Метнулась в вечереющих кустах.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    46. * * * (В.Н.)
      де ти знайдеш такого янгола…?
      («Крихітка Цахес»)


      де ти іще знайдеш такого янгола у мені?
      у вимріяному вимірі де вимерли всі вогні:

      лілейна Ліліт – королева усіх лоліт
      рибка із кабаре бере тебе на свій вертоліт
      верткі коси-кобри та червона беретка стара
      і ми гордо гортаємо небо вгорі згора –
      ємо тремко в темряві зоріємо як зірки
      і гляди ось прокльовується кволе крило з руки
      пальці-пір’їни розчепірюються немов на спір
      від недосипу ризик розсипатися до сих пір
      світи вутле моє світило гори не гори
      пізнє дерево пізнання виповзе догори

      тримайся білий ангелику розпатланих віт
      світи несамовитий світи на світ



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    47. * * * (В.Н.)
      хлопчику з аніме пещений самураю
      горло моє німе бачиш я помираю
      гола твоя струна колір стійкий на запах
      хлопчик мене спіймав міцно тримає в лапах

      хлопчику так болить бачиш на сукні шрами
      нічка летка як мить - жили як анаграми
      тягнеш як тятиву буде тобі вендета
      пальці по лікті у тіло твоє та де там

      я не рішуча не тисни мій друже враже
      дотик не головне - хочу 3D зображень



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    48. четвер нескоєних дурниць (В.Н.)
      цей четвер ніби знак на дорозі стоїть
      ми ступили той крок від любові до… завтра
      і міняти замучився маски свої
      мій настирний фантом і незримий співавтор

      розсипається болем незбираний сміх
      із дурниць непростимих яких ти не скоїв
      і безумні озера пробачень моїх
      заростають гінкою як сум осокою

      і не зцілить мовчання замлілі думки
      як надійде конвертом надісланий постріл
      розлетись
      розірвися на сотні шматків
      пересипавши прахом і настрій і постіль

      янголя кавуном підсолоджує глум
      серед клаптів гіркого мов опіум диму
      і завія іде як брехня по селу
      залишаючи глицю та лиця блідими


      ***
      і здається - забула забила гвіздки
      перетерла на пил
      і не згадую всує
      потягається світ наче капосний кіт
      під рухливими пальцями Кейко Мацуї

      і нехай розриваються скроні від куль
      і замерзли у склі посинілі кульбаби
      я плекатиму твій заборонений культ
      ілюзорної плоті невипиті барви

      біла миша по тиші - шкреби не шкреби
      у шухляді ув’язнено вірші цейтноти
      і чудний відголосок твоєї журби
      роздиратиме слух непозбавлений цноти

      четвергові дощі не врятують душі
      не мовчи - у кишені не втримати шила
      …і розгулюють голі по кухні чужій
      ті слова
      із якими вона согрішила



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.55 | Рейтинг "Майстерень": 6

    49. Біла колискова (В.Н.)
      люляй моя остання солодка здобич
      в небі на фабриці робиться перший сніг
      місяць немовби кусень пахкої здоби
      люляй мій спійманий звіре із білих снів

      стіни побілені вікна розплющить вечір
      дихання гнізда звиває межи стропил
      фрази наївні неначе білі овечки
      ходять убрід із долівки здіймають пил

      люляй моє звіря білозубе люляй
      напнута спина в готовності до стрибка
      важелі каруселі - земної кулі
      будуть завжди і ніколи в моїх руках

      вимерзлі нори розорані коридори
      всі твої шрами на шкірі моїй горять
      люляй нарешті - ми заплатили дорого
      спи моє біло-пухнасте лихе звіря



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    50. По спирали (Ч.Ж.)
      Когда судьба по следу шла за нами,
      Как сумасшедший с бритвою в руке.
      А. Тарковский


      Когда слова становятся простыми,
      как Н2О, как белый цвет листа,
      ты можешь даже захлебнуться ими
      и думать, что все это неспроста,

      что смысла нет в борьбе извечной кланов,
      где не чернила – яд из-под пера,
      где карлики на плечи великанов
      взбираются сегодня, как вчера,

      когда простишься, всех простив, и – пеший –
      за птицами пойдешь ты налегке,
      не обольщайся: тот же сумасшедший
      крадётся с той же бритвою в руке.

      2009



      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. C.O. (В.Н.)
      «Так терпко пахне той панич
      з чужого саду»
      (Ю.Броварна)


      співай моя незагойна рано луною в ніч
      високий ставний у двір заходить чужий панич
      вуста медвяні в очах печалі – відром черпай!
      а в мене власний сльозами битий солодкий пай
      а в мене руки у тісті білі у горлі щем
      а він підпер очманілу стелю своїм плечем
      його зіниці озера темні таємний сад
      сумирна мряка злітає з яблук лунка роса
      куди прямуєш умілий майстре ідеш куди
      гострять сокири на голоси нам людські суди
      духмяне тіло на скатертині немов калач
      співай моя незагойна рано вирізуй плач
      ті калинові його словеса терпкі як дим
      і тінь моя зі стіни зірвавшись іде за ним




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    52. Жонглерка (В.Н.)
      на майдані масова істерія:
      дівчинка жонглює смолоскипами
      натовп умліває дуріє
      люди стікають криками схлипами
      зойками лайкою непристойною
      сміхом папірчиками зеленими
      дівчинка казкою перестояною
      ситу юрбу підгодовує під кленами

      дам екзальтованих нудить у коміри соболині
      дами шукають у пудреницях забуті «я»
      дам огортає безумство нещадно клинить
      дами заледве на хмарочосних підборах стоять
      діти собаки виплигують із їхніх рук
      сиплеться конфетті з посивілих перук

      а дівчинка далі жонглює вогнями
      найкволіші духом заковтують сніг без тями
      заковують очі в маски налякані інтроверти
      дівчинка розчепірила пальці в обличчя смерті
      відьма негідниця - мозок точить гординя!
      от би вчепитись у коси пропахлі димом

      видерти пісню яка з’явилась допіру
      от би з її долонь поцупити вітер
      от би залізти в цю шрамовану шкіру –
      честі не в міру одній отаку носити!

      дівчинка розплітає скуйовджені голоси
      втикає у темряву феєрверки заграви
      дірявить сутінки краплями вогняної роси
      бравадою твердолобі сумніви дірявить

      підіймає руки попечені в ритуалі – вуаля!
      вибухають над головами блискавки громовиці
      зриває байдужу вуаль із урбанізованих поселян
      які приклеїли до шоу зіниці вицвілі
      забувши – під чобітьми не хмари
      тільки сніг посипаний піском і сіллю
      перешіптуються хтиво:
      диви! – яке диво…
      не куплене на базарі
      не висмоктане з безділля

      біопсія душі
      стриптиз на залюдненій площі
      дівчинка посеред пекла людей і машин
      вогонь у ночвах ночі полоще
      браслети в агонії розкидає наліво-направо
      така неприпустима – і непростима - вистава,
      певне якась облуда якась підстава!
      потьмарення від мандаринів наколотих
      на ялинкову гілку
      адреналінове отруєння небувале…
      дама у хутрі нігтями відчиняє мобілку
      пан у шкірянці повітря тютюном набиває

      кануть у Лету їхні кабріолети
      пики пихаті депресії персні дачі
      дівчинка позбирає свої браслети
      факели згашені хлопчику передавши.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    53. *** Яльмар Гульберг (переклад зі швед.) (В.Н.)
      Буває нерозділене кохання,
      чіпляється за груди й пазурами
      дере. Щастить тому, хто вільним стане

      від кари тої, що й великих ранить:
      Сапфо у прірви, Прометей без тями…
      Життям, яке наповнене стражданням,

      іде багато з нас. І ми незламні
      перед всіма. Гнів не кипить на лицях,
      хоч потай мука володіє нами.

      Хороша міна у поганій грі. Це
      як вишкіл - не здаватися без бою:
      спартанець юний, що украв лисицю,

      з розтятими грудьми не видав болю.


      Оригінал:


      Finns det en kärlek som är obesvarad,
      griper den tag om bröstet som den äter
      med klorna. Lycklig den som blir besparad

      Ett kval som är ett kval för majestäter:
      Sapfo vid stupet och Prometheus' gamar.
      Men genom livet med en sorg som fräter

      Går många av oss. Inför världen stramar
      vi upp oss. Ingen ser oss knyta näven
      om det som pinar hemligt och förlamar.

      God min i elakt spel: Vi lyckas även
      och liknar när vi övat upp förmågan
      gossen i Sparta som den stulna räven

      Slet upp i bröstet, och han teg om plågan.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    54. Карін Бойе. У русі (переклад зі швед.) (В.Н.)
      Не той найкращий день, де ситі ми,
      а той, де спрага нас веде щомить.

      В мандрівці нашій є мета і зміст,
      тому страждання тільки живлять міць.

      Мета найкраща – відпочинку ніч,
      де спішно хліб ламаєш при вогні.

      Там, де лиш раз ми стали на нічліг,
      спокійні сни - й лунає спів у них.

      Світання кличе нас із забуття!
      Пригода наша довга – як життя.


      Оригінал:

      I rörelse

      Den mätta dagen, den är aldrig störst.
      Den bästa dagen är en dag av törst.

      Nog finns det mål och mening i vår färd -
      men det är vägen, som är mödan värd.

      Det bästa målet är en nattlång rast,
      där elden tänds och brödet bryts i hast.

      På ställen, där man sover blott en gång,
      blir sömnen trygg och drömmen full av sång.

      Bryt upp, bryt upp! Den nya dagen gryr.
      Oändligt är vårt stora äventyr.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    55. Для О.К. (Г.О.)
      По снігу навпрошки...
      Від підошов
      на животі алеї чорний шов:
      вона прийшла
      чи він кудись пішов –
      і тенька
      як олов'яне –
      серце, не солдат –
      у лабіринтах споминів і дат
      ще хукає на пальці снігопад:
      - Маленька...

      … така мала – мачинка, мушля, ма...
      мрійлива мама – втомлена зима,
      - Ca va?
      - Tres bien...

      І сміх, немов crеmant -
      солодкі бризки!...та думки-ординці....
      ...та образок на стишеній стіні
      Хитає головою: доню, ні...
      ...і Місто місить тіні та вогні:
      У ринці.

      … Замісить густо: гумус-градус-страх,
      Миршаві хвойди що три слова «нах»,
      ристалища ворон на смітниках…
      По тому
      гірчить утома, як міцне мате…
      Ходи сюди, кохання золоте,
      А потім Бог усіх –
      як сніг –
      змете –
      додому

      У час Безчасся.
      Вчаєна хода:
      Листочком клена – діва молода,
      Біжить малий нестримно, як вода, -
      До мами....
      ...якби до того берега...
      якби...
      ...цілуються на гілці голуби...
      ...до дзьоба – дзьоб...
      ...торкаєшся губи
      губами...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Чёрно-бело-3 (Ч.Ж.)
      6
      Ты так мечтал, да вот не смог…
      и в башне из слоновой кости
      нет места легкокрылой гостье,
      лишь белым слогом плачет Бог.

      7
      Чёрными по чёрным,
      клеточки – игра,
      не тебе любовница,
      не тебе жена,
      не тобой расплетена
      чёрная коса,
      не тобой занежены
      ночи до утра.

      8
      Одежды белы,
      как гора,
      смеяться сметь
      успел вчера,
      сегодня –
      след от топора:
      «Ты кто?»
      «Я – Смерть.
      И нам пора».

      6
      мудрец! протест наивный твой –
      как лазанье по скользкой крыше,
      не убежать – в затылок дышит
      ноябрь, как пес сторожевой.

      лишь белым слогом плачет Бог,
      перебирая четки вишен,
      он стал сегодня не всевышен,
      присев на твой пустой порог...


      ____________
      Начало тут
      http://maysterni.com/publication.php?id=35594
      http://maysterni.com/publication.php?id=35994



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    57. Тотальне безсоння (день 15) (Г.О.)
      Тотальне безсоння – два тижні – куку, зозулько,
      Ще ніч перебути – не полем брести навскіс,
      І кіс серпентарій – круг білої шиї
      мулько
      І кулька навиліт – під ноги –
      адью, Улісс,
      Небачений досі – доволі чекань –
      достоту
      Дурного робота – його виглядати
      всоте...
      «До»–«ре», а з найвищого «ля» – як зі скелі – в Лету:
      «Легкого польоту!» –
      :тузи
      :королі
      :валети...
      Та дзвінка козирна – дограти в цю ніч, і ґрати
      На вікнах сумління... осине гніздо думок...
      - Давай в підкидного.
      Не страшно зі мною грати?
      - На душу?
      - На душу.
      - Задушиш?
      - Задушу.
      - Ок.
      Окате мовчання пливе молоком до хати,
      бо води недремні зірвали міста-мости..
      ...і тиша звивається гадом: не спа...не спати...
      ...гаряча бритванка постелі
      де риба – ти.

      І лусочки щастя – ножем вогняної хоті
      А місяць, а серпик, а серпень...
      а що там...
      потім?
      І шкіпер регоче – до раю без шкіри? зась!
      Тотальне безсоння
      Тотемна любов
      Ка-
      -рась
      ...то темне відлуння – ундіна співа – ні звуку...
      І води надходять – вже вище і губ, і брів...
      ...якби тільки міг
      потримати мене за руку
      ...якби тільки душу зігріти
      мені
      зумів...




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    58. Короткая сказка на ночь (Ч.Ж.)
      Нике

      Когда дядюшка Гершвин в обнимку с тётушкой Эмми зайдут к тебе на чай: «нам с мятой, не надо премий», он будет сидеть в углу, незаметный, как тень от спицы, но внезапно окажется многотел, многорук, многолиц, и
      ты вдруг захочешь приговорить его к высшей мере, он вздохнёт устало: «Ты опять за своё? Не буди зверя», уронит тебе на рёбра свои ангельские ладони, а тебе будет сниться долго, что ты тонешь… тонешь,

      что в тебе прорастают водоросли /через руки и ноги босы/, на которых хоть вешайся, хоть плети из них косы, что тобою гуляют рыбы, рачки, черепахи даже, и все говорят тебе что-то, но это уже не важно. он прикоснётся к груди, животу, подержит за локоть крепко, в тебе качнётся трава-мурава: good bye, детка! посидит на сливовой ветке укуренной синей птицей.

      так и кончится твой ноябрь,
      такой небылицей.

      24.11.09

      "I Go To Sleep"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.58

    59. Мушля (за О. Мандельштамом) (Ч.Ж.)
      Можливо, я тобі не милий,
      Ноче; з безодні світу мрій
      Мене, як мушлю без перлини,
      На берег викинуто твій.

      Ти так байдужо хвилі піниш,
      Твій спів незгідний не спиню,
      Та ти полюбиш, ти оціниш
      Нікчеми-мушлі маячню.

      Ти з нею на піску приляжеш,
      І ризою укриєш сни,
      І нерозривно з нею зв’яжеш
      Величність дзвону глибини.

      Крихкі тієї мушлі стіни,
      Як нежилого дому щем,
      Наповниш шепотами піни,
      Туманом, вітром і дощем...




      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    60. Осінні парки (Г.О.)
      Три шпарівні ґаздині – сиві парки
      Прядуть куделю осені у парку
      Артроз суглоби крутить, та припарки
      Як мертвому кадило, і сумна
      Похукає в долоні Нона перша,
      Безсонну втому на коліна сперши,
      Бо сонні риби утікають з верші
      Бо все – марнота
      І усе – мана.

      Веретено тікає, як достоту
      Життя стікає з п'ятниці в суботу,
      Децима друга не спитає, хто ти,
      Її робота – стежити за тим,
      Як стежка-стьожка стелиться під арку…
      Шукай її – тепліше… тепло…парко…
      Як жовта білка у зимову шпарку,
      Збігає шпарко ниточка у дим,

      Як в дім до нього…
      Дивно і пустинно,
      Нечулі руки пестять зимну спину
      І парка третя затремтить: дитино,
      Ти не повинна, як не хочеш, та…

      Воли волочать темряву вологу,
      Впряглася й Морта (вже якась підмога)
      Листопадове прядиво убоге,
      Лише у Бога – голка золота.

      А гола тиша вляжеться на груди,
      Як сивий камінь чи гіркавий грудень,
      Воли умерзнуть в груддя, і маруди
      Ворони галасливі…
      І тіка-
      ють
      жінка-осінь-нитка – три в одному
      з отого диму та отого дому
      І третя парка мружиться крізь втому
      І не здригнеться парчина рука…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    61. Ты мне (Ч.Ж.)
      как Алигьери
      адовы ступени,
      как древней мушке
      тело янтаря,
      как рыбам тина,
      как кулисы сцене,
      как букварю
      слова от «а» до «я»,
      как контрабасу
      только голос низкий,
      как пальцев пять,
      чтоб сжать их в кулаке,
      ты нужен мне,
      как Риму Папа Римский,
      как рваный ритм
      верлибровой строке.

      ноябрь 2009



      Коментарі (113)
      Народний рейтинг: 5.47 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    62. допоки зеленою тушшю (Г.О.)
      Колись вони були кругленькі й барвисті,
      І вона напихала їх повен рот,
      перекочувала дитячим язиком,
      Терла до піднебіння –
      Доладні цукерочки монпансьє,
      Дорадчі слова довічної мови.
      І кожне з них – від першої до останньої літери –
      Було велике, як Тато,
      І досконале, як Мама.
      …від частого використання слова стираються –
      Немов ґумкою у школярському зошиті з укрмови –
      Коли помилку визнати іще страшно,
      Коли похапцем шуруєш несамовито,
      Маскуєш серед морфем,
      Мізкуєш – та хто там помітить?
      Зайву – зайду - літеру
      Чи зайвий – черговий - рік життя?
      …чи от навесні –
      заходиш уперше в літній будиночок, що відзимував без тебе:
      відвохлі книги стосиком на підлозі
      запах невидимих всюдисущих мишей
      буйки дрібної мошви у карафі з виноградним оцтом…
      і поміж двох шибок – у найсвятішому місці
      переходу_приходу_перетину,
      куди малою дбайливо викладала купки вати,
      і круглі – досконалі бо новорічні - кульки
      (такий собі доморощений вертеп радянського свята,
      благенька імітація засніженого райського саду)
      поміж двох шибок – засохле торішнє листя
      і порожні кокони зотлілих метеликів…
      …мово моя, я вже не вірю тобі
      Не відчуваю тебе на смак
      Не перекочую в роті
      Як дівчинка кольорові дрібочки монпансьє
      Як Демосфен морські камінчики сенсів.
      Бо порожні слова – сушені горошини
      Падають і падають на підлогу,
      Закочуються у шпарки свідомості
      Губляться в закамарках пам'яти…

      …мовчатиму тобі калиново,
      Мовчатиму тобі довго – цілу зиму мовчатиму –
      Допоки у коконах не народяться метелики
      Допоки слова знову не стануть солодкими
      Допоки зеленою тушшю сивочолий Бог
      Не напише найперший ієрогліф –
      «Кохання».




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    63. Одні та інші (Ч.Ж.)
      Йдуть рядками нормо-дні,
      кращі серед гірших,
      видають себе одні,
      а читають інших.

      Сніг розтанути не встиг
      у долонях Крішни,
      ми ховаємо одних,
      плачемо по інших.

      Обираємо святих
      із мільйонів грішних,
      нагороджують одних,
      пам’ятають інших.

      листопад 2009



      Коментарі (58)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    64. без птахів_без листя_без трави (Г.О.)
      Торкаєшся мого обличчя, наче люстра у порожній залі –
      Проводиш пальцями по гострих вигинах вилиць –
      Ніби не віриш, чи боїшся повірити…
      Тонка оболонка, півпрозора плівочка моєї шкіри зимна,
      ніби я - запакована свіжозаморожена курка із супермаркету.
      З тією хіба різницею, що синюшні ниточки вен на скронях пульсують:
      Тук-тук-тук, - і потім цок-цок-цок, як старий, дідів іще годинник.
      -Зозулько-зозулько, скільки років іще чекати?
      Чи ти це питаєш у мене,
      чи я – у пташечки із дзиґарика?
      ...Я завжди страшенно мерзну в цю пору перших снігів –
      Час Кінця, одвічної порожнечі, загубленого зеленого шалика, задубілих пальців
      Шибеницького (від слова «шибениця») завіконного пейзажу, коли весь світ
      – без птахів, без листя і без трави –
      нагадує один великий сиротинець.
      - я, - кажеш ти, - люблю, - і розламуєш велику помаранчу,
      що невідь-звідки узяв серед ночі – тебе, - і годуєш мене з руки, як довірливе маленьке звірятко…
      …цівочка соку - солодка дезертирка - тікає униз по шиї і ховається у видолинку грудей,
      але ти перехоплюєш її ніжними – пильними – вустами…
      а потім усе сплутується, і межі стираються, і слова, і обриси,
      і сон заплітається за сон, як густа дівоцька коса.
      …і ми уже не бачимо, як на світанку
      великою циганською голкою церує розлізле небо
      вершник Часу Кінця –
      віршник Часу Початку -
      ангел у ватно-марлевій пов'язці.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    65. Зимно (Ч.Ж.)
      і пісня виродиться в схиму –
      спотворену сестру «люблю»,
      так осінь переходить в зиму,
      як блиск у тьмяність кришталю.

      листопад 2009



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    66. Осінні акварелі - І (Г.О.)
      замерзла лепеха у ноги босі,
      лелеки відлетіли, легіт трав
      сухот набрався, кашляє до ранку
      стара верба над чорториєм цим.
      і білий дим – густий, гіркий, ранковий,
      як привид піднімається зі сну…
      ніщо не потривожить мертву тишу …
      лише тоненький голос: «спи-засни» -
      то люляє посивіла русалка
      до хлопчика в колисочці з лози…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    67. У фотографии (Ч.Ж.)
      Под тонким шёлком на лунно-покатых плечах
      её кожа просвечивала жемчужным зовом
      того, чья ещё неоформленная печаль
      клубилась в воздухе и рассыпалась снова.

      Его бледная непролетарски-тонкая рука
      искала спасения у выгнутой спинки стула,
      он хотел осмелиться, но не знал – как,
      и вибрация рёбер в висках отдавалась гулом.

      Через год он будет болтаться на фонаре,
      она выйдет замуж за эмигранта в Париже,
      и вспомнит вдруг между брютом и фруктовым пюре,
      как ей хотелось тогда придвинуться ближе.



      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    68. Туман (Г.О.)
      ...Білим кістяним гребенем чесатиму волосся осіннього туману,

      Він приляже на мої молоді коліна найніжнішим із чоловіків,

      Лежатиме тихо, сонно, ані рисочка суму, ані чуття якого

      Не ляже зморщечкою на його високе чоло,

      Не схвилює його повних дитинних губ,

      Не вкриє павутинкою шкіру біля очей.

      -Люляй-люляй, туманочку,

      Дівка вишила сорочку,

      У любистку полокала,

      Свою долю накликала...


      Співатиму півпошепки, і чесатиму біле волосся,

      А він вдаватиме, що спить, і посміхатиметься,

      І барвисті метелики з його снів сідатимуть на мої руки,

      І його тіло проросте в моє тіло,

      І білий гребінь лунко упаде на долівку,

      На ранкову долівку готельчика в БудаПешті....



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ниточка із Божого вишиття (Г.О.)
      ...та стежка – загублена біла нитка –

      Стекла зі столу і зникла під лавою...


      Каганець сонно блимає єдиним оком у ніч, надворі хуга,

      Ані душі, ані півдуші – білим по білому – білий світ...

      Господь Бог –

      теплі руки, плетені вовняні шкарпетки, довге сиве волосся

      тонесенька голочка – надто тоненька для огрубілих пальців

      довго мружиться, заплющує одне око, намагаючись поєднати

      небо і землю

      голку і нитку

      тебе і мене,

      а тоді зачинає мережати дрібнесенькими стіжками полотнище долі:

      бачиш – синє море з білими баранцями хвиль?

      нікуди не поспішає, гладить батьківською рукою кожнісінького баранчика

      з кошари на найвищій зеленій горі,

      а тоді вишиває хатинку (хто-хто в рукавичці живе?)

      і дитинку на лавці, і квіти, і котика, і чоловіка...

      потім довго мружиться, вдивляючись у морок,

      намацує поглядом білу ниточку загублену

      і дбайливо – Господар! –

      вплітає у мереживо світу...

      ....і тепер я знаю, куди маю іти...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. не (Н.В.)
      Будь-яка дівчина може бути чарівною. Все, що для цього потрібно — стояти спокійно і виглядати дурепою.
      Хеді Ламмар

      погані новини, Хеді, -
      тут як не стій -
      на стегні рука
      чи не на стегні,
      закоти рукав,
      а чи ні -
      ти у колі, паленому вогні,
      очі голі, вистояні в брехні,
      ретранслюють вибрану передачу:
      забагато бачу.
      і окремо, кожному Змію:
      я розумію.

      і хоч ти насправді дурепа,
      та ще яка,
      голова твоя стигло репає
      від холодного каблука.

      від червивих слів, поставлених напоказ,
      чергових послів, які тобі не указ,
      чергової пози, що єсмь єдиний аз,
      чергових прикрас.

      дай же яблука, щоб осліпнути, як охоч.
      чи прозріти, що блискавки в очі крешуть.
      вже би вірила, їй-же-Богу, ну кому-хоч,
      але як же бездарно брешуть.


      ""

      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    71. Непройдений шлях (за Робертом Фростом) (Ч.Ж.)
      Крізь жовтий ліс два шляхи вели,
      Шкода, не пройти мені обох,
      І перший я оцінив, коли
      Дививсь, як тіні вперед пливли
      До підліску, де починався мох.

      Тож другий обраний мною став,
      Заріс травою – не видно меж,
      Тому, напевно, мав більше прав,
      Хоча обманював тих, хто грав,
      Бо сам необачно топтав їх теж.

      І ранок листям укрив шляхи…
      Я перший забув, я ним не снив,
      Бо я розумів: лише птахи,
      А не старіючі дітлахи,
      Щороку вертають до рідних нив.

      Втім, через сивих багато літ,
      Коли необхідність справ мене
      Не буде вже заганяти в піт,
      Далекий вибір залишить звіт:
      Різниця ховалась у тому «не».



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    72. кольорові камінчики (Г.О.)
      …уже тиждень я відкладаю важливий телефонний дзвінок.
      - Завтра, - кажу я собі,
      щодня кажу «завтра», от уже сім «завтра» проминуло –
      хоч бери нанизуй на шворку листочки календаря –
      якби я його лише мала, отой гадський календар.

      - Який хосен відкладати невідкладне, - гніваєшся ти, -
      Однаково не мине тебе чаша сія,
      Біжи, дівко, біжи, бо життя вислизає з-під твоїх ніг.
      Бо час розкидати каміння часом закінчується доволі несподівано…

      А я вдаю, що не чую, і дивлюся на дощ.
      А каміння вже – гей-гей…


      Ти малював колись акварелі по-мокрому?
      Найцікавіше в них –
      що ніколи до пуття не знаєш, що отримаєш у фіналі.
      Як, власне, і в житті, Серце моє, як, власне, і в житті…

      …і згадується чомусь найдріб’язковіше:
      - намоклі ожини в лісі – як бубнявіли вони на обпатраних кущах,
      немовби пипки налюблених грудей, і твої чорні солодкі руки;
      - чи метелика, що невідь-звідки взявся у моїй хаті на Різдво;
      - чи взагалі дурницю – як листувалася в третьому класі з болгарською дівчинкою,
      із міста-побратима Слівена, і вона надсилала мені кольорові листівки;
      - чи коли випадком знайшла дитинячий секрет під деревом –
      Поралася в садку, аж лопата цьовокнула об щось дзвінко –
      А ген там, на глибині півруки –
      Кілька облізлих фантиків, жменя намиста, мушлі, і півзотліла
      Чорна і біла, біла і чорна світлина –
      (ніжки в панчішках, сукня в горошок, потім – немає…)
      І напис – отако ззаду, просто навпрошки…
      літери важко розібрати…
      Не мій почерк…
      Ні, таки не мій…


      …а знаєш чому спогади, коли їх щоразу собі нагадувати, стають гладенькими?
      Бо з них від частого використання стесується все зайве,
      Всі оті недолугі сварки-слова-вчинки-докори,
      І от вони вже гарні-плескаті-круглесенькі, як кольорові камінчики –
      Хочеш – складай з них мозаїку,
      Хочеш – збирай у торбинку,
      Хочеш – пускай жабки
      По гусячій шкірі
      Останнього
      Осіннього моря…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Іріт (Г.О.)
      Ґвалтовна евакуація із міста гріха тривала.
      Дівчата мишками наляканими носилися по хаті,
      хапали якісь лахи, пакували валізи.
      Чоловік – втілення чеснóти та віри –
      стояв на порозі, схрестивши руки на грудях,
      і підганяв:
      «Не беріть нічого зайвого! Лише найнеобхідніші речі!»
      …Врешті, кожен взяв тільки самого себе.

      Вони дерлися вгору, все вище і вище –
      що врешті і море (мертве-мертвісіньке)
      валялося долу люстерком загубленим.
      Доньки, як дві молоді кози, бігли попереду:
      сильні засмаглі ноги на тлі стовченого ґрунту
      виблискували, наче колони храму…
      Здавалося, що вони геть забули вчорашню батькову мíнянку:
      шило за мило, тіло за тіло, душу за душу.

      Але ж вона – не забула…
      Вона йшла останньою – і спиною відчувала своє місто:
      тисячі обпечених пальців тягнули її за поли,
      чорними обвугленими сірничками-руцями
      кликали її діти, і волосся їхнє шипіло,
      і запікалось дрібнесенькими ґульками:
      Сссссс…
      Ооооооо…
      Дооом…


      А тоді загуркотіло…
      І чоловік,
      не озираючись,
      констатував щось про пекло і Божу кару.
      Про що вона згадувала, ця постаріла жінка без імені?
      Жінка, що залишилась в історії жити і помирати вічно –
      з іменем мужа - власністю мужа - карою мужа
      лотом не викупленим на небесному аукціоні –
      «Жінкою Лотовою»?

      Чи пригадувала вона дитинство, гойдалку на схиленій смоківниці?
      Чи сад із оливами, чи подружок волооких,
      чи кішку покинуту, чи срібні тарелі різьблені?
      Хто знає, хто скаже?
      Хто посвідчить, як із замшілого цвинтаря
      Батько й мати у білих саванах махали до неї руками: «Тікай, доню?»
      І вона тікала.

      Попереду була тільки спина чоловіка –
      його широка волова шия, плечі на півсвіту.
      Що він сказав їй тоді – не озираючись, не подавши руки –
      завжди перший, завжди правий, завжди гостинний?
      Що вона йому мовила?
      Хто знає, хто скаже?
      Хто посвідчить, яким голосом, яким спогадом, яким голосінням
      Струсонуло її рідне місто – гріхом породжене, у сірці висвячене?
      Яким божевільним крематорієм – що живих убиває, що мертвих оскверняє –
      (вогонь_душу_вигонь)
      Здався їй божий та білий світ?

      ….А коли вона встала-до-землі-припала,
      коли вона стала стовпом соляним,
      Межовим знаком «проїзд у рай строго заборонено», -
      чи спинився він, чи помітив він, чи озирнувся до неї –
      жінки без імені, дружини вінчаної, лоту не викупленого?
      А чи пішов собі й далі
      у світле своє майбутнє,
      У край свій обіцяний,
      У рай свій правильний?

      …ангели Господні, гості дому їхнього –
      Чи ж не напувала, чи ж не годувала, чи ж ложа вам не стелила?
      Подробіть стовп соляний на крихточки,
      в яселка занесіть, де ягнята сплять,
      де віслюк вухами тишу різдвяну пряде,
      де корова диханням зігріває –
      най злижуть язиками прощення
      сіль її гріховну,
      любов її солодку.

      І найстарший – з вогненними крилами – нарешті запитає –
      То як же тебе звати, дружино Лотова?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. осінні алюзії (Г.О.)
      …відьмацьке наслання: і берег, і місячний мул,
      Що шворку слідів загубивши, торкнувся губами
      Цього чорторию, як чорного вимені мами,
      Цього божевілля - спокійного, наче намул,
      Де води, змережані колами, сколені досі
      Як віспою – рідне обличчя,
      Як втратами – осінь.
      За колами кола спроквола – і мариться знов,
      Що човники плинуть – флотилія тане і тоне
      За списком Гомера, і то не химера, і то не
      Армада недремна, гурмовище багатотонне,
      А листя прозоре_ долоні_примарна любов…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. осіннє замовляння (Г.О.)
      Сивим дощем недремним,

      смутком – як сон – даремним,

      піснею, що – злітає,

      снігом – який прийде

      врешті по цьому листу…

      …осінь заграє Ліста…

      …Боже, яка барвиста

      казка, ота, ми де…

      …Боже, з якого дива

      буду така щаслива,

      тронка дзвенить у тиші,

      зріють поля бажань,

      …ніжності, що – над небо,

      …спрага, яка – до тебе,

      …досить довічних «треба»…

      - Будь же щаслива, Ань…

      …треби усі – марнота,

      Божа свята робота –

      біла як сніг дорога

      їх доведе туди,

      де – золоті ворота,

      де не спитають «Хто ти?»…

      …бачиш – біжить небога

      стежкою

      до

      води?




      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Тихо (Н.В.)
      Ти починаєш. Не остання і не перша,
      і тиху голову на тихі руки сперши
      ти тихо-дихо-дихаєш. Сюди
      не долинають крики і суди.
      І ти сиди.

      Сиди і дихай. Завтра буде далі
      намотування нервів на педалі.
      Намотування візій на шляхи.
      І пил трухи.

      Життя тече - по руслу, осторонь.
      І ти на літо викупляєш бронь,
      на хвилю тиші виставивши чати.
      Прозора мушля - розкіш і печать,
      і це блаженство, коли всі мовчать,
      крім тих, кому не можна промовчати.

      Усі, що знають точно, без вагань -
      глухі на ноту та сліпі на грань,
      а отже, що граніт - не має рацій.
      Усе минуле на верхівках паль
      мій повсякчасний внутрішній скрипаль
      зіграв би у мільйоні варіацій.

      І ти виходиш на широкий міст,
      змінивши форму - залишивши зміст.


      ""

      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.67

    77. Кошка-ты-небо (Ч.Ж.)
      и разделив с кошкой сардельку
      с тобою – кофе
      с небом – бессовестную розовость рассветную
      сидеть на лестнице
      друг-в-друга щуриться
      лениво отыскивая ответ
      на вопрос о происхождении миров
      или первичности яйца и курицы
      ..............................
      кто скажет, что это – не счастье,
      тот ничего не понял в фильмах Кустурицы.



      Коментарі (79)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    78. до питання минучості життя (Г.О.)
      Ні,
      милий,
      не життя минає. Ми минаємо неминуче –
      як водогін зіпсований – спершу крапає, а потім – цівочкою тече,
      і спинити хочеш, і руки мочиш, і серце мучиш,
      А Бог – вічний сантехнік – усміхається через твоє плече –

      як (Homo)
      ти метушишся, міняєш клапани, сальники, інші прокладки долі,
      як (Sapiens)
      розвідним ключем проводиш якісь життєво важливі штуки,
      а вода тікає,
      вода стікає
      у Стікст поволі –
      а потім –
      воля
      і захлинаєшся…
      і Бог піднімає тебе на руки:
      вологий пісок
      непрямий масаж серця
      дихання «рот в рот» -
      а потім усе з початку –
      з пустого в порожнє
      і знову квити…
      кругообіг води
      чи життів-смертей хоровод –
      переходів
      приходів
      з метою:
      навчитись
      усіх Любити.




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Нас мало – юних, білокрилих (В. Набоков) (Ч.Ж.)
      Нас мало – юних, білокрилих,
      ще не загублених у млі,
      іще закоханих несміло
      в дитячу усмішку землі.

      Ми тільки відсвіт у загравах,
      ми лиш птахи, ми живемо
      в зачаруванні плям яскравих,
      у чергуванні «і» та «о».

      Ми тільки тьмяний цвіт мигдальний,
      ми тільки першопутній сніг,
      тонкий відтінок, відзвук дальній,-
      та ми прийшли в зловісний вік.

      Нависнув, хижий, як безодня,
      та що нам грім його тривог?
      Ми так незаймано бездомні,
      І з нами зорі, вітер, Бог.

      вересень 2009



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    80. Брате-кате (Ч.Ж.)
      – Занадто близько
      була мулета
      від твого тіла,
      о, матадоре,
      не врятували
      ні амулети,
      ні хрипле Santa,
      ні вічне море.
      – Ти бачив, як цвіте авокадо,
      коли весна починає зріти?
      – Вже час, еl show es acabado*,
      Adiós**, сеньйори й сеньйорити,
      без нас минає літо в Севільї,
      і наші ґрати – посмертна слава.
      – Тепер ми квити,
      тепер ми вільні.
      – Ходімо, кате.
      – Ходімо, брате.
      Ave?
      _________
      * шоу закінчено – ісп.
      ** прощайте – ісп.



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Карменсіта Печального Образу (В.Н.)
      Бої із тінню,
      битви з вітряками...
      Ці нерозлучні друзі - біль і бій.
      Написано і на роду, і в кармі:
      чоло-в-чоло стикатися з биками,
      коли червона сукня на тобі.

      Такий талан – сама у шкуру влізла.
      Навіки прирекла себе саму
      списи ламати об серця залізні,
      з’являтися живцем на власні тризни
      і демонів ловити, наче мух.

      Тріщить арена, як старе корито.
      Шалений тан.
      Кривавий карнавал.
      Тобі - ловити усмішки і квіти,
      і голими колінами світити
      на гострі роги,
      ікла
      й слів оскал.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    82. Как дети (Ч.Ж.)
      В море радостно надо входить, как дети,
      как будто в храм, разув перед водою мысли,
      чтобы чёрными его глубину не метить,
      забыв обиды и вкус имён врагов кислый,

      чётки слов принося на алтарь покоя,
      бросать монетку или придумывать сагу
      о том, как море расслабленною рукою
      щекочет пятки древнему Кара-Дагу.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    83. Тріо з вогнем (В.Н.)
      Вогонь догорає –
      і скоро нас грітиме попіл.
      Списи перехрещені,
      тільки їх вістря німі.
      Про що вони снять, не дізнатись ні зараз, ні потім,
      Бо ми не дійдемо.
      Бо воїни стануть людьми.

      Ти чуєш, мій жилавий ладо,
      мій юний Стрибоже?
      Це кидають сутінки виклик мені і тобі.
      Полює знемога на серце посвячене кожне -
      чи станемо першими
      і не повернемо вбік?

      Вогонь догорає і дивиться в очі незмигно.
      На з’єднані руки немовби нап'яли ланцюг.
      Я зможу тобі розказати,
      я вірю, що встигну
      від нас голіруч відвести небезпеку оцю…

      Прислухайся, як шелестять осокори тривожно.
      А голос немов у смолу бурштинову загус.
      Послухай мене...
      Та чому, як на лихо, не можу
      ні звуку добути
      із флейти обвітрених вуст?

      Ріка закипіла,
      і птаство завмерло довкола.
      І знову до битви –
      жене за собою потік.
      Я списа подам
      і молитиму сонце схололе,
      аби цей вогонь наостаннє
      прозрінням опік.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    84. Повернення (В.Н.)
      Колії-колії, довгі, як зими.
      Рідні, як сестри.
      Суворі, як Бог.
      Любі повернуться,
      будемо з ними
      мріяти,
      пити зі склянки на двох.

      Колії-колії…
      Коливо долі
      рано давати на білий обрус.
      Краплі обіцянок падають долі,
      краплі гуркочуть,
      немов землетрус.
      Сипле зима папірцями прощання
      і вихолоджує душу і дім…
      Недобудовані замки піщані.
      Місяць у небі помер молодим.

      Колії-колії… Стрілки колючі
      лізуть у скроні, немов шпичаки.
      Жінкою з кінокартин Бертолуччі
      біла сніжинка зникає з руки.
      Стали фігурками на каруселі
      люди із клунками,
      пси,
      голуби…
      Серце, як дзвін, у грудину гамселить:
      не загубитися б,
      не загуби…

      Колії крутяться в дикому вальсі,
      та гучномовці зупинять його.
      Коло замкнеться,
      з’єднаються пальці:
      «Колія перша.
      Дев’ятий вагон».



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Червоним по білому (В.Н.)
      Ці шляхи - заболочені, сіллю засипані й пилом.
      Боронь Боже, колись отакими шляхами іти.
      Білі мушлі - як леза.
      І пишуть червоним по білому
      наші ступні, шукаючи хід у ворожі світи.

      Як повірити в себе, коли всі навколо не вірять,
      і вгадати, куди перехилиться Долі вага?
      А коли припече -
      обернутися птахом чи звіром,
      і щетину чи пір'я на душу вдягти без вагань.

      Обіцяй мені:
      не озиратись на тіні позаду.
      Обіцяй ні на мить не спинятися, доки йдемо.
      І коли я впаду...заховати мене, безпорадну,
      аби хижі птахи не дістались очей і думок.

      Небокрай ніби греблею стримує води червоні.
      Обірветься - і хлине криваве світання на світ.
      Надривається дзвін,
      і ти знаєш, по кому він дзвонить:
      затамуємо втомлене дихання, доки живі.

      На зеленій планеті, холодній, немов буцегарня,
      утікає між пальці моє запізніле "зажди".

      Доторкнутись би поглядом клятої fata morgana
      і в імлисте нікуди пустити її...назавжди



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Чёрно-бело-2* (Ч.Ж.)
      4
      В том краю белым-бело
      белый вечер намело
      белый сон и белый сад
      девять раз цветёт подряд
      белый шелест белых птиц
      перевёрнутых страниц
      неформатны и тихи
      бродят белые стихи
      белых крыльев белый вальс
      белый кролик помнит вас
      привкус мятных леденцов
      белый шум живых творцов
      _______________________
      только в чёрной рамке год
      знает: всё наоборот.

      5
      …на весь белый свет –
      не завет, не привет,
      а губами ответ:
      «Меня больше нет».


      "* Продолжение. Начало см.:"

      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    87. чотири стіни (В.Н.)
      чотири стіни, і глухо неначе в танку,
      і це фіолетове плаття старе, як світ,
      воно пам’ятає перші наші світанки,
      де липи, немов обурені пуританки,
      до нас простягали кістляві долоні віт

      чотири стіни, і фото заплющить очі,
      бо парко, бо тисне у скроні йому картон
      і я забуваюся… просто забути хочу
      неголені щоки, зовсім дитячий почерк
      на шиї родимку, погляд, зухвалий тон

      чотири стіни - коробка з-під черевиків,
      з місцевої флори й фауни - цвіль та міль
      і пилом осядуть спогади на повіки…
      нечувана річ - довіритись чоловіку
      і Шляхом Чумацьким
      пустити його
      по сіль



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Ось і літо втекло (За А.Тарковським) (Ч.Ж.)
      Ось і літо втекло,
      Наче і не бувало.
      Ще жаріє тепло,
      Тільки цього замало.

      Все, що збутись могло,
      Як листок п’ятипалий,
      Просто в руки лягло,
      Тільки цього замало.

      Задарма ані зло,
      Ні добро не пропало,
      Все вогнями цвіло,
      Тільки цього замало.

      І життя під крилом
      Берегло й рятувало,
      І щастило було,
      Тільки цього замало.

      Листя не обпекло,
      Віття не обламало,
      День – як вимите скло,
      Тільки цього замало.

      ОРИГІНАЛ

      Арсеній Тарковський

      ***
      Вот и лето прошло,
      Словно и не бывало.
      На пригреве тепло.
      Только этого мало.

      Всё, что сбыться могло,
      Мне, как лист пятипалый,
      Прямо в руки легло.
      Только этого мало.

      Понапрасну ни зло,
      Ни добро не пропало,
      Всё горело светло.
      Только этого мало.

      Жизнь брала под крыло,
      Берегла и спасала.
      Мне и вправду везло.
      Только этого мало.

      Листьев не обожгло,
      Веток не обломало...
      День промыт, как стекло.
      Только этого мало.

      1967



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. земна (В.Н.)
      земна – і не тільки тому, що грішна,
      в очах догоряє трава торішня
      і місяць, як той синьорукий Крішна,
      тебе обіймає, але дарма:
      усі обереги його барвисті -
      лише камінці у твоїм намисті,
      і дотики-погляди ненавмисні
      тебе не туманять, немов дурман

      земного тяжіння спасенна сила
      твоя же Харибда, твоя же Сцілла
      уплав через небо довільним стилем -
      невисоко, може, але вперед,
      а місяць гримує свої гримаски,
      гримучою сумішшю тіло мастить,
      і ти, як об’яви, зриваєш маски,
      ростиш гарбузи для своїх карет

      а стомляться крила, то морок бурий
      штовхатиме в ями, на кучугури,
      і місяць, що зілля духмяне курить
      на тебе й бровою на не поведе -
      мінятиме пристрасні аватари,
      зганяючи зорі в тупі отари -
      і тільки неспокій тобі до пари
      на довгій дорозі в земний едем



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    90. втеча (В.Н.)
      спека у Києві,
      поряд – морозиво, квас,
      “Прада”, неправда, поповнення гріхорахунку
      «панно моя, все життя я шукав саме вас -
      відьму, принцесу чи просто смішливу пустунку...»
      як відмовляти собі у такому частунку?

      спека сильнішає
      тане і липне пломбір,
      квас нагрівається в бочці до стану окропу,
      цей світлофор, що моргає мені чи тобі,
      шле таємниче послання, нагадує тобто:
      відповіді продаються - уроздріб чи оптом

      крок – і на Дарниці ,
      другий - по той бік Дніпра,
      зирять у вікна шпилі несподіваних ґотик,
      жовті таксівки сигналять у вухо – пора!
      рухайся, білочко, ти не зупинишся доти,
      доки це тільце маленьке ще тепле на дотик

      квас обернувся на лаву,
      пильнуйся, my love,
      мухами люди на пальці солодкі насядуть,
      хто б, як не я, їхні співи тобі переклав,
      хто б, як не ти, всі вагання залишив позаду -
      любий, тікаймо
      із цього нерайського саду



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Двадцять першого ніч. Понеділок (За А. Ахматовою) (Ч.Ж.)
      Двадцять першого ніч. Понеділок.
      Ледь помітно столицю в імлі.
      І здалося ж комусь у безділлі,
      Що буває любов на землі.

      І з нудьги або просто від ліні
      Вірять всі і живуть, як у сні:
      Там розлуки й побачення тіні,
      Там коханню співають пісні.

      Та інакшим відкриється слово,
      тиші хлине на них течія,
      І, на це наштовхнувшись раптово,
      З того часу мов хвора і я.

      ОРИГІНАЛ

      Анна Ахматова

      Двадцать первое. Ночь. Понедельник.
      Очертанья столицы во мгле.
      Сочинил же какой-то бездельник,
      Что бывает любовь на земле.

      И от лености или со скуки
      Все поверили, так и живут:
      Ждут свиданий, боятся разлуки
      И любовные песни поют.

      Но иным открывается тайна,
      И почиет на них тишина...
      Я на это наткнулась случайно
      И с тех пор все как будто больна.

      Январь 1917, Петербург



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    92. только зверь и женщина (Ю.Б.)
      Только зверь и влюблённая женщина видят тебя насквозь.
      Ты не помнишь собачьей морды, не помнишь её лица.
      Сколько было зверей и женщин, покуда ты вкривь и вкось
      Эту землю топтал…Но их взгляды длятся. Три мудреца
      На арабском рынке, где ты выбирал оружие и коня,
      Говорили: от глада, от мора, вора, воды, огня
      Берегут тебя зверь и женщина, глядя в ночную тьму.
      И пока молчат по-своему Милостивому Ему
      Ни цунами тебя не возьмёт,ни смерч, ни самум,
      Намотай на ус себе, запиши на ум.
      Все глаза проглядели в ночую тьму и дневную даль,
      Вот выходит она на порог и зверь её, и они – твои.
      Потому попутными были муссон, пассат, и мистраль,
      Потому идёшь домой, о, пресветлый царь, на своих двоих.
      Потому домой идёшь. ...сколько было в пути домов,
      Очагов и хлеба со вкусом чужой земли.
      Ты устал, "останусь" - уста, отсекая, рекли, но кровь
      Говорила: "Заговор, встань!" и два взгляда тебя вели.
      Только зверь и женщина со своей ворожбой:
      Ты – любим, любым дойди невредим...
      И пока не сводят с дороги глаз, ты идёшь домой.
      И пока идёшь ты, – над ними небо и Бог над ним.



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    93. * ДІАЛОГИ * Дівочі забаганки (Ч.Ж.)
      Золота Жінка

      Хотіла в Тадж-Махал? А це куди?
      А де воно на глобусі, Чорнява?
      Чому твоя нескорена уява
      Далеко так побігла? Там сади?
      Там пави з отакенними хвостами?
      Там фініки? Ну чим там краще, чим,
      Ніж просто в ліжко? Тадж-Махал – то дим…
      То дивна мрія трепетної дами…
      Тому, Чорнявко, вибрики облиш…
      І ще – між нами! – краще у Париж…

      Чорнява Жінка

      А що в Парижі, сестро Золота,
      яке ще диво являть нам французи,
      коли чарівні і капризні музи
      зненацька розімкнуть іхні вуста?

      Ну, що ти там не бачила? Монмартр?
      Чи Пляс Пігаль, чи древнє кладовище,
      де над могилами зловісний вітер свище,
      бажаєш, щоб до тебе вийшов Сартр?

      А Тадж-Махал... там пави, там сади,
      там фініки (а звідки ти узнала?),
      там нас з тобою ще не вистачало,
      давай, сестричко, їдемо туди!

      Золота Жінка

      Да ну їх…пав із павичами – фе!
      Ти чула, серце, як вони співають?
      Це наче цвяшок в тім’я забивають,
      Чи як прилюдне аутодафе,
      Чи як…ну словом, ні і ще раз ні!
      А фініки!!! Це ж кара для фігури!
      Це ж будемо дві дури як бандури
      Між їхніх пав…
      …А Франції вогні
      Мінливі, і манливі…Мало сплять
      Французи – все їм любощі ласкаві
      При коньяку, при свічці і при каві
      У хмарі аромату номер п’ять…

      Чорнява Жінка

      Зате які на Сході тім шатри,
      а в тих шатрах які бувають співи,
      аж серце тьохкає! І ми з тобою - діви -
      а не якісь там пави, що на "три"
      біжать задовольняти чоловіка,
      нас на руках носитимуть (потіха!),
      а потім євнухи великим опахалом
      нам подарують сни над Тадж-Махалом...
      ...А тим французам все давно набридло,
      ну, спробуй ти щодня одне повидло...

      Золота Жінка

      Про євнухів з великим опахалом
      Що подарують сни над Тадж-Махалом
      Детальніше будь ласка…Щось мені
      Не до вподоби, мила, ця масовка
      У мейд ін чайна сходжених красовках –
      Ще протягу нароблять…Вкотре – НІ
      Моє тобі (ще й тупцяю ногою,
      Ще й правою…я хочу де вогні,
      Де Ейфель вабить, де авто і сквери,
      Де тінь імлава, де лавина зваб…
      А в Тадж-Махалі лиш один Зухраб
      А там Махмуд – ну словом – «уно штуке».
      Це ж як візьме він нас удвох на руки?!
      Ой шкода, сестро, горе-кавалєра -
      Ще надірветься, бідний, до холєри…

      Чорнява Жінка

      Щось балувана ти, неначе Галя!
      То євнухів тобі, а то лавину зваб,
      Чи не однаково: Мішель або Зухраб
      тобі казатиме: "Моя чарівна краля"?

      А Ейфель вже не вабить, бо помер,
      Залишивши одну фалічну вежу,
      Та що Париж! Якийсь там кут ведмежий...
      Тоді - до Греції! Там жив сліпий Гомер,

      Там боги бігали у шкіряних сандалях,
      коли їм набридали небеса,
      жінок земних небачена краса
      ставала бризками на неземних коралях.

      Тож, руку, сестро! Спершу - до Афін!
      Позаздрять нам і швед, і гунн, і фін!
      Галантному лишаємо на згадку
      Хустинку вишиту, дві квітки і печатку...

      Літо 2009

      "Чорнява Жінка - Старе кіно"

      Коментарі (61)
      Народний рейтинг: 5.8 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    94. Творення квазі-світу (Г.О.)
      Знаєш, це наче взяти великий аркуш паперу,
      Ручку і ґумку. Для початку - намалювати сферу.
      Поділити її – ну там, на атмо-, на гео- (такими собі шарами),
      Наче торт, розумієш? – «Наполеон» - як випікала мама.
      Та олівці кольорові. Та щоб отих кольорів – багато…
      …………
      Намалювати по центру – гори і море. І на горі – хату.
      Не надто велику. З білого каменю. І кармінову черепицю.
      Вікна – щоби на сонце. Квіти високі. Лавку. І кицю.
      Пасіку з медом. Сливи. Черешні. Лози і вина.
      Сир і оливи. Запах полину. Дочку і сина.
      Жменю овечок. Тронки відлуння. Кошик з грибами.
      Стиглі суниці. Мох під ногами. Тата і маму.
      Стежку донизу – просто до моря – бігти до тебе.
      Руки спіймали, ніжно обняли, кинули в небо –
      В розсип волошок – пошепки луки, леготом – трави.
      Квітів навала (як цілувала!), зоряний травень.
      - Швидше, загадуй - зірка упала! З моря нам світить…
      - Будь мені правдою, світе мальований, світечку-світе…




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    95. Море (Він_Вона_Воно) (Г.О.)
      1.
      Ти вже знаєш, що ця дорога тривала не ніч – завжди,
      І несло мій плацкарт, і кидало аж до неба,
      Та потреба ба-чи-Ти нагорнула хвилею: Ти, зажди!
      Не відводь очей_не забирай руки_не буди,
      Бо іду по снах –
      камінцях непевних –
      кудись
      до тебе:
      на примарний голос,
      чи сивий волос,
      на цяточку маяка…
      ..і звивається залізниця, мов Змія Едемська, ота, яка….

      2.

      Спочатку – дорога (потяг обшарпаний «Львів-Херсон»),
      Смажені кури, варені яйця, відкрита пляшка,
      Сусіди – пластами, приблизно сорок пластів-персон,
      Що кричать, як сороки. Поміж них – провідник Ясон
      Симпатичний (Сергій або Саша – згадати важко).


      Ці хропіння північні, полиці замацані, плач дітей,
      – Козир – дзвінка, давай в підкидного, – Ясон говоре. –
      Ну ж бо, дівко, знайди своє Серце між цих мастей,
      Де крім піки і черви червивої – тільки глей,
      Що заліплює очі…
      А потім заснула.
      І снилось море:

      :щось химерне таке: зимні води і чайки білі,
      Аргонавти смагляві, сердечний – козирний – туз,
      Ти смієшся, і зовсім не страшно, і сіль на тілі,
      І пливу, розгрібаючи душі слизьких медуз,
      І ропа, а не кров, і замішано все на густо,
      Навіть ложка стоїть, як питання довічне – чи
      Долетять через море останні осінні гуси,
      Як закінчиться літо солодке?
      Мовчиш?
      Мовчи.
      Замочи у мовчанні, як в мідному чані, вину…
      Плачуть води…
      І чайки регочуть…
      Рятуй!
      Тону!

      3.
      …і рука ухопила із вирви.
      І все – прозоре.
      – Дякую тобі щиро, Моє Море…

      …від асфіксії – у вухах надсадний дзвін:
      - От ми і зустрілися, Море-Він.

      4.
      Він – упевнений у своїй певності. Нахабна врода,
      На накачаному плечі приліг спочити дракон (тату),
      Море-Він, позашлюбний син Одіссея-заброди,
      Змінює щодня дівку – то цю, то ту.
      - Що ти маєш, Серце моє, для Ганни-панни?
      - Покупай, красавица! Мидии, креветки, рапаны!
      - Любове моя, надто солі в тобі багато…
      - Не вопрос! Пахлава медовая! Сладкая вата!
      Да кончай ломаться! Нашлась тут…принцесса Анька….
      І пішов:
      - Холодное пиво! Шашлык, таранька!

      Підвелася…пісок струсила з плечей, з колін…
      …засміявся у спину
      білі зуби у вищирі
      Море-Він.

      5.
      А потім – сказано ж бо – дурепа! – креслила знов
      Прутиком на вологому березі – amor (любов),
      Жо тем, ай лав, інших дурниць немало,
      А хвиля – фіть! – і нічого немає – усе стирала
      З чорної дошки досвіду.
      І – табула раса.
      Терла надсадно, неначе чергова по класу
      (Тітка огрядна.
      Середньовічна.
      Така сумна)
      – Вуаля, пане і панове!
      Вашій увазі –
      Море-Вона.

      Перші і другі зморшки виорали опухле лице,
      Її голосу – "Обалденные пончики!» – прокурені обертони.
      … І ніхто не мріє про груди смагляві, і про те, чи це
      … і ніхто у полоні лона її не тоне
      … не сплітає байку про метелика крила – вії…
      …уже не любов валютна – так, привокзальна повія…
      …ну, хіба…абстрагуйся, абощо…і не розплющуй очі…
      - Хочеш на шару?
      - На шару? Звичайно, хочу….
      … Чи пригадуй ( краще – без дотиків) – як колись, тоді…
      Колами по воді
      Колами по воді
      Колами по воді.
      Посміхається макоцвітно…
      Як цукерка солодкій Дарусі – оте «на…»
      …хоче
      любові
      чи просто
      Море-Вона.

      …щоранку у неї заходять – скопом, усі на раз,
      Кола несуть, матраци, іншу спасенну ґуму,
      Бо – божевілля плоті,
      Бо – груповий екстаз,
      Злизує з тіла ніжність, наче налиплий гумус,
      Добра_дурна_велика…
      Фоном – квиління чайок…
      Лізуть у неї ґвалтом,
      Пісяють і кінчають.
      Їй не болить, нічийній. Нічка на груди ляже.
      Гасять бички коханці в спалені плечі пляжу.
      Потім – мине відпустка.
      Спустять свої кондоми,
      Пам'ять складуть в наплічник.
      Потяг.
      Вокзал.
      Додому.
      …………
      … мовчки дивиться.
      І сльозами давиться
      І гикавка від вина…
      … у чоло цілую…
      Спи, сестричко…
      Вони повернуться….
      Море-Вона.


      6.
      …прокидаєшся серед ночі, виходиш боса на дивний звук.
      Ніхто не чує (не хоче чути), але ти – мусиш:
      Як плете волосінь сріблясту місячний ткач – павук,
      Як Час нанизує зорі та мушлі в дівчачі буси,
      Як зітхає – глибоко, аж тріскає по швах – небо хворе –
      Це – Воно.
      Довічне, святе, безсмертне.
      Моє Море.
      Тягне місячною доріжкою – тільки – іди одна.
      Бо вода – то симфонія духу.
      А шлях – єдина струна,
      Це – Господь, загорнутий у вічності кімоно –
      Посміхається поглядом лазуровим
      Море-Воно.
      …І кожна найменша мушелька – як ікона.
      Серце моє солодке.
      Мудрість моя солона.



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    96. Чёрно-бело (Ч.Ж.)
      1
      Я верю в чёрно-белость слов и чёткость линий,
      как верит снег на волосах, что он – лишь иней,
      как утешают на краю наркозом местным,
      что жизни сломанный пятак ещё не треснут,
      как врут легко и без хлопот слепым и скорбным
      о том, что выстрел – наповал – был только пробным.

      2
      Билась сила белая –
      милая, несмелая,
      с грубой силой черною –
      наглою, но гордою,
      лебеди и вороны
      все четыре стороны
      замарали в красное…
      вышло Солнце ясное –
      осветило пёрышки,
      серые воробушки
      примеряли белое,
      милое, несмелое,
      примеряли чёрное,
      наглое, но гордое,
      выцветало красное...
      смерть была прекрасная.

      3
      Текут ручьи людей ленивых мимо
      губами белыми смеющегося мима,
      но знает этот странный мим,
      что чёрный – кожа, а не грим.

      01.08.09



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.7 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    97. дарма (В.Н.)
      ти для нього сорочка потерта –
      яка на щодень,
      де знайомі і дірка в кишені, й на комірі пляма,
      а вона - небезпечна стежина, що в’ється полями
      і лісами густими –
      і нею гординя веде

      ти – нехитра мелодія ранку
      в пастельних тонах,
      і чекають на неї ще сотні і сотні повторів…
      а на розі стоїть потенційна богиня лавсторі,
      і щоразу обличчя нове
      відкриває вона

      ти – окраєць до столу духмяний,
      та звиклий на смак,
      хай наснагу до бою дарує йому безвідмовно,
      він у глиб таємниці вдивляється знову і знову,
      і гадаєш дарма,
      що вона його тягне сама

      ---
      і дарма тобі сниться, як тіл вибухає вогонь,
      і в годину зрадливу
      вогке від перелюбу ложе…

      ти – відлуння дитячого сміху у серці його,
      і колиска надій, що вона йому дати не зможе



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Буколіка Любові (Г.О.)
      - Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: «Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?»

      І береш ти сопілку – калинову сопілочку Любові – і граєш ніжно-ніжно, як босоніж по траві ступаєш. А трава висока, ген по пояс, густа і гнучка. І срібні тронки калать-калать-калатають десь там, десь там унизу. Чи у траві недремній, чи в тілі моєму бурштиновому? А над усім – не миро і не ладан - чебрецева памороч розлита…

      - Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасай при шатрах пастуших козлятка свої.

      І стерня гостра не ранить ноги, бо подорожником тулиться до них Любов. Бо лащиться конюшина, і ластівка зашиває чорною голочкою і білою ниточкою рани мої, болі твої. І біла кашка – наче манна небесна – осипається втишено, нахиляється люляно…

      Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене…

      Яка ти доладна, моя ти подруженько, яка ти пригожа!
      Очі твої – горлиці ніжні, пташечки туркотливі.
      Коси твої – води джерельні, що спраглого поять, голого омивають.
      Губи твої – наче маківка в полі – ніжні, п’янливі.
      Шия твоя – як дорога донизу – легко стікає.
      Перса солодкі – то яблука стиглі, соком налиті. Їх цілувати – щастя спивати – тепле, солодке.
      Лона галява манить до себе – ляжу спочити, стиглу суницю любощів лагідних ротом зривати.
      Лакітко моя, смаглява пастушко, вся ти прекрасна.

      - Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

      І небо нахиляється над нами, і синьою ковдрою ангел нас накриває…
      Трави наземні, води підземні, птиці надземні, злийтесь в єдине в танці палкому, жадливому танці…
      Ти, що сопілка, ти, що босоніж, ти, що коханий, ти, що пастушиш дике мурашшя тіла невісти, знай-бо, у крові – там, усередині, годі дістати, глибоко в лоні – вухо притулиш – є муравлище. Спить-но допіру, спить невситиме, спить ворушливе, як голосільниці втомлені спекою чорно зітхає… Вирва недремна, спрага даремна – те муравлище, бо міріади приспаних воїв сплять і не знають…
      Ти, що сопілка, ти калиново губи дотулиш, ніжно заграєш пісню тужливу, пісню шовкову… Гратимеш довго – груди і гори враз стрепенуться, жерло вулкана, паща мурашника тремом здригнеться…
      Пастире добрий, вірний табуннику тіла жалкого, чуєш, під пальцями води вирують – чорні, жадливі? Дика навала, військо озброєне тіло шматує, сунуть мурахи – їх міліони, їх міріади…. Чорні мурахи з братами червоними стали до бою…
      Стадник коханий кличе сопілкою, наче сурмою…

      - Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!

      Чим коханий твій кращий від інших коханих, жінко? Від десятків і тисяч коханців, мужів, братів?
      Голова його - щире золото, а кучері – то вовна лоскітлива.
      Його очі – чорториї глибокі із водами оксамитними.
      Губи його – стигла шовковиця, сонцем зігріта. Ніжно цілує, і від цілунків – тавра по тілу. Вже не відтерти, вже не забути дотик Любові.
      Руки кохані – плющ темнолистий, певний і дужий, душу, як пташку, в тілі стискає, в небі гойдає.
      Має він чари і серці і в тілі, щирий коханок, ніжно пастушить тіло прокляте, душу безсмертну.

      - Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть....



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. без ціни (Ю.Б.)
      Чим платити за газ, чим платити за воду й світло
      Та за сонний сніг, що на тлі його силуети: як вії – віти…
      Чим за те, що коптиш, мов піч архаїчна повітря
      тридцять років… і від вівтаря до цвинтаря носиш вістря, –
      Незагострене вістря суму в незагоєній сумці серця…
      Чим за те, що ні час, ні горілка з червоним перцем
      Не стривожать минулого, пам’яті не стриножать…
      А нічим…не вітчим мій добрий єдиний Боже;
      За життя не заплатиш, вар’ятко, тепер – лічи:
      Підбивай рахунки, серпанки, густі цілунки
      В передпліччя, в губи, в чоло. Та мовчи-мовчи.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    100. Из жизни цветов (Ч.Ж.)
      Ах, розы... силуэт изящный,
      цены б вам не было, кабы
      вас не дарили уходящим
      и не бросали на гробы.

      Или, осенней хризантемы
      вдыхая томный аромат,
      не избегали скромно темы
      о вечной ценности карат.

      Никто особо не пеняет:
      и та красавица, и та…
      но – одуванчиком взлетает
      божественная простота.

      2009



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    101. Колискова для коханих (Ч.Ж.)
      Тихо-тихо сніг іде,
      Ніч за вікнами пливе,
      Хай тебе покине горе,
      Хай тобі насниться море
      І ромашкові луги,
      Де гуляли я і ти.
      В охоронці сна покличу
      Сизокрилу голубицю
      І долоню на чолі,
      І тигрятко на столі...
      Тихо-тихо, сніг іде,
      Спи, коханий, все мине...

      2007



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    102. Хайку дыхания (Ч.Ж.)
      моё дыханье
      потерялось слушая
      твоё дыханье



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    103. Страсть (Ч.Ж.)
      без красивых слов
      холодную курицу
      съедаем быстро

      :)



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. непрочитана жінка (Г.О.)
      Втомишся, доки усе обійдеш – зали горішні, глухі оглухлі кути,
      Перебереш, стоячи на драбинці – перші «у шкірі», у льоні – дальні,
      Час зупинився по смерті – бо вічність і небо, куди ж іти?
      Чи прозрієш ти, Хорхе Луїсе, у «одиночці» читальні?

      Можна в’язи скрутити – в’язниця угору – полиць-каплиць.
      І нікого живого. І букви-стигмати на тлі сторінки.
      Між Гомером і Джойсом – мільйони розмитих лиць…
      …А впізнай-но на дотик
      марноту чекання
      в мовчанні жінки…

      …пил знічев’я стираєш – біла смужка на корінці хребта.
      Ножем – нерозрізані аркуші – неначе цілунки-на-гострих-вилицях.
      нумерація сторінок присутня, але посутньо – вона не та –
      бо непрочитана – ніби то руни (рани), а не моя кирилиця.

      Вузликове письмо – чи вузлик на пам'ять, чи «будь» – «забудь»…
      Солодкавий, аж мертвий, запах архівів (парфумів Гуччі)
      Недолюбленість – якщо вже чесно – це квола стареча грудь
      Панни (Інни чи іншої) – хто ж відрізнить у співзвуччі...

      …бо вихолені – але до дрожу вихололі - рядки…
      …Хорхе Луїсе, торкнися губами її руки…




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Лише збагни! (із Роберта Вільяма Сервіса) (Ч.Ж.)
      Лише збагни! Де ночі мить
      На камінь срібло ллє,
      Ім’я раптово заблищить,
      Дивись, воно – твоє.

      Ця ніч шліфує дзеркала
      Епітафічних фраз.
      Твоє життя – мала стріла
      У серце світу – Час.

      І трохи болю й боротьби,
      Смішних земних принад,
      І трохи слави та ганьби,
      І сірий камінь над.

      Оригінал

      Just Think!
      by Robert Service

      Just think! some night the stars will gleam
      Upon a cold gray stone,
      And trace a name with silver beam,
      And lo! 'twill be your own.

      That night is speeding on to greet
      Your epitaphic rhyme.
      Your life is but a little beat
      Within the heart of Time.

      A little gain, a little pain,
      A laugh lest you may moan;
      A little blame, a little fame,
      A star-gleam on a stone.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. в середине июня (Ю.Б.)
      в середине июня стояла такая жара
      что слипались страницы у книги и влажные пальцы
      солоны были если на вкус а она – целоваться…
      в середине июня стояла такая жара
      открывая окно задыхался то липой то мятой
      или той или этой а сердце стучало стакатто
      ты не спал открывая окно не уснёшь до утра
      в середине июня… как сладко в начале начал
      бесконечное лето конечная тройки трамвая
      и любовные письма в традициях лучших кар вая
      обрывать в середине строки так как ты обрывал
      а она настояла вы съехались зной лисистрата
      всё как будто расплата афинский акрополь астрал
      но такая жара… переплавит цитаты на сталь
      ты устал от… юноны гекубы гекаты
      вот завёл бы себе аксолотля геккона примата
      или моль или бражника чтобы весомо молчал
      человек уходя оставляет следы и стигматы
      человек не вмещается в рамки привычных лекал.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    107. кілька слів про марність поезії (Г.О.)
      То бавлянка сенсів, то бовтанка слів і значень,

      Цезура мовчання – як подих пере-

      ведеш,

      Біжиш навпрошки по сторінці А3, неначе

      Життя і сторінка – обидва не мають меж.



      Німують, за тим – кам’яніють (немає ради)

      Глухе безголосся і блідо-бентежний без,

      Бо листо- і сніго- , бо інші сезонні -пади

      Летять безголово на голову із небес.



      А тиша – навшпиньках. Така шалапутка-миша.

      Хвостом – і розбилось. І плач і не плач – одне.

      Миліше – немовлене слово – всю ніч колишеш

      Як мертве полінце (Телесика).

      Ранок не


      Буде інакшим. Не виймеш душі із тіла,

      Намарно шукати води, що жива, яка…

      ……………………………

      …Та слово «кохаю» злетіло як ангел – біле

      Униз головою із кінчика язика.




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    108. *** (Г.О.)
      Безпритульно, як дощ на селі. Невилазна драгва.
      На горищі товчеться куниця, а, може, ласка.
      Хоч дороги – чотири,
      Шляхів, як відомо – два.
      Проведи мене, Господи, (вгору-униз) будь ласка.
      Бо безсоння галакає. Тепло горить папір.
      Бо вода-галайда утікає.
      Ти віриш?
      Вір.



      Роздоріжжя розмови розмокло – мовчи чи як.
      Під дощем докривавлює морва. Зітхає киця.
      Бо дорога у поле, де знадний мовчальник-мак.
      Макоцвітна любов. І пелюсткова моровиця.
      …поміж квіти опалі упали слова-сліди:
      - Ми минаємо, мила.
      - Ми – вічні.
      Ідеш?
      Іди.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    109. Старе кіно (Ч.Ж.)
      Галантному Маньєристу

      Все традиційно: квіти і вино,
      і пачка гумок з правої кишені,
      а я, дурепа, мріяла давно,
      що прийде уночі кохання геній.

      І ти прийшов, галантний, як марал,
      парфумів аромат тягнувся поспіль,
      я шепотіла щось про Тадж-Махал,
      а ти сказав: «Побігли краще в постіль».

      І ми побігли... Господи, прости!
      як бігли ми! які долали ями!
      як мури брали – раз, і два, і три,
      вже чутно було співи Далай-лами...

      На ранок знов одне й те кіно:
      вино допите, квіти повсихали,
      порожня пачка гумок і – вікно
      відчинене…
      Які ж козли марали!..
      :)



      Коментарі (67)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    110. і незбагненна (Ч.Ж.)
      смагляві стегна, мов ласо
      на звичну сутність чоловічу,
      хай кров, як «Абрау-Дюрсо»,
      та тільки не дивись у вічі,
      бо це не музики муар –
      кружляє чорноока фея...
      до чого б тут, здавалось, цар
      і незбагненна Саломея?



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Листування з Богом (Ч.Ж.)
      Сон у літню ніч академіка На…. лауреата На…, голови На…, дійсного члена На…, etc., etc, etc

      Скажи мені, всемогутній Боже,
      мені – знавцю гітар і гетер –
      на що життя моє нині схоже,
      нащо зі мною ти так тепер?

      Були ж часи: повага, дівчата,
      ну, так, за гроші… Але ж ти знав!
      Ех, суча доля-Махабхарата,
      хоч головою у власний став!

      Ну, так, змовчав, коли слова чекали,
      ну, так, на пару своїх доніс…
      але ж я потім за гробом ніс кали
      і очі ховав від людей униз.

      І дім свій – колишній маєток графа –
      купив за безцінок (ну, так,– дерибан),
      там все, як треба: акваріум, арфа
      і металевий під струмом паркан.

      Підвалам, що з вогняною водою,
      позаздрив би перший пияка – Вакх,
      але на питання: «Хто зі мною?»
      луна по кімнатах шепоче: «нах-х-х».

      Королівський пудель, схожий на лева,
      якихось там заморських кровей,
      вбачає в нозі моїй королеву
      і юза її, як хвойда Бродвей…

      А Ти мені – блискавку-листоношу
      жбурнув з небес, як дротик у ціль,
      дякую красно і більше не прошу
      здіймати у відповідь стільки хвиль.

      Читаю вкотре – і матом лаюсь
      таким, що навіть фікус засох:
      «А ми за ціну не домовлялись».
      І підпис короткий: Бог.



      Коментарі (64)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    112. Станцуй поминки (Ч.Ж.)
      Станцуй поминки по любви
      на синем берегу печали,
      её когда-то повстречали,
      потом с разлукой обвенчали
      и в воду бросили – плыви!

      Станцуй поминки по весне
      на тонких веточках сирени,
      от прошлогоднего варенья,
      как девственности искупленье,
      следы на платье всё красней..

      Станцуй поминки по судьбе
      на крыше брошенного дома,
      но белое лицо фантома
      опять до одури знакомо
      и улыбается тебе.

      "Dance Me To The End of Love (Leonard Cohen)"

      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    113. мисливиця (В.Н.)
      було в неї тільки скарбу
      що лук і стріли…
      світанок оскомить
      яблуком недозрілим

      мовчиш, а твої секрети покаже лезо,
      як істина груди тисне –
      розбий на тези:


      мисливиці руки на тісто липке не ляжуть,
      худобу з ярма розпустять, розірвуть пряжу,
      і зловленій рибі влаштують житло в кориті…
      сама до полону бігла,
      та не скоритись

      і око стрілецьке далі шукає жертви,
      спинитися годі,
      спинитися – це померти
      завмерти і задихнутись пісками часу…

      мисливиця вчиться жити
      радіти щастю



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Помста чаклунки (Ч.Ж.)
      Кину палаючу квітку в безодню ріки,
      І спалахне вся вода від Ереба до Феба,
      І почорніють дерева, захмариться небо,
      В морі далекому згаснуть усі маяки,

      Трави духмяні твої замережать сліди,
      Вітер морошний твою заколише свідомість,
      З лісу не вийдеш по колу, мій друже, натомість
      Стежку мій ворон підкаже, за нею і йди.

      Бачиш, дерева застигли в останнім жалю,
      Чуєш, птахи зачаровані вже не співають,
      Квіти сполохані тільки за тебе благають -
      Дати далеку дорогу цьому королю.

      Йди, мій королю. За день схороню я себе,
      Тільки згадаю, як очі палали бажанням,
      Ну, а тобі далі жити з довічним стражданням,
      Доля чаклунки нарешті здогнала й тебе...



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    115. щасливий (Ю.Б.)
      Звиває присмерк в тугі сувої блакить небесну,
      Ти позіхаєш, ти вариш каву, ти пишеш п’єсу.
      І розсип зерен і розклад літер – одна байдужість.
      Немовби вітер забравсь під светра – ти занедужав.
      Короткозорість переростає в далеко-зорі-сть
      І кістка в горлі, і звістка коле, й волає совість.
      Слова воліють шляхів шукати і горлом здертим
      Собі прямують… вона чекає на тебе вперто.
      Листи, розмови, торішні фото, гріхи, горіхи…
      Минає квітень і в літні мандри з’їжджає стріха,
      А ти не певний, що варто бігти, наздоганяти
      І гризти лікті й читати Свіфта…чи не читати…
      Вона чекає… бо ти збираєш наплічник, доле,
      Нашийник псові вдягаєш, пахнеш аморе-морем,
      Бо чути кроки, рухомі тіні за видноколом
      Й зникає протяг, й прямує потяг крізь ніч і холод,
      Мости, вокзали, чужі світанки, спокуси ласі
      І голоси… і стоголосся… й шеренги в каси.
      Крізь тихий шепіт твоїх драконів про брак кордонів
      У нетрях серця, про вибух дурі, про вплив гормонів.
      Знайомі пики, слова тверезі, думки резонні:
      Ти завеликий хлопчисько грати у робінзонів,
      У гуліверів, у донкіхотів під страхом страти
      Та потяг мчиться повз забобони, крізь стіни й грати.
      Такою буде остання пісня, остання воля:
      Дивитись з нею як світ згасає і йде поволі.
      Без тебе будуть томати їсти, трусити сливи...
      І Бог із ними…
      ___________________________
      …І Бог – з тобою. Бо ти щасливий.



      Коментарі (67)
      Народний рейтинг: 5.88 | Рейтинг "Майстерень": 6

    116. Таємниці старої шафи (В.Н.)
      Може, як долю ділили,
      вона не прийшла?
      Спокій – свинцеві білила -
      сиплеться густо з чола.

      Поглядом кине тверезим,
      стане до звичної гри.
      Шрами від кігтів і леза
      вміло приховує грим.

      Посмішка – ягода винна,
      винна - та чи без вини?
      Серце вистрибує з глини -
      ангельська сурмо, дзвени!

      Плач атакованих палуб:
      кров поглинає пісок.
      Зірка в долоні упала -
      і пропекла до кісток...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    117. До Лесбії (З Гая Валерія Катулла) (Ч.Ж.)
      О, Лесбіє! Живі ми – тож кохаймось,
      Плітки старих не варті навіть аса!
      Заходять сонця, але сходять знову,
      А нас тримає швидкоплинне світло,
      І ніч за ним – довіку безпробудна.
      Даруй же тисячу і сто цілунків,
      А потім тисячу нову і сотню,
      Ще тисячу із сотнею до перших.
      Коли тих тисяч зберемо по вінця,
      Змішаємо їх так, щоб жоден злодій
      Не розібрався в нашому багатстві.

      Оригінал

      ad Lesbiam

      VIVAMUS mea Lesbia, atque amemus,
      rumoresque senum seueriorum
      omnes unius aestimemus assis!
      soles occidere et redire possunt:
      nobis cum semel occidit breuis lux,
      nox est perpetua una dormienda.
      da mi basia mille, deinde centum,
      dein mille altera, dein secunda centum,
      deinde usque altera mille, deinde centum.
      dein, cum milia multa fecerimus,
      conturbabimus illa, ne sciamus,
      aut ne quis malus inuidere possit,
      cum tantum sciat esse basiorum.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Цитадель (Г.О.)

      …перше весняне сонце вихлюпується на сонний брук
      охайних містечок Австрії,_Чехії_Швейцарії_тощо,
      де дядечко Фройд на ниточці комплексів, як павук,
      звисає зі стелі свідомості «Ахтунг! Лишень без рук!»
      і веде прихожан – на щорічну (профілактичну) прощу.

      ...бо тут – сезонне загострення, хронічно хреновий невроз,
      бо тут любов – яка б не була, але до крапельки вийшла,
      бо життя утікає слизькою рибиною – кудись повз
      і хробак невідомості через вухо у мозок заповз,
      а он там –
      цитадель «Клініка» -
      вся у хрущах і вишнях.


      ...ідуть стежиною – убогі духом, заплакані та малі
      діти реклами-мами, гребучої хімії та модних топлесів,
      (ситуація – старий пердун, а хоче, щоб як в Махмуда Алі)
      А Доктор – намісник Бога на цій боже-вільній землі –
      Пере спідню білизну їх брудних недитячих комплексів...


      - А скажіть, лікарю, вам не страшно жити з такими нами?
      А не хочеться стерти із мапи світ, узявши велику ґумку?
      : знаючи, хто приходить у снах до цієї дами,
      : що відчуває оцей шмаркач до своєї мами,
      : нашу – від першої до останньої – найпотаємнішу думку?
      : нашу млосна потребу – виговорити – наче виблювати гріхи….
      Не сваріть, лікарю! Мовчки дайте прощення і причастя!
      …і летять душеньки, і сідають на ваші руки, немов птахи…
      ( А признайтеся, є спокуса послати на букву х?)
      А яке воно, лікарю –
      на колір,
      на дотик,
      на смак -
      ЩАСТЯ?



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. * * * (В.Н.)
      я дихаю тобою,
      я живу,
      бо знаю, що тобою теплі ночі
      і дні мої;
      що очі ці пророчі
      мене оберігають наяву

      і спокій неусипно стережуть,
      неначе тиха варта цитаделі,
      аби страхіття,
      що повзуть по стелі
      не перетнули вимірів межу…

      і не зуміли втілитись у плоть
      оті фігури з кам’яного саду…
      ох як я бігла!... і мене позаду
      ядуче їхнє дихання пекло…

      і розпач вів до чорної води,
      і сухожилля рвалися, як лико;
      вони ж – мої касандри - без’язико
      виводили:
      впади,
      впади,
      впади...


      а ти не дав упасти – рятівна
      твоя рука на порох чари стерла,
      і заяріла стежка поміж тернів
      до марева
      у сонячних тонах…

      і пестять ноги ранішню траву
      і дотик рідний розганяє бісів,

      і загорнувшись у твоє «не бійся»,
      я дихаю тобою
      і живу.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": 6

    120. вітер перемін (В.Н.)
      без мети сніги метуть – і хай метуть
      у війні із календарними листками,
      надійде весна - найде коса на камінь -
      і розбурхає живе і там, і тут

      познімає свіжі лиця з вішаків
      і пісні повитягає із пуделок*,
      понеділок затанцює тарантелу
      і змахне сльозину втіхи зі щоки

      навіть сонце зацвіркоче до_ре_мі
      і від радості дістане в боці кольки,
      мері поппінс осідлають парасольки
      і гайнуть собі за вітром перемін



      *(діал.) коробка або футляр



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    121. бісер (Г.О.)
      Що ж тобі, любове моя, розказати?
      За вікном півроку лежить скловата –
      От погода галицька дурнувата,
      Сіє-віє-дряпає і мете…
      …Заховала душеньку в тепле тіло:
      Щоби тихо, затишно, білим-біло,
      Щоб смарагди снів мені не боліли,
      Бо зелені в хаті – лише мате
      І вазони, Серце.
      Та це не те….

      …занурюватися у себе – мацьопка комашка у золотий бурштин.
      …складати слова – намистини круглі на волосіні,
      …у фіналі – коштовні коралі! – донька_чоловік_син…
      … а решта – так собі, копійчаний бісер…червоні, сині…

      …тільки серце смикнулося – проте
      найдрібніший бісер найгірше коле…
      чи кілом у груди - оте «ніколи».
      чи навиліт кулею – те «не те».


      …засинати, ховатися у теплі ілюзії, підбирати слова, яких не скажеш, складати пазли вигаданих зустрічей…Пливти, пливти на спині океаном безмежним…І не розплющувати очей…Ачей приб»є до якогось берега… До якого ж берега, дівко?

      …а от скажи… а от скажіть мені – мудрі, сильні,
      Де ті води молочні, де – береги кисільні,
      Де можна мовчати уранці, і взагалі – не го-во-ри-ти,
      Не брехати йому, косуючи на любов-корито
      (тріснуло, курва…і води не стримати – утече)
      …і розридатися врешті у його – геть чуже – плече…
      Не шукати винних – бо їх – винних - нема апріорі…
      …бо всі ми, серце, (смертельно) на НЕЛЮБОВ хворі.
      ... всі минаємо – неминуче минаємо, невимовно…
      …бісер колотий…
      …гострим бісером серце повне…




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Дура несчастная (Ч.Ж.)
      Всё размеренно, глянцево, силуэт
      идеален, как точки акупунктуры,
      а ровесниц от детей, котлет и лет
      разнесло. Они квочки, наседки, дуры!
      .................................
      Но сегодня приснилось ей: у реки,
      где лёд уже по-весеннему тонок,
      на голодные и хищные огоньки
      обречённо жаловался жеребёнок.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    123. Прохання (Ч.Ж.)
      і по дорозі на Елізій -
      хоч по прямій, хоч по косій -
      врятуй нас, Господи, від місій
      і борони нас від месій...



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    124. Шабат (З Ганни Осадко) (Ч.Ж.)
      …Монетка валидола под язык –
      И можно жить вот так, как жить привык,
      Покорной мудрости живым укором,
      То в тишину молчать, то слушать Тору,
      Сжигая листья в жертвенном огне,
      И спрашивать:
      – За что всё это мне?

      Октябрь старел… Так пожилой еврей
      Как у Стены, у зимних батарей
      Лицом прижался – и тихонько плакал
      Молитвою дождей, кустов и злаков,
      Где все слова сплетаются в одно:
      - Позволь, чтоб эту чашу мимо… Но…

      Но чаша уж полна, и никуда не деть.
      Сначала ветер, а за ветром смерть –
      Зайдут на кухню, сядут за столом:
      - Шалом, уставший сыне наш, шалом…
      Горит свеча. Шабат в календаре.
      И он умрет.
      В день первый. В ноябре.


      __________________________________
      Шабат – суббота, день отдыха.



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    125. Метаморфоза (Ч.Ж.)
      хоть мальчик алчно постигал
      азы склонений и спряжений,
      увы! в нем не проснулся гений…
      но замечал, как вечер ал,
      когда, устав от вдохновений,
      он мухам крылья обрывал...
      ..........................
      он и теперь, гляди, живёт –
      не Мышкин – просто идиот...



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    126. агой! (В.Н.)
      агой! луна покотиться по горах,
      шулікою на спини полонин.
      не люди ми - зухвалі дві жони
      в боки вітрів устромлюємо шпори

      агой! плює господар за плече
      на любок відьмака і ворожбита
      забув? жона народжувала діти,
      справляючись і з кіньми, і з мечем

      агой! нам ще до Місяця - й назад,
      а сіль з мішка тікає через дірку.
      підніжкою мостив нечистий зірку,
      а не спіткнемось - надійде гроза

      ...

      чіплялася рука за край човна;
      із крашанок дощі змивали лиця,
      зривалися зірки і блискавиці,
      ми ідолів спускали у Дунай



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    127. * * * (Ю.Б.)
      Капризы тонут в капуччино,
      Коричный день венчает тень.
      И у святого Валентина
      Невпроворот вечерних дел.
      Ну, здравствуй, маска пилигрима,
      Полей бескрайняя постель!
      La viva vita! И LOVиной
      Вам будет снега бешамель!
      Как серпантин тропинки вьются
      От пробуждения до сна,
      Где в озера холодном блюдце
      Лимонным ломтиком – луна.
      И, наблюдая фейерверки
      В честь апогея всех страстей,
      Старушка кормит в старом сквере
      Бумажным сердцем голубей.

      2004



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    128. Та, що повірила вітрам (В.Н.)
      чи винна в тому я, що вірила вітрам,
      чи винна в тому, що на поклик їх озвалась,
      складала іспити на віру й витривалість -
      полóтна марень вилітали з білих рам...
      на ринок трапила,
      коли шукала храм -

      і била осінь у здивоване лице,
      і не світився вихід на небесній мапі,
      мої шляхи переділили строго навпіл
      безмовний митар і лестивий фарисей -
      і досі думаю,
      по той я бік
      чи цей…


      а доки визначусь, ніхто не зачекав:
      відтяли мову і забрали до штрафбату,
      там номер видали і паперові лати,
      гранату в груди – і в руці лежить чекá,
      і я лежу на полі –
      тиха і гірка

      побудка!
      сонце надавало стусанів
      і замість кави наточило в каску магми…
      як не злетіло все до бісової мами?!
      і генерал мій не на жарт осатанів:
      призначив карцер
      ідентично сірих днів

      в одній упряжці - я, думки і таргани,
      як біль - реальні, нероздільні - як родина,
      напосідали і жадоба, і гординя...
      а ми давали бій, і гинули вони:
      у цих забавах і діждалися весни,

      весни-амністії!
      всі шапки на-горá!
      утіха в горлі застрягає, наче кістка,
      і я світами йду, немов недобра звістка,
      дзвенить мій дзвоник -
      і цілує клямки брам
      та божевільна,
      що повірила вітрам.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. авторці (В.Н.)
      на твої тонкопері вірші
      нагодилася татарва:
      скубоне - ті не стануть гірші,
      не жалій - то лише слова

      накраде - і тікає в юрту
      і скандує тобі - не руш!
      не лякайся - стають до гурту
      біля тебе десятки душ

      хто позаздрить - закине камінь,
      роги виставить, наче цап -
      тільки істини між рядками
      недосяжні для хижих лап

      пазли, зліплені із чужого -
      тільки тіні живих чудес,
      і зникає орда прожогом –
      залишаючи тло бліде

      бо правдиве твоє кресало
      запалило нові світи,
      нам журитися не пристало -
      стільки треба іще пройти…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    130. спасіння (В.Н.)
      розсипається птаство ніби з руки насіння
      і ряднина над ним розіпнута синя-синя
      значить випаде сніг - дарма не чекай спасіння
      переждемо і перебудемо – ти і я

      і сніги забіліють пишні як горностаї
      говори гомони моя найцінніша з таїн
      обірвалася пісня бачиш - я відлітаю
      після зникнення мусить бути пора появ

      після холоду мусить бути пора відлиги,
      затискаю долоні зимні кричу - оклигай
      ми усі відіграли ігри своєї ліги
      і закрито сезон допіру і до весни

      і закриті до скрині давні перестороги
      зачепились ми за гачки за свої пороги
      і летять не сповиті місяцем круторогим
      снігові пластівці - і наше спасіння в них



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Первый (Ч.Ж.)
      Памяти друга

      то ли слог измят
      то ли водка
      горше
      стало рюмок в ряд
      на одну
      больше
      и отводит взгляд
      от тебя
      небо
      ты ему был рад
      но сегодня
      не был
      лучше помолчать
      поберечь
      нервы...
      ты хотел летать
      и взлетел -
      первый



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    132. зимовéсни (В.Н.)
      [зимо-]

      а зима це не привід а час для депресії
      смакувати гріхи і ловити у пресі їх
      бити посуд і чистити осад від осуду
      церувати шкарпетки і носа бурмосити
      дожидатись у гості раптового первенця
      оглядатися чи не наспіла суперниця
      силкуватись усім залишатись хорошою
      і себе почувати старою калошею
      голосуючи проти боротись із Vist’ою*
      і питати у Бога та мами чи вистою
      чи хоч день проживу за законами древніми,
      (вартові кам’яні мої леви - недремні ви)

      так у ступорі бути від грудня до лютого
      а у березні раптом
      звільнитися з пут його…


      [вéсни]

      аби вікна чисто вимити для мріяння
      і до пригорщі піймати вітру віяння
      спину вигнути і кицькою замуркати
      і знайти старі листи між палітурками
      поскладати в купки бачене й небачене
      замести сліди і не шукати значення
      і нові дороги міряти широкими
      до коліна зашнурованими кроками
      аби потім босо бігати на березі…

      замовкаю –
      решту договорить березень




      *Windows Vista



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Під вуаллю (В.Н.)
      Під вуаллю, як пташка у клітці,
      звідусіль привітання, мов град, -
      чим ти, дівчинко смагляволиця,
      заслужила такий маскарад?

      Біла сукня, що вибрала мама,
      пишне свято, як тато хотів.
      З кольоровими давніми снами
      літачок розтає в темноті,

      а твої діаманти - як сльози,
      а чужі його руки - як сталь.
      Нині ласки, а завтра - погрози:
      послідовність убивче проста.

      Губ холоне фарбований кетяг,
      а зіниці - безмежно пусті.
      Осипається квіття з букета,
      понад ним, наче саван, фатін.

      І вінці надягатимуть хутко,
      і плачем задихнеться рояль.

      Наречена піймає попутку
      і за вітром запустить вуаль…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.67

    134. Круг десятый (Ч.Ж.)
      Марія + бита = особа великого значення.
      Белла Донна


      Мария с битой ничем не хуже Марии с ребенком
      те же округлости тот же взгляд
      только нимб банданой
      чтобы локоны не мешали попасть черепом Йорика
      в разинутый рот незакопанного солдата

      а эти двое играющие в нарды на плащанице
      эти членистомозгие членоязыкие твари
      тоже когда-то были ясноглазы и мягковолосы
      и даже кажется охраняли врата и любили брата

      кто же такое придумал что кровь не похожа на воду
      что не суди никого и не судим останешься
      бродят в красивой красной жиже армагеддоновой
      легионы безглазо-безлико-безмолвных кастратов

      свесив ноги в воронку от мирного-мирного атома
      жарит тушку голубки наивный дедушка Данте
      не отворачивайтесь - вы ведь все хотели этого?
      Нате!



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.42

    135. жити просто (Г.О.)
      Жити просто. Просто жити:

      ткати пісню, жати жито,

      виглядати із небес:

      чи колядку завіконну,

      чи надсадний дух озону

      (це залежить від сезону:

      Народивсь_ Воскрес).



      Просто жити. Жити просто.

      - Ціпу-ціпу - сонце! просо!

      а по тому – знов:

      навесні – білити хату,

      взимку – квіти малювати,

      не питати – а чи та ти,

      що його любов.



      Просто жити. Просто тиша

      трави подихом колише...

      Ніжності узвар

      вже настояний до ранку,

      пий із зоряного дзбанка

      ніч – підкову,

      ніч – коханка,

      ніч – різдвяний дар.




      Коментарі (39)
      Народний рейтинг: 5.8 | Рейтинг "Майстерень": 6

    136. Лядово (Ю.Б.)
      Душица, и полынь, и ковыли...
      Доковыляла? – славь немедля Бога!
      Быть может здесь – последняя дорога,
      А вдоль неё - деревьев костыли.
      Угольями ложатся в воду дни,
      Днесь воскресает Слово в каждом слове.
      Я возвращаюсь, как рыбарь с уловом:
      Что ни скажи теперь – стихи одни.
      Ложится мой алтын на твой алтарь,
      Земля святая, светлая. Светает.
      Долину плотью солнце облекает,
      Уходит босоногая Агарь.
      Гордячка, пересмешница, девчонка,
      Смутившая обители покой,
      Куда направишь слабою рукой
      На удивленье утлую лодчонку?
      Спустившись с гор к серебряной воде,
      К закатным цаплям в сполохах тумана,
      Уверена: затеплится лампада,
      Подобная негаснущей звезде,
      Когда, канон читая покаянный,
      Молитвенник попросит о тебе.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    137. Спогад (В.Н.)
      він – сутулий, у сірім пальті-футлярі,
      йде вклонитись у ноги зорі полярній,
      мінус вісім та іній на окулярах,
      порятуй мене, дівчинко, від зими…

      світлоока, заплутана в чорний шалик,
      рятувати нітрохи не поспішала:
      білий вечір-пустун ароматом шалу
      лоскотав її ніздрі, та не п’янив…

      він сутулився більше й ворон лякався:
      тільки біль головний від отих вакацій,
      монітор би під очі та чай на таці,
      але мучить і вабить його вона

      так дитинно: зі скарбу - квиток на потяг,
      так далека від програшів і джек-потів,
      залишає солодке завжди на потім,
      з лабіринту виводить його у снах,

      з білостінного, де снігопади-вої
      не залишать ні нитки на нім живої,
      і загорнутий у крижанім сувої
      він потріскає дрібно під чобітком…

      і почав затинаючись: «вір – не вір, я…»,
      про вогонь у каміні й нові сузір’я,
      тільки шалик – за нею, мов чорне пір’я…

      тільки спогад -
      і зірка
      на Nebo.com



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    138. Сліпці (Ч.Ж.)
      мимо Мекки и Рима…
      И. Бродский


      Повз шестикрилий подих
      серафимів,

      повз атлантиди і падіння
      римів,

      і тінь розп’ятого
      на першому хресті,

      і крик дівочий
      з першого багаття,

      і попіл рідний –
      рештки від закляття,

      що шкода кинути
      і важко так нести,

      повз кістяки в пронафталінених
      шухлядах,

      і сало з перцем
      (краще в шоколядах),

      повз замурованих
      у камені мерців,

      повз «наші-ваші», цукерню
      лестиву міді

      і недосяжність
      vici, veni, vidi

      бредуть в майбутнє
      Брейгеля сліпці...



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: 5.55 | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Пустодзвін (Н.В.)
      Знаєш, моя хороша – тяжко носити, а страшно не донести:
      Розплескати на дрібнички і на завулки, де кроки гулко,
      Тільки всередині обривається нитка, немов струна.
      І хотілося би заплакати: бо не встиг -
      Тільки як і коли не ковтаєш свої пігулки,
      Розумієш, що це – труна.

      Не та, що в землю – а та, що облізлістю позолоченого руна.

      І так – із усіх Ітак, із усіх атак, із усіх тих міфів, всієї Трої -
      Хто доніс і мармуром не застиг,
      Обернувшися на святі герої?

      Величаві на титули, щедрі на похвалу
      І на злі язики, на пусті язики багаті, -
      У такому багатті – на дев`ятому, остаточному вже валу -
      Догорають проводирі основних фрегатів.

      І якщо це їм – отака пустодзвонна муть,
      То тебе вже точно не обминуть.

      Тільки все це лишається прикусом на зубах,
      Остаточним явищем, шумом-фоном.
      Ніби десь у церкві лунає органом Бах
      І судомиться зламаним мікрофоном:
      Впізнаєш мелодії певний тон,
      А колінам болить бетон.


      І якщо побудовано все – і світ цей -
      То куди вже жалітися, ваша ласка.
      Із моєї дзвінниці, і навіть звідси
      Видно тільки Богову водолазку:

      Блакитна пряжа, хмари плетуть узір -
      А глянеш вище – поріжеш до неба зір.


      І якщо не пройти усього путі:
      Залиши мені ношу – блаженні ті.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    140. Не вір мені (Ч.Ж.)
      Не вір, коли кажу: журба
      десь причаїлась за дзиґариком,
      як миша з тріснутим сухариком,
      трясе згасаючим ліхтариком
      на віражах крутих гарба...

      не вір, коли дивлюсь на скло
      так довго, тупо-зацікавлено,
      що тишею, здається, зваблено
      і світлофорами скривавлено
      у каві тепле молоко...

      не вір, коли мовчу про те,
      що снами все уже оплачено,
      і нами світ наївний втрачено,
      і Птаха чарівного страчено –
      не вір мені, не вір... Проте...



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    141. не стільки (В.Н.)
      я не стільки кохаю тебе,
      як вважаю своїм
      дивознайденим світлом
      у сутінку
      вічноворожім,

      і не стільки тримаюсь тебе,
      як стою на сторожі,
      аби нас оминули
      блудливі гріхи-подорожні,
      аби тільки
      безкровно скінчилися денні
      бої

      я не знаю напевне,
      та небо шепоче:
      се він...

      загортаюсь в обійми
      і млію в оцій несвободі -
      у залізного лицаря
      золото чисте на споді:

      ти зумів дочекатися,
      поки жалі
      перебродять,
      і зумів одшукати мене
      ще до перших сивин.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    142. гріховне (Н.В.)
      Господи, не любити Твоїх людей – то страшенний гріх,
      А любити...
      І коли усередині пусто, окрім кори, Ти
      Береш моє тіло – старезний голем-горіх –
      І на лобі Твоє ім’я шелестить івритом.


      Я посиджу, Господи, очі не затулю
      Ані тінню повік, ні сну золотою млою,
      Доки вітер волосся вичеше до гілляк.
      Не любити Твоїх людей – як ото малою
      Обривати крила білому мотилю.
      А любити, Господи, Ти ж бо вже знаєш як.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    143. Передноворічне (В.Н.)
      «And due to the crisis –
      who knows where Christ is..»
      (Ю. Лазірко)


      вантажівка летить -
      наближається час вакацій,
      а надворі сльота – і стемніло від провокацій,
      і немає кому божевілля замкнути в карцер,
      бо свобода: внизу - хаос, німота - вгорі,
      і вистрибують глупі ставки в невинній грі

      чи то нічка зіткала б якусь гамівну сорочку,
      чи то взяв на приціл би півень шалену квочку,
      чи діждемо у мирі, люди, Нового рочку?
      каламутить ріку скоцюблений білоперст,
      і черва осоружна суне за сотні верст…

      огорнула думки пітьма і роз’їла мізки:
      плямувати усіх! і усюди шукати зиски!
      у Миколи, бува, не знайшлося такої різки…
      у гостиннім куті зневажено хліб і сіль,
      через діри вилазить крадене звідусіль,

      чи кричи чи мовчи – все одно, як об мур горохом,
      і виходять із нір потвори, зарослі мохом,
      під овчиною – кігті, а сорому - анітрохи…

      але станемо поряд – і згине сердитий рик,
      і насічкою січень поставить на руку рік.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. і це не ново (Ч.Ж.)
      через густі римовані кущі
      на волю знову рветься першослово,
      як це не ново, як же це не ново...
      які оманливі грудневі ці дощі,
      як попелюшки в золотих каретах,
      і вітер, що гуляє в очеретах,
      ще пам’ятає запахи весни...
      .................................
      куди ж поділися всі кольорові сни?



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.32 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Капли (Ч.Ж.)
      ***
      слов много
      смысла мало
      потому слушаю музыку

      ***
      верные враги!
      ценю постоянство
      поступков и помыслов

      ***
      муравей ползет
      камушка гора
      заслонила солнце

      ***
      белка ест с руки
      так ее и поймали
      голод доверчив

      ***
      абрикос зацвел
      агония холода
      рождает тепло

      ***
      чайки кричат так,
      словно последнюю жизнь
      волне отдают

      ***
      тело устало
      душу держать
      на весу

      ***
      руку протяну
      и дотронусь до неба
      своей печали

      ***
      твои глаза не лгут,
      когда ты спишь,
      любимый...



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Цокотухи (В.Н.)
      Оті години з подругами ранні,
      шматочки сну, потоплені в горнятах, -
      дає неділя свято – і до свята.
      При добрій новині чи свіжій рані -
      спіши в кубельце кавових пиятик .

      Спіши в кубло, що звили цокотухи,
      де пелюшки уже і ще – не в моді;
      де слово й думка зріють на свободі,
      дарма сторонній нашорошить вуха,
      йому нитки зв'язати в ціле годі,

      бо невтямки таємні ритуали,
      страшать оці химерні знаки, назви,
      що ляжуть павутиною одразу…
      Та відьми - якби там не називали -
      сердечні сестри,
      не ляльки у стразах.

      Ці кавоманки - руйнівниці гребель
      розділять cум увесь на рівні скиби,
      неначе жартома - утім несхибно.
      І кожна забере одну для себе -
      пірне в горня
      і замовчить
      як риба



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. і це минеться (Ю.Б.)
      неділя в Вінниці – шкребеш потилицю:
      у що це виллється: чи заманеться
      вдягнути крила ці, а, може, милиці,
      чи навіть клапани нарешті серцю?
      і сунеш площею трощити зернята
      якогось бена ти у заповітні
      міські генделики, де мешка veritas,
      з якої верне так – втинаєш Вітні:

      енд ай вилл олвейз,
      кодло бандерлогове,
      вилл олвейз лав ю,
      місто понад-бугове...
      найменше лігво,
      найсвятіше, Богове,

      підходьте ближче...ще...
      римському другові

      такого не писав в його провінції
      естет відомий, бувши на вакаціях, –
      на рештки серця клапани не ставляться,
      зачистка душ – то не дезінформація,
      тому і стрьомно ближче до екватора.
      вмивають руки лікар з прокуратором.

      ... і це минеться...




      Коментарі (224)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    148. Осідлати дракона (В.Н.)
      осідлати дракона – сум’яття нап'ясти
      і пірнути з розгону
      у горно світань,
      оксамитом вітрів пов’язати зап'ястя,
      і вдихати політ, як украдене щастя,
      ці шляхи – до Вальгалли -
      і ти будеш там -

      одинокий берсерк,
      посивілий провидець,
      неприкаяний серед вовків і людей
      я би шепіт тобі прикладала до вилиць,
      і, тамуючи подих,
      чи погляд, що видасть,
      не питала,
      куди ця дорога веде

      за тобою, волосся та острах - у вузол,
      і долоню голубить руків'я меча,
      не за таляри куплена жінка чи муза -
      вибухають сузір'я і ріки у руслах,
      коли ти
      мимоволі
      торкнешся плеча;

      коли відчай з узди випускаєш
      на волю -
      чи то місяць уповні, чи в голову хміль
      нагадає холодне повітря - нас двоє
      мій загублений воїне -
      вороже мій



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    149. Талан (В.Н.)
      що втрачати розвінчаній королеві?
      тільки волю
      і руки свої - сталеві
      ця маленька рибина
      роздерла невід -
      і позаду зоставила
      сто морів

      відчай випила –
      губи солоні й досі,
      камінь ребра голубив -
      кричала досить,
      на вершині всесвіту їй здалося,
      що насправді море –
      глибокий рів

      що плавці –
      не гірше за крила птахи,
      мирне миро –
      жереб гіркий невдахи

      на її обличчі
      в підніжжі плахи
      не дрижать воронячі пера брів



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.56 | Рейтинг "Майстерень": 5.58

    150. У темряві (В.Н.)
      на молитовнику - пальці тонкі
      сльози
      на срібних тарелях
      по лабіринту блукають роки
      мандри
      за шрифтом Брейля

      опір – на попіл
      а тугу – на пил
      тіло – за ними по колу
      те що Творець недбало ліпив
      те що зникоме і кволе

      скільки топтати на втіху вітрам
      наст зеленого рясту?
      у сповідальниці хижа мара
      потай укрилась під рясу

      крізь віконечко кігті повзуть
      мить – і лукавий пригорне
      в мороці чорному ніби мазут
      кучері – збурене горно



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    151. На смерть Осени (подражание символистам) (Ч.Ж.)
      Ей всё казалось – есть ещё в запасе вечность
      до времени, пока «никак иль хорошо»,
      и красок вернисаж, и линий безупречность
      внушали веру ей в своё бессмертье, но –
      когда туманов саван обвил нагие плечи,
      лишь юноша-декабрь промолвил, не спеша:
      «Все сантименты – чушь… но в наш последний вечер
      Покойница была на редкость хороша…»

      :)



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Доллі (Л.)
      Сьогодні тепло. Ти пальто зимове
      зостав у шафі, ніби давній сум,
      короною на голову – косу,
      й на трон! За менше і немає мови,
      і ранок за собою – на засув.

      Обернуться: знайома незнайомка…
      Тут брязкальце украла, там – ім’я,
      під хусткою – чужі десятки «я»;
      чужі життя, як макова соломка,
      як опіум - ілюзія твоя.

      Вітрини лестять - чарівні дзеркала -
      всі дифірамби, серденько, тобі!
      (як будь-якій у чепурній юрбі)
      Чергова тінь - а ти чого чекала?
      Простий перебіг ніг - чи тільки збіг,

      чи, може, гендель: гроші, душу, тіло…
      Ти шерсть усю, овечко, віддаси
      за мить у лаврах слави і краси,
      хоч лаври паперові – та несила
      чинити опір. Миші пахне сир -

      і онде ніжки дріботять проворні,
      на гострій шпильці – наче криголам.
      Чужі вогні неонових реклам
      тобі застрягли кісткою у горлі,
      і виїв серце копійчаний крам.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    153. [Нічого не...] (В.Н.)
      [не бачиш]

      вікна затягнені плівкою страху -
      нібито більма на хворих очах;
      чобіт Пітьми накриває мураху,
      далі від гавані - ближче до краху,
      жертва потрібна - ягня
      чи курча,
      чи то самому під лезо, як ласку,
      потім у землю –
      до мертвого ласу


      [не чуєш]

      що тут почуєш у шумі такому,
      хижому – Цербер у тисячу пащ;
      кігті господар ховає у плащ,
      сіється шум,
      набиває оскому,
      сиплеться градом із чортових пращ;
      слово чи голос несила почути,
      те, що почуєш,
      затягує пута


      [нічого
      не скажеш нікому]

      і правильно вчиниш…
      лялька, принцеса гірка Турандот
      ремствує мі, заїдаючи до,
      точить провина - не знає спочину,
      завтра її перемножать на сто;
      ночі – а ночі духмяні, як сливи,
      нам не дізнатись,
      які ми щасливі



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    154. Таємниця (В.Н.)
      в очах твоїх сестро
      живе таємниця
      пустила коріння в зіниці твої
      вона
      жартівниця
      укотре насниться
      і ти – як черниця – затягнеш краї
      подертого плаття у плямах чорниці
      вертаючи в дні
      із уявних боїв

      вертаючи в будні
      втопаючи в буднях -
      гумовці - до хати багна не тягти
      пригріти змію - таємницю на грудях
      і так –
      хоч нелегко –
      нести до мети
      ці кроки марудні –
      і в липні і в грудні
      отрута стікає в долоні пусті

      і пахне мов яблуко з райського саду
      гріховна
      подібна до казки
      така…
      летить бур’яном з-під мотики досада –
      робота як завжди горить у руках

      жалі залишаються сестро позаду
      в зіницях плющем -
      таємниця жалка



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    155. на дзвоник у тиші (Г.О.)
      - не хочу –
      Пов’язка на очі до темряви ласа,
      Дзвіночок ще тенькає тихо… стихає туманно…
      Цей грудень зі мною гуляє у діда Панаса,
      Регоче на кутні: «Впізнаєш навпомацки, Ганно?»
      І горло стискає досада, як палець – каблучка…
      До чого ти дійдеш: до нього, до суті, до ручки?


      - не треба -
      Остання потреба приносити треби:
      Чи тіло, чи душу волієш? - і знову надсадно
      Роками ловити примару, подібну до тебе,
      Руками хапати повітря, як яблука Саду…
      …бо снігу – по котики. Покотом – схиблені зими.
      І білі тумани…
      і чорні омани за ними…


      - не можу –
      Уже ні повітря, ні віри – приречена…
      І тиша вощана, і крокви здригаються кроками,
      І стали питальними, стале_летальними речення,
      І мовчанка-зречення: тільки відлуннями: доки ми
      Ще будемо бігти, неначе засліплені миші:
      На дзвоник у тиші.
      На дзвоник у тріснутій тиші…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    156. Так попастись... (В.Н.)
      Так попастись у павутину сирих під’їздів,
      так попастись – і для історій навік пропасти,
      стати з ними одної крові, одної касти,
      позабувши про те, що ми генетично різні,

      позабувши про те, що з ними не вип’єш кави,
      залишати листа у порожній пивній пляшчині,
      щоб вони – тільки очі бетонні свої відчинять –
      розгорнули його цегляними_до_пліч руками

      і, не втямивши ні словечка, – ковтнули тупо
      і розмоклі рядочки, і грудки синюшних літер,
      аби їх без кінця і краю в нутрі варити,
      наче бульбу в мундирах або капустяну зупу,

      чи підслухані щохвилинно нудні балачки,
      обивателів цих під’їздів – тюремних камер -
      про дієві прийоми очищення труб чи карми,
      хто свистить на горі, або скільки до неба рачки,

      скільки літ, скільки зим, чи достатньо для раю віри...
      Так попастись у цих під’їздів отерплі лапи!
      І будильник лунає лунко, немовби ляпас,
      тільки люди – лише опудала
      вбитих
      звірів.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Untitled (В.Н.)
      Я зробила себе з потиличників і падінь,
      перебрехана за роки стількома із мов,
      відчайдушно - від краю прірви за мить немов -
      зазираю без перестанку в лице біді,

      оглядаюся, хоч і зраджено забобон:
      озиратися, розгойдавши усі мости?
      Проведи мене тільки поглядом - відпусти,
      ніби гріх відпусти – назавше, навік; або

      ніби пісню із горла – фальші солодких нот
      не домішуй ні краплі – краще нехай мовчить.
      Тільки гордість у груди вперлась, немовби щит, -
      не пройде туди що_комусь_не_усе_одно.

      І дракон поміж ребер гине, але гарчить,
      бо не йметься – до болю – віри в облудне те,
      що зробила себе міцнішою із фортець,
      та, на горе, повикидала усі ключі.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    158. Welcome, драконе! (Г.О.)
      Відпусти із цепу дракона – най летить на всі чотири вітри,
      у свій теплий драконячий вирій – на канари там чи багами.
      вогнедишна канарко, all the best!
      …він зникає між чорні віти…
      А хто ж тебе стерегтиме? Заспіває пісеньку? Слізки витре?
      Тепер сама, золотце. Або зима-мама.

      У неї – доооооброї! – мережана хусточка біла –
      Гей-гей, її стане на всі сни твої, на всі фійоли,
      Перебинтує тугенько – щоб не квилило, не боліло,
      Вельоном-снігом загорне, як цукерочку, душу-тіло:
      Бездраконна принцеса!
      Ви такої не куштували ніколи!

      Безнадійна у кам’яниці: спускайся, глупа, бо склеїш ласти!
      Беззаконна: сама придумала, сама повірила, сама зробила…
      От уперта ж кобіта: contra spem spero! І не боїться ж упасти!
      Всілася на підвіконні пташечкою: ку-ку, милий!
      ……………
      А шо, зозулько, не зимно тутечки кукувати?
      А шо, принцесонько, не розбила ще скляну душу?
      …рука хлопчика, рука принцова тебе струсить,
      впадеш солодко, впадеш з вежоньки у сніг-вату,
      впадеш з вежоньки, всю одежоньку отам згубиш,
      сизе пір’ячко тим подвір’ячком розлетиться…
      медом – рученьки, льоном – кучері, полин – губи…
      …а за пічкою гострить кігтики судьба-киця…

      Вигне спиноньку. Мур-няв, пташечко, доню-донно…
      Наліталася зозулицею? Бозя кличе…
      І закрию крильми-руцями я обличчя:
      Не їж, котику, не їж, серденько, безборонну…

      …І набатом у сліз темряві – сільські дзвони….
      - Ой, диви, летить…повертається…
      Welcome, драконе!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    159. Портрет-пейзаж-портрет (Г.О.)
      Вже води відійшли від берега, уже
      вона відходить теж по ниточці алеї…
      Портрет-пейзаж-портрет. Відколупай ножем
      її із полотна чи пам’яти своєї…

      Чи просто замалюй – і розум-мастихін
      Наліплює мазки – олійна фарба ранку:
      ← Стікає як смола – до золотих колін…
      → Залазить як змія – в потріскану горлянку…

      І ні очей, ні губ – які вони були?
      Портрет-пейзаж-ніщо… мализна і ніщота…
      …не смикнеться рука із пензликом, коли…
      …не відвернеться Бог – така його робота…


      Вже води відійшли від берега - і мла…
      І силует розтав під подихом ваала…
      …………
      …а як вона б тебе у небо завела…
      …а як вона б тебе у небі цілувала…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    160. Вода і ковила (Г.О.)
      Той пагорб ковилою переріс –
      Дивись: правічний мурашиний ліс,
      Трава зім’ята випростала плечі.
      Вона забула: чи було, чи ні?
      Лице тіняве, золоті вогні,
      Любов, ущерть із речень або зречень…

      Трава забула, бо вона – росте,
      І мудрій їй однаково про те,
      Що час - тече. Життя перетікання –
      Лише оце важливо для трави:
      По венах стебел – знизу догори –
      Жага води, чи тиші, чи кохання…

      Бо кров і плоть – вода і ковила,
      Ти не питав, а я відповіла:
      Це плин і плинність, плетениця долі…
      Полин-прилинь...пісок і спориші,
      Як пальці рук, як порухи душі –
      Сплітаються – і тихшають поволі.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    161. Здрастуй, Любове (Г.О.)
      Вутле суденце – кораблик з кори,
      в трюмі – олива і цина...
      Хвилі – над небо, і Бог догори
      дівку підкине, як м’ячик: «Лови!»
      А не зловив – не підводь голови…
      Я – у воді. До води говори:
      Перша.
      Остання.
      Єдина.


      Єдинокровна, яка не одна:
      Біле лице, океанна стіна,
      Ані кровиночки, ані…
      Пальці замерзлі намацують плоть…
      – Ти, моє серце?
      …Сміється Господь:
      – Це все апокрифи, Аню…

      Єдиновірна, а віри катма,
      Сумнів у серці – як довга зима:
      Як перебути останню?
      Північ. І грюкіт у двері…
      – Заходь.
      Ти, моє щастя?
      …Сміється Господь:
      – Це все поезія, Аню.


      Єдиносуща, бо сутність – то кров.
      Що я шукала і що ти знайшов?
      Безмір води чи намули?
      Ніжна долоня – золочена лодь…
      – Здрастуй, Любове…
      …І мудрий Господь
      Душу до Тіла притулить…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.5