ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2020.08.07 21:41
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
Ще є і діти, і батьки,
діди яких були великі.

У Лету кане на віки
усе мізерне і безлике
і залишається навіки

Євген Федчук
2020.08.07 19:09
Україна – край благословенний,
Степ безкраїй і ясна блакить.
Скільки раз ворожі сили темні
Намагалися тебе скорить?
Скільки раз приходили охочі,
Щоб хлібів набратися дармових
Та безсилі були сили ночі –
Ти завжди перемагала їх.

Серго Сокольник
2020.08.07 17:10
Наближається день.
Тихо осінь іде
На поріг,
На поріг.
Більше ми не удвох.
Нам дано для обох
Сто доріг,
Сто доріг.

Тетяна Левицька
2020.08.07 14:25
Не бійся любові, вертатись додому,
упасти з вершини у прірву потому,
ураз відштовхнувшись від дна.
Бо хто з нас не падав, а після не плакав,
а чи не злітав в небеса, наче птаха,
і не шаленів від вина.

Носив за собою суму безнадії,

Олександр Панін
2020.08.07 13:27
Минуле Чатує

***

Захмарного відчаю злети…
Собі не складає звіт,
Точиться
Майже нечутний

Сергій Губерначук
2020.08.07 11:13
Ідеале мій, ти, мов "Титаник",
який швидко іде на дно.
Гинеш ти, але я, твій романтик,
не повірю в це все одно.

Моя вірність, мов чайка на щоглі,
коли палуба вся в сльозах.
Нас не чують на дальнім атолі.

Дума Козак
2020.08.07 07:26
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
нам молодий потрібен кандидат
із досвідом роботи… в сорок років.

Іван Потьомкін
2020.08.07 07:18
Із раю в рай (якщо такий ще є)
Я перейду неспішно.
Мій рай створила ти, як пісню,
Щоб понад пістоліття зміг її вести.
Віддячить чим я годен тобі, люба?
Підсобним буть у рукотворному раю.

Микола Соболь
2020.08.07 06:59
Півень заспівав із рання:
«Прокидайся чесний люд!» –
час робити обрізання,
хрест зніми, візьми талмуд!
Не сумуйте православні,
вибір завжди був у вас
та живете ви безславно.
Правильно казав Тарас –

Євген Федчук
2020.08.06 21:32
Було це у часи настільки давні,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Бо він тоді якраз велику справу
Світобудови тільки розпочав.
По молодості, що там його роки!
Експеримент він вирішив почать:
Створити світ і дочекатись, поки
Не з’

Микола Соболь
2020.08.06 19:00
Він поміж листям шерхотить,
виманює із нас життя,
а ми йому за кожну мить
віддячимо серцебиттям.
І від народження весни
літа несуть його крильми…
Аж поки нестабільні сни
Не вкажуть: близько до зими…

Олександр Панін
2020.08.06 15:01
Поради популярному співаку,
Який раптом почав відчувати
Дискомфорт

***

Не треба
до публіки зверхнім

Ігор Деркач
2020.08.05 21:52
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Мені би – якась Середа,
бо П’ятниці в мене немає.

На неї скривився четвер,
що скоро уже понеділок.
Немає надії тепер

Тетяна Левицька
2020.08.05 20:12
Чорнильну хусточку напнула ніч недбало
на гострі плечі и підморгнула висі.
І кинувши у рот незрілі вишні,
оскомило, скривилася. Усе дістало.

Усмішка місяця і кабаре зіркове,
проидисвіт-вітер, викрутень, лукавець,
якии запрошував щораз на танець,

Євген Федчук
2020.08.05 19:28
У Таврії спів готських дів луна
Плекають вони помсту Шарукану
Оспівують оті часи преславні
Як вирувала Бусова війна.
Тоді самого Буса із синами
Розп’яли готи на своїх хрестах
І в землях антських поселився жах
Що готський меч їх звідусіль дістане.

Дума Козак
2020.08.05 13:15
Відлунює акордами краплин,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
вплітаючи у марева сатин
мелодії ретро зі смаком манго.

Бринять балади гомоном струмків,
під гуркіт грому, соло барабана…
І блискавиці зоряно-стрімкі,

Сергій Губерначук
2020.08.05 09:49
Лежить картина,
чорна сажа.
Музею сірого підлога.
Зі стін по краплі фарба ваша,
іржа коричнево-червона.

Лежать колони,
гільзи, гільзи,

Віктор Кучерук
2020.08.05 06:12
Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату
І струмує плавно за поріг, –
Огортає жалем хату
І затоплює кошлатий
Та пахучий дуже переліг.
Де поспішно і помалу
Невгамовно вирувало

Олександр Панін
2020.08.05 01:58
Застілля не робиться
"насухо",
Не любить "насухо"
люд,
Мета виправдовує
засоби,
Та крапку вколочує
суд!

Олена Багрянцева
2020.08.05 00:24
Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Знявши одяг увесь, загортатися в рідні обійми,
Аж до ранку не спати, про все, ні про що говорити.

Якби можна затримати серпень натрішки, надовше.
Із піску будувати

Дума Козак
2020.08.04 23:38
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
ще балабан висить в повітрі, сокіл,
але давно не видно вже скопу…

Давним-давно полинуло у Лету
і місто-поліс, Ольвія стара,
і вихідців із древнього Мілету

Ігор Шоха
2020.08.04 20:50
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.

Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,

Євген Федчук
2020.08.04 19:23
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Нехай потопчуть їх же власні коні
Нехай помруть від власної стріли.
Великий і могутній Германаріх
Король всіх готів і усіх земель
Був скорений на розправу чи на кару
Не жалів ні люд

Устимко Яна
2020.08.04 19:21
Місто Львів – як новенька копійка.
Садовий постарався, Андрійко.
Приїжджайте до нас,
мер почистить і вас.
Станьте теж як новенька копійка.

Приїжджайте до славного Львова,
всі будинки у нас кольорові.

Тетяна Левицька
2020.08.04 15:13
Вже прокинувся, любий? Глянь небо
розливає лавандові фарби
на тендітні гвоздикові стебла,
на нечесані верби. А нам би
доторкнутися щастям до смути,
і розсипати гречну надію,
цілувати рожевих губ кутик,
ніжність бризнути сонцем під вії.

Галина Кучеренко
2020.08.04 10:04
Не вимагайте -
Вам ніхто не винен
Давати щось. Це не потрібно їм.
Переконання
У чужих провинах -
Лише пожива демонам своїм.


Сергій Губерначук
2020.08.04 09:55
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
що я порушник перший, а не ти?
що я повинен, а не ти, піти?

Минає середа, четвер і п’ятниця –
навколішках стоїть кохана зрадниця,
але чи довго я ще буду бігати

Віктор Кучерук
2020.08.04 06:54
Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина
Недоторканна для мереж
У зяючих глибинах.
Старію я, а ти завжди
Красива, бо незмінно
Блищиш, як скалочка слюди
На сонячнім промінні.

Іван Потьомкін
2020.08.03 23:08
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Зненавидіть і вітер навісний,
Що потурав палити рукотворні села.
Зненавидіть, нарешті, й запізнілий дощ,
Що не прийшов на поміч погорільцям...
Та не наважусь навіть осудить
Да

Ігор Деркач
2020.08.03 20:50
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.

Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні

Євген Федчук
2020.08.03 19:01
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Тепер я розповім історію свою,
Нехай і грецький світ також її почує.
Я хочу, аби ти, відомий майстер, взявсь
Із золота мені зробити гребінь гарний
І оповідь моя на ньому збереглась.

Сергій Губерначук
2020.08.03 11:47
Бавлячись людським мозком,
усіма його відгалуженими збоченнями,
сірою речовиною з ланцетним лоском,
розрідженими нейронами й розродженими злочинами,
маючи політосвітський диплом
й анархо-синдикалістські переконання,
трапляється асфіксія професійним

Тетяна Левицька
2020.08.03 10:14
Красива, бо ти мене пестиш,
даруєш чудесні слова,
червоні троянди і персні,
перлини любові й дива.

Щаслива, бо ти доглядаєш,
мов ягідку, квітку мене
і стелиш бузковим розмаєм

Ярослав Чорногуз
2020.08.03 07:51
З рослин усіх центральної алеї
Найперша це – козацький ялівець.
Цілющою властивістю своєю
Хвороб чимало зводить нанівець.

З свяченими ножами тут ходили
Преславні вої – Гонта й Залізняк,
Братались – гайдамака і козак,

Олександр Сушко
2020.08.03 06:44
Війна в думках, в раю, у Божім храмі...
На фронті, як і вчора,- бій гримить.
Не буде ладу. Ані з москалями,
Ні з нашими, які шепочуть "мир".

Окрадено, сплюндровано країну,
І брат - не брат, а зголоднілий вовк.
Отут, у полі, я мабуть, загину,

Володимир Бойко
2020.08.02 23:49
Ми зустрілись в полі, де лелека
У блакить небесну ген зліта.
А довкола лиш липнева спека,
А навкруг пшениця золота.

Де ми йшли, там трави похилялись,
І зелений килим шлях встеляв,
Й жайворонка пісня розливалась –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28

М Менянин
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Сергій Губерначук - [ 2020.08.07 11:40 ]
    Ідеале мій, ти, мов "Титаник"…
    Ідеале мій, ти, мов "Титаник",
    який швидко іде на дно.
    Гинеш ти, але я, твій романтик,
    не повірю в це все одно.

    Моя вірність, мов чайка на щоглі,
    коли палуба вся в сльозах.
    Нас не чують на дальнім атолі.
    бо смішним уявляється крах.

    Там чекають вінки переможців,
    там ранкова сурма́ зове.
    Гляньте ви, ідеальні промовці, –
    ніч, мов траурна стрічка пливе…

    Марний "SOS" про жахливу загибель
    світ почує, та не тепер.
    Ідеале, ти – тиха обитель,
    де наш час окаянний помер?

    Не один в океані панічнім
    корабель затонулий мій.
    Раз ти став, ідеале, трагічним –
    то й молюся в каюті твоїй.

    14 лютого 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 137"


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2020.08.03 07:55 ]
    Із циклу "Перлини раю" (Подорож "Софіївкою") Центральна алея
    І
    З рослин усіх центральної алеї
    Найперша це – козацький ялівець.
    Цілющою властивістю своєю
    Хвороб чимало зводить нанівець.

    З свяченими ножами тут ходили
    Преславні вої – Гонта й Залізняк,
    Братались – гайдамака і козак,
    І рани гоїли, і брали силу.
    ІІ
    Мов шеренги лицарські, дерева
    Вістря крон похиливши, стоять.
    Йшла Софія тут, мов королева,
    І вклонялась їй пишная знать.

    Граціозна, велична красою,
    Листя жовте їй слалось до ніг.
    Аж скидав свою хвою таксодій,
    Закликаючи в парк перший сніг.

    Чарівливо звивалася річка
    У каміння намисті густім,
    Голубенько тремтіла, мов стрічка
    У волосся трави золотім.

    7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  3. Сергій Губерначук - [ 2020.07.30 10:34 ]
    Моє дитинство – сосни й небеса…
    Моє дитинство – сосни й небеса
    з хмарками, що заплутались в верхівках,
    озера і луги, де дідова коса
    духмяне сіно слала для корівки.
    Це бараболя, спечена вночі,
    коли навколо нас пасуться коні,
    пісні до ранку, та такі гучні,
    що аж підспівують в сусідньому районі, –
    на тому березі ріки…
    Туди тепер не долітає голос.
    Даремно там з рентґенами боролись
    мого дитинства вкрадені роки.

    16 березня 1989 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 39"


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2020.07.27 14:15 ]
    Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Альтанка Грибок

    На пагорбі праворуч, мов на чатах,
    Грибок-альтанка, гляньте, височить.
    Гуляють парком юнаки й дівчата,
    А він не спочиває ні на мить.

    Той пильний погляд, начебто з-під каски
    Сягає вусібіч – од меж до меж.
    І цю природи дивовижну казку
    Невтомний сторож мовчки береже.

    Такої форми там була вартівня*,
    Звідкіль все видно: кожен кущ, горбок.
    І навіть та галявина чарівна
    Розложиста зоветься теж «Грибок».

    *За свідченням Т.Темері, 1846 р. на території галявини, що проглядається праворуч, була збудована дерев`яна альтанка для вартового.





    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2020.07.23 23:18 ]
    Із циклу "Перлини раю" (Подорож "Софіївкою") Вхідні ворота
    Дозвольте у ворота вас завести
    Архітектурні форми ці малі –
    Домашнє вогнище Богині Вести
    Символізують. Ніби з Тіволі,

    Із міста італійського узяті…
    На всьому – миру й злагоди печать,
    Високої моралі й благодаті.
    Це Веста має все оберігать.

    О цноти символ вічної – найпершій
    Тобі припали жертви всіх родин
    Із волі Зевса – Бога-громовержця…
    До святості, Богине, нас веди…

    Вогонь небесний втілює твій образ,
    І шість дівчат – весталочок малих
    Підтримують його у храмі добре,
    Щоб сім`ї рятував од бід і лих.

    На тридцять літ обітницю давали
    Себе Богині Весті присвятить.
    І непорочні, в білих покривалах
    Ходили, наче символ чистоти.

    Як обраних, їх люди шанували,
    Це – магії пресвітлої печать.
    Засуджених на смерть лише весталки
    Могли своїм велінням врятувать.

    У час, коли свята духовність гине –
    Двояко бачим суть таких начал:
    Ворота ці – як вхід в Афінський ринок
    І ностальгійний Вести ідеал.

    7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  6. Сергій Губерначук - [ 2020.07.22 10:59 ]
    Сільська, весняна і весільна
    Ой, тільки б не випав сніг літом,
    ой, тільки б дощі – не зимою,
    о, скільки пшениці б і жита,
    о, скільки б тобі та й зі мною!

    Ой, радуйся, радуйся, мила,
    ой, краще не плач і не бідкай!
    Земля нас росою умила –
    раніш просинайся, мов квітка…

    Як чайка летить над водою,
    так дні стрімголові і ночі,.. –
    я завжди з тобою одною
    і тільки для тебе буть хочу.

    Ми в праці себе загартуєм,
    а в ліжку відпустимо сили,
    у снах і обіймах забудем,
    як відрами горе носили.

    Ще зранку нас дощик сполоще –
    ми дах зведемо свій уранці,
    аби були дітки хороші,
    а гроші... – у банку чи в банці!

    Ой, тільки б не випав сніг літом,
    ой, тільки б дощі – не зимою!
    О, скільки пшениці б і жита!
    О, скільки б тобі та й зі мною!

    8 серпня 1994 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 66"


  7. Сергій Губерначук - [ 2020.07.21 10:45 ]
    Хтось утішить тебе…
    Хтось утішить тебе,
    на комп’ютерну вілу запросить,
    і у власний літак
    через рік ти вже сядеш сама,
    під тобою – міста,
    над тобою – неви́мовний простір,
    у якому опори і віри
    шукати дарма.

    Переймаєшся ти
    дивним випадком долі своєї
    і пливеш у басейні,
    мов риба чиясь золота.
    Ти багата, як Рим,
    як чотири Південні Кореї,
    тільки в бідному серці
    кімнатка любові – пуста.

    27 червня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 93"


  8. Сергій Губерначук - [ 2020.07.20 10:44 ]
    Собака плаче…
    Собака плаче.
    Собаку жалко.
    Чорне вухо ледь дотикалося до мене.
    Я кутався у білі рядна,
    у холоді свій ніс тримав,
    він замерзав
    і літнім льодом покривався,
    а чув усе тим запахом,
    яким
    не чуєш ти –
    бо море було морем непростим,
    бо пес був чорним, як туман з’їдає,
    він лапу клав мені на плечі сам,
    і я його не вчив,
    бо сам собака,
    я – білий дінґо,
    який у дисках моря повертавсь.
    Тумани падали на плечі нам обом,
    а об’єктив чийогось апарата
    довкола клацав і не попадав.
    Я знав, що буде це на згадку,
    що фото не спіймає таємниці,
    як ти мою спідницю не спіймала,
    бо мало білого…
    Одеса плаче.
    Собаку жалко.
    Тоді він кромкою застудженого моря
    від почуттів неясно утікав, –
    (а ти збирала той туман
    на плівку!),
    немов Помпея раптом!
    і нема…
    На світлі засвітилося інтимне, –
    і все, що кадрами обмежувала ти,
    сховалося в мені
    на повну згадку.

    13 червня 1993 р., Одеса


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 59"


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2020.07.16 19:25 ]
    Із циклу "Перлини раю" Ідея виникнення "Софіївки"
    Про рай загробний мало хто з нас мріє,
    Про рай земний частіш в людей думки.
    Була такою, певно, і Софія,
    В Аркадії бувала залюбки.

    В саду, у подруги, неподалік Варшави,
    Була у неї там одна із вілл.
    В Неборовім був парк той величавий,
    В графині у Гелени Радзивілл.

    Збудований у романтичнім стилі,
    Прекрасні – кожне дерево і кущ,
    Його легенди грецькі оповили,
    Мов замку башту старовинну – плющ.

    Софія лист коханому напише –
    В любові їхньої найвищий час:
    «Тут серед літа парк весною дише,
    Якби такий же красень був у нас!

    Аркадію люблю до божевілля,
    Тут всі на світі квіти гарні є,
    А ми могли б ще кращий мати, милий,
    Потрібне тільки рішення твоє.

    7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  10. Нінель Новікова - [ 2020.07.16 14:37 ]
    Лотоси на Україні
    Священна квітко чистоти,
    У літеплі ріки –
    Як добре прижилася ти
    І, схоже, на вікИ!

    Оберігаймо чистоту
    Природи і душі,
    Бо десь і лотоси цвітуть,
    А десь – лиш комиші…

    05.07.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  11. Анна Віталія Палій - [ 2020.07.16 12:11 ]
    ***

    Відкланялось небо.
    Відмріяли віти.
    Відкрили зірки свої очі до ночі.
    І стишився вітер,
    Прилігши де-небудь.

    Та сон не летить ані словом, ні птахом
    Із далей далеких, із далей предвічних.
    І знову щемливо заплакала свічка.
    І знову рибина в глибокім потічку
    Співатиме пісню Молочного Шляху.

    20.01.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  12. Сергій Губерначук - [ 2020.07.16 04:49 ]
    Ще тихше…
    Ще тихше, аніж ти мені подзвониш,
    не спробую ніяк відповісти́.
    Ти дякуєш за ці святі світи –
    і більш на волі жити не дозволиш!
    Ще тихше…
    я збираюсь з раю
    йти…

    Четвер, 11 серпня 2005 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 234"


  13. Нінель Новікова - [ 2020.07.14 15:47 ]
    Прогулянка у карантині
    Вам не здолати нас, тяжкі часи,
    Бо ми у добровільному полоні
    Кохання і цвітіння, і краси,
    У таїні і магії гармоній.

    А ця весна – комусь вона страшна –
    Коронавірусу жахливе лихо…
    Та я іду з тобою, не одна,
    Ми щось таке наспівуємо тихо.

    Нас не лякає пандемія ця…
    Що маска й рукавички для поета?
    Ти рятував сьогодні горобця,
    Який, чомусь, заплутався в тенетах.

    Ти бджілку на кульбабці привітав,
    Помітив анемони ледь розквітлі
    І Пастернака вірші прочитав –
    Осяяв душу романтичним світлом…

    Тому мені без тебе меркне світ,
    Ніхто й ніщо уже не тішить більше.
    Зігрій мене на схилі сивих літ,
    Мій спомине, для серця наймиліший!

    15.05. 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  14. Сергій Губерначук - [ 2020.07.14 07:03 ]
    Лист
    Вуста, помадою так старанно відтиснені
    в кінці листа твого, нагадують печать.
    Солодкий логотип любові й відстані
    наказує писати і чекать.

    Отак ти за́вжди б’єш найбільшим козирем
    полки думок моїх, які вступили в гру –
    на лід крихкий… У темнім теплім озері
    вони займуть позицію стару.

    Кохана ніч, твої вуста зображено,
    на диво, я́сно-я́сним пам’ятником дня.
    Беру папір, розлукою ображений,
    і прямо в губи ці… цілую я.

    6 грудня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 130 "


  15. Світлана Ковальчук - [ 2020.07.13 09:35 ]
    ***
    Ех, петрові батоги…
    – Що ж ти, Петре, наробив?
    Батоги чудові, синьокольорові
    Розгубив ти, друже.

    А Петро й не тужить:
    – З жовтою люцерною...
    Легко і спацерно їм,
    В путь мандрують знову,
    Літньовеселкову.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  16. Сергій Губерначук - [ 2020.07.12 08:44 ]
    Я
    Коли надходить натхнення –
    я в очі беру ніч,
    шукаю приховану річ:
    своє найкоротше ймення.
    Думка відчує дорогу;
    і от у якусь мить
    там, де темніло довго,
    частина від’Я зоренить…

    7 серпня 1990 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 18"


  17. Марія Дем'янюк - [ 2020.07.11 15:00 ]
    Пахощі ночі
    Твоя величність білошоколадна,
    П'янкодухмяна, ноти кардамону,
    І я до вуст твоїх торкаюсь ніжно,
    Полетимо у височінь бездонну...

    Два птаха, дві зорі, і темінь неба,
    І світ в задумі дивиться у вічі:
    Чому як вогники палають поруч,
    То кожен з них сяйливіший удвічі?...

    Моя величність чорношоколадна,
    З корицею і запахом ванілі,
    Давай полетимо у небо швидше,
    Туди, де наші прабатьки зоріли...

    Сумлінно нічка в небесах працює,
    А місяць - то її станок для пряжі,
    Давай з тобою в небо помандруєм,
    Нехай вплітає в ковдру долі наші...

    Ти кажеш, ніч ця пахне кардамоном,
    А всесвіт з ніжноподихом малини...
    В очах широких глибочінь бездонна,
    І я зорею в твоє небо лину...



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (1)


  18. Сергій Губерначук - [ 2020.07.11 07:38 ]
    Руйнація
    Строк гідності моєї сьогодні вийшов;
    у генах,
    у крові
    метастазів смертельний орга́н;
    пробігла по контурах тиші миша,
    крапкою такого вироку постав тарган;
    лікоть сповз,
    кулак розплющив крапку,
    хвороба квіткою горить;
    смішно надіятись на паперовий клаптик,
    він не помістить краплю, що переповнила…
    мить,
    тяжку годину зливши воєдино
    з ерою і людиною,
    яких люблю,
    яку ловлю думками,
    яких прошу думками,
    де пророки вийшли на фехтування
    і закололи чомусь мене,
    яку чую! та не…

    Тому тільки твій дзвоник,
    а не десь зітхання,
    і слів декілька,
    а не сліз злива,
    і подих альбіоновий : торк.
    Лише така підтримка.
    О, я такий щасливий,
    що строк гідності моєї
    за час цієї руйнації
    не строк.

    28 липня 1992 р. (автору 23 роки), Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""


  19. Сергій Губерначук - [ 2020.07.10 09:26 ]
    Скна
    Як незасіяна рілля,
    до злив і сонця збайдужіла,
    так само довга скна твоя
    без сильного, як сі́м’я, тіла.

    Так само сиплеться сніжок,
    з якого зими ліплять за́мок,
    розтане, й знов – на посошóк –
    із року в рік усе так само.

    Якби дійти туди, де ти,
    і не злякати сивиною
    зафантазовані світи
    твоєю місячною скною!

    Якби ж засіяти пустир
    зерном од нашої сполуки!
    Якби ж за мріями – у вир!
    Якби ж нам крила – а не руки!..

    Щó вже цей спізнений привіт?
    Йому лише луна радіє,
    де ліс наріс по схилах літ
    на Мисі Доброї Надії!..

    П’ятниця, 23 вересня 2005 р., Богдани́




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 29"