ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тата Рівна
2020.01.25 17:01
Вона лежить під деревом життя — лежить та дихає
Її груди піднімаються вгору-вниз
Вдих-видих, вдих-видих
Тисячі золотих ниток зв‘язують її з кожним своїм дитям
Вгору-вниз, вдих-видих

Через пам‘ять, серце, кров, віру, безнадію
Через безвихідь, любо

Олена Музичук
2020.01.25 15:30
Яструбу не треба
золотої кліті,
бо гніздо він має
у терновім вітті.
Піший у пустелі,
поки має сили,
коням не чіпляє
стремена й вудила.

Сергій Губерначук
2020.01.25 11:53
О, ієроґліфе злий!
Беззастережний оракуле!
Краще вже, Дракуло, згний!
Згинь – пропади, каракуле!

Зміна – за зміною форм!
Псевдо- чи архіновація?
Суперечсуперінформ!

Ірина Білінська
2020.01.25 11:38
Я на планеті імені Тебе.
Вона - жива.
Усе про мене знає.
Вона -
мій анексований Тибет,
який мене до Мене повертає...

Я тут - своя.

Козак Дума
2020.01.25 07:36
Перун із громом темні хмари навпіл
розрізав вогняним своїм мечем.
Відомий здавна громовержця нахил –
він небо, коли сердиться, січе.

Насупилося все над головою,
ось-ось на землю злива упаде
і стріли полетять сами собою –

Королева Гір
2020.01.25 01:11
Тебе я бачу й подих свій тамую,
Ти, наче зарево на небі між зірок,
Серцебиття на відстані я чую,
Та не наважуюсь назустріч зробить крок.

Тебе з думок своїх не випускаю,
Та не наважуся зізнатися тобі –
Я потайки давно тебе кохаю

Серго Сокольник
2020.01.24 23:37
андеграунд, під смаки не адаптовано***

Тілом плаття твоє сповзало
Хтивоницо від ДО до ВІД...
- Мій ти кремене! Я- кресало!
Заінтри... Ні!.. Запалим світ,
Що за вікнами зацікавле-
но пітьмою припав до скла!

Редакція Майстерень
2020.01.24 19:42
Лао-цзи - найбільший чинайський (? чи китайський?) майстер, який жив багато століть тому. Він створив вчення чотирьох чеснот, або правила життя. Якщо застосовувати їх на практиці, тоді ви зможете провести життя в істинному світі і зрозумієте свою мету або

Микола Дудар
2020.01.24 12:32
За течією...
За нічією...
Ти - проти всіх.
Вогнестихія
Болеволіє
В серці усім...
А за межею
Поспіхом клеють

Іван Потьомкін
2020.01.24 12:20
А діти виростуть.
От тільки б нам не старіть.
Щоб дівчина,
Яку ти оглядаєш так не по-батьківськи,
Не кинула, мов докір:
«Дядьку...»
Аби дружина наніч не сказала:
«А пам’ятаєш?..»

Володимир Бойко
2020.01.24 10:55
Виколисує вітер далеку дорогу,
В океані небеснім гойдається день,
Починаючи стежку, не бійся нічого,
І розвіється лихо на крилах пісень.

Хоч направду життя – недоспівана пісня,
І незнаний мотив не впізнати на слух.
Та єднаються в пісні красиве й

Тетяна Левицька
2020.01.24 07:37
У блакиті лелека білий
світлу стежку шукає в рай.
Наболіло і відболіло.
На все воля... Нехай, нехай.

В низині мапа долі степом,
річка злетів, багно падінь,
сітка чорних доріг. Лелекам -

Шон Маклех
2020.01.24 02:46
Щойно якісь заброди
На болоті звели будинки,
І сказали, що то не кладовище,
Що то не гранітний надгробок
Над усіма мріями і сподіваннями,
А що то місто прозорості:
Не води каламутної
І риб банькуватих,

Королева Гір
2020.01.23 21:07
Візьмемося за руки знову всі,
Живий ланцюг утворимо із вами.
Він в кожного вкраїнця у душі,
Хоч всі йдемо ми різними шляхами.

З’єднаємо два береги Дніпра,
З’єднаємо в душі, не лиш руками,
Погляне Володимира гора,

Козак Дума
2020.01.23 19:21
Вночі мені наснилася підказка.
Вона стара як мудрості ріка:
коли у гості не приходить казка –
пора міняти вже чарівника!

Ніна Виноградська
2020.01.23 18:56
Чому сльоза стікає із очей?
Тому, що гірко-солоно у світі.
Одним печаль всю душу пропече,
А іншим взимку тепло, ніби в літі.

А ти живеш по-правді у житті,
Об щось спіткнешся, шкандибаєш далі.
А інші нічогенько, не святі -

Надія Тарасюк
2020.01.23 18:36
Дозбирую роси
то стрази
чи сльози?..
Дочитую погляд
то солод
чи сміх?
Зриваються півні з дерев, наче просять:
Цілунків намисто нестримний потік!..

Ігор Шоха
2020.01.23 18:31
Прошу пояснити, чому всупереч задекларованим правилам публікації на сторінках ПМ без будь-яких пояснень, але очевидно з «благородною» метою причесати всіх під один гребінець в угоду відомо кому, мені за окремі твори майже одночасно виставляються оцінки з

Ніна Виноградська
2020.01.23 15:48
Не відпускає час, моє минуле
Із кожної щілини вигляда.
Виходить, що нічого не заснуло,
Хоча стекло, неначе та вода.

Моє кохання, чим тоді жила я,
Злітала в небо, плакала не раз
Від щастя, що живу неначе в раї,

Ігор Шоха
2020.01.23 14:53
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.

Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,

Сергій Губерначук
2020.01.23 14:01
Усе почалося зі слова – і скінчиться в слові.
Безмовна душа відійде у німі небеса.
Нечутно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!

~ 2005 р.

Козак Дума
2020.01.23 13:30
Яким він буде твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.

Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,

Ігор Деркач
2020.01.23 13:24
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.

***
Кому земля дає свої плоди?

Микола Дудар
2020.01.23 13:23
Засыпав нас у жернова -
Помола чистого не ждите!
Ведь там и Тело и Слова
И разный каждого Родитель…
23.01.2020.

Галина Сливка
2020.01.23 07:42
У чорному сімені літер,
В міжряддях ще білого поля,
Чекаю обіймів од вітру,
Шукаю для радості волі.
Мороз творить з інею айстри,
А парость вже світлом весніє.
Блукаю, шукаючи Майстра,
Що зламані крила замрії

Оксана Логоша
2020.01.22 21:52
Які веселі очі у вікОн,
Які на них святкові візерунки.
Хтось фраки одягнув,хтось обладунки.
Ніч новорічна розливає трунки,
П*янкий парфюм,терпкий одеколон,
Грайливі вина і грайливий спіч
За всіх! і всім здоров*я,щастя й миру!
Дитя Святому витирає м

Олексій Кацай
2020.01.22 21:04
Блукаючи у нутрощах планет,
поєднаних із другим боком неба,
вигадую нових зірок сюжет,
в якому все навколишнє потребу
вчуває несвідомо, і ланцюг
моїх слідів, наївний мов графіті,
торкається площин, драбин, яруг,
які ланцюг видовжують у ниті.

Володимир Бойко
2020.01.22 19:25
Поети чубляться до скону,
Бо нетривкий між ними мир,
Бо кожен має власний гонор,
Бо кожен сам собі кумир.

Отак стражденна Україна,
Зневажена поміж людей,
Відроджується й знову гине

Олександр Сушко
2020.01.22 18:26
З жиру казяться буржуї,
Люд аж вивалив баньки:
Ікебани по фень-шую
Із...засохлих кізяків!

Діви мацнути боюся
(може це мужик в літах?) -
Із трусів звисають вуса,

Олександр Сушко
2020.01.22 18:16
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Марія Дем'янюк
2020.01.22 16:36
В обіймах ночі сяю зіронькою:
ніяк не спиться...
А вона мене до себе притуляє,
колисає й муркоче, мов киця...

Ого, скільки рук має ніченька,
коли люляє усіх, у кого
місяць блищить у віченьках...

Тетяна Роса
2020.01.22 14:52
Калатала у пролісків дзвоники,
цокотіла звабливо підборами,
запрягала оливкових коників –
мандрувати казковими долами…
Ти була сміхотливою тишею,
Від ялиці хвоїнкою гострою,
твої зорі були найвищими…
То було все… до першого пострілу.

Сергій Губерначук
2020.01.22 13:57
Співайте, сини!
Ваші батьки – орфеї!

Співайте, сини!
Бог дозволяє вам!

Співайте, сини!
І жінок научайте!

Ігор Деркач
2020.01.22 13:49
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.

***
Ніяк не угомониться совок

Ярослав Чорногуз
2020.01.22 12:12
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживає в грудях рана,
Як воля Божа з піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Олександр Олехо
2020.01.22 11:56
Природа, речі, ми і час…
І бумеранг навколо долі.
Як мало доброго у нас,
в театрі слів, де ситі ролі.
Європа чиста і пуста.
Надія вічно неумита.
У нас зажурені вуста.
Розрада суму – оковита…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Королева Гір
2020.01.22

Влад Дяден
2020.01.20

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19

Тарас Ріль
2020.01.18

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. киянка Світлана - [ 2020.01.14 21:07 ]
    До свого брата
    В рай до Бога полетіли наші соколята
    Віддали життя жертовно, щоб позбутись ката
    Та й питаються у Бога:"Скажи Святий Отче,
    За що війна, смерть і сльози тим, хто миру хоче?
    Споконвічно землероби свій хліб споживали,
    На чужі сусідні землі ми не засіхали.
    Чому здавна чужі зайди над нами панують?
    Та ще й нам же дорікають, що не так шануєм.
    Не всі стали на коліна! Частина гордує!
    Того, хто в раби не хоче, не впав на коліна
    Чужий зайда "обендерить" стравить батька й сина.
    Між братами кине розбрат:"Нехай повоюють,
    Розберуться, хто більш винний." А зайда - грабує!
    Там, де розбрат між братами, ворог - переможе
    Ті, що стоять на колінах йому допоможуть.
    І поки нам всім бракує до свого пошани,
    Будем в злиднях доживати під чужинцем - паном,
    Для чужинців свою землю будем засівати
    Чужу "правду", чужу владу будем шанувати?
    Піднімайся з колін, брате, бо ти є - людина!
    І лиш тільки перед Богом ставай на коліна.
    Заживемо ми достойно тільки тоді, брате,
    Коли ми свого Моісея зможемо обрати.

    29.06.2015 рік киянка Світлана


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. киянка Світлана - [ 2020.01.14 20:47 ]
    Лист героям
    Вклоняюсь низенько сміливим героям За ваші звитяги, хоробрі серця
    Й любов до країни - вона в нас єдина, Як рідная ненька у сина одна.
    Хай Бог береже вас за ваше терпіння, Козацький характер і єдність в бою
    За те що живою стіною закрили Від ворога лютого землю свою.
    Нелегкі часи для країни настали Чи здатні ми ворога перебороть?
    Народ наш єдиний здолає навалу І нам допоможе у цьому Господь.
    Ви наші рідненькі лишайтесь живими Бо серце за вами так сильно болить!
    Земля України полита вже кров'ю! Що зможе жорстоку війну зупинить?
    Лиш наше братерство і серце гаряче. На подив всім друзям і всім ворогам
    Майдан і війна об'єднали країну Тепер до снаги все здолати вже нам.
    На серці і гордість і біль одночасно. Молюся: "Господь захисти й збережи
    Всіх українських героїв відважних Й на захист вітчизни благослови."
    Дай нам перемогу, свободу від "брата", Що ладен в обіймах нас задушить
    Для наших дітей ми оновим країну, Щоб вільно і радісно стало в ній жить.

    Січень 2015 рік киянка Світлана


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  3. Янка Кара - [ 2020.01.05 16:41 ]
    Тавро
    тягне якір, тисне стигма
    ми вмуровані у стіни
    злих під’їздів
    будем грати ми
    усіх антагоністів
    і за ґратами
    нас місто стисне
    і розчавить як комах
    я живу тут як монах
    та не по своїй волі
    це місто прагне крові
    в моїм горлі гинуть рими
    ненародженими й злими
    прагне крові моє місто
    чому ж ми антагоністи?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Янка Кара - [ 2020.01.05 16:20 ]
    ***
    місто розтерзане лежало і гнило
    в битому склі відбивався світанок
    мозок помер але рухалось тіло
    воно бажало чогось наостанок
    м’яса та крові, хліба та поту
    хочу нажертись аж до нудоти
    гасла, ідеї, про життя міркування
    в мене єдиний інстинкт – споживання
    я місту потрібна як серцю тромби
    кожен день мені – стіни в’язниці
    замість мене на роботу вийшов зомбі
    та ніхто не помітив різниці

    листопад, 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Вікторія Торон - [ 2019.12.26 15:08 ]
    ФБ
    Не стрималась.

    Розходилась, написала гори слів
    «ми --- один народ!»* зомбованим хористам,
    буйнотрав’ю із неораних полів,
    лицемірним чи наївним «пацифістам».
    Потім голову затиснула між рук:
    скільки слів подібних вимовлено всує!
    Ними можна загатити і ріку,
    та вода усе змиває і руйнує.
    І надія із бідою пополам
    у пінливих псевдоістинах зникають,
    де – ні вірності забитим землякам,
    ні ненависті за те, що їх вбивають.
    О, свинцева неухильність течії!
    Не зрівняються й надсаджені гармати
    із могутністю інерції – її,
    як не пружся, неможливо подолати.
    І пливе народ затято крізь життя
    в битім дзеркалі себе не упізнавши,
    без державницького спільного чуття,
    так сьогодні, як учора і як завше.

    *Мається на увазі "один народ" із агресором.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)