ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Стиркіна
2018.11.20 00:22
Груднева сонячна хурма.
Зима сточила сік у місто,
весь чисто. Темно. Я сама.
Німа. Ніде не промениться.
Згадай мене колись, як я
була твоя, мов крапля сонця
на денці вулиць. Тінь моя,
змія, намисто із червонців

Віктор Кучерук
2018.11.19 20:41
Т.І...
Не карай мене жорстоко
І бездумно не суди,
Що лишаю, крок за кроком,
У душі твоїй сліди.
Вибачай, що йти не хочу
Із думок твоїх і снів, –
Що піснями напророчить

Володимир Бойко
2018.11.19 17:40
Манлива тінь сором’язлива
Підходила навшпиньки зліва,
А тінь зрадлива і лукава
Скрадалася підступно справа.

В химерному хитросплетінні
Мене оточували тіні.
У грі бурхливої уяви

Володимир Півторак
2018.11.19 17:19
Граюсь римами. Вірші щe й досі пишу.
Вірю в посмішки друзів і пeрeхожих.
Ні на кого нe хочeться бути схожим.
Просто жити б.
А як? Прошу...

Підкажи, якщо знаєш, куди іти,
Обійми, поцілуй, надихни собою.

Любов Бенедишин
2018.11.19 17:05
Не шукайте стріч з коханням першим,
Хай зоріє в пам'яті на дні –
Щастям, як троянда; болем-шершнем
Чи мотивом, стихлим вдалині.

Не зовіть минулого, не варто –
Не впізнає ні себе, ні вас.
Хай довіку найсвятішу ватру

Ігор Деркач
2018.11.19 14:24
Холоди катують ніжне тіло?
Ну, – і хто нам дохтур, далебі?
Енело не впало і не сіло,
поки не явилося тобі.

Сила думки родить Аеліту.
Уяви, – що! спати не дає,
поки душу нікому зігріти?

Ігор Шоха
2018.11.19 13:18
У класики кумиру закортіло.
Що не почує, те й римує вмить.
То файне діло
перо зоїла,
а як мовчить, то і сімох навчить.

***
А нині неокласики – не дуже,

Олександр Сушко
2018.11.19 09:32
Ми зайняті. Гопак схрестили з вальсом,
Важлива справа! Котик скаже "Няв!"
Росія ж як Росія - любить м'ясо,
А хохлачок підпилий закуняв.

А результат - лишилися без Криму,
В Донбасі ФСБ біля керма.
Думки золою сиплються у зиму,

Домінік Арфіст
2018.11.19 02:01
шляхетна сивина прадавньої гори
розчесана дощем… увінчана вітрами…
і грає юний день свої небесні гами
торкаючи гори… цілуючи вітри….
сліпа долина дна… Аїда… тінь Тавриди…
невичерпані сни ласпійського села…
стинається вода до дотиків весла…
і ти п

Юлія Стиркіна
2018.11.19 00:03
Чоловік замовив ляльку
з порцелянового скла,
всі життєві забаганки
він до Бога списком склав,
описав усі прикмети
і послав до неба лист:
щоб така була кобєта
і назовні, і на зріст!

Сонце Місяць
2018.11.18 23:55
У записнику героя
чисто китайська проза
передчуття артрозів
виблиску наднової

Мелодії падолисту
короткі й злі, прематурні
холод імлиться містом

Серго Сокольник
2018.11.18 22:05
нелайковий" експериментальний cуперандеграунд, гра слів, просто капець)))***

Трохи вище, зарАз-о!!!-
МU...за сіла на стіл.
Визивали відразу
Римування оті
Не відразу до музи
(бо маленька якась)

Ярослав Чорногуз
2018.11.18 22:00
Ще листопад, а справжня йде зима,
З`явився лід на озері тоненький.
І злежаний сніжечок задрімав
І пухом огорнув землицю-неньку.

І пташечки в гаю – анітелень.
Шукають, заклопотані, поживу.
Лиш усміхається чарівно день,

Володимир Бойко
2018.11.18 21:47
Ми з вами дружно жили,
Поки ми вам служили.
Любили ви продажних,
Послужливих хохлів.
Та злі часи настали –
І вся любов пропала,
І в прорізі прицілу
Мішені ворогів.

Олена Багрянцева
2018.11.18 19:38
Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль.
Мої файли рясні завантажені, як годиться.
Твої губи, немов запашна лісова суниця.
Зависає над нами туман, як вузький бемоль.
Мої ноти звучать вірогідно у цій пітьмі.
Наближайся сміливо близько, наскільки зможе

Іван Потьомкін
2018.11.18 17:52
У спірці я, як Галілео Галілей:
Не хоче інквізиція, аби Земля крутилась,
Нехай лишається при неуцтві своїм.
Отак і я:не змушую сперечника сердитись.
Ти хочеш, аби столицею Ізраїлю
Був Тель-Авів, будь ласка.
Єрусалим для вірності собі залишу.

Олександр Сушко
2018.11.18 15:06
Не пишуть про любов старі діди,
Посохли перевтомлені кабаки.
А я - Амур! У любощах крутий!
Гірляндами висять на шиї мавки.

Лютує мій сусіда-стариган,
Ковінькою погрожує з-за тину.
Завидує. Бо я - моторний фавн,

Юлія Стиркіна
2018.11.18 12:31
Якщо чужу побачиш тінь,
то знай, що то моя
хустина марень і хотінь,
яку згубила я.
А може, тінь втекла сама?
Я не хазяйка їй.
Для неї прихисток – пітьма,
і ти для неї – свій.

Ігор Деркач
2018.11.18 11:10
Сатирик гумориста укусив,
оцінюючи поетичні вади
Пегаса. Той вудила закусив
і ненароком, – бац! – його «іззаду».

І наламали цілу купу дров.
На головному капищі Парнасу
зоїли наросили на альков

Ірина Вовк
2018.11.18 11:04
Все думалося: дзеркало тривке
супроти років суєтного плину,
а дзеркало – як видиво тремке –
втікає з рук і б’ється без упину.
Химери тріщин, хаос кольорів –
і ось уже висвітлює уламок
промінним сяйвом мій надхмарний замок,
де образ твій так зорян

Шон Маклех
2018.11.18 03:39
Місто-квітник
Плекає старий садівник
Сивобородий з сумними очима:
Синіми, наче шмати неба*,
У білих шатах,
Що не брудняться землею чорною**.
На цій круглій клумбі,
Що оточена мурами***

Володимир Півторак
2018.11.18 02:13
вище панчішок,
де шкіра пружна і гаряча,
я просуваюся...
і прокидається хіть.
ніжно цілую.
то варто? чи може, не слід?
я божеволію,
граючи на удачу.

Віктор Кучерук
2018.11.18 00:32
Т. І...
Мене уб’є твоє мовчання,
А не перелік власних бід,
В якому міри й порівняння
Псують осінній краєвид.
Мене уб’є твій довгий острах
Ознак яскравих новизни,
А не проява болів гострих

Світлана Майя Залізняк
2018.11.17 23:27
Дивують картини, сніг,
особи - моральні... анти...
Якби ж то нарешті зміг
війну зупинити Санта!

Снігурка іде в диму,
на парці її - значечки.
Мовчання жетон візьму,

Ігор Шоха
2018.11.17 19:09
Ще немає лихої години,
а між нами зима на межі
і одежа твоєї калини
укриває мої спориші.

Полиняли опалі узори,
сивий іній упав на траву.
Ти за мною виплакуєш горе,

Вікторія Лимарівна
2018.11.17 18:07
Завмерла душа – пролунала ця звістка,
Жахлива, пекучого болю, мов кістка,
Застрягла у горлі, палає вогонь:
Ніколи Вона не розімкне долонь.

Як порожньо, холодно, серце ридає:
Чарівної Люди вже з нами не має.
Краплинами сльози стікають з повік.

Олександр Сушко
2018.11.17 14:39
За книшем навідався в сільмаг,
Глянув ціни -тьохнуло під серцем.
Років п'ять вже настрою нема,
Вичерпала влада сміх до денця.

На синичку цілиться котко,
Тихо підкрадається до пташки.
А реформи, наче молотком,

Ігор Деркач
2018.11.17 13:01
Пишу я не поезію, а прозу,
хоча бувають іноді свята,
коли римую ружу, а не розу
із вусами каширського кота.

Мої поези – майже еталони
і мало хто уміє так як я.
Та приміряє унтерські погони

Іван Потьомкін
2018.11.17 11:13
Сьогодні до послуг прочан і туристів різноманітні путівники, кваліфіковані екскурсоводи. І все ж знайомства з минулим замало, щоб зрозуміти душу мешканців цього краю. Тих, хто попри лихоліття плекав рідну мову – іврит, збагачував її мудрими житейськими на

Юрій Лазірко
2018.11.16 17:02
доля - дике поле
ковила - не жито
та дорога квола
а та друга - бита

там чекає ненька
з батьком на вечерю
вулиця старенька

Віта Парфенович
2018.11.16 17:00
Я сиділа у тебе на колінах, обійнявши за плечі, і роздивлялася надто близько візерунки у твоїх очах, оглядала колір райдужки, вивчала прискіпливо палітру, намагаючись запам'ятати назавжди, аби легко упізнати з-поміж мільйонів подібних... Потім сплітала

Маркіяна Рай
2018.11.16 16:51
Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки,
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.
Вуйко Ліс, із колиски лисий, знов міняє свої перуки.
Люди-пряники, люди з цукру до домівок пливуть мерщій.

Кожна ямка в моєму серці стиха буль

Ігор Шоха
2018.11.16 15:02
Ронить ніч невидимі узори
на поля, і луки, і гаї.
Я – не я, коли у ранню пору
не помічу пайзлики її.

Он-де пух перини на ялині,
у фаті – калина до вінця.
А чого вартує синій іній

Світлана Майя Залізняк
2018.11.16 14:25
Пливу собі тихесенько... А поряд батискафи...
Кричать малеча, гіди. Зображення - хить-хить...
Какао наливається з лілової карафи.
Німотна риба шкіриться. Годинник дзеленчить.

Щодня - жаскі новиноньки. А днища - в шоколаді.
Паяци, знай, висміюють, в

Іван Потьомкін
2018.11.16 10:00
Безтурботний був той візник.
Хоч їхав по грузькій дорозі,
Де було повнісінько баюр,
А обіч ще й ковбані чатували.
На небо все задумливо дививсь,
Співати птаству допомагав він.
Та раптом «трусь!» - і віз загруз.
Візник неначебто проснувсь,

Юлія Стиркіна
2018.11.16 08:57
Не примружуй очі – замело мій дім,
жодного не хочу бачити у нім.
Потемніли вікна, двері підвело,
сходяться повіки, стежку замело.
Я сама до себе, я собі сама.
Стукати не треба, навкруги зима…
Хвіртку розламати, вдертися крізь хмиз,
вір мені, не вар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Федів
2018.11.17

Артем Харченко
2018.11.17

Юлія Стиркіна
2018.11.16

оксана деркач
2018.11.12

Віктор Католик
2018.11.10

Тарас Слобода
2018.10.29

Євген Лінивий
2018.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Володимир Півторак - [ 2018.11.18 02:20 ]
    * * *
    вище панчішок,
    де шкіра пружна і гаряча,
    я просуваюся...
    і прокидається хіть.
    ніжно цілую.
    то варто? чи може, не слід?
    я божеволію,
    граючи на удачу.

    вище панчішок,
    де моїх утіх джерело,
    пальці вбирають тепло
    і проходять по краю.
    важко триматись...
    місцями мене розпирає.
    зайве знімаю,
    бо речі - наразі тло...

    твої панчохи -
    сьогодні таки межа.
    вище - лиш здогадом,
    думкою або снами.
    що ж... може статися,
    це таки трапиться з нами...
    будемо, феє!
    до зустрічі! і прощай!

    17-11-2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.41) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (6)


  2. Олександр Сушко - [ 2018.11.09 11:05 ]
    Сонце чи місяць?
    Невідомо - правда це чи жарт,
    Знамо тільки - місяць був уповні.
    Сів поет з розгону на шпагат,
    Виваливсь "талантище" назовні.

    Чи блідавець трохи з бодуна,
    А чи сонце спало у коноплях,
    Бачу, що Пегасові хана,
    В музи передсмертні крики, воплі.

    На бандурі бринькає акин,
    В дами серця під очима слізки.
    Сумно, бо "творіння" - здохляки,
    Кожен віршик - мухомор поліський.

    На папір кошлаті рими "Плиг!",
    Тля обсіла поетичну гілку.
    Критик би "ашугу" допоміг,
    Затягнув би у труси резинку.

    Нині кожен - геній, златоуст,
    Табунами бігають таланти.
    У модерні потопає глузд.
    То чому ж я, сестроньки, не радий?

    09.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.08 18:04 ]
    Золота пора
    Листя золотаве листопаду
    Все щедріше землю обійма.
    Морозистим подихом іззаду
    Дихає-штовхається зима.

    Золото у осені в господі
    Незникоме, в нім – її огром.
    На деревах вдень – і переходить
    У вогні вечірні над Дніпром.

    Чарами розкішної оздоби
    І на вірші, осене, хлюпни.
    Щонайвищої у слові проби
    Набиратимуть нехай вони!

    7.09.7526 р. (Від Трипілля) (7.11.2018)



    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (11)


  4. Галина Михайлик - [ 2018.11.08 15:23 ]
    Нано…
    Ця осінь моя і твоя
    нано_осінь.
    Для двох лиш таємне ім'я –
    наче й досить?

    У серці, в думках, на устах –
    о, присутність!
    Нейтринно проста й непроста
    незабутність:
    Великого Вибуху струс
    у зіницях…

    У морі житейських спокус -
    хитавиця
    гойдає космічний ковчег,
    чи колиску?

    Не дев'ять, не нано_ та все ж
    близько…


    Рейтинги: Народний 6 (5.62) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (14)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.07 23:40 ]
    Міражі-тумани
    1

    Амбіційна шкварка, мисленевий іній...
    Розглядаю ніші. Край прослав-спокус.
    Ось корівки божі, кізоньки недійні.
    Маже сухоребрик майонезом вус.

    Напомадив заєць вуха пелехаті,
    бісером посипав. Лелечко! - блищить.
    А мене - у плечі - з липової хати.
    Лобстери для мухи.
    ...рррозррриваю нить.

    2

    Грибники, кошулі...
    Не печалься, душе!
    Пролітає "Шкода" в листопадну рань.
    Репнутих пеньочків та божків - не зрушу.
    Хилитає віття псевдопектораль.

    Продає Будення мухомори свіжі,
    у кишені - шокер, цигарки, ласо.
    Міражі...
    тумани...
    ружі...
    бездоріжжя...
    Типажі тасує посланець Тюссо.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.11.07 07:15 ]
    Сонцемісячні хлипи
    Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
    Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
    Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
    Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

    Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
    Візаві обгризає ростки з графоманистих грядок.
    Ох і лютий шкідник! Сколопендра! Оса! Шершень! Ґедзь!
    Ще й заклинило сміхом мою поетичну гармату.

    Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
    Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
    Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
    Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.

    Я хотів огризнутись, погавкати дзвінко у тиш
    І покликати зграю таких як і я графоманів.
    Та розбіглась братва, у пологах дописую вірш,
    Шепче вирок Пегас: - Цей твій опус, невдахо, останній.

    Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
    В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
    Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
    Між ногами від горя набігла таланту калюжа.

    07.11.2018р.

    Борщ

    У жінки тільки борщ у голові,
    Варехою у казані шурує.
    А чоловічок - схимник-херувим -
    З Венерою жадає сабантуя.

    На вушко про любов їй "бу-бу-бу",
    Потроху ззаду мнякаю м'якушки.
    Дружина ж одкопилила губу
    І пробує на смак гарячу юшку.

    Пішов у наступ! Заштовхав козу
    Під пахву і хутенько до алькова.
    Шепоче мавка: - Ну ти й телесун!
    Не вдовольниш - борщу не буде й плову.

    Амур волає: - Браво! Молодці!
    У захваті мене за пейсик смика.
    Потрапила ув еротичну ціль
    Потужна термоядерна голівка.

    Кипить казан із м'ясом на вогні!
    Фінальний залп! Нема уже картечі!
    Жона питає: - Муже, зголоднів?
    Ходім на кухню, борщика похлебчем.

    06.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (25)


  7. Олександр Сушко - [ 2018.11.06 07:34 ]
    Сонцемісячна голівка
    Ну ти подивися який борзописець!
    Пером безупину шкребе!
    Ні риба, ні м'ясо. Ні сонце, ні місяць,
    Знайомтесь: вельбучне цабе.

    Читаю творіння - аж серце калАта!
    Оце головастик утяв!
    Хотів критикнути та, мабуть, не варто -
    Обпудиться з ляку дитя.

    Піїта сьгодні зібрався хвалити,
    Ще й вушка помажу медком.
    Хай пише спокійно своє тинди-ринди
    І доїть з бичка молоко.

    Блідаве світило путі освітило,
    Кувікнув у ніч какаду.
    Скиртую. Віршець настромляю на вила,
    На вежу погною кладу.

    Старався невдаха творити про вічне,
    Природу, любов ітд.
    Все добре, "маестро". Компост поетичний
    В сатирика не пропаде.

    А "майстер"моторний, працює до ночі,
    Шикує словечка в ряди.
    Збігають по щоках солоні струмочки,
    Похлипай зі мною і ти.

    06.11.2018р.




    Вишні

    До природи змалку небайдужий,
    Описав дуби, веселку, град.
    Хоч і гарні на папері ружі -
    Люди цікавіші востократ.

    Лан із житом - аж до виднокраю!
    Зерня восени посіяв дід.
    Щовесни нові сади саджає,
    Яблуками й медом пахне світ.

    У злодюги хата за парканом,
    Пси і дріт колючий в три ряди.
    Милосердя не очікуй - марно,
    В нього друг - баблоси, а не ти.

    Люди, люди,- суміш чорно-біла,
    Все укупі - грішне і святе...
    А фінал один - сира могила,
    Хрестика поставлять ітд...

    Крадем, брешем, тонем в оковитій,
    Жіночку щодня - носком, під дих...
    То навіщо жить на цьому світі,
    Залишати пляму чорноти?

    Може, накосячив десь Всевишній,
    А чи я побачив щось не те...
    Напишу вам про квітучі вишні,
    Відпочину трохи від людей.

    05.11.2018р.
    Прозаїчне

    То що - писати знову про любов?
    Невже не надокучило громаді?
    Повірте, утомивсь і я (їй бо!)
    Лежати вік у жінчинім халаті.

    Між груденята носа утопив,
    Ручицями обняв м'які пампушки.
    Годину вже цілуються пупи,
    Летить до стелі пір'я із подушки.

    Усе як завжди. Втратив інтерес,
    Тамую від краси зубовний скрегіт.
    Ще трохи - і завию, наче пес,
    Бо хочеться романтики, елегій.

    А, може, треба стати чабаном
    І залягти у травах між овечок?
    Та молодиця каже: - Коник, но-о-о!
    І ноженята "геп!" мені на плечі.

    Рвонула плоть гаряча в небеса,
    Амур у зад ввігнав любові шпичку.
    Панове, пропущу один абзац,
    Утішити потрібно молодичку.

    Немає сну. Над мавкою навис,
    Не витримав - кручу у "гайку" "гвинтик".
    В душі нірвана, еротчний бриз...
    Ну як мені кохану не любити?

    06.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  8. Олександр Сушко - [ 2018.11.05 06:40 ]
    Вояж
    Вояж
    А море штормить! Бурунами заплигує в небо,
    Баклани та чайки сардинки хапають між хвиль.
    Я в бурю іду! Ув адреналіні потреба,
    В порепані длані в'їдається намертво сіль.


    Тут гарно. Немає сатириків і людожерців,
    Не бачу пацяток у клуні й охвістя кози.
    Хай сніє людва в пилюзі між брошур і книженцій,
    У власні писання сумні умочає носи.

    Одірваний бакен в кільватері сонно моржує,
    Поблимує оком і мовчки "Рятуйте!" кричить.
    Частину життя проживають поети усує,
    Бажаючи власний талант розміняти на мідь.

    Діра у вітрилі! Забемкала ринда у шкотах,
    До берега треба, а вітер у море несе.
    Невже утоплюся або заковтне кашалотик,
    Дружині-ласкавиці не розшнурую корсет?

    Нема маяка, ані пірса, ані хвилеріза,
    Уже не до сміху, я квола людина - не кит.
    Форштевнем у скелю з розгону баркас настромився
    І до Посейдона у гості лечу за бушприт.

    Зловила у сіті знетямлена кораблетроща,
    Стрибає на хвилях голівка моя кавуном.
    Вчуваю прибій, зрію берег високий крізь дощик,
    А море штормить! Тягне крабик за пальця на дно.

    04.11.2018 р.

    Море

    Понт Евскінський, наче, без "понтів" -
    Ні тобі цунамі, ні мусонів.
    А у мене виводок котів,
    Невеличкі, десь такі як поні.

    Зняв рейтузи, плавки, паранджу,
    Із розгону "Бух!" у води сині.
    Плавати одного в морі вчу,
    За буйки цургеню на чуприні.

    Волочу на дно секунд на п'ять,
    Щоб звикав до моря-окіяна.
    А жінки із берега кричать:
    - Що ж ти робиш, гицель окаянний?

    В бурунах із ним танцюю вальс,
    По обіді плаваємо брасом.
    Я готую котика в спецназ -
    Буде диверсантом-водолазом.

    На губах просохло молоко,
    Котик на очах щодня мужніє.
    Щоб не втік, то якір із цепком
    В нього день і ніч висить на шиї.

    Та піднесли небеса сюрприз,
    Ворон недарма учора каркав:
    Втік вусатик! Цепа перегриз!
    Налякав до гикавки вівчарку.

    Рушив на ловитву. Змучивсь - ох!!!
    По підвалах аж до ночі швендяв.
    Я тепер досвідчений - не лох,
    Кіт сидить у кліті для ведмедя.

    Сонце впало за далекий пірс,
    Шпацирую по пісочку босий.
    Завтра - в море. Романтичний бриз
    Обіцяють метеопрогнози.

    03.11.218р.

    Все не так?

    Сьогодні мудруватиму. Ачей
    Мої думки вам стануть у нагоді.
    Красуня - насолода для очей,
    Жона розумна - джокер у колоді.

    Сяйна Венера знадами на біс
    Удень і уночі під носа тиця.
    А ти, щасливцю, сомиком крутись,
    Кумиру догоджаючи в спідниці.

    Розумна пригодовує борщем,
    Увагою та словом ваговитим.
    Кричить мужик: - Любові хочу ще!
    Мені без тебе, любонько, не жити...

    Моделька ніжку мужу в руці "Бух!",
    Погруддям по губах торка грайливо...
    Розм'якнув чоловіченько-лопух,
    Кишені із баблом глитнула прірва.

    Націлився баранчик на вівцю,
    А півень курку на травичку кличе.
    Помацав литку? Йди тепер, працюй.
    Чи все не так, шановний чоловіче?

    05.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.04 23:26 ]
    Пам`ятник Прометею
    Люблю вночі блукати стихлим садом,
    Коли печаль на віти осіда.
    І свіжу прохолоду п`ю я радо,
    І ніч така грайлива й молода.

    Гілля куняє під легеньким вітром,
    І лівий берег* – зоряний увесь.
    Чумацький шлях немов спустився хитро
    З обридлих і засмучених небес.

    І простелився рівними вогнями
    Від обрію – до обрію кудись…
    Мов дотліває вогнище у ямі,
    Куди його низвергла горда вись.

    І вітер - щонайдужчий - не змете він
    Мереживо квітуючих жарин.
    Мов пам`ятник титану Прометею –
    Негаснучий і сяючий камін.
    *Лівий берег Дніпра.

    4.09.7526 р. (Від Трипілля) (4.11.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Сушко - [ 2018.11.04 06:40 ]
    Муки творчості
    У кота нірвана! Не буди!
    Спить на пузі у вельбучній позі.
    А у мене день і ніч труди,
    Жінка й теща лускають по носі.

    - То не так, і це не зовсім те! -
    І від злості надимають щоки.
    Моркви їм із яблучком натер -
    Я зятьок у догоджанні ловкий.

    Прицургеню "мані" - "цап" й нема,
    Уночі в куточку плачу нишком.
    Капітал скопичує маман,
    Доця - поетеса, хоче книжку.

    Не купую рік уже трусів,
    На шкарпетках - латочка на латці.
    Лиш смокчу від ковбаси гузир,
    Крейду їм, поповнюючи кальцій.

    А жона заглитує кав'яр,
    Курагу, горіхи, авокадо.
    Щоби мозок лепсько працював
    І росла ушир ума палата.

    Все для вас, шановні читачі!
    Назбирать лишилося три тищі.
    Не соромся, любонько, "топчи"
    І сідай писати знову вірші.

    03.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  11. Борис Костиря - [ 2018.11.03 17:58 ]
    Темний ліс
    У темнім лісі втрачених думок
    Бредеш, як птах, заплутаний у сітях.
    Чеканить доля невблаганний строк,
    Де щастя згасне, щезнувши у митях.

    В туманнім небокраї самоти
    Надії розпадуться на частини.
    І таємничий ліс із темноти
    Постане садом, де цвітуть цитрини.

    7 жовтня 2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.11.03 07:57 ]
    Безвихідь
    Ніч дрімає. В хаті нітелень,
    Лиш скрипить напівзакрита хвіртка.
    Я тебе кохаю кожен день,
    Хоч і знаю - ти не власна жінка.


    В тебе дар любові не зачах,
    Дзвоном калатає серце-пташка.
    Благовірний п'яний, у кущах,
    За дружину - самогону пляшка.

    Я у пеклі, друже. Не в раю.
    Не любов, а жаль-гадюка душить.
    Просить сонця - я його даю,
    Хоче ласки - жертвувати мушу.

    В домовині старший син зотлів,
    І молодший на війні не вижив.
    Вже знімав красуню із петлі,
    Мотузяччя досі руки ріже.

    Не повернуть з вирію ключі,
    Безум зачіпає чорним краєм.
    А дружина знає і мовчить,
    На "любов" мене благословляє.

    А чи зможу оживить пустир,
    Відродити напівмертву квітку?
    Шепчуть губи: - Боже! Відпусти!
    Та ще дужче обніма сусідка...

    02.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  13. Любов Бенедишин - [ 2018.11.02 10:44 ]
    Маестро
    Мелодії пізньої осені.
    Палітра – від Баха до Ліста…
    То смуток органний… То – Боже мій! –
    Фантазії флейт серед міста.

    Замріяних кленів адажіо
    І лип шелестке анімато…
    Зітхне перехожий і скаже: «О!
    Де ви так навчилися грати?»

    …Щодня між дощами і мревами,
    Не за гонорар – за подяку,
    На біс диригує деревами
    Маестро в розхристанім фраку.

    02.11.2018




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.11.02 06:24 ]
    Випердос
    От нащо свиням гриви заплітати,
    Підковувати змучену блоху?
    Фантазія у геніїв багата,
    Оригіналів - спробуй порахуй.

    В мистецтві нині модне понтовите,
    Хвалити звично естетичний слиз.
    На оплески несуть словесні скирти,
    Малюнки божевільного - на біс.

    А чи модерні словеса зопрілі,
    Де кожен образ, мов клубок ліан?
    Втопили гопака в хавана гілі,
    За римами клубочиться туман.

    В Пегаса-гея одростає вим'я,
    Носити музу бороду навчив.
    А майстер жде хвали, благоговіння,
    Та навзаєм - тікають читачі.

    І де шукати логіки осердя,
    Козою ґлузд вистрибує із лоз.
    Вважав, що доторкнувся до безсмертя,
    Пригледівся - банальний випердос.
    02.11.2018р.

    Сумовите

    Ой, брати мої, парнокопитні!
    Невеселі, сумні п"ятаки!
    Вас поріжуть на Паску у квітні,
    Будуть сало, ковбаси, шкварки.

    А мені у руках саложерів
    Пощастило - утік від ножа.
    Лиш довіку розхитано нерви
    В хащах тиждень по тому дрижав

    На сніданок була бараболя,
    Січка пріла - не кава лате.
    У свиняки одна лише доля:
    Стати їдлом голодних людей.

    Сподіваюся, може, і всує,
    Що втечу в небеса, мов Ікар.
    Рай свинячий, я знаю, існує,
    Та до нього дорога важка.

    Повернутись не можу на згубу -
    Свиноріз приготує обід.
    Засинаю у листі під дубом,
    Осипаються жолуді з віт.

    01.10.2018р.

    Під вікном

    Задощило. Потемніли обрії,
    Догорає на вікні свіча.
    Восени поети в меланхолії,
    У зітханнях схована печаль.

    Б'є по нервах шерхіт падолисту,
    З піднебесся сумовите "Кру!".
    У тепла фіаско, неміч, відступ,
    Лізе длань за смертю в кобуру.

    В піджака мокріють плечі й вилоги,
    Спить на ляді тлустий кіт Баюн.
    Хмаровиння чвертьтонами сірого
    Падає на голову мою.

    Трем душевний (настроєве ехо),
    Зів'ядає в серці пастораль.
    Йде сусід. На вигляд - Дені Трехо,
    А мені б з розгону у сераль...

    Тупцювати під дощем невесело
    Й мацати вогке вікно-слюду.
    А дружина в ліжку пахне веснами,
    Бачу литку файну, молоду.

    Так замерз, що ніс та вуха сині,
    Працював, обляпався вапном.
    Грітися у гості до богині
    Лізу у прочинене вікно.

    02.11.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Сушко - [ 2018.11.01 07:18 ]
    О, море міа!
    Зігнав сонливий усміх з писка,
    Потер долоні шкарубкі.
    Лінуюсь чистити зубиська,
    А от писати - навпаки.

    Наснилося сьогодні море
    І барабульчин тлустий ніс.
    На вушко шепче темку мойра:
    "Без мавки тут не обійтись".

    Луплю Пегаса в хвіст і в гриву,
    Росте, росте натхнення брость!
    У руки "цап" на пляжі діву,
    З розгону за прибій "шубовсть!".

    Їй омовіння не зашкодить
    В солонім розчині води.
    Хлюпнула в ліфчик прохолода,
    Кричить дружина "Відпусти!".

    Ногами хвицає кохана
    Ще й пазуриськами шкребе.
    А я іду по дну титаном,
    Тримаю небо голубе.

    Екстаз! Ще трохи - і зомлію!
    В очах від радості туман!
    Нехай сидить краса на шиї,
    Литками шию обніма.

    01.11.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2018.10.31 10:18 ]
    Повернення
    Тікаю із тілесної тюрми,
    На полі бою впав. Мабуть, убитий.
    Душею доторкнувся до пітьми,
    Ледь не погас, уярмлений Аїдом.

    Тепер у пеклі воїн-гречкосій.
    Володар смерті пікою у груди
    Штовхнув назад і каже: - Ти не мій.
    Вертай туди, де скаженіють люди.

    До мене ходу ангелам нема!
    Лети назад! За Стікс - табу! Ні кроку!
    ...Отямився у гуркоті й димах,
    Довкола в триколорах п'яні орки.

    Упились. І добити не змогли,
    В оселі діда втомлено поснули.
    Під боком стиглі братики-хохли,
    Розстріляні. Повсюди гільзи, кулі...

    Бурят мерця останнього роззув,
    Окинув крам хазяйновитим оком.
    Пішла орда. А я у рай повзу,
    Вже бачу рідний прапор над окопом.

    31.10.2018р.

    Молю

    Творіння акт! У висях грають гімни,
    Із раю тягне запахом олив.
    Адама Бог виліплював із глини,
    Лише до праці руки не помив.

    Там, де душа - прилип шматочок бруду,
    Де серце - трохи сажею мазнув.
    Життя чудесне удихнув у груди,
    Прокинулась людина оді сну.

    А згодом зрозумів: дільце нечисте,
    Та пізно - люд розмножився уже.
    Довкола гвалт, крадіжки та убивства,
    Ножа виймає братик-людожер.

    У бубна б'є шаман, чаклує вуду,
    Народець п'є усе - смолу, айран.
    Щербатий глек, тріщинувате блюдо,
    У стрісі незалатана діра...

    Прицілився в сусіда - не промажу,
    Все заберу - жону, будинок, пса...
    Внук просить Бога: " Витри бруд і сажу !"
    Але мовчать оглухлі небеса.

    31.10.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  17. Олександр Сушко - [ 2018.10.30 13:56 ]
    Пока!
    Хазяїн бульбу насипає в лантух,
    Багач! Не понтовитий фраєрок.
    А писунам потрібно небагато:
    Чорнило, лист паперу і перо.
    '
    Плететься в'язь, струмком біжить водичка,
    Поезії звільняється сичуг.
    В поетів ритуальна перекличка
    Та я мовчу, бо мудре шкрябочу.
    '
    Учора віршувалося про осінь,
    Еротикою бавився вночі.
    Пора про сніг (зима уже на носі),
    А потім про весну, птахів ключі..
    '
    Грунтує полотно сусід-художник,
    Довбає скульптор мармуру шматок.
    Здаватися творцем бажає кожен,
    Я теж неначе вправний, "молоток"!

    Гора Парнас насправді невелика,
    Тягну туди Пегаса за хвоста.
    Хоча "творіння" - лубочна картинка,
    А не чеканка пишна, золота.

    Пухнастик карася вхопив на таці,
    Дав щигля. Думав - татя налякав.
    А він од люті укусив за пальця:
    Сьогодні не писатиму. Пока.

    30.10.2018р.

    Ну шо?
    Я - чесний хлоп, не з панівної касти,
    З грабунків не наварюю хісна.
    То нащо влада? Звісно - щоби красти!
    Невже, мій друже, ти цього не знав?

    Вгодовані, напахчені, пикаті!
    Хапкі купипродайки- торгаші!
    А в тебе тільки жінка й діти в хаті,
    І не бурчи - нестатки заслужив!

    Бо цупив сам як випаде нагода,
    Ділився із баригами добром.
    Тепер пливе в царка од жиру морда,
    А ти махай і день, і ніч кайлом.

    Пенсіонери "пашуть" до загину,
    І ти рабуй мовчазно, і не вий.
    Заробиш на дешеву домовину,
    На музику не вистачить грошви.

    Чи можу щось порадити народу
    Аби живими вийти із юги?
    Голосувати варто за "Свободу",
    А решта - кровососи, реп'яхи.

    10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Олександр Сушко - [ 2018.10.29 05:11 ]
    Про погоду і природу
    Застряг поміж трухлявих щогл,
    Узяв фальшиву ноту:
    Писати тягне ні про що -
    Погоду чи природу...

    Пегас хоч кінь, проте рідня,
    А музонька - за жінку
    Про вічне квецяю щодня,
    Блищить німбець над ликом.

    Нема у хаті ніц тепла,
    Вдягнув кожух, рейтузи.
    Зрання недогризки рулад
    Витискую із музи.

    А вічне - це лише любов,
    Пристойне "мусі-пусі".
    Голівка від трудів бо-бо -
    Сатирики у курсі.

    Замучив поетичний сказ,
    Пегас кусає грати.
    Я - віршороб, не ловелас,
    Ролями помінятись?

    28.10.2018р.

    Остання ніч

    Зашарілася мавка вродлива,
    Губки - персики! Мед! Шоколад!
    Знаю певно - попереду прірва,
    Повернути не зможу назад.

    Що, мій друже голодний, порадиш -
    Варто " з'їсти оцей "рататуй"?
    Райська пуща розчахнута навстіж,
    На заклання, осліплий, бреду.

    Розколошкаю знічену даму,
    Хай цнотливиця ахне в жазі.
    Час надходить очистити карму,
    У фіналі звалитись без сил.

    Почались еротичні кульбіти,
    Попід лоба очиці пливуть.
    За любовний ковточок амріти
    Заціловую трепетну грудь.

    Наче змії скрутились у кільця,
    Здався дамі козирній валет.
    Соло в партії цій не годиться,
    Тут працює амурний дует.

    Прощавайте альковнії кубла!
    Завтра - шлюб! Добровільна тюрма!
    Тихо любка на грудях заснула,
    Трохи згодом - і я задрімав.

    28.10.2018р.

    Від любові

    Трагедія. Годину як сумний,
    Безрадісно жую цукеру "Тузік".
    У мавки осяйної вихідний,
    Складає вірш. Табу на "мусі-пусік".

    Хоч непитуший та хлебтав би ром,
    Страждаю люто, жити геть не хочу.
    Жона про осінь шкряботить пером,
    Мрійливо закотила карі очі.

    Сьогодні я солдат - не командир,
    Впиватись мушу жінчиним талантом.
    А в неї дума рветься на папір,
    Хвилюються в кофтині груденята.

    З гєнни лине музика Гуно -
    Сусід для хула-хупи свердлить дірку.
    А осінь зирить в хату крізь вікно,
    Дмухнула листям жовтим у кватирку.

    Серцевий збився ритм! Натхнення пік!
    Апофеоз! В творця естазні крики!
    А я не геній - просто чоловік,
    Кричу тоді, коли кохаю жінку.

    Під талією лагідно провів,
    Поцілував із тилу в тепле вушко -
    І...чудо, сестри! Я не овдовів!
    На "комп" кохана кави "хлюп" із кружки.

    А ви пишіть. Нових шукайте тем,
    Відточуйте пегасові підкови.
    Забута осінь, листячко руде...
    Дружина стогне. Звісно, від любові.

    29.10.2018р.

    І живий, і здоровий

    Написав про все - весну і плов,
    Універсум та закони Ома.
    А тепер (уперше!) - про любов,
    Тема темна, зовсім невідома.

    Знамо, діви є стрункі, рябі,
    Фотками обклеєна вся спальня.
    Де моя - не знаю, хоч убий!
    Як шукати джерело кохання?

    Пляж. Повсюди пишні тілеса,
    Колобки пухкі, цибаті сарни...
    Розгубивсь! Хитається бізань!
    Всіх помити багнеться у бані.

    Муки геть! До біса балачки!
    Вибрав. Хутко плавом до красуні.
    А до мене брасом, три "качки",
    Упіймають - будуть вави, нюні.

    Заховався сомиком на дні,
    Налякався, ледь не втратив мову.
    Краще мати фотку на стіні
    Та живим лишитись і здоровим.

    29.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2018.10.28 23:44 ]
    Над тихим озером
    Над тихим озером сумним,
    У темряви ласкавій тиші
    Картини сонячні весни
    Олією уява пише.

    Трави шовкової єдваб
    І солов`їв розкішні трелі,
    І ніжно-сивий пух кульбаб,
    І хмар осонцених тарелі.

    Проміння бризки на воді,
    Вербові котики пестливі,
    Дівочі лиця молоді,
    Веселки сяючі у зливі…

    І зелень свіжа поміж віт,
    І танці риб на синім плесі,
    Магнолії, черемхи цвіт,
    Бузкові пахощі чудесні.

    І небеса, і небеса –
    Чарівні розсипи сапфірів!
    Яка краса, яка краса!
    Їй-Бо, очам своїм не вірю!

    …Над озером і восени
    Спиваю мовчки сіру тугу…
    Які приходять диво-сни
    У темряві імлистій лугу!

    28.08.7526 р. (Від Трипілля) (28.10.2018)



    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (6)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.28 19:11 ]
    Забудеш...


    Вернулась у шори надійні
    красунечка в стилі Жаклін.
    Десь там дефіляди та війни...
    Отут сизий смерч перемін.

    Наведені брови смолисто.
    Шкарпетки плести не з руки.
    Накручує пальчик намисто...
    Які твої, жінко, роки...

    Забудеш Варшаву і мачо.
    У Ворсклі купатимеш біль.
    Законний - художник ледачий -
    заробить на бульбу та сіль.

    Малює за гріш аватарки.
    Торкнеться - втекла б за Дунай.
    Приручена хижа вівчарко,
    у вирву будення пірнай!

    Пригадуй мелодії, пози,
    світлини, що навпіл... дими...
    Римуються метаморфози...
    Кавуєш під вірші в куми.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (1)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.10.28 11:20 ]
    Осінь, наче
    У небесах - міжхмарна просинь,
    На мештах - листячко руде.
    Оспівувати гайда осінь,
    Бо скоро снігом замете.

    Танцює вітер буги-вуги,
    За роги шарпає козу.
    В природи нині сіра смуга,
    А я на літепло ласун.

    Вона ж у листопаді гола,
    Дерев шкелетики сумні.
    О, де ж ви, літня баркароло
    І вальс цвітіння навесні?

    Чорніють прибрані городи,
    На грядках труд селянський вщух.
    Синичка мокра від негоди,
    На дзьобі крапелька дощу.

    Змива сльота сріблясті ниті,
    Хвоста котку гризе блоха.
    Ще вчора в бабиному літі
    Мій ніс у павутині чхав.

    Та сонце променем з-за хмари
    Упало раптом на чоло.
    Такі вони - осінні чари,
    Строфа фінальна. Епілог.

    28.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.10.27 22:52 ]
    Всі помінялися ролями
    Пожовклий сад увесь – в журбі,
    Тремтять на вітрі змерзлі віти…
    А в небі - хмари голубі
    Закрили полами півсвіту.

    Лиш смуги білої краса –
    Довгаста, наче ніс «Конкорда».
    В ній забіліли небеса
    Так незалежно, ніжно, гордо.

    На мить все стало навпаки,
    Всі помінялися ролями.
    Танцюють хмари-малюки
    Між неба сивими полями.

    А у стемнілому саду
    Холодний розгулявся вітер –
    Примусив хмару молоду
    Він од кохання – посивіти!

    27.08.7526 р. (Від Трипілля) (27.10.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.10.27 08:30 ]
    Будете чи ні?
    Ось одягну хутенько плавки
    Й відкрию, друзі, вам секрет:
    Чим більше сліз - тим більше "лайків",
    Ходім ридати в інтернет!

    У мене музонька толкова -
    СкімлИти день і ніч навчив.
    Подушка сліз уже готова,
    Зову чутливих читачів.

    Закисла в горщику сметана!
    Нема синиці у руці!
    Покинула мене кохана -
    Застала з любкою в сінці.

    Жую позеленілий шніцель,
    Потроху в кендюху бурчить.
    Тепер порюмсати годиться -
    Поспівчувайте, читачі!

    Сльоза упала на сторінку,
    В росі гіркавій олівець.
    Потрібно повернути жінку,
    Інакше бахуру кінець!

    Митець не може без овацій,
    Кортить медяника й мені:
    Ну, як вам віршика забацав?
    Ридати будете чи ні?

    27.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Ночі Вітер - [ 2018.10.26 17:45 ]
    Вечером...
    Вечером у камина,
    Засоряя листы стихами,
    Грезилась женщина в белом
    Мне, больному не Вами.

    Скрипок сухие спинки
    Дышали теплом печали,
    И говорили звуки
    Всплеском туманной дали.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (4)


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.26 00:30 ]
    Нетутешність
    1

    Хтось музику для серця написав.
    Мазюкав акварелями синочок...
    Дзуміла за фіранкою оса.
    Хиталась вежа між статичних точок...

    2

    Ява базарна, дика... До зими
    устигнути б спалити жальне листя.
    У всьому інші винні, та не ми.
    ...тунелі...
    ...переходики...
    Імлисто.

    3

    Бери цукерку, музо... Я отут
    визбирую між чипсів зерня маку.
    Намарився (як смішно...) див батут -
    над випарами пива... аміаку.

    Дочавлюй помаранчі. Гасне чат.
    Клади у скриньку барвні бранзолети.
    Мчимо повз тьмущу здиблених санчат.
    Везе церата в літерні замети.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.10.25 12:01 ]
    Ич, який!
    Бреде крізь ніч хитлива постать
    (почастували кум й кума).
    Нявчить котяра, їсти просить,
    А в мене рибки ніц нема.

    "Піддав" увечері добряче,
    Цебро чи два "прийняв на грудь".
    Мужі - вживають горіляччя,
    Блохасті - миші хай гризуть.

    Котку шкоринки носить тітка
    Побачить - в пазуху їй "Плиг!".
    А я із ним вправляюсь швидко -
    За шкабарняк - і за поріг.

    Чарчину пригубити - радість!
    Кота чукикати - дурня!
    Мені із ним не цілуватись,
    Це дика твар, а не жона.

    На закусь є жирнюча лапка,
    А я люблю суху й пісну.
    Чигає кіт на прикалабку
    Як розкумарений засну.

    24.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.10.24 09:52 ]
    Мир та любов
    В любові не існує заборон,
    Коханому належить все прощати.
    Бо чоловік - моторний Купідон,
    Сусідки не виводяться із хати.

    Добрезна в чоловіченьки душа,
    Не відмовля - кладе одразу в скирту.
    Гірчила ревність, начебто євшан,
    Тепер нема ні люті, ні обиди.

    Є попідтинню спориші м'які,
    Сінце - для вертихвосток шалапутних.
    А у жадюг, куди не глянь - замки,
    Чоловіки валяються як трутні.

    Ні сам не гам, ані тобі не дам -
    Це не добро! Не заповіді Божі!
    А в мене дім - жаркий любові храм!
    Рипить щодня старе квітуче ложе.

    Раніше на зарплату лиш жили,
    Тепер добро саме пливе у хату:
    На блюдах поросята між олив,
    Трусів нових купила мужу лантух.

    І день, і ніч працює чоловік
    Руками дів у ліжечку обвитий.
    Знадвору чути "'Ко-ко-ко! Куві!" -
    Прийшла пора любовію ділитись.

    24.10.2018р.

    Прозорінь

    Не вірю, що в державі буде лад,
    І ви дарма на чудо сподівались.
    Ще трохи - і судьба поставить мат:
    Фінал один - сумна беззуба старість.

    На Сході діти-внуки у бою -
    Засади, бійні, зради, крики "Hands up!"...
    А тут ліси рубають у раю,
    Везуть в Європу на столи й сідельця.

    Володарі панують від душі,
    Грабують - і вагонами в офшори.
    А ти працюй і тиш не воруши,
    Бо в Київ точно прийдуть триколори.

    Не багатію думкою давно,
    Шальгою дме юга в душевний вилом .
    Ховаю ребра й ноги під рядно.
    А час іде. Потроху точить сили.

    23.10.2018р.
    '


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Сушко - [ 2018.10.23 09:10 ]
    Розпач
    Дружина - це трояндовий бутон,
    Цей світ на ружі пишні пребагатий.
    А жінка без любові - моветон,
    На манівці заводить долю фатум.

    Не любиш милу? Отже - ти осліп,
    Діра у серці з каменем холодним.
    А на моїй красуні світить німб,
    Митці таких малюють на полотнах.

    Хай голосок коханої луна,
    Мене цей щебіт ніжний не розгніва.
    Це ж - лада! Не докучлива жона!
    Для мене - щастя! Бджілка дзумінлива!

    Ти ж ангелиці поламав крило,
    А на додачу хлебчеш оковиту.
    А жінка - це безсмертя джерело!
    Пощо на пійло проміняв амріту?

    Твій шлюб - Голгота. В тріщинах судьба,
    Шепочуть губи жінки: " Боже, де я?"
    Вчорнила лик зачаєна журба
    І від безсилля плаче Гіменея.

    У висях сполох - блискавки, громи,
    Йде благовірний, у руках ковінька.
    Скотилась по щоці сльоза-кармін -
    Під ноги людям впала бита жінка.

    23.10.2018р.

    Осінь

    Старий уже. Рокам утратив лік
    І видно води Лети у тумані.
    Прозрів! Не дівка осінь, а мужик -
    Байдужий до поетів, графоманів.

    Іду в ранкові сутінки й туман,
    З берізок вітер шати рве а клапті.
    Хіба так чинить жінка? Ні! Мужлан!
    Манери в грубіяна дикуваті.

    Удень ще тепло, сонце гріє торс,
    На мох під буком кличе жвава мавка.
    Геть розімлів. А вранці "бах!" - мороз!
    Тремтить як лист скоцюрблена кабака.

    Крупою з неба підло сипоне,
    Сніжком притрусить лисину немиту.
    Хіба це молодиця добра? Нє!
    Мужик! Принюхайсь, чуєш - пахне спиртом?

    Хай пейзажисти хрипнуть від рулад,
    А з метеопоетів ллється "мило".
    Регоче їм у спини листопад -
    Вдягнуся, щоб не бачив грішне тіло.

    23.10.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.10.22 11:15 ]
    За графіком
    Дуже ласий, сестри, до кохання,
    В цій науці - геній! Патріарх!
    У картинках розвеселих спальня,
    Пустунець ворушиться в трусах.

    Ліг Венері молодим на плаху
    Діву уподобавши руду.
    Ну, а ти у любощах - невдаха!
    Цілувать не вмієш до ладу!

    Зранку лосем скачеш на роботу,
    Ввечері - горілки в чарку "хлюп!".
    Я ж не можу одірвати рота
    Від вишнево-полум'яних губ.

    Кажеш, що старий і сил немає,
    "Поле бою" мохом поросло?
    Я і в сотню літ іще кохаю,
    Рано ще писати епілог.

    Ти націль на мене хутко вушка
    І послухай, що тобі скажу:
    Їж медок із коренем петрушки,
    Як мороз - вдягайся у кожух.

    Показав Ерот нові кульбіти -
    Я старанний учень, будь-здоров!
    Буду спати потім до обіду,
    Ввечері, за графіком - любов.

    22.10.2018р.

    Парадокс

    Поезії рядки - відлуння правди,
    Бульки рожеві, блаж, ціна їм - гріш.
    Хай ледацюга мріє стати скальдом -
    Життя складніше, ніж найкращий вірш.

    Розумні день і ніч клепають гроші,
    Збирають із картопельки жуків.
    Кума торгує віниками з Польщі,
    Мені товар підкидує Пекін.

    Живу шикарно без строфи, катрена,
    Поети ж не складуть собі ціни.
    Книженції трамбує бомж щоденно
    В гігантські гори вторсировини.

    Уранці зустрічаюся із мером,
    З Маньчжурії припер йому дольмен.
    А син схиливсь над клаптиком паперу,
    Думки сплітає в чудо-макраме...

    22.10.2018р.



    Рибалка

    На городі їсть капусту заєць,
    Мчать крізь мене кварк та ню мезон.
    Мерзнуть ніс, сідниці, вухо, палець,
    І грибочків одійшов сезон.

    Біля річки з вудкою не всидиш,
    Кльов відсутній, тілом дрижаки.
    Може, браття, визубрити ідиш
    Чи гайнуть на прощу за Пекін?

    Плесом хвилі (капнуло із носа),
    Буде нежить, голова бо-бо.
    Спить карась. То хоч би клюнув спонсор,
    Книжку видаватиму, їй бо!

    В мене спінінг з виду наче ловкий,
    На гачках жирнющі хробаки.
    Толку мало. Може це навроки
    Чи пожерли здобич щупаки?

    Сум-журбу римую через кому,
    Жінка скоро вижене з хором.
    Не везе, братове, ані в чому,
    А в куми уже тридцятий том.

    Вудку геть! Писатиму про літо!
    Витрушу із вух росу-туман.
    Це вам не підлящиків ловити -
    Трохи легше. Лиш пустий гаман.

    Хай пасуться рибки у заплаві,
    Я ж сьорбну винця на посошок.
    Не печальтесь,читачі ласкаві -
    Віршів нагаптую вам з мішок.

    22.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.10.21 15:13 ]
    Судьба
    Я - лагідний мужик, не злобний орк,
    Є діточки, супружниця законна.
    Люблю природу, цуциків, жінок
    І жовпляки зі свіжим самогоном.

    Кожух - на плечах, на нозі - кирза,
    До хати - рачки, до пивниці - чвалом.
    А люди шепчуть, що Петро - босяк,
    Блукає човен долі без причалу.

    Ще б трохи і в труну хутенько "Гоп!" -
    Ледь вийшов із останнього запою.
    Аж тут війна штовхнула ув окоп,
    Очуняла судьба на полі бою.

    Осколки поруч сіються дощем,
    Сьогодні ворог "добрий" - тричі промах.
    За тиждень - куля. Згодом ще і ще...
    А смерть не йде, мене чекає вдома.

    Сержант упав. Помацав хутко пульс...
    Уже в раю, опісля бою тризна.
    А я живий. Вернуся, то зоп'юсь.
    Із неба сіє дощик із заліза...

    22.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  31. Олександр Сушко - [ 2018.10.20 14:21 ]
    Пологи-перелоги
    Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
    В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
    У "генія" ліричнії пологи!
    Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

    Хвалю завзято горе-рукоблуда
    (поет чутливий, критикнеш - каюк!).
    А поруч муза глипає на "чудо"
    І об халяву вибива чубук.

    Зі смутку завелись у неї блохи,
    Не їсть нічого, спала із лиця.
    Із горя курить, випиває трохи
    І гикає нервово без кінця.

    Заплакала бюстгальтера і блузу,
    Судьба у діви - жесть! Труба! Афган!
    Обох жалію - графомана й музу:
    І що мені робити, браття, га?

    Хвалити бевзів - благо, а чи вада?
    Гармонія сьогодні - просто звук?
    ...Украв Ерато. На Пегаса й гайда,
    Тепер у неї в пазусі живу.

    Прийшли у гості Рембрандт, Караваджо,
    Малюють нас по черзі день і ніч.
    Цілую музу, нижче спинки гладжу,
    Щодня тепер у нас любовний клінч.

    20.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Тетяна Левицька - [ 2018.10.18 11:57 ]
    Гірчить калина
    Гірчить калина на губах,
    Сум за плечима.
    Червоні спалахи в лугах,
    Неопалима.
    З коштовних розсипів гранат -
    Терпкі коралі.
    Хмільного надвечір'я шат
    Все далі в далі.
    Химерний оболок стрімкий
    Пронісся небом,
    Сльози блаженний супокій -
    Плакучим вербам.
    Сріблить ожинову ріку
    Ніч фіанітом,
    На прибережному піску
    Заснуло літо
    У калиновому вбранні.
    О, як же бути?
    Сузір'ям падають мені
    З небес покути.
    Пастель вугільна угорі
    Всі зорі витре.
    Калини ватра не згорить,
    Розвіє вітер!

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (8)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.10.18 07:35 ]
    Порадники
    Маю, браття, дрібочку таланту,
    Люди шепчуть: "Віршик не такий.
    Пишеш про земне. Тра вище брати,
    Не для інтернету - на віки.

    Мову поміняй, шульгаву руку,
    Тоніка не модна - є верлібр.
    Від сатири графоманам мулько,
    Нам потрібен лірики калібр."

    Сльозотеча писунам до шмиги,
    Про любов нещасну - тема люкс.
    Може, в длані, знову взять чепіги,
    Всім сказати: "Прощавайте! Упс?"

    Вислухав майстрів та епігонів,
    Сечовий міхур вже не трима.
    Під очима всохли сльозогони,
    Чхнути хочу, просто сил нема.

    Пачку з рук поцуплено з поп-корном,
    Бісики злітають з-під брови.
    Жінка збоку моститься моторна -
    Ох, не вірші в мене в голові!

    Дописав і хутко "шасть" до пані,
    Я ж мужик класичний, а не гей.
    Завтра знову скажуть - вірш поганий,
    Тут не ямб потрібен, а хорей.

    17.12018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.10.17 03:32 ]
    Сузір'я слів
    В Ерато дар лежить на терезах,
    Вирішує чи дати... довго судить.
    А я сузір'я слів у небесах
    Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

    Звела нас доля чи щасливий рок?
    Це ключ до раю чи бандитська фомка?
    Не відпуска від себе ні на крок,
    Бо я - Любов. А муза одинока.

    Чи, може,- я її обдарував?
    Бо розцвіла, сестриці заздрять вроді.
    Кладе мене щоденно між отав
    І п'є до дна, не стримуючи хоті.

    Шерхоче вітер оксамит-руном,
    Вгортає ложе запахами літа.
    Мені без музи жити не дано,
    І їй без мене ані дня не жити.

    17.10.2018р.

    Вівці мої вівці

    Керує Україною шайтан,
    Ще й дух бунтарський в жилах колобродить.
    Після Майдану - знову шал, Майдан,
    Визбирує новий володар подать.

    Прибріхує, окрадує, хова,
    Копита видно і чортячі роги.
    Як вибори - сусіди на диван:
    - Від нас хоч щось залежить? Анітрохи!

    Вівчар веде отару на різню,
    Бебекають приречено овечки.
    Я зарізяк у цьому не виню -
    Споконвіків тече криваве лечо.

    Здирають шкури, топлять звично жир,
    Я агнець теж. Несуть жертовний камінь...
    На вибори - весною! Під ножі!
    А, може, треба стати нам вовками?

    16.10.2018р.



    Про любов

    Потрапив молодим у "чортомлик",
    Місцеві відьми виходили вкупі.
    Живу відтоді з ними цілий вік,
    Стругаю мітли і довбаю ступи.

    Господарюю. Посадив город,
    Є мандрагора, хрон і беладонна.
    Варю декокти, зілля-приворот -
    Дівки щодня купують півбідона.
    '
    Гаргари гарні.В ліжку хоч-куди!
    Щоночі не дають мені покою.
    Мені сто літ, а ще без бороди,
    Чаклують сильно, молодістю поють.

    Отак би, люди, я би жив і жив,
    Та...закохався здуру в молодицю.
    У неї хворий вельми був мужик -
    Я вилікував підохляле тільце.

    Відьмачки ж подалися за кордон
    Кровиці посмоктати у теличок.
    А я поклав кохану на манто,
    Медок збираю із рум'яних щічок.

    Її супружник, все таки, помер,
    В горілці утопився чи у пиві...
    Біда ув іншім: горе-кавалер
    Сімейство зрадив. А жінки ревниві!

    Чи хрещена, чи мавонька-мертв"як -
    Нема різниці, грохнуть бахуряку.
    Шептались довго. Вирішили так:
    Вернуться, то напою спершу маком,

    І у чаклунок є кінець судьби,
    На кожну твар знайдеться підлий гицель.
    Позапихаєм потім у гроби,
    Хлюпнем відро свяченої водиці.

    Удвох копали яму цілу ніч,
    Болітиме ще тиждень кожен мускул.
    Але - конфуз: - Кохана, поміч клич!
    Забули про драбину чи мотузку!

    На крики позбігалося село,
    Питають: - Що за бісова роботка?
    Брехати мусів людям прямо в лоб:
    - Скарби шукаєм пана Полуботка.

    Я знаю, браття, що брехати гріх.
    Зате живі. Хоча, звичайно, бридко.
    Народець за драбини, в яму "плиг!",
    Кохана каже: - Утікаймо швидко!

    Живемо гарно. Жінка "цьом!" та "цьом",
    Хутенько підставляє власну кирпу.
    А відьми що? Нема уже відьом -
    Подохли всі від курячого грипу.

    16.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  35. Вікторія Торон - [ 2018.10.16 10:33 ]
    Бруківка намірів
    Бруківка намірів залишилась по смерті,
    бруківка намірів – і більше не вдалося...
    Бо – недорікуватість і селянська впертість,
    чуже незатишне міське різноголосся.
    Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
    в душі – сум’яття, а незгоди -- принципові,
    з війни – контузія, страх виказати слабкість
    і навіть більший страх – віддатися любові.
    Ще -- ненадійні і насмішкуваті друзі,
    уперта вірність, що нікому не потрібна,
    твоя довіра, що на смертнім виднокрузі
    така обдурена була, така безплідна!
    Давно нема тебе, нові в роботі кросна,
    але чому живе у пам’яті так гірко
    ота ніким не поцінована, заросла
    ідеалізму одинокого бруківка?

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (6)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.10.16 06:13 ]
    Недопіїт
    Десант піїтів висадивсь на Марс,
    Пригледівсь - українські графомани.
    Усенький всесвіт хай пізнає нас!
    Від захвату кричатиме "Осанна!".

    У мене зіпсувався, певно, смак,
    Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
    Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,
    Павлюк гламурний, Татчин і Костенко!

    Летять віршата, наче міль із шуб,
    У слюсаря є книжка, і в нардепа.
    Я також не святенник, бо грішу,
    Говерлу слів скиртуючи до неба.

    Признатись важко: Я - недопіїт,-
    І попалити квецянини лантух...
    З будяччя густо сипле пустоцвіт,
    Ховає під копицею троянду.

    16.10.2018р.

    Революція

    А на майдані знову балаган,
    Укупі провокатори й кликуші.
    Вже думав - починається юга...
    Обцас застряг в недогризку від груші.

    Пляшки довкола, рвані папірці,
    І запахи, неначе із геєнни...
    Нема кого узяти на приціл -
    Втомися люд від бунтиків щоденних.

    Одні паяци. Плямкають бомжі,
    Водяри ящик скніє під матрацом.
    Оце з такими братись за ножі
    І брати штурмом замки та палаци?

    На площі "революція" гуде,
    Упала булава в Дніпро зоп'яну.
    О, логіко! О, розуме! Ви де?
    В сивухи клубах вас шукати марно.

    15.10.2018р.

    Тс-с-с!

    Довгенько слухав реквієм згори -
    Довгенько слухав, аж попухли вуха.
    Уїлась тема, мов гідропірит,
    Ще трохи - і наважусь на "мокруху".

    Попався глухуватий меломан,
    Зі стелі відпадає штукатурка.
    Уранці встав - у голові туман,
    Під ковдрою стражденно хлипа любка.

    На флешку записав церковний хор,
    Бурчання тещі та виття собаче.
    Вмикаю цю "мікстуру" на повтор
    І з жінкою втікаємо на дачу.

    З коханою ходили по гриби,
    Два дні знімали київські навроки.
    Смартфон (бесперестну "бі-бі-бі!")
    Я виключив, заглибився у спокій.

    Вернулися. Дзвенить москітний альт,
    Із вікон чути шерхіт падолисту...
    З будинку вчора з'їхав музикант,
    А на додачу - майже пів під'їзду!

    Жона танцює! Стала на носок!
    А ще недавно помирала, наче.
    Потужна сила тещин голосок!
    Благословенні гавкоти собачі!

    16.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.10.15 05:06 ]
    Поезія кохання
    Я - дід старий. Од вітру хилита,
    Давно уже у пазусі не шастав.
    Немає сексу - в цьому вся біда,
    Навзаєм пруть ліричні віршенята.

    Є про любов, погоду і судьбу,
    Реву на вухо жінці глухуватій.
    Та бабця закопилила губу
    І каже: - Гекатомби ніц не варті!

    І хутко умостилась під крило
    Аби м'якушки розі'м'яв руками.
    А я їй - вірш! Про те, що вже було,
    Вона в одвіт поскрипує пеньками.

    Пракорінь сумовито ворухнувсь
    І знов заснув, немов змія узимку.
    Отак щодня: я - твір, вона - "кусь-кусь",
    І поглядом обмацує ширінку.

    Все зрозумів! Пройшла письмацька блаж!
    Кладу кінець жони душевним мукам!
    - Ану, кохана, половкіше ляж,
    Давати буду лиха закаблукам.

    І хоч від поз шалених я одвик,
    Обходжуся без еротичних спецій,
    Згадав, що в мене пальці є й язик,
    А головне - ласкаве й чуйне серце.

    Прокинувся Ерот! Помер ашуг!
    І стогонами сповнилася спальня.
    Я про любов однині не пишу -
    Творю живу поезію кохання.

    15.10.2018р.

    Скоро вибори

    Здуру голос владі я віддав,
    Думав гроші повернути в кубі.
    Справи ж кепські. Хлипає сльота,
    Обсльозавив бороду та губи.

    Обіцянкам вірив як собі,
    Проковтнув програми і платформи...
    Виявилось, браття, я - тупій,
    Заженуть у гроб мене реформи.

    З жінки позавчора спав корсет,
    Пропагує дистрофічну моду.
    Теща лапу вже давненько ссе -
    Вистачає пенсії на воду.

    Як так сталось - досі не "вкурив",
    Я ж слухняний виборець - як песик!
    А прем'єр (о, диво!) - розжирів,
    Відпускає з-під ярмулки пейси.

    Слиною забитий знову рот -
    Необачно ковбасу понюхав.
    Влада скоро піде у народ
    Локшину чіпляти нам на вуха.

    14.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.10.14 11:04 ]
    Бреши!
    Мужик я мудрий, писок вельми хитрий,
    А люди як сварливі дітлахи.
    Не можна чисту правду говорити,
    Не друзів наживеш, а ворогів.

    Хай істину дурко ув очі гавка
    І правдою обмазує пастель.
    Вар'ятові речу: "Ти - розумака!",
    Язі шепчу : "Вродливице! Модель!".

    Володарі - поганці? Думка хибна,
    З вогнем пекельним краще не балуй.
    Бо владу тільки славити потрібно,
    Вона у нас взірцева! Алілу...!


    Нещире слово підле та лукаве?
    Дешевий підлабузницький піар?
    Ну то і що? Співай нездарам "Аве!",
    А графоманів умочай в нектар.

    Закисло блюдо, в їжу не годиться,
    Нюхнув і ледь зі стільчика не впав.
    Але належить дякувати жінці,
    Інакше закопилиться губа.

    Якщо потрібні премії, монети -
    Казати правду часто не з руки.
    Брешіть, панове! Сійте компліменти!
    Кажіть на чорне - біле й навпаки.

    14.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (11)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.10.13 16:18 ]
    Щасливий сон
    Амур життя, нарешті, освітив,
    Чіпляється панчоха за ширінку.
    Кармічний шлях від того непростий -
    Народжений аби втішати жінку.

    Вночі "гармата" потрапляє в ціль,
    Наводить на "позиціях" порядок.
    Стрічаю ранок із ножем в руці -
    Лаштую мавці з ковбаси сніданок.

    І так щодня, уже стонадцяць літ
    Слугую напомадженій Венері.
    Поснідала? Беруся за обід -
    Борщу просила любка та еклерів.

    А по обіді в неї - кріпкий сон,
    А я стаю хутенько до вечері.
    Меню позаздрить і Тутанхамон,
    Пролізти після їдла важко в двері.

    Ухоркався від праці, аж намок,
    Каструлі домивав уже без пульсу.
    Заснув рожевощокий колобок.
    Сарделькою ізбоку притулюся.

    13.10.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  40. Олександр Сушко - [ 2018.10.12 06:48 ]
    Безбожник
    Попів у рясах трохи полякаю,
    На грішників метатиму громи:
    Немає ані пекла, ані раю!
    Життя - це згусток квантів, хвиля тьми!

    Галактики летять у невідомість,
    Розширюється всесвіт нестійкий.
    То чи потрібен нам стамбульський томос,
    Як атоми розірве на шматки?

    В мурах нема ні церкви, ні синоду,
    З кадилом по кутках не біга дяк.
    А ми себе обманюєм й природу,
    Несемо трутням хліб, грошву, ясак.

    Сьогодні храм у кожнім підворітті,
    Святих до біса. Бог один, утім.
    А, може, в цьому незбагненнім світі
    Мільйон пілатів, сонмища христів?

    Попи у заший вигнали із бурси,
    Імам штовхає геть із медресе.
    Піду у синагогу (Мойша в курсі),
    Під пахвою раввин Талмуд несе.

    11.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2018.10.11 09:04 ]
    Тиша
    Не знаю- нині мир, а чи не мир,
    Живий, а мо' купаюся у Леті...
    Ця тиша ще страшніша за громи,
    З усіх сторін відчутно подих смерті.

    Кровицю чорт облизує з перстів,
    В підручних, як і завше, підла "рашка".
    Цей рай уже надовго опустів,
    Кордон із пеклом в мінах і розтяжках.

    Зоря упала в трави із Ковша
    І кличе аби виліз я за насип.
    Насправді, там - палаюча межа,
    Діра бездонна в просторі та часі.

    Із дня у день на шрам лягає шрам,
    Все сплуталося - бійня, подвиг ратний...
    А губи шепчуть: " Враже, аз воздам
    Як тиша здохне в подихах гарматних.

    Похмуре небо луснуло як біб -
    Це "мирний" гумконвой прийшов з Росії.
    Мені пора. Під каску бгаю німб,
    На часі захищати гречкосіїв.

    11.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.10.10 06:30 ]
    Маки в житі
    У пам'яті айва завжди рясна,
    Цвіте духм'яно, ніжно-білопінно...
    Але минула юності весна,
    Повсюди темінь, вітряно і зимно.

    Мій Боже! Де ж той згублений маяк?
    Куди не гляну - скрізь пустельний овид.
    Не можна зріти смертним те, що я
    В майбутньому угледів випадково.

    Не буде - ні Вкраїни, ні Дніпра,
    А Чорне море стане морем крові.
    ...Орда прийшла із криками "Хурра!",
    Змагалися у люті людолови.

    Зі Сходу гусінь все тече й тече,
    Попереду кремлівські воєнспеци.
    Я впав у бруд, простромлений мечем,
    Від болю закричало в грудях серце.

    Нема нікого. Пустка. А за Дон
    У кайданах братів ведуть на муку.
    І я устав. Вже мертвий. І вогонь
    Уклала смерть мені в холодну руку.

    Згоріло все. По Тихий океан.
    Віддячив восторат за рідну неньку.
    Це - Божий суд? Чи сатанинський план?
    Нема кому мерцям стругати дека.

    Брехати людям є таки резон,
    Собі не можу - чітко лихо видів.
    А губи шепчуть: "Господи! Це -сон!",
    Цвістимуть, як і завше, маки в житі.

    10.10.2018р.

    В моєму саду

    В неті ностальгічний хіт-парад,
    Править бал барвиста чудо-осінь.
    Ріже слух вишневий листопад,
    Ріже око поміжхмарна просинь.

    Вчора ще туманилось тепло,
    Нині - світ у сонному мовчанні...
    Буйнотрав'я, наче й не було,
    Пахне сад розлукою-прощанням.

    Ліриці пасує лиш курсив,
    Кожна буква - віщий знак із неба.
    Мій садок у крапельках роси -
    Це пройшла засмучена Евтерпа.

    А Ерато листя для вінка
    Смиче із тремтливої черешні.
    Тихо музи в гості погукав,
    А вони: - Поете! Ми - тутешні!

    Впав листок в периноньку м'яку -
    Це ясу приносить сад Гекаті.
    Музам нині зимно у садку,
    До весни хай гріються у хаті.

    09.10.2018р.

    Розумака"

    Керують людом гроші й інтереси,
    Стратегію сусіда розказав.
    З одної сторони у нього пейсик,
    На іншій - оселедець як коса.

    Своїм і вашим, чортові та Богу,
    Дві мови, дві комори - дуалізм...
    Крокує хохлачок із часом в ногу,
    Торгує хвацько порохом із гільз.

    Бо вигідно. А лох згинає спину,
    Теля-мудрій вже трьох корівок ссе.
    Зарплата, плюс субсидія й данина -
    І прокурору вистачить на все.

    Пів -Хортиці - в оренду Гондурасу,
    Росії - Крим, Карпати і Донбас.
    Домовились - нехай ідуть у наступ,
    А світ хай пропадає після нас.

    На цвинтарі зібрав усі горіхи,
    Жирнючу рибку в пеклі упіймав.
    Все наче ловко. Тільки дуже тихо...
    Довкола глип - держави і нема.

    Усе продав - ліси, поля і ріки,
    Лишилися з процентами борги.
    Кайлують на орду онуки й дІтки,
    А бунтівливих знищать до ноги.

    09.10.2018р.

    Провина

    Утьопав несвідомо я помилку,
    Бо поспішав (тяжкі мої гріхи).
    Поцьомати забув уранці жінку,
    Тепер мене не пустить до ноги.

    Не буде лікувати нижче спини,
    Топити в ласці, гріти між рамен.
    Чорніє карма, світ зійшовся клином,
    Плете журба із суму макраме.

    Один лише легенький поцілунок,
    А важить як розбурханий квазар.
    Пора з життям провести розрахунок,
    Ворона за вікном - у тему - "Ка-р-р!".

    Калачиком скрутився у куточку,
    Караюся від мук один як перст.
    О, як же я сховатись нині хочу,
    Але уже пора іти на хрест.

    Кохана умостилась на дивані,
    Штовхає в пекло пальчиком руки.
    Іду виконувати покарання -
    Вищипувати з носа волооки.

    09.10.208р.

    Ідіть!

    Не буду підбивати на бузу,
    Бо влада гепне ще по шарабану.
    Якщо жувати довго ковбасу,
    То можна провалитись у нірвану.

    Ось тільки тут не треба «Га-га-га»,
    Народові цей харч – душа й відрада.
    Одна біда – ця радість дорога.
    Є і дешева – тільки хрящувата.

    Жував учора, то зламався зуб,
    А називалась, наче, «Президентська».
    Піду у банк – «Приват» або у «ПУМБ»,
    Скажу: - Женіть табло! Щелепа кепська!

    Скажіть – от нащо цвяхи в ковбасі?
    Зопріла тирса також недоречна.
    А скрізь реклама: «Жуй!», «Смокчи!», «Гризи!»,
    Сказав би я та… народився гречним.

    Сосиску песик здуру заковтнув,
    То, бідолашне, гикало всю нічку.
    Ну хто у ночви сипле кабану
    Штиблети з «секонд-хенду», а не січку?

    Учора, думав, жінку не спасу –
    Понюхала масні вуджені кільця.
    Ідіть, панове - їжте ковбасу,
    Моя ж вечеря – кухличок водиці.

    09.10.2018р.

    Марнота

    Кладу у вуха критики бальзам,
    Щоб ріс у бевзя до небес талантик.
    - Стилістика у генія - сльоза,
    А в тебе, наче ковтуни, кошлата.

    Перо не зразу робиться твердим,
    Потрібні праця, досвід, час і "мані".
    Щезає вічне. Тане, наче дим,
    Але цвітуть потужні графомани.

    Їх більше ніж поетів востократ,
    Прийшла для січки зоряна година.
    Не поспшай, дружок, в калашний ряд -
    Сатирика спрацює гільйотина.

    Парнас у бруд втоптали постоли,
    Штурмують пік товпою недоріки.
    Хай час обмиє гущу прілих слів,
    На драгах лишить золота крупинки.

    Та бачу - все марнота. Ділу - швах,
    Несуть мішками графомани зшитки.
    Друкують казна-що аби грошва
    Лилася видавцеві у калитку.

    09.10.2018р.
    Все порівну

    В нас усе поділено навпІл,
    Млію, як вареник у сметані.
    Я працюю день і ніч як віл,
    Жінка бешкетує на дивані.

    Хай дружина щедро пудрить ніс
    І щасливить світ сяйливим ликом.
    Кухня - як годиться - на мені,
    Жінка - шкряботить по дну тарілки.

    Каже кум,: - А треба навпаеи!
    Щоб тріщала спина у гаргари.
    Ти б ожив! Тягар пощез важкий
    І не купував би вже віагри.

    А мені подобається й так -
    Божу душу мучати не хочу.
    Любці обціловую п'ятак,
    Скоро буде в нас іще синочок.

    Із роботи мошкою у дім,
    Прикупив що треба, виправ речі.
    Часу обмаль -.завтра щось поїм,
    А тепер ставатиму до печі.

    Будуть хліб, еклери, пироги -
    Я ж умілець, а не пришелепа.
    Потім жінка пустить до ноги...
    Порівну у нас усе. Як треба.

    10.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  43. Ігор Деркач - [ 2018.10.09 21:29 ]
    У барбоса плани Барбароса
    Барбос планує нищити ущент
    усе, що захишає Україну,
    і Rusia вираховує момент,
    аби сильніше вдарити у спину.

    Удар активізує група «Схід».
    І оживають у могилах мерші,
    бо почерк наших нинішніх сусід
    той самий, що веде у 41-ий.

    Історія відома і сумна,
    та невідомо ще, чия вина,
    і хто за це отримає по шиї...

    Перевіряє азимут Батиїв
    «вєлікая родімая страна», –
    чи не дрімає о 4-ій Київ?

    09/10/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.10.09 05:16 ]
    Какая разніца?
    "Яка різниця?"- каже сонна "вата"
    Й уперто набивається в рідню.
    Я ж мовою катюги-окупанта
    Свої вуста до смерті не вчорню.

    Насуплений Тарас мовчить на кручі,
    Дарма писав нащадкам "Заповіт".
    Бо хохлаки "вєлікій і могучій"
    Виплювують сьогодні в білий світ.

    Працюють на орду брати невірні,
    У головах - полова, каламуть.
    В Дніпро стікає ненька по краплині,
    Гуртом нащадки МОВУ продають.

    Обвикли до чужих трусів, історій,
    До власного - ні шани, ні жалю.
    Та я кажу: - Борімося! Поборем!
    Розірвемо з Кремлем негідний шлюб.

    Ти - українець! Отже, до загину
    Московською дурниць більш не верзи.
    Як буде МОВА - буде Україна!
    А хохлаки хай виздихають всі.

    08.10. 2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.10.08 09:02 ]
    Любовний сюр на тему
    Сьогодні в моді сюр, хрущі на маракуйї,
    І під старовину обшмульганий кожух.
    На рими цілу ніч із довбнею полюю,
    Про все, що упіймав хутенько напишу.

    У Львові - огірка, в Полтаві - дикі стреси,
    (попалось на гачка сімейство "голубих").
    Із образів та слів росте любовний персик,
    Пронизує сумний поезії барліг.

    Бреду від А до Я крізь до, ре, мі , фа, солі,
    Гіперболою ввись, параболою вниз.
    І сниться бог Ерот, пружні сідниці голі...
    Я теж не лоботряс, в коханні - ас! Артист!

    На мить еротоман прикинувся монахом,
    З кожуха - хто куди - вистрибують чорти.
    Тепер пора в альков. Венера зняла лахи,-
    За сотню літ "трудів" їй трохи догодив.

    Вона керує всім, кричить в оглухле вухо:
    - Давай но па-де-де! Ну, а тепер - кульбіт!
    Нарешті читача сонливого розбурхав!
    Під тином дожував кістляву мишу кіт.

    Із критиком у нас довічне перемир'я,
    Казав: - Писня - атас! У жилах стигне кров.
    Фантазм куснув у зад, росте під носом пір'я,
    Нарешті дописав еклогу про любов.

    08.10.2018р.

    Хух!

    Писати про кохання дуже важко,
    Чуття нуртують, наче океан...
    Завівся в хаті Ерос-барабашка,
    Скрипить-гуде продавлений диван.

    А сни тривожать видива препишні!
    Там я - юнак! Статура - Аполлон!
    Працюють як нові суглоби, крижні,
    Вакханки в ліжко лізуть напролом.

    Не втомлює любовна потеруха,
    В лабети ловить мавок хижа хіть.
    Прокинувся - жона сопе у вухо,
    Серцевий м'яз шалено торохтить.

    Без сил на кухню лізу навкарачки,
    У чашу корвалолу ллю ручай.
    На столику - віагроньки півпачки,
    А решту жінка всипала у чай.

    Рідню убив уперше підлий Каїн,
    Взялись його онуки за ножі:
    Дружинонька вночі відпочиває,
    А я до ранку ледве не дожив!

    Збудив кохану: - Прісю! Боже правий!
    Я ж ледь не вмер! Ще б трохи й " Алілу..."!
    Пробач! Розтуркать хтіла пень трухлявий,
    А ти, як завше втомлено заснув.

    Нехай пригода стане вам уроком,
    Ніколи не дрімайте, мужики!
    Коли дружини кубляться під боком -
    Працюйте як відбійні молотки.

    08.1/.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  46. Олександр Сушко - [ 2018.10.07 07:54 ]
    Молитва
    Прийшла охота рюмсати й мені,
    Пустити хоч одну гарячу слізку.
    Топлю журбу у пиві та вині,
    Останнім тостом скатерку забризкав.

    Була жона. Тепер її нема.
    Ще вчора "кавуни" дебелі гладив.
    А може я очікую дарма
    На рідини бурхливі водоспади?

    Півроку жінці попик набридав,
    Щодня зі служби в нашу хату човгав.
    Тепер вона - монахиня! Свята!
    Молитвами довбає вуха Бога.

    Чимдужче горло стискує біда,
    Шомполиком востаннє чищу дуло...
    Аж чую - жінка двері хилита,
    Кричить: - Пусти! Я з пекла повернулась!

    Втираю їй заплаканий п'ятак,
    Нагодував од пуза, як годиться.
    Розказує: - Уранці - хлііб, вода,
    Обід смачніший - хлібчик та водиця.

    Вечеря - піст й до ранку молитвИ,
    За ліжко - сукувата з дуба дошка.
    Ти, чоловіче,- ледь не овдовів!
    До трауру лишилось зовсім трошки.

    Тепер я вдома! Слава Богу! Хух!
    Не хочу жити на землі цій тінню!
    В перину лада впала, наче пух,
    Зібралася "молитись" без бікіні.

    06.10.2018р.

    Казус

    Без крапельки тепла - усе життя!
    Нема любові - тільки стиглі вірші.
    Нещасним бідакам я не суддя,
    Окремо долю кожен власну пише.

    Геть макіяж легкий,гідропірит,
    Коштовне зі смарагдами намисто!
    Томи феміністичної мури
    Турбують буркітливих суфражисток.

    В мегер закриті лона на замки,
    На чоловіка блимо люто кожна.
    Але ж могло і бути навпаки -
    Дітки, дбайливий муж, подружнє ложе.

    Сімона, та що, наче, Бовуар,
    Заповідала мавкам рівноправ'я.
    А я знімаю з лади пеньюар,
    Несу її, усміхнену, до раю.

    Цілую жінку в звабини-вуста,
    Спокуси змій торує шлях до пекла...
    А, може, безнадійно я відстав?
    Персистим дівам тра ломи та цегла?

    Пишіть, колеги, вірші про любов,
    Слідкуйте, щоб слова сплітались ловко.
    Мені ж пора - жона зварила плов,
    Наїмся каші й умощусь під боком.

    07.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.10.03 10:09 ]
    Урок
    Гуде народець: "Слава! Га-га-га-а!",
    Кликуша із трибуни щось балака...
    Усоте на майдані балаган -
    Три гетьмани ділити будуть шапку.

    За спинами товпи шеренга псів
    Пильнує, щоб не розповзлась зараза.
    Ходи но, "демократії" вкуси!
    Кинь пляшку із бензином із "Камаза".

    Почубилися грошові мішки,
    Рабів не поділили та державу.
    Всипають порох нам у чубуки,
    Укладують до рук штики іржаві.

    Медійники наплескають бурди,
    До сказу доведуть людину праці.
    І буде люта січа. Бачу дим,
    Палатимуть хати. Та не палаци...

    Усе марота. Навіть ці слова -
    Не виучив актор своєї ролі.
    Печуть хохли кривавий коровай,
    Здираючи шагрань своєї долі.

    03.10.2018р.
    Неживий

    Сусід заплющив очі, дудлить пиво,
    Тримає пляшку з пійлом у руці.
    Навчити жити трупа - неможливо,
    Та я упертюх - шарпаю мерців.

    Співає люд, кохається, танцює,
    Штурмує гори, рветься у політ..
    А в мертв'яків роки прожито всує,
    Торує спирт дорогу на той світ.

    Лежить душа, на неї зирить пані,
    Жахннулася! Від смороду - трясун!
    Гидуючи, обходить калабаню,
    А я мерця на сонечко несу.

    Із пекла чудом виволік потроху,
    Отруту чорну викачав усю.
    Нарешті спас. Сьогодні служить Богу,
    Торує пастві праведну стезю.

    Іще одного з баговиння вирвав,
    Створіння, наче, трохи ожило.
    Зірвалося! І полетіло в прірву -
    Нема поета. Наче й не було.

    Але цей твір простий без антитези,
    Рельність підло цапнула за карк:
    Іде мужик - здоровий і тверезий,
    Ув очі глянув - істиннй зомбак.

    Від погляду його всихають ружі,
    А де пройде - чорніє і бур'ян.
    Чи народивсь таким, чи втратив душу...
    Таких мерців боюся навіть я.

    03.10.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  48. Ночі Вітер - [ 2018.10.02 15:27 ]
    Час...
    Міряли, судили і рядили, -
    Часу вдосталь, щастя – через край.
    Катували словом і любили,
    Пекло днів приймаючи за рай.

    Що, про що – ніхто тепер не скаже,
    Обминали Бога хто як міг.
    Крайніх не шукали. Хто ж розв’яже
    Рук сплетіння і сплетіння ніг.

    Вийшов час, пройшов химерну браму.
    День сконав без тіні каяття.
    Та рука в руці шматує рану -
    Лінії кохання і життя.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (11)


  49. Віктор Кучерук - [ 2018.10.02 08:19 ]
    * * *
    Літо притулилося прощально
    До напіввідкритого вікна
    Променем схололим та печальним,
    І німим, як зірвана струна.
    Поспішає літечко прощатись
    Шелестом і запахом гірким,
    Хоч ще квітнуть мальви волохаті,
    Збуджуючи виглядом думки.
    Ще тумани, боязко і кволо,
    Купчаться ярами вздовж доріг
    І коханки хочуть у стодолі,
    А не в хаті влаштувать нічліг.
    Обрії привабливі та дальні
    Ще не вкрила мертва жовтизна, -
    А вже літо променем печальним
    Горнеться прощально до вікна.
    29.09.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.10.02 04:05 ]
    Народження
    О, муже мій! Бери мене! Бери!
    Впади росою на суху долину!
    Згуби мене між пінистих перин,
    А я встелюся пухом тополиним.

    Ходи в Едем аби твій дух воскрес,
    Рубці страждань минувшини загою.
    Кохати так як я - це дар небес,
    І я ділюсь священною любов'ю.

    Танцюється божественна хура,
    Вмивають зорі бризки океану.
    Спивай мене, немов п'янкий айран,
    Занурюючи у киплячу прану.

    О, муже мій! Я сліпну від жаги!
    На крилах із тобою в небо лину!
    Горять під серцем іскорки юги -
    Тепер я мама. Бог послав дитину.

    01.09.2018р.

    Прозріння

    Я думав, що зі мною все гаразд,
    Підкинуло життя чудовий прикуп.
    Але дмухнув шальгою в очі час,
    Дивлюсь назад - пройшло уже піввіку.
    '
    Довкола пальця тип цей обкрутив,
    Пиляють мужики для гробу дошки.
    Зітерли пил із дзеркала персти -
    Навпроти дядя у глибоких зморшках.

    Прозріння як гіркава лобода -
    Все ближче й ближче смерті поцілунок.
    Очікую від долі приз, медаль,
    Отримаю миттєвий розрахунок.

    Не гримне урочисто в небі туш,
    А буде спазм, агонія та видих.
    Товписько друзів, плакальниць, карлуш
    Труну штовхне у яму, до Аїда.

    Чи це важливо? Думаю, що ні -
    В усіх один фінал, туше, планида...
    На кухні підгорають деруни,
    Біжу, а то лишуся без обіду.

    01.10.2018р.

    Ноги та влада

    Три дні ходжу як змучений каліка,
    Крекчу, стогну, лунає "Ох!" та "Ах!".
    Дурне взуття, неначе злюща жінка -
    І муляє, і тисне - просто жах!

    Мозолики протерлися до м'яса,
    Повідривало з пальців волоски.
    Шугає кров густа в серцевих м'язах,
    Волають п'яти: " Геть колоддя скинь!".

    Отак і влада - кажуть, що потрібна,
    Та я вагаюсь - нащо нам вона?
    Шепоче розум: "В тебе думка хибна,
    Привчай себе ізмалку до лайна.

    Вареників хотілось у сметані,
    А вибір - кайлування чи петля.
    Доокола ротаті горлопани
    Та грошовита, і голодна тля.

    Питання вічне: бути чи не бути?
    Чи влада ця достойна смітника?
    Чалапають по бюлетені люди,
    Навпомацки товпа судьбу шука.

    Як звикнемо до зради і крадіжок -
    Не буде ні кола, ані двора.
    Зручне взуття достойне наших ніжок,
    А те що є - пожбурити пора.

    02.10.2018р.


    Е-е-е-ех!

    У нас - чоловіків - у лобі вада,
    А у жінок відхилення нема.
    Оце така сумна, братове, правда,
    А думав - є хоч крапелька ума.

    Ну випив, шаснув ввечері наліво,
    Але про це розплескав язиком.
    Тепер життя не мед, а пріле мливо,
    У морі опинився за буйком.

    Якби мовчав, то все було би кльово,
    Гаргара не дізналася б про гріх.
    А так сказала: - Бахур! Будь здоровий! -
    І виставила хутко за поріг.

    Прощайте спориші та конюшина!
    Адью бюстгалтер, "кохта", пеньюар!
    Бо жінка - це не тільки бормашина,
    А лагідна, з душею Божа твар.

    Ніхто мені вернуть не зможе "кицю",
    Усе життя в цій справі не везе.
    Якби любив - тримався б за спідницю,
    А так - не дорожив і втратив все.

    02.10.2018р.

    Зляк

    В інеті стогони ізрання
    (це вам не опера Бізе).
    Читаю оду по кохання,
    З рядка одного аж трясе.

    Мені аби про грішне тіло -
    Воно достойне закарлюк.
    Аби і день, і ніч кортіло,..
    Сльозаве - зовсім не люблю.

    А тут страхіття - зрада, бійки!
    В закоханих в руках ножі!
    Течуть, течуть вологи ріки,
    А я чутливий! На межі!

    Побите, скорчене кохання,
    Клубок у горлі - не ковтнеш.
    Поетка пише вірш востаннє,
    Накласти руки хочу теж.

    До вечора обридлі гики
    Чаклун викатував яйцем.
    Прийшла жона. В любовні піки
    Стромляю змучене лице.

    До ранку пестила за вушком,
    Пройшли судома, дрижаки.
    Мій віршів том - м''яка подушка
    І доторк ніжної руки.

    02.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   117