ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2022.11.29 11:59
Уява малює на спогаді. Спогад та уява разом можуть влаштувати бал для прислуги або навіть написати книгу, якщо вони цього хочуть жити у своїй уяві, а не в спогаді ми переходимо з спогадів в уяву, лише смутно усвідомлюючи зміни

Олександр Сушко
2022.11.29 10:38
Гнітюча тиша...воскова свіча...
Труна соснова, в ній - шматки від брата.
В моїй руці виблискує печаль
Уламком від рашистського снаряда.

Прощай куначе. Стрінемось ачей
Десь там, де вже не буде війн і болю.
А лють у венах, наче яд тече

Сергій Губерначук
2022.11.29 10:02
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно,
а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
Серце зачинилось ключем журавлиним,
що в пошуках літа за обрій полинув.
Та й там загубився в хмарах каламутних,
а тебе, любове, не видно, не чутно.

Ти б хоч показалас

Козак Дума
2022.11.29 06:57
Сніжить… Лягла на серце туга.
Сніжить, коли втрачаєш друга.
Сніжить – душі бракує неба.
Сніжить і я іду без тебе…

Віктор Кучерук
2022.11.29 05:14
Лежить в ярах межи горбів
Утрат численних розсип,
Але за тим, що загубив,
Я не журюся зовсім.
Бо згодом саме тут знайшов
Своє найбільше щастя, -
Давно омріяну любов
І сховок од напастей.

Микола Соболь
2022.11.29 05:05
Дожере собака орка,
набереться люті.
Дайте тупіну касторки,
може стане путнім.

Піп московський з юним хлопом
шлях знайшли до раю,
"натрудили" свої ж*пи,

Ярослав Чорногуз
2022.11.29 00:43
Сніги торкнулися столиці
Ледь-ледь... Тонка на вітах шаль.
І так привабливо іскриться,
Аж усміхається душа.

Перлини -- шубки, пальта -- вкрили,
Поблискують, мов цукор... Ах!
І на деревах пудра біла,

Олена Малєєва
2022.11.28 23:45
Я хочу тебе цілувати справжнього...
У твої шрами.
Небо накрило сірим куполом...
Висить над нами...
Під ковпаком ми, під ковпаком...
Може впаде, може вибухне,
Може накриється мідним тазиком...
Може з полегшенням видихне.

Володимир Бойко
2022.11.28 22:48
Не зможуть темні московити
Пітьмою світла загасити.
Допоки свічі наші світять,
То ніц не світить московитам.

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:36
День, хоть и понедельник, выдался чудесный. Что вы хотите — конец августа. Уже не так парко, лёгкий ветерок мягко, как струны арфы, перебирает серебристые складки шторы. На душе — действительно, как в чистом небе. Если учесть, что через две недели — долго

Юрій Гундарєв
2022.11.28 22:30
                1

Привстань на цыпочки и дотянись
До черной кнопочки “шестнадцать”.
И в лифте будут улыбаться,
В ответ ты тоже улыбнись.

А вот как будет складываться жизнь:

Іван Потьомкін
2022.11.28 22:09
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
«Знов думками у вдовиці?
Бодай їй уже втопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати...»

Наталія Кравченко
2022.11.28 09:26
Вино робить бідняка багатим у уяві, а багатого бідним насправді По - моєму справедливе життя це: багата уява забезпечує великими бажаннями, а життя надає багаті можливості і великі засоби для їх втілення. У людей уява дуже багата-вигадують т

Віктор Кучерук
2022.11.28 06:18
За святковим столиком
Зайчик бачить кролика
І без проблематики
В гості йде до братика,
Та й питає ситого,
Чи усе спожито ним?..
Ріжучи окрайчика
Хлібчика для зайчика,

Ольга Олеандра
2022.11.27 22:10
Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
Напрактиковане віками надбання дикої орди
вдиратися в чужі домівки «це наші землі!»…

Нелюди.

І лізе скаженіла зграя, пиха крапотить із кликі

Олександр Сушко
2022.11.27 21:18
Історія ця страшна, як сама смерть, тому чутливим мистецьким душам і дітям довколошкільного віку читати написане на цій скрижалі вічності суворо заборонено. І вагітним красуням також, аби не було передчасних пологів та кольок у серці. Нині час такий, як

Євген Федчук
2022.11.27 18:44
У корчмі нема як продихнути,
Дим кругом коромислом стоїть.
Хтось уже набрався й гомонить
Голосно, усім в корчмі тій чути.
Там сидять селяни й мовчки п’ють,
А в кутку за стіл козацтво всілось.
Видається, наче вперше стрілись.
Корчмаря з замовленням

Світлана Майя Залізняк
2022.11.27 18:39
На сторінці поетичної групи, яку модерую, вона відкриється за посиланням, розміщене - на прохання Зої Арової - запрошення взяти участь в конкурсі.
Експерт шорт-листа україномовних авторів - я.



Дорогі друзі!
Запрошуємо до участі у Поетичному Конк

Наталія Кравченко
2022.11.27 11:22
Закохуватися - означає відкорковувати уяву і закупорювати здоровий глузд… «Я закохався у уяву. І якщо ви закохаєтеся уяву, ви зрозумієте, що це вільний дух. Він піде будь-куди, і він може робити все, що завгодно». Ми закохуємось, коли на

Софія Цимбалиста
2022.11.27 09:13
Пошук себе, наче лабіринт.
Довго шукаєш вихід,
та не можеш знайти.
Лабіринт, наче шлях,
де тисяча доріг.
Бачиш їх перед собою,
та не знаєш, куди йти,
аби вийти зі страшної пастки.

Віктор Кучерук
2022.11.27 04:54
Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –
М’які і довгі синюваті хвилі
Течуть на мене вивченим шляхом.
Ясна прозорість ллється через шибку
І плине по кімнаті в тишині, –
Пологі тіні зводяться на дибки
Та лізуть мовчки вгору по

Ігор Шоха
2022.11.26 22:37
ІДуша усе ще відчуває
з минулим нерозривну нить
і так, буває, забринить
і тятивою, і струною
або синкопами прибою,
що хочеться у небеса
на крилах осені... у гості...
до тих, кого давно нема,

Наталія Кравченко
2022.11.26 17:55
Кожна людина – відображення свого внутрішнього світу. Як людина мислить, такою вона і є (у житті). Світ не приносить ні добра, ні зла сам собою. Він байдужий до людини. Все, що відбувається навколо нас - лише відображення наших власних думок,

Олег Завадський
2022.11.26 15:26
Вторували до пекла свій шлях
І в степах полягли без відправи,
Щоб тіла по густих кураях
Звірина плюндрувала каправа.

Гідна плата за ваші труди
Золотого імперського трону!
Достобіса вже збігло води,

Ігор Шоха
2022.11.26 13:30
             І
У цивілізованій Європі
ще немає Лисої гори
і не риють, поки-що, окопи,
а пора... хоча би до пори,
поки емігрують мізантропи,
вішати ногами догори
кожного, бо орки безголові

Ірина Вовк
2022.11.26 13:03
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували

Іван Потьомкін
2022.11.26 12:47
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».

Софія Цимбалиста
2022.11.26 11:04
Ми не цінуємо дрібниці,
які змушують нас усміхатися.
Ті, які розширюють зіниці
і шалено прискорюють серцебиття.
Ми забуваємо про речі,
які роблять нас щасливими.
Ті, які заповнюють місце порожнечі
і потайки розфарбовують буття.

Віктор Кучерук
2022.11.26 10:07
Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка
І тепер гойдається
На хиткій лукавиця,
Ще й тихенько ойкає,
В захваті від гойдалки.
А зайці засмучено
Дивляться й виучують

Тетяна Левицька
2022.11.26 05:52
Зійшовся на тобі весь білий світ.
Чому ж я не позбавилася муки
плекати сум від мрії до розлуки
самотньою журбою край воріт?

І проводжати осінь в далину,
ключ перелітний в неозорім небі,
що розчинився, обірвавши щебіт,

Іван Потьомкін
2022.11.25 22:05
– Куда это подевался Миша? – спросил я как-то Бориса, когда мы возвращались после тенниса. – Давненько что-то не видел его... – Как, ты в самом деле ничего не знаешь, что случилось с ним? – Ну и привычка же у тебя: вопросом на вопрос. Так что же с ним с

Олександр Сушко
2022.11.25 18:49
Леся Ніколайчук
(оригінал)

Не відпускай мене кохана воювати .
Бо там так страшно і багато сліз .
Я розумію, що країну потрібно захищати,
Але я жити хочу, а не іти у бій .

Вікторія Лимар
2022.11.25 18:38
Болісна сатира

Рубати можуть лиш під корінь.
На інше – клепки не хвата.
Рука людська – черства потвора,
Рука байдужого ката.

Та мова не про виконавця.

Світлана Майя Залізняк
2022.11.25 16:46
Життя тривало дві доби.
Не чув той хлопчик "люлі-люлі",
Не бачив сонця... Враг убив.
Ідуть румовищем прибулі...

Шукаю сенси - бачу тло.
Пульсує цятка... мегавилом.
Кого звільняє Мегазло?

Сергій Губерначук
2022.11.25 13:31
Сновиддя. Я нереальний.
Спанієль зі смурними зіницями.
Сон – необхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Шок – обхідна ланка в системі самозахисту.
Спи.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
Спи.

Марія Дем'янюк
2022.11.25 10:56
Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині.

Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку.
Теплу ковдру для
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соня Рейх
2022.11.26

Зоя Арова
2022.11.23

Валерія Ворона
2022.11.20

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Тоні Фаґо
2022.08.19

Надія Кравченко
2022.08.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Тетяна Левицька - [ 2022.11.26 05:20 ]
    В душі — зима
    Зійшовся на тобі весь білий світ.
    Чому ж я не позбавилася муки
    плекати сум від мрії до розлуки
    самотньою журбою край воріт?

    І проводжати осінь в далину,
    ключ перелітний в неозорім небі,
    що розчинився, обірвавши щебіт,
    душі страждань вібруючу струну?

    Не відпускаю... Лине вгору птах
    від тих гаїв, що до весни поснули.
    Не склалося... не склеїлось... минуле
    загрузло по коліна у снігах.

    Кругом зима, розлучниця зима —
    сніжинок білих мініпарашути.
    Та легше вмерти ніж тебе забути!
    Без тебе, Сонце, і мене нема!

    20.10.2022р.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.92) | "Майстерень" 6.5 (5.99)
    Коментарі: (4)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.24 04:25 ]
    Хурма
    Коли в житті вже й сонечка нема -
    Війна. Похмурі дні. Сумна столиця.
    То світиш ти мені — моя хурма,
    Божествена красуне яснолиця.

    І поглядом своїм — зимовий лід
    Розтоплюєш... Мов настає світанок.
    Смакую я тоді солодкий плід
    І м’якоть ніжну вуст моїх коханих.

    Хурма для серця, кажуть, добра, всі.
    Лікує спазми, перебої, болі.
    Всім серцем я цілющій цій красі
    Вклоняюсь, насолоджуюсь доволі.

    Беру до рук це сонце золоте...
    Воно буває ще й терпке, ревниве.
    У променях його — любов цвіте
    Як невмируще, вічне щастя диво!

    24 листопада 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  3. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.22 13:24 ]
    Львівський трамвай
    Стрибну на трамвая приступку,
    зі дзвоном вперед покочу:
    ось стрімко крокує Ступка,
    ось каву п‘є Покальчук.

    А ось - як взагалі повірити? -
    навіть у горлі ком:
    рудий весь з очима сірими -
    Франко…

    А це - граціозний, мов кіт
    від самопальних кутюр,
    геній, піжон, ерудит -
    юний Роман Віктюк.

    А ось для пані вибирає квіти
    красень у шарфу помаранчевому…
    Такого як не помітити?
    Звичайно ж - Сергій Данченко.

    У лабірінті вузеньких вулиць,
    у млі незворушних століть,
    наче пчілка у вулику,
    старенький трамвай дзеленчить…

    Обличчя суворих будинків
    витягнуті, мов у Ель Греко.
    Сонце спілою динею
    десь майорить далеко.

    Стрибну на трамвая приступку,
    відчую, як тінь, самоту.
    Підступить сльоза підступна -
    я її проковтну…

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  4. Ванда Савранська - [ 2022.11.20 07:46 ]
    Другу
    Скільки мов пам'ятаєш нині?
    А у мене лишилась - рідна.
    ...Як там осінь в твоїй країні -
    Золота, не дуже ковідна?

    Золота і у нас. Дощило,
    Трохи небо промило зболене.
    Живемо. Й де беруться сили -
    Із землі? Кажуть, тут намолено.

    Медом мазано. Сила ллється
    Із землі, що ми точно звільнимо.
    Ти не слухай брехні. Слухай серце,
    Що потужно пульсує хвилями.

    Знаєш, лжа, і біда, з'єднавшись,
    Не питають кордонів, друже.
    Слухай серце моє, як завше,
    Listen to my heart, as usually.

    Рідна мова
    в моєму
    мозку,
    Зрозумієш
    мою
    єдину,
    Нескориму:
    мій ворог -
    Moskow.
    Чуєш,
    в серці моїм -
    Україна.

    20.11.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (4)


  5. Олена Малєєва - [ 2022.11.18 23:47 ]
    На світанку душі
    На світанку душі тихий шелест озер...
    На світанку душі пряні пахощі трав...
    Бути! В миті, що тут і тепер...
    І пізнати глибини, в які не пірнав!

    Слухай, слухай: життя тиху пісню співа.
    Слухай, слухай настроєні струни
    В тих акордах фальшивої ноти нема
    Голос тихий, щасливий і юний...

    Кришталеві чуття, ти неси - не зрони
    Вільні душі не носять кайдани...
    Розквітають від доброго слова вони
    Від погорди ж лихої - зів'януть.

    І кружляє життя танком сонячних мрій
    Серце б' ється чуттєве і п' яне
    Ти його бережи, свіжим подихом грій
    Й не скінчиться ніколи світанок.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.34)
    Коментарі: (3)


  6. Віктор Кучерук - [ 2022.11.18 05:02 ]
    Заклик
    Нині зайво без упину
    Торохтіти день у день,
    Що сьогодні Україна
    Порешечена мішень.
    Не потрібно віщувати,
    Що ми скоро упадем, –
    Що не видно зовсім свята
    Перемоги над кремлем.
    Поки лють несамовита
    Не погасла у серцях, –
    Веселіше треба жити,
    Дикунам усім на страх.
    Біди, смутки, муки, болі
    Серце кожного знесе,
    Бо свобода, честь і воля
    України – понад все.
    18.11.22



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2022.11.18 01:17 ]
    Не ревнуй до осені (український романс)*
    Усміхнувся нам багряний ранок,
    Сяє день привітно золотий.
    Не ревнуй до осені, кохана,
    Я люблю природу, як і ти.

    Кажуть, Осінь — то вродлива пані,
    Промайнув у гаї силует.
    Може, то наснилась на світанні
    Мрія, котру виплекав поет?!

    У намисті з бурштину й опала,
    Птахою летіла між беріз.
    І красу так щедро розсипала,
    У багаття підкидала хмиз.

    Золотила ніжністю діброви,
    В озері лебідкою пливла --
    Щоб твої прекрасні очі, брови
    Променями сяяли тепла.

    Дихала після дощу озоном,
    Тихо уклонялася журбі,
    Осінь стала чарівливим фоном,
    Тим намистом гарним на тобі.

    Листя шурхотить безперестану,
    Стелить шлях до щастя золотий...
    Не ревнуй до осені, кохана,
    У моєму серці — тільки ти!

    26 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  8. Тетяна Левицька - [ 2022.11.17 17:30 ]
    П'янкий
    Напідпитку... пробач... до такої не звик,
    говорила про різне завзято.
    Помелом розгулявся нестримний язик,
    розказала занадто багато.

    Все життя на долоні, як хочеш сприймай,
    задзеркалля тепер не існує —
    розтрощила його, краще б випила чай
    ніж коньяк теракотовий всує.

    Що ж тепер, похмелятися трунком гірким,
    не дивитися в очі питливі?
    Хоч я не досконала — відверта між тим,
    сподіваюсь, зі мною щасливий.

    І не страшно, що швидко усі прочитав
    сторінки чорно-білої долі.
    Ми напишемо пісню сердечних октав
    на рожевім цвітінні магнолій.

    14.11.2022р.



    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (4)


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2022.11.15 12:04 ]
    Соната
        Та просто жив - і Місяць ворожив,
        І Сонце зріло, і Земля рясніла -
        зло податі з моїх збирало жнив,
        та що лишалося - жевріло, гріло.

    Я жив, і жив - до обрію полів,
    до небосині з берегами моря,
    нехай і не уміло, та любив,
    і знав, що все близьке і зветься «доля»,

    *
        і що життя за віхолою днів -
        мої прозріння, зустрічі, прощання,
        слова і руки, злети дивобрів -
        лише сердець увібрані торкання.

    Я був із тих, що сповнювали світ, -
    разом земне моє ми ткали тіло
    із промінців лунких - ілюзій квіт.
    Як дихалося там душі й боліло!

    *
        І певне жив не тільки серед снив
        свого й нового всесвіту дитинства,
        і в собі колисанками будив
        довершення земного материнства.

    І витікала ввись у безкінеччя
    надмузики її земна ріка,
    надихнута місцями і гірка,
    збережене моє нове обличчя.

    *
        Ультрамарин у сяєві сивин
        вдивляється знайомо в неземне,
        ще мить і поміж хмарами сяйне
        униз, у хвилі, юний мій мартúн.

    Мов долі слід - падіння, далі зліт.
    відлуння пам’яті таке слабе,
    лише одне і чути, як завіт:
    глядіти на життя з «- люблю тебе!»


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (6)


  10. Тетяна Левицька - [ 2022.11.14 10:29 ]
    Коханому
    Крилата мрія, сонце в темнім царстві,
    жива криниця у глухій пустелі.
    Як би не ти, то всі мої митарства
    не вивели б до світла із тунелю.
    Ще й досі б у смітник скидала будні,
    як мотлох міллю сточений роками,
    таємно потурала б звичкам згубним,
    боролася за щастя з вітряками.
    Ти — несподівана сльоза на віях,
    тюльпан шовковий у колючім терні,
    солодке яблуко спокуси, ейфорія,
    і невичерпне джерело натхнення!
    Приємно бути справжньою собою,
    не грати у житті абсурдні ролі
    з фальшивою короною й бідою,
    бо з'ясувалося — король-то голий —
    не дарував ніколи самоцвіти,
    парчевих китиць золоті обнови.
    Лиш ти, коханий, що гріха таїти,
    скупав мене у купелі любові.
    Між нами нитка неба не порветься,
    хоча шляхи планиди невідомі,
    ключі ти підібрав до мого серця,
    в той час, коли не вірила нікому.

    14.11.2022р.





    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (2)


  11. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.13 07:29 ]
    Білий птах з чорною ознакою
    Приснився сон, що вже війни немає:
    по «зебрі» весело крокують дітлахи,
    і дзеленчать, як дзвоники, трамваї,
    і неба посміхається блакить…

    Та раптом - біля спаленої хати
    підводиться загиблий воїн із землі,
    руками сірий попіл отряхає
    і тихо посміхається в імлі.

    А я кажу йому: «Ти чуєш, друже?»
    Слова незграбно застигають на вустах.
    «Спасибі, що живий, - кричу. - Одужуй!»
    Та він - вже білосніжний птах.

    Повільно розправляє довгі крила
    і розчиняється ген-ген за небокраєм,
    лиш хмари пропливають на вітрилах…
    Приснився сон, що вже війни немає.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2022 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  12. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.12 09:17 ]
    Засуха
    Господи,
             дай глоток!
    Я, задыхаясь без влаги,
    в зной погружаясь,
                  как Жак-Ив Кусто,
    без никаких
                 аквалангов,

    верую:
                грянет дождь…
    Принц ты
                   иль нищий на паперти –
    всё позабудь,
                    не итожь,
    прими
               первые
                    капельки!

    Губы без влаги сухи,
    словно пергамент потресканный:
    им не прочесть стихи,
    не замереть над фресками,

    не ощутить вкус
    в обмороке
                    феллиниевом
    сока твоих уст,
    таинств твоих линий.

    Небо рыдает навзрыд,
    града сея кристаллики,
    молния ало горит
    готикой слова
                    «Металлика».

    Я подставляю ладонь
    под коромысло радуги…
    Господи,
                  дай глоток,
    я задыхаюсь от засухи.

    Автор: Юрий Гундарев
    2021 год


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Гундарєв - [ 2022.11.10 11:40 ]
    Кульбабка
    Зруйновано. Знищено. Вбито.
    Лиш сум, наче тінь, біля тебе…
    Як вірити вже? Як любити?
    Чи чує нас хтось там, на небі?

    І вмить припиняє дебати
    хлопчик-кульбабка з телеекрану:
    «На фронті б‘ється мій батько,
    а я маю битися з раком!»

    Сльоза застилає очі -
    ти мусиш тепер пам‘ятати,
    що десь із тобою поруч
    б‘ються кульбабка і тато.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Левицька - [ 2022.11.08 23:32 ]
    Не відвертайся небо
    Ми плекали надію в долонях гарячих,
    Закликали до миру своїх ворогів.
    Чом же батько невтішно над пагорбом плаче,
    Захлинаючись горем? Ураз посивів.

    Той почує хіба, хто не хоче почути,
    Як волає страждала душа на весь світ?
    Чом не падають градом, із неба покути
    На макітри убивць, їхній весь родовід?

    Ворон ворону очі не виклює, Боже.
    Зупини цю криваву, жорстоку війну!
    Відсахнулося небо, а пекло вороже
    Для нескорених духом ладнає труну.

    Без причастя не дай, Боже, канути в Леті,
    Розтоптати молитви псалмів чобітьми.
    Щоб не зникнути з мапи Вкраїні шляхетній
    На вселенськім соборі в трембіту сурми!

    Підіймай мужніх воїнів, янголів світла,
    Поведи їх супроти рашистів у бій!
    Щоб не пахнуло ядерним прахом повітря,
    А щасливо жилось на планеті живій!

    Щоб птахи поверталися в рідні обійстя,
    Воскресла земля життєдайним стеблом.
    Всі народи почули гучне благовістя
    Перемоги святої над скоєним злом!

    07.11.2022р.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.92) | "Майстерень" 6.5 (5.99)
    Коментарі: (4)


  15. Тетяна Левицька - [ 2022.11.08 00:14 ]
    Дружня порада жінці
    Це тільки, люба, у книжках
    закохуються в квазімодо.
    Приваблює і блиск в очах,
    і чарівна людська природа.

    Не довіряй чоловікам,
    коли говорять про принади
    жіночої душі, мов храм —
    милують погляд зорепади.

    Не вір і тим, хто за жагу
    віддати чорту ладен душу.
    Любов перлинну, дорогу
    ховай від кривди в серця мушлі.

    І бути гарною не бійсь,
    для чоловіка це важливо.
    Ліпи, як скульптор образ свій,
    і витягнеш квиток щасливий.

    Спокус медові словеса
    смакуй гарячими вустами.
    Формують хмари небеса —
    гармонія керує нами.

    7.11.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (4)


  16. Володимир Бойко - [ 2022.11.07 14:13 ]
    Фабрика брехні
    Я гадав, наснилося мені,
    Ніби десь є фабрика брехні.
    Та вона існує наяву
    І ведуть сліди її в москву.

    Там шизують мало не щодня –
    Все нова вигулькує брехня.
    Соловйовий брєд на киселі –
    Так уміють тільки москалі.

    Верещать, що рашку на зорі
    Бойові обсіли комарі.
    Загризають гірше за вовків
    Доблесних російських вояків.

    З комарів намножились стрільці –
    Агресивні біо-горобці.
    Їхні зграї – страхітлива хрєнь,
    Бомбардують рашку кожен день.

    Тож піде невдовзі псу під хвіст
    Недобитий кримський їхній міст,
    А затим завалиться цілком
    Вся параша вкупі із пуйлом.

    Вже давно б їх трясця узяла,
    Якби не поплічники пуйла.
    Мінськ, Пхеньян, Пекін і Тегеран
    Підшивають лапті росіян.

    Та дарма дуріють брехуни –
    Язиком не виграти війни.
    Буде снитись довго їм Хер-сон,
    На концерт закличе їх кобзон.



    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (2)


  17. Тетяна Левицька - [ 2022.11.07 08:43 ]
    Пристрасний роман
    Картатий шалик на її плечах
    не зігріває у холоднім барі.
    У молодої пані сум в очах
    просвічує крізь тьмяні окуляри.

    Запізнюється він, а не набрав,
    щоб повідомити яка причина?
    Чи, може, низка невідкладних справ,
    чи інша жінка вже перед очима.

    А тінь журби кружляє вальс-бостон
    між столиків у закладі спочинку.
    Втомився грати в хриплий мікрофон
    саксофоніст для вдячних напідпитку.

    Нервує пані. Келих на столі,
    і сигарету підпалити просить .
    Хіба ж їй вперше сиві журавлі
    осінній смуток заплели у коси.

    То кидали її, без зайвих фраз,
    то залишала все на призволяще.
    Та він прийде, коли заграють джаз
    з букетом хризантем надпити щастя.

    А я дивитимуся, як вона
    умить розквітне, ніби, майська ружа.
    І ми з тобою вип'ємо до дна
    за пристрасний роман, мій вірний друже.

    3.11.2022р.


    Рейтинги: Народний 7 (5.92) | "Майстерень" 7 (5.99)
    Коментарі: (4)


  18. Віктор Кучерук - [ 2022.11.07 05:00 ]
    Говоріть українською
    Чистота української мови
    Благотворно впливає на нас
    І складає держави основу,
    І милує весь світ повсякчас.
    Української мови звучання
    Дуже схоже на жайвора спів, –
    І на вітру