ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.01.17 05:42
Дзвінок по смартфону відволік мою увагу від написання чергового опусу про кохання. Шукав риму до слова «циці». А це потребує особливої концентрації уваги. Уява мусить виразно виопуклити ті бездоганні витвори мистецтва, якими обдарувала жінок щедра природа

Віктор Кучерук
2019.01.16 22:52
Не так, як думаю, роблю,
Не так, як хочеться, буває,
Коли, подібно ручаю,
Ніде калюж не оминаю.
Та не спроможна жодна з них
Мій неугавний біг спинити
Ані далекістю доріг,
Ані ціною вічних витрат.

Іван Потьомкін
2019.01.16 18:22
Москві, а за нею й Києву привиділось,
Що в горах, неподалік таджицької столиці,
Не знаючи, що їй робить, ходить «сніжна людина».
Які там «єті », думалось, як опинився там,
Де скорш ведмедя стрінеш біля аличі,
Ніж звичайнісіньку людину?
Зрештою,

Марія Дем'янюк
2019.01.16 14:07
А Він переступив спокуси земних втіх,
І Боже Слово ніс безмірності доріг.

А Він ступав тихенько на поріг
І стукав кожному: у ношу збирав гріх.

Не всі оселі двері відчиняли,
Не всі миряни радо зустрічали...

Ігор Деркач
2019.01.16 12:14
Вичунюю. Перед очима – бісики,
якась церата лізе на батут...
Не вистачає хроніки і містики,
а фея, відчуваю, тут-як-тут.

Вирулюю оазами та плесами,
провалююся думкою у час...
Як силосують люди непричесане!

Олександр Сушко
2019.01.16 09:24
Ось сиджу і думаю - чи все склалося б інакше, якби після армії не втелющився вчитися у швейне СПТУ №42 імені Лілі Карастаянової. Нині там такий собі ” Dream House Hostel» для бідних мільйонерів та крамниця з продажу граніту для пам’ятників собачкам та кот

Вячеслав Семенко
2019.01.16 00:44
З Томаса Венцлова

Патетика, здавалось, нам не знадобиться,
та цей сюжет цікавить знов і знов -
яку художник приховав тут таємницю,
що як багаття палить полотно!

Над барикадою з туману квітне заклик,

Віта Парфенович
2019.01.15 22:15
Куди зникає твоє тепло?
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа співала, писались вірші!

Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,

Володимир Бойко
2019.01.15 21:58
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Влаштувати власну хатку.

Марґо Ґейко
2019.01.15 21:11
Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.

І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»

Ірина Бондар Лівобережна
2019.01.15 20:36
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Ніби вірна прикмета, що щось таки має статися. Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільни

Олександр Бобошко Заколотний
2019.01.15 15:36
Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.

Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»

Віта Парфенович
2019.01.15 14:06
Інна старанно порпалася у пісочниці, зосереджена на занятті, яким займалася із неабияким задоволенням. Їй було вже чотири, і вона точно знала, що вона дівчинка, бо у платтячку і з бантиком, а напроти сидить хлопчик. Хлопчик приязно усміхався, час від час

Ігор Деркач
2019.01.15 13:32
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...

***

Олександр Сушко
2019.01.15 12:58
Невдатної поезії нема,
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.

Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!

Нінель Новікова
2019.01.15 12:58
Я присоромлений гульвіса.
Мене дражнив твій темний шовк.
Коли твоя важка завіса
Розкрилася – театр замовк.

Вогнем яскравим роз’єднало
Нас рампи золоте кільце,
І музика, що пролунала,

Ірина Вовк
2019.01.15 11:37
Щедрувальники під вікнами хати:

"Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці - личко вмивав,
при другій свічці - одежу вбирав,
при третій свічці - коня сідлав.

Ярослав Чорногуз
2019.01.14 22:26
Звертаюся вкотре до адміністрації сайту «Поетичні майстерні», літературної громади сайту. Скільки ще часу ми будемо терпіти антихудожні, антилітературні випади у бік високих майстрів графоманських стріл Олександра Сушка, людини, позбавленої не лише

Марія Дем'янюк
2019.01.14 18:42
А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду-
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!

Мирохович Андрій
2019.01.14 14:18
мир безусловно тесен
еще увидимся
но
для тебя у меня нету песен
он
по повадкам
безусловный гаврош
такой же его лексикон

Сонце Місяць
2019.01.14 11:58
той, що приходить нізвідки, як водиться
той, що глузує з неписаних правил
той, що вичікує & до кінця
начебто зайвий

плутано знуджений від лапідарності
склянотверезими днями за днями
часто пасивний & передчасно

Олександр Сушко
2019.01.14 11:13
Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.

Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
Той живе безголоси

Нінель Новікова
2019.01.13 22:54
Так і сяє у інії ліс –
Як у храмі, усе урочисто.
Хто вбрання це казкове приніс?
Хто створив оце диво пречисте?

Навіть вітер, шалений пустун,
За пухким причаївся заметом,
Пустувати не сміючи тут,

Тетяна Левицька
2019.01.13 18:07
Мороз міцнів, сердитий лютень,
голодомор, пусте  село.
Зима нестерпна, хижа, люта,
хатину снігом замело.
В кімнаті грубка ледве гріє,
з долівки тягне, з вікон теж,
і на шибках дубар малює
холодне плетиво мереж.

Петро Скоропис
2019.01.13 16:03
З пащі лева
ручай не сюрчить і не чути рику.
Гіацинти цвітуть. Ні свисту, ні крику,
ні тобі голосів. Нерухома листва.
І обстава ця ніби і осторонь грізного лику,
і нова.
Пересохли уста
і гортань проржавіла: метал, до речі.

Вікторія Лимарівна
2019.01.13 15:31
Сповнені розпачу, відчаю очі
У перехресті один на один
Погляди наші: то чий же ти син?
Хто ж тобі сниться, приходить щоночі?
Мати чи батько? Чи постать дівоча?

Хлопчик в колонії зовсім недавно.
Сталося так: розум десь заблукав.

Олена Лоза
2019.01.13 13:39
Якось бігла по сніжку
Мишка-сіроспинка,
В полотняному мішку
Несла під ялинку
Десять макових зернят
І шматочок сала,
Для маленьких мишенят
Матінка поклала.

Віктор Кучерук
2019.01.13 08:20
Нема нікому справ до того,
Що я нічого вже не жду
В житті крім спогаду сумного
Про тебе, гарну й молоду.
Неначе згадкою пошану
В безмовній тузі віддаю
Тобі, незміряно коханій,
За дні і ночі у раю.

Олександр Сушко
2019.01.13 08:13
Як правило, кортить писати зрання,
Але обсіли думоньки сумні:
Не справдилися люду сподівання,
Не вилупився з мене геній! Ні!

Опуклі музи вабили ізмалку
І збуджували хтивий інтерес.
Моє ж письмо важезне, мов ломака,

Володимир Бойко
2019.01.12 20:00
Пахана пов'язали вранці,
Порішили всю охорону.
Ні бельмеса він не второпав,
Тільки трясся і воду пив
Він витав у захмарних висях
І катав по старих шаблонах
І ніхто не прийшов на поміч,
І ніхто його не любив.

Іван Потьомкін
2019.01.12 15:51
Які ж бо ви наївні, вишні, абрикоси і мигдаль!..
Варто теплу запанувати взимку,
Як ви своїм брунькам даєте волю -
Явитися на світ рожево-білим квітом.
А ще ж попереду і холоди, і хвища.
Та сонцю ви всміхаєтесь довірливо.
Точнісінько, як та малеч

Світлана Майя Залізняк
2019.01.12 15:12
Вдягла сережки-зайчики:
енергії ловці.
Песиголовці - крайчиком,
горобчики в руці...

Отак мені тут хороше -
немовби на Балі.
Просію слово... борошно...

Ольга Калина
2019.01.12 09:57
А сьогодні мете завіруха.
На полях розляглися сніги.
- Просинайся скоріш, відчайдухо,
Глянь в снігу і поля, й береги.

Небо хмарне, неначе в тумані.
- Запрягай ти швидкого коня.
Попереду сніги нездоланні..

Олександр Сушко
2019.01.12 06:23
У 1932-му я була маленькою і нічого не пам’ятала з тих жахіть, які випали на мою сім’ю. Голодомор забрав чотирьох братів та сестер, а я дивом вижила. А от 1947-й забути не можу і досі. Після збору минулорічного урожаю маму уночі спіймали на житньому пол

Ярослав Чорногуз
2019.01.12 01:39
Я не того тебе жадаю,
Поставить галочку аби.
І не доведений до краю,
Й не хочу втіхи від журби…

Тебе жадаю не для того,
Мов Казанова молодець,
Аби додати перемогу

Серго Сокольник
2019.01.11 21:31
**присвячується чудовій людині, Едуарду Сколінчуку, водію нашого волонтерського підрозділу "Вбережу", до його ювілею**
***мелодія авторська***

Вдома мати чекає.
Водію, не засни!
Як машину гойдає
На дорогах війни...
Снів солдацьких химери
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Анна Баняс
2019.01.13

Віктор Ковіпа
2019.01.08

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Леся Кесарчук
2018.12.27

Марина Кузьменко
2018.12.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Нінель Новікова - [ 2019.01.13 22:41 ]
    Іній (автопереклад )
    Так і сяє у інії ліс –
    Як у храмі, усе урочисто.
    Хто вбрання це казкове приніс?
    Хто створив оце диво пречисте?

    Навіть вітер, шалений пустун,
    За пухким причаївся заметом,
    Пустувати не сміючи тут,
    Прикидався ліричним поетом.

    Озираючи все з висоти,
    Покружляє стривожена птиця,
    Мов красу цю крихку обтрясти
    Із гілля чарівного боїться.

    Завмираю і тихо стою,
    Аби теж не порушить нічого –
    У священнім і світлім раю,
    Де годиться лиш славити Бога!

    2019

    Оригинал стихотворения

    Нинель Новикова

    Иней

    Словно сказочный, в инее лес –
    Свой наряд получил ниоткуда…
    Это диво из зимних чудес,
    Белоснежно-ажурное чудо!

    Даже ветер, проказник шальной,
    Притаился за мягким сугробом.
    Поиграть не решился с сосной,
    Притворился порядочным снобом.

    Наблюдая за всем на лету,
    Покружит осторожная птица.
    Веток хрупких щадя красоту,
    Потревожить наряд их боится…

    Вот и я, замирая, стою
    И боюсь даже след здесь оставить…
    Словно в сказочном зимнем раю,
    Где лишь Господа хочется славить!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (5)


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2019.01.13 15:38 ]
    Поклик до волi, у краще життя
    Сповнені розпачу, відчаю очі
    У перехресті один на один
    Погляди наші: то чий же ти син?
    Хто ж тобі сниться, приходить щоночі?
    Мати чи батько? Чи постать дівоча?

    Хлопчик в колонії зовсім недавно.
    Сталося так: розум десь заблукав.
    Збився зі шляху – злочинцем він став,
    Жертвою підлих спокус та підстав.
    Всі сподівання змінити щось – марні.
    Дуже шкода: мав же задуми гарні.

    Саме тому зустріч конче потрібна!
    Слухай же вірш – і проросле зерно
    Дасть урожай – пропаде геть багно!
    Годі, топтався ти в ньому давно.
    Зараз потрібно відчути: є рідні
    Люди на світі і їм не огидно

    Щирим, проникливим словом поета
    Поспілкуватись з такими, як ти,
    Може, нагода прийшла, щоб зрости,
    Термін відбувши, сягнути мети!
    Вчинками добрими прямо до злету!
    Свіжий відчуєш ти подих планети!

    Велич її дасть можливість творити,
    Вчинки свої шліфувати і жити
    Далі, із вірою в краще життя!
    В прірву злочинну нема вороття!

    13.01.2019
    Свидетельство о публикации №119011306644


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (4)


  3. Олена Лоза - [ 2019.01.13 13:56 ]
    Новорiчна пiсенька про мишку
    Якось бігла по сніжку
    Мишка-сіроспинка,
    В полотняному мішку
    Несла під ялинку
    Десять макових зернят
    І шматочок сала,
    Для маленьких мишенят
    Матінка поклала.

    Макові зернята
    Хрумали малята
    І сальце масненьке
    Різали тоненько.

    Танцювала до зорі
    Мишача родина!
    Смакувала дітворі
    Мамина гостина.
    Тупу-тупу ніжки.
    - Змерзли? Анітрішки!

    Макові зернята
    Схрумали малята,
    І сальце масненьке
    З'їлося хутенько.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  4. Володимир Бойко - [ 2019.01.12 20:48 ]
    Пахана пов'язали вранці (переклад з Олександра Галича)
    Пахана пов'язали вранці,
    Порішили всю охорону.
    Ні бельмеса він не второпав,
    Тільки трясся і воду пив
    Він витав у захмарних висях
    І катав по старих шаблонах
    І ніхто не прийшов на поміч,
    І ніхто його не любив.

    Це кумедним, либонь, здавалось,
    Як усе, що вважалось вічним,
    Пощезає неначе порох,
    Мов крижинка в чужій руці.
    Секретарша в стіну ридала
    І папери жбурляв зі столу
    Їх очільник на кокаїні,
    З білим бантом на піджаці.

    Генерал застрелився першим
    Як належиться генералу
    Він був завжди прямий, як шпала –
    Вірнопідданий ідіот.
    Заграницю чкурнули троє
    За зелені повідкуплялись,
    Чи пронюхали щось зарання
    Про майбутній переворот.

    А по вулиці йшли народи
    Майоріли у небі стяги
    Хтось нестямно кричав "Свобода"
    І котилась луна "Ура"
    І, як в давні часи, здавалось:
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і правда!
    Торжествують добро і пра...

    Президент на залізних нарах
    Не чекав свого адвоката.
    Погуляли добряче, годі –
    Відпочинем в сирій землі.
    Та все думав: «Наївні люди!
    Ви купилися знов на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі.

    Ох, наївні, наївні люди
    Як ведетеся ви на щастя!
    І побачите ви те щастя
    В білих тапочках на столі...»


    Рейтинги: Народний 6 (5.42) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (7)


  5. Нінель Новікова - [ 2019.01.11 17:50 ]
    Симфония снега
    Эта симфония снега
    Околдовала сады…
    Рыженький пёсик с разбега
    Вышил узоры-следы.

    Белыми струнами ветер
    Тихо играет в ночи…
    И, словно ноты, на ветках
    Чёрные сели грачи.

    В сказке серебряной – нега.
    Ты помечтай, не спеша…
    В белой симфонии снега
    Пусть растворится душа!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (7)


  6. Тетяна Левицька - [ 2019.01.10 15:37 ]
    Сніг
    Склювали глід червоні снігурі
    на білосніжнім полотні у сквері.
    Розсипала намистом на папері
    і я свої думки - сніги вгорі.

    Внизу парчі чеснота світова,
    пишу на ній, ще поки сніг не витер,
    допоки вистачає срібних літер,
    в мелодію складаються слова.

    Сніжниця мрій розрадою мені,
    єлеєм, амброю у ці хвилини,
    хоч небеса ховають морок синій,
    врунисті хмари, місяць у човні.

    Зникає пульс за обрієм зими...
    Моя душа збентежена, свавільна
    чекає на світанки... Сніг на віях
    тремтить сльозою… Боже, обійми...

    2019 р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (6)


  7. Віта Парфенович - [ 2019.01.10 13:19 ]
    Вітер стих
    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені далеко до сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...

    я вдячна тобі за те,
    що ти відштовхнув мене...
    тоді б я не втрималась – втримав,
    не я, і не ти на колінах,
    про тебе жену думки...
    як добре так, не навпаки!

    гартований сумом й слізьми,
    і криками, й ляпасом долі –
    отой, що кохає – той поряд.

    а той, що лиш «хоче» – хрін з ним!

    я вдячна, що ти відштовхнув,
    звільнилась від дум я лукавих,
    ранкову заварюю каву тому,
    кого тихо люблю...

    я вдячна за все й не тобі,
    а тим, хто плітки і образи,
    і тим, хто без дяки щоразу,
    вони – колами на воді...

    вдих-видих-вдих –
    вітер стих,
    під стелею висне морок,
    мені ще навіть не сорок,
    свій диптих,
    а то й триптих –
    я ще напишу не раз...
    багато думок,
    менше – фраз...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.28)
    Коментарі: (3)


  8. Василь Василенко - [ 2019.01.08 06:49 ]
    Блакитна королівська кров
    «Недоумки, невігласи, піїти!
    От, як таких витримує Парнас?
    Левиці не указуйте, як жити!
    Є тільки – Я! Ніде немає Вас!
    Криві стежки і неосяжні скелі
    І рима покоряється мені!» –
    Задерла носа до самої стелі
    От, що у неї зараз на умі?
    Чи, мо, корона голову зчавила,
    Чи то магнітні бурі на землі?
    Але остерігаюся, щоб вила
    У спину не усунула мені.
    А тут іще і бусел на болоті
    Впіймав ропавку і шукає циць.
    Оце був вечір. Стигне дух у плоті
    Світ за очі гоню таких левиць!
    08.01.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.07 23:32 ]
    Краса, що темряву перемагає
    Приходжу знову я сюди
    Немов у пазуху до Бога.
    І тут милуюся завжди
    Красою Києва нічного.

    Спостерігаю вкотре он
    Як грає барвами ліниво,
    Переливається неон,
    Мов усміхається мені він.

    Давно поганий настрій зник,
    Розкішне видиво розквітло –
    Сяйний неоновий квітник,
    Розливши золотаве світло.

    І я від подиву німів,
    І завмирав, як вітер в гаю.
    Бо ця краса – без зайвих слів –
    І темряву перемагає!

    7.11.7526 р. (Від Трипілля) (7.01.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (6)


  10. Нінель Новікова - [ 2019.01.07 20:43 ]
    Иней

    Словно сказочный, в инее лес –
    Свой наряд получил ниоткуда…
    Это диво из зимних чудес,
    Белоснежно-ажурное чудо!

    Даже ветер, проказник шальной,
    Притаился за мягким сугробом.
    Поиграть не решился с сосной,
    Притворился порядочным снобом.

    Наблюдая за всем на лету,
    Покружит осторожная птица.
    Веток хрупких щадя красоту,
    Потревожить наряд их боится…

    Вот и я, замирая, стою
    И боюсь даже след здесь оставить…
    Словно в сказочном зимнем раю,
    Где лишь Господа хочется славить!

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (5)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.05 22:13 ]
    Музика очей
    Я згадую ту зустріч-дивину,
    І спалахи неону, мов гліссандо*,
    Коли тебе побачив осяйну
    І ті жагучі дарував троянди.

    Здавалося, розвіялась імла,
    Як засвітилося твоє обличчя,
    Аж вечір зашарівся таємничо,
    Зима розтала від твого тепла.

    Я надивитися не міг ніяк
    На ріки-хвилі звивисті волосся…
    І лився в душу хміль, немов коньяк…
    Чи в неї почуття нове влилося?!

    Я пам`ятаю музику очей,
    Грудей і слів дозрілі виногрона.
    Здавалося, всього ось-ось огорне
    Та ніжність, що схилилась на плече.

    І дефіле я згадую, коли
    Немов засяяла велика зала.
    Ми тротуаром так поволі йшли,
    І вулиця світилась й усміхалась!



    5.11.7526 р. (Від Трипілля) (5.01.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (6)


  12. Люба Світанок - [ 2019.01.05 11:23 ]
    ***
    Можливо, сніг засипле слід,
    в душі залишений тобою...
    Порозгортала знов у світ
    тканини білої сувої
    всевладна в просторі зима.
    Ступає гордо в довгім шлейфі,
    що сріблом вишила сама.
    Сумну мелодію на флейті
    їй тихо вітер награє.
    Складають модні "па" сніжинки,
    а вечір зорі дістає
    з бузково-синьої торбинки,
    давно вже втративши їм лік,
    так легко й вправно ним початий...
    Без тебе кожна мить, як вік,
    та жодну з них не наздогнати.
    Де ліхтарів засяяв цвіт,
    сніжинки крутяться юрбою.
    Біліє світ... Чорніє слід,
    в душі залишений тобою...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.01.05 11:01 ]
    Стерео


    Десь у Плеромі тихо та огрійно...
    Немає конкуренції, війни.
    Там пахне портулак і жовте сіно.
    Мотається і рветься сонценить...

    Сидять вчорашні недруги у колі,
    Попихкують, підкашлюють, гудуть.
    Не треба амуніції та солі.
    Вирішують: у чому ж смерті суть?

    Так довго не приходить Мати Божа.
    Так гірко, несусвітньо в далині.
    Комп зависає... Щит на огорожі.
    І ніде наловити щук, линів.

    І кожному відкрилося дитяче.
    І виходу немає у пітьму.
    Плерома набрида – жовтогаряча.
    Хоча – нарешті – просторо уму.

    ..........

    2014


    Стерео

    Є три кінозали і кілька валют.
    У кожному - стрічка.
    Повтор чи дебют.
    І люди заходять... І гасне екран.
    Присутній отримує декілька ран.

    Є ті, що не вміють нести у світи.
    До кого належиш, дружбане мій, ти?
    Чи лихо троюрідне серце пече?
    Чи плюнеш "баласт" - на старече плече?
    Чи сняться по фільму війни голуби?
    Ти просто дивився крізь цівку доби.
    Тебе заманили.
    Сценарій не твій.
    Лушпайки змітаєш між цноти повій.
    Пітнієш, бинтуєш...
    Блюють слабаки.
    Не бачиш дороги, свічада, руки...

    Хтось каже "баталія", мати - "молись".
    І шкіриться зранена стереорись.

    Забілює дощ на афіші число.
    Ти лиш споглядальник афер, НЛО...
    Поміж ампутацій, сирітства і зрад
    Клади свої мідні на чийсь мармелад.

    2015

    Дилеми

    Стоїть бабуся. Дивиться на хату.
    Була гніздом, колискою...
    АТО...
    Тепер за стелю - неба зорний батик,
    У кожного свій жереб, враг, жетон...

    Війни старе дитя.
    Курні дороги...
    За ласощі - калина, бузина...
    "Таки вціліла..." - шепче. Від порога
    Ітиме по заковах, письменах...

    Кому вона потрібна? Відтремтіла...
    Перевела козу, годинник... дух...
    Плевели з кров"ю...
    Сонце в попіл сіло...
    А я старих жалію.
    Підійду.

    Згорьовані полільниці-бабусі.
    Нам довго йти до їхніх мозолів.
    Отямтеся, біляві, чорновусі!
    Врожай смертей збирається з полів.

    Нема вини, яку б не спити разом.
    Нема такого дідька, щоб палав.
    Повзе-звивається війни змія-зараза...
    Шкварчить надії жирна пахлава...

    Свої - чужих. Свої - своїх.
    Дилеми...
    Двигтять дерева лісу і родин...
    Маразми юних, олігархів схеми...
    А я - у схизму.
    Боже, пощади...

    Ти Всевидющий, Триєдиний.
    Чадно.
    Вкажи яскиню. Гіркне фіміам.
    Дала клубок Тезею Аріадна...
    Ну що усім заблудлим нині дам?

    2014


    Пацифістське-2

    Косять буйну траву...
    І ніхто не спитає – навіщо.
    Там і сям – стовбурці... Пронеслася травнева гроза.
    Шкутильгає бабуся Мінерва... Утупиться віщо,
    Пробубнить шепеляво:«...не буду ні проти, ні за»...

    Розцвітає жасмин – і зарано, і пахко, і пишно.
    Підміта дітлашня біля лави агітки й бички...
    І смердить учорашнє – мов риба стара з попелища.
    І майбутнє циганить «зелені» з лихої руки...

    У сусіда – ремонт.
    Скреготить... піднімається... пада...
    Хочуть всі перемін. І міняється шило на ми...
    І Георгій застиг на іконі: прохромлює гада...
    І гадаєш собі.
    І вкриваєш набуте крильми.

    І мабуть, доживеш. І лишишся терпкою, чужою
    Серед цих краєвидів, де бути – мудріше за бунт.
    Захрипає мій голос: війна... І не випити лою,
    І не сходять, мов плями родимі, іуди з трибун...

    У столиці казкар вимережує заклики й тези.
    Колобок лівий бік припалив у Луганську вночі…
    На бальзамі з кульбаб можна жити доволі тверезо –
    Між отими, що груди підставлять під кулю і чіп.

    Як не хочеш у кров, залишайся в акації пінній.
    Як не маєш ножа, відламай від хлібини шматок.
    Ну невже зупиню бронебійно-трасуючі... міни?
    Наутилусом серце пливе – повз ЧАЕС і АТО...

    21 травня 2014



    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  14. Тетяна Левицька - [ 2019.01.04 15:55 ]
    А ти про мене думаєш
    А ти про мене
    думаєш хоч
    інколи?
    Коли душа
    з небес формує
    віхоли.
    І галки
    кружеляють над
    смереками.
    Я знаю, що
    не говори,
    а деколи
    тобі ввижаються
    обійми
    пристрасні,
    коротка сукня
    в рисочку
    на пристані,
    на ртутнім
    небосхилі -
    біла лінія,
    стійкі парфуми
    з ароматом
    лілії.
    Чи ти за
    нею тужиш?
    Ніч минає ця,
    коли не я,
    вона тебе
    торкається
    і на підлогу
    падає
    туман вагань,
    панчохи
    в сіточку -
    обгортки
    Інь і Ян.

    2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (28)


  15. Світлана Мельничук - [ 2019.01.04 15:31 ]
    ***
    ***
    Тривожних снів заплутаний клубок
    І днів пекельних непомірні втрати.
    І непохитна віра: з нами Бог.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    НелЕгка ноша на твоїх плечах,
    Її ні зняти, ні подарувати.
    І всесвіт болю в стомлених очах.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    Своїх переконань не здай за так.
    І зовсім скоро вже почне світати.
    Знайде відплата Юду за срібняк.
    Тримайся: батьку, сину, брате.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (14)


  16. Вячеслав Семенко - [ 2019.01.03 23:15 ]
    Я вишиваю...
    Я вишиваю ниткою безсоння
    цнотливий ранок, знову наче вперше.
    Хоч місяць небом мандри не завершив
    і краплі ночі ще на підвіконні.

    У голку засиляю перший промінь -
    хрупкий, сором'язливий і тендітний.
    В чеканні чуда у порі досвітній
    стоять ліси, сумні і нерухомі.

    Рожеву нитку покладу на обрій,
    осоння ясно загаптую сріблом,
    по травах роси кину дрібно-дрібно,
    розсиплю заходом останні зорі.

    Розквітне небо вишитим обрусом,
    стече у безвість ніч за видноколо.
    Дістав ключі Дажбог золоточолий,
    розчісує ланам пшеничні вуса.

    Я вишиваю нитками...


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.48) | "Майстерень" 5.75 (5.54)
    Коментарі: (8)


  17. Тетяна Левицька - [ 2019.01.03 10:13 ]
    Черемха
    Біло, запорошено
    У  саду моїм,
    Не чекала осені,
    А узимку втім
    Розцвіла черемхою
    Білосніжною.
    Стала, милий, тихою,
    Сонце-ніжною.

    Від весни до самоти
    Віхоли імла.
    Та боюсь розтанути
    Від твого тепла.
    Ще відлига до сльоти
    Блудить манівцем.
    Танути і танути
    У обіймах ще!


    В небі захурделило,
    Золоте руно.
    Вогнище розпалимо,
    Не загасимо,
    Черемшина піниться -
    Ти не обривай.
    І куди подінеться
    Та любов жива.

    Від весни до самоти
    Віхоли імла.
    Та боюсь розтанути
    Від твого тепла.
    Ще відлига до сльоти
    Блудить манівцем.
    Танути і танути
    У обіймах ще!







    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (9)


  18. Вячеслав Семенко - [ 2019.01.03 03:36 ]
    Двоє на пероні
    Сьогодні дотліють мости,
    лід у твоїх очах.
    Колір байдужості
    в сірім слові "прощай..."

    У цих привокзальних вогнях
    відповідь не знайдем.
    Кожен шукає свій шлях
    в новий прийдешній день.

    Чи небо їх перетне
    на перехрестях доль?
    Ти не пізнаєш мене -
    в мене вже нова роль...

    Хтось інший візьме за плече
    і поведе у світ.
    Ніби не було ночей,
    ніби не було слів!

    По рейках повзуть вогні,
    скрегіт вагонних коліс.
    Руку стискаєш мені,
    як вперше, давно колись!

    Цей потиск, як спогадів щем,
    гріховідпущення!
    Впала полуда з очей,
    наче одужання.

    Цей потиск - вина ковток...
    Що то за штука - любов!
    Зім'ятий на рейках квиток,
    потяг без тебе пішов!


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (3)


  19. Юрій Лазірко - [ 2018.12.31 18:44 ]
    усе починається з кроку до тебе
    усе починається
    з кроку до тебе
    і те що назустріч
    і поштовхи в небо

    і сіль на губах
    і пісня в колисці
    хрести на гробах
    та спогади чисті

    надія на сон
    де мрія крилата
    п’є світло вікном
    і рветься літати

    наповнення слів
    у стислі легені
    ще вірш не згорів
    а рими зелені

    ще хочеться сліз
    вмирати від щастя
    і поле – не ліс
    і серце – не вкрасти

    стіни не знести
    бо винести можна
    кути самоти
    свою нетотожність

    усе відкриваєтся
    з Богом у серці
    і те що раниме
    і те що без терцій

    і сонце – здається
    долоню цілує
    душа одірветься
    ніхто й не почує

    і стане летіти
    пелюстям тендітним
    любов'ю над світом
    і піснею гріти

    19 Січня, 2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (6)


  20. Олена Балера - [ 2018.12.31 13:16 ]
    ***
    Чарує розум самота зваблива,
    Сплітає сіть підступна плутанина.
    Зимовий дощ, прозорий, нежурливий,
    Непроханим приходить на гостину.

    Кудись поділось почуття провини,
    А час до мене довготерпеливий,
    Не дорікає за безглуздий вчинок,
    Неначе лік утратив похвилинний.

    І ранок посміхається нещиро,
    Легкий сарказм приховує старанно.
    Прийдешній рік благає про довіру,

    Дає надію, мов різдвяний пряник,
    А рік старий, як невиправний лірик,
    Усіх благословляє наостанок.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (14)


  21. Ігор Шоха - [ 2018.12.31 12:37 ]
    Самоліквідація
                    І
    Обмежується коло друзів,
    яких раніше я вітав
    у новорічній завірюсі
    веселих шоу і забав.

    Завіяло: у іншу спілку,
    на манівці, у видавці...
    Великому в ПееМі мілко,
    мов криголаму у ріці.

    Ізолювали ся нарциси,
    тусуються глухонімі.
    У вирії – зозульки сизі,
    а ми сумуємо самі.

    Взаємо-критика лікує.
    Тому о будь-якій порі,
    як у молитві алілуя,
    чекаємо коментарі.

    Ачей і я іще учуся
    і не очікую на біс
    як інші містери і міс...
    За репутацію боюся,
    коли оказії діждуся
    і суну у халепу ніс.

                    ІІ
    Ото ж уже у цьому році,
    що добігає до кінця,
    усі свої колоди в оці
    повикидаю у сміття.

    Але й усе, що вадить зору
    і gentlemene &1 madame,
    я покажу як зайву флору,
    що шкодить мові і віршам2.

    (мороза діда в ці години
    усі чекають дива як
    маленького ів ув хлопчини
    тане́ сніжана на очах). 3

    Я уявляю читача,
    який ці опуси чита(є)...
    Якогось є не вистача4?
    А це я риму підганяю.

    Ковтаю альфи, їм омеги...
    А Муза скоса погляда4.
    Мої зоїли і колеги,
    вино поезії – вода.

    І наливаємо по колу,
    і випиваєм4... О! За нас!
    Аби русизми побороли,
    а суржик хай жує Пегас.

    Бува4 узрю неповториме
    і спотикаюся, – оп-ля!
    Але якщо не гріє рима,
    то мова аса звеселя4.

    Я копіюю і сюжети,
    і стиль, і фрази, і слова –
    усі досягнення поета,
    які і я не забува4.

    Поезія, буває, лічить5...
    І меланхолія зника4,
    коли не хо4, але увічнить
    сатира коміка ..... .

    Мені нашіптує і Муза,
    і щось навіює Борей –
    ну чо4 чіпать6 нам ......... ,
    коли у нього все о'кей?

    Нема кебети описати,
    що небо – ніби голубе?

    Та ну його! Мої дівчата,
    айда угадувать6 себе.

    А то попри освітні норми
    чоловіків-грамотіяк7
    неонебачені8 реформи
    не просуваються ніяк.

    Я помиляться6 не боюся
    і виростаю аж на п'ядь,
    коли – і не моя Ма..ся,
    але оцінює на п'ять.

    І хай поаплодує ....,
    що на ялинці є папайя,
    чеширський усміх на устах,
    поет линяє на очах.

    І хай за Вікою де .....,
    і я журитися не бу-9
    ду, і римую неповторно,
    що я у неї не табу.

    І хай мене не розчарує
    новою скрипкою ..... ,
    коли у хорі не почую
    її поез4, а не його.

    І хай почує .........,
    що я без неї аж зачах
    і все очікую романа10
    у неоліту11 на очах.

    І хай прижме до серця ....
    мене, як нічиє дитя,
    як та соломинка остання
    у течії мого12 життя.

    І хай, неначе Пенелопа,
    аматорка О.... К..
    почує мовою Езопа,
    що і її чека4 Улісс.

    І, мо4 по стилю і по тропам13
    пізнаю ...., і не сам,
    та не із нею, автостопом,
    поїду у її сезам.

    І аж тоді, як не загину,
    коли я напишу есе,
    накине соточку ......
    за те, що мова – наше все!

    А як почину і на лавку
    мене одного покладуть,
    мені Сашко підсуне .....
    на всі літа у дальню путь.

    А як до раю не поїду,
    то у наяд козирний ...
    пошле зі мною до Аїду
    свою Горгону і медуз.

    І у кінці почую фразу
    від редколегії ..,
    що я не вилізав ні разу
    за межі фабули і тем.

                    ІІІ
    Я розумію – наваяли...
    Куди його тепер подіть6
    усе, що тішить і ятрить –
    заслуги і високі бали?
    Та ще й аматорів навчали...

    А ви граматику учіть.

    Ну от і все. Останнє шоу
    на лабутенах. І – у рай,
    кудись за обрії, за край...
    Нехай перемагає мова.
    А одягаючи обнови,
    мої котурни не взувай.

    І пам’ятай, коли співають
    мелодії сонат14твоїх,
    то голосні не заважають,
    а заважає збіг14 глухих.

    Очікуй лаври Мельпомени
    у дежавю шерше ля фан.
    Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
    З Новим!
                   Бувайте.              
                         Гра-фо-ман.

    31.12.2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (10)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.31 12:19 ]
    Пелех мішури
    Сонце зосеніле. Філігранні крила.
    Дідові Морозу пишуться листи...
    Зайчики махрові, мари і мірила.
    Сніговик торішній шаплика впустив.

    Котить кіт клубочки серпантином буднів...
    Кошик без чернеток, білизна зізнань.
    Між київ більярдних лежень неосудний
    Гомонить на хінді про шляхи в Шампань.

    Бісики, інфанти, сови на горгошах.
    Торти-напівправди, пелех мішури.
    Передноворіччя.
    Світ ясний, хороший.
    Складено кадастри... ділено на три.

    Віяла соснові, хвилечки зефіру.
    Сіється задармо синє конфеті...
    Між оман-горішків, масок брудно-сірих
    Фокусники тягнуть вушка золоті...

    2015


    Ялина

    В гірлянди слів і блискітки намиста
    Ніколи ти не зодягав мене.
    Усі дорослі – родом із Дитинства,
    І Дід Мороз нікого не мине.

    У ніч грудневу я шукала проліс.
    Замерзли руки в муфточці рудій.
    – “Дванадцять місяців” читала, бджоло? –
    Кахикнув між ялин статечний дід.

    Дістав пакунки із цупкої торби:
    Шлейф…
    діадема…
    конфеті…
    дива…
    Ялиною росту. Геть, муже-норде!
    Не смій дзвінкі прикраси обривать.

    Не плутай снів, не торсай мішури.
    Літав далеко. Гув… Поговори.

    2015

    Завія

    1

    Ти просиш: "Наснися -
    Тигрицею... морем..."...
    Паркани... замети...
    Немає опори.

    Іду, бо набридли
    Вертепи, кав`ярні,
    Буденні канапки...
    Обіцяно гарне!

    Тигрицею? Добре...
    А морем не вмію...
    Обходжу Гребінку.
    ...завія... завія...

    2

    У крайній хатині -
    Незамкненій - блищик.
    Чекаєш... хмелієш...
    .................................
    Я - променем - вище...

    3

    Ось яблуко - тепле,
    Червоне, із літа.
    Павучі тенета.
    Любов розмаїта.

    Дістанеш?
    - Аякже.
    Зобачення... танці...
    Квадратом Малевича
    Шиба у склянці.


    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (4)


  23. Олександр Олехо - [ 2018.12.31 07:29 ]
    * * *

    Життя-графіті уві сні,
    ілюзій формули і догми.
    Крива ховається на дні,
    маскує горб у ситі форми.

    А на поверхні сто ідей.
    І сто руїн – дорога зречень.
    Пустеля щастя без людей
    і дрібка хибних заперечень.

    А далі небо-висота.
    Світ затуляють чорні крила.
    Де скорбно стулені вуста,
    ідея вічності безсила.

    А вище неба тільки ми –
    чергова правда без омани.
    І гріш останній із суми.
    На свято кари, може, стане…

    12.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (6)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.29 21:14 ]
    * * *
    Сивенькі очі сніготалу
    Сміються чарами в гаю.
    Невже кохання завітало
    У душу змучену мою?

    Мов затремтіли струни ліри,
    Теплом забутим обняли.
    Я відчуттям своїм не вірю,
    Коли прийшло воно, коли?

    Коли воно єство зігріло?
    Від болю стало боронить?
    Так ненав`язливо й уміло
    Проникла в мене щастя нить?

    Мов спалахнула і не гасне
    Легенька іскорка живла.
    І щось невидиме й прекрасне
    Бальзамом в серце пролила.

    Наповнила його снагою
    І світ одкрився і воскрес.
    Я відчуттям цим рани гою
    І знову рвуся до небес!

    29.10.7526 р. (Від Трипілля) (29.12.2018)


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  25. Галина Кучеренко - [ 2018.12.28 23:33 ]
    В очікуванні 2019 …
    …Кермо поламане і щогли всі підперті,
    Вітрила пошматовані не раз,
    Чи полюси змістились на планеті? -
    Неначе чорт, вибрикує компас…

    У хвилях світового океану
    Ми на хиткім, підбитім кораблі,
    Штурвал ми доручили капітану,
    Щоб вивів нас до твердої землі.

    Ніхто не знав ні курсу, мап не бачив,
    Наш борт до цього мало не тонув,
    Туристи - мавпи, чинять шкоду й плачуть,
    Ледь не створили з корабля труну.

    А капітан, все ж, знається на зорях,
    Чумацьким Шляхом корегує курс,
    Човна латає попри хвилі, в морі
    І заощаджує збережений ресурс.

    Та в’їлись мавпам вже вітри і шторми:
    - Чому він не припинить їх слівцем?
    Не створить із глибин буремно-чорних
    Нам сушу?! Зараз! Бо з’їмо живцем!
    Давайте переміним капітана!
    І оберем любого горлопана,
    Що нас сюди завів і пам’ятає
    Як від землі дорога виглядає!
    Не відає він курсу й навігацій?
    Баластом скинув весла і кітви?
    Ми в захваті від тих інсинуацій,
    Як він без плоту море переплив!
    Його почуйте! - Берег прийде сам!
    А мавпи мають просто сподіватись!
    Невпинно вірити гучним словам!
    Не треба думати і навіть перейматись!
    Вітри затихнуть! Більш не буде хвиль!
    Проміння враз засвітиться зі Сходу!
    Ми питимемо всі свячену воду!
    І буде сонце, мир і вічний штиль!..


    …І всі ми в тім липкім міфічнім штилі
    Навік зав’язнемо, як жаби у багні,
    Як кріпаки без волі і землі,
    Як віслюки в довічному ярмі
    З омріяною морквою на рилі.

    © 12/2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (10)


  26. Марина Кузьменко - [ 2018.12.26 00:08 ]
    Щастю життєвої осені
    І попливли роки,
    Як листя по воді.
    Життя пройшло
    У невловимій круговерті.

    Ось тут ми вчора ще:
    Наївні й молоді,
    А вже сьогодні
    По-осінньому відверті.

    І може не тебе
    Обрала б я.
    Та погляд твій
    І рідний, і глибокий.
    Сказав, що вимір твого щастя
    Це – сім’я:
    Я переконувалась в тому
    Рік за роком.

    Волосся кольору каштанів
    В одну мить
    Покрив легкий
    Напівпрозорий іній:
    То холоди,
    То вітер налетить…
    Я рятувалася
    Теплом твоїх обіймів.

    Невпинний час.
    Він і глядач,
    І всім суддя…
    Нас огорнули вже тумани
    Зовсім сиві.
    Замерехтіло фотокартками життя
    А ми відверті.
    Й по-осінньому щасливі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4) | ""


  27. Ігор Шоха - [ 2018.12.25 13:20 ]
    Приречені на смерть
    Як тяжко умирають люди.
    Герою легше у бою –
    за ближнього підставив груди
    і опинився у раю.

    Не хочу мучитись роками.
    Але мурахою на дні
    усе життя копаю яму
    своїй душі в самотині.

    Тому й народжуються вірші.
    І кожен – як моє дитя.
    І проживу багато більше,
    аніж одне моє життя.

    І веселішає на серці,
    неначе маю вже за сто.

    Та не запитує ніхто, –
    ну як воно тобі ведеться?

    А як бідовому у герці,
    заклавши душу у лото.

    12.2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (6)


  28. Олександр Сушко - [ 2018.12.22 10:35 ]
    З любов'ю про любов
    Прийшла додому втомлена любов,
    Вмостилася на ліжку-сексодромі.
    Хитається голівка над жабо,
    Приваблюють мій зір опуклі форми.

    Пегаса лірик лжею підкував,
    Веде Ерато під вінець до кірхи.
    Ерзац чуттів - римовані слова -
    Підмінюють життя й любовні втіхи.

    Гукає музі віршомаз: - Ану,
    Іди, танцюй,- під лексику обсценну.
    Та я свою любов не роздягну,
    Не виштовхну для огляду на сцену.

    Їй гарно в ліжку. Ніжки у теплі,
    Накрили перса крильця махаона.
    А славолюб штурхнув свою на лід,
    Перо сльозаве звично епігонить

    Любові храм тримаю на замку,
    Росте препишно незім'ята гречка.
    Кришу курчатам грудочку сирку,
    Як виростуть - знесуть мені яєчка.

    22.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.12.21 09:58 ]
    Сумно
    Війна на Парнасі! Кубло розсичалось гадюк!
    Кусаються змії,- з пихою, вельбучним апломбом.
    А винен - сатирик! Це він всіх лобами "тук-тук!",
    За рогом сидить і насінням натоптує ковбик.

    Ворушаться в буйних митців їжаки у трусах,
    Гавкоче поспільство, не чути "сю-сю" й "мусі-пусі".
    Лютує прозаїк, із лирика кров висиса,
    Модерн класицизму вимазує дьогтем рейтузи.

    А я про кохання писнути лише попросив,
    Де жінка стрічає свого Одіссея з Ітаки.
    Натомість - обкусані вуха, сідниці, носи,
    У дланях мечі! Треба битися! Тут не до мавки!

    У кожного різні тематика, стиль і смаки,
    Весь вік пейзажист одну тему, нещасну, ялозив.
    І тішили боки природоньки форми м'які,
    Аж тут пропонують змінити усталену позу.

    Займенників лантух підсилює дієслова,
    Зростає потужна гущавина мовби-немовби.
    О, де ж ви - солодкі іриски, медок, пахлава?
    Нема похвали! Критикують щодня віршороби!

    Усі хто не хвалить - для бевзя - завжди вороги,
    Метає громи у товпу напиндючений писок.
    Левицю здолати невдатнику не до снаги,
    Лишається тихо ковтати ропух і жабисьок.

    22.12.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (54)


  30. Олександр Сушко - [ 2018.12.20 15:03 ]
    Шанс
    От і все. Через тисячу років аж біль відпустив,
    Чорнорота ненависть не глипає поглядом вовчим.
    Цю дорогу закрито навічно, згоріли мости,
    Повертатися зась. А насправді - цього і не хочу.

    Одгриміло весілля, затихнули скрипка й гобой,
    У алькові сусідовім жінчина мнеться запаска.
    Під колодою в кільця скрутилась гадюка-любов:
    Стережись, чоловіче! Обійми коханої - пастка!

    Зрада - підла. В'їдається в нерв кислота,
    Розчиняє довіру, обвуглює спільне майбутнє.
    В буді пса доживають свій вік дві каблучки й фата,
    Геть повію-жону! Хай із Богом іде поміж люди.

    Часу обмаль. Вгрузає у землю хатина стара
    І жаготи немає до єв молодих і лукавих.
    "Умертвити невірну!" - підказують Тора й Коран,
    Я і справді святий,- просто вилив як гущу від кави.

    Взимку в донечки шлюб, в добровільну іде кабалу,
    Йде у гості сусідка, війнуло з порога любов'ю.
    Велелюбний Амур випускає із лука стрілу,
    Океан почуттів накриває мене з головою.

    20.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (20)


  31. Володимир Бойко - [ 2018.12.19 23:43 ]
    * * *
    Забудь усе, що досі не забув,
    Чого колись намарне научали.
    Радій життю, допоки не почув
    Мелодії вселенської печалі.

    Змети скалки́ вітрин і вітражів
    Колишньої солодкої епохи.
    Виборсуйся з неволі міражів,
    Сприймай цей світ, яким він є.
    Потроху.



    Рейтинги: Народний 6 (5.42) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (7)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.12.19 10:01 ]
    Мирова
    Укліщився в сідниченьку зоїл,
    Щодня гризе мої творіння, злюка:
    - Драглисті, бевзе, віршики твої!
    Пегас не кінь, а хвора й лиса курка!

    Мій читачу! Сонетяра прости!
    Чудовні оди грамузляв ізмалку.
    Та це не ґандж, такий у мене стиль,
    Облисів друг, бо мудрий як оракул.

    Виплоджую по книжці раз на рік,
    Натруджений скрипить жахітно копчик.
    А заздрісні невдахи-упирі
    В моїм промінні слави грітись хочуть.

    Нема поваги. Слух терзає сміх,
    Від жартування стигне кров у жилах.
    Та я - пишу! Віршець черговий "Плиг!"
    Та...знов попав сатирику на вила!

    О, як же він, поганець, задовбав,
    За це йому проклять набалабонив.
    Уїлась в душу критики ропа
    Взірця літературної ікони.

    Зірвали миші генія шеврон,
    Із бубенцями одягли картузик.
    Чкурнув останній з друзів епігон,
    Сконав Пегас, втекла беззуба муза.

    19.12.2018р.

    Мережа

    Тисне кіт не "Enter", йду у чат,
    Слухаю привіти з пекла, Марса.
    Одбиваюсь кволо від дівчат,
    Сиплються в ніщо піщинки часу.

    Вирячивсь як зомбі на екран,
    Вистигає у руці сарделька.
    Бога захищає гурт вірян -
    Шпетить віру атеїст Омелько.

    Черга за рецептиком маци
    Та за бусами з багатоніжок.
    Жмуття електронних папірців
    Банк прислав аби платив скоріше.

    Чути сморід нету і в гробах,
    Будить мертвих віртуальний галас.
    Контрапунктом - вбивства, гвалт, татьба,
    Між коментарями труйні жала.

    Пише геній лірику щемку,
    Я готуюсь вигукнути "Аве!".
    Пхає відьма: - Йди, покритикуй,
    Брудом ляпни в сонечко ласкаве.

    У писак і читачів роздор,
    Міх образ, колючі недомовки.
    Від безсилля гасне монітор:
    Зникнув струм. Панує мир та спокій...

    12.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  33. Олександр Сушко - [ 2018.12.18 11:30 ]
    Від сніданку до вечері
    Замріявся (на те я і піїт),
    Із пуза долина приємний буркіт.
    Померти в ліжку аж під сотню літ
    Забаглось між турботливих онуків.

    Хай патріоти скніють на війні,
    А я на кухні попишу віршата
    Про сад, любов, озера та лани.
    У бій не клич! Перо - моя гармата!

    У бойових Пегасів хвіст гачком,
    А у сумирних вільно майталає.
    Поміж краплин протиснувся бочком,
    У пеклі влаштував шматочок раю.

    Сусіда мій пройшов АТО, Майдан,
    Готує проти упира повстання.
    А в мене - творчий вечір, балаган,
    З колегами чергове чаркування.

    Доробок без вогню, батальних сцен,
    Друкується товстий з віршаток опус.
    Несе жона підсмажене м'ясце,
    Лоскоче ніздрі запах ескалопа.

    18.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.12.17 12:02 ]
    Томос, Фобос і Деймос
    Свобода, браття! Нумо у церкви!
    Пірнімо купно в благодаті кубла!
    Є хомути із Риму і Москви,
    Приміряю дешевий - зі Стамбула.

    Сліпаві гнучкошиєнки-раби
    Рвонули навпрошки у райські пущі.
    Штовхнув попа. Під рясою скарби
    Забрязкотіли. Паству "жаба" душить.

    Ось-ось із курки випаде яйце,
    Народець теж натужився нівроку.
    А хор розстриг зірвався на фальцет,
    Коли про зраду віри в очі бовкнув.

    Дажбог однині - єресь! Не канон!
    Зварили миро на Фанарі з Лади.
    У Едем замуровую вікно,
    Кладу в брехню важку цеглину правди.

    15.12.2018р.

    Тло

    Пройшли гроза, біда, гнітючий сум,
    Під струменями часу розпач вистиг.
    Літати зась. Без крил по дну повзу,
    А сцена оголошує мій виступ.

    Розкручено видовищ карусель,
    Калейдоскоп відьом, альтів, паяців...
    Доспівує шансон мадмуазель,
    А після мене - коломийки, танці.

    Останній вихід. Музика Гуно,
    Мінорне ехо закриває дромос.
    Шматочок смальти випав із панно
    І рибкою пірнув у невідомість.

    А зверху мрії, хвилі, кораблі,
    В майбутньому німі осколки квантів.
    "Все Хронос перетворює на тлінь" -
    Шепнула вчора мудра Сарасваті.

    Картина вдала. Дар пішов на тло
    В чужій картині. Видно нерви й вени...
    Мене, насправді, тут і не було,
    Танцює вічність гопака без мене.

    17.12.2018р.

    Вовк

    Плетуться дулі, долі, макраме,
    Потішний віршик зріє на сторінці.
    У цьому світі глузд уже помер,
    Син любить біль, бо тато вправний гицель.

    Вовків боїться злякана людва,
    Тож я надійно заховавсь од миру.
    Тепер не кров ковтаю, а первак,
    Хірург пластичний здер звірячу шкіру.

    Хоча на вид - потішний колобок,
    Навзаєм пазурів грошва та влада,-
    Під машкарою вгадується вовк,
    Гарчить на посполитих тінь зубата.

    Сяйнув на сонці металічний зуб,
    Ти - жертва, я - хижак, лежи й не хлипай.
    Нашию із овечок теплих шуб,
    Усе віддасть бідак за кусень хліба.

    16.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Сушко - [ 2018.12.16 19:55 ]
    Відносне
    Шукати глузд у глупстві я мастак,
    Кладу осібно мухи та котлети.
    Без дурнів не було би розумак,
    Без графоманів - геніїв-поетів.

    Вважав, що втік з ліричних калабань,
    Плаксивої як дощ позбувся вади.
    Та все відносне - навіть Інь та Янь,
    У моді чуйні діви бородаті.

    У храмі Будди хреститься мулла,
    Спасителя розп'яття гріє пузо.
    В потоках газу, жовчі та бабла
    Кується дружба із Євросоюзом.

    Більмом ув оці дійсності пейзаж,
    Стирчать голками із людей проблеми.
    О, музо! Не тікай, у ліжко ляж!
    Тут тепло, а надворі бруд і темінь.

    Цинічний фарс - естетика доби,
    Замажуть несмак віршомаза блатом.
    Біжать "митці" писати про дуби,
    Вдихаючи квіткові аромати.

    16.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.12.11 09:58 ]
    Хрон
    Хрон (infernum) - це делікатес,
    Чистить чакри творчості шалено.
    У сучасних супер-поетес
    Вже не кров, а сік із нього в венах.

    З'їв кеге - світлішають думки,
    Вірші пруть глибокі та охайні.
    В мене хрону бодні, баняки,
    На десерт щодня даю коханій.

    Сік із хрону вилікує сум,
    Слізки із поезії - галопом.
    Щезне блаж, істерика, трясун,
    Звивини прокинуться під лобом.

    Мій Пегас - елітний "Порш Кайєн",
    А в невдах від " Запорожця" кузов.
    Лірика плаксива - не моє,
    Вилікував хроном кволу музу.

    Віршарам рум'янець до лиця,-
    Наче, хтось влупив по морді кедом.
    Сила мислі вся у корінцях:
    Вік жував і, врешті, став поетом.

    11.12.2018. р.




    Народження

    - Прокинься, коханий! Вже ранок, мій любий!
    Зі мною пограй в піддавки.
    Під ковдрою шурхіт, дружина голубить,
    Пестливо скубе волоски.

    Здаюся одразу стрункій генеральші,
    Бо мудрий, слухняний зольдат.
    Хай коник моторний пасеться на паші,
    Зростає із поні гігант.

    Вмостилася доля ізверху ловкенько,
    Галопом помчала в Едем.
    А перса у неї духм'яні, м'якенькі -
    Це місце для мене святе.

    Всю душу із мене висотує мавка,
    Притиснув до ліжка борвій.
    В розчахнутій гілці стрибає кульбабка -
    Долонею гладжу її.

    У променях сонця стелюся барвінком,
    Зливаються серцебиття.
    У Яня та Іня рождається зірка -
    Маленький клубочок життя.

    11.22.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2018.12.10 08:31 ]
    Батьки та діти
    Доста глупства! Посивіли пейси,
    Додалося у лобі ума.
    Покататися на пікінесі
    Ізнадвору гукнула кума.

    В упряж "левів" пакую попарно,
    Трохи сала стоплю з ненажер.
    Пси могутні, потягнуть титана,
    Я ж манюній - із пудом центнер.

    В мудрих пустощах треба терпіння,
    Від утіхи вигукую "Ах!".
    Їздив, браття, учора на свинях,
    А на тижні літав на слонах.

    Батожищем вперіщив кусючок,
    Щоб "Хюндаєм" помчали на схід.
    Бо вважаю - для справи так лучче,
    Надто тлустий в блохастиків вид.

    Зледащіли! Не тягнуть корита!
    Під ногами калюжки руді.
    А котиську накручують діти
    Пишні вусики на бігуді.

    P.S:

    Крики болю втонули у жартах,
    Завтра іграшки будуть нові.
    Вчиться син катувати у тата:
    Буде гицель. Такий як і він.

    10.12.2018 р.

    Зміни

    Від оглядин стигне кров у венах,
    У дружини форм таких нема.
    Чоловічий клуб, шесток, арена,
    Танцівниця ногу підійма.

    Бо щодня качається в спортзалі,
    Випадає з топіків, тунік.
    А у жінки моцний торс у салі,
    Дві філейки, наче кавуни.

    Задрижали у спіралях гени,
    З дівою в уяві мартопляс.
    Прикриває листячко вербени
    Сексуально-еротичний паз.

    Пік оргазму. Ми - країна вільна!
    Геть моралі фіговий листок!
    Вдома ж тихо. Під вікном дружина
    Вишива Ісусика з хрестом.

    Хай до Відня їде працювати,
    Лоном торгуватиме щодня.
    Шлюб сьогодні шеляга не вартий,
    Долар у кишені - ось рідня!

    10.12.2018р.

    Знову

    Нежить у поезії - це норма,
    Стримувати чмихи сил нема.
    Вчитель каже: - Тут потрібна кома,
    Там поставив крапочку дарма.

    На папір стрибають закарлюки,
    Хутко січку хрумає читач.
    Кожен твір народжується в муках!
    Від душі! Пегасику, не плач!

    Мастурбую музоньку щоденно,
    Руки утомилися, їй бо!
    Та канцони лізуть із глютеном,
    А сонети загриза грибок

    Ну то й що? У кожного є вади!
    Тож до біса критику дурну!
    Заздрісник шепоче: - Кинь писати,
    Краще цвяхи забивай в труну.

    У читців перехопило подих,
    Вирячили очі о-го-го!
    Це у мене вичмихнулась ода,
    Геніальна! Звісно, про любов.

    10.12.2028р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Сушко - [ 2018.12.09 13:57 ]
    Жінка
    Час минув еротичних поез,
    Їх чимало писалося літом.
    Дощ - це сльози богині небес,
    Восени їй завжди сумовито.

    Віршомазики їй не рідня,
    Тільки пишуть, показують розум.
    Ну, а я її звично обняв,
    Укриваю од вітру й морозу.

    Спи, кохана, спочити пора,
    На сторожі закоханий любчик.
    Бо Венера для хтивців - це гра,
    Мрій багато, а руки липучі...

    Випий чаю, тут м'ята й лимон,
    Це, насправді,- цілюща віагра.
    Скільки років удвох живемо,
    Люди кажуть - мені ти не пара.

    Нині зимно, а бачу весну,
    Розцвітає квіткова долина.
    Не цілуй! Бо ізнов не засну...
    Що ж ти робиш зі мною, богине?

    09.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.12.07 11:52 ]
    Какофонія
    Якщо поезії немає у душі -
    Нелегко жити, серце в онімінні.
    Тому Пегас щодня ірже: - Вставай! Пиши!
    Коли жуєш чи робиш омовіння...

    Найголовніше - ухопити олівця,
    Заглибитись у думах в потойбічне.
    І - бац! Лопух перетворився на митця,
    А графоман уляпався у вічне.

    А соловей співа про небо голубе -
    Спинися та послухай голос Бога!
    А знизу кіз гурточоч в противагу "Бе-е-е!",
    Рохкоче аріозо сита льоха.

    Квакочуть жаби тлусті хором у ставку,
    Ропуха голос подає з калюжі.
    Прийшов у гості знову з дримбою мій кум -
    Оглух я, друзі, одягну беруші.

    07.12.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Сушко - [ 2018.12.06 10:50 ]
    Неук
    Є в оркестрі скрипки та валторни,
    Вік учились грати недарма.
    Та свистулька внадилась моторна:
    Гвалту - доста, музики - нема.

    Нині моду правлять недоріки,
    Чисті ноти - фарс, не той фасон.
    Моцарт на роялі хай не тринька,
    Є "маестро" з Диркіна-Фасо.

    Плетиво крикливо-какофонне
    Свердлить мізки чемним слухачам.
    На додачу - пищик епігонить,
    Бо погано музику вивчав.

    Зве на поміч дримбу й козобаса,
    Бубон у квартеті - диригент.
    Гримнула прелюдія до "вальса",
    Відень онімів і Будапешт.

    Поспливали дохлі раки й риби,
    Від музик перелякався й сам.
    Дикунам наставник непотрібен,
    Можна вити й так у небеса.

    06.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.12.05 11:35 ]
    Тра писати
    Уночі поети нині сплять,
    Перевірив - ніч сидів у неті.
    Я ж бо настругав сонетів п'ять,
    Муза виє: - Боже! Дай померти!

    У Пегаса вперто мняв дійки
    (він лошиця - це відомо точно!).
    Я - творець! Сучасності акин!
    Пре і пре поезія дивочна.

    Мляво люд працює, більш жує
    Чи ліниво бевзям ставить лайки.
    А читає, загалом, своє,
    Чи про себе розбира каряки.

    Енцелад сховався за Сатурн,
    Деймос підіймається над Марсом,
    Ранок. Поетичний болботун
    Твір озвучив у фейсбуці басом.

    Червоніє від напруги чат,
    Піниться як пунш словесне мило.
    Гримнув після ночі водоспад
    І цунамі віршик мій накрило.

    Ніц уваги! Постику каюк!
    Напирають табуном таланти.
    Шаурму хутенько дожую
    І усядусь одоньку писати.

    05.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.04 12:01 ]
    Долюляю сокровенне...
    1

    Що сьогодні - добрі справи?
    Відкидання спаму-бруду...
    Сяду з котиком на лаву.
    А скраєчку лялька вуду...

    Золотавеньке волосся,
    очі витріщила - злюща.
    Голку витягти вдалося.
    Хилитається гладущик...

    У кафе "Політ" - безхатьки.
    Може, їм віддати пледи?
    Лементить на хлопця батько,
    мати курить... кида недо...

    2

    Знала я казок тьму-тьменну.
    Ой, реалії жорстокі...
    Долюляю сокровенне,
    відведу чужі мороки.

    Хочуть рибоньки - не вудки -
    суємудрі, недалекі.
    Вітровій по насту - прудко,
    на листочки рве Сенеку...

    Доброта не гандж - чеснота.
    Передбачення зловила.
    Снився Гонта на банкнотах.
    Залізняк стогнав - на вилах...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Сушко - [ 2018.12.04 05:37 ]
    "Коментування недоступне"
    У гумористів клізмочки відерні
    Лікують поетичний енурез.
    Коментування ж недоступне. Знає "геній",
    Що попаде під сатиричний прес.

    Прибилася на сайт "княгиня слова",
    Заціпило од захвату братві.
    Читво митця, немов кістлява мойва,
    Поези голос - здавлене "куві!".

    Думки ж колег феміні до лампади,
    Щодня по мордам новим твором "хрясь!".
    А, може, графоман не має вади?
    Потрібно хором вигукнути "Клас!"?

    Відомо - завтра знову словом гупне,
    Від реготу здригатиметься сайт.
    Але..."коментування недоступне":
    Читати - мо. Не мо куснути в зад.

    Який конфуз!- братва гукнула дружно,-
    Пожива заховалась у норі!
    Дивлюсь на "вічне" сфінксом незворушним,
    Ховаючи сатири пазурі.

    04.12.2018р.

    Рояль чи скрипка?

    Сусідка чухає лобок
    Мізинцем у помаді.
    То що - писати про любо?
    Дівчата будуть раді?

    Гучне до біса "га-га-га!",
    Бо гарно повечеряв.
    Чутливість, цнота і жага -
    Три клавіши натхнення.

    Відкрив "рояльчика" бігом,
    Пора втішатись грою.
    Натиснув клавішу...Ого!-
    Повіяло весною.

    Натиснув другу - висота,
    Нескорена вершина.
    Штовхаюсь. Чується "Не дам!
    У тебе є дружина!".

    А третя нота - це огонь
    Чи руйнівне торнадо...
    Здалася фея аж бігом,
    Усілася на скальда.

    Оце такі мої гріхи,
    Цілую милій пипки.
    А за вікном зима, сніги...
    Не вистачає скрипки.


    04.12.2018 р.


    Всьо чотко!

    Кошлатобрових мудреців - товпа, засилля,
    А особливо в Спілці (то є факт!).
    А от жона зрання траву косила,
    У мене з нею про ненапад пакт.

    Із вечора не виорана нива,
    Кабака загорнулась у кожух.
    Зобидилася надвельбучна діва,
    Що я про неї тиждень не пишу.

    До того ж і кохатися не хочу,
    Для мене секс - отрута, патоген.
    Для хропаків забився у куточок,
    Здоров'я ніц нема, на букву ге.

    Не випив відучора ані грама,
    Водицею освячую нутро.
    Всьому виною - банерна реклама,
    Увірувало серце в лохотрон.

    Що буде газ дешевий, мед і сало,
    На пенсію придбаю НЛО.
    Але грошви чомусь нікчемно мало:
    - Пиши,- чортяка шепче,- некролог.

    Я б написав та кіт живе у хаті -
    Його нікому в прийми не віддам.
    Мене з усіх повиганяли партій,
    Бо лідерам мій пес штани латав.

    Депресія, скажу вам,- люта штука,
    Пропав до світу зовсім інтерес.
    Але знадвору прилетіла любка,
    Ломакою по горбакові "Гепс!".

    Печаль втекла, бо жінка надто гнівна,
    Злякала так, що треба у гальюн.
    Краса реве: - Полежиш хоч хвилину -
    Розпатраю, а потім удавлю!

    Шліфують длані держака лопати,
    Із носа булька впала на траву.
    Мужам щодня потрібно кайлувати,
    Щоб голова не пухла як кавун.

    В душі нірвана! Настрій - як годиться!
    Сердити жінку - це великий гріх.
    Увечері писатиму про циці,
    Але спочатку пеститиму їх.

    04.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.12.03 04:28 ]
    Молитва
    Кремлівський бог, насправді - сатана,
    В прислужниках - пекельні людолови.
    А чи у нас релігія одна?
    Звичайно ж ні! У них - в патьоках крові.

    Не брат москвин, а православний кат,
    Молитва за любов - обман і підступ.
    Із гномом війську вчинено парад,
    Щоб освятити розбрат і убивства.

    Чортяка думав, що зірвав вже куш,
    Чекає Україну вічний погар.
    Господь москву випалює із душ,
    Очищує від тьми оселі Бога.

    В Гундєєва трясеться борода,
    Прокляття хохлакам ротяку пінить.
    Та знаю - з Лаври щезне чорнота:
    Кацапське кодло! Геть із України!

    02.12.2018р.

    Наш Бог

    І знову сварка, горло душать лапи,
    Черговий труп закопують у рів...
    - Владарювати тут не будеш, рабе!
    Тут все моє! І я тебе створив!

    Для мене все одно - людва чи блохи,
    На всіх одне генетики кліше.
    Захочу - будеш все життя безногим
    Або зроблю поетом у мишей.

    Втішаюся коли в громах-загравах
    Татьба і ґвалт, а друзі - вороги.
    Не докучає забавка кривава,
    Сусід сусідів нищить до ноги.

    Я - добрий бог. За око вирви око,
    Анафемою брата очорни.
    З релігією провернулось ловко -
    Вдягнув на люд міцнющі кайданИ.

    Синів для бійні в світ приводить матір,
    Стискає тато у руці обол...
    Цей світ від неземної "благодаті"
    Спасає тільки людяна любов.

    03.12.2018р.

    Дарма

    У рейвасі ловити рибку гарно,
    Вдалось у тьмі заскочити на трон.
    Для сонних пришелепків - кодекс карний,
    Мені (щоденно!) - податей мільйон.

    Офшорами обплутую країну,
    У кожного бабло з кишень гребу.
    Працює на війну заводик мінний,
    Купила теща газову трубу.

    Хапаю так, що не знайти і сліду,
    Розсовую грабоване в дірки.
    Моїм діткам тут нічого робити,
    Украв усе. Лишились кістяки.

    Цілує люд огузок у Європи,
    Росія теж копняк дала під зад.
    Давай посадим борова в окопи,
    Хай шанці риє кожен депутат.

    Сусідські діти в мене просять їсти,
    Усоте розкриваю свій гаман.
    Ех, мрії, мрії, ви - опале листя,
    Огорнуте майбутнє у туман...

    03.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.12.02 07:06 ]
    Мовчання
    Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
    Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
    Я ж не можу втекти. З покаліченим воїном - поряд,
    Він не раз вже казав: - Кинь вантаж цей, інакше згориш.

    Друг нікому не треба. Безрукого кинула жінка,
    Із медалі не звариш борщу, і багатства нема...
    Не печалься, товарише! Серце у мене як зірка -
    Світла стачить на двох, тож хвилюєшся всує, дарма.

    Все минулося, світом розвіялись запахи диму,
    Зс віконцем горобчик присів на оголену віть.
    Закінчилась війна, москалі повтікали із Криму,
    У Донецьку Шевченко на площі центральній стоїть.

    Вір мені, милий друже. Не варто вставати із ліжка,
    Ти у комі поранений спав аж три роки у тьмі.
    Я ж ночами не сплю, на холодній софі плачу нишком,
    Наді мною схиляються лики померлих, німі.

    Не повірив. Помітив у погляді втомленім смуток,
    Щира правда для нього не благо - нагострений ніж.
    Я питаю Творця: - Із хохлами ось так мусить бути?
    Хочеш крові іще? Чи наситився? Що ж ти мовчиш?!

    01.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.01 18:20 ]
    Дитинне


    Землетроща стихла. Злиньте, дельтаплани.
    Порвані нарешті ланцюги-кайдани.
    Тихі, непримітні - наче ті цеглини -
    посідали близько Дій, Охрім, Галина.
    Змучені обличчя, виснуть макарони.
    Чаю їм налито.
    Гримкотять вагони...

    Зотлівають фото. Років через триста -
    хто зігріє в тиші слів моїх намисто?
    Кажуть - першорядна... Музо неосудна,
    бузиновим соком барв сіренькі будні.

    Стежечка зміїста.
    Турнікети, рейки...
    В курники спустілі - сойки, соловейки...
    Есемески строчать снігурам сороки.
    ........................................
    ...де справдешні храми, мудрії-пророки?


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.75) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (1)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.12.01 08:06 ]
    Благодать


    Випив мудрості піалу,
    Вибився у люди:
    Не годуйте кицю салом,
    Бо ледача буде.

    Розум у поважнім віці
    Під бровами плеще:
    Не показуй гроші жінці,
    Краще дулю тещі.

    Око глипає несито?
    В бік штовхає Каїн?
    Лізь у погріб до сусіда,
    Краще як смеркає.

    - Я для люду друг найкращий!
    Геть погану владу!-
    Це синок з прицілом бреше,
    Буде депутатом.

    Гендлярі торгують крамом
    І живуть в достатку.
    Бевзе, геть! Тобі не з нами!
    Марш полоти грядку!

    Йде війна? Відсижусь нишком
    У цицьках м'якеньких.
    Хай Амур хитає ліжком -
    Ось який я в Неньки.

    Відростив свиняче рило,
    Заздрість звично душить.
    А на цвинтарі могила -
    Там ховають душу.

    Там ховають Україну...
    Залп, почесна варта...
    Мій сусіда йде на бійню
    Відомстить за брата.

    01.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  48. Олександр Сушко - [ 2018.11.30 15:10 ]
    Поцілунок
    Вилазить боком, друзі, мартопляс,
    Любові закортіло (навіжений!).
    Попав гаргарі ангел під обцас,
    Один лиш цьом - і пусто у кишені.

    Заусінню бретельку зачепив -
    Одразу шлюб. За посаг мудра теща.
    Припнула зятя хутко до чепіг,
    В хвоста і гриву словесами хлеще.

    Що зароблю - зникає, мов туман,
    Чіпкі до грошей в гарпій пазуриська.
    Змарнів од катування хтивий фавн,
    Вночі терзає жінка-одаліска.

    В корівоньок цицястих є бичок,
    В бичка - корівки. І немає тещі.
    Моє ж кохання - темрява! Наврок!
    Лягаю спати уночі, о першій.

    О третій ранку підстрибом у саж,
    Гноярку чищу на голодний шлунок.
    Отак, братове, упірнув у блаж.
    Всьому виною - клятий поцілунок.

    30.11.2018 р.

    Золота пора

    На вибори! За злодієм - вперед!
    Диви яка кабза велика в Мойші!
    Оспівувачі влади люблять мед,
    Талантик свій розпродують за гроші.

    У лірика насупилось чоло,
    Намацує мисля сюжетне русло...
    Це все було. Це все уже було -
    Булькоче гнійне політичне сусло.

    Піїт перо вмочає у калам,
    Малює читачам казковий замок.
    А загалом - одна липка хвала,
    Загорнута у ковдру обіцянок.

    На банерах дурню читає люд,
    Насправді - це "творив" голодний геній.
    І я заочно татя похвалю,
    Зліплю зі слів пласких глевкий вареник.

    У мене слово сяє як алмаз!
    Пегас у салі, в музи хитрий писок.
    На вічне часу, братики, нема,
    Пишу "джинсУ". Замовників до біса.

    30.11.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Сушко - [ 2018.11.29 06:53 ]
    Болить пальчик!
    Несу власну голову гордо!
    Бо..."геній"! Об"їжджувач муз!
    Письменники - гумус народу!
    Бігом на Пегасика "гупс!".

    Вломилися у піднебесся,
    Нажухали зграю ворон.
    Ну, як вам, панове, імпреза?
    А стиль? Ляпота! Еталон!

    Сусід просить: - Оду забацай!
    - Та запросто! Тільки не ний!
    Та кицька вкусила за пальця,
    Як глобус напух вказівний.

    Від болю завив, мов собака,
    Підстрибнув, як в танці кацо.
    Синюшна бубнявіє вавка,
    Писати не буду канцон.

    Жується сирок сулугуні,
    По телику пупс "бу-бу-бу".
    Захлипали в неті красуні,
    Про мавок писати не бу.

    28.11.2018р.

    Дитяче

    Дар - неначе туз у рукаві,
    Інструментик - українська мова.
    Індивідуальні молитвИ
    Шле в товписько повелитель слова.

    Із Пегасом змалечку союз,
    Під Парнас несуть мішками "перли".
    Годовито: - Я - служитель муз! -
    Ніздрі бачать павуків на стелі.

    Олівцем в руці легенько "круть" ,
    А для форсу - папіроску в рота.
    Люди ж - потомилися, хропуть,
    Звично підуть завтра на роботу.

    Сам у себе запитай: " Я - хто?"
    І пошани чи насправді вартий?
    Бо поет, насправді,- камертон,
    І слуга не слова, а громади.

    Віднайди до душ люських ключа
    Та серця навчися їхні гоїть.
    Хай приносить радість читачам
    Кожне слово сказане тобою.

    28.11.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.11.26 06:45 ]
    За упокій

    Йшов 1992-й рік. В країні лютував економічний хаос. Ламалися стереотипи, людські долі, родини. Ще жили пліч-о-пліч кати та їхні жертви, не було збудовано квадрильйона квадратних метрів височенних парканів між однотипними садибами керівників підприємств та робітниками. І морок минулого ще дихав у потилицю громадянам, які вирішили будувати власну незалежну державу.
    У восьмидесятишестилітньому віці помер академік Фіалко. Хороший був чоловік. Викладав теоретичну механіку та опір матеріалів у танковому училищі. Помер прямо під під'їздом нашого будинку, впавши під час розмови з моїм братом йому на руки. Оскільки ми були сусідами, то дружина покійного попросила мою матір допомогти з похороном. Звичайно, вона погодилася.
    Цілий день та ніч готувала стіл для родичів та знайомих покійного. Ми з братом теж не стояли осторонь.
    Як і належить – провели покійного в останню путь: людина була непересічною, знаним науковцем. Але на похорон прийшла у повному складі…комуністична організація тоді ще Леніградського (нині Святошинського) району міста Києва!
    Звичайно, покійник не зміг би працювати на своїй посаді, якби не платив внески в партійну кабзу. Хоча міг би й не платити, бо вже кілька років як був на пенсії.А ми з братом були членами Народного Руху України.
    - Давай годувати комуністів,- сказав весело брат і тицьнув мені таріль з холодцем. – Став це блюдо ближче до керівника парторганізації. Вони у нас люблять свининку. І не забудь баняк із хроном!
    Нарешті, гуртом накрили стола та присіли на краєчку. І от, брязнувши орденами, які гронами звисали з казенного піджака, очільник підняв тост:
    - Яков Ізевич прожив непросте життя,- розпочав оповідач.- У молодості він підпав під вплив підривних елементів, але партія зробила усе можливе аби витягти молоду людину з біди. П’ять років тюрми пішли Якову Ізевічу на користь, він став корисним суспільству і вірним ідеалам комуністичної партії. Я ж його і приймав до лав нашої організації. І хоч він часто сперечався зі мною з приводу Голодомору в Україні, я мушу тут, на його похоронах, сказати вам усім, що ніякого Голодомору не було. Це все вигадки українських націоналістів, які намагаються поставити істинну історію нашої країни з ніг на голову. Вип’ємо за покійника. Пухом йому земля.
    Дядя хвацько вковтнув горілку і захрумкотів маринованим огірком.
    Я подивився на зблідлу матір, на її побілілі вуста і зрозумів, що її страшно образили. Брат поклав мені руку на плече, почекав кілька хвилин аби люди трохи перекусили і теж попросив слова.
    - Царство небесне цій хорошій людині, яка виховала не одного чудового фахівця своєї справи,- промовив брат. І людиною він був хорошою, і сусідом чудовим. Я б і обмежився цими словами, оскільки це - похорон, а не партійні збори. Проте хочу звернутися до присутніх з іншими словами.
    Щойно сказали, що Голодомору не було. Можливо, у деяких сім’ях і не було. Або дехто жив у той час не на Україні. Але він таки був! Запитайте у нашої матері, яка накрила вам цей стіл. Половина її сім’ї лежить на цвинтарі, бо померла в ті страшні часи. Вона сама ледь вижила. І виною цьому – комуністи, які спланували і здійснили масове винищення нашого народу. Так давайте заодно вип'ємо за всіх тих, кого відправили на той світ кати з партійними квитками в кишенях і подякуємо жінці, яка годує вас на цих похоронах. І яка вижила всупереч комуністичним планам масового знищення українців.
    За столом запанувала гробова тиша. Дружина покійного зі сльозами на очах вибігла в сусідню кімнату. Я знав, що вона після суду над чоловіком поїхала за ним у Сибір. Там вчителювала. А коли його звільнили – повернулася разом з ним до Києва.
    Ці люди за столом були зайвими. Вони і самі це зрозуміли, тому хутенько зібралися і пішли геть.
    Але і досі чується, що злочину не було, Голодомор – фікція. Скоро взагалі не залишиться свідків тієї трагедії і можна буде як завгодно маніпулювати фактами нашої з вами історії. А Москва зробить усе можливе аби стерти нашу націю з лиця землі. Випаде нагода – влаштує ще тисячу таких голодоморів. Не забуваймо про це ніколи.
    25.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   119