ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
З голосу Езопа
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Констатація очевидного
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Миті
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
Де?..
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Мамина хата
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Їжак
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
* * *
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
Lost in you
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
Колискова
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Звідки в кремені з’явився вогонь
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів

Іван Потьомкін
2024.05.02 12:35
ШАНУЮЧИ БАТЬКА
Велике пошанування до батька й матері, бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого… Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою, навіть якщо живеш милостинею" Раббі Шимон бар Йохай Давно це сталось. Тоді, як в І
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Образ твору Біля багаття мого роду тихо.
Земного неба – церкви – біла тінь.
Німим селом глухе пройшлося лихо,
Схилилось під ялини золоті.

А я сюди приїхав зі столиці,
Де зінфлювали гривні і слова,
Побачити, чи світить тут на лицях
Душа жива.

По семиструнній глибині дороги
Іду у поле, де хрести і щось...
Не від людей, від звіра чи від Бога,
Яке мені покинуть довелось.

У пам’яті обличчя мокре й світле.
Як вдавано сердивсь на мене дід...
Руденькі однокласниці на мітлах
Пливли в огнях, літали у воді.

«І хворий пес, і холості патрони...» –
Іде назустріч друг дитинства – Вовк...
Умерти? Жити? Хто ж кому боронить?
Вперед ногами хтось... благенький шовк
Стирчить з-під віка...
Потім напилися...
Майбутнє у минулому.
Я тут.
І Шлях Чумацький – ніби шкура лиса.
І кров залежна...
Й незалежна ртуть.

Тут люде сильні тільки нелюбов’ю...
А в порожнечу мрійно зирить Той,
До кого, не умівши жити, йшов я,
Мов йде до світла перемінний "ток".

Або як сніг летить на церкву білу,
Метелик на посвячену свічу,
Сльоза – у море...
Кров до серця бігла,
Яку, як смерть, не бачив я, та чув.

Убить печаль в безпутному весіллі?
Послати всіх і все під три чорти?
Чи налягати на заморське зілля,
Яке мій друг священик освятив?

Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-24 20:03:44
Переглядів сторінки твору 4003
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.09.11 21:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:11:12 ]

Дуже гарно, Ігоре.
Правда "ток" - не "тік" і тим паче не "струм")))
Несподівано - гарна по - єсенінськи кінцівка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 05:46:49 ]
тут стільки отого життєво-сповідального...чисто-правдивого!
Гарні ж образи які! Нехай яскротні миті- ніґде не минуться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-25 09:18:02 ]
Довершено!
Гірко лишень, що"Тут люде сильні тільки нелюбов’ю..." - це правда, і цей стан деструктивності і губить людей, забирає решки сил.
ЛГ пройшов крізь це горнило. В ньому уже відчувається народження нового, сильного, хоч і "...біля багаття тихо"...
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 10:26:30 ]
Такий глибокий екзистенційний вірш. Діткливий.
А останню строфу хочеться просто процитувати - і все!
"Отак, болюче, молодість відходить.
Нема давно звірят, з якими ріс.
Минають зорі, всесвіти, народи...
Як золоті листки з тонких беріз".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 11:30:24 ]
так умієш тіль Ти писати......
по серцю....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:22:02 ]
Ігорю Павлюку
В дитинстві я любив читати Шевченка, а як подорослішав - не можу: сльози навертаються. Так у нього все жалісливо, хоча є і суто чоловічі настрої:"Повставайте, та вставайте. Кайдани порвіте".
А у Вас, нажаль, самі сльози. Майстерно написано, але від цього тільки гірше. Бо, як співчуваєш Вашим ЛГ, то стаєш схожим на П'єро з відомої казки. Чоловікам я б категорично не рекомендував читати такі вірші (з психологічних міркувань).
А Вам, звісно, хочеться допомогти вирватись з пут безнадії та жалю до себе. Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:03 ]
Мою електронну адресу, Олександре, знаєте? Pihor@ukr.net
Дайтеся чути - поїдемо, посадимо.
Хоча аз грішний чимало насадив...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:17 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:50:34 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:16 ]
Чутко Ви підмітили, Вікторіє.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:51:43 ]
А навіщо ж інакше писати вірші?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:52:32 ]
Ти ж мене, Анатолію, знаєш... :)
Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 12:56:18 ]
Тільки світла (радісна) печаль, шановний Олександре, очищує душу людську...
Врешті, можете й не читати... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:00:00 ]
"Я би поїхав з вами до села, пішли б до якоїсь старенької: полагодили завалений паркан, або діряву стріху. А в саду насадили молодих вишень, яблунь та груш, аби згодом вони пркрасили світ своїм цвітом. А ще за кілька років їхніми плодами б ласували дітлахи. А ще ми б, як Сковорода, посадили дуба, а може й не одного, аби через багато років під їхніми кронами люди спочивали в тіні і насолоджувались. А нашим душам будло б приємно дивитись зверху і радіти ( навіть, якщо ніхто і не згадає садівників, не подякує), що це ми зробили світ трішечки кращим.
З повагою, Олександр."
Це мені подобається. Це також по-нашому, шановний Олександре! Але ж лірику також іще ніхто не відміняв. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 13:31:13 ]
Радий, що не образились, Ігорю:)
Я ж не проти лірики - бо сам лірик, і романтик. Навіть не проти сліз, співчуття і т.і. - бо це частина життя. Я переймаюсь Вашою хандрою, песимізмом. А Ви могли би бути таким щасливим і радісним, щоб з легкістю ділилися ними з людьми. Аби лиш направді захотіли трішечки змінити своє ставлення до життя, захотіли, аби Вас любили і поважали більше, чим жаліли.
Погдивіться це відео http://www.norbekov.com/norbekov/video/588/
З найкращими побажаннями, Олександр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сердечний (М.К./Л.П.) [ 2013-01-25 15:53:57 ]
Ігоре, Ви дали картину сучасного життя на селі і тим самим поставили перед нами усіма питання, а що далі - невже майбутьнє у минулому. І кожен повинен сам відповісти на це запит. В попередньому вірші Ви написали - осінь чи повстання. Для себе я роблю такий висновок: незважаючи на осінь, чи сурову зиму - повстання, спочатку в середині кожного із нас і тільки потім повстання всіх. Переконаний. ми всі до цього прийдемо обов'язково.Подальших успіхів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Таршин (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-29 14:30:45 ]
Мені дуже сподобвся Ваш твір,прямо крізь серце пройшов, дякую