ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.07 12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.

Олександр Сушко
2024.05.07 09:38
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,

Микола Соболь
2024.05.07 07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.

Віктор Кучерук
2024.05.07 06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?

Артур Курдіновський
2024.05.07 01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.

Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "НОТАБЕНЕ" (2013)

 Посланець…

"СОН"

Реальний світ розтав удалині...
Довкілля - сновидіннями повите.
За крок навпроти - ангел-покровитель
про щось важливе говорив мені.

Ми довго так стояли віч-у-віч,
небесним джерелом струміла мова.
А я не розуміла ні півслова...
Тим часом догоряла літня ніч.

І розпач серце боляче стискав.
Аж раптом увірвалось у свідомість:
"...я ще прийду!" Та до сих пір, натомість,
мій добрий ангел більш не прилітав.

А я у сни химерні поринаю -
обіцяної зустрічі чекаю.

(2000)

Образ твору ...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-10-08 19:50:37
Переглядів сторінки твору 4747
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.03.06 15:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 20:30:20 ]
Аж в серці хруснуло...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:08:51 ]
Ой! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-10-08 20:58:06 ]
Зараз зовсім лячно буде...

Він і не відлітав, а поруч був, достоту,
до миті найостаннішої, миті зльоту,
та дожидався марно рідної душі,
вона розтала в хузі багряній зісподу ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:18:20 ]
Я не хотіла, щоб аж так лячно...)
Насправді, ці рядки - відголос вірша 12-річної давності, написаного після реального сновидіння:

Реальний світ розтав удалині...
Довкілля - сновидіннями повите.
За крок навпроти - ангел-покровитель
про щось важливе говорив мені.

Ми довго так стояли віч-на-віч,
небесним джерелом струміла мова.
А я не розуміла ні півслова...
Тим часом догоряла літня ніч.

І розпач серце боляче стискав.
Аж раптом увірвалось у свідомість:
"...я ще прийду!" Та до сих пір, натомість,
мій добрий ангел більш не прилітав.

А я у сни химерні поринаю -
обіцяної зустрічі чекаю.
(2000)

Отак, иабуть, і розминаємось... )

Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:30:45 ]
Я думаю, Любове, що, якби ангел приходив частіше, то втратився б сенс святості його візиту. А так один раз, - і на все життя наснага!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:33:07 ]
Так, але ж я до сих пір не знаю, що він мені мав сказати?... точніше, що я мала зрозуміти?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-10-08 21:45:21 ]
Симпатичний вірш, Люб, лише, з огляду на наголоси, може краще, "віч-у-віч"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:49:17 ]
гм... Справді, так і по змісту краще.
Та як тепер тут виправлю? Візьму собі на замітку.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:07:25 ]
Що ж, - пора пора пробудитись зі сну, бо спасіння вже ближче, ніж було тоді, як ми тільки повірили!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:19:38 ]
Пора-пора...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-10-08 21:18:28 ]
сумно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:19:52 ]
дуже...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-08 21:37:18 ]
Я не знавець, але... "натсплячею душею". Читається так. Не знаю, це гарно чи ні, але виразно. По-бардівськи :)
Філософія глибока.
нічого не змінилось, а якщо і змінилось, то воно стало гіршим, якщо йдеться про географічно наше.
Дякую за серйозний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:39:04 ]
Дякую за серйозний коментар )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-10-08 21:38:35 ]
сподіваюся, ангел знає, що робить. Це ми можем не знати чи не розуміти :)) а на небесах бардаку не буває
обидва вірші дуже сподобалися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-08 21:41:38 ]
Так воно і є...

Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-10-09 23:46:48 ]
ой як сумно хруснула та темнота...

Б“є по душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-10 19:03:27 ]
Содіваюсь, душа була захищена в той момент... (
Дякую, Тамаро. Сонечка Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-10-10 07:45:11 ]
Знакомито,Лю`...
Роздумую щодо "розчавлений" і "хруснути" - мені чомусь відразу на думку спадає виноградина
а може таки "розтрощеним хореєм"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-10-10 19:08:26 ]
Дякую, ЛЮ, що допоміг переконатися у правильному виборі слова. Ще раз зазирнула у словник.

Розтрощувати можна різними способами, аби злості вистачило )
А розчавлювати - більше асоціюється із надавлюванням зверху (в даному випадку - ногою).


РОЗЧАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧАВИТИ, чавлю, чавиш; мн. розчавлять; док., перех.

1. Надавлюючи або стискаючи, трощити, м'яти. Металеві інструменти розтоплювали [цехові] на вогні, гнули, розчавлювали й нищили (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 121); Пізньої осені морські течії занесли її [шхуну] разом з кригою до берегів цього острова, і тут крига розчавила шхуну (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 102).

2. Давлячи, стискаючи, заподіювати смерть;
// перен. Пригнічувати морально. Розгуляна стихія.. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (Олесь Гончар, Новели, 1954, 58).

3. Завдавати кому-небудь поразки, знищувати в бою. [Євгенія:] Мільйони людей злили свої сили, думки, почуття, щоб відкинути, розчавити ворога! (Кочм II, 1956, 379).