Шановна пані Оксано! Чуло моє серце... коли я сумнівався на рахунок доцільності публікації пародії
на Вашу поезію. (Це вже було після славнозвісного
"Поет-с"). Вибачте - лихий попутав. Підкупив імідж непереборної оптимістки. Останню Вашу поезію (включаючи коменти знаних і рейтингових коментаторів) коментувати не хочу -СМІШНО то все.
Видно, не тільки Максими перегріваються на спеці.
І заклинюють... Пишу Вам тільки тому, що як сказав відомий пан Верещагін - за державу, вибачте, за жанр образливо. Нічого особистого - читайте коменти авторів оригіналів пародій, що вже опубліковані на ПМ. Їх вже більше десяти, і тільки в Вас асоціації з паплюженням. І потрудіться прочитати мою відповідь на Ваше питання в коментах до "Старезного дуба" після Ваших слів"ХА!" (про особисті мотиви). Це повинно трохи прояснити Вам ситуацію.
З глибокою повагою до Вашої творчості

"Бо постраждали б рондель й тріолет…"
Чим вони завинили?
Тим, що Ви не створили жодного, а паразитуєте?

Хибною була стаття у підтримку Вашої поетичної діяльності на сайті. Я просто не хотів відписувати пану Ярославу.
Я би порадив Вам опановувати ті віршові форми, якими намагаються віршувати жертви Ваших поетизованих дописів.
Хоча ви притримуєтесь своєї думки.
Існують вірші, яким аплодують механізатори колгоспних нив чи фермерських господарств, а дуже-дуже рідко бувають такі, яким аплодували би боги, які хиляють нектари на олімпах.

Не без гумору,
Г.С.

Ов-ва! До чого довела полеміка з шановною панею Оксаною!А мені тепер з кулеметом проти танка...
Вітаю, шановний Гаррі, даруйте,шановний Гарібальде Пантелеймоновичу, - Ви давно бажаний і очікуваний гість на моїй сторінці. Уважно роздивився (по необхідності) Вашу аватару, і маю сказати, що мантія судді Вам не личить, тим більше, надіта, так би мовити, самозванно. На світлині ж весела і ерудована (з виду) людина, якій не личить виносити смертні вироки (нехай заочно).Тепер по суті - повірте, я теж не мав ні найменшого бажання відписувати Вам, але Ви й "мертвого вговорите"... Вам ніколи не спадало на думку, чому я не коментую Вашу високу поезію, включаючи тріолети, ронделі і т.п.? Вірно, Гаррі -
тому, що я в них багато чого не розумію. Особливо в Ваших, вишуканих, останніх. Ради Бога, не проводьте паралелі чи аналогії, коментуйте пародії (навіть якщо і не розумієте) - мені завжди цікава думка рейтингового коментатора. Насторожує інше в Ваших коментах - нездорові тенденції. Якась одна злість і огульність. В Вашому коменті на сторінці пані Оксани, я десь аж
на середині Вашого коменту уяснив, що йдеться про пародію ,ввели в оману Ваші терміни - вторинний продукт і великі "кавалки". Думав, що Ви описуєте, як би пом’якше сказати, природні біологічні процеси... То ж попросив би надалі бути більш аргументованим. Щодо ж Вашого коменту до "Діелектрики"(поезії),то це смішно для Вашого рівня, нагадує копирсання хлопчика ясельної групи в пісочниці... Ну, прошу Вас,нетреба. Бо буду комизитись... Врахуйте обставину - ЖОДНА(!!!) моя пародія не виставлена на ЖОДЕН конкурс, і ПМ в тому числі. Так що "паразитуючому" пародисту за чужий рахунок прославитися не вдасться. Це з Вашої цитати. Тепер хочу зробити небувалий в своїй практиці прецидент - наперед попросити в Вас дозволу на пародію ОДНОГО(!) з Ваших віршів, ну , наприклад, "Тріолета щасливості". Врахуйте, це вперше і ОСОБИСТО для Вас. Прошу відповісти в бінарному коді - поросто "так" чи "ні". Ще можна - "Валяйте, пане Іване!" Чекаю тремтливо.
І прийміть до уваги, що механізатори ферм і ланів - то теж читаючий народ, і до речі, часто з набагато більш розвиненим почуттям гумору.
Щиро

Дякую за відвертість.
Так, мої коментарі мають різне емоційне забарвлення. Іноді воно спотворюється за рахунок різних чинників - наприклад, таких як поспішність при написанні. А слово, як нам відомо, має силу. І якусь там енергетику з її синусоїдами. Одна людина впіймала одну напівхвилю, а друга - іншу. Враження - відповідні. Струм має властивість не тільки лікувати (електрофорез), а і вбивати (ЛЕП, розетки, тощо).
Про мантію судді. А Вам не здається, що однобока оцінка величі чийогось поетичного здобутку через пародію, яка вихоплює з тексту першоджерела, можливо, не саме головне, а потім розкручує-розмотує, не є ознакою власного суддівства? Зазвичай так і буває, що хто на що страждає, той про те і каже. Тому краще нам з вами не торкатись цієї теми. Бо яне любитель відповідати щось на кшталт "сам дурак" :)))
Дякую за запрошення на Ваші сторінки. Але я комплексно розглядаю твори. Коментарі можуть бути місткими, бо технічні вади, на жаль, мають місце у Ваших творах. І вони тиражуються. Я не спостерігаю змін на краще. Процес нагадує чос. Існує таке поняття і у гастролерів. Я нічого і нікого ні з ким не порівнюю, а просто пишу, що процес НАГАДУЄ чос.
Про первинне і вторинне. Публіка і досі не бачила жодного з Ваших творів, крізь який проглядало б, так би мовити, обличчя автора. Вона бачить продукт, висловлюючись мовою хіміків-органістів, продукт вторинної перегонки. Я востаннє звертаюсь до подібних метафор, які будууються на певинності чи вторинності. Надалі будемо називати речі своїими іменами. Але не кожна пародія може претендувати на це високе звання, і тому мені доведеться підшуковувати наступні і обов'язково необразливі чи тенденційно підібрані синоніми.
Ваше зуваження сприймаю позтивно. Процес мого виправлення розпочався. І про паразитування теж більше не будемо. Хоча будувати свої вірші на основі чужих все ж-таки дещо нагадує. Я не можу швидко змінювати свою думку. Поки що тримаюсь такої.
Спробуйте створити пародію на мій тріолет. Я не проти. Розмова ділова - Ви поцікавились, а я відповів. Глибинна думка в тріолеті існує. Він має певну побудову. Ви досвідчений спеціаліст. Залишається чекати на результат.

З повагою,
Г.С.

Дякую за відповідь, Гаррі! Щодо тонких і товстих речей в поезії - коментатор, на мою думку, не мав би права (чи сміливості) говорити про гумор на базі "статевих відносин". Це він просто ТАК зрозумів, це його бачення. Можливо, він це ще вбачає і в оригінальній поезії авторів? Тоді це дійсно ознака якихось відхилень, це вже майже клініка. На рахунок творчого доробку "паразитуючого" пародиста. Це нагадало мені відомий одеський анекдот: стоїть на Дерибасовській
приїжджий і питає в одесита - Скажіть, будь ласка, як пройти на Дерибасівську? У відповідь (по російськи) - Чудак человек - стоит на Дерибасовской... (Хай пробачать мені одесити за можливі неточності). Я до того, що Ви "стоїте" на сторінках ПМ, де на даний момент розміщено коло
140 моїх пародій. Спеціально для Вас підкреслюю, що пародії - то і є творчий здобуток пародиста.
Не мій, в конкретному випадку, а взагалі, будь -якого. Це треба зрозуміти, до цього привикнути і, напевно, з тим жити. Бо, як сказала шановна пані Тетяна Роса - пародія,то ТЕЖ творчість. До речі попутно хочу висловити їй
глибоку подяку за аргументований і предметний
коментар.Таких я бачив мало.
Дуже дякую за офіційний Ваш дозвіл на пародію. Завтра ж попробую щось "перекрутити". Хоча майже не сумніваюся в Вашій оцінці. Як говориться : Самобутній гумор селян - це самобутній гумор селян, а коментарі ГС - це коментарі ГС!
Залишайтеся в доброму гуморі
Щиро

Чекаємо тепер пародії на Гарріка :)

Тут така серйозна дискуссія, що важко втриматись.
Моя думка така:
Пародія, зокрема поетична, існує давно і свого часу буда досить популярною. Без сумніву, вона має право на існування.
Однак, справа це тонка, бо більшість з тих, кого пародують - ображаються. А хто любить, коли над ним, чи його твором "сміються"?
Пародія - це своєрідний вид критики. І де-кому він допомагає позбавитись від недоліків.
Тому пародист має бути максимально тактовним, аби не образити і не нажити собі ворогів.
Що до технічного рівня віршів Івана Гентоша - він, на мій погляд, вельми пристойний. Практично не маю зауважень, що до рим і легкості мови. Чудова образність, багатий лексикон.
Варто працювати з ритмікою та збігом приголосних.
А взагалі, я радий, що пародія не померла разом з СРСР і традиції гумору в країнській літературі продовжуються.

Є ще такий тонкий момент - поезія на нашому сайті - може бути експериментальна, у варіанті чернетки, ніде більше не опублікована, - тому, якщо є несприйняття таким (нашим автором), передчасного пародіювання, то коректно було би, як правило, і не писати на твори такого автора пародії. Особливо, стосовно жінок. Бо розуміти жінку може повноцінно лише інша жінка, а чоловікові і не дано стільки мудрості, аби зважувати останнє творіння Господа засобами передостанньої моделі...

Але коли автор видає книжку своїх поезій, то вона ніби і справді стає публічним явищем, на яке, цілком імовірно, і справді немає заборон писати пародії. Але однаково, вважаю за правильне послуговуватися інструкціями від Головного Творця, який призвав чоловіка для роботи доброчинної і фундаментальної.

А я ще раз скажу - авторське право в Інтернеті - це утопія.

Виставив свій твір в Мережу - значить, будь готовий до його будь-якого використання.

Тим паче, Іван нічого страшного не робить з чужими текстами, він же не присвоює собі авторство чи т.п., а просто виставляє їх тут, у цій "общині", де "всі свої". Щоб посміятися, покращити настрій.

Не треба все так ускладнювати.

Хочу додати:
Пародію можна розглядати, як одну з форм критики. В цьому сенсі можна вважати, що критика паразитує!
Однак, навряд, чи хтось наважиться запевняти, що критика не потрібна.