Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юлія Івченко (1978)
Чому ж тобі так погано, сонечко, спиться без степових найсильніших у світі вовчиць?
може тому, що Маруся до гробу безтямно кохає Гриця?
може, її кохання сильніше за найжорстокіших вбивць?


Інфо
* Народний рейтинг 5.160 / 5.67
* Рейтинг "Майстерень": 5.164 / 5.76
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Переглядів сторінки автора: 133359
Дата реєстрації: 2008-11-01 21:38:25
Звідки: Київ
Школа та стилі: Неоклассицизм, модернізм, постмодернізм, метафізична поезія.
У кого навчаюсь: У життя.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2022.01.21 19:02
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора

Найновіший твір
Брату. ( Із циклу " Індія")
ми обіцяли один одному — ні коханню!
лише дотики слів, лише легкі розмови,
що не напружують зіркових інів та янів,
бо ми не уміє вчасно з’являтись додому.
рому ти хочеш? рому й роменових квітів?
уже за сонник, а ми — лише склад із літер?

мені не подобаються на світлинах наші обличчя…
леді якісь танцюють, навколо тебе, певно, в червонім...
це, уже, мій солодкий, не грудень, а січень.
в нього світлини бувають лиш біло-чорні.
хтось тобе слухав, а хтось — намагався слухати.
ну то розрізняй ту, котрА на палець урізаний дмухає.

ну не взяла телефон. ну, скажи, і що із того?
там помінялись місяці, букви, тремтячі цифри…
я не беру у борги ні слів, ні тернову тривогу.
мрію буває, звичайно, надівши панчішки сірі.
ти мене усе лаєш:
— сестричко, потрібно спати!
на вісім карат, брате, розігнала смарагдовий катер!

ось мій малюнок — тут тільки чорне і біле,
наче шахова дошка. ти сам розставляй фігури.
хочеш — Надію постав направо, хочеш Віру — наліво,
хочеш — з’їдай морозиво слів і купайся в лазурі.
—Дами! — ти кажеш? І кожна із них — пікова драма.

хочу я, просто, в кедах і в синіх джинсах,
щоби пісок в обличчя та де щемне хінді Рампхуру!
серце моє коралове спокоєм заколисувало,
бо там не соромно бути сліпою під сивими мурами.

хочу, щоб рими мої не рівняли рівно.
бо у мені ужився і Аваль і Каїн.
може, в дитинстві багато читала Гріна?
може, у в багатстві багато мліла за Каєм?
рани? які то рани? то — загартовані перспективи,
то у нас граються барсами сніжними білі зими...