Благання мартопляса

Братове, до вогню мене прийміть,
подайте хліба чесний почастунок –
я йду давно, а клич нічних вістунок
мертвить і воскрешає водномить.

Я виміняв на вітер срібло й мідь,
я став недоторканний, мов цілунок.
Я йду і на плечі моєму клунок,
і ви мене, братове, обійміть!..

Я не навчу вас жити на землі,
збирати мед і стригти череду,
додаючи рублі та мозолі.

По гострім путівцю, мов по мечу,
до ваших жител радісно прийду
і невблаганну зірку засвічу…

Ю. Андрухович, колекція віршів
“Екзотичні птахи і рослини”
вид. “Лілея-НВ”, 2002




Благання мартопляса
(пародія)

Мене послали втретє в гастроном,
Бо вкотре закінчився почастунок,
Мені б пройти мимо нічних вістунок,
Я йду давно, чи пак, повзу як гном.

Йду на вино зміняти срібло й мідь,
Кульок в руці, і за спиною клунок.
Як повернусь, братове, обійміть,
Ще й в нагороду п’яний поцілунок.

По гострім тротуарі, як по лезу,
На вашу радість у житло верну,
Це дасть можливість скінчити трапезу,
Ще й заспівати пісню не одну.

Хіба не вмієм жити на Землі?
Стрижем рублі, як інші череду.
Вже на руках від чарок мозолі.
– Що, треба знову? Скинулися? Йду.


І.Гентош