ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.04.28 23:06
Вітражі дитинства
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.

Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
Живе
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Земля квітує (хайку)
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Два в одному
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Перша козацька Січ
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Пазлики ні в дугу
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
***
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Ще б пак
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Райдуга
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
На дозвіллі
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Безкровне
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Одарчина кицька
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Побажай – і я воскресну
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
До Великодня
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
* * *
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Мацуцький / Вірші

 Усі крадуть у цій країні - 2
«Уряд Януковича у 2006-2007 роках
крав зі швидкістю 60 доларів на секунду».
(З радіо, телебачення та газет)

Усі крадуть
у цій країні.
Хто більше,
а хто менше.
Від тих часів крадуть.
І нині –
теж не востаннє,
як не вперше.
Один вкраде добра
в півгривні,
а інший
на мільярд вкраде.
Обидва перед Богом винні.
Та де ж той Бог?
Та віра де?
А, може, нам
свою країну
продати богу-москалю.
Хай покарає і дитину
за ту провину,
без жалю.
О Боже!
Дай же нам не красти,
не руйнувати
спільний дім,
себе звільнити
від напасти
і об’єднатися…
А втім…
Який святий
вкрав нашу віру,
ті наші будні
і свята,
ту рідну віру –
моці міру?
Яка ота
душі сльота?
І де ж та людськість,
дУші чисті,
діла і помисли братів?
Нема душі –
немає честі,
немає нації…
А втім…
Невірний брате українцю!
Невірний нації й землі,
ти – уподібнився гостинцю
чужим богам
в чужий імлі.
Якої ж ще чекати кари! –
від не своїх -
чужих богів.
Самі себе
ми обікрали.
Своя біда.
Свої борги.

16.06.08

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-06-28 15:18:00
Переглядів сторінки твору 4459
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.637 / 5  (4.611 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.342 / 4.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.06.07 12:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-28 15:23:42 ]
Оце правильно п. Володимире. $60 за секунду крав Вітя Фєдя по словах Святої Юлії. Вона так переживає, бо їй мало що дісталося. Різниці між ними ніякої.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-28 17:13:40 ]
Олександре, українська ментальність така: «немає людини краще за мене». Назвіть, будь ласка, джерело, з якого Ви берете звинувачення на адресу Ю. В. Тимошенко. Звідки така злість проти людини, яка працює на державу. Данні про «60 доларів за секунду» я почув від Голови комісії з перевірки державних підприємств (зафіксовано розкрадання на 10,2 мільярда грн. при владі уряду Януковмча). Але не в тому річ, хто це озвучив. Подивіться навколо себе, як я це роблю. Там де я живу, у мене з-під ніг крадуть мою українську землю, український ліс, українські водойма, українське повітря. А Ви, вже вкотре, намагаєтесь захищати крадіїв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-29 19:36:08 ]
Олександре, перечитав Ваш коментар і зрозумів, що не зрозумів його. Тому прошу вибачити. З повагою, Володимир.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-28 21:08:53 ]
"КПСС - ум, честь и совесть"

Розум вбили жахливим цинізмом
Честь отримала свій ешавот
Совіть стала давно атавізмом,
Як і кожна із списку чеснот. (с)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-28 21:09:14 ]
ешафот, пардон

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-29 19:38:01 ]
Нажаль, це так. Міркую вголос: що може примусити українську владу жити по правді? Християнська релігія? Ні. Не можна ввійти два разу в ту ж саму річку. Ми вже входили в це православ’я, яке завжди було проросійським.
Саме з проросійським православ’ям боровся і Тарас Шевченко, і Леся Українка, і Іван Франко. Залишаються: технічний прогрес, національна культура, національна релігія з національним Богом. Скільки треба часу для цього, і що далі?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-29 22:26:38 ]
Я думаю, що ніхто і ніщо не зможе примусити владу, бо вона є закономірним відображенням духовного рівня народу.

Ні прогрес, ні культура, ні релігія тут не допоможуть до тих пір, поки вони самі не будуть засновані на абсолютних цінностях. Бо інакше прогрес породить монстрів від науки, національна культура, - нацизм, релігія, - фанатизм.

Але як це зробити, - у мене немає відповіді. Тут хоча б втілити обрані цінності у своєму власному житті, хоча б вплинути через це на власне оточення...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-30 12:12:47 ]
Я б з Вами погодився, якби Ви не обізвали національну культуру - нацизмом. Без національної культури немає нації, немає нації – немає народу (є натовп людей), немає народу – немає держави, немає держави – немає країни (є територія). Нацизм, як ярлик, дуже застарілий. «Гражданіном міра» може бути тільки та людина, яка поважає свою націю, культуру, мову, і поважає інші нації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-30 21:09:00 ]
Цілко з вами згоден.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кириченко (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-30 21:08:34 ]
Володимире, у нас з вами десь тут непорозуміння вийшло (лікаре, мене ігнорують :) )

Повторюю ще раз, - до тих пір, поки центром національної культури не будуть абсолютні цінності (щирість, чесність, самоповага і повага до інших ... і т.д. по списку), можливі різні збочення. І нацизм в тому числі.

А поки що маємо такі перли народної творчості як "хай відсохнуть руки, що гребуть від себе."

Досить точний діагноз для стану теперішнього суспільства, чи не так?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-30 22:17:20 ]
Саме так. Але я не уявляю собі українців нацистами. Націоналістами, в кращому розумінні, так. Більш того, вважаю, що здоровий націоналізм допоможе українському народу стати з колін. Ми на якомусь етапі пригноблення чужинцями і своїми запроданцями загубили шану до себе. Відродити її дуже важко. В цьому може допомогти тільки національна свідомість, яка відроджується національною культурою, знанням національної історії і т. і. А «монстрів» і зараз багато, і всі вони в апогеї розвитку, далі вже нікуди. Українця вже не залякаєш монстром. З повагою, Володимир.