ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Лі Ханта
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Лі Ханта
ДО КОНИКА І ЦВІРКУНА
Зелений стрибунцю між літніх трав,
Один ти звеселяєш день червневий:
Лиш голос твій чуть в спеці полудневій,
Як в бджіл -- і в тих азарт увесь пропав;
Й ти, домочадцю, що тепло обрав
Із тими, хто і свічки рад вогневі,
Й так задерикувато в тьмі грудневій
Мовчання в мить щасливу перервав;
Два приятелі ніжні, хто б де жив:
Один у полі, другий -- біля печі, --
Обох любив би, з обома б дружив
І в літній день, і у зимовий вечір;
В задумі вухо тішив би їх спів
Всередині й зовні, в жарі й холоднечі.
НІЛ
Тече він крізь єгипетські піски,
Мов думка владна, пронизавши сон,
Й роки і речі тут знаходять схрон,
Вже з його плином злиті на віки:
Стада і пастухів зриш вздовж ріки,
Й громаддя пірамід, гробниць, колон;
Й Сезотріса золотосяйний трон,
Й цариці усміх, й слави їх вінки.
Й мовчання потім, наче враз не стало
Всього у світі, що жило й буяло;
І пустка скрізь. Й, від сну збудившись, ми
Шум вод цих чуєм знов, як вже бувало
Не раз -- й теж прагнем не блукать в пітьмі,
А щоб вказали й іншим шлях самі.
ДО РИБИ
Кумедні й дивні, без повік і вій,
Чудовиська морів витрішкуваті;
Солону воду змушені ковтати;
З кров'ю, мов лід, хоч і червоність в ній;
Німі, хоч рев довкруг вас в буревій;
Всіх форм і розмірів, слизькі й лускаті,
Короткі й довгі, круглі і плескаті;
Безпристрасні в безшлюбності своїй;
Проворні, мокрі, боязкі істоти;
Чим зайняті? Як ночі свої й дні
Проводите ви? Що в вас за турботи?
В купанні безперервнім, у спанні
Й ковтанні як вдалось нудьгу збороти?
Чи ж здатні ви дать відповідь мені?
ВІДПОВІДЬ РИБИ
Кумедний монстре! Й кому б не кортіло
Так витріщатись, щоб зріть чудо це;
Пласке й химерне у тебе лице,
Й роздвоюється знизу твоє тіло;
По суші ходиш ти, незграбна брило:
Хвіст -- шпичаки два, голова ж -- яйце,
Спина пряма й округле черевце,
Й ще рухаєшся як -- незрозуміло;
Повітрям дишеш, пилом і парами;
Як можеш існувать, чудний такий,
І без води морської жить роками?
Без жабр, луски -- сухий ти і бридкий;
Йдеш -- часом зрю -- зчепившись плавниками
З таким же в парі, неповороткий.
АБУ БЕН АДХЕМ
Абу Бен Адхем (рід його буд славен!)
Збудивсь вночі раз, хоч мав сон без марень,
Й побачив в спальні в місячному світлі,
Бентежнім, наче лілії розквітлі,
Як ангел щось у книзі золотій
Записував. Й у простоті святій
Спитав в посланця він, як осмілів:
"Що пишеш ти?" -- І ангел відповів:
"Тих імена тут, славою обвиті,
Хто любить Бога більш за все на світі." --
"Чи ж є й моє?" -- Й почув: "Ні, ще нема."
Й завмерла на устах мольба німа:
"О, запиши й мене там як такого,
Що любить ближніх більш себе самого."
Й той ангел зник. Явивсь знов серед ночі
Наступної й знов сяйвом сповнив очі,
І ймення показав у славі й блиску --
Й Бен Адхем вже був першим в тому списку!
Зелений стрибунцю між літніх трав,
Один ти звеселяєш день червневий:
Лиш голос твій чуть в спеці полудневій,
Як в бджіл -- і в тих азарт увесь пропав;
Й ти, домочадцю, що тепло обрав
Із тими, хто і свічки рад вогневі,
Й так задерикувато в тьмі грудневій
Мовчання в мить щасливу перервав;
Два приятелі ніжні, хто б де жив:
Один у полі, другий -- біля печі, --
Обох любив би, з обома б дружив
І в літній день, і у зимовий вечір;
В задумі вухо тішив би їх спів
Всередині й зовні, в жарі й холоднечі.
НІЛ
Тече він крізь єгипетські піски,
Мов думка владна, пронизавши сон,
Й роки і речі тут знаходять схрон,
Вже з його плином злиті на віки:
Стада і пастухів зриш вздовж ріки,
Й громаддя пірамід, гробниць, колон;
Й Сезотріса золотосяйний трон,
Й цариці усміх, й слави їх вінки.
Й мовчання потім, наче враз не стало
Всього у світі, що жило й буяло;
І пустка скрізь. Й, від сну збудившись, ми
Шум вод цих чуєм знов, як вже бувало
Не раз -- й теж прагнем не блукать в пітьмі,
А щоб вказали й іншим шлях самі.
ДО РИБИ
Кумедні й дивні, без повік і вій,
Чудовиська морів витрішкуваті;
Солону воду змушені ковтати;
З кров'ю, мов лід, хоч і червоність в ній;
Німі, хоч рев довкруг вас в буревій;
Всіх форм і розмірів, слизькі й лускаті,
Короткі й довгі, круглі і плескаті;
Безпристрасні в безшлюбності своїй;
Проворні, мокрі, боязкі істоти;
Чим зайняті? Як ночі свої й дні
Проводите ви? Що в вас за турботи?
В купанні безперервнім, у спанні
Й ковтанні як вдалось нудьгу збороти?
Чи ж здатні ви дать відповідь мені?
ВІДПОВІДЬ РИБИ
Кумедний монстре! Й кому б не кортіло
Так витріщатись, щоб зріть чудо це;
Пласке й химерне у тебе лице,
Й роздвоюється знизу твоє тіло;
По суші ходиш ти, незграбна брило:
Хвіст -- шпичаки два, голова ж -- яйце,
Спина пряма й округле черевце,
Й ще рухаєшся як -- незрозуміло;
Повітрям дишеш, пилом і парами;
Як можеш існувать, чудний такий,
І без води морської жить роками?
Без жабр, луски -- сухий ти і бридкий;
Йдеш -- часом зрю -- зчепившись плавниками
З таким же в парі, неповороткий.
АБУ БЕН АДХЕМ
Абу Бен Адхем (рід його буд славен!)
Збудивсь вночі раз, хоч мав сон без марень,
Й побачив в спальні в місячному світлі,
Бентежнім, наче лілії розквітлі,
Як ангел щось у книзі золотій
Записував. Й у простоті святій
Спитав в посланця він, як осмілів:
"Що пишеш ти?" -- І ангел відповів:
"Тих імена тут, славою обвиті,
Хто любить Бога більш за все на світі." --
"Чи ж є й моє?" -- Й почув: "Ні, ще нема."
Й завмерла на устах мольба німа:
"О, запиши й мене там як такого,
Що любить ближніх більш себе самого."
Й той ангел зник. Явивсь знов серед ночі
Наступної й знов сяйвом сповнив очі,
І ймення показав у славі й блиску --
Й Бен Адхем вже був першим в тому списку!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію