ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Домінік Арфіст /
Вірші
/
ПОЕМИ
ПОЕМА ВІЙНИ
на майдані коло церкви
не встигають класти жертви
ні прощати – ні прощатись
по земельці шрам хрещатий
не затягнеться віками…
… не мовчіть так страшно, мамо…
2
коли були ми на війні –
на самім дні
одні були ми на війні
одним одні
пісні співали ми з Іванком
у караулі перед ранком…
як сонце вѝсіло на сливі –
були щасливі…
…куди вертатися… куди?
шляхами мертвої води…
… а мама дивиться у піч –
а звідти ніч…
і глечик б’ється з молоком
і виє пес поза садком…
я раною тим раннім ранком
горю… обпечений Іванком…
3
є речі які не вкладаються в рими…
коли ми нездарні… незрячі… незримі…
коли неможливо нічого назвати…
коли ми підвали… льоди… каземати…
віє… виє зима…
А̀рес готує тризну…
Часу більше нема –
рятувати Отчизну
час… немає казок
міфи інакші стали –
лоба – під образок
руки – на холод сталі…
го̀лови до небес –
там не лише ракети –
бачиш Північний хрест?
він тебе бачить дѐ ти…
4
війна до неба
до дна війна
води не треба
ані зерна
війні… лиш крові
гарячих тіл
немає в мові
належних слів
війну прокля̀сти
прокласти путь
як в море впасти
в священну лють
тверезо… твердо
(твердиня – дім)
а милосердя? –
його не ждім…
5
кривавий легіон
адептів сатани
є хаосу закон?
є правила війни?
хребти жилих домів
живих людей хребти
завісами димів
до дихання брести
до голосу… до сліз…
до жертви за життя…
у звалищах валіз
надія вороття…
6
о втомлені серцем… випиті душею…
вдовиними пасмами обтерті
струдженими плакальницями оплакані
йдете без огляду в країну-без-вороття
на сині поля віковічного спокою…
книги мертвих розкопані археологами
книги живих написані небесами…
ми ховаємо себе у пірамідах міст
і міжбудинковий протяг співає нам колискову…
7
у війни не шукай вини
у війни не питай ціни
це твоя і моя вина
це твоя і моя ціна
війна – віялом
війна – валом
усіх розвіяла
розкида̀ла
все розтоптала
у порох днів
смертельні жала
змії-війні
ніхто не вирвав
не розтоптав
з шеолу – з прірви
ваал повстав…
8
ой війна-війна
з кожного вікна
а моя ціна
на лаві – труна
ой війна-війна
хата земляна
біль-самотина
туга кам’яна
ой війна-війна
рання сивина
по світах луна:
це моя вина…
ой війна-війна
я наллю вина
у журбу без дна
у любов без дна…
9
покажи-покажи мені, Господи,
незбагненні Твої наміри
розкажи-розкажи мені, Господи,
про бараки встелені нарами
про розі́п’яті душі мороком
про тіла волочені волоком
про межу коли біль кінчається
коли людськість лицем розчавленим
сліпо тичеться в смерть… і чарами
потойбіччя вінчає чаяне…
слово в горлі застигло каменем – ми тиняємося незваними
і незнаними – до пори… слово вирветься догори…
і повернеться до початку… і не треба буде кричати
клекотіти жерлом вулкану в серці дивної дітвори
… я в порядку, Боже, в порядку…
10
все списали війна і пошесть
вчусь ховатися від юрби
не рятує ні честь ні почесть
на горбі незбутні торби –
всі борги назбирані всує
всі гроби з іменами й без
час беззахисними ласує…
більше Бог не дає чудес
посилає людей і тексти
закільцьовує всі кути
по мостах містерій провести
в місто де монастир пустий
для покликаних – безтілесних
розставляє проводирів…
і злітає поверх голів
шепотіння дітей небесних…
…місяць дивиться у фіранку
і вплітається у шиття
інсомнії… четверта ранку…
я придумую сенс життя…
11
на цей хаос – є лише логос…
голос… попросту голосіння…
не ховає нічна відлога
і немає катам спасіння
і розкаяння… до Голгофи
де розі̀пнуть слова і строфи
ще душа долетить крізь зраду…
і попросить не суду – саду…
і вода омиє минуле –
остогидле… стидне… поснуле…
заворожить сивими снами
і молитва голосом мами
полетить з високого неба
і як струни випнуться ребра
берегами страсно̀го моря…
12
від людини залишаються дати…
від людини залишаються діти…
обирає кожен – ридати
чи ридаючи радіти… радіти…
народ народжується у дихáнні дхарми
у подиху відмоленої карми
ковтаючи іржу чужих оков…
я знаю, Боже, виживе любов…
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПОЕМА ВІЙНИ
Господь моя сила та щит мій
Псалом 28 : 7
1на майдані коло церкви
не встигають класти жертви
ні прощати – ні прощатись
по земельці шрам хрещатий
не затягнеться віками…
… не мовчіть так страшно, мамо…
2
коли були ми на війні –
на самім дні
одні були ми на війні
одним одні
пісні співали ми з Іванком
у караулі перед ранком…
як сонце вѝсіло на сливі –
були щасливі…
…куди вертатися… куди?
шляхами мертвої води…
… а мама дивиться у піч –
а звідти ніч…
і глечик б’ється з молоком
і виє пес поза садком…
я раною тим раннім ранком
горю… обпечений Іванком…
3
є речі які не вкладаються в рими…
коли ми нездарні… незрячі… незримі…
коли неможливо нічого назвати…
коли ми підвали… льоди… каземати…
віє… виє зима…
А̀рес готує тризну…
Часу більше нема –
рятувати Отчизну
час… немає казок
міфи інакші стали –
лоба – під образок
руки – на холод сталі…
го̀лови до небес –
там не лише ракети –
бачиш Північний хрест?
він тебе бачить дѐ ти…
4
війна до неба
до дна війна
води не треба
ані зерна
війні… лиш крові
гарячих тіл
немає в мові
належних слів
війну прокля̀сти
прокласти путь
як в море впасти
в священну лють
тверезо… твердо
(твердиня – дім)
а милосердя? –
його не ждім…
5
кривавий легіон
адептів сатани
є хаосу закон?
є правила війни?
хребти жилих домів
живих людей хребти
завісами димів
до дихання брести
до голосу… до сліз…
до жертви за життя…
у звалищах валіз
надія вороття…
6
о втомлені серцем… випиті душею…
вдовиними пасмами обтерті
струдженими плакальницями оплакані
йдете без огляду в країну-без-вороття
на сині поля віковічного спокою…
книги мертвих розкопані археологами
книги живих написані небесами…
ми ховаємо себе у пірамідах міст
і міжбудинковий протяг співає нам колискову…
7
у війни не шукай вини
у війни не питай ціни
це твоя і моя вина
це твоя і моя ціна
війна – віялом
війна – валом
усіх розвіяла
розкида̀ла
все розтоптала
у порох днів
смертельні жала
змії-війні
ніхто не вирвав
не розтоптав
з шеолу – з прірви
ваал повстав…
8
ой війна-війна
з кожного вікна
а моя ціна
на лаві – труна
ой війна-війна
хата земляна
біль-самотина
туга кам’яна
ой війна-війна
рання сивина
по світах луна:
це моя вина…
ой війна-війна
я наллю вина
у журбу без дна
у любов без дна…
9
покажи-покажи мені, Господи,
незбагненні Твої наміри
розкажи-розкажи мені, Господи,
про бараки встелені нарами
про розі́п’яті душі мороком
про тіла волочені волоком
про межу коли біль кінчається
коли людськість лицем розчавленим
сліпо тичеться в смерть… і чарами
потойбіччя вінчає чаяне…
слово в горлі застигло каменем – ми тиняємося незваними
і незнаними – до пори… слово вирветься догори…
і повернеться до початку… і не треба буде кричати
клекотіти жерлом вулкану в серці дивної дітвори
… я в порядку, Боже, в порядку…
10
все списали війна і пошесть
вчусь ховатися від юрби
не рятує ні честь ні почесть
на горбі незбутні торби –
всі борги назбирані всує
всі гроби з іменами й без
час беззахисними ласує…
більше Бог не дає чудес
посилає людей і тексти
закільцьовує всі кути
по мостах містерій провести
в місто де монастир пустий
для покликаних – безтілесних
розставляє проводирів…
і злітає поверх голів
шепотіння дітей небесних…
…місяць дивиться у фіранку
і вплітається у шиття
інсомнії… четверта ранку…
я придумую сенс життя…
11
на цей хаос – є лише логос…
голос… попросту голосіння…
не ховає нічна відлога
і немає катам спасіння
і розкаяння… до Голгофи
де розі̀пнуть слова і строфи
ще душа долетить крізь зраду…
і попросить не суду – саду…
і вода омиє минуле –
остогидле… стидне… поснуле…
заворожить сивими снами
і молитва голосом мами
полетить з високого неба
і як струни випнуться ребра
берегами страсно̀го моря…
12
від людини залишаються дати…
від людини залишаються діти…
обирає кожен – ридати
чи ридаючи радіти… радіти…
народ народжується у дихáнні дхарми
у подиху відмоленої карми
ковтаючи іржу чужих оков…
я знаю, Боже, виживе любов…
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію