дякую, приємно що завітали, бо
вірне око, котре роками споглядає різні поетичні тексти -
одразу бачить слабкіші місця, те мені й цікаво, вжеж

переклад це шлях відмов і жертв, так, щоби зробити відповідний
в усьому текст - не виходить, бо слова, що лягли у ритм
в оригіналі, не лягають відповідно у ритм при перекладі

в оригіналі досить гарний цей момент: ’чекаєш на когось, чи (скоріше) щось
що вказало би тобі шлях’
підмічено вірно, бо радше все-таки прагнеш сам обрати
а не сумирно прийняти з чих там не було би рук...

тобто, ніхто не супроти настанов, але, перепрошую за російську -
та оскільки вже йдеться про різномовні контексти,
тим більше про специфічний стан сприйняття

наразі немає в мене ліпшої цитати, аніж із БГ:
’но в кодексе чести считалось существенньім - не приходить на урок....’

о так, реприза перекладалася саме для цього, хоч здавалося би
до головної теми вона не стосується, але то так здається, Маріє

миру вашій домівці, повсякчас

.-)

Ви почали, а ми скористалися...
та й музика була добра, не посперечаєшся

із правдивою вдячністю, Олександре

та бо це все Місяць, його призма, До

* свистить мелодію першого рядку білому ребіту, а
той щасливо заскакує в циліндр...

дуже хочеться якось вірити, що в термінах подальшого існування
вічність сприйматиметься інакше, бо на Землі вічності якось не сильно хочеться,

о Тамаро

сонячні вітання заповітній нью~йоркщині, уклінно.....

яволь, майн лібер корректор!

*править, править....*


щодо ’іржавілого’ -
може все-таки ’заржавілий’?

Тоді наголос збивається ("заржавІлий" - але "заржАвлений").

айн момент - ритм наразі такий:

’Чути іржавілий дзвін’

якщо поміняти на ’заржАвлений’, тоді

’Чути заржавлений дзвін’?

так хіба окей?

таки ’заржавлЕний’?

бо так виходить

Тоді таки "заржавілий" якраз підійде.