ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.29
10:42
…А що, Богдане, чи ТЕАТР – не ноша
На все життя – до праці й до меча?!
Чи Мельпомена, дівка прехороша,
Зронила шалю з білого плеча?..
Чи Ангел-херувим на полі бою
Прослав до ніг кирею золоту:
Вести ТЕАТР до поступу й розвою –
Посіяв в чолах пресвят
На все життя – до праці й до меча?!
Чи Мельпомена, дівка прехороша,
Зронила шалю з білого плеча?..
Чи Ангел-херувим на полі бою
Прослав до ніг кирею золоту:
Вести ТЕАТР до поступу й розвою –
Посіяв в чолах пресвят
2024.05.29
09:06
Розлітався білястий пух тополиний -
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.
І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.
І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,
2024.05.29
07:32
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля
2024.05.29
07:13
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.
2024.05.29
04:52
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.
2024.05.29
00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -
Однакового сірого відтінку.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -
Однакового сірого відтінку.
2024.05.29
00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди
2024.05.28
18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,
Та для неї — світ заходиться радістю...
Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...
Це тобі набридли поети та романтизм...
Та для неї — світ заходиться радістю...
Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...
Це тобі набридли поети та романтизм...
2024.05.28
17:18
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.
2024.05.28
14:53
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.
У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.
У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!
2024.05.28
12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.
Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.
Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани
2024.05.28
11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!
Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!
Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі
2024.05.28
10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д
2024.05.28
10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине
2024.05.28
08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
2024.05.28
05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.05.20
2024.05.17
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Клименко Петро Петро (1963) /
Вірші
На скелі Довбуша
Ген полинуть мрії по усій землі,
Поспілкуюсь разом з самісіньким Богом,
Упаду з росою в свіжі ковилі.
Знизу, ген у вирі, ще чатує зрада,
Виє од натуги рідная земля –
Бо панує всюди не вкраїнська влада,
А ота гидотна - жида й москаля!
Запитаю бога: що то за хвороба?
Чим ми прогнівили? Нащо ж та біда?
Чом весь час з натуги рвемо свої жили,
Скільки ще терпіти підлого жида?
Бог почуха вухо, зиркне своїм оком,
Чмокне мені в лоба, вуса намастить,
І зітхнувши тяжко, сівши поряд боком,
Проковтнувши сльози, так мені сповість:
Сину мій рідненький, що тобі казати:
Дурять безсоромно кляті москалі,
Ця земля для влади – то не рідна мати –
Вихідці-прибульці з іншої землі.
Дурно сподіватись, дурно і чекати,
Що чужинець прийде на добро робить…
Бережіте самі Україну-мати –
Тільки-но потому файно буде жить!
Як чужинець радить – не робіть ніколи -
Він собі міркує: як із нас гребти…
То чи вам потрібне трясця тої школи
А як запитають - ладен утекти.
Як ця влада робить – треба міркувати:
Підло гроші крадуть – на які мости?
Бо суспільство мусить їх контролювати,
Щоб не жирували, як оті коти!
Як громада стане вільна, незалежна,
Най сама пильнує де чиї свати,
Бо безмежна влада біситься безмежно -
Тож суспільство має її запрягти.
Не благати пана, не іти в поклони,
Треба брати вила, коси та серпи,
Нищити хапуг сих до самого скону,
Їх тіла повісити на усі хрести!
Як розвіє вітер і омиють громи,
Стануть до роботи сестри та брати -
Будуть наші діти біля свого дому,
А не кріпаками на чужі світи.
Бог погладив чуба, дістав свою шаблю:
Берися за зброю – це і є мій сказ
Все ітиме в діло і ножі, і габлі
Не чекайте доки хтось надасть наказ.
Не чекайте дяки, не шукайте слави –
Бо оте все тлінне… Є лише одне:
Збирайте докупи всі козацькі лави
За Вкраїну рідну рука не здригне!
Поляки та німці будуть ваші друзі,
Світ шанує тільки тих, хто має дух,
І не вартий шани, хто смердить в калюжі,
Або ж хто ганяє від злодіїв мух.
Ваші лави – сила, ваша воля – зброя,
Щире серце – гостре, чиста правда – міць,
Стане Україна вища за цю гору
І твердіше стане за ворожу криць.
Я буду із Вами – ви є мої діти,
Це велике діло, як я Вам звелів
То робіть завзято – досить вже сидіти,
Для дітей, онуків, батьків, матерів.
Вас благословляю на святу роботу,
Збережу від кулі, зради відведу,
Стане одним цілим український спротив,
Слава - Україні! Смерть лиха - жиду!
30/07/2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На скелі Довбуша
Піднімусь на гору, на високу скелю,
Де чіпляють хмари ангели свої
І дихну повітря ліпше меду-хмелю,
Відпущу на волю думи-журавлі.
П.Клименко
На кордоні неба, за земним порогом –Ген полинуть мрії по усій землі,
Поспілкуюсь разом з самісіньким Богом,
Упаду з росою в свіжі ковилі.
Знизу, ген у вирі, ще чатує зрада,
Виє од натуги рідная земля –
Бо панує всюди не вкраїнська влада,
А ота гидотна - жида й москаля!
Запитаю бога: що то за хвороба?
Чим ми прогнівили? Нащо ж та біда?
Чом весь час з натуги рвемо свої жили,
Скільки ще терпіти підлого жида?
Бог почуха вухо, зиркне своїм оком,
Чмокне мені в лоба, вуса намастить,
І зітхнувши тяжко, сівши поряд боком,
Проковтнувши сльози, так мені сповість:
Сину мій рідненький, що тобі казати:
Дурять безсоромно кляті москалі,
Ця земля для влади – то не рідна мати –
Вихідці-прибульці з іншої землі.
Дурно сподіватись, дурно і чекати,
Що чужинець прийде на добро робить…
Бережіте самі Україну-мати –
Тільки-но потому файно буде жить!
Як чужинець радить – не робіть ніколи -
Він собі міркує: як із нас гребти…
То чи вам потрібне трясця тої школи
А як запитають - ладен утекти.
Як ця влада робить – треба міркувати:
Підло гроші крадуть – на які мости?
Бо суспільство мусить їх контролювати,
Щоб не жирували, як оті коти!
Як громада стане вільна, незалежна,
Най сама пильнує де чиї свати,
Бо безмежна влада біситься безмежно -
Тож суспільство має її запрягти.
Не благати пана, не іти в поклони,
Треба брати вила, коси та серпи,
Нищити хапуг сих до самого скону,
Їх тіла повісити на усі хрести!
Як розвіє вітер і омиють громи,
Стануть до роботи сестри та брати -
Будуть наші діти біля свого дому,
А не кріпаками на чужі світи.
Бог погладив чуба, дістав свою шаблю:
Берися за зброю – це і є мій сказ
Все ітиме в діло і ножі, і габлі
Не чекайте доки хтось надасть наказ.
Не чекайте дяки, не шукайте слави –
Бо оте все тлінне… Є лише одне:
Збирайте докупи всі козацькі лави
За Вкраїну рідну рука не здригне!
Поляки та німці будуть ваші друзі,
Світ шанує тільки тих, хто має дух,
І не вартий шани, хто смердить в калюжі,
Або ж хто ганяє від злодіїв мух.
Ваші лави – сила, ваша воля – зброя,
Щире серце – гостре, чиста правда – міць,
Стане Україна вища за цю гору
І твердіше стане за ворожу криць.
Я буду із Вами – ви є мої діти,
Це велике діло, як я Вам звелів
То робіть завзято – досить вже сидіти,
Для дітей, онуків, батьків, матерів.
Вас благословляю на святу роботу,
Збережу від кулі, зради відведу,
Стане одним цілим український спротив,
Слава - Україні! Смерть лиха - жиду!
30/07/2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію