Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сошествие Святого Духа
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я.
О Сошествии Святого Духа
"Прекрасен каждый миг дыхания Любви.
Творец живет в своем творении.
Подними камень и найдешь Меня,
Расколи бревно _ там снова Есть Я."
Какой бы дар тебе Бог ни передал,
Нет ничего важней, чем получив его, суметь хранить,
Чтоб каждый уходящий день
До восхода солнца
Очистить мог ты Существо свое
От всяких суетных и злополучных чувств
И подготовится вечернею порой,
Вступить в обители Бессмертного покоя,
Покуда тело спит в часы ночные,
Чтоб видеть снов Бессмертных череду
И собирать пламена Божьго Духа
Все больше. И тогда, займется только новый день,
Твои энергии, став святостью и чистотой,
Благоухая ароматом веры, как ладан преданности,
Привлекут ко всем, кто другом Света наречен
Чудес сознанья новые дары.
Твоя Судьба _ не суетность и не тревога
Твоя Судьба заключается не в суете и путанице
Но только в Божественной деятельности Бытия
Ты призван свет зажечь _ благое дело.
Но прежде должен ты в себе разжечь ту искру,
Чтоб после и навеки впредь
Передавать сердцам других людей с любовью
Тот дар, несущий возрожденье,
Что дал тебе Отец Предвечный.
А дух Святой, сойдя в твою обитель,
Навечно станет Якорем Вечным,
Связующий сердце твое с Божественным центром.
Иллюзии , тщеславие мирское
Не отвратят тебя от поиска Пути
И Существо твое прожектором вниманья
Высвечивать начнет летящий каждый миг,
Чтобы увидел ты,какие чудеса
Бог разложил перед тобой, благословенный,
Чтобы ты знал: помехи светлым проявленьям_
То просто темные лохмотья, грязь веков,
Которые ты сможешь сбросить, не боясь
И зная, Что отныне голубь белоснежный,
Надежду всем являя, воспарит
На крыльях состраданья в небеса,
Где звук беззвучный раздается,
напев святой Семёрки льется,
Чья Белизна _ покров твой Цельнотканный.
http://www.playcast.ru/view/8427151/cd442a29dce8fadf34c0e723c38c4094af3ee526pl
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)