Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Танец Души
Танец Души на границе мечты и реалий,
Виртуозной мелодией в нотах ...
Манящий в небесные, волшебные дали,
Спросит у сердца - Знаешь ли, кто ты ...?
У каждой Души свой неповторимый танец - Жизнь!
Каждой Душе временем написана музыка, под которую она танцует, кружится с восхищением, парит в невесомости, вращается юлой, завораживает взглядом и движением простых и сложных элементов, притягательностью мечтаний ...
Душа всю жизнь учится танцевать красиво.
В каждом танце царит любовь, счастье, гармония и восторг, если вы слышите прекрасную музыку которую исполняет виртуоз музыкант - Ваше Сердце, тогда вы прекрасный танцор трогающий Душу чувствами за глубокие нежные струны.
Жизнь - Учитель который больше всего на свете ценит талант, потенциал и знания, который терпеливо объясняет и видит в своих учениках уникальные способности, и выдающиеся личности.
Романтичный Вальс... Сальса и бочата.... Румба - трепетная любовь.... Ча- ча - ча... Задорная Кадриль... Медленный Фокстрот...
Танцуя в одиночестве Душа учится слушать тишину звенящей вечности в мире звёзд ...
Танцуя как птица Феникс, на костре пламенеющего сердца, где угли обжигая Душу оставляют горстку пепла вместо чувства ...
Танцуя как мотылёк, с лёгкостью летит на свет, переживая боль потерь от удара о холодное стекло ...
Танго Души - особый танец, искренний, взаимный и счастливый, наполненный любви, и глубины чувств.
Танец очаровывает мудростью и силой нового, бурного возрождения из темноты и мрака, сохранивший чудо рассвета, ступая босыми ногами Душа просит у самой Жизни благополучия и процветания.
Важно чтобы Душа нашла своего партнёра, тогда создаётся ощущение, что танцующая пара как будто парит над землёй от счастья. Даже при красивой, чуткой, космической музыке, и нежном танце трудно угадать сердцем судьбу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)