ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.05.29 07:32
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля

Микола Соболь
2024.05.29 07:13
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.

Віктор Кучерук
2024.05.29 04:52
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...

Шон Маклех
2024.05.28 17:18
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.

Олександр Сушко
2024.05.28 14:53
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.

У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!

Тетяна Левицька
2024.05.28 12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.

Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани

Юрій Гундарєв
2024.05.28 11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!


Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі

Іван Потьомкін
2024.05.28 10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д

Микола Соболь
2024.05.28 10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине

Світлана Пирогова
2024.05.28 08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.

Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,

Віктор Кучерук
2024.05.28 05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.

Ілахім Поет
2024.05.28 00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…

Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з

Артур Курдіновський
2024.05.28 00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Вірші / Що є вісь?

 Все дороге тобі

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-01-23 22:15:45
Переглядів сторінки твору 6437
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.03.19 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2019-01-27 00:13:30 ]
Врешті-решт, кожен має право на що завгодно – хто йому заборонить? Як Ви кажете, це справа світогляду кожного. Трагічність екзистенціалізму іноді частково витікає із суто раціоналістичного світогляду, що відкидає будь-які "спекуляції" а чи-то – суб'єктивність. Досвід ХХ сторіччя й справді жахливий, але не свідчить про відсутність відповідей. Я обираю – шукати відповіді, хтось – нарікати на їх відсутність... Пригадую, як мене колись вразив досвід давньогрецьких філософів – із їх "атомарним" світоглядом – без жодних технологій. Хоча і Платон, й Арістотель визнавали безпосереднє, не опосередковане експериментами, "зазирання до істини". На Сході такий досвід називають медитаціями. Нехай це буде хоча б потенціал "творця" абощо)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-01-27 01:26:07 ]
Об'єктивності у творця не може бути апріорі. Бо він - творець. Для того аби стати об"єктивним треба вийти за межі власного творіння, стати над, викинути своє "дитя" на поталу. А ми в цьому плані творчі егоїсти, намертво приростаємо до своїх поетичних дітищ, навіть якщо вони вродилися трохи незграбними.
Ось тут виникає дилема: чи варто промовчати і пройти мимо, чи тихенько на вушко прошепотіти: - Ось тут і тут бачу негаразди. Пропоную зробити так і так.
Дехто робить це в грубуватій формі, дехто акуратно, з реверансами та вибаченнями. Вас, наприклад, я шаную і творчість Вашу вважаю цікавою. Чому - не скажу, але повірте - є на це причина. Але Ваші слова про те, що я критикую завжди гостро і необ'єктивно... Ви справді так думаєте? Чи це у Вас говорять відголоски образи?
Попереду ще багато цікавої роботи, сподіваюся Ви мене порадуєте новими цікавими поетичними знахідками. А я буду толерантніше оцінювати написане. Ну, мабуть, все. Іду спати, бо вранці складний робочий день. На добраніч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 02:47:15 ]
Я для себе виробила правило: коли вже щось критикувати, то говорити тільки по суті, скажімо: у цьому місці я би пропонувала отак змінити. Ваш перший коментар я би сформулювала таким чином:
«Краще сказати «крізь пальці», бажано змінити інфінітивну риму (для мене це не має великого значення, але Ви це цілком можете зазначити), намагайтесь уникати прийменників, вони збіднюють текст».
Не треба ніяких вихвалянь, ніяких «реверансів». Критика має бути нейтральною, емоційно не забарвленою і стосуватись тільки суті. Тоді буде менше непорозумінь і немає небезпеки, що тебе як коментатора «занесе» надто далеко. Врешті-решт, де впевненість, що ти сама не помиляєшся, що ти вірно зрозуміла те, що автор хотів сказати? Щодо авторської необ’єктивності, то я часто виправляю свої старі твори, навіть коли ніхто їх не критикував.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-01-27 07:52:39 ]
От бачте, і порозумілися. А чому? Бо ми розумні люди. Досконалості не має меж, тому хороший автор завжди дивиться на свє творіння крізь критичну призму. І це добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 08:49:50 ]
’ніби осторонь’ це хороша така ремарка в цій драмі, Вікторіє


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2019-01-27 09:15:35 ]
щодо якої критики, стосовно, які морфологічні одиниці що дають текстові
себто, що має домінувати, дієслова іменники чи прикметники -
є така давніша застаріла мабуть теоретизація щодо статики й динаміки
мовляв, чим більше дієслів, тим поезія поезійніш
бо начебто, поезія від Гомера зайнята дією, рухом
о так, щось в цім є, але є епічна поезія, Іліада там
схопив, кинув, побіг, поплив, здобув, убив, спалив, поховав...
начебто, трохи поспіль, десь у XVII чи XVIII ст. було модним
збуватися прикметників, замінюючи їх іменниками
мовби, так динамічніш, ну до України це дійшло десь прикінці ХІХ, може навіть і пізніш

але, знаєте, нмсд, динаміку чи експресію творять
не стільки морфеми, скільки звуки, дисонанси, асонанси тощо
яка, насправді, різниця, де ті звуки, в дієсловах
чи в іменниках, чи в прийменниках, чи в прикметниках -
головне добитися звучання, щоби воно переконувало
пробирало, якщо треба, або й навпаки, згортало всесвіт у равлика із краплиною роси на його хатці

ось можете запитати РМ - чому, прикладом, вважається таким серйозним КП
якщо насправді, як оце Вам намагаються довести -
головне, щоби поменше прикметників, і побільше іменників

чому не стоїть такого роду поетичного лічильника, якщо все настільки банально щодо поезії
лічимо іменники, ділимо на суму всіх слів, виводимо коефіцієнт справжності поезійної

нє?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-01-29 06:32:04 ]
Даруйте, Сонце Місяць, якщо я не все зрозуміла. Як на мене, поезія – жанр синтетичний. Це і почуття, і думка, і звукопис. Автори віршів переважно тяжіють до чогось одного. Що стосується мене, то я шукаю змісту, і для мене музика слів, хоча й бажана, є на другому плані. Буває так, що, окрім музики слів, яка заколисує, більше нічого немає. Часом вірш має бути трохи «кострубатим», щоб загострити увагу читача на чомусь іншому, ніж гарне плетиво красивих слів (важливо тільки, щоб це було виправдано). Коли я зустрічаю твір, заснований чисто на поетичному звукописі, я відчуваю, що це не моє. Ця поезія відповідає зовсім іншим критеріям, я навіть не в праві її коментувати.
Усі «показники технічності» мені здаються досить умовними, я про них не думала, тому нічого не можу підказати РМ.
Щодо того, що мені тут написали в коментарях... Я не з тих авторів, хто з усіх сил впирається нічого не виправляти, бо воно «моє». Коли твоя основна турбота – передати зміст того, що хочеш сказати, є небезпека того, що ти дійсно можеш не звернути уваги на те, як воно звучить. Інші автори тут виконують роль читачів і вони вправі вказати, якщо щось «не грає». В даному випадку їхні коментарі звелися до того, що вірш у декількох місцях треба «причесати». На жаль, їм чомусь здалося мало просто й спокійно вказати на ці місця, вони вирішили це зробити із криком, глумом та перебільшеннями. Це просто означає відсутність загальної культури і наявність емоційних проблем. Є люди, для яких уся «сіль» життя – в провокуванні скандалів. На деяких сайтах новачків попереджають, що це, мовляв, наші місцеві «барабашки». Мені знадобився час, щоб «виудити» з їхньої глузливої риторики якесь раціональне зерно. Деякі їхні зауваження я врахувала, ці місця легко було виправити. Сумніви лишаються щодо останнього рядка. Мені здається, що так, як у мене було на початку, більше виражало те, що я хотіла сказати. Що мене тішить, так це те, що цей вірш, як не дивно, я люблю. Здебільшого те, що вже опубликоване, стає тобі «чужим» (незалежно від того, чи хвалили його, чи критикували), але з цим віршем цього не сталося.
Дякую за коментар. Я, мабуть, не зовсім відповіла на Ваші запитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-01-29 06:37:04 ]
Хочу додати:...Це і почуття, і думка, і звукопис, і живопис (деякі поети пишуть майже "зоровими образами").