•  Не загравай зі злом

Не загравай зі злом! Будь пильною, дивись
на тремори земні і гуркоту відлунки.

•  Раніше...

Раніше – нікуди без книжки в руках,
ідей обнадійливих прядив,

•  Час

Чи прямий, як стріла, чи петель пелюстки --
що ми знаєм про час? про віки -- як вінки?

•  Всі ідеї – птахи

Всі ідеї – птахи, що летять до сильця.
Очеретом блакитним здіймаються вени.

•  Служити моді?

Служити моді? Відмовляюсь.
Вона невдячна і пуста,

•  Все дороге тобі

Все дороге тобі крізь пальці витікає,
було, здавалось, а подивишся – немає.

•  Без відповідей

Чи вирваний шматок
років твоїх уряд

•  Не помилитись

Складніш знайти гармонію в світах,
коли «вільніші» люди і стихії.

•  Старі газети

Cтарі газети. Вижовтілі крильця
метеликів, затиснутих у часі;

•  У світі, німому, як здиблений айсберг

У світі, німому, як здиблений айсберг,
ми всі обдаровані (так видається)

•  Світе вечірній, із синього скла!

Світе вечірній, із синього скла,
День мій невтолений, у запитаннях!

•  Розпадається все на пісок і вітрила

Розпадається все на пісок і вітрила,
на скорбот якорі і на відгомін щастя,

•  На гострих піках сяючих ідей

На гострих піках сяючих ідей
чи встигнеш запідозрити підміну,

•  Немов форель в потоці

Сліпуче плетиво повітряних ниток,
навперебій містками з’єднаних думок,

•  Дерево в тумані

Небо дощовите. Сірувата днина.
Змочений росою килим трав’яний.

•  Недоростки

Новини, страх і поголоски –
і ти міркуєш день-у-день

•  Ти кажеш мені --правда переможе (песимістичне)

Ти кажеш мені — правда переможе.
Вона перемагає або ні.

•  З родинного альбому

Верталися назад на батьківщину
з сусідньої чужої чужини.

•  Швачка

Схилилась мовчки над шиттям,
щоб про життя своє гадати,

•  Все згідно з планом

Все згідно з планом— серця свіжий щем
і слово «ні», підсвічене екраном,

•  Я в драми рукотворені не граю

Я в драми рукотворені не граю.
Ми всі несем у собі —я і ти—

•  Колесо часів, або—що є вісь?

З гори униз гуркоче колесо часів
і миготить тривожно спицями епох,

•  Камінь

Зрухнувся сірий камінь, покотився
з крутої, непривітної гори,

•  На концерті

Співає музика і плаче,
Переливається за межі почуття.

•  Ніхто не вчив нас падати, малих

Ніхто не вчив нас падати, малих,
клубочком покотитися на мати,

•  «Життя—театр", -- сказав поет

«Життя—театр, -- сказав поет, -- в якому люди—лиш актори,
всі ролі завчені давно, слова — лиш звук, реальність --сон.