Так, на цій землі є і старт, і фініш. Тільки є різниця хто в який бік біжить.
Мир вам, Любове!

Поезія, як і мистецтво взагалі, має собі право й змогу стирати межі часу, оживляти все те, що покрито пилом давнини, робити відчутним для всіх перегук подій і образів, які справді колись існували.
У невеликих віршах, усе це буває, часом, переконливіше, ніж у великих за обсягом суто історичних роботах.
Вам, Любо, це добре вдається.

Коли виникає щаслива нагода ознайомитись з цікавим твором на актуальну тематику щорічного сьогодення, то до таких дрібниць як рими "народжена - народження", "роди - породи" не варто придивлятись.

З повагою,
Г.С.

Дякую, Патаро, за щире слово і за "пані Філософ". Мене ще так ніхто не називав.

Вам спасибі, пане Іване. Вам довелося бачити на власні очі те, що я лише намагаюся описати, те, що якимось дивом бачить лише моє серце (вірніше, теж намагається побачити). Тому Ваша думка особливо цінна для мене.

Дякую, Володимире.

Кажуть, що до прози поет має дорости. А я сумніваюсь взагалі, що колись доросту до неї. Тим паче, що і в поезії - ще є куди рости. Останнім часом ловлю себе на думці, що пізнала на сьогоднішній день лише ази. Дякую за підтримку.

Дякую, Гаррі, за критичні зауваги і за тонку іронію. Ряд рим, наведений Вами, можна продовжити... І, можливо, це й не дрібниці. В поезії я - адепт змісту... та, як я сказала вище, у відповіді Віктору, рости завжди є куди. було б бажання.

Таки, З Днем Перемоги!)))

А про все інше...

Бреду дорогами війни,-
ані живий, ні мертвий.
Нащадок пам*яті батьків,
шукаю смерти...

Сильний вірш! Спасибі Вам, Любо...

У фільмі "Дух часу" повідомляється про те, що не Гітлер і Сталін замислювали цю війну, а чотири американських міліардери, які збиралися на таємну нараду на острові у Тихому океані і вирішували, що двоє з них фінансуватись один військовий табір, а інших двоє - протилежний. І зароблятимуть на цьому гарні гроші. Оце цинізм світового масштабу!!! Тож Гітлер і Сталін - лише маріонетки у їхніх руках!!! Не кажучи вже про наших предків - простих смертних, які гинули за чийсь капітал, який вирішував проблему власного збагачення!
Дякую, Любове, сильний вірш, справді, глибинно філософський!

Браво, пані Любове! Сформульовано настільки мудро, що лишається тільки погодитись.

Важлива тема. Нелегко про неї писати. Утім, День кончини другої світової війни, шановна Любо, зовсім не 9-го травня. У Карлхості 8-го травня (передмістя Берліну) представниками німецького командування підписано Акт про безумовну капітуляцію німецьких збройних сил. 5 червня - Воєначальники союзних держав підписали в Берліні Декларацію про поразку Німеччини й прийняття верховної влади в ній урядами СРСР, США, Великої Британії та Франції...

І початок війни не 22 червня, а значно раніше...

Напевно, варто зважати на такі важливі "подробиці".

А, взагалі, і справді, говорити тільки про Гітлера і Сталіна дуже дивно, коли вже є рішення всесвітніх організацій щодо злочинних режимів тогочасних СРСР і Германії в цілому. Тож на порядку денному нині розслідування щодо підтримки і фінансування цих режимів...
Що вже негласно і відбувається..

Про "день кончини" - все простіше, жодної політики. Доведеться процитувати:

Подписание акта о безоговорочной капитуляции по договорённости с союзниками было назначено на вечер восьмого мая, раньше мы тоже не были готовы, как пишет в своих воспоминаниях Г.К. Жуков, лишь утром этого дня прилетел из Москвы Вышинский, "привёз всю нужную документацию и сообщил состав представителей от Верховного командования союзных войск". "Как мы условились, — рассказывает Жуков о том, что было дальше, — в 23 часа 45 минут Теддер, Спаатс и Латр де Тассиньи, представители от союзного командования, А.Я. Вышинский, К.Ф. Телегин, В.Д. Соколовский и другие собрались у меня в кабинете, находившемся рядом с залом, где должно было состояться подписание немцами акта безоговорочной капитуляции. Ровно в 24 часа мы вошли в зал… В 0 часов 43 минуты 9 мая 1945 года подписание акта о безоговорочной капитуляции Германии было закончено".

Жуков указывает здесь московское время, но в Берлине было центральноевропейское время, и по этому времени акт о безоговорочной капитуляции был подписан восьмого мая в 22 часа 43 минуты. Похоже, что из-за подготовительной горячки никто не обратил внимание на двухчасовую разницу между центральноевропейским и московским временем, которая обернулась разрывом в сутки. Наши союзники, само собой разумеется, жили не по московскому, а по центральноевропейскому времени, и естественно, что днём Победы для них стало восьмое мая.

Наговорено и написано об этом Бог знает что, а всё в данном случае было очень просто — без зловещих тайных политических интриг, ларчик просто открывается…

http://lit.1september.ru/article.php?ID=200102305

І ще раз - давайте відділяти мух від котлет. Злочинні режими Сталіна і Гітлера - це одне, а перемога над фашизмом - спільним ворогом людства - зовсім інше. І ця перемога заслуговує пам"яті і шани.