ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.06.08 11:07
Життя переходить в грозу за плечима,
За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,
Кривавий чорнозем, закидує пензель в картину,
І зганяє вгорі темні хмари вітрів художник.
Він міркує про час, він вслухається у водоспади,
У те, як гойдається маятн

Марія Дем'янюк
2024.06.08 10:03
Гайдельберг на долоні.
Ночі сумливобезсонні
Тихо вмостились на крівлі
І сповивали будівлі.
Дзеркало, манкей та річка.
В хвилі пірнула нічка.
Сон чи реальність...Не знаю.
Смуток в каштани вплітаю.

Іван Потьомкін
2024.06.08 08:44
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури. Через деякий час завідуючий

Світлана Пирогова
2024.06.08 07:42
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки почали.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.

Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,

Микола Соболь
2024.06.08 07:03
Чекає ранок сонячного вітру,
на повні груди дихає земля,
Аврора примиряє небу митру,
під неповторний танець журавля,
наповнене чарівності Полісся,
у повній тиші чути Божий глас…
Куди там до краси природи місту?
У цьому я увірився не раз.

Віктор Кучерук
2024.06.08 06:49
І не маниш, і не кличеш,
І не ждеш на мене теж, –
Лиш смієшся таємничо
Та спокою не даєш.
Бо з думок іти не хочеш
І вриваєшся у сни
Або голосом співочим,
Або поглядом ясним.

Ілахім Поет
2024.06.08 00:53
Ніч… Засинають Стокгольм, Копенгаген і Осло.
Ритм уповільнили Лондон, Варшава та Рим.

Знаю, все знаю… Ти справді давно вже доросла.
Я взагалі відрекомендуватись старим
Інколи можу… Такі вже у мене приколи.
І якщо справді багатство – це наші роки,

Артур Курдіновський
2024.06.08 00:36
Сиджу у кріслі. Зібрані валізи.
Куди мені? Питання всіх питань!
Гармонія сумного вокалізу -
Останній подих марних сподівань.

З надією пірнаючи в минуле,
Де восени не бачив сірих злив,
Я намагався так, щоб всі почули,

Віктор Кучерук
2024.06.07 16:42
Сонце радісно блискоче,
В небі плещеться блакить, –
Я від світла мружу очі,
Тінь шукаючи щомить.
Спекотливе літо душні
Дні дарує щедро так,
Що засмаг і непорушно
Сад причаєно закляк.

Самослав Желіба
2024.06.07 11:52
    Коли йдеться про Отто Вайнінґера, то спершу спадає на думку його характеристика статей. Але на нашу думку значно важливішим і цікавішим є його вчення про сутність і критерії ґеніальности та принципову різницю між ґеніальністю й талантом. У вітчизняній

Юрій Гундарєв
2024.06.07 08:29
У Жмеринці тихій
будинок гостинний -
гратчаста стріха,
на стінах картини
і феєричний стіл...
Песик рудий на заваді
флюїдам недобрих сил,
на ліжку -

Козак Дума
2024.06.07 05:38
Її манили дуже… міражі,
а ще – увага усього загалу.
Вона була цнотлива… у душі,
але її душа того не знала.

Вона нужди не знала ні у чім,
купалася у славі і розкошах.
Шикарний ресторан – для неї дім,

Артур Курдіновський
2024.06.07 01:35
Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
Дуже бідна гама почуттів.
Бенефіс застиглої зневіри -
Струм нікому не потрібних слів.
Хтось зрадливо зойкнув та зомлів...
Хтось зрадливий знав про все потворне -
Чорне, темно-чорне, світло-чорне,
Маючи на все

Ілахім Поет
2024.06.07 00:08
Крім совісті, ніхто не дасть поради.
Звичайно, що на герці двох світів
Ніхто з людей не хоче помирати,
Але як бидло жити – поготів.

Всім очевидно, ким це розпочато.
Де зле коріння довгих заморок.
Не буде переможеним пощади,

Євген Федчук
2024.06.06 19:21
Дідусь з онуком подалися в ліс.
Якраз весна, навкруг все зеленіє,
Усе яскраво розквітає скрізь
Й душа від того в кожного радіє.
Ліс недалеко, скоро за селом.
Туди частенько з дідусем ходили.
Але улітку то усе було,
А тут весна лиш набирає сили.

Борис Костиря
2024.06.06 13:15
Посуха виснажує землю,
Посуха випалює думки.
Колись на цій землі
росли пишні пальми,
а тепер лютує самум.
Колись тут росли думки
про величність буття,
які лягли в пожовклі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 НЕСПРАВЖНІЙ ПТАХ




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-12 22:28:51
Переглядів сторінки твору 6995
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.561 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.561 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.06.06 23:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-13 02:32:42 ]
і цікаве ставлення автора до ЛГ..

на першому катрені так і кортить роздумувати про нелюбов ЛГ до істини, але до кінця тексту стає видно що істина не те, що про неї кажуть?

але тоді починаєш міркувати над "злетом"..


*задумливо стежить за тінями хмарин, у нічному світлі, тихо дихає*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-13 10:32:48 ]
Пане Ярославе, послухайте маленьку сповідь: я завжди була впевненою у собі, все сприймала з захопленням, у всьому шукала максимуму, зима – люті морози, на серці радість – на увесь світ, у небі «курли» - і я у вирій, посмішка – щира і відверта. Виросла, поруч люди…, сядь і сиди, особливих бути не може, ш-ш-ш-ш-ш, випендрюється, а може взагалі «того»…, довелось стати посередньою, жити простіше, нарешті сприймають, правду і відвертість ковтаю. В курнику всі голосно квокчуть про вирій, та хай тільки хто спробує змахнути крилами!

А може «вона» тільки в новорічному маскарадному костюмі курки!?

Дякую, зачепило.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-07-13 17:44:59 ]
"Та хай тільки хто спробує змахнути крилами!" - саме так. Не дати вирватися із тісної компанії однаково нещасливих? :(
Можливо, усе Ікара згадують?

Оленко, мені утім здається, що впевненість у собі, у своїх силах і талантах, до вас повертається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 12:10:31 ]
Ось тому і хочеться іноді жити одному в лісі, і вмерти на гордім ложі самоти. Бо говориш правду, а перед нею - всі рівні, а це ж не подобається тим, хто на горі, хоч і там є достойні люди. Був такий кобзар - Гриценко-Холодний у ХІХ столітті. Він людей не любив, волів сліпцем ночувати в канаві під дощем, аби не йти до когось в хату. Зате грав і співав так, як ніхто, і значно краще від "блюдолиза" Остапа Вересая, в котрого від братів царя була срібна табакерка. За це його вигнали з кобзарського цеху. Можна стати чорною вороною, як усі, але чи залишишся тоді собою, поетом? За що Тарас ішов у заслання, а потім після нього писав, що "ничто в моем внутреннем облике не изменилось. Хорошо ли это? Хорошо, во всяком случае я так считаю". Зате, як змінився український народ після його правди, казати яку він виборов право ціною мук і передчасної смерті.
Ну до Тараса нам рости й не дорости, якби хоча б до Галілея, сказати: "А все-таки вона крутиться!"
А вона? Вона живе в гармонії з людьми і з цим світом, але видатною у своїй галузі не стала, так люди її поважають, люблять, але вона не є птахом високого польоту, Олено, хоч потенційно могла б бути. Характеру не вистачило.
Я дозволив собі запропонувати свій варіант істини, пане СонцеМісяцю, з Вашого дозволу. Я ніколи цей вірш не виставляв на обговорення, хоч він є у збірці. А так хоч знатиму, до чого я дописався. Спасибі ВАм обом, що відгукнулися.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 15:26:23 ]
...жити в гармонії зі світом і людьми – це дуже велике щастя, НМСД, пане Ярославе...
і якщо тут Ви змалювали б ЛГ саме такою, то це був би інший мотив, ні?
а тут якась еклектика: стримана, все в міру – і тут же дволика, напівмертва (це ж уже з іншої арії, здаєтьяс)
тобто, у вірші якась суперечливість, гадаю, простежується;
а курку хочу захистити :))
чим вона гірша за ластівку чи лелеку? вони високо літають? ну і що? яка користь ліричному герєві, якби лірична героїня літала, як ластівка, у теплі краї на зиму :)
чи це у творі просто банальний, навіть заяложений образ курки, гуски – а насправді просто тієї, що тримає три кути сімейного щастя на своїх плечах, поки глава сім’ї витає в небесах?..
ну ось, такі враження від твору і коментів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Погуц (М.К./Л.П.) [ 2009-07-13 14:00:29 ]
правда... середина це найстрашніше місце...
На мою думку, треба іти завжди спереду або позаду.
коли ти йдеш позаду, то борешся, щоб опинитися попереду.
а коли ти йдеш попереду, то робиш усе, щоб не попасти назад.

а коли ти йдеш посередині у тебе немає стимулу досягти чогось більшого, ти просто сіра маса, неіндивідуальність...

(так, просто роздуми...)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-13 15:08:38 ]
Цікава тема! І вірш оригінальний і думки неординарні. З "куркою" більш-менш їй і ситніше і видніше знизу, до її честі вона і не думала про небо і журавля. Нащо розказувати їй про вищі матерії. Вона сама не просить.
А от поет і біла ворона майже синоніми? Звучить дивно. Це тільки стосовно поезії чи і на інші сторони життя людського перекладається?
Про "неіндивідуальність" тут певно говориться з хорошої сторони, а "сіру масу" з поганої.
Стимул є завжди, навіть коли його немає. Не завжди по силах. Так що немає шляху вперед, тоді лапки в купу і каменем вниз? Хороша думка. Може пізніше з'явиться відблиск надії, може світ зміниться трошки, може випадок щасливий і що тоді знов все спочатку? Ні, коли померти зразу чи помучитися, то краще помучитися.
А Шевченка так канонізовують, що не дивним стає поява всяких Бузин.
Пане Ярославе, а Ваша стаття про пані-мадам Керн... може Ви її вже десь в і-неті опублікували?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Погуц (М.К./Л.П.) [ 2009-07-13 15:58:32 ]
ні, про "неіндивідуальність" я говорив з поганого боку.
взагалі, навіть не уявляю, як можна це слово характеризувати з хорошої сторони

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:08:39 ]
Пані Василино! Я Вас розумію, Ви захищаєте жінку. Мені подобаються жвнки такі, як Ліна Костенко або в бандурі - львів"янка Людмила Посікіра - і сім"ю тримає, і бандуристка найкраща в Україні. І дуже бойова за характером. А цій "курці" я стільки присвятив гарних віршів, що парочку "не дуже" їй не завадить. Вона навіть не знає, що це їй присвячено. Зате яке бурхливе обговорення! Дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:17:40 ]
Я не захищаю нікого :)
йдеться про певну "нелогічність" образу, НМСД



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:12:27 ]
Саме так, Павле. Я в поезії - ближче до переду, а в мистецтві бандури - ближче до кінця. Є стимул поборотись, щоб розвиватись. Але в цілому - не посередині ні там, ні там. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-13 16:31:56 ]
Пане Ярославе, так Ви романтик. Це багато пояснює.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:35:19 ]
Дійсно, пане Олександре. Навіщо лелеці любити курку? ВІн її спершу підняв до вершин, а потім побачив, що спільного польоту не буде, посадив акуратно на землю, попрощався і полетів далі. Вона велика для мене вже тим, що надихнула на гарні вірші, не тільки на цей. Як Анна Керн. Спеціально для Вас намагався надрукувати цю статтю тут, але не вийшло поки що. Щось зірвалося. Я вже її сканував, спробую на Ваш е-мейл надіслати.
А біла ворона і поет - може й не дуже вдало. Краще - білий лебідь, але їх багато. Тому залишається ворона. Символ індивідуальності, особистості, що не така, як усі.
А щодо Шевченка - я старомодний у поглядах, і буду воювати з Бузинами до останнього. Шевченко, після знищення козацтва один захистив увесь народ і підняв його на світовий рівень, бо по перекладах програє тільки Шандору Петефі. А по пам"ятниках, які поставлені йому за межами України, причому далеко не завжди за кошти діаспори - перше місце у світі! Хай зможе так ще хтось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:39:22 ]
Дозволите питання, пане Ярославе? хіба Шандора Петефі перекладено більше, ніж Шевченка? Я цього не знала :(( якщо можна, звідки така інформація?

маєте на увазі кількість мов чи кількість перекладених творів?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:39:17 ]
Стриманість дуже часто іде в парі з дволикістю і половинчастістю. Як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:44:00 ]
і нестриманість, НМСД, теж :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:40:42 ]
Романтик, так, хоч уже не зовсім ідеаліст.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:43:46 ]
Кількість мов. У 80-х роках була інформація - 136 - мов Шевченко, і навіть - папуаси - Петефі - 145. Які цифри зараз - не скажу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 16:45:20 ]
от угорці працюють на свій імідж :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 17:03:14 ]
Нестриманість - зашкалює за середину. Працюють, за пам"ятниками ми їх обігнали. 85 поза Україною. А скільки в них - не знаю.