Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Патара Бачія (1963)
Я вдячна Богу за мої стежки,
Лише мені судилось їх топтати.
Іду, лоскочуть ноги моріжки,
Із хати рідної і...
знов у рідну хату.


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2012-07-23 13:28:09 ],
на сторінці поезії     "На смерть Богдана Ступки..."   Бачія Патара

А я прочитала всі ці коментарі і задумалася. Про що тут? Патаро,"співчувати чужому болю" можна і потрібно. Але писати епітафію варто таки майстерніше. Для прикладу, можливо, Олександр Дяченко навів "На смерть поэта". Не буду повчати власника сайту, авторів... Давно мені не подобається вседозволеність тут. Можна за життя людину на ПМ принижувати безкарно. Мені на сайті не було комфортно. І ніхто мою людську гідність не захищав, навпаки - і всеїдна Патара Бачія, і Гентош, і Устимко принижували: порушенням моїх авторських прав, вигадками про моральні якості мої, а не ЛГ. Звичайно ж, я не світоч як покійний Богдан Ступка. Але як згуртувалися автори, як дружно покидають ПМ! А хто захистив морю гідність? Як гризли мене під егідою Лібуркіної - Чорі! Автор Осмоловська пише: "хай би він був серійним вбивцею, сатаністом чи педофілом він все одно був і лишатиметься національною гордістю". Нонсенс. Отакими мають бути національні герої? Що це за нація? Ігор Завадський за гратами з березня. Я підписала петицію на захист. А дехто із авторів ПМ відповів мені " А може він таки педофіл?". Автор цей тут активно спілкується, а захистити геніального ще живого людяного Завадського не хоче! важко написати на захист кілька слів, прохати справедливого розгляду справи. Мабуть, сфабрикованої. Бо Людина не гнулася перед паханами Паортії регіонів. Все складно. Я теж пішла з ПМ у гнітючому стані, Патаро. І Ви докладали зусиль до того, щоб я пішла. Закликали пана Ляшкевича дати вам тут веселитися, бо життя складне.)))А по смерті чи назвуть нас людьми? Видалити своє, Патаро, не так і погано. Подивитися на все написане, та працювати над ним чи... спалити)))як генії роблять подеколи.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2012-07-23 13:30:54 ],
на сторінці поезії     "На смерть Богдана Ступки..."   Бачія Патара

Безумовно і написано акуратно, точно і без перебільшень, ви ж саме про це, Любо? Ви ж людей з "клеветниками" не плутаєте? (

Смерть поэта

Михаил Лермонтов

Погиб Поэт! — невольник чести —
Пал. оклеветанный молвой,
С свинцом в груди и жаждой мести,
Поникнув гордой головой!..

Не вынесла душа Поэта
Позора мелочных обид,
Восстал он против мнений света
Один, как прежде... и убит!

Убит!., к чему теперь рыданья,
Пустых похвал ненужный хор
И жалкий лепет оправданья?
Судьбы свершился приговор!

Не вы ль сперва так злобно гнали
Его свободный, смелый дар
И для потехи раздували
Чуть затаившийся пожар?

Что ж? веселитесь... он мучений
Последних вынести не мог:
Угас, как светоч, дивный гений,
Увял торжественный венок.

Его убийца хладнокровно
Навел удар... спасенья нет:
Пустое сердце бьется ровно,
В руке не дрогнул пистолет.

И что за диво?., издалека,
Подобный сотням беглецов,
На ловлю счастья и чинов
Заброшен к нам по воле рока;

Смеясь, он дерзко презирал
Земли чужой язык и нравы;
Не мог щадить он нашей славы;
Не мог понять в сей миг кровавый,

На что он руку поднимал!..
И он убит — и взят могилой,
Как тот певец, неведомый, но милый,
Добыча ревности глухой,

Воспетый им с такою чудной силой,
Сраженный, как и он, безжалостной рукой.
Зачем от мирных нег и дружбы простодушной
Вступил он в этот свет завистливый и душный

Для сердца вольного и пламенных страстей?
Зачем он руку дал клеветникам ничтожным,
Зачем поверил он словам и ласкам ложным,
Он, с юных лет постигнувший людей?..

И прежний сняв венок — они венец терновый,,
Увитый лаврами, надели на него:
Но иглы тайные сурово
Язвили славное чело;

Отравлены его последние мгновенья
Коварным шепотом насмешливых невежд,
И умер он — с напрасной жаждой мщенья,
С досадой тайною обманутых надежд.

Замолкли звуки чудных песен,
Не раздаваться им опять:
Приют певца угрюм и тесен,
И на устах его печать.

А вы, надменные потомки
Известной подлостью прославленных отцов,
Пятою рабскою поправшие обломки
Игрою счастия обиженных родов!

Вы, жадною толпой стоящие у трона,
Свободы, Гения и Славы палачи!
Таитесь вы под сению закона,
Пред вами суд и правда — все молчи!..

Но есть и божий суд, наперсники разврата!
Есть грозный суд: он ждет;
Он не доступен звону злата,
И мысли и дела он знает наперед.

Тогда напрасно вы прибегнете к злословью:
Оно вам не поможет вновь,
И вы не смоете всей вашей черной кровью
Поэта праведную кровь
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-07-23 13:34:49 ],
на сторінці поезії     "На смерть Богдана Ступки..."   Бачія Патара

Спробуй у прозі поділитист своїми емоціями чи думками з приводу, наприклад, горя або осяяння - писатимеш, переписуватимеш, закреслюватимеш... Ми бачили чернетки багатьох відомих письменників. Або ленінські. У авторів язики добре підв'язані, а робота могла писатись роками. А скільки років створювались деякі полотна майстрів портрета і живопису...
Куди було поспішати?
Це я вже про даний випадок.
Та багато хто з нас поспішає.

Мене вперше в окулярах побачили у смт, де жила моя бабуся. Красива оправа, мені - 20. Прийшов з армії.
"Бідна людина", - кажуть.
На Вінничині до цього слова не ставляться як до чогось святого. Це іменник широкого значення.
"Послухай-но, людино", - можуть сказати так.
"Нема вже тієї людини", - і так кажуть.
Інтонації можуть якось змінювати ставлення до цього слова, а от у вірші це значно складніше.
І справа, ІМХО, не в тому, Лєрмонтов чи не Лєрмонтов, а у тому, як вдалось висловити свої відчуття у вірші.

Творчих успіхів, гарного настрою.
1   2   3   4   5   6   7   8   9