ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимарівна
2018.02.18 23:23
Душа здригнулася – завмерла:
Крижини дотик, спалах – струм
Пробіг по тілу, наче жерлом
Дістав глибин сердечних струн.
Майдан січневий - ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ
Число трагічне - ВІН упав!
Смертельний постріл перший, другий…
Не випадкові – кожен знав.

Іван Потьомкін
2018.02.18 20:54
В одном из турагенств, расположенном в самом центре Иерусалима, текла обычная будничная работа. Случалось, что к одному и тому же агенту приходило одновременно несколько посетителей. Тогда чаще всего мужчины уступали место женщинам, а сами выходили на ули

Василь Дениско
2018.02.18 20:29
Вісімдесяті роки минулого століття. Зима. Дорогою з вокзалу Саранська (столиці Мордови) до тролейбусної зупинки я, привітавшись, запитав першого зустрічного чоловіка – як мені проїхати до найближчого готелю. Запитав, звісно, українською, бо повсякчас нама

Домінік Арфіст
2018.02.18 20:28
я їм твій хліб, о доле моя дивна…
плачу піснями… плачу у ночах
у кляшторі зачинений монах…
сміюсь у небо – сонячна дитина…
Еллада… доля… далина ельфійська…
розчинена у морі кров дорійська…
із темного колодязного дна
мені небесна сяє глибина…

Гренуіль де Маре
2018.02.18 20:07
Одчепися, моя печале –
Що ж ти назирці йдеш за мною,
З ринви скапуєш снігом талим,
Повниш хату порожню луною?

Глянь: синіють сніги під вечір,
Шерхне крига в слідах слюдою…
Забуваю невдалі втечі

Галина Гулієва
2018.02.18 16:22
Вибирати для нього квіти. Неодмінно троянди чорні, бо
він глибокий і темний - не випливеш, не зурочиш.
Зі стрічками атласних пальців заплітати троянди в бороду,
загортати у білість розірваної сорочки.

А у серці мілкому, нач

Ярослав Чорногуз
2018.02.18 14:31
І (ІХ)

Це наслання з диявольських куліс,
Метелик мов, од сяєва осліпши,
Я полетів на чари світлих рис
Лиця твого, для мене - щонайліпших.

Вгорі лунало слово: «Стережись!» -

Ірина Вовк
2018.02.18 14:27
…Не гасне, не вмира – витає Дух Свободи,
На Світло наверта, де верші голубі…
Вкраїнці – не раби!.. Ми – правнуки народу,
що волю здобував в кривавій молотьбі.

Ярій, душе моя – бо буде бій кривавий,
Утишся, не щеми, вселенськая журо!
Підуть з житт

Василь Світлий
2018.02.18 14:19
Терпке вино!
Заходьте, почастую!
Ні, це не жарт.
Все чесно, без підстав.
Вино – відмінне.
Якість – гарантую.
Усе добірне,
сам виготовляв.

Сергій Гупало
2018.02.18 13:53
Який ненадійний кохання політ!
Літають – жаринки і попіл.
Нам інше казали. Що горе – це СНІД,
Щоб ми записали на лобі…

Кохання – як рана, це – не дивина,
А серце пробите стрілою.
А любка віддалена. Що там вона!

Андрій Грановський
2018.02.18 13:23
Брунатне обличчя
Та темне волосся
Постійно мигочуть
Понад очами
Булгаков писав,
Шо не треба ж людині
Багато для щастя
Особливо вночі,

Олександр Сушко
2018.02.18 12:47
В цю країну більше не ходи -
Черваки в саду на кожній гілці.
У криниці пусто, ніц води -
Випили неситі українці.

Роботящі тільки на словах,
А насправді - жебраки-невдахи.
У сусідів пан - Христос, Аллах,

Петро Скоропис
2018.02.18 11:12
Сирець повіддя крає п’ясть.
Кінь до погроз глухий, як тать.
А перший лід калюж тріщить,
що полум’я багать.

Не чує кінь тривог моїх.
Річ в тім, що виказати їх
коневі чоботом під дих,

Ірина Вовк
2018.02.18 10:48
У нас в очах доби трагічні очі -
одвічний страх... пустелі... потолочі...
і слабість тіла... трем... глуха бентежність...
і до землі зболіла приналежність.

Олександр Сушко
2018.02.18 08:54
Буває, що потрібно чоловіку
Води пустити цівку в неба синь.
Ридається ізмалку аж до гику -
Душа моя чутлива до сльози.

Од захвату, розчулення чи ляку
Бубнявіють несамохіть в очу.
Всьому виною - бісова собака,

Микола Соболь
2018.02.18 05:38
Надворі – XXI вік.
В Європі «Лексуси» не в моді,
Водневі двигуни на сході…
(У нас од президента – тик.)

У СеШеА – Ілон* і «Тесла»,
Росію «скрепами» рознесло…
(Ми – «обігнали» – Мозамбік.)

Ярослав Чорногуз
2018.02.17 21:08
О де ви, дні весни мої, о де ви?
Вже лютий он із ярмарку погнав.
Літа в повітрі подих березневий,
І первозданна свіжість весняна.

І в проясніло-ніжній саду пущі
Збирається, овіює тебе
Овеснена, п`янка снага цілюща…

Ночі Вітер
2018.02.17 16:20
И тот, кто повержен, никем не утешен,
И тот, кто тщеславен, напорист и лих;
Кто в мыслях уверен, в поступках безгрешен
И запросто судит, и правит других;

И падший в неведенье, Бога клянущий,
И бьющий поклоны в тени алтаря,
И тот, кто над все

Олександр Сушко
2018.02.17 14:35
Висотує до дна печаль і страх,
Коли в життя приходить чорна смуга.
О, як невчасно смертного одра
Торкнулась голова старого друга.

Кричав у ніч розпачливо "За що?",
А скроні тихо угортало в іній.
У мішанині крил, вітрил і щогл

Василь Світлий
2018.02.17 11:30
Переболить.
Перегорить.
Мине…
А може й ні.
Не впевнений.
Не знаю.
Коли тим болем випалене все,
Що залишилось ?

Іван Потьомкін
2018.02.17 10:39
Як почувся півня спів,
Лис на ферму полетів.
Прибіга. Примружив око:
«Є м’ясце, та зависоко...
Любий друже, я б хотів,
Щоб ти поруч мене сів.
Мав би я тоді нагоду,
Віддать шану твоїй вроді».

Сонце Місяць
2018.02.17 05:31
що полягли
не вперше
не востаннє
в неоголошеній
невизнаній
війні

надалі там

Серго Сокольник
2018.02.16 23:06
У пошуку тебе я сто доріг
Пройшов, але мене знайшла сама ти.
Я спершу слова мовити не міг...
У тім бажанні обіймати, мати,

Захоплення у горлі схлип застиг,
І тіло у руках твоє тримати
По праву зміг, неначе оберіг...

Тетяна Флора Мілєвська
2018.02.16 21:39
У ритмі її буття не існувало поряд ні фарб, ні музики.
Місто дзенькало за вікном трамвайними коліями
та інколи шкварчало дощем,
котрий прибивало цвяхами пилюки до землі.
Уранішня кава, мака та кефір - ось і уся компанія
її невідомо скількисьтамтис

Олександр Сушко
2018.02.16 19:03
З небес послала доля віщий знак,
Уже приготував букет Венері.
Коли ж нарешті я почую "Так!",
І ти увійдеш у парадні двері.

Лише у мріях чую крик "Ти мій!",
Лише у снах твого торкаюсь лика.
А нині ми ховаємось у тьмі:

Ярослав Чорногуз
2018.02.16 14:31
ЧАСТИНА ІІ

ПРОЗРІННЯ

О высший дар, бесценная свобода,
Я потерял тебя и лишь тогда,
Прозрев, увидел, что любовь – беда,
Что мне с

Маркіяна Рай
2018.02.16 14:09
Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
Димкою дух розстилається з домішками квітковими.
Так невагомо, примарами, мрії торкнуться руки,
Невипадковими.

Не промайни непомічено, згладжуй моє чоло!
В морі човни порозгойдує хвиля живої ніжності.

Олександр Сушко
2018.02.16 12:25
Народ у нас увірує в усе:
Добрезну тещу чи чортячі роги.
А нас учили в бурсах й медресе
Із пастви кревні зціджувать потрохи.

У мене апетити о-го-го!
Й товар продати нині вельми трудно.
Брешу з амвона звично аж бігом,

Сергій Гупало
2018.02.16 07:27
І ночами не сплю, і світанки минаю.
Тінь за мною женеться, це значить – біжу.
Уцілів я у пеклі, натішився раєм,
Та ще треба здолати останню межу.

Ні найменшій комашці, ні брату ні свату
Не зізнаюся: суще на світі - моє.
Я кудись утікаю? Я хочу пі

Микола Соболь
2018.02.16 06:52
До снігу звикли, а до льоду – ні.
Не позвикають до слизького ноги.
Тому – пишу, веду «фейсбучні блоги»,
Ой, як же це, не все одно мені.

Нутро ослизле, всюди – душепад
Туманом небо затягло, на зорі
Лягла пітьма і буревій надворі,

Володимир Бойко
2018.02.15 23:20
Вивільняюся із омани,
Забуваючи, хто ти є.
Бо у вигинах твого стану
Дотліва почуття моє.

Я пригадую й забуваю,
Утікаю й вертаю знов.
Умирає і воскресає

Олександр Козинець
2018.02.15 22:17
І навіть якщо ти
Будеш мене вести
Шляхом серця,
Що навіть діти чужі
В мені батька шукатимуть,
Я смиренно скорюсь,
Даруватиму світло їм.
Тільки дозволь крім цього

Ірина Вовк
2018.02.15 22:01
Хочеш знати, як це сталось?
Звідкіля дівча це взялось? –
твоя мама так сміливо
доню сотворить схотіла...
Щоб тебе родити вміло,
надихнуть красою тіло –
на троянд пахучі личка
влила патоки потічки...

Олексій Кацай
2018.02.15 21:24
Там, де галактика зникає,
на самому її краю,
я балансую й вигораю
до супокою. І свою
розтягую орбіту в нитку,
на пам’ять вузлики планет
на ній скрутивши, аби швидко
у спогади, як в інтернет,

Світлана Майя Залізняк
2018.02.15 15:33
Стоїть бабуся, дивиться на хату"

Світлана Майя Залізняк
2018.02.15 13:07
Пиши, красуне, вірші хтось оцінить.
І видасть книгу, понесе у млу.
Ти кинула в куток ганчірку й віник,
лишила нам арени, ковилу.

Ти покохала - і перелетіла.
О скільки вас таких - літак, цебро...
Намащене сандалом юне тіло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Завялова Інеса Завялова Інеса
2018.02.17

Олександр Бордо
2018.02.12

Джей Уей Ґамалія
2018.02.10

Володимир Кепич
2018.02.06

Олександр Прок
2018.02.01

Наталія Шовкун Лія
2018.02.01

Соня Безсонна
2018.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Галина Михайлик - [ 2018.02.18 23:50 ]
    *****
    Я дякую Тобі за цю сльозу,
    за мій політ, іще такий недавній,
    п'янких думок немовлену красу
    в морозяній казковості різдвяній,
    барвистих вогників космічну пектораль,
    вібрації єдвабних обертонів…

    Портал цей зачиняється, на жаль.
    У буднях особистих марафонів
    між турнікетів правил і умов,
    умовностей надуманих паролів –
    дистанція засніжених верстов
    в туманності гіпотетичних ролей…


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.72)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2018.02.18 23:33 ]
    До світлої пам'яті Сергія Нігояна
    Душа здригнулася – завмерла:
    Крижини дотик, спалах – струм
    Пробіг по тілу, наче жерлом
    Дістав глибин сердечних струн.
    Майдан січневий - ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ
    Число трагічне - ВІН упав!
    Смертельний постріл перший, другий…
    Не випадкові – кожен знав.
    Сім’я його із Карабаху
    До України прибула.
    Шукаючи притулку, даху,
    Війною скривджена була.
    Березноватівки оселя,
    Що недалеко від Дніпра,
    Село квітуче і веселе –
    Там підростає дітвора.
    На землях щедрих України,
    Що стала рідною йому,
    Він народився – став їй сином,
    Сергієм названий тому.
    Вірменська й українська мови –
    (Шевченка з пристрастю читав)
    Обидві рідні , безумовно,
    Та й вірші залюбки писав.
    Гвардійцем звали, бо сміливий,
    Дорослий, мудрий чоловік.
    Та погляд добрий,світлий, щирий.
    Все сам вирішувати звик.
    Як проповідник, до молитви
    Звертався часто і читав.
    Обрав безкровний шлях у битві,
    До миру словом закликав!
    Та не судилося – жорстоко
    Життя цей постріл обірвав.
    У снайпера холодне око –
    І справно, влучно він стріляв.
    Потвора хижа і кривава
    Продовжує ганебний шлях.
    У двадцять років обірвала
    Життя – у вирій злинув птах,
    В останній! Порожнеча, туга
    Та відчай в батьківських серцях!
    Невичерпного болю смуга
    Безжалісно забила цвях.
    Війна не має виправдання!
    Страшна дорога – в нікуди…
    А Батьківщина – у стражданнях.
    Народе, розум свій буди!
    Юнак мав мрію й віру чисту,
    Щоб врятувати рідний край.
    Це Нігоян Сергій! Всевишній
    Покликав душу світлу в рай!

    01.01.2018
    Свидетельство о публикации №118021900083






    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Домінік Арфіст - [ 2018.02.18 20:52 ]
    доля
    я їм твій хліб, о доле моя дивна…
    плачу́ піснями… пла́чу у ночах
    у кляшторі зачинений монах…
    сміюсь у небо – сонячна дитина…
    Еллада… доля… далина ельфійська…
    розчинена у морі кров дорійська…
    із темного колодязного дна
    мені небесна сяє глибина…
    веде мене прозорими віками
    античний усміх молодої мами…
    у хвиль не затихаючий потік
    я словом задихаючись – утік…
    утік не я… втекла земля з-під мене…
    я арфою Орфея… з ойкумени
    до Таврії лечу-лечу здаля…
    колись мене обні́ме ця земля…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  4. Гренуіль де Маре - [ 2018.02.18 20:26 ]
    Та відчепись уже…
    Одчепися, моя печале –
    Що ж ти назирці йдеш за мною,
    З ринви скапуєш снігом талим,
    Повниш хату порожню луною?

    Глянь: синіють сніги під вечір,
    Шерхне крига в слідах слюдою…
    Забуваю невдалі втечі
    І від тебе, й від себе самої.

    А вона чимчикує – й годі,
    Щось на вухо мені бурмоче
    Про відлигу і зимні води,
    І позиркує жалісно в очі,

    І воркоче котом приблудним…
    Їй би, як і тому котові,
    Щоб не в свято лиш, а й у будні –
    Кусень хліба і дрібку любові.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  5. Галина Гулієва - [ 2018.02.18 16:11 ]
    Квіти йому
    Вибирати для нього квіти. Неодмінно троянди чорні, бо
    він глибокий і темний - не випливеш, не зурочиш.
    Зі стрічками атласних пальців заплітати троянди в бороду,
    загортати у білість розірваної сорочки.

    А у серці мілкому, наче у посудині позолоченій,
    принести йому лезо чи згіркле вино торішнє.
    Цілувати живіт і руки ( порубцьовані руки - зодчого!),
    на південній засмазі устами псалми вторивши.

    Аж над ранок здригнутись: сойки у косі моїй гнізда витимуть.
    Помиратимуть весен леткі та прозорі сонми.
    І болітиме кожен крок мій, як ітиму до нього з квітами.
    По струні металевій. По тихій струні - босоніж.





    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Вовк - [ 2018.02.18 14:12 ]
    "Сотні, що йде у Небо..."
    …Не гасне, не вмира – витає Дух Свободи,
    На Світло наверта, де ве́рші голубі…
    Вкраїнці – не раби!.. Ми – правнуки народу,
    що волю здобував в кривавій молотьбі.

    Ярій, душе моя – бо буде бій кривавий,
    Утишся, не щеми, вселенськая журо!
    Підуть з життя Сини… Умруть не ради слави,
    А за Любов святу, що серце вберегло.

    …Почезне тіло враз, спаде з очей омана,
    Окропить весь Майдан кривавая яса –
    Сто змовлених «прощай», та Смертю Смерть попрана,
    Сто криків, сто зітхань розірвуть Небеса.

    Спасенна та земля, де впала кров невинна.
    На сум родинних хат зійде Душа Жива.
    «Батьки… Сини… Брати…» - і мовкне Україна…
    І молиться з небес Пречиста Покрова.


    28 лютого 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  7. Василь Світлий - [ 2018.02.18 14:01 ]
    Кріпке вино
    Терпке вино!
    Заходьте, почастую!
    Ні, це не жарт.
    Все чесно, без підстав.
    Вино – відмінне.
    Якість – гарантую.
    Усе добірне,
    сам виготовляв.
    Вино прадавнє.
    Витримка – роками.
    І як годиться:
    Креатив, нектар…
    Все безкоштовно.
    На правах реклами.
    Лікує «ямб-хорей» ,
    всіляку «ляр» .
    І від сатири,
    заклинань, обмови.
    І від всезнайства,
    суперечок, чвар.
    «Дари століть» !
    Чаркуємо, панове !
    Це особливе,
    із добірних трав.
    На мить одну
    (вона не порятує).
    Та відірвіться ви
    від орних справ.
    Хто завітає,
    той не пожалкує.
    Заходьмо!
    Хата «Гонорових страв».


    18.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  8. Сергій Гупало - [ 2018.02.18 13:30 ]
    * * *
    Який ненадійний кохання політ!
    Літають – жаринки і попіл.
    Нам інше казали. Що горе – це СНІД,
    Щоб ми записали на лобі…

    Кохання – як рана, це – не дивина,
    А серце пробите стрілою.
    А любка віддалена. Що там вона!
    Що хоче, те вдіє зі мною.

    Ревнує дочасно, кармінно цвіте,
    За спиною сонце тримає.
    І я – вже не я, а лише силует,
    Луною гуляю за гаєм.

    Загаюсь надовго; немов захворів.
    Нехай традиційно заплаче.
    Якісь неприємні, сумні кольори
    Між нами лягли на невдачу.

    Крутнувся, як чортик, віщун-дідуган:
    « Розлуку вам довго ковтати!»
    І щастя підкову підняв, як дугу,
    І панночку випріг коcмату.

    Оживлена кров запекла у мені,
    По-іншому глянули очі:
    Не панна, а відьма на мертвім коні
    В огні істерично регоче.

    Це - люте безсилля. Добряче горить.
    Тулюся до любки остудно:
    - Ти чуєш піднесення? Ми угорі!
    Обсипало нас пелюстками зорі…
    Приземлення, певно, не буде.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  9. Андрій Грановський - [ 2018.02.18 13:04 ]
    У суботу 17 лютого
    Брунатне обличчя
    Та темне волосся
    Постійно мигочуть
    Понад очами
    Булгаков писав,
    Шо не треба ж людині
    Багато для щастя
    Особливо вночі,
    Коли ти засинаєш
    У себе в кімнаті,
    Й урбанізовані
    Штампи в башці,
    Чудернацькі гонитви
    Бог знає за чим
    Та думки щодо нового курсу крипти́
    Поступаються місцем
    Інтиму, ванілі й соплям.

    17.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Сушко - [ 2018.02.18 12:16 ]
    Шолом алейхем!
    В цю країну більше не ходи -
    Черваки в саду на кожній гілці.
    У криниці пусто, ніц води -
    Випили неситі українці.

    Роботящі тільки на словах,
    А насправді - жебраки-невдахи.
    У сусідів пан - Христос, Аллах,
    А у нас за Бога кухоль браги.

    На кордоні журавлиний клин -
    Гої рвуться в Тель-Авів, до Відня.
    Надрозумні вчора утекли,
    Хто не зміг - конатиме у злиднях.

    Геть охляв, для бою застарий,
    Сил немає різати отару.
    Майбуття всмоктало в чорторий,
    Помудрішав - уподобав Сару.

    А на Сході віє буревій,
    Виростає вшир пекельна прірва.
    Залишуся - стоплять з мене лій.
    Прощавайте, ненько! Мойшо, мир вам!

    18.02.2018р.




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  11. Петро Скоропис - [ 2018.02.18 11:23 ]
    З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    Сирець повіддя крає п’ясть.
    Кінь до погроз глухий, як тать.
    А перший лід калюж тріщить,
    що полум’я багать.

    Не чує кінь тривог моїх.
    Річ в тім, що виказати їх
    коневі чоботом під дих,
    що іншим робом, я не міг.

    Знайомий ліс, стежа в яру.
    І так обом відома путь,
    що звестся на "кроком руш"
    я мушу будь-що-будь.

    Додаймо крок, робімо те,
    що і сосна, що вверх росте.
    Лічити пильно кільця літ
    гвинтівки ствол нас жде.

    Стежа чимдалі ужча в падь.
    Кущам сам Бог велів дрижать.
    А нам свою путь торувать,
    її долать, її долать.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  12. Ірина Вовк - [ 2018.02.18 10:22 ]
    "У нас в очах доби трагічні очі…"
    У нас в очах доби трагічні очі -
    одвічний страх... пустелі... потолочі...
    і слабість тіла... трем... глуха бентежність...
    і до землі зболіла приналежність.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  13. Дружня рука - [ 2018.02.18 10:19 ]
    Відкрило серце всі свої віконця
    Якщо її побачив ти здалеку,
    Біжи. Це спалах. Це тобі дарунок.
    Це наче в небесах побачити лелеку.
    Це наче в губи раптом поцілунок.
    Якщо ідеш і чуєш: повернися,
    Хоч начебто немає тут нікого,
    Люби її. І ні на що не злися.
    Що зробиш, коли доля судить строго …
    Якщо з – під клавіш музика потоком ллється,
    Якщо вона в тобі і плаче, і сміється. Нічого і ні в кого не проси.
    Нехай вона хоч вітром пронесеться. По твоїй долі.
    Все-одно люби.
    Її таку як ця ранкова сповідь,
    З дерев, з дощу, з проміння, що іскриться,
    Тобі уже зовсім не спиться.
    Шукаєш в пам’яті її сліди.
    Люби.
    Очей її чарівності малюнок,
    І посмішку ціною в поцілунок.
    Дотик руки неначе тепло сонця,
    Відкрило серце всі свої віконця …
    Ти відкриваєш рвучко наші двері,
    Вірші мої перевернулись на папері,
    Я перепишу зараз все спочатку.
    Як любиш, розгадай її загадку …
    Очей, руки,
    Чарівності і вроди,
    Перечитай про неї майже все, що написали за віки.
    Від першої і другої особи.
    І зрозумієш головне: люби!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2018.02.18 08:08 ]
    Бубнявіє
    Буває, що потрібно чоловіку
    Води пустити цівку в неба синь.
    Ридається ізмалку аж до гику -
    Душа моя чутлива до сльози.

    Од захвату, розчулення чи ляку
    Бубнявіють несамохіть в очу.
    Всьому виною - бісова собака,
    Як пригадаю - хлипаю, кричу.

    У юності дражнив бродягу-шавку,
    Ломакою помацав горбака.
    Вона розлютувалась - "цап" кабаку,
    Лишилося півкінчика в руках.

    Вимучує одтоді ностальгія,
    Печальні снива, сірі півтони.
    Пишу про це щоденно, як умію,-
    Поплач зі мною, друже, не жени.

    Шукаю, хто б завив щемке дуетом
    У верховіття, чисті небеса.
    Та є і позитив: пишу сонети.
    Сльозаві, як годиться. Знаєш сам.

    18.02.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (9)


  15. Микола Соболь - [ 2018.02.18 05:16 ]
    Аполітичне питання
    Надворі – XXI вік.
    В Європі «Лексуси» не в моді,
    Водневі двигуни на сході…
    (У нас од президента – тик.)

    У СеШеА – Ілон* і «Тесла»,
    Росію «скрепами» рознесло…
    (Ми – «обігнали» – Мозамбік.)

    Коли народиться держава
    Де буде верховенство права,
    А не брудний, помийний стік?
    17.02.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  16. Козак Дума - [ 2018.02.17 23:37 ]
    Батьківська вишня

    Розквітла рясно вишня у дворі,
    немов дівчина вкрилася фатою.
    Приємно заблукати в тій порі,
    де мама буде завжди молодою.

    Вишня-черешня моя,
    батьківська світла родина,
    щебет дзвінкий солов’я,
    серця мого половина.

    Спадає долу ще духмяний цвіт,
    і вітерець його кружляє в танці.
    Через десятки не забуду літ,
    до річки як купатись бігав вранці.

    Вишня-черешня моя,
    довго ти й рясно родила.
    Нині у мене своя
    вже немаленька родина.

    А влітку вишні знову забринять,
    немов гірлянди у зеленім листі.
    Як ті жарини, що для всіх горять,
    хто на гостину завітає з міста.

    В кожного доля своя,
    пісня дзвінка, лебедина.
    Завжди ж чекає моя,
    вишня й батьківська родина!

    17.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.17 21:12 ]
    Березневий подих
    О де ви, дні весни мої, о де ви?
    Вже лютий он із ярмарку погнав.
    Літа в повітрі подих березневий,
    І первозданна свіжість весняна.

    І в проясніло-ніжній саду пущі
    Збирається, овіює тебе
    Овеснена, п`янка снага цілюща…
    І менше сиве, більше голубе

    Вже небо провіщає ласку Божу,
    Коли зійдуть на доли чарівні
    Чудові дні замріяні, погожі,
    І усміхнеться березень мені.

    І знову рік почнеться з немовляти*,
    І щастям переповнена в очу,
    Не зна земля: чи плакать чи сміятись,
    Лише струмки розчулені течуть.

    *В дохристиянські часи наші пращури святкували Новий рік
    у березні.

    17.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  18. Ночі Вітер - [ 2018.02.17 16:24 ]
    И тот...
    И тот, кто повержен, никем не утешен,
    И тот, кто тщеславен, напорист и лих;
    Кто в мыслях уверен, в поступках безгрешен
    И запросто судит, и правит других;

    И падший в неведенье, Бога клянущий,
    И бьющий поклоны в тени алтаря,
    И тот, кто над всеми, печально-скорбящий,
    Застыл в удивленьи, улыбку тая, –

    Кто скажет, что он и бесчестен, и гадок,
    Что предал, не ведая чувства вины,
    Что мир совершенства – преддверие ада?
    Кто сможет отважиться? Я или Ты?



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.75) | "Майстерень" 5.75 (5.9)
    Коментарі: (12)


  19. Олександр Сушко - [ 2018.02.17 14:10 ]
    Про вічне
    Висотує до дна печаль і страх,
    Коли в життя приходить чорна смуга.
    О, як невчасно смертного одра
    Торкнулась голова старого друга.

    Кричав у ніч розпачливо "За що?",
    А скроні тихо угортало в іній.
    У мішанині крил, вітрил і щогл
    Кинджал із серця вийняти безсилий.

    Не допоміг матусин оберіг,
    Скотилась крапля світла крутояром.
    Від смерті не очікується пільг,
    Гребе її долоня душі тралом.

    А я живий. І тема ця сумна.
    Учора снився молодий небіжчик.
    Дивлюся як майструється труна:
    Моя вже є. Дрімає на горищі.

    17.02.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  20. Володимир Верста - [ 2018.02.17 12:14 ]
    Танець із маскою (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
    ***
    Танцюють зорі місячну сонату.
    Кружляє сніг і сипле звідусіль.
    П'янію від твого я аромату,
    На цьому маскараді від усіх –

    Ти краща, королева і богиня,
    Навіяних вітрів солодкий бриз,
    Твоя краса – божественне творіння –
    Врізається у серце, ніби спис.

    Віддайся ти мені у цьому танці!
    В мелодії звучать серцебиття.
    О хто ти – незнайомко, що у масці?
    Зачарувала вальсом почуття.

    Останні ноти, опадають маски.
    Вона зникає в мерехтінні свіч.
    Це сон? Чи це історія із казки?
    Я завжди пам'ятатиму цю ніч...


    ***
    Тремтить душа у вирі маскараду,
    Болюче-вільна, дика і палка.
    Що віднайде – чи жертву чи розраду
    У вимірі фантазій і блукань?

    Тебе зустріла в образі жагучім,
    Глибоку ніч осяяв ти вогнем,
    Та ніжний смуток виказали очі.
    Під маскою душа ховала щем.

    У вальсі захопила нас безодня
    Бажань і мрій, помножених на ніч.
    Хай будемо разом ми лиш сьогодні,
    Закохані, не бачивши облич.

    Хвилини танцю пролетіли миттю,
    Та раптом маски скинули усі.
    Розтала я в пітьмі та оксамиті.
    Прощай! Я – муза. Повернусь у сні…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Василь Світлий - [ 2018.02.17 11:59 ]
    ***
    Переболить.
    Перегорить.
    Мине…
    А може й ні.
    Не впевнений.
    Не знаю.
    Коли тим болем випалене все,
    Що залишилось ?
    Крихти існуванню ?

    17.02.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (8)


  22. Іван Потьомкін - [ 2018.02.17 10:47 ]
    З Езопового голосу
    Як почувся півня спів,
    Лис на ферму полетів.
    Прибіга. Примружив око:
    «Є м’ясце, та зависоко...
    Любий друже, я б хотів,
    Щоб ти поруч мене сів.
    Мав би я тоді нагоду,
    Віддать шану твоїй вроді».
    «Я б не проти, але знаю,
    Є такі, що лиш чекають
    Хвилі тої, щоб нас з’їсти...»
    «Про нові не чув ти вісті:
    Порішили усі звірі
    Жить у злагоді та мирі»,-
    Так патяка хитрий лис.
    Півень же у даль дививсь.
    «Що там видно, милий друже?»-
    Лис цікавий знати дуже.
    «Бачу, друже, я в цю мить –
    Хортів зграя сюди мчить».
    «Вибач,- каже лис у дрожі,-
    Говорить я більш не можу».
    «Слухать далі б я хотів,
    Та ти зблід, як про хортів
    Я сказав. Як решта звірів,
    З усіма й вони ж у мирі?»
    «Бачиш, часом так буває,
    Що про мир не кожен знає...»
    Тільки курява знялася,
    Як до лісу лис подався...

    P.S.
    Хто спіткнувся на брехні,
    Обведуть того й півні.



    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.72)
    Коментарі: (3)


  23. Сонце Місяць - [ 2018.02.17 05:47 ]
    трикрапкове
     
    що полягли
    не вперше
    не востаннє
    в неоголошеній
    невизнаній
    війні

    надалі там
    у тьмі
    з вогнями
    крізь хмари
    чи дими

    мовчання слів
    & недолугість
    мов провина
    & хлам чуттів
    на злому тлі
    а ви ―

    не вірте
    що сховають
    смерть в могилах

    правдиво
    смерть живе

    з живих





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  24. Серго Сокольник - [ 2018.02.16 23:00 ]
    У пошуку тебе я...
    У пошуку тебе я сто доріг
    Пройшов, але мене знайшла сама ти.
    Я спершу слова мовити не міг...
    У тім бажанні обіймати, мати,

    Захоплення у горлі схлип застиг,
    І тіло у руках твоє тримати
    По праву зміг, неначе оберіг...
    Як волі до кохання не зламати!..

    Утілена закохана душа
    Рвалась у небо, до Богів поближче...
    ...тепер усе не варте і гроша.
    Як над полями лютий вітер свище!

    Тебе в руках тримати не мені,
    Увірувану у відсутність віри.
    Розплатою поріз на полотні-
    Кохання, відлітаюче у вирій.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118011901279


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  25. Олександр Сушко - [ 2018.02.16 19:42 ]
    Пора
    З небес послала доля віщий знак,
    Уже приготував букет Венері.
    Коли ж нарешті я почую "Так!",
    І ти увійдеш у парадні двері.

    Лише у мріях чую крик "Ти мій!",
    Лише у снах твого торкаюсь лика.
    А нині ми ховаємось у тьмі:
    У тебе - чоловік, у мене - жінка.

    Долину світла зайнято не тим,
    З чужинцем рідним розділила ложе.
    Я кликав: "Вже пора, з сім'ї іди!",
    А ти сказала: "Милий, ще не можу!

    Дитина любить батька як мене.
    Тебе ж - навряд. У цім не буде чуда.
    А муж терплячий. І не прожене.
    О, як же важко розірвати пута."

    16.02.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  26. Маркіяна Рай - [ 2018.02.16 14:17 ]
    Медоносним
    Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
    Димкою дух розстилається з домішками квітковими.
    Так невагомо, примарами, мрії торкнуться руки,
    Невипадковими.

    Не промайни непомічено, згладжуй моє чоло!
    В морі човни порозгойдує хвиля живої ніжності.
    Ріки молочні вихлюпують все, чого ще не було,
    Ген з-поза вічності.

    Ні, не вичікують радостей, не поневолюють мить!
    Рано, чи пізно, та зрушиться камінь на камінь покладений.
    Он уже й небо розколоте. Чуєш, як хрумко гримить
    Затишок крадений?

    Димкою дух розстилається, килимом - домішок мрій.
    Вирушити би на стрічу їм, знаючи, що не попросять.
    Геть вже думки збожеволіли, наче примхливий рій,
    Все ж - медоносять.

    16/02/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Сушко - [ 2018.02.16 12:22 ]
    Увіруй!
    Народ у нас увірує в усе:
    Добрезну тещу чи чортячі роги.
    А нас учили в бурсах й медресе
    Із пастви кревні зціджувать потрохи.

    У мене апетити о-го-го!
    Й товар продати нині вельми трудно.
    Брешу з амвона звично аж бігом,
    Виходить ловко, бо у лавці людно.

    Йде "на ура" відпущення гріхів,
    Цього добра у грішників чимало.
    Несуть у вуха сповіді лихі,
    А разом з ними гроші, яйця, сало.

    Є для татьби надійний інструмент -
    Святе письмо. І довга язицюра.
    О, як же гарно пахне свіжий мед!
    Пора іти: у церкві клієнтура.

    17.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  28. Неоніла Гуменюк - [ 2018.02.16 08:43 ]
    Чарувала колись мене веснонька
    Чарувала колись мене веснонька,
    Солодила медункою губи,
    До любові ще кликало теж мене
    Тепле літечко, наче до згуби.

    Пані Осінь з"явилася в золоті,
    Прохолодою вже освіжала
    Та лелечим крилом замахала
    Так, неначе літа мої прожиті.

    Ой, життєва холодная зимонько
    Із морозами, льодом, снігами,
    Ти ще встигнеш до мене прилинути,
    То ж прошу, щоби не поспішала.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Сергій Гупало - [ 2018.02.16 07:02 ]
    Поза зоною епосу
    І ночами не сплю, і світанки минаю.
    Тінь за мною женеться, це значить – біжу.
    Уцілів я у пеклі, натішився раєм,
    Та ще треба здолати останню межу.

    Ні найменшій комашці, ні брату ні свату
    Не зізнаюся: суще на світі - моє.
    Я кудись утікаю? Я хочу піймати?
    Це у когось поразка, а хтось виграє.

    І женуться, як вітер, оспівані коні,
    Вилітають із епосу – прямо в шансон.
    Будь зі мною, о Боже, в моїй обороні:
    Бережи не мене, а звичайний мій сон.

    Я із часу не вистрибну – боком чи ницьма.
    Напрямки – залишається шлях до зірок.
    Я до них не лечу, і мені не проститься,
    І загуститься морок, де сорок морок.

    Ех, за зоною епосу, нижча ідейність.
    Упритул не помітно, не чути мене.
    Я живу за межею – в розгубленні: «Де я?»
    І усе це зі мною лише промине.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  30. Микола Соболь - [ 2018.02.16 06:50 ]
    Зернятко
    До снігу звикли, а до льоду – ні.
    Не позвикають до слизького ноги.
    Тому – пишу, веду «фейсбучні блоги»,
    Ой, як же це, не все одно мені.

    Нутро ослизле, всюди – душепад
    Туманом небо затягло, на зорі
    Лягла пітьма і буревій надворі,
    Затьмарено Едему пишний сад.

    Та провіщаю слово непросте.
    Розтане криги сіре покривало,
    Душа нап’ється мудрості чимало –
    У мові Україна проросте.
    16.02.18р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  31. Володимир Бойко - [ 2018.02.15 23:53 ]
    * * *
    Вивільняюся із омани,
    Забуваючи, хто ти є.
    Бо у вигинах твого стану
    Дотліва почуття моє.

    Я пригадую й забуваю,
    Утікаю й вертаю знов.
    Умирає і воскресає
    Ненаситна, як звір, любов.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (2)


  32. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 22:06 ]
    "Як сотворила тебе мама"
    Хочеш знати, як це сталось?
    Звідкіля дівча це взялось? –
    твоя мама так сміливо
    доню сотворить схотіла...
    Щоб тебе родити вміло,
    надихнуть красою тіло –
    на троянд пахучі личка
    влила па́токи потічки...

    ... Молока вона немало пишним ружам
    додавала...

    Суміш дивна замісилась –
    ти із неї народилась!

    Хочеш знати, як там далі?
    Звідкіля уста у кралі? –
    мама в гори за снігами
    бігла спритними ногами...
    Білих лілій заметілі,
    меду й цукру бризки цілі,
    ягід пригорщі бездонні –
    соковиті і червоні...

    ... І кориці не жаліла – все змішала, як уміла...

    Вийшли зубки, всіх біліші,
    губки – вишеньок спіліші...

    Хочеш знати, чим скінчилось? –
    мама вбога залишилась,
    щоб створити диво мудре,
    світлооке, златокудре...
    Продала́ все без сумління,
    і купила в володіння
    землю-жилку... За донькою
    злото хлинуло рікою!

    ... Золоті багаті жили волосинки обложили...

    Щастя мав би я без міри –
    цілувать їх до могили...

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  33. Козак Дума - [ 2018.02.15 21:00 ]
    Магія весни

    За зимою настане весна.
    За снігами – бурхливі потоки.
    За дощами – небес глибина.
    За плечами ж лиш досвіду роки…

    Зиму змінить весняна краса,
    все смарагдів укриє парчею.
    У ранковім промінні роса
    надихатиме знову Орфея.

    За зимою приходить весна
    і кінець прохолодній погоді.
    Все навколо оновить вона,
    але магія та лиш в природі…

    15.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Олексій Кацай - [ 2018.02.15 21:19 ]
    Вузлики
    Там, де галактика зникає,
    на самому її краю,
    я балансую й вигораю
    до супокою. І свою
    розтягую орбіту в нитку,
    на пам’ять вузлики планет
    на ній скрутивши, аби швидко
    у спогади, як в інтернет,
    пірнути і здолати простір
    всією пам’яттю зірок.
    От – перший вузлик… То є просто
    десь на Землі Дніпра рядок
    у думі міжпланетних мандрів…
    А цей – на згадку про пейзаж,
    де в аватари зі скафандрів
    мій втілювався екіпаж,
    ледь долетівши до Пандори.
    А он – чудний Альдераан…
    Принцеса Лея… Небо хворе…
    Повстання вибух-ураган,
    де марить волею вже вітер,
    а воля вітром нас несе!..
    Й новими вузликами світу
    безмежжя пломеніє все.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  35. Дружня рука - [ 2018.02.15 20:05 ]
    Емоція з мовчання і пісень
    Любов – це гарно.
    Це ніколи не відраза.
    Не плутайте із іншими речами.
    Любов – це не приватна справа.
    Для двох сердець - сліпа забава.
    Легко образити.
    Ще легше зруйнувати.
    Не скажеш їй: іди, шановна, спати.
    Її не можна в місті вполювати.
    Лиш можна їй від серця заспівати.
    Ще можна в попіл цілий світ перетворити,
    Коли вдавати, замість того, щоб любити ...
    О як багато образів вона в собі таїть.
    Коли мовчить. Тим більше, коли спить.
    Коли весела і коли сумна,
    Ніде, ніколи не буває, щоб одна.
    Вся різна. Зовсім інша кожен день.
    Нестримний буревій з мовчання і пісень …
    Що є любов? Що є ця супер - сила?
    Котра дає і відбирає крила.
    Кошту́є все й нічого водночас.
    У друзів все на ти. Якщо люблю, то вас.

    Красива як сама любов,
    У ніжності своїй слабка й вразлива.
    Не скинути невидимих оков,
    Ти не хотіла, але полонила ...
    А може не в хотінні цьому річ,
    По іншому ці ролі не зіграти,
    Неначе зорі розкидала мрії ніч,
    Щоб ти могла між ними політати ...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 15:39 ]
    Дилеми
    "Стоїть бабуся, дивиться на хату"


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  37. Джей Уей Ґамалія - [ 2018.02.15 13:48 ]
    Подзвін
    Поезія має бути... ЖЖесть!..
    Як жінка, що в ній... живе!
    Як все, що довкола ннас –
    коли серіал... не йде!

    Або йти замріяно – як
    торкаючись власних зим...
    І янгол якби на плечах
    підказував: "Не заспи!"

    Або помирай як син,
    що йде на війну – в рай...
    Будь воїном – перш за все,
    а бруду... не підіймай!..

    І ще будь неначе аскет,
    що терпить одвічну фальш...
    Будь просто – неначе поет
    із віршами – НАВІДМАШ!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (9)


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 13:42 ]
    Перелітній
    1

    Пиши, красуне, вірші хтось оцінить.
    І видасть книгу, понесе у млу.
    Ти кинула в куток ганчірку й віник,
    лишила нам арени, ковилу.

    Ти покохала - і перелетіла.
    О скільки вас таких - літак, цебро...
    Намащене сандалом юне тіло.
    Кальян, тафта. Щемливі тексти про

    екзотику- любов. Це ж муза плаче..
    Старі батути. Я на них - чужа.
    Стрибає втіхи блідо-жовтий м'ячик...
    Пегас окрилює неназване лоша.

    2

    Ізнову сніг. А в тебе - звична спека.
    Стезя - ряденцем, галькою, піском.
    Наснилась україночка - далека -
    у тридев'ятім царстві башт і ком.

    Лишаюся.
    Не каюся. Далію...
    Подякую читальникам, авжеж.
    Пливе у синю безвість Гамалія.
    А я - в холодній точці, між пожеж.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.02.15 12:06 ]
    Сумбур

    Забіг закоханих по набережній... Гам...
    На фініші - серця, порив на старті.
    Медаль ховаю... щасливенну вдам.
    Добігла в трійці перших. Тижні гарту.

    Пахтіла кава... стигли кавуни...
    Пливли сирени, ратуші, флюїди.
    Роздрібнена мозаїка вини.
    Водичку в бодню носять данаїди.

    Підковані копита поні, кіз...
    Медаль розтала. Сонечко нівроку.
    На белебень - архар, напереріз.
    Несе у тайстрі віршики, уроки...

    Передчуття мандрівок, ще сумбур.
    Дай, Златоусте, мудрощів, порядку.
    ...ля мур... ля мур... - наспівує лемур.
    Ладнає над Русанівкою кладку.

    Для смертників - листівки, провіант.
    Десь там - війна. Любов нова - без віри.
    Шукає дуелянтів секундант.
    Оспівують офір - дзуміють - ліри...

    Руйнується підґрунтя...
    ...та...ра...рам...
    Стріла увись...
    Дрижать кити і леви.
    Закину довгий денник в інстаграм.
    Низатиму цеглини кришталеві.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  40. Петро Скоропис - [ 2018.02.15 12:20 ]
    З Іосіфа Бродського. Зі «Старих англійських пісень»
    Сніг ліг на каменистий діл.
    Земля – як небеса бліді.
    Самітна огорожа лиш
    чорніє в наготі.

    Холоне ліс у білій млі.
    Біліш дедалі мла, світліш.
    Горожі палі у снігу,
    нагі на білім тлі.

    І їде верхівець один.
    Сліди вовків буцає кінь.
    Чорніють палі у снігу,
    підков чатують дзвін.

    Пальто у масть, як перший грак.
    Сліпа вона. Ба, не сліпак,
    глухий, німий, гарячий як
    ті палі, неборак.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  41. Ночі Вітер - [ 2018.02.15 10:40 ]
    Душі непотріб...
    Душі непотріб міряла
    сльоза.
    Ти в ніч пішла.
    Що з тОї ночі серцю?
    Примара,
    потойбічна маячня.
    І божевілля
    іронічних
    скерцо.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (10)


  42. Василь Кузан - [ 2018.02.15 10:10 ]
    Як зима зустрічає весну
    ***
    Як зима зустрічає весну,
    Так і я тебе, Пташко, зустрів.
    Розплела ти розкішну косу
    І прихованим порухом брів,

    Ледь помітним торканням до ран
    Вітерця, що полинув від вій,
    Ти роздмухала попіл повстань,
    Ти неспокій розбурхала мій.

    З того часу я – літо й вогонь,
    Лід у жилах поволі, та скрес.
    Вже шепочеш мені: охолонь!
    Я для тебе Голгофа і хрест.

    Я для тебе давно не зима –
    Сто пожеж, сто ідей, сто доріг…
    Ти вінок собі робиш сама.
    Як пелюстя, спадаю до ніг.

    Пломінцями п’янкого вогню
    Зігріваю тепер тебе я.
    Я лелію весну – я не сню!
    Ми – кохання стрімка течія.

    15.02.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  43. Ірина Вовк - [ 2018.02.15 10:02 ]
    "Звідки ймення Устя, Устя-Златоустя"
    "ЗВІДКИ ЙМЕННЯ УСТЯ, УСТЯ-ЗЛАТОУСТЯ"


    А я слово "Устя"
    завивала в хустя.
    Устя -- у хустині,
    в вишитій свитині:

    -- А я собі Устя,
    Устя - Златоустя!
    Рученькі біленькі,
    устонька пухкенькі.
    З Божого облатка,
    з чистого із златка ...

    От така я Устя,
    Устя - Златоустя!
    Медом розтечуся,
    Богу помолюся --
    злотими устами,
    гожими літами ...

    ... Гомоніть струмочки:
    гарне ймення в дочки!
    Задзвоніть дзвіночки,
    гарне ймення в дочки!
    На яри й лісочки,
    за тини й тиночки:
    що за гарне ймення
    у моєї дочки!

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2003)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (8)


  44. Михайло Карасьов - [ 2018.02.15 08:59 ]
    Стрітення.
    Зима з весною стрілися.
    Зима у мокрих валянках,
    Та все іще надіється
    На прийдешній мороз.
    Весна з зимою стрілися.
    Весна – уся в проталинах,
    Трава ще не пробилася,
    Ще без дощів і гроз.

    Зима з весною стрілася,
    І для зими це стрітення –
    Кінець всьому. Одвіяла,
    Прощатися пора.
    Весна з зимою стрілася,
    І для весни це стрітення –
    Бруньками наливатися
    Та силу набирать!

    Зима з весною стрілися,
    Кінці й початки сплутали,
    Зелена й біла віхоли
    Вінцем переплелись.
    А ми... ми не зустрінемось.
    Я пізно народилася,
    Я навіть не довідаюсь,
    Яким ти був колись.

    Ти все, мабуть, гукав мене,
    І зник, не догукавшися.
    Між нами бездна вічності,
    Безкрайній сніжний лан.
    І лиш весняний пролісок,
    Яко небесне колесо,
    Викочує із безвісти
    Чи спогад, чи туман.

    * * *


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  45. Олександр Сушко - [ 2018.02.15 06:46 ]
    "Гробки"
    Кинуті лани, розбиті житла...
    Вожаки лишили без гнізда.
    О, як хочу я краплини світла,
    А прийшли жура і чорнота.

    ...Шельваги вантаж поворушили,
    Запитали: "Хто ти за один?".
    - Бачте, вої, он - хрести, могили?
    Йду пирій сапати і полин.

    Ось ладунок: заступ, оковита,
    Трохи є свяченої води...
    - Хутко розвертай оглоблі, діду,
    І сюди ніколи не ходи.

    В неживих надійні охоронці -
    Міни і " розтяжки" від рідні.
    І горить сльоза в старечім оці,-
    Навіть мертві нині на війні.

    Руки не дрижали ще ніколи,
    А тепер і день, і ніч трясе.
    Ось воно - прокляте Дике поле,
    Край Орди. Без люду і осель.

    15.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (6)


  46. Мирослав Артимович - [ 2018.02.15 06:27 ]
    Стрітення (Радість Симеона)
    Не гріє світ…Життя утома...
    Провалля часу…Вагота
    років старого Симеона
    додолу тисне… Неспроста
    його надією леліє
    цей день і Дух веде у храм:
    сьогодні він узрить Месію
    й воздасть молитву небесам:
    «У сяєві Святого Лику
    моя впокоєна журба.
    І відпускаєш Ти, Владико,
    свого покірного раба…»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  47. Серго Сокольник - [ 2018.02.15 04:04 ]
    Приймаю вітання, дорогі друзі)
    Друзі, приймаю вітання) IV Всеукраїнський конкурс ім. Леся Мартовича. Удостоївся диплому 1 ступеня в поетичній номінації)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (28)


  48. Сонце Місяць - [ 2018.02.15 03:14 ]
    інакше
     
    ізнову бачив сни
    ти не була зі мною в
    імлі цупкій
    між мертвих & живих

    шукав не знати що
    снігами навкруги
    стрічав давно не тих
    & на позір сторонніх

    крізь пройми
    тіней коридорних
    кімнати прохідні
    без люстер &

    не відчував
    сумління ані горя
    немовби згодом
    & щезав

    наступний спогад
    не пригадавши з





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  49. Козак Дума - [ 2018.02.14 23:00 ]
    Остання любов

    За кілька кроків до зими
    свою любов зустріли ми.
    Хоч довго поодинці йшли,
    та все ж її таки знайшли.

    Нам не страшні мороз і лід,
    хоча уже й немало літ.
    І не лякають холоди,
    бо це кохання назавжди.

    Воно зігріє в заметіль,
    загоїть невимовний біль,
    теплом наповнює серця
    і душі пестить без кінця.

    Згори чарівний лине звук,
    як нерозривний потиск рук.
    Хай хуга землю заміта,
    та вже у нас одна мета.

    За кілька кроків до зими
    свою любов зустріли ми.
    Я дякую тобі, мій Бог,
    що в нас вона одна на двох!

    14.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2018.02.14 20:42 ]
    Не судьба
    Заробила я лише на спред,
    Цілий вік жила на шиї в нені.
    Із чарунків висисала мед,
    Нині мужу патраю кишені.

    Так приємно жити без турбот,
    Спати, малювати акварелі.
    Хай працює муж мій, ідіот,
    Бо не дам поторсати бретелі.

    Чоловік хоча й неговіркий,
    Та міцний, з волячої породи.
    Хай іде сапати буряки,
    Відпочине опісля роботи.

    Бур'яни жбурляє на межу,
    Огірки прив'язує до жерді.
    Ну, а я - у ліжку полежу,
    Клацати втомилась на планшеті.

    На вечерю те, що й на обід -
    Чистої водиці повна кружка.
    Для дурних - робота, втома, піт,
    Для розумних - із пера подушка.

    Вечір. Зорі. Пусто в животі.
    Хочу до цибулі оселедця.
    Щезнув мій коханий. Десь утік.
    Та, боюсь, уже не повернеться.

    14.022018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3