ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.03.23 22:06
Не буду сьогодні нічого писати, і не просіть. Ось, корвалолу трохи накрапаю до квасу, ковтну хутенько аби жінка не бачила - і в ліжко. Якщо дізнається, що в мене серце болить – буде цілу ніч лікувати, листя капустяне на лоба прикладатиме, замовля

Вікторія Лимарівна
2019.03.23 19:27
Занадто шалена потужність у вітру:
Створив атмосферу якусь непривітну.
Здається,тріпочуть та рвуться вітрила;
Не вщухне ніяк невгамовна ця сила.

Дерева хитаються в п’яному танці:
Їх віти безсилі, приречені бранці.
Буває, що падають сліпо, опал

Нінель Новікова
2019.03.23 18:22
Сипонула весна самоцвіти
По вологій і чорній землі…
Скромні крокуси – дивного світу
Досконалі творіння малі!

2019

Іван Потьомкін
2019.03.23 14:36
А що як скажу я не в змозі чекать!
А що як Ворота Хтивості висаджу –
І шлях порятунку – до нього!
А що як пущу в небуття Смерть -
Глянь де мені болить – цього задосить
І проберуся в Свободу!
Вони нізащо не зможуть мене схопить!
Зможе голос -

Світлана Майя Залізняк
2019.03.23 11:07
Читач, знай, буває різним...
- Красивим, поганим, грізним?

- Та ні, він буває, слухай...
- Активним чи мовить сухо?

- Ой, це таки не в тему,
відчуй же мою проблему,

Ніна Виноградська
2019.03.23 08:18
А хто вона, ота проста людина,
Що дім будує, випікає хліб?
Яка душа у неї і родина,
Добро чи зло у глибині садиб?

Які думки вона вкладає дітям,
Чому навчає: правді чи брехні?
І щоб вони, і навчені, і ситі,

Ігор Деркач
2019.03.23 08:16
Напишуть поети
пісні, і сонети,
та білого вальсу рядки
про дівчину милу і тиху могилу,
де мирно лежать вояки.

Співаємо пісню одну,
на інші не маємо часу.

Віктор Кучерук
2019.03.23 00:09
Промайнула ніч, як тінь
Хмари жвавої над морем, –
І манлива далечінь
Знов ясніє перед зором.
За прочиненим вікном,
Сонцем збуджене світання
Світу біле полотно
Розфарбовує старанно.

Юрій Сидорів
2019.03.22 22:05
Щось книжка наступна не пишеться,
Минулий тираж не розпроданий.
Байдужість - читацька сподвижниця.
Гендлярство з її перешкодами
Та мовчазними фанфарами
Собі призначаю роботою.
Про успіх думками примарними
Я жили востаннє вимотую -

Ніна Виноградська
2019.03.22 21:28
Кохання наше осявало світ,
Де все навкруг буяло і горіло.
І ми удвох творили той політ,
Де говорили руки, серце, тіло.

Ми падали знеможено в траву,
Спивали від безсилля ночі, роси.
Там полини гірчили наяву,

Олексій Кацай
2019.03.22 21:03
Портал
розташувався у затоні,
в якому тільки хвильки безборонні
з мальками граються на мілині.
Довкіл човнів
немає, ні туристів…
Од вогнищ виразок тут беріг чистий,
а від пляшок, то вже і поготів!..

Віктор Кучерук
2019.03.22 20:51
Коли змагаються щосили
Дощі з жадобою ріки, –
Високих круч похилі схили
Різьблять безтрепетно струмки.
Підступні впадини та вирви,
Кругом на пагорбах рудих, –
То заховаються, то вирнуть
Під час непевної ходи.

Василь Василенко
2019.03.22 19:10
Поетичні війни це – лафа.
Бо нема поранених і вбитих.
Слів-патронів скінчиться графа,
Епілогом будемо сповиті.

Ворог вириває кадика!
Кров дзюрчить, але мені начхати.
Напишу йому на пів листка,

Сонце Місяць
2019.03.22 15:52
Коли в саду волочать леви сумовиті
Бідарку зі старих кохань
На вежі вуглики очей моїх жадань
Спостерігають, сумовиті
Бідарку зі старих кохань

В обвитий вервицею звабний силует
Грудей цариці – злотий встромлено стилет

Вікторія Лимарівна
2019.03.22 14:09
По мотивам телесериала "Позднее раскаяние")

Как важно в буднях, суете
Уметь ценить, что жизнь даёт.
Избегнув пагубных страстей,
Чтоб не увлёк водоворот,

Где ложь бесчинствует, порок.

Лесь Українець
2019.03.22 13:31
Ой непокоїться серце,
Душа умліває,
Ой, кохана, не сердься,
Що мене немає,

Що немає мене поряд,
Не гань мене, люба, -
Заблукав мій кінь у полі,

Іван Потьомкін
2019.03.22 11:51
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Лесь Українець
2019.03.22 11:38
Ох, мавочко, мавко,
Кохав тебе палко,
Сонце лягало,
Кохання палало,
Сонце прокидалось,
Серце калаталось...

Ой на полонині,

Ігор Деркач
2019.03.22 11:28
А ми живучі, та на разі
електорату не стає,
коли на часі
і заразі
голосувати за своє.

***
А у Раді не їли цукерок

Світлана Майя Залізняк
2019.03.22 10:39
віяло пальмове....
сонячний вітер...
Муза плете, не рахуючи петель.
Три пелікани наповнюють відра,
віти ожинні притоптує нетель.

Стан усевміння розлився чорнильно.
Час позбирати - і видати зріле.

Олександр Сушко
2019.03.22 09:58
То, хочеш коханкою бути?
Подобаюсь, наче Амур?
Е, ні! В мене є вже "трикутник"
І коник, що любить алюр.

А жіночка - сонячна казка,
Довірлива, наче теля.
Шуруй звідси, хтива любаско!

Микола Дудар
2019.03.22 09:43
Після обстрілу - тиша…
І зозуля мовчить
Хтось - комусь не напише
Обірвалося в мить…

Зирять кулі зі стволу
Смертний Гільзи мотив…
Свое Поле футболу

Любов Бенедишин
2019.03.22 08:56
У гримі чи без
граматика,
рікою – словес-
на патока.

Фанати(ки) з о!-
пахалами.
У фантиках що

Ніна Виноградська
2019.03.22 08:56
Сніги лежать. Іще пора безлиста.
Весна далеко…Квіти…Лобода…
З дахів звисають льодові намиста
І вимерзла у кухлику вода.

Ще брості досипають в снах зимових,
Їм рано прокидатися зі сну.
Співають зорі тиху колискову,

Василь Василенко
2019.03.22 06:14
Заридала бджілка Майя:
"Геть усі, бо не така Я!

Хочуть люди тільки - меду!"
(Отаке життєве кредо).

Карася ловити зась!
М'ясо? Ні, тоді - карась...

Вікторія Торон
2019.03.22 05:21
Чи прямий, як стріла, чи петель пелюстки --
що ми знаєм про час? про віки -- як вінки?
геометрію давніх і свіжих подій?
...Під ногами – щоденного ворсу сувій
уперед на короткий розгорнеться строк
на годину, добу, на о

Сергій П'ятаченко
2019.03.21 22:23
у чорних зіницях вечірньої вулиці полиски фар
щемливі дощі жебонять негучні і сльотаві веснянки
цей березень – час мартоплясів манливих марудних примар
і їх королева – зваблива мов жінка із фільмів нуар
у неї слів – повний бокал а

Ігор Деркач
2019.03.21 18:27
Живу, здається, кількома життями:
одне – у сниві, інші наяву
запитують німими голосами,
заради чого я іще живу.

Існую... Багатію – маю вірші,
плекаючи надію, що серця
стають у бучі все-таки чистіші –

Микола Дудар
2019.03.21 16:17
Приліг. Авжеш. Причина - втома, вечір
Впіймалась миш… малеча… п’яна в дим
У пастці ж клей… я проти кровотечі
Невже… а що? Блукаю поміж рим…
21.03.2019.

Олександр Сушко
2019.03.21 08:33
От не люблять у наш чоловіки жінок і все. І не сказав би, що геть дурні, але трохи недоумкуваті – це факт. Як можна кричати на істоту, яка тобі народила дітей? Де у світі окрім людської спільноти прийнято гнути матюччя в сторону прекрасної статі? Поспос

Віктор Кучерук
2019.03.21 07:46
Подаленіла снів навала,
Як у світах дітей тепло, –
І час із пам’яті помалу
Усе стирає, що було.
А як же хочеться згадати,
В зажурі болісних утрат, –
Себе, спокусливо кучматим,
Межи піддатливих дівчат.

Ярослав Чорногуз
2019.03.21 00:48
Весняний сад здолала дрімота,
Гойдаються гілки, немов куняють.
Неонова доріжка золота
Впадає в тишу змореного гаю.

Вечірня дотліває вже зоря,
Ховає руки вітер дивно-сині.
А попіл із неону – не згоря,

Серго Сокольник
2019.03.21 00:07
не адаптована під смаки. сюр. філософія***

...порозкидано на столі
Обгорілі, мов крила, твори,
І солоний від крові хліб,
Ніби підпис на договорі,
Що, порушивши раз один,
Ти, як Майстер, навік убитий.

Сергій П'ятаченко
2019.03.21 00:00
налетить розкуйовдить козацькі чуби очерету
і шукай цього вітра мов вітра у полі лови
як же бути на зламі епох і сезонів поету?
як не втратити тут як не втратити тут голови?

у міжчассі сезонів очікуєм гостро на зміни
пливемо крізь розлом у плиткій

Володимир Бойко
2019.03.20 23:58
Вона чаїтися уміє –
Не сподіваєшся її,
Та нишком зло довкола сіє
Людисько, схоже до змії.

І хоч там як вона маскує
Підступні наміри свої,
Але недобре провіщують

Борис Костиря
2019.03.20 21:23
Замерзлість душ і скрижанілість вулиць.
І сніг мете сріблистою нудьгою.
Промерзлість розповзається. І чулість
Зіллється із безликою юрбою.

Все втратить контури і стане білим снігом,
І серце ніжності застигне раптом.
І час за містом не летітиме вже
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17

Ірина Мучичка
2019.03.15

П'єро Місячний
2019.03.10

Єлена Дорофієвська
2019.03.10

Сергій Єрьоменко
2019.03.10

СвітланаГаноцька ЛанаСкіфянка
2019.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.03.24 06:25 ]
    До уваги Редакції Майстерень

    Невже поетичний ресурс слугуватиме майданчиком для образ, дошкульностей?
    Минуло кілька днів...
    Автор не реагує. Моє ім'я в тексті "Любов і Чорногуз", я для Сушка - "об'єкт"...
    Нова проза автора не обійшла імені Ярослава Чорногуза. Книга сонетів зображена під псом...
    Чому Сушкові дозволено знущатися над авторами? Ні бану... ні обмеження дій... на інших ресурсах не приймають таких текстів Олександра. Прилюдно пише Вікторія Осташ, що це "паскудство", і не приймає тексти його на сторінку, де вона адміністратор.
    А на ПМ таке вітається? Заради втіхи автора без почуття міри і такту.



    Редакцуія Майстерень не бачила коментарів. Тому публікую тут


    Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-21 12:44:47 ]

    Ну і що це таке???
    Треба звертатись до Адміна, щоб прибрав це неподобство.
    Це не проза, це відверта неповага до авторів, упом'янутих у цьому з дозволу сказати тексті. Це і само-неповага, і втрата поваги до Вас авторів Майстерень.
    Краще приберіть це самі, знищіть, і не ганьбіться, Олександре.
    Те, що Ви зробили - огидно.

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-21 12:28:40 ]

    Приєднуюсь до вимоги Майї вилучити її ім’я із цього, вибачте, фарса (пан Чорногуз, очевидно, ще просто не читав). Пане Сушко, ви забагато собі дозволяєте. Не можна набиваєте собі ціну за рахунок інших людей, це неетично. Невже ви самі цього не відчуваєте? Я розумію, що ви провокуєте скандали, щоб привернути до себе увагу читача, але це не той читач, якого треба шукати. Краще мати їх менше, але достойнішіх. Ніяка «слава» не варта того, що ви робите.


    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-21 15:04:53 ]
    Ви хоч розумієте, що написали?

    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2019-03-22 02:10:28 ]

    Не тільки розумію, а відповідаю за кожне слово. Те, що ви самі не проти того, щоб ваше ім’я фігурувало у подібному контексті, нічого не доводить. Є люди, які ладні самі себе виставити посміховиськом, аби хтось збоку пореготав, але це – особливі люди і їхній власний вибір. Ті, кого ви тут зображуєте, цього не вибирали. Чи не хочете ви принагідно навести ім’я та прізвище вашої дружини, а також вашої сусідки та її чоловіка і дати їм прочитати? Подивитись, чи так легко відмахнуться вони від цього. У вас є почуття гумору, але немає гальм. Ви не розрізняєте, коли творча критика переходить у приниження особистості (не має значення, якою є ця особистість, тут літературний сайт, а не соціальний клуб). Не можна жертвувати репутацією одних людей, щоб розсмішити інших, особливо якщо ці люди прямо висловили своє обурення.


    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-21 12:44:47 ]

    Ну і що це таке???
    Треба звертатись до Адміна, щоб прибрав це неподобство.
    Це не проза, це відверта неповага до авторів, упом'янутих у цьому з дозволу сказати тексті. Це і само-неповага, і втрата поваги до Вас авторів Майстерень.
    Краще приберіть це самі, знищіть, і не ганьбіться, Олександре.
    Те, що Ви зробили - огидно.


    Коментарі видаляються власником авторської сторінки
    Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-21 14:02:59 ]

    У мене двояке враження від прочитаного, Сашко. З одного боку я - вузькотемний поет, який пише тільки про любов і природу, пише якісь красивості (так ти називаєш мої Образи, вони не є красивостями, це Образи, а які вони - про це судить читач. Ти присудив так, це, звісно твоє право!), і природно, його твори треба тримати в курникові. З другого боку вони справляють враження, дають приклад для наслідування, навіть лікують. Це приємно, дякую тобі. Тут, як у дзеркалі, відображено твоє - двояке - ставлення до мене, як до літератора і, можливо, людини. Останнім часом наші взаємини з тобою покращали, ми конструктивно спілкуємось. То це, друже, не означає, що мене треба піднімати за рахунок приниження інших гарних митців, поетес, тим більше жінок. Згадай, скільки було у вас із Майєю Залізняк позитиву, і навіть творчі вечори ти для неї робив, скільки ВОНА допомогла тобі своїми порадами, не шкодуючи свого часу і ще й зараз допомагає, бачу, хоч нерідко, критично, але ж по ділу. То нащо ще й у ДЕНЬ ПОЕЗІЇ її отак "макати"? Ти хто, лицар, чи ти швондер, для якого нема нічого святого? Чи ти Макіавеллі, який цією публікацією застосовує тактику: розділяй і владарюй, щоб пересварити друзів, які разом давали тобі свого часу добрячого перцю за горе-публікації? Тобі це не вдасться, старий. Я не буду поривати ні з Майєю, ні тим більше з Любою Бенедишин, прекрасними поетесами, майстрами слова, з якими завжди йшов і буду йти пліч-о-пліч і в одній шерензі воювати. Я думав навпаки, що настав час і тебе підтягувати до нашого рівня і вливати в наші ряди майстрів, а ти отаке твориш? Поки що ти ще не дозрів до цього. Ця публікація у тебе, це "болезнь роста", як хтось із росіян казав. Треба збільшити дозу шляхетності в характері, зменшити дозу заздропідлості, стати вище над сварками і буденщиною. Вчитися, вчитися, вчитися творити краще і самовіддано працювати. Тоді зможеш стат одним із нас! Подумай. А цю публікацію я б справді видалив, як Люба Бенедишин тобі радить, вона не прикрашає ні мене, даруй, ні тебе! Отака моя - ДРУЖНЯ - порада!


    На сторінках поетичного сайту афішуються образливі тексти. Де реакція адміністрації?





    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  2. Вікторія Лимарівна - [ 2019.03.23 19:31 ]
    У пошуках затишку
    Занадто шалена потужність у вітру:
    Створив атмосферу якусь непривітну.
    Здається,тріпочуть та рвуться вітрила;
    Не вщухне ніяк невгамовна ця сила.

    Дерева хитаються в п’яному танці:
    Їх віти безсилі, приречені бранці.
    Буває, що падають сліпо, опально,
    Вже вкотре, на землю, багатостраждальну.

    …Поводить нестерпно себе буревій,
    Спасіння одне, щоб сховатись мерщій!
    У пошуках затишку, миру, добра
    Згуртуємось разом, прийшла вже пора!

    23.03.2019
    Свидетельство о публикации №119032308310


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  3. Євген Лінивий - [ 2019.03.23 19:15 ]
    Ранок під іншим небом
    Мій ранок починається з міцної кави, цигарок та згадки про її очі
    Її ж ранок, то драма, яка розпочинається посеред ночі
    Поки я тішуся гарним світанком, вона вже зіграла п'ять ролей
    Бо встигла побути повією, с..кою, відлюдницею, стервою та вдовою
    Поки я читаю нічні повідомлення, вона читає малюку колискову
    Пів ночі ж змарновано сварками, криками, слізьми та диким воєм
    Поки я думаю про слова, які хотілося б їй написати
    Вона, обіймає ліжко, протирає очі й починає засинати
    Мені лишається натиснути «відправити», та я чомусь завжди все видаляю
    Мабуть, тому що, не хочу тривожити, або ж соромлюсь, адже зовсім її не знаю
    Вона прокинеться десь о третій годині дня й згадає про мене
    Я це відчую, та знову мовчатиму, щоб не дай Боже, не створити проблему
    От так ми й живемо, від ранку до ранку, в надії на інше життя
    Я пишу листи, для свого каміна, якими підживлюю полум'я
    І кожен світанок, дві чашки кави, друга, як завжди для тебе
    Можливо, колись, твій новий ранок, почнеться під іншим небом

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Нінель Новікова - [ 2019.03.23 18:41 ]
    Крокуси
    Сипонула весна самоцвіти
    По вологій і чорній землі…
    Скромні крокуси – дивного світу
    Досконалі творіння малі!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  5. Йорік Вкраєний - [ 2019.03.23 14:02 ]
    свіча
    Солодка мить спливає серпантином
    Крадусь з огарком – парафіном
    З кутка в куток підкочує печаль
    І настрій вже не той, нажаль…

    В моїй душі буяють завірюхи.
    Кружляє тихо ворон скрухи,
    А слідом котить мертвий штиль..
    В кімнаті мертвий холод змій.

    І не спадає жодне слово,
    Те слово, що можливо скоро,
    Спопелить страхи в золу.
    За те свічу чергову я свічу.
    2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.03.23 11:16 ]
    Про читачів

    - Читач, знай, буває різним...
    - Красивим, поганим, грізним?

    - Та ні, він буває, слухай...
    - Активним чи мовить сухо?

    - Ой, це таки не в тему,
    відчуй же мою проблему,
    читач своєрідним буває...

    - І лестить, і сенсом вихляє?
    Знову ж таки, він різний...
    - Недуг лікувати пізно?

    - Смієшся... який ти тактовний.
    - Є душі, цинізму повні.
    - А є читачі - мов сови...
    Симпатики світобудови.

    - Чи є читачі без дару?
    - Піднось - крізь оманну хмару...

    - Якщо альманах - у клозеті,
    є користь - бо автор на злеті...
    Якщо по листку відривали -
    то щось мимовільно читали,
    і це лиш письменника лишко -
    де й ким засмальцюється книжка.
    ..........
    2019

    О читателях

    - Читатель бывает разный...

    - Красивый и безобразный?

    - Нет, он бывает, слушай...

    - Активный и равнодушный?

    - Да нет же, это не в тему,
    Почувствуй мою проблему,
    Читатель бывает, наверное..

    - Верный или неверный?

    - Нет, не такой, он разный...

    - Заразный и незаразный?

    - Смеешься? Какой ты тактичный...

    - А читатель?

    - Бывает циничный.

    - А бывает, что симпатичный?

    - Да, бывает...

    - Ну а бездарный?

    - Нет, читатель,он благодарный...
    Даже если книга висит в сортире,
    Это значит - бумаги нехватка в квартире...
    Раз по листку отрывает,
    Значит, хоть что-то читает,
    А писатель сам виноват.
    Вот так-то, брат.

    Елена Хоролец, портал "Изба-читальня"



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  7. Ніна Виноградська - [ 2019.03.23 08:57 ]
    Проста людина


    А хто вона, ота проста людина,
    Що дім будує, випікає хліб?
    Яка душа у неї і родина,
    Добро чи зло у глибині садиб?

    Які думки вона вкладає дітям,
    Чому навчає: правді чи брехні?
    І щоб вони, і навчені, і ситі,
    Жили на радість людям і рідні.

    І, головне, щоб матері і тату
    Була підмога, тільки підростуть.
    А потім вже покинуть рідну хату,
    Навчатися і свій шукати путь.

    Батьки не вчились, бо не мали змоги —
    Колгоспи, війни і голодомор…
    А нині в інтернеті теги, блоги,
    І президентсько-депутатський хор.

    І ось вона, оця проста людина,
    Не може зрозуміти, ну ніяк,
    За що її, одурену, невинну,
    Життя лишає зграя забіяк?

    І звуть її тепер електоратом,
    Галоші їй несуть і гречку теж.
    І доживає в Україні мати,
    Злодійства влади де не мають меж.

    Яке майбутнє у народу буде –
    Один говорить – так!, а інший – ні!
    То як же в очі подивитись людям,
    Бо хтось же винен у оцій брехні?!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Деркач - [ 2019.03.23 08:16 ]
    Фронтовий вальс
    Напишуть поети
    пісні, і сонети,
    та білого вальсу рядки
    про дівчину милу і тиху могилу,
    де мирно лежать вояки.

    Співаємо пісню одну,
    на інші не маємо часу.
    Та не зупиняє війну
    мелодія білого вальсу.

    Були ми ліричні,
    та іноді звично
    ішли у одному строю
    або у атаку за цінності вічні
    і рідну Вітчизну свою.

    Не чули ми, – браво! –
    коли воювали
    за кожну щілину і п'ядь,
    але у окопі ми теж танцювали,
    де кулі і досі летять.

    А нині ми зрілі,
    міцні, задубілі
    спочинемо у споришах.
    Танцюють над нами акації білі
    і лине у небо душа.

    Немає у пісні кінця
    і пауз у білого вальсу,
    аби пам'ятали серця
    мелодії іншого часу.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  9. Віктор Кучерук - [ 2019.03.23 00:04 ]
    * * *
    Промайнула ніч, як тінь
    Хмари жвавої над морем, –
    І манлива далечінь
    Знов ясніє перед зором.
    За прочиненим вікном,
    Сонцем збуджене світання
    Світу біле полотно
    Розфарбовує старанно.
    Відкриваючи мені
    Світ легенькими мазками, –
    То запалює вогні,
    То пригашує ледь гами.
    Дух життя витає в них
    І міцніє, і зростає,
    Як число думок моїх
    Про все те, що споглядаю…
    23.03.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  10. Юрій Сидорів - [ 2019.03.22 22:34 ]
    Будьмо
    Щось книжка наступна не пишеться,
    Минулий тираж не розпроданий.
    Байдужість - читацька сподвижниця.
    Гендлярство з її перешкодами
    Та мовчазними фанфарами
    Собі призначаю роботою.
    Про успіх думками примарними
    Я жили востаннє вимотую -
    З такими його перспективами,
    Причини для щастя не маючи.
    То будьмо в роботі щасливими,
    Її веслярі та керманичі.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (13)


  11. Ніна Виноградська - [ 2019.03.22 21:31 ]
    Повторять все


    Кохання наше осявало світ,
    Де все навкруг буяло і горіло.
    І ми удвох творили той політ,
    Де говорили руки, серце, тіло.

    Ми падали знеможено в траву,
    Спивали від безсилля ночі, роси.
    Там полини гірчили наяву,
    Де ти лицем в мої шовкові коси.

    Де зорі той серпневий зорепад
    До рук, на трави кидав нам, під ноги.
    Коханий мій, це сотні літ назад
    Було не з нами… З нами край дороги

    Петрів батіг сторожу виставляв,
    І берегли волошки нас у житі.
    Не буде нас. Залишиться земля.
    І правнуки повторять все у літі.
    10.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  12. Олексій Кацай - [ 2019.03.22 21:35 ]
    Портал
    Портал
    розташувався у затоні,
    в якому тільки хвильки безборонні
    з мальками граються на мілині.
    Довкіл човнів
    немає, ні туристів…
    Од вогнищ виразок тут беріг чистий,
    а від пляшок, то вже і поготів!..
    Є лиш
    портал,
    нікому невидимий…
    Тож я, увесь міським пропахлий димом,
    спрямовую байдарку в очерет.
    Він шурхотить
    і відстані охотить
    до сутечі із тим, хто їх вкоротить
    до доторку, до подиху в уста,
    якими ти
    мої уста стрічаєш
    і тисячі парсеків
    прирікаєш
    на зникнення
    в кохання таїні.
    Тут відчуває власну неістотність
    чужих зірок
    стривожена самотність
    і, по капот
    угрузнувши
    у мох,
    машина часу із пробитим скатом
    завмерла.


    Вічність пахкотить мускатом…
    Ми в неї
    пішки
    ідемо удвох.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2019.03.22 20:27 ]
    * * *
    Коли змагаються щосили
    Дощі з жадобою ріки, –
    Високих круч похилі схили
    Різьблять безтрепетно струмки.
    Підступні впадини та вирви,
    Кругом на пагорбах рудих, –
    То заховаються, то вирнуть
    Під час непевної ходи.
    Вони, як присуди невтішні,
    Безвинним чуті впервину, –
    Мене підштовхують до віршів,
    Яких і сам не поясню…
    22.03.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  14. Василь Василенко - [ 2019.03.22 19:56 ]
    Поетичні війни
    Поетичні війни це – лафа.
    Бо нема поранених і вбитих.
    Слів-патронів скінчиться графа,
    Епілогом будемо сповиті.

    Ворог вириває кадика!
    Кров дзюрчить, але мені начхати.
    Напишу йому на пів листка,
    Як бузочок пахне коло хати.

    Строчить він сонети із ріжка
    І про те, як правильно писати.
    Мабуть, я, озвуся до Сушка
    Хай із циць підкидує гранату!
    22 березня 2019р.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  15. Сонце Місяць - [ 2019.03.22 15:14 ]
    Старі кохання (Е. Верхарн)
     
    Коли в саду волочать леви сумовиті
    Бідарку зі старих кохань
    На вежі вуглики очей моїх жадань
    Спостерігають, сумовиті
    Бідарку зі старих кохань

    В обвитий вервицею звабний силует
    Грудей цариці – злотий встромлено стилет

    Незрушною гримасою омфалу
    Глядить Горгона на червоній плоті валу

    У торсів, знесених на чорний постамент
    Відбиті руки – Афродіти рудимент

    Волочить, за густе волосся, ззаду
    Криваву голову, жорстоко зжату
    Іродіада

    Руді герої, вогняні кущі з легенди
    Злягли! – під кришивом чи сфінкса, чи горенди

    Де перламутр ночей і мармур вечорінь?
    Втекли – на чорний схід ранкових погребінь

    О де Персей і той сліпучий василіск
    І закривавлених мечів пекучий блиск?

    Де юних лотосів цілунки і дарунки
    Жінкам – де розкіш квітів і пісенні трунки?

    Де ті обійми чисті, у безсмертнім сні
    До ликів схилені, у сонячнім огні?

    Де ті коханці в сяєві судомних жертв
    У вечори п’янкі в саду, де править смерть?

    О, там, де леви сумовиті
    Везуть бідарку зі старих кохань
    Удаль з очей моїх
    Від урочистих спогадів гірких
    Із саду втрачених жадань

    Чи до пустель, чи до магічних сфер
    Чи до боїв, чи до печер
    Чи до руїн, чи в забуття миттєве
    Куди він прагнув, хрип отих рудавих левів?
    Куди ті леви волокли
    Утому лап і сум очей
    Чи до вигнання волокли
    Чи до смертей?

    Палає небокрай над містом величезним
    Дахи, палаци і мости в огні
    Наскрізний чад міський пластом кремезним
    Затьмарює сузір’я мовчазні
    Завмерлі в неба глибині
    Заводи тчуть тканину стильну
    Із мар – що стане безкінечністю й життям
    Удень! в підвалах ніч сортує крам
    І випікає хліб із кістяків могильних

    Усесвіт, виснажений хвилями морів
    Розпродається з банківських столів
    І потяг, летячи зі свистом
    За вікнами у маячню зливає місто

    Чи до безумств, чи до магічних сфер
    Чи до руїн, чи до химер
    Чи до смертей, чи в забуття миттєве
    Куди він прагнув, хрип отих старезних левів
    Коли вони із саду мармурів урочих
    Від лагідних дерев під балдахіном ночі
    Поволокли крізь юрми, сумовиті
    Туди – на площі, чадом оповиті
    Із саду втрачених жадань
    Жалку бідарку тих кохань?




     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  16. Лесь Українець - [ 2019.03.22 13:57 ]
    ***
    Ой непокоїться серце,
    Душа умліває,
    Ой, кохана, не сердься,
    Що мене немає,

    Що немає мене поряд,
    Не гань мене, люба, -
    Заблукав мій кінь у полі,
    Пристав коло дуба.

    Товариш мій змучився,
    Я його не лаю;
    Під стовбуром засмучено
    Навпочіпки сідаю.

    Тихо в полі широкому:
    Ні шамне, ні брязне,
    Та немає спокою
    У серці нещаснім.

    Як подивлюся ліворуч
    На ліси дрімучі,
    Що я з милою не поруч,
    Думка мене мучить.

    Як погляну я направо,
    На гори шпичасті,
    То шкодую, що з мамою
    Бачуся нечасто.

    Як угорі в небі чистім
    Сокола побачу,
    Що я не на його місці,
    Заледве не плачу.

    Де ж, мій коню, нам з тобою
    Бігти чи летіти?
    Від цього щемкого болю
    Де себе подіти?

    За правічними лісами
    Милої домівка,
    Та незавершена справа
    Не дає спочинку.

    За безкраїми ланами
    Мамина хатина,
    Де чекає на появу
    Мати свого сина.

    Угорі в нічному небі
    Козакові світять
    Ясні зорі кришталеві,
    Світять, та не гріють.

    Із важкою головою
    Ляжу попід дубом,
    Накриюся з головою
    Укривалом грубим.

    Уві сні в одній хатині
    Збереться родина,
    Буде мати у хустині
    Виглядати сина.

    Той не сам, з невісткою,
    Гарною, як квітка,
    Та з гарною звісткою
    Увійде у хвіртку.

    Посідаємо до столу
    У світлій світлиці,
    Поговоримо розмову
    Про усе на світі.

    Похвалюся, що вивчився,
    Вдосталь маю коштів,
    Дівчині освідчився -
    Заздрить мені кожний.

    Усміхнеться моя ненька,
    Сина приголубить,
    І невістку молоденьку
    Як доньку полюбить...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  17. Лесь Українець - [ 2019.03.22 11:57 ]
    ***
    Ох, мавочко, мавко,
    Кохав тебе палко,
    Сонце лягало,
    Кохання палало,
    Сонце прокидалось,
    Серце калаталось...

    Ой на полонині,
    Не знаю, як нині,
    А тоді, пам'ятаю,
    Було як у раї.
    Були, серденько, з тобою
    Як дуб із вербою.
    З усіма віталися,
    Як справи, питалися,
    Ходили до плаю
    (Хто там був, той знає),
    Вертались нагору
    У вечірню пору,
    Побіля багаття
    Сіли зігрівацця.
    Як ти пригорнулась,
    Серце калатнулось,
    Як поцілувала,
    Душа заспівала...
    Та минуло свято,
    На траву зім'яту
    Коні вогнегриві
    Лягали ліниво.
    Літо ж промайнуло
    І нас обмануло.
    На коні рудавім
    Осінь прилітала,
    З тихої галяви
    Додому зганяла -
    У міста шумливі,
    У міста журливі.
    Хтось у них раює,
    Хтось у них горює,
    А я в тому місті
    Не на свому місці:
    Домівки не маю,
    Наче пес, блукаю.
    Ой не будеш, мила,
    Зі мною щаслива,
    Бо я свою мрію
    Забути не смію,
    До неї ітиму
    Поки попідтином
    Не ляжу заснути -
    Вже там мені й бути!
    А ти ж, моя мила,
    Тай будь же щаслива,
    Знайди собі пару -
    Хай про тебе дбає,
    Хай кохає палко
    Тебе, моя мавко.
    Та тільки палкіше,
    Та тільки ніжніше
    Від милого тво́го
    Хлопця молодого
    Не буде кохати
    Коханець багатий...

    В сучасній оселі
    Всі будуть веселі,
    Ситі та одіті -
    І сама, і діти.
    А ти наодинці
    О котрійсь годинці
    Згадай молодого
    Козаченька сво́го...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  18. Ігор Деркач - [ 2019.03.22 11:34 ]
    Пе-трон-таш
    ***
    А ми живучі, та на разі
    електорату не стає,
    коли на часі
    і заразі
    голосувати за своє.

    ***
    А у Раді не їли цукерок
    і ніхто не питає америк –
    чи говіти пора,
    чи нема у Петра
    на парафію Юлі цукерок.

    ***
    А у казні украдено немало,
    а піймано... і кожному везе!
    Петра піймали?
    Дайте сала,
    то й азіата Путю загризе.

    ***
    А кому не чути, повторяю, –
    злодію ікається «весна».
    Є пророки раю
    у своєму краї,
    та годує бестію війна.

    ***
    А на горі усі – партійні боси.
    Готуйте булаву і ятаган.
    Я Барбаросу
    утираю носа
    і не чіпаю шоу-балаган.

    ***
    А на олімпі кругова порука.
    Усі тузи готуються до злуки.
    І кожна сука
    умиває руки
    і не минає кругова порука.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.03.22 10:07 ]
    Нута

    ...віяло пальмове....
    сонячний вітер...
    Муза плете, не рахуючи петель.
    Три пелікани наповнюють відра,
    віти ожинні притоптує нетель.

    Стан усевміння розлився чорнильно.
    Час позбирати - і видати зріле.
    Може, для когось близьке і живильне.
    Жевріє стос... За вікном похмарніло.

    Книга в курятнику - друг запроторив,
    повитирає ганчіркою цятки.
    Майя притихла між вір і вікторій.
    Вийшли на плац безголосі дівчатка...

    Вигини стегнами, голі принади...
    Коси лягають на дині, кокоси.
    Окрик праворуч: "..ну што тєбє нада?!".
    Зліва смішок: "Парєшаєм вапроси".


    Холодно, тихо.
    Поезії кутик.
    Звісно, контральто. Піднесена нута...

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (3)


  20. Олександр Сушко - [ 2019.03.22 09:04 ]
    Судьбина
    То, хочеш коханкою бути?
    Подобаюсь, наче Амур?
    Е, ні! В мене є вже "трикутник"
    І коник, що любить алюр.

    А жіночка - сонячна казка,
    Довірлива, наче теля.
    Шуруй звідси, хтива любаско!
    На тебе не всядусь охляп!

    Не зиркай сердито з-під лоба,
    Учора тобі вже казав -
    Я вірний дружині до гроба!
    Не ваблять чужі тілеса..

    Хай вродою ти, мов Юнона,
    Як бачу, то руки дрижать.
    Не звабиш...ходім на балкона,
    Полежим хвилин двадцять п'ять..

    І хоч на м'яке я не ласий -
    Незвідані долі путі.
    Мій хрест - помирати на пласі
    В лещатах любовних утіх.

    22.03.2019р


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  21. Микола Дудар - [ 2019.03.22 09:30 ]
    Хто керує?..
    Після обстрілу - тиша…
    І зозуля мовчить
    Хтось - комусь не напише
    Обірвалося в мить…

    Зирять кулі зі стволу
    Смертний Гільзи мотив…
    Свое Поле футболу
    І Ворота з могил…

    Хто керує цим Часом -
    Світом Пороху й Гільз
    На планеті "Донбасу"
    Водопадом із сліз??..
    21.03.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  22. Любов Бенедишин - [ 2019.03.22 08:58 ]
    Популярне
    У гримі чи без
    граматика,
    рікою – словес-
    на патока.

    Фанати(ки) з о!-
    пахалами.
    У фантиках що
    шукали ми?

    Вельбучне єство
    бездарності
    в полярності по-
    пулярності.

    03.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  23. Ніна Виноградська - [ 2019.03.22 08:12 ]
    Не старцюю


    Сніги лежать. Іще пора безлиста.
    Весна далеко…Квіти…Лобода…
    З дахів звисають льодові намиста
    І вимерзла у кухлику вода.

    Ще брості досипають в снах зимових,
    Їм рано прокидатися зі сну.
    Співають зорі тиху колискову,
    Майбутнє листя мріє про весну.

    Тобою кров остуджена вирує,
    Частина льоду – та кипить в мені!
    Я не прошу любові, не старцюю!
    Ти гордість не зборов у ночі й дні.

    В мені живе моє кохання чисте,
    Його у мене й смерть не відбере.
    Душа оголена – мов дерево безлисте…
    Безлистя душ – страшніше ніж дерев.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (1)


  24. Василь Василенко - [ 2019.03.22 06:25 ]
    Медку би
    Заридала бджілка Майя:
    "Геть усі, бо не така Я!

    Хочуть люди тільки - меду!"
    (Отаке життєве кредо).

    Карася ловити зась!
    М'ясо? Ні, тоді - карась...

    Ковбаса - отруйна річ!
    З воску вийде безліч свіч.

    У клозеті, знай, навіки,
    Бджоли відкладають ліки!

    Як той вулик не крути,
    "Попадаєш"* тільки - Ти.

    Найкорисливіші в світі –
    Бджілочки, те знайте діти!
    21.03.19р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  25. Вікторія Торон - [ 2019.03.22 05:56 ]
    Що ми знаєм про час?
    Чи прямий, як стріла, чи петель пелюстки --
    що ми знаєм про час? про віки -- як вінки?
    геометрію давніх і свіжих подій?
    ...Під ногами – щоденного ворсу сувій
    уперед на короткий розгорнеться строк
    на годину, добу, на один лише крок.
    Чи майбутнє впливає сьогодні на нас?
    Чи сучасника нашого болісний спазм
    відкриває іржаву безвихідну кліть,
    виправляє образу минулих століть,
    в революцію слово «невинність» рече,
    підставляє «Титаніку» кругле плече,
    на дві миті підтримує тисячі душ
    і «святу простоту»* научає: «не руш»,
    на костри інквізиції сипле дощем,
    «Гінденбург» попередити прагне, і ще...?

    Що ми знаєм про час? Про ходи навпростець,
    про обтічність доріг, де початок-- кінець,
    про незнані місця, що такими здались
    ніби бачиш ізнов те, що бачив колись,
    про September Eleven, що вчора зросло,
    «коридори зелені» і хлопців, як скло,
    про обличчя їх білі, що в оці мети
    тріпотять прапорцями – до них ще іти --?
    Чи розмова вогнів перекличних зника,
    й зостається безсила досада терпка?
    Чи спізнілих жалів розтривожений гурт
    навперейми, незграбно лікує абсурд
    клишоногих подій в голограмах часів,
    і минуле прийма ретроградний посів,
    там, де все відшуміло колись, відбулось,
    відійшло, відболіло, але не зрослось?


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Сергій П'ятаченко - [ 2019.03.21 22:27 ]
    Film noir
    у чорних зіницях вечірньої вулиці полиски фар
    щемливі дощі жебонять негучні і сльотаві веснянки
    цей березень – час мартоплясів манливих марудних примар
    і їх королева – зваблива мов жінка із фільмів нуар
    у неї слів – повний бокал а у мене – півсклянки мовчанки

    і чорний вогонь її погляду ллється з-під брів раз у раз
    у кадрі вона – крупним планом і столик у неї – навпроти
    поодаль – завсідники пізнього бару бармен і шинквас
    і дощ за вікном /необхідний в нуарі/ і саспенс і джаз
    і очі пекучі й бармен підливає а я і не проти

    тут чорного джазу пульсуючий звук і хрипкі голоси
    тут склянка порожня моя а бокал її все іще повен
    моя королево нуар нерозгадано суща єси
    порань мене поглядом темним а потім зціли і спаси
    дощить за вікном віє вітер з вологих легень улого́вин

    зустрілися стрілки поблякли у чорних зіницях вогні
    ілюзії березня тануть мов дух безтілесний мов геній
    за столиком – порожньо кадри останні і титри дрібні
    беру капелюха уявного – певно пора вже мені
    вдихнути вологої ночі нуар у захриплі легені

    21/03/2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Ігор Деркач - [ 2019.03.21 18:39 ]
    У форматі 3D
                  І
    Живу, здається, кількома життями:
    одне – у сниві, інші наяву
    запитують німими голосами,
    заради чого я іще живу.

    Існую... Багатію – маю вірші,
    плекаючи надію, що серця
    стають у бучі все-таки чистіші –
    живі і непідкупні до кінця.

    І не жалію. Ріжу «правду-матку»,
    освітлюю невидиму пітьму,
    даю зарядку тілу, і уму,
    знімаю шляпу і стираю маски.
    Але кому видумуємо казку
    на цьому світі, й досі не пойму.

                  ІІ
    А десь на тому світі біля раю
    у черзі душ заплакало дитя...
    Яке воно пекельне це життя,
    де люди є і нелюди бувають.

    Одне собі нап'ялює вінець,
    а іншого тримає ще на світі
    не списаний до краю олівець
    на тлі палітри охри і блакиті.

    Ще є уява про усе земне
    і є надія на життя небесне.
    І все-таки очікую на весни,
    коли земля очікує мене.
    Бо як не жаль, нікого не мине
    найвища міра – умирати чесно.

                  ІІІ
    І як то помирати сироті?
    А як лишити квіти не политі?
    Куди подіти неозорі миті?

    Але не закудикую путі.
    Якщо сьогодні падаю у тінь,
    то, може, завтра буду ще світити?

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  28. Микола Дудар - [ 2019.03.21 16:12 ]
    ***
    Приліг. Авжеш. Причина - втома, вечір
    Впіймалась миш… малеча… п’яна в дим
    У пастці ж клей… я проти кровотечі
    Невже… а що? Блукаю поміж рим…
    21.03.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  29. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.03.21 11:44 ]
    Коли усміхається жінка
    Коли усміхається жінка,
    То сонце виходить з-за хмари
    І б"є в золотії литаври,
    Коли усміхається жінка.

    Як в жінки сльоза на обличчі
    Й душа її плаче від горя -
    Навколо все сіре й порожнє,
    Як в жінки сльоза на обличчі.

    Як світлої радості хвиля
    Жіноче єство огортає,
    То серденько ніжно співає
    І щастя з"являються крила.

    Хай завжди всміхається жінка,
    Кохає і буде кохана,
    Бо й справді вона - незрівнянна,
    Коли усміхається жінка.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Віктор Кучерук - [ 2019.03.21 07:12 ]
    * * *
    Подаленіла снів навала,
    Як у світах дітей тепло, –
    І час із пам’яті помалу
    Усе стирає, що було.
    А як же хочеться згадати,
    В зажурі болісних утрат, –
    Себе, спокусливо кучматим,
    Межи піддатливих дівчат.
    Та тільки де там!.. Не вдається,
    Мов пил поснулий на траві, –
    Збудити жаль якийсь у серці
    Чи грішні думи в голові.
    Неначе відстань невелика
    Була подолана дарма,
    Адже в минуле слід безликий,
    Або й прикмет його нема.
    Щодня стоїть в очах старечих
    Німа, безбарвна та глуха
    Непоборима порожнеча
    Скороминущого гріха.
    21.03.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.21 00:18 ]
    Ілюзія тепла
    Весняний сад здолала дрімота,
    Гойдаються гілки, немов куняють.
    Неонова доріжка золота
    Впадає в тишу змореного гаю.

    Вечірня дотліває вже зоря,
    Ховає руки вітер дивно-сині.
    А попіл із неону – не згоря,
    Ворушиться, немовби у каміні.

    Лиш не тріщить, не йде із нього дим,
    Ілюзія тепла, що погляд тішить,
    Та не зігріє. Лиш проллє меди
    Холодні несолодкі – в саду нішу!

    20 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (3)


  32. Сергій П'ятаченко - [ 2019.03.21 00:19 ]
    БУДИНИ І НЕВРИ
    налетить розкуйовдить козацькі чуби очерету
    і шукай цього вітра мов вітра у полі лови
    як же бути на зламі епох і сезонів поету?
    як не втратити тут як не втратити тут голови?

    у міжчассі сезонів очікуєм гостро на зміни
    пливемо крізь розлом у плиткій веремії смутній
    ми ще тільки весну запросити прихилим коліно
    а вже наші жінки вже стоять по коліна у ній

    знов блукають закохані в млі березневого міста
    мов сліпі одне одного прагне знайти цей народ
    з тих часів коли тут ще лежала пустеля дебриста
    коли неврів-будинів тут бачив старий Геродот

    не життя а всуціль переломи епох і перерви
    в день останній яких чергова нас чекає весна
    мене будять будини й потроху знервовують неври
    і в розломи епох зазирають старі племена



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  33. Володимир Бойко - [ 2019.03.20 23:27 ]
    Зміюка
    Вона чаїтися уміє –
    Не сподіваєшся її,
    Та нишком зло довкола сіє
    Людисько, схоже до змії.

    І хоч там як вона маскує
    Підступні наміри свої,
    Але недобре провіщують
    Очиці з поглядом змії.

    І на добро чекати годі
    Ані в державі, ні в сім'ї,
    Допоки нами верховодять
    Людці з ментальністю змії.




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  34. Борис Костиря - [ 2019.03.20 21:42 ]
    * * *
    Замерзлість душ і скрижанілість вулиць.
    І сніг мете сріблистою нудьгою.
    Промерзлість розповзається. І чулість
    Зіллється із безликою юрбою.

    Все втратить контури і стане білим снігом,
    І серце ніжності застигне раптом.
    І час за містом не летітиме вже бігом,
    А спиниться й закрижаніє снами.

    22 грудня 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  35. Борис Костиря - [ 2019.03.20 21:14 ]
    * * *
    Сніг веде у царство сну,
    У застиглість, задзеркалля.
    Не побачимо весну
    У нестримності благання.

    Сніг влаштує маскарад,
    Де розчиняться всі маски.
    І зими нічний парад
    Прямуватиме у казку.

    16 грудня 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  36. Борис Костиря - [ 2019.03.20 21:20 ]
    Туман
    Безкінечний туман потойбіччя
    Нас укрив самотою юрби.
    Відкидає життя на узбіччя
    Найніжніші пориви доби.

    Нас безжально туман покриває,
    Пеленає в обіймах примар.
    І крізь нього посвіту немає.
    Запанує небесний Монмартр.

    Біле вогнище ллється нестримно
    І розплавлює душі живі,
    Підпаливши фортеці незримі,
    Де сховались гріхи вікові.

    12 грудня 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Борис Костиря - [ 2019.03.20 21:51 ]
    Дощ і сніг
    Місиво з дощу і снігу ―
    Це зими нічний кошмар.
    Після денного пробігу
    Ми впадаємо у жар.

    Дощ і сніг злилися разом,
    Як нещадні два кати,
    Нас ведуть в безжальну казку
    Без єдиної мети.

    Все шмагають батогами
    І підступно стережуть,
    Стали злющими богами,
    Кинувши все в каламуть.

    9 грудня 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  38. Борис Костиря - [ 2019.03.20 21:06 ]
    * * *
    Як часто я хочу додому
    В краї заповітних надій.
    Яку доведеться утому
    Нести, як важенний сувій?

    Я хочу в краї невідомі,
    Де казка на вітах цвіте,
    Де тіні ночують зникомі
    І сніг забуття не змете.

    Як часто я хочу додому,
    В гармонію, а не базар,
    Де нам усміхнеться відоме
    Величне сіяння Стожар.

    1 грудня 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  39. Борис Костиря - [ 2019.03.20 21:24 ]
    Листопад
    Мов подих віковічної зими,
    Мороз ударив і обсипав листя.
    І шепіт нестерпимої пітьми
    Прокрадеться нечутно хижим лисом.

    Мороз і тьма сплелися у клубок.
    Вони ідуть війною світовою.
    І наркотичний шал нудних мороз
    Згорить із навіженою добою.

    10 листопада 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Сушко - [ 2019.03.20 19:56 ]
    Прозріння
    Парнас належить геніям? О ні!
    Не там живуть живі й покійні скальди.
    Для них - табу пейзажі із брехні,
    Оселі - з непривабливої правди.

    Закрив біду іскристий водограй,
    Зашпаклювалась мерва буйнотрав'ям.
    І яв страшна не яв - словесна гра,
    Художній секонд-хенд, бомжацьке рам'я.

    І хоч мене щодня зовуть на біс,
    Але відкрилась істина печальна:
    До неба глибини ще не доріс,
    Потрібні час, учителі, бажання.

    Потрібна не одна в душі струна,
    Уяви дар, натхнення повні чаші.
    А ні - то мул черпатиму із дна,
    Джерельної водиці не пізнавши.

    Вагаюся. Та знаю: перший крок -
    Найважчий. Ось, рука відкрила грати:
    - Іди,- шепоче муза, - до зірок.
    Як дійдеш, то навчу тебе літати.

    20.03.2019р.






    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  41. Ліліт Легенда - [ 2019.03.20 17:07 ]
    А щастя було зовсім близько
    Зима корону одягнула.
    Морози владно в бій пішли.
    В думках надія промайнула -
    Наш літній спогад зберегти.

    Так, тільки спогад миготливий,
    Приємні зустрічі, думки...
    Цей вогник у очах щасливий,
    Мрії, ілюзії, казки...

    Забути біль і всі образи.
    Хвилини гніву і журби.
    Забуть лихе і зле, одразу
    З легкою посмішкою йти.

    А інша буде так любити,
    Як я, - дитина, не змогла.
    Буде тобою тільки жити,
    Смиренна, тиха і проста.

    І хоч "Прощай" вуста сказали.
    Клубок у горлі знов і знов.
    Ім'я твоє не раз шептали
    В примарній тиші молитов.

    А щастя було зовсім близько.
    І серце рвалось до життя.
    Пробач мене. - Вклонюся низько.
    І вже піду - без вороття.

    09/02/2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Шинкарчук - [ 2019.03.20 15:51 ]
    Ну що, стрічайте, я ваш повелитель...
    Ну що, стрічайте, я ваш повелитель,
    Я ваш оратор, я ваш поводир,
    Я президентів ґедзь, Салах-ад-Дин.
    Вам мені кланятись, я – цар і небожитель.

    Я вмію в шкуру лізти молодим,
    Я можу старість вашу збавити прилюдно.
    Ну що, повірили обіцянкам дурним?
    Ви що всі думали, я чудотворець, Будда?

    Ваші життя належать всі мені!
    Бо ви як гвинтики в моєму механізмі,
    Що робить всемогутнім богом – бізнес,
    А я над вами з німбом осяйним.

    Вам не потрібно знати хто є хто,
    Вам взагалі не варто лізть в науку.
    Бо для людей найкраще долото –
    Тільки мовчати стишено в принуках.

    Ну ось він я, могутній вседержавець,
    Для мене влада гетьмана важка.
    Ви щось казали? Гроші на буханець?
    Ох, не смішіть, спустіє вся казна!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  43. Тетяна Левицька - [ 2019.03.20 12:44 ]
    З тобою і без тебе
    З тобою, лагідний, незвіданий, я поруч,
    воркуєм голубами, тішимось, а згодом -
    зникаю в небесах, залишивши покору,
    повітряними кульками. Ти, сонце, згоден
    так нескінченно на завершеній сонаті
    шукати в погляді моїм рахманні звуки,
    відлуння безнадійності у серця чаті?
    Заздалегідь передчуваючи розлуки,
    і переводити годинникові стрілки
    назад, вперед, назад, розхитуючи вічність?
    Питати у зозулі залишилось скільки?
    Ділитись диханням, пірнаючи у ніжність,
    миритися з негодою мутних  стосунків?
    І незважаючи на колючки одвічні,
    шипшиново-терпкі зривати поцілунки?
    Гасити полум'я, запалювати свічі,
    примарним щастям гріти руки у каміна,
    ятрити на світанку спогади гарячі,
    і зважувати душі на вагах  сумління?
    Того ти дуже хочеш, мій п'янкий? Одначе...
    Чи закружляємо у вальсі Мендельсона,
    чи принесуть солодкий плід  дурманні віти?
    Цнотливі пелюстки, а беладонна - чорна.
    Приручене не кинеш на поталу світу!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2019.03.20 10:55 ]
    Поема кохання
    В веснянім небі, висі голубій,
    я напишу поему про кохання.
    В ній розмотаю дум своїх сувій,
    повідаю про мрії-сподівання.

    На килимі смарагдів і парчі
    вінки катренів пересиплю болем –
    нехай мов зорі сяють уночі
    і гріють блиском пересічну долю.

    У покривало золота дібров
    вплету рядки щасливі і не дуже,
    а в казку цю запрошую любов
    як у букет ромашок пишну ружу!



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  45. Іван Потьомкін - [ 2019.03.20 10:02 ]
    Читаю Тичину

    Читаю Тичину
    Серцем. Не очима.
    Крізь серце свищуть вітри його доби.
    А він на вітрах тих прапором має
    Таким же пшенишним та ще й голубим.
    То як же червоним все те залилося?
    Як замість зозуль трактори загули?
    Як голод і мор проросли колоссям?
    І як же трансфер зміг на дружбу зрости?..
    Питаю-питаю, а в кого одвіту шукати,– не знаю,
    Бо начебто з ним і я сам завинив.
    І тільки Вкраїна, як мати, і знає, й прощає
    Великих своїх і малих синів.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (4)


  46. Ніна Виноградська - [ 2019.03.20 07:18 ]
    Раби


    Ми є раби чужинської моралі,
    Від цього вже не відхреститись нам.
    Бо землю і моря у нас забрали,
    Чужі попи свій збудували храм.

    Вбивають мову, звичаї і пісню,
    З Донбасу до країни йдуть гроби.
    Від нашого мовчання світ не тріснув,
    А висновок зробив, що ми - РАБИ.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (1)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.20 07:07 ]
    Тобі в день щастя
    Така шляхетність у твоїх очах –
    Емоції, весь розум, полонила.
    Там бачу вись, куди возносять крила,
    Яка вгорі тремкоче на вітрах.

    Небесна світлосте, указуй шлях
    І еталоном із чеснот будь, мила!
    Лиш ти мені великий світ одкрила,
    Енергію дала, що має птах.

    Вино страждань моїх – в твоїй долоні.
    Історія то мук твого єства,
    Це таїна, де прірви є бездонні…

    Краса стосунків – сфера то нова!
    Ідилія, мов на природи лоні…
    Й од щастя загубилися слова!

    20 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 6 (5.66) | "Майстерень" 6 (5.88)
    Коментарі: (8)


  48. Олександр Сушко - [ 2019.03.20 06:22 ]
    Ось так
    Ох і "набожний" люд!
    Хрестоперстна молитва отари,
    Показушна любов,
    Істеричний товпи отченаш...

    Найубивча з отрут -
    Сліпа віра. Розчахуті ґаври
    На пророка плюють,
    Люто виють: - Тікай! Ти не наш!

    Я, звичайно, утік,
    Попалив індульгенціям крильця,
    Відпускати гріхів
    За наказом небес не схотів.

    Точить кров, наче сік,
    Брат із брата, вже буде по вінця,
    На святих письменах
    Тліють бризки й патьоки руді.

    Плачуть Батько і Син,
    З тьмою програно битву,
    На уми сатана
    Накидає залізну оброть.

    А над Лаврою дзвін,
    Чорноризи женуть на молитву
    Гурт монашок сумних,
    Умертвляючи душі та плоть.

    20.03.2019 р.


    Визволення

    Вижив. Усупереч присуду ката,
    Скомпонували уже й некролог.
    І хоч без жертви несита Геката -
    Друг ув аорті залишив жало.

    Вдих - і шпиняє обламана голка,
    Видихну - коле в скривавлений м'яз.
    Краще би, браття, лишився без ока,
    І без правиці було б все гаразд.

    Милі собратчики, чуйні камради -
    Поруч, близенько, в біді - тут як тут.
    Брути кинджали стромляють по гарди
    Та загняють недаху у кут.

    Йди, відгадай хто з нас Янус дволикий,
    Хто - вірний друг, а хто гад прегидкий.
    Лагідну долю у вигляді жінки
    Мудро відсунув на відстань руки.

    Ліжко подружнє - колюча ожина,
    Крутиться в серці холодне жало...
    Ранок. В долонях тримає дружина
    Голку. За вікнами сонце зійшло.

    19.03.2019р.

    Сумна правда

    Казати правду багатьом незручно,
    Та межи нас немало й галалак.
    Відшили пані, бо вона вельбучна,
    Зубиськпми скрегоче, вельми зла.

    Поезію шанує до нестями,
    Пегаси - чистокровні скакуни.
    Літає над проблемами, страстями,
    Шпильки скептичні сіє на лани.

    В анфас і в профіль - викапаний геній,
    Джергоче зграя муз у рукаві.
    А під хвостом - таке як і у мене,
    М'яке, і трохи в салі - селяві.

    Упала в грязь. Тепер в болоті кумка,
    Пегасики ночують у кози.
    За вікнами голодна виє сука,
    Піду і дам їй трохи ковбаси.

    20.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  49. Віктор Кучерук - [ 2019.03.20 00:07 ]
    * * *
    Ніч така, незміряно глибока,
    Що в пітьмі втопилося усе, –
    Тільки залишився жданий спокій
    Навкруги причаєних осель.
    Час завмер у тиші прохолодній
    І дрімає місяць десь чомусь, –
    Лиш не спить закоханий сьогодні
    В магію поезії дідусь.
    Що в його розбурханій уяві
    Зроджує нехитрий зміст пісень
    І верне наліво чи направо
    Вічні думи в пошуках натхнень?
    Чом немає спокою старому,
    Скрученому віком у дугу, –
    Може, переборює так втому
    Чи долає тугу та нудьгу?
    Ніч така, привабливо безкрая,
    Видалася щедра на дива, –
    Радістю наповнений до краю
    По рядках розміщую слова.
    20.03.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  50. Олена Багрянцева - [ 2019.03.19 22:16 ]
    Ти потрібен мені...
    Ти потрібен мені?
    Я байдужість ховаю у жмені.
    Вже набридла оця круговерть і зусилля складні.
    А у місті весна. Бачиш, квітень танцює тотемно.
    І проміння ясне так трофейно горить у вікні.

    Я потрібна тобі?
    Тільки правда буває важлива.
    Нам неважко удвох розпалити погаслі вогні.
    Якщо хочеш, ходімо в незвіданий світ знавіснілий.
    …Ти потрібен мені.
    19.03.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2