ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.07.22 15:18
Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
і приручив його своїм язичним жалом.

Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
Ти сірій

Олександр Сушко
2019.07.22 13:19
Варить гарно в торгаша кебета,
Не потрібна бізнесу війна.
Мають дезертири президента
Не солдата, а веселуна.

Цирк на дроті років п'ять ітиме,
Віп-паяца полк охороня...
Мій окоп патьоками рудими

Тетяна Левицька
2019.07.22 13:16
Не впаду! Уже трималась
за життя прозорі весни,
за ковток води причала,
кригу, що повік не скресне.

Так трималася за небо,
що аж пальці заніміли -
над хатиною, іще ж бо

Олександр Бобошко Заколотний
2019.07.22 11:25
За Фаренгейтом
вже під чотириста п’ятдесят.
Рею! Ще зовсім трохи – і…
все спалахне,
й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
хоч би і Світязь на полум’я вилити. Ч

Світлана Майя Залізняк
2019.07.22 10:00
А брехня не куля і не меч -
змій лускатий, з-за ліани виліз.
Обирай війну чи не переч,
друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".

Із пащеки ллється лабуда,
виверти фіксуються на плівку.
Снивсь у зливу дух-Сковорода,

Олександр Сушко
2019.07.22 09:44
Народець глупству, врешті, здався,
Голосував, мабуть, і ти...
Сховатись хочу у оазу,
Пірнути в краплю самоти.

А там - похилені берізки,
Ріка хлюпоче в береги...
Натомість маю партій списки,

Олена Побийголод
2019.07.22 09:02
Із Івана Буніна

Під небом неживим свинцевим -
похмурість лісових пустель:
нема кінця в снігу деревам,
й далеко до людських осель.

Лише туман молочно-синій,

Вікторія Торон
2019.07.22 08:50
Коли тікає глузд, тоді згасає світло,
слизька гаряча ніч розчахує свій зів,
немов отруйна брость, брунькується і квітне
щуроподібних лиць ошкірений загін.
Вони візьмуть в кільце, страшні химери хатні,
і ти вже белькотиш від наступу погроз:
«Та це

Ігор Деркач
2019.07.22 08:44
Що не написано у небі,
то є табу. От є! І – край.
Якщо кебеті не до тебе,
то і кубіту оминай.

У Феї не проси авансу,
у Геї щастя не проси.
Нема удачі, мало шансу –

Микола Соболь
2019.07.22 08:07
– Порохоботи!
– Зрадофіли!
Люди! Чи ви подуріли?
Оком не встигнете моргнути –
Країни вже може не бути!
Туман застеляє очі.
У зраду грають і руїни.
Тільки ніхто не хоче

Володимир Бойко
2019.07.21 23:15
Я тебе не забув,
Хоч і мав неодмінно забути,
Вже вогонь догорів,
Дотліває дощенту зола.
Але час проминув
І послабшала дія отрути,
З океану чуттів
Позосталися бризки тепла.

Ніна Виноградська
2019.07.21 20:11
За сонцелітом прийде жовта осінь,
А потім землю замете зима...
Та половіє, повниться колосся,
І пахне липа, а дощу нема.

З'єдналось поле з синім небокраєм
І прапором держави скрізь цвіте.
А невеличка перепілок зграя

Сергій Губерначук
2019.07.21 15:16
Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

Тому у цім саду я тишу переймаю
і споглядаю час – метелик над’ідей…
Хай пурхають

Микола Дудар
2019.07.21 14:54
Будь-де і будь-коли
Прийде на поміч
Одна із тисячі молитв -
Дівочі очі…
Погодьтесь, сила їх
Є віковічна
В серцях все точаться бої
Ой… чоловіче —

Світлана Майя Залізняк
2019.07.21 14:53
ця наповненість має дзеркала і шлюз.
Десь обшмульгані двері, бенкетки, завіси.
Я росла між аланів, напудрених люсь
на горбочку левади сараєвих місив.

Ми збирали з бабусею (ша...) кізяки.
Кроленята пищали - рожеві, гладенькі,
жабенята стрибали у гл

Віктор Кучерук
2019.07.21 14:35
Не вимислити мріями пори
І не відчути в дивних сновидіннях
Той час, коли у любощах гориш,
Від самоти шукаючи спасіння.
В гарячих блисках жданого вогню
Зникає світ навколишній раптово,
Але тебе в тому я не виню,
Що опинився в полум'ї любові.

Олександр Сушко
2019.07.21 13:41
Заплановано в середу
Страту. Кличуть лакуз.
Відьма трутою велету
Зробить звично укус.

Регітня у гармидері,
Крики: - Шкіру лупи!
Мляво глипають сидори

Ігор Деркач
2019.07.21 11:22
ІДо світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!

Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.

Ирій синім полум’ям горить.

Олена Побийголод
2019.07.21 09:32
Збулося! Я - бабуся.
Уляпалась таки.
Тепер, мабуть, зігнуся,
як інші всі бабки;

тепер, мабуть, полізе
з-під фарби сивина,
у крові - брак заліза

Світлана Майя Залізняк
2019.07.21 09:17
Дощ пройшов. Змивав пюпітри,
ветхі рядна, пил з макітри...
майталалося колосся...
Все наснилося, збулося.

Бігли гуси - не щипали,
ухопив Трезор за палець,
лис кривився "ваговито...".

Тетяна Левицька
2019.07.21 07:51
Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
И соразмерно движутся твои дела из года в год.
И вдоль беседки сладкий  виноград, и в жизни личной
все замечательно, уютно, никаких забот.

Машина часто барахлит? Не печень, слава Богу!
Былое вспомнитс

Іван Потьомкін
2019.07.20 21:11
Опівночі неждано випав сніг.
Прокинувсь Ван Цзию і вже не міг заснути.
Налив вина і з келихом тинявся по господі.
І чи лапатий сніг, чи хміль
Навіяли й передали вустам,
З дитинства любі рядки Цзю Си:

«До відлюдника в гори

Світлана Майя Залізняк
2019.07.20 18:37
Хто замовив, а хто вбиватиме -
нам однаково, орле білий.
Обкладали мурзилки ватою,
та й за стіл з галушками сіли.

Ми здіймалися над оливами,
відмивали у морі крила.
От за те, що були щасливими

Козак Дума
2019.07.20 16:27
Навесні у комиші
щука завелася
і відразу за йоржів
хижа узялася.

Поховались карасі
поміж осокою,
засмутилися язі

Сергій Губерначук
2019.07.20 15:14
Літній вечір з-під мороку в сутінки довгі,
мов за коси, вже виволік ніч дощову.
Вітер випав з колиски під вільхи розлогі
і задмухує землю, мов рану живу.

Дуб хрипить і регоче відразу потому.
Гайвороння лоскоче йому всі кістки.
Звір засів у дуплі

Олексій Кацай
2019.07.20 14:44
Науковці і чарівники,
викиньте комп’ютери й тотеми:
не гальмуючи, а навпаки,
входжу я в цю зоряну систему.

Тут згасає сонце і планет
замерзає гурт, живий учора,
тут крижин стерильний лазарет

Ігор Деркач
2019.07.20 13:28
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
і неодмінно є і ті,
які минуле нагадають.

Ідуть літа у самоті,
а залишаються на пам’ять
часи і миті золоті,

Любов Бенедишин
2019.07.20 11:05
Любов манила, як Говерла –
Творила сни і міражі…
…Наївна дівчинка померла
В моїй зневіреній душі.

Не пошкодую. Не заплачу.
Свобода плесне по плечу…
...У порожнечу не-о-значень

Олена Побийголод
2019.07.20 09:59
Торонтсько-Оттавська,
ковбасно-Полтавська, -
тобі, Україно, привіт!
Івано-Франківська
та Сан-Францисківська,
вмістила ти весь білий світ!

Безмежно-Одеська,

Надія Тарасюк
2019.07.20 09:31
Це літо
багате
на дощ
і спомин,
оздоблений ромом.
У небі
загоєним громом
чалапають

Світлана Майя Залізняк
2019.07.20 09:04
Викидалися на берег
з океану слів кити.
Кружеляли сизопері...
Як було не підійти?

Рятували невсипущі.
Блискотіли плавники.
Нахилявся мій гладущик...

Юрій Сидорів
2019.07.20 07:30
Гаї пожовкнуть, хащі лісові,
Торкнеться колір сосен і ялинок,
Маслята повсихають у траві...
Колись охопить всіх сумний спочинок.

А поки що чманіє бузина,
Городів і садків імператриця.
Як висохне - то спатиме й вона.

Борис Бібіков
2019.07.20 02:08
коли змиришся із цими рядками, немов із залежністю
коли у клубі анонімних поетів зізнаєшся у своєму слові,
у бажанні палити цілі зграї слів і бути для них пожежником,
що не боїться ні висоти, ані кипіння крові

що тренуватиме слово до крові, не римув

Вікторія Торон
2019.07.20 02:01
Вона дари вернула пам’ятні твої,
дбайливо обрані, довірені, знайомі...
Вони в руках твоїх -- як сироти малі,
що їм відмовлено у хлібі і у домі.

Вони вернулися розгублені, ні з чим,
ти їх відвів туди, де їх не захотіли
і у досаді, без пояснення п

Ніна Виноградська
2019.07.19 23:24
Розхлюпав день і тишу, і тепло,
Із хмари сипав дощик півгодини.
То зорями все небо зацвіло,
І серед лип не чути гул джмелиний.

Крізь пахощі медові навкруги
Все обнімаю серцем рідне, миле,
Де річка миє в лозах береги,

Ніна Виноградська
2019.07.19 23:00
Іду по літу,
Потраплю в липень,
В медовий цвіт,
Де трубадурить джміль.
Де абрикоси
Сонечком зігріті,
З наливом білим
Розливають хміль.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Олег Вишень
2019.06.29

Віктор Сурженко
2019.06.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Сергій Губерначук - [ 2019.07.22 15:36 ]
    Герману Гессе
    Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
    смугастий тигр з оранжевим оскалом.
    Це ти вдихнув і видихнув магічне "Ом"
    і приручив його своїм язичним жалом.

    Ти не псуєш нас, мову джунґлів знаєш ти,
    і кожне дерево тобі підзвітне над тобою.
    Ти сірій пташці впевниш: "Полети," –
    і вся земля під нею під одною.

    Якби диктатором ти був, я все б забув
    і підкоривсь тобі, і повзав по-пластунськи,
    але ти Бог, чиє знання я вчув,
    щоб розум з гнучкістю долав кістковий хрускіт.

    1994 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 29"


  2. Олександр Сушко - [ 2019.07.22 13:36 ]
    Буде мир


    Варить гарно в торгаша кебета,
    Не потрібна бізнесу війна.
    Мають дезертири президента
    Не солдата, а веселуна.

    Цирк на дроті років п'ять ітиме,
    Віп-паяца полк охороня...
    Мій окоп патьоками рудими
    Кожен день малює москальня.

    Ворогові лютому не вірю!
    Натискає вказівний курок...
    Душать совість примусом до миру,
    Убивають віру у добро.

    Зрада хутко втрати надолужить,
    Пишуть гноми договорняки.
    За мою солдатську світлу душу
    Куплять мир. Для сонних земляків.

    21.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  3. Тетяна Левицька - [ 2019.07.22 13:06 ]
    Тримаюсь
    Не впаду! Уже трималась
    за життя прозорі весни,
    за ковток води причала,
    кригу, що повік не скресне.

    Так трималася за небо,
    що аж пальці заніміли -
    над хатиною, іще ж бо
    пахне флокса світом білим.

    Говорили всі - ти сильна,
    хоч і коси сивочолі,
    бо трималась божевільно
    за суму лихої долі.

    І за пісню солов'їну,
    що летіла понад степом,
    за осінню горобину,
    вицвілий блокнот поета.

    За граніт на кладовищі
    і натільний хрестик мідний,
    дзвони приспаної тиші.
    Соломину... Погляд рідних...

    І за посмішку дитячу
    що витягує із прірви!
    І за тебе, я не плачу,
    я тримаюсь, доню, - віриш?

    2019р  


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2019.07.22 11:29 ]
    ...За Фаренгейтом вже під чотириста п’ятдесят...
    * * *

    ...За Фаренгейтом
    вже під чотириста п’ятдесят.
    Рею! Ще зовсім трохи – і…
    все спалахне,
    й не врятуватись нам від невігластва (свят-свят-свят!),
    хоч би і Світязь на полум’я вилити. Чи Лох-Нес.

    Власне, чого нам? На ринках – ратиці й п’ятаки.
    Гніву пречистого, певно, подасть Господь.
    Жити під гаслом, авжеж.
    Тільки знати б ще, під яким.
    ...Тим, хто гаситиме,
    все ж, не завадить
    якийсь дрес-код.

    Все спалахне. Лишиться агресія соцмереж.
    Кожен із блогерів – сам собі цар і бог.
    Брейк!
    По кутках!
    Хто кому завинив – не розбереш.
    Хай же подальшому кровопусканню
    завадить гонг.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.22 10:20 ]
    Заліанне
    1

    А брехня не куля і не меч -
    змій лускатий, з-за ліани виліз.
    Обирай війну чи не переч,
    друг мовчить, покашлює: "Не в силі...".

    Із пащеки ллється лабуда,
    виверти фіксуються на плівку.
    Снивсь у зливу дух-Сковорода,
    сив Тагор долав аж стометрівку.

    "Гей, Світлано... Зайва сумота!
    Ми - з тобою... Підлети, хороша...".
    Ланселот Гвінерву - на кота,
    бо коня продав за мідний грошик.

    Все дивує: вигін і вагон,
    безголосся, клонова автура...
    Шириться гоніння полігон,
    проситься у друзі сотий турок.

    2

    Так і є, реалії тісні.
    Клапоть окупований для сойки.
    А мені - поезії-пісні,
    заздрих "нє пущать!" охриплі зойки.

    Катавасій тут не обійти?
    Сіризна обіймами частує...
    Не для левів шпари та кути.
    З кипариса лет мій - аж за туї.

    3

    Амулет купую - від незгод.
    Заблистіли очі у пантери.
    Лушпайками пасквілів та од
    вічний одуд бавиться в партері.

    22 липня 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  6. Олександр Сушко - [ 2019.07.22 09:42 ]
    "Ми іх сдєлалі!"


    Народець глупству, врешті, здався,
    Голосував, мабуть, і ти...
    Сховатись хочу у оазу,
    Пірнути в краплю самоти.

    А там - похилені берізки,
    Ріка хлюпоче в береги...
    Натомість маю партій списки,
    Мажоритарі округи.

    Очільник наш - зелений овоч,
    А свита - гвардія стара.
    Сміється Ізя Рабінович,
    Регочуть Ізя та Абрам.


    Кричали лідерам : - Ведіть нас
    Від війн за кусень хліба до...
    Мені ж привиділась руїна,
    Втікає молодь за кордон.

    P.S.:

    У штабі танці до упаду,
    Зробла нас команда "ЗЕ".
    Ми обирали, наче, Раду,
    Але отримали Кнессет.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.22 09:35 ]
    Щоби не пройшло щастя мимо
    Полудень віку як маківка літа,
    Сонце іще у зеніті,
    Чудовим життя уквітчалося цвітом
    І є вже плоди соковиті.

    А до зими все таки далеченько,
    Хоч є уже фарби осінні
    І трепетно так б"ється ваше серденько,
    Роки ж бо - птахи перелітні.

    І досвід великий уже за плечима,
    В душі ж звучить юності пісня.
    Зробіть все можливе поки ще не пізно,
    Щоби не пройшло щастя мимо.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олена Побийголод - [ 2019.07.22 09:57 ]
    Вітчизна
    Із Івана Буніна

    Під небом неживим свинцевим -
    похмурість лісових пустель:
    нема кінця в снігу деревам,
    й далеко до людських осель.

    Лише туман молочно-синій,
    як лагідна чиясь печаль,
    у цій простиглій широчіні
    пом’якшує гнітючу даль.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Вікторія Торон - [ 2019.07.22 08:12 ]
    Регресія
    Коли тікає глузд, тоді згасає світло,
    слизька гаряча ніч розчахує свій зів,
    немов отруйна брость, брунькується і квітне
    щуроподібних лиць ошкірений загін.
    Вони візьмуть в кільце, страшні химери хатні,
    і ти вже белькотиш від наступу погроз:
    «Та це ми – жартома, бо ж знаєм, що невдатні,
    ми бавились самі у себе невсерйоз»...

    Це сором наш і гніт, землі «печальна повість»,
    це наша таїна на протязі століть,
    їх винесла на світ та меркла підсвідомість,
    де – лоно забуття, де – сховок, бо болить.
    Калачиком малим в тісній утробній позі,
    аби не на виду, якось аби жилось:
    не рухайте-бо нас, бо ми – такі хороші,
    з городів – за екран і з себе сміємось.

    Як буйно пророста те зернятко поразки,
    що в теплій глибині невидиме лежить,
    як виразно сюжет усотаної казки
    відтворює себе і перед нас біжить!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  10. Ігор Деркач - [ 2019.07.22 08:54 ]
    Перспективи
    Що не написано у небі,
    то є табу. От є! І – край.
    Якщо кебеті не до тебе,
    то і кубіту оминай.

    У Феї не проси авансу,
    у Геї щастя не проси.
    Нема удачі, мало шансу –
    зате не буде і яси.

    Усьому є свої ліміти.
    Зозуля кукає про це.
    Не мотивує – обігріти,
    оберігай своє лице.

    Усе, що буде і не буде –
    оказії чи пересуди –
    ніхто не знає до кінця.

    Іще згадає. Не забуде.
    Надію не рятує чудо,
    але загоює серця.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Микола Соболь - [ 2019.07.22 08:15 ]
    Пертурбація
    Чую:
    – Порохоботи!
    – Зрадофіли!
    Люди! Чи ви подуріли?
    Оком не встигнете моргнути –
    Країни вже може не бути!
    Туман застеляє очі.
    У зраду грають і руїни.
    Тільки ніхто не хоче
    Зігріти тебе – Україно!
    07.04.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Володимир Бойко - [ 2019.07.21 23:12 ]
    * * *
    Я тебе не забув,
    Хоч і мав неодмінно забути,
    Вже вогонь догорів,
    Дотліває дощенту зола.
    Але час проминув
    І послабшала дія отрути,
    З океану чуттів
    Позосталися бризки тепла.

    За лаштунки століть
    Відійшли вінценосні персони
    І нема вороття
    До розгульних двірцевих часів...
    Тільки зрідка щемить,
    Озиваючись болем фантомним,
    Те хмільне почуття,
    Що у просторі й часі згубив.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  13. Ніна Виноградська - [ 2019.07.21 20:36 ]
    Липневе поле


    За сонцелітом прийде жовта осінь,
    А потім землю замете зима...
    Та половіє, повниться колосся,
    І пахне липа, а дощу нема.

    З'єдналось поле з синім небокраєм
    І прапором держави скрізь цвіте.
    А невеличка перепілок зграя
    Згори пірнає в жито золоте.

    Де на узліссі дуб високочолий
    На світ зорить із-під густющих брів.
    Він стільки бачив різного довкола,
    Та хлібний лан отут з далеких днів.

    Кругом земля, що знала воза й плуга
    І босі ноги древніх орачів.
    А я у цьому полі маю друга
    І вірну руку на його плечі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  14. України Сокор - [ 2019.07.21 19:38 ]
    Доля людського Роду.
    Боже, Словом ти створивши світ
    І Словом - дав життя живому.
    Плідність дав від Роду в Рід,
    Щоб відновлялися самі собою.

    Ти Словом в світі все назвав,
    Родам і людям дав наймення.
    Заповіт Ти в душі засівав,
    На життя і на вічне спасіння.

    Ти мову людям різну дав,
    Як суть життя людського роду.
    Чи серцем люд Тебе пізнав,
    Чи розуміє він Твою природу?

    Звуть Тебе на всі лади,
    З молитвами шляхи ведуть до Тебе.
    Та кожний хоче Твоє “рядно” тягти,
    Твою милість вимолить для себе.

    Снується Божий лад по всій Землі,
    Все для всіх у рівній долі.
    Чому ж блукаєте в туманній-імлі,
    І живете, ніби звірі в полі?

    І невидно - ні початку, ні кінця
    В тяжкій людській долі.
    Єднайте люди свої серця
    І буде вдосталь Хліба і Солі.

    Хай квітне, Божий Заповіт
    В душі й серцях людського Роду
    І пам'ять про пращурівський рід -
    На безсмертя земного Роду.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Сергій Губерначук - [ 2019.07.21 15:11 ]
    Важлива путь чи ні…
    Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
    Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
    Одне у всіх одне! Чим шлях наш вечорніше,
    тим ще страшніша ціль, хоч падай, хоч кричи…

    Тому у цім саду я тишу переймаю
    і споглядаю час – метелик над’ідей…
    Хай пурхають туди, куди я сам не маю…
    І згадую катів як дорогих людей…

    2016 р., Богдани


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор 29"


  16. Микола Дудар - [ 2019.07.21 14:14 ]
    ***
    Будь-де і будь-коли
    Прийде на поміч
    Одна із тисячі молитв -
    Дівочі очі…
    Погодьтесь, сила їх
    Є віковічна
    В серцях все точаться бої
    Ой… чоловіче —
    21.07.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.21 14:23 ]
    Окремішня
    ...ця наповненість має дзеркала і шлюз.
    Десь обшмульгані двері, бенкетки, завіси.
    Я росла між аланів, напудрених люсь
    на горбочку левади сараєвих місив.

    Ми збирали з бабусею (ша...) кізяки.
    Кроленята пищали - рожеві, гладенькі,
    жабенята стрибали у глей із руки.
    І жалілась на батька гулящого ненька.

    Шал-вільгота струмує. Не стій, не лови!
    Тьменна смислів нуртує...
    Проходить мім німо.
    Я лишаюсь між гейзерів, лав і лавин.
    Родоводи - залізні, шумкі - пом'янімо.

    Щось шукає у дружбі David Owusu...
    Перечіпки лаштує вужака-недрема.

    Я у глечиках сонце ранкове несу.
    Є щомиті для вірша окремішня тема.

    21 липня 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Віктор Кучерук - [ 2019.07.21 14:46 ]
    * * *
    Не вимислити мріями пори
    І не відчути в дивних сновидіннях
    Той час, коли у любощах гориш,
    Від самоти шукаючи спасіння.
    В гарячих блисках жданого вогню
    Зникає світ навколишній раптово,
    Але тебе в тому я не виню,
    Що опинився в полум'ї любові.
    Нехай ще яскравіше палахтить
    І шириться, і більше не зникає
    Кохання неземного кожна мить,
    Видаючись обом суцільним раєм!..
    15.07.19



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2019.07.21 13:59 ]
    Страта
    Заплановано в середу
    Страту. Кличуть лакуз.
    Відьма трутою велету
    Зробить звично укус.

    Регітня у гармидері,
    Крики: - Шкіру лупи!
    Мляво глипають сидори
    На отуху товпи.

    Ніц зі спротиву користі -
    Гицель вправний, лихий.
    Я ж спеленутий совістю,
    На думках ланцюги.

    Ось і комент під віршами -
    Залпом яду плювки.
    Виють сидори втішено -
    Трута діє таки!

    Крізь оскал таки вигледів
    Зуби відьми криві.
    А з Полтави до Либеді
    Слід слизоти в траві...

    24.07.2019 р.ф



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (12)


  20. Ігор Деркач - [ 2019.07.21 11:05 ]
    Літній ранок війною
    ІДо світанку – урочиста мить.
    На орбіті тане двоєликий,
    обіцяє – буде день великий!

    Розбудили зоряну блакить
    лісові і польові музики.

    Ирій синім полум’ям горить.

    ІІДушу надривають солов’ї,
    буйне різнотрав’я ронить роси,
    по отаві заходили коси...

    І земного поту ручаї
    потекли сльозою у покоси.

    Витирають чола косарі.
    Їх уже помітили наяди
    і тікають у свої левади.

    І ясніє небо угорі,
    поки чує соло і рулади.

    Голуби воркують у дворі,
    гуси не курей заґелґотіли,
    чаєнята при дорозі сіли...

    Опускає неба якорі
    у тумані вирію Ярило.

    ІІІІ ніщо мене не омине...
    Уявляю бойові колони
    тихого, за обріями, Дону.

    І війна із далечі війне
    залпами у небо осяйне
    і луною – черги полігону.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Олена Побийголод - [ 2019.07.21 09:15 ]
    Бабуся
    Збулося! Я - бабуся.
    Уляпалась таки.
    Тепер, мабуть, зігнуся,
    як інші всі бабки;

    тепер, мабуть, полізе
    з-під фарби сивина,
    у крові - брак заліза
    та цукру зайвина...

    Тепер почнуться брижі
    та зморшки круг очей;
    закину в хижу лижі
    і ще мільйон речей;

    скажу «прощай» боліду,
    за дріб’язок продам,
    і більше не поїду
    на швенді в Амстердам;

    з контактних списків слизну
    в своїх чоловіків,
    й мереживну білизну
    зніму навік-віків...

    Й гада́ колишній мачо,
    вітаючи мене,
    що я від щастя плачу...
    Яке ж воно дурне.

    (2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.21 09:41 ]
    Мерехтинки
    Дощ пройшов. Змивав пюпітри,
    ветхі рядна, пил з макітри...
    майталалося колосся...
    Все наснилося, збулося.

    Бігли гуси - не щипали,
    ухопив Трезор за палець,
    лис кривився "ваговито...".
    В зайця снопик перевито,
    у ворони сир несвіжий.
    Підлітає робот Віжен:
    "Ти чутлива, Майє, надто,
    ось від мене - пуд аннато.
    Бий образників - я знаю,
    чим здолати рій чи зграю".

    Подивилася ув очі.
    Трабли сіють поторочі.
    Ген царівна Кабакова,
    українською - ні слова.
    Огірочків ряд зелений...
    Та тягни той пуд за клени!
    Полечу... є поле вище.
    Не цікаве попелище.

    Батоги петрові: "Майє,
    дивосил нас пригинає"...
    Патисони - сонні, теплі -
    провели мене до греблі.

    Робот грюкає затвором.
    "Ми зустрінем-поговорим!".
    Вівці глянули байдужо.
    Простягла серветку ружа.
    Бузини старі вуалі
    намотались на педалі...
    Дрони впали у пшеницю.

    Попросила моні киця.

    Стих той рейвах.
    Ні шуминки.
    Позбираю мерехтинки.
    Слоїк меду, біла кава...
    Зліва - муза нелукава.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  23. Тетяна Левицька - [ 2019.07.21 07:42 ]
    Не может без меня
    Ты в шоколаде, дом, семья, работа, все отлично,
    И соразмерно движутся твои дела из года в год.
    И вдоль беседки сладкий  виноград, и в жизни личной
    все замечательно, уютно, никаких забот.

    Машина часто барахлит? Не печень, слава Богу!
    Былое вспомнится и беззаботно гонишь прочь.
    Когда-то в облака любви от  твоего порога
    свободной птицей выпорхнула в ночь.

    Не удержал слезой, мольбой. Ты знал за поворотом
    слепых разлук - невиданные острова вдали.
    На пристани молчанья трос сомнений был размотан,
    отчалили из гавани -  надежды корабли

    искать в пространстве океана пальмы побережья.
    Прости, не тосковала  долго по тебе душой.
    Другой как - моря легкий бриз, то плещется мятежно
    у ног моих пленительной, серебряной  волной.

    Нахлынет теплой нежностью и вспенится шампанским.
    На бирюзовой  водной глади  выстелит  шелка.
    Рассыплет жемчуга рассвета и заката краски,
    забъется пульсом, трепетной колибри у виска.

    Мне не угнаться за тобой сражаясь с ветром буйным.
    И не стреножить кротостью  буланого коня.
    На взлете томной песни оборвал ты сердца струны,
    а он не хочет без меня. Не может без меня!
    2019р



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  24. Алла Устимчук - [ 2019.07.20 22:48 ]
    Прикрість
    Холодно...Холодно душі,
    Яку ніщо вже не зігріє.
    Так сумно...сумно увісні
    В якому тебе уже не чую.

    Кричати, мабуть, і не варто
    Цей звук немов, мовчання
    Хвилина щастя чи...
    Чи мого страждання.
    20.07.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.20 18:25 ]
    Горішнє
    Хто замовив, а хто вбиватиме -
    нам однаково, орле білий.
    Обкладали мурзилки ватою,
    та й за стіл з галушками сіли.

    Ми здіймалися над оливами,
    відмивали у морі крила.
    От за те, що були щасливими
    і буяла висока сила,

    цілуватимуть нас почваристі,
    лементітимуть...
    ...бачиш гору?
    Оживаймо лілово - паростю -
    крізь безмов'я і наговори.

    20 липня 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  26. Козак Дума - [ 2019.07.20 16:58 ]
    Зелена злодійка
    Навесні у комиші
    щука завелася
    і відразу за йоржів
    хижа узялася.

    Поховались карасі
    поміж осокою,
    засмутилися язі
    з білою лускою.

    Стали думати-гадать,
    як позбутись лиха.
    Збудувати треба гать! –
    каже себелиха, –

    Греблею огородити
    варто наше плесо
    і старанно замастити
    всі шпарини лесом.

    Підхопили ту ідею,
    всі взялись до справи –
    відділилася межею
    риба у заплаві.

    Добре зажило у плесі
    дружне товариство,
    але щука не забула
    про те рибне місце.

    Завела знайомство з раком,
    за мізерні гроші
    вирив той клешне́ю-гаком
    дірку в огорожі…

    І відтоді кожен вечір
    злодійка зелена
    витворяла такі речі –
    кров холоне в венах!

    Вирезуба тут задрала,
    там лина заїла
    і з відкритим вже забралом –
    полює за їдлом.

    Зникла риба у заплаві,
    а з недобрим знаком
    хижа злодійка лукаво –
    закусила й раком.

    Обміліло любе плесо…
    Через місяць-другий
    вже на нього з інтересом
    поглядають круки.

    Та картина серце крає,
    пам’ятай науку –
    завтра участь та чекає
    й ненажеру-щуку.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  27. Сергій Губерначук - [ 2019.07.20 15:11 ]
    Літній вечір
    Літній вечір з-під мороку в сутінки довгі,
    мов за коси, вже виволік ніч дощову.
    Вітер випав з колиски під вільхи розлогі
    і задмухує землю, мов рану живу.

    Дуб хрипить і регоче відразу пото́му.
    Гайвороння лоскоче йому всі кістки́.
    Звір засів у дуплі і вимірює втому
    молитовним виттям на чотири кутки.

    На, сховайся в мені! З тебе все облітає!
    Я є пустка. А ти, як розпустка живеш.
    Нас ніщо не ганьбить, і ніхто не вітає.
    Ляж на мене і спи, як одразу не вмреш!

    2005 р., Богдани



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор 229"


  28. Олексій Кацай - [ 2019.07.20 14:15 ]
    Вибух
    Науковці і чарівники,
    викиньте комп’ютери й тотеми:
    не гальмуючи, а навпаки,
    входжу я в цю зоряну систему.

    Тут згасає сонце і планет
    замерзає гурт, живий учора,
    тут крижин стерильний лазарет
    присипляє спори й метеори.

    Вже й світило затуляє світ…
    Обрії стають уже краями…
    Та двигун палає, мов софіт,
    збільшуючи швидкість до нестяму.

    Ранку вибухом, життя, палай!..
    Світло не вбиває і не ранить…
    Не боюсь вгоріти в небокрай:
    небокрай – то є планети пам’ять.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  29. Ігор Деркач - [ 2019.07.20 13:25 ]
    Вчорашнє сьогодні
    Щасливі миті і путі
    у суєті не пропадають
    і неодмінно є і ті,
    які минуле нагадають.

    Ідуть літа у самоті,
    а залишаються на пам’ять
    часи і миті золоті,
    які із лети виринають.

    Були і щастя, і мета,
    І сила духу молода,
    яка пасує молодому.

    І наче радує життя,
    але бракує почуття,
    що зайве і собі самому.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  30. Любов Бенедишин - [ 2019.07.20 11:36 ]
    ***
    Любов манила, як Говерла –
    Творила сни і міражі…
    …Наївна дівчинка померла
    В моїй зневіреній душі.

    Не пошкодую. Не заплачу.
    Свобода плесне по плечу…
    ...У порожнечу не-о-значень
    Лечу…

    20.07.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  31. Олена Побийголод - [ 2019.07.20 09:53 ]
    Всесвітня Україна
    (гімн)

    Торонтсько-Оттавська,
    ковбасно-Полтавська, -
    тобі, Україно, привіт!
    Івано-Франківська
    та Сан-Францисківська,
    вмістила ти весь білий світ!

    Безмежно-Одеська,
    ген-ген Бангладеська,
    хоч де там отой Бангладеш!
    Від прадідів Кримська,
    либонь, давньоримська,
    та й Вінницька, й Київська теж!

    Славетно-Луганська,
    повік Мічиганська,
    Тернопільська, з терном навпіл!
    Московсько-метровська
    та Дніпропетровська,
    Волинська, Берлінська довкіл!

    Калмицька, Хмельницька,
    Чиказька, Черкаська, -
    що хочеш собі обирай!
    Кругом Чернівецька,
    й, мабуть, давньогрецька,
    а ще й Миколаївська вкрай!

    Ліонська (бо Львівська),
    туристсько-Мальдівська,
    Донецька, Венецька така!
    Невпинно Паризька,
    ущерть Запорізька,
    а зблизька - ще й трохи Сумська!

    Канадська, Багдадська
    та Кіровоградська,
    та й Харківська також, надісь!
    Житомирська з житом,
    Чернігівська з митом,
    рівненька та Рівненська скрізь!

    Сіонська, Саксонська,
    Естонська, Херсонська -
    найбільша з великих країн!
    Така Закарпатська -
    аж Каракалпацька,
    зненацька Словацька, та ін.!

    (2012, 2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  32. Надія Тарасюк - [ 2019.07.20 09:33 ]
    * * *
    Це літо
    багате
    на дощ
    і спомин,
    оздоблений ромом.
    У небі
    загоєним громом
    чалапають
    залишки прощ.
    Це літо
    маєтне
    на дощ,
    що пахне гірким
    полиново,
    що так суперечить
    в основі,
    де соснами
    журиться хвощ.
    Це літо
    так гойне
    на дощ:
    веселки ―
    закладками книжки,
    яку ми придбали
    нишком
    коли?.. Чи кому?..
    Серед товщ.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (14)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.20 09:52 ]
    На піску
    1

    Викидалися на берег
    з океану слів кити.
    Кружеляли сизопері...
    Як було не підійти?

    Рятували невсипущі.
    Блискотіли плавники.
    Нахилявся мій гладущик...
    Цебеніла кров з руки.

    2

    На піску в холодній піні
    між лускою (самота...)
    я стою на вражій міні,
    поливаючи кита.

    Йдуть іуди на причастя,
    цмулить пиво дідо Ох.
    Плинуть рибки різномасті...
    Мох скиртує скоморох.

    Карнавал - понять і візій.
    Роли...
    піца...
    чипси... чад.
    Я обрала ліпшу з місій -
    між убивчих кавалькад.

    20 липня 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  34. Юрій Сидорів - [ 2019.07.20 07:58 ]
    Не сон
    Гаї пожовкнуть, хащі лісові,
    Торкнеться колір сосен і ялинок,
    Маслята повсихають у траві...
    Колись охопить всіх сумний спочинок.

    А поки що чманіє бузина,
    Городів і садків імператриця.
    Як висохне - то спатиме й вона.
    Щось радісне чи ні - але насниться.

    Нагряне сон - потужно, як раммштайн.
    Пізна́ються неволя і свобода.
    Які вони - одна з одвічних тайн.
    Розкрив би їх Небесний воєвода...

    Про них дізнався вперше не з афіш,
    І відаю про сутність мудрувату.
    Очам не вірячи, казав собі: "Ти спиш".
    І голос долинав, немов крізь вату.

    До згоди прилягти ще не дозрів -
    Під Вічності шатри та балдахіни.
    Не хочу ні лакеїв, ні царів,
    Не тягне ще до сплячої країни.
    Анітрішки.

    Не спиться і наразі. Може, звик.
    Горлянки не прочистив жодний півень,
    Не тупцяв по горищу домовик...
    І мріється про тисячу - не гривень.
    Це для книжки.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (35)


  35. Борис Бібіков - [ 2019.07.20 02:32 ]
    +++
    коли змиришся із цими рядками, немов із залежністю
    коли у клубі анонімних поетів зізнаєшся у своєму слові,
    у бажанні палити цілі зграї слів і бути для них пожежником,
    що не боїться ні висоти, ані кипіння крові

    що тренуватиме слово до крові, не римуватиме слово з кров"ю,
    думаючи про надумане, пишучи про небачене,
    дістаючи зі свого вогню з обережністю та любов"ю,
    з якими разом із презервативом ходять на перше побачення...

    у бажанні зануритись по себе в себе і крізь себе себе пізнати
    рекурсивно пройтись собою і розкласти себе на атоми,
    стати простим і прозором, прикриваючись Арістотелем і Сократом,
    першим морським піратом, меліоратором, домкратом...

    зізнаєшся у тому, що рядки просто ниють в жилах,
    і жили розбухають, немов у атлета після жиму,
    що їх виверження приносить задоволення, це одержимість,
    і ти займаєшся цим тоді, коли не бачить дружина

    що це гірше за бухло, та сама печаль на ранок,
    бо все, що ти врятував - то геть не прекрасні храми,
    а звичайні такі будинки, з проблемами і речами,
    коли зізнаєшся, бачиш - будинки твої піщані

    і ти їх зі сміхом топчеш:
    якого, скажи пишу я?
    бо ти - той маленький хлопчик,
    що теплим піском жонглює


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  36. Вікторія Торон - [ 2019.07.20 02:43 ]
    Дарунки
    Вона дари вернула пам’ятні твої,
    дбайливо обрані, довірені, знайомі...
    Вони в руках твоїх -- як сироти малі,
    що їм відмовлено у хлібі і у домі.

    Вони вернулися розгублені, ні з чим,
    ти їх відвів туди, де їх не захотіли
    і у досаді, без пояснення причин,
    у них за спиною ворота зачинили.

    Це ніби діти, що не відають про світ
    людських стосунків, їх динаміки складної.
    Поміж веселих, ніби сонячний привіт –
    ті, хто в ошатності обгортки шелесткої.

    І ти сидиш в машині, стиснувши кермо,
    знайшовши перший на шляху безпечний клапоть,
    сердито дивишся, не бачачи, у скло
    і мовчки борешся за те, щоб не заплакать.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Ніна Виноградська - [ 2019.07.19 23:29 ]
    Літній вечір


    Розхлюпав день і тишу, і тепло,
    Із хмари сипав дощик півгодини.
    То зорями все небо зацвіло,
    І серед лип не чути гул джмелиний.

    Крізь пахощі медові навкруги
    Все обнімаю серцем рідне, миле,
    Де річка миє в лозах береги,
    А місяць вже гойдається на хвилі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  38. Ніна Виноградська - [ 2019.07.19 23:02 ]
    Іду по літу


    Іду по літу,
    Потраплю в липень,
    В медовий цвіт,
    Де трубадурить джміль.
    Де абрикоси
    Сонечком зігріті,
    З наливом білим
    Розливають хміль.

    Іду по сонцю
    В молодих калюжах,
    Одне вгорі,
    А інше на землі.
    Сміються радо
    І в'юнок, і ружа,
    Петрів батіг
    Уже дістав шаблі.

    Далеко ще
    І листопад, і грудень,
    Ще скоситься не раз
    Густа трава.
    Іще калина зробить
    Свято в будень,
    А у поета
    Визріють слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  39. Серго Сокольник - [ 2019.07.19 22:22 ]
    Сучасне
    Дріт колючий змінив оливисте
    Гілля. Втіхою у невтіш-
    нім не маємо ми можливості
    Повернутись у те «раніш»
    З доленосним надалі значенням,
    Як летіли з печери в ніч
    Ті ЧОТИРИ НА КОНЯХ... начебто
    їх, отих апокаліптич-
    них, відомих ще за писаннями,
    Не помітили ми тоді,
    Як у одязі із сусального
    Псевдозолота лиходій,
    Обіцяючи нездійсненності,
    Що здійснить на догоду нам,
    Чемно видав усіх нікчемності
    На ім"я характерне Хам,
    І постали часи Майданами,
    Сподіваннями на крові,
    І звичайними стали станами
    надзвичайні повік... Повік...
    І лягатимемо стеблинами
    Недозрілими на межі.
    І однак рятувать країну нам
    Боже правий допоможи!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    №119071900464


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Павло ГайНижник - [ 2019.07.19 19:26 ]
    ГОЛОДОМОР
    ГОЛОДОМОР

    Неосягне́нний, терпко-згні́тний солод,
    Застиглий, мов в воланні сказу хор.
    Тхне гласом оніміння й скону морок
    З істот земних – поко́рчених потвор,
    Й нутро їсть хробаком недбало. Холод
    Віє задушливо, весь світ – наче декор.
    Лише іржа скрегоче тілом, сотні го́лок
    В життя встромляє чорний матадор
    І душу п’є недбало з пульсу жаху голод.
    Грає у пі́жмурки з свідомістю в терор
    До божевілля розум. Дух зжирає сховок
    Й висмоктує тремт серця смертний мор.

    Павло Гай-Нижник
    19 липня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Федів - [ 2019.07.19 16:39 ]
    Нічні вогні
    Що я шукаю у небі вночі? Вогні…
    Це сіяють його діаманти,
    Аби шлях не губити у повній імлі
    Не забути за свої таланти.
    Я у небі чекаю єдину зорю,
    Що палатиме тільки для мене,
    Перемогу дарує у чеснім бою,
    Піднімає на крила у небо.
    Вона ніби існує, сіяє вгорі,
    А задарма не буде нічого.
    Без зусиль небеса не поможуть мені
    У житті будувати нового.
    І далека зоря, лиш у мрії моя,
    Спонукає щораз обирати -
    Чи внизу находити її уночі,
    Чи дорогу у небо долати.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Губерначук - [ 2019.07.19 15:11 ]
    До Дня народження
    Червоне стигле сорту Айдаред
    зимове пізнє долежить до травня
    це яблуко, в якому наш секрет,
    з якого ґенне дерево прадавнє.

    Спасибі, ти даєш мені його,
    зірвавши з порцелянової гілки,
    щоб я вкусив те, як зима кругом
    готує із кислинок – солоди́нки.

    Але не їм я сорту Айдаред,
    а розрізаю і під мікроскопом
    рахую сто туманних Андромед
    і на сто першій свій знаходжу спокій.

    На перехресті сфер, галактик і зірок
    (мов молоком облитий сад весною)
    пливе у яблуці майбутній мій синок
    і розмовляє лагідно зі мною:

    "Татусю, Я – навколо зірки Ти,
    а ця планета зветься просто Мама.
    Я скучив так!.. Коли мені прийти?
    Я вже втомивсь летіти в снах за Вами.

    Я розумію: є ще сто зірок,
    мільйон планет і випадків мільярди.
    Але Ти яблуко розрізав саме в строк,
    не в старості з інфарктом Міокарда.

    Якщо цей плід Ви з Мамою з’їсте,
    узявши кожен по своїй півкулі, –
    відчуєте, як Всесвіт проросте,
    і час таємний прокують зозулі…"

    … Мені наносили дівчата сорочки,
    гриби, шампанське і французьке мило.
    але у яблучці – найкращі діточки,
    такі розумні, милі, повні сили.

    1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 91"


  43. Ігор Якименко - [ 2019.07.19 13:58 ]
    Роз'єднані
    Ділили завжди нас по територіям й народам:
    То українці, там татари, там мордва,
    Отут бандерівці живуть, тут москалі зі сходу,
    А вже євреїв стільки - сил на них нема.

    Емоції перемикають мозок швидко,
    І кращі друзі схожі вже на ворогів.
    Лише хто розум має, відповість вам чітко,
    Що люди діляться на вільних і рабів.

    Липень 2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.19 12:31 ]
    Словесний мус
    1

    Знову палити крила
    вийшли шереги зла.
    Пахне дешеве мило.
    Танці брудних... ла...ла.

    Скаче цапок зелений.
    Гном мухомори - в чай.
    Топче бичок Єлену.
    Хор безголось... Ручай
    витік із-за шпалери -
    і переповнив креш.
    Кури йдуть на пленери.
    Мрію про Бангладеш.

    Витесані котурни.
    Моська скавчить - "бліда!".
    Гамірно і бравурно.
    Грає пласка дуда...

    2

    Де пошукач симфоній,
    шалу, барвистих бус?
    Пави, орлиці сонні...
    Бгаю словесний мус.

    Кажуть, летіти треба.
    Крижі підставив слон.
    Яв - поетичний ребус,
    а не брудний вагон.

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  45. Олександр Сушко - [ 2019.07.19 11:18 ]
    Скорбота
    https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2465856030188793/?permPage=1


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (15)


  46. Ігор Деркач - [ 2019.07.19 10:51 ]
    По спіралі совковості
    ***
    Ще ідемо Союзом у нікуди.
    І вибір є, а доля не така.
    Сосо подох, але його талмуди
    і досі на озброєнні совка.

    ***
    Усі – за Вову! Маємо надію,
    що завоює Чудь Наполеон...
    Ой, Україно, ти таки повія:
    квартал... семіти... урки і – ...Сіон?

    ***
    Ще покається гола і боса
    смердоносна держава совка.
    Як не є, а на тлі малороса
    Україна моя не така.

    ***
    Кацапія, не слухайте базік
    і, знайте, – по великому рахунку
    моя дитяча мова – це язик,
    але багато вищого ґатунку.

    ***
    А на коні уже команда Зе.
    Усі пегаси видохли на сайті,
    а дохла кляча у імлу везе.
    Чого хотіли, те собі і майте.

    ***
    І я туди, і ви у той же блуд –
    у вушко голки, що веде до раю.
    Електорат – це той таки верблюд,
    який плює на те, що обирає.


    07/19





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Тамара Швець - [ 2019.07.19 09:56 ]
    Хмари, як пушинки...
    Хмари, як пушинки,
    Пливуть надi мною
    Парад краси, не меньше
    І вiтерець працюе,
    Колише трави и гiлки,
    Дає живильну силу,
    І тим росткам,
    Що показались iз землi,
    Така краса и благодать,
    Що нам дає природа,
    Нетреба спать…
    Поглянь навколо,
    Не байдужим зором,
    І зрозумiй, що кожний день
    Тобi дарован Богом…
    13.05.17(написані в лікарні)




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Тетяна Левицька - [ 2019.07.19 08:35 ]
    Ягоди
    Сіяла маки, а виросла гичка.
    З дому тікала в небесну блакить.
    Бризнула з губ соковита суничка -
    сукня зіпсована, серце щемить!
    Біла-білюсінька із крепдешину
    атласна шлярочка за пояском.
    В лісі збирала солодку малину,
    а заблукала в полях за селом.
    Веснами зшита, росою зім'ята.
    Срібне мереживо, шво - ришельє.
    Кисла смородина, листя лапате.
    Літо зозулька мені накує.
    Зріє у лузі червона калина,
    терпне у грудях, як доля гірка.
    Не повертає додому стежина,
    яром туман вилив ковш молока.
    Випрала сукню в ставку - білосніжна.
    Квітку серпанок у житі знайшов.
    Знов пригортає до серденька ніжно,
    з ягід віночок сплітає любов!

    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.19 08:07 ]
    Ночі зоряна краса
    За сосну високу заховався місяць,
    Звідти добре видно йому поле й луг,
    Підморгує зорям, їх до себе кличе,
    Щоби розсипали золото навкруг.

    А воно поволі легенько лягало б
    І на воду в річці, на верби косу,
    На густі високі шовковисті трави,
    Всім подарувало дивну цю красу.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Микола Соболь - [ 2019.07.19 08:42 ]
    Вранішня краса
    Бачите смужку? – єднання небес із землею
    Там сонце велике світанку тихенько радіє.
    Вроду ранкову і тишу сповиту зорею
    Зродить ілюзія космосу в чисту надію.
    Розгойдує вітер Аврори нечесані коси
    І божа корівка спиває з листочка росу…
    О, скільки поезії всесвіту ранок приносить!
    Малюючи нам оцю пречудову красу.
    05.04.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3