ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.30
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.10
2024.04.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Назар Федорак (1974) /
Вірші
СНИ ОБ ВАСИЛІ. ПЕРЦЕПЦІЯ
Василеві Фабіяну,
чугайстрові Криворівнянському,
кривавому функціонерові
Володимира Великого -
присвячую
1
А Василеві сниться Криворівня.
Вже тисяча минула і одна
Самотня ніч. А багнеться царівна -
І бесіда її, відтак жона -
Найліпша чічка у гуцульськім краї, -
Він ще не знає, тілько висинає
Арабські кольори її принад.
Синдбад-Василь жене дарабу ночі
За сто морів, за тридев'ять земель, -
Де Черемош Скутарою клекоче,
Де Піп Іван. І наче Шах-Наме,
Змережаний тонкими співанками,
Дарабу Писаний зустріне Камінь,
І Василеві плакатися ме.
2
І знову сон приснився Василеві:
Гуцули повертаються ід хаті, -
Несуть в руках чуприни волохаті
І п'ястуками б'ють у кришталеві
Крисані, що показують дорогу...
Відтак пермішалися картини,
І Василеві сниться площа Ринок,
І вже Василь веде якусь небогу,
Сливе розхристану і чи не босоногу,
За межі Львова (певно, до Синаю?)...
Тим часом зомбійовані гуцули -
На Прут, на Серет, - тільки їх і чули,
І бачили на життьовому плаю
(Десь голосили - снилося - крисані)...
Василь же й пані, бачиться, у Жєб'ї,
Та порожньо в столиці: кілька жєб є,
Старі котюги виють, наче пані...
Химерні сни у Львові на світанні.
3
Гуцульська ніч і Криворівня...
І. Малкович
Столична ніч. Горбатий Київ.
Квартира майже в центрі, аж
на сьомім поверсі, де виє
вночі у вухо екіпаж.
То мчить літак до Станіслава
над Борисфеном і Дністром
(у мене по забаві кава
скрутись, п'яна, під столом).
Столична ніч. Горбатий Київ.
Зі Станіслава ж навпрошки
гуцули йдуть до Коломиї,
відтак до Косова; бартки,
мов зорі, миготять верхами, -
я звідси бачу їхню путь
і вже лечу за літаками!..
Але гуцульськими ночами
у Криворівні ня не ждуть.
4
У Бистреці валять сніги,
На Водохреща годі вийти
До церкви. Блимає благий
У печі вогник. Московити?
Давно забув про них Василь.
Натомість бракне Криворівні,
Бо хліб - не хліб і сіль - не сіль,
В куті мачини - й ті не рідні...
У вікна зазирає сніг,
Зриває вітер капелюхи
Смерекам, букам. При вогні
У Бистреці, від ностальгухи
Знемігши, спить Василь. Із рук
Його звисає шмат паперу -
Листа подоба. Кріс де Бурґ
Бринить тихенько (дух лікеру
Понад столом витає). Цить!
Опришок на чужині спить...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СНИ ОБ ВАСИЛІ. ПЕРЦЕПЦІЯ
1
А Василеві сниться Криворівня.
Вже тисяча минула і одна
Самотня ніч. А багнеться царівна -
І бесіда її, відтак жона -
Найліпша чічка у гуцульськім краї, -
Він ще не знає, тілько висинає
Арабські кольори її принад.
Синдбад-Василь жене дарабу ночі
За сто морів, за тридев'ять земель, -
Де Черемош Скутарою клекоче,
Де Піп Іван. І наче Шах-Наме,
Змережаний тонкими співанками,
Дарабу Писаний зустріне Камінь,
І Василеві плакатися ме.
2
І знову сон приснився Василеві:
Гуцули повертаються ід хаті, -
Несуть в руках чуприни волохаті
І п'ястуками б'ють у кришталеві
Крисані, що показують дорогу...
Відтак пермішалися картини,
І Василеві сниться площа Ринок,
І вже Василь веде якусь небогу,
Сливе розхристану і чи не босоногу,
За межі Львова (певно, до Синаю?)...
Тим часом зомбійовані гуцули -
На Прут, на Серет, - тільки їх і чули,
І бачили на життьовому плаю
(Десь голосили - снилося - крисані)...
Василь же й пані, бачиться, у Жєб'ї,
Та порожньо в столиці: кілька жєб є,
Старі котюги виють, наче пані...
Химерні сни у Львові на світанні.
3
Столична ніч. Горбатий Київ.
Квартира майже в центрі, аж
на сьомім поверсі, де виє
вночі у вухо екіпаж.
То мчить літак до Станіслава
над Борисфеном і Дністром
(у мене по забаві кава
скрутись, п'яна, під столом).
Столична ніч. Горбатий Київ.
Зі Станіслава ж навпрошки
гуцули йдуть до Коломиї,
відтак до Косова; бартки,
мов зорі, миготять верхами, -
я звідси бачу їхню путь
і вже лечу за літаками!..
Але гуцульськими ночами
у Криворівні ня не ждуть.
4
У Бистреці валять сніги,
На Водохреща годі вийти
До церкви. Блимає благий
У печі вогник. Московити?
Давно забув про них Василь.
Натомість бракне Криворівні,
Бо хліб - не хліб і сіль - не сіль,
В куті мачини - й ті не рідні...
У вікна зазирає сніг,
Зриває вітер капелюхи
Смерекам, букам. При вогні
У Бистреці, від ностальгухи
Знемігши, спить Василь. Із рук
Його звисає шмат паперу -
Листа подоба. Кріс де Бурґ
Бринить тихенько (дух лікеру
Понад столом витає). Цить!
Опришок на чужині спить...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію