ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Антинабоковське
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Востаннє на прощання
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Легенда про Камінне село
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
У Павільйоні Дітей
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь...
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Не читайте мене, або Бережи вас Господь
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Спливає мій січень
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
Вибору вже нема
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Щавель
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
З голосу Езопа
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Констатація очевидного
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Миті
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
Де?..
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання (тріолет)
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Михайло Закарпатець (1971) / Вірші

 Різдвяний спогад
Образ твору А витинанок білих
на вікні
зима вже не майструє.
Пластик в рамі
трикамерний.

Та мріється мені
про візерунки холоду.

Ті самі...

В них, подихом
пробивши часу мур,
у дзеркало дитинства
очі мружив.
Довершеності
ліній і фактур
в морозу зичив –
вдало чи не дуже...

Вподобав струни
срібного литва,
розлогість замороженого саду.
У місячному світлі
ожива
іскристі ці шедеври
і принади.

Різдвяний спогад
свічкою тече
по пальцях.
Мамин голос гріє душу.

Ти схаменися, хлопче!..
Не втечеш
від того, що і так
прожити мусиш.

Ось чарівна
закінчилася ніч.
Розтанули
дитинства витинанки...

Я так і не збагну,
у чому річ?

Чому на скронях срібло в мене??

Мамко!..


2012

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-12-21 00:24:00
Переглядів сторінки твору 6356
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.553 / 5.25  (4.782 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.567 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.09.15 23:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина ШушнякФедоришин (М.К./М.К.) [ 2012-12-21 00:43:20 ]
Щемний спогад...
Гарний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-22 20:52:10 ]
...всі ми час від часу мріємо про повернення в дитинство. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-21 01:03:33 ]
Мені дуже сподобалося, Михайле!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-22 20:52:34 ]
Спасибі Вам на доброму слові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-12-21 09:49:06 ]
Дуже теплий спогад про зимові візерунки, чуттєвий...
(Мені читається "...зима вже не дарує...",бо слово "майструвати" до витвору мистецтва (картини, вітража тощо)трішки дисонує, як на мене. І ще, може: "У місячному світлі оживЛЯ іскристі ці шедеври і принади" та "Чом У волоссі срібло в мене..."?).
Удачі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-22 20:53:18 ]
Щось в цьому є... в думках вже крутиться кілька вірантів. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-12-21 10:28:47 ]
Файно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-12-21 14:22:29 ]
Необхідно, пане Михайле, напевно, придивитися до збігів і наголосів. Ось наприклад "від того́", тут би "від отого́" і милозвучніше, і з наголосом все було би точно... "Чому (в в)олоссі срібло в мене" - цей збіг не на вашу користь теж. Саме ці моменти і відвертатимуть серйозного читача від можливої вашої книжки. Магія не працюватиме. (
А виправити ж так просто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-22 20:55:09 ]
Спасибі, шановна Редакціє. Деякі правки вже підсказали небайдужі колеги (Адель, наприклад). Вдячний за увагу до моєї писанини, шліфуватимусь по мірі розвитку :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-22 20:55:42 ]

Будьмо! :) З Новорічними святами!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-12-21 13:23:36 ]
А може трошки полегшити - "пластик рами"? Як гадаєте, Михайле? Дуже гарна, ностальгійна , "МОЯ" поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-22 20:56:51 ]
...тоді втрачається гармонія рими, як на мене? .. хоча і Ваш варіант досконаліший, звичайно. Дякую. Приємно побачити Вас у себе в гостях на сторіночці :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-12-21 19:25:53 ]
конечно, это технично - "на скронях", спасибо Адель. но..волосся такое мягкое слово, такое нежное против скронь, и потом аллитерация чудесная с "сріблом"..и хочется заткнуть уши и не слушать, все эти "каноны"..
очень порадовал.. я давно не притрагивалась к слову, а вот тут захотелось перевести..как когда-то. спасибо Тебе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-12-21 21:17:06 ]
глянь ка:

А завитушек белых на окне
зима уже не лепит. Пластик в раме
трехкамерный. Но память шепчет мне
о холода узорах. Тех же самых.

Я в них дыханьем время развернул,
И детские зажмуривались очи.
Я совершенство линий и фактур
Брал у мороза – ладно иль не очень...

Так струны полюбил из серебра
И сад, заиндевелостью плененный,
Что в лунном свете снова оживал
Пейзаж искристый одухотворенно.

Свеча времен течет на Рождество
по пальцам. Голос мамы душу греет.
Опомнись, мальчик!.. кто же от того,
Что суждено, упрятаться сумеет.

Мечты растают детские в ночи.
От завитушек белых - только рамка...
Так как понять мне следствия причин?
И серебро на волосах откуда??

Мамка!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2012-12-22 20:58:59 ]
...тронут - не то слово. Ты, безусловно, Мастер переводов, Танюша. Твой перевод этого простого стиха - живет своей жизнью, как мне кажется. Очень хорошо!! Ты просто молодец. Мне очень приятно, честно, что стих Тебя коснулся немного :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-12-22 23:02:45 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=85256


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Арлюсс (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-08 11:49:05 ]
Дуже "душевно",себто глибоко та водночас детально,загально й одночасно особисто настільки,що в багатьох людей може пробудити спогади!..одне зауваження:"ожива" хіба не стосується однини? "ожива шедевр" або "оживають..." чи "оживля..."(як було запропоновано вище)