Жарке, пахнюче літо, десять літ тому,
І досі мерехтись, серд буденних буднів,
Таке п"янке, і повне бджіл і трутнів,
З терпким і навіть рідним духом полину.

немов у сні, неквапний літній дощ,
так й не зігнав родину від збирання липи,
Родина любить чай, велика, тож
Бабуся й внуки, мають насушити.

немов у казці, рясно лився дощ,
на нас, що під покрівлею із плівки,
світило сонце, десь сховались бжілки,
Я хочу бути там, і жерти борщ)))))