Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
СИНУ. Переклад
із чогось неземного,
Що спалахує вмить на дотичній сердець,
Появився мій бог...
...так блискуче і знову —
Дивовижна звичайність - дитина.
Вінець
Всім чеканням.
До відчаю щастя!
Ти звідки,
Наростаючий біль від утрат майбуття?
...Відступив.
Тільки світ - дива дивного свідок —
Не помітив його. І торкнулась лиця
Напівсонячна тінь. Та невидимих зморшок
Розметалася сіть — страх розставив пости.
...Що ж — хлопчисько...
Чи шлях обереш ти порожній,
Або, всупереч труднощам - шлях до мети?
"Мій любимий".
Тут значення слів невимовні,
Наче кіт під рукою, прогнулись у мить.
Ти — перебіг життя. Cенс його всезмістовний.
Ти належиш усім. І — що дивно — ти мій.
Ти — надія. Але й осередком є страху.
Страх утрати — нове відчуття ти моє.
За нестриманість щастя розплата. І плаха,
Де катують за вічність. Знаходжу себе
В першій спільності рис. Ти — шедевр, а я -начерк.
Тобто — поки ще начерк. Затисши кільце,
Ти смієшся — як просто все, просто неначе -
Ти смієшся — і я опускаю лице...
Щоб не бачити - тільки щоб слухати серцем
Твій ледь чутний, але безупинний розгін,
Твій наївний, і наче відпущений зверху
Приголомшливо щирий, казковий сміх-дзвін.
Моє з норовом щастя, найлегша ти ноша.
Світ по швах розійшовся, тебе як вмістив.
Нескінченно далекий — й...
близький ти до дрожі.
Мить в шматки попід натиском щастя розбив,
Ти щасливий такий, віриш в смілості змогу,
бо раніше не падав.
Розсунь рубежі!
Кожна мить — обіцяє тобі перемогу
Над усесвітом, вільним від правди і лжі.
Поки ти не стоїш на межі в центрі серця -
гострій грані любові, що добра у злі.
Поки ти — квінтесенція всіх квінтесенцій —
З нерозталою вічністю в чистій крові...
2012
Григорий Кудрявцев
Сыну.
Так —
...из небытия,
из чего-то такого,
Что взрывается вдруг от касанья сердец,
Появился мой бог...
...ослепительно-снова —
Тривиальное чудо - младенец.
Венец
Ожиданьям.
Отчаянье счастья!
Откуда,
Эта сильная боль незнакомых потерь?
...Отступила.
А мир содрогнулся от чуда —
Не заметив его. Только легкая тень
Пролегла на лице. Да невидных морщинок
По-раскинулась сеть — страх расставил силки.
...Что ж — мальчишка...
Любитель ли — легких наживок,
Иль стремления к цели всему вопреки?
"Мой любимый".
Тут слово меняет значенье,
Изогнувшись, подобно коту, под рукой.
Ты — течение жизни. Ее назначенье.
Ты — всеобщий. И — что удивительно — мой.
Ты — надежда. Но и — средоточие страха.
Страх потери — ты новое чувство мое.
За безумие счастья расплата. И плаха
Где казнят за бессмертье. Себя узнаю
В самых общих чертах. Ты — шедевр, я — набросок.
То есть — тоже набросок. Сжимая кольцо
Ты смеешься — как все удивительно просто —
Ты смеешься — и я опускаю лицо...
Чтоб не видеть тебя. Только слушать и слышать
Твой негромкий, но быстро берущий разбег,
Твой наивный, и, верно, отпущенный свыше
Оглушительно искренний, сказочный смех.
Мое дерзкое счастье — ты — легкая ноша.
Мир по швам разошелся, вмещая тебя.
Бесконечно далекий — и...
близкий до дрожи.
Миг в куски под давлением счастья дробя,
Как ты счастлив, наполненный смелостью светлой,
Тех, кто прежде не падал.
Раздвинь рубежи!
Каждый миг — как награда. И вера в победу
Над вселенной, где нет еще правды и лжи.
Ты еще не стоишь на прорезавшей сердце,
Между злом и добром, острой грани любви.
Ты еще — квинтэссенция всех квинтэссенций —
С нерастаявшей вечностью в чистой крови...
2002 г.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)